освіту" ( 1060-12 ), "Про загальну середню
освіту" ( 651-14 ), "Про професійно-технічну освіту"
( 103/98-ВР ).
Підписавши 7 травня 1999 року Європейську соціальну хартію
(переглянуту) ( 994_062 ), Україна визначила цілі в соціальній
сфері, на досягнення яких спрямовуватиме свої зусилля. Враховуючи,
що ця хартія є універсальним міжнародно-правовим документом у
сфері захисту соціально-економічних прав людини, та з метою її
ратифікації, провадиться подальша робота над удосконаленням
нормативно-правової бази, узгодженням законодавства України з
питань соціального захисту з європейськими нормами.
4.2.3. Культурні права
Поточна ситуація
Статтею 54 Конституції України ( 254к/96-ВР ) громадянам
гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної
творчості, захист інтелектуальної власності, авторських прав,
моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з
різними видами інтелектуальної діяльності. Кожний громадянин має
право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності;
ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за
винятками, встановленими законом.
Держава сприяє розвиткові науки, встановленню наукових
зв'язків України зі світовим співтовариством.
Культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує
збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять
культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну
культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.
За час, що минув після здобуття Україною незалежності, у
сфері культури і мистецтв прийнято такі Закони України:
Основи законодавства України про культуру ( 2117-12 );
"Про бібліотеки і бібліотечну справу" ( 32/95-ВР );
"Про музеї та музейну справу" ( 249/95-ВР );
"Про професійних творчих працівників та творчі спілки"
( 554/97-ВР );
"Про кінематографію" ( 9/98-ВР );
"Про благодійництво та благодійні організації" ( 531/97-ВР );
"Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей"
( 1068-14 ).
Зазначені Закони не містять норм та положень, які б
суперечили Конвенції про захист прав і основних свобод людини
( 995_004 ), тобто обмежували право людини на свободу думки,
совісті і релігії (стаття 9) та свободи виявлення поглядів,
отримання і поширення інформації та ідей (стаття 10).
У Комітеті з питань культури і духовності Верховної Ради
України триває робота за участю фахівців Міністерства культури і
мистецтв України над такими проектами Законів України:
про внесення змін до Основ законодавства України про
культуру;
про організацію гастрольної діяльності в Україні.
У процесі розробки зазначених та інших нормативно-правових
актів, які розробляються у галузі культури, враховуються вимоги
щодо їх відповідності нормам і стандартам Ради Європи.
Короткострокові (2000-2001 роки) та середньострокові
(2002-2003 роки) пріоритети (до підрозділу 4.2 в цілому)
Реформування системи соціального страхування. Забезпечення
прийняття з цією метою Законів України:
Про загальнообов'язкове державне медичне страхування;
Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у
зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,
зумовленими народженням та похованням.
Реформування системи охорони праці. Забезпечення прийняття
Закону України "Про державний нагляд і контроль за дотриманням
законів та інших нормативно-правових актів про працю та охорону
праці".
Забезпечення прийняття Сімейного кодексу України.
Забезпечення прийняття Законів України:
Про дошкільну освіту;
Про вищу освіту;
Про охорону дитинства;
Про державну допомогу сім'ям з дітьми (нова редакція);
Про державну соціальну допомогу;
Про безпечне материнство;
Про неприбуткові організації;
Про мистецьку освіту.
Проведення у 2000 році Дня культури України у Німеччині та в
перспективі - в інших державах - членах ЄС.
Проведення Днів Європи в Україні.
Проведення у м. Києві Міжнародної конференції міністрів
культури "Культура і розвиток на порозі третього тисячоліття".
Підготовка проекту Угоди з ЄС про участь України у Першій
рамковій програмі ЄС у галузі культури.
Опрацювання Міністерством культури України разом з
Міністерством закордонних справ України питань, пов'язаних з
відкриттям культурних центрів України в країнах - членах ЄС,
зокрема у Французькій Республіці.
Довгострокові пріоритети (2004-2007 роки)
Адаптація соціального законодавства України до
нормативно-правової бази ЄС, що визначає правові економічні та
організаційні засади соціального страхування, відповідні системи
управління соціальним страхуванням.
Адаптація законодавства України у сфері культури і мистецтв
до нормативно-правової бази ЄС у цій сфері.
4.3. Гарантії та захист прав осіб, які належать до
національних меншин
Поточна ситуація
Україна - держава з поліетнічним складом населення, що
зобов'язує її забезпечувати права не тільки титульної нації -
українців, які становлять більшість цього населення
(72,7 відсотка), але й представників інших національностей, котрі
мають статус національних меншин (27,3 відсотка від загальної
кількості населення країни).
Законодавча база етнонаціональної політики України, у тому
числі з питань забезпечення прав національних меншин, складається
з Декларації про державний суверенітет України ( 55-12 ), Акта
проголошення незалежності України ( 1427-12 ), Декларації прав
національностей України ( 1771-12 ), Конституції України
( 254к/96-ВР ), Закону України "Про національні меншини в Україні"
( 2494-12 ) та інших актів, прийнятих Верховною Радою України.
У статті 3 Закону України "Про національні меншини в Україні"
( 2494-12 ) встановлено, що до національних меншин належать групи
громадян України, які не є українцями за національністю, виявляють
почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою.
Згідно із статтею 11 цього Закону ( 2494-12 ) громадяни України
мають право вільно обирати і відновлювати національність.
Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї
національності не допускається.
Законодавство України гарантує рівність конституційних прав і
свобод та рівність перед законом усіх громадян незалежно від раси,
кольору шкіри, етнічного походження (стаття 24 Конституції
України ( 254к/96-ВР ). Законом України "Про національні меншини в
Україні" ( 2494-12 ) визначено, що громадяни України, які належать
до національних меншин, мають право відповідно обиратися або
призначатися на рівних засадах на будь-які посади до органів
законодавчої, виконавчої, судової влади, місцевого самоврядування,
в армії, на підприємствах, в установах і організаціях (стаття 9).
На підставі статей 10, 11, 53 Конституції України
( 254к/96-ВР ), статей 6 і 7 Закону України "Про національні
меншини в Україні" ( 2494-12 ), статей 25-29 Закону України про
мови ( 8312-11 ), в Україні