лідерів місцевих та регіональних влад України (громадської

організації, яка об'єднує в своїх рядах керівників територій і

регіонів, а також депутатів усіх рівнів).

Розроблення і законодавче затвердження Концепції державної

регіональної політики дасть змогу державі, не втручаючись в

оперативну діяльність місцевих органів виконавчої влади та органів

місцевого самоврядування, окремих підприємств, за допомогою

економічних важелів сприяти комплексному розвитку регіонів,

формуванню такої територіальної та галузевої структури

господарських комплексів регіонів, які відповідають

загальнодержавним інтересам та інтересам регіонів. Нині правова та

фінансово-матеріальна обмеженість їх ролі в управлінні

територіями, домінуючий галузевий підхід викликають соціальні

протиріччя і стримують збалансований розвиток регіонів.

Інтеграція України до європейських структур неможлива без

вироблення та реалізації такої моделі управління регіонами, яка б

відповідала принципам регіональної політики Європейського Союзу,

сприяла б становленню нових форм співпраці між центром і

регіонами, внутрішньому міжрегіональному співробітництву та

міжнародній співпраці територій.

Основними принципами регіональної політики ЄС, що цілком

прийнятні для умов України, є концентрація фінансових ресурсів у

регіонах, які цього найбільше потребують, використання

програмового підходу до розвитку регіонів замість проектного,

партнерство і співробітництво різних суспільних секторів на рівнях

управління від національного до місцевого, принципи додатковості

фінансування та субсидіарності. Гармонізація практики управління

регіонами України з принципами ЄС передбачає, насамперед, чітке

розмежування повноважень між центральними і місцевими органами

виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в ході

адміністративної реформи, законодавче визначення принципів

регіональної політики, державної підтримки регіонального розвитку,

програм соціально-економічного розвитку регіонів та державних

програм розвитку проблемних регіонів, створення системи

моніторингу розвитку регіонів.

Нова регіональна політика має бути спрямована на

адміністративно-економічну оптимізацію регіональної структури

країни і відносин між центром і територіями з метою забезпечення

збалансованого розвитку за рахунок максимально ефективного

використання існуючих внутрішніх і залучення зовнішніх ресурсів.

При цьому основними засадами державної регіональної політики

повинні стати:

чітке розмежування повноважень щодо управління регіонами між

центральними та місцевими органами державної влади, органами

місцевого самоврядування відповідно до принципів децентралізації

та із дотриманням загальнодержавних інтересів;

створення фінансових та організаційно-правових умов для

реалізації повноважень органів місцевого самоврядування;

запровадження дієвого механізму участі місцевих органів

державної влади та органів місцевого самоврядування у процесі

прийняття рішень на державному рівні стосовно розв'язання

регіональних проблем;

розроблення формалізованого механізму державної підтримки

програм розвитку регіонів.

Короткострокові пріоритети (2000-2001 роки)

Розроблення та затвердження Концепції державної регіональної

політики, спираючись на головні цілі, притаманні сучасній

європейській регіональній політиці:

створення і зміцнення єдиного економічного простору, митної,

фінансово-бюджетної, податкової систем;

збереження унітарної форми державного устрою України при

одночасному здійсненні децентралізації управління;

забезпечення економічних, соціальних, правових та

організаційних засад державності, зміцнення міжрегіональної

внутрішньої інтеграції;

збалансування соціально-економічного розвитку регіонів,

згладжування міжрегіональних диспропорцій, забезпечення єдиних

соціальних стандартів якості і рівня життя громадян, які

проживають у різних регіонах держави;

збереження оптимального співвідношення між регіональною та

секторною політикою Уряду;

пріоритетний розвиток регіонів, які мають особливо важливе

стратегічне значення для держави, мають потенціал перетворитися у

"полюси економічного зростання";

розроблення спеціальних програм підтримки проблемних

регіонів;

оптимальне використання природно-ресурсних особливостей

регіонів, їх географічного розташування, інфраструктури, специфіки

людських ресурсів;

екологізацію соціально-економічного розвитку;

розвиток внутрішньої та зовнішньої міжрегіональної співпраці.

Прийняття законів України про внесення змін до Закону України

"Про місцеве самоврядування" ( 280/97-ВР ), про внесення змін і

доповнень до Закону України "Про місцеві державні адміністрації"

( 586-14 ), про мінімальні соціальні стандарти та соціальні

гарантії, про внесення змін до Закону України "Про Верховну Раду

Автономної Республіки Крим" ( 90/98-ВР ), про внесення змін до

Закону України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми"

( 1286-12 ), про державно-правовий експеримент розвитку місцевого

самоврядування в м. Ірпені, селищах Буча, Ворзель, Гостомель,

Коцюбинське Київської області, про місто-герой Севастополь, про

Програму державної підтримки і розвитку місцевого самоврядування.

Налагодження координації працюючих сьогодні в Україні

міжнародних проектів і програм технічного сприяння у сфері

муніципального та регіонального розвитку для ефективного

використання зарубіжного досвіду, в тому числі під час розроблення

проекту Концепції державної регіональної політики. Ініціювання для

забезпечення сумісності принципів регіональної політики України з

принципами регіональної політики ЄС спеціальної програми технічної

допомоги ЄС, спрямованої на сприяння Україні у проведенні

прикладних досліджень з цього питання, у розробленні відповідного

законодавства.

Продовження реалізації державних регіональних програм і

програм соціально-економічного розвитку регіонів.

Розроблення стратегії поетапного реформування системи

складання місцевих бюджетів і міжбюджетних відносин.

Типологізація регіонів за рівнем соціально-економічного

розвитку.

Середньострокові пріоритети (2002-2003 роки)

Підготовка та початок проведення в Україні реформи

адміністративно-територіального устрою.

Встановлення під час реалізації адміністративної реформи

чітких правових засад взаємовідносин між органами виконавчої влади

та органами місцевого самоврядування:

поетапне розмежування сфер відповідальності та компетенцій

центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів

місцевого самоврядування, що функціонують на одному

територіальному рівні;

розподіл повноважень центральних і місцевих органів

виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в галузях, що

становлять спільні сфери їх діяльності (освіта, охорона здоров'я,

культура, правопорядок тощо);

створення нової системи управління державним сектором

економіки із чітким визначенням ролі і місця місцевих державних

адміністрацій в управлінні державною власністю та корпоративними

правами.

Утворення економічної та фінансової основи розвитку місцевого

самоврядування:

утворення системи розподілу фінансових ресурсів між державним

бюджетом і бюджетами регіонів та територіальних громад на основі

принципу розподілу їх функцій та компетенції;

завершення формування власності територіальних громад

(комунальної власності);

законодавче врегулювання правового режиму спільної власності

територіальних громад;

розроблення і затвердження системи мінімальних соціальних

стандартів державних і громадських послуг, що гарантовано

фінансуються з державного та місцевого бюджетів;

вироблення механізму розподілу податкових та бюджетних

повноважень між центральною, регіональною та місцевою владою щодо

зміцнення власної доходної бази місцевих органів влади;

розроблення прозорої системи формульного визначення

показників бюджету та розподілу трансфертів між бюджетами