(2002-2003 роки) пріоритети

Проведення подальшої роботи щодо набуття членства України в

європейських конвенціях з питань кримінального судочинства.

Прийняття нового Кримінально-процесуального кодексу України,

який враховував би положення європейських конвенцій з питань

кримінального судочинства, а в подальшому врахування відповідних

норм в проекті Виправно-трудового кодексу.

Складання списку нормативних актів ЄС, що регулюють надання

правової допомоги у кримінальних справах, переклад їх назв, а

також відібраних актів.

Консультації з Єврокомісією (її органами) щодо повноти

переліку нормативних актів ЄС, а також щодо доцільності та порядку

адаптації їх положень у законодавстві України.

Вивчення досвіду іноземних держав у питаннях адаптації

законодавства ЄС в галузі надання правової допомоги у кримінальних

справах.

Аналіз законодавства України з метою виявлення розбіжностей у

сфері регулювання надання правової допомоги у кримінальних справах

та виявлення норм, що потребують перегляду або скасування.

Розроблення законопроектів, у тому числі про внесення змін до

законодавства України, з метою його адаптації до права ЄС.

Підвищення кваліфікації відповідних співробітників державних

органів з питань права ЄС у сфері надання правової допомоги у

кримінальних справах, а також їх мовна підготовка.

15.5. Боротьба з корупцією

Поточна ситуація

Корупція серед державних посадових осіб може призвести до

зниження ефективності всіх видів урядових програм, ускладнення

розвитку держави і створення загрози для розвитку громадянського

суспільства.

Переважна більшість злочинів скоюється учасниками

організованих злочинних угруповань шляхом поширення впливу на

посадових осіб органів державної влади та залученням їх до

корупції та хабарництва. Тому боротьбі з цим негативним явищем

приділяється особлива увага. Так, у 1998 році було виявлено 216

фактів хабарництва, вчинених учасниками організованих злочинних

угруповань (проти 132 у 1997 році).

Вживаються відповідні заходи щодо неухильного додержання

вимог Закону України "Про боротьбу з корупцією" ( 356/95-ВР ) та

Указу Президента України "Про Концепцію боротьби з корупцією на

1998-2005 роки" ( 367/98 ).

Із складених у минулому році 6902 адміністративних протоколів

за корупційні діяння на органи і підрозділи внутрішніх справ

припадає 3828 (55,5 відсотка) адміністративних протоколів, з них

2985 складено на державних службовців різних рангів, 561 - на

депутатів різних рівнів. До суду направлено 3712 адміністративних

протоколів, у тому числі 2972 - на державних службовців, 459 - на

депутатів.

Важливою умовою розповсюдження корупції в суспільстві є

особиста користь та низький рівень свідомості деяких осіб, що

здійснюють адміністративно-розпорядчі функції, інколи неналежна

організація порядку підбору і розстановки кадрів в органах

державної влади і управління, невисока соціально-економічна

захищеність державних службовців.

Іноземний досвід свідчить, що разом з існуючими

нормативно-правовими актами ефективно протидіють корупції

відповідні кодекси етики, в яких враховані, зокрема, національні

та культурні традиції.

Короткострокові (2000-2001 роки) та середньострокові

(2002-2003 роки) пріоритети

Використання досвіду європейських держав щодо подолання

корупції:

забезпечення реальної, гарантованої незалежності судової та

правоохоронної системи держави;

поєднання правових реформ з іншими формами боротьби з

корупцією - економічними, фінансовими, соціальними,

організаційними, культурно-освітніми;

підвищення ролі громадськості, її постійної поінформованості

(обізнана громадська організація може ефективним чином

підтримувати будь-яку антикорупційну кампанію).

Перегляд адекватності кримінального законодавства України,

зокрема його процесуальних норм про реагування на будь-які прояви

корупції, та відповідних санкцій, які забезпечують належне

дотримання цих норм.

Вдосконалення адміністративних та інших механізмів реагування

на корупційні діяння і зловживання владою.

Встановлення чіткої процедури виявлення корупційних діянь,

розслідування та засудження винних посадових осіб.

Ратифікація кримінальної та цивільної Конвенцій Ради Європи

про боротьбу з корупцією.

Впровадження рекомендацій щодо посилення боротьби з

корупцією:

XIX Європейської конференції міністрів юстиції ( 995_692 )

(Мальта, 1994 рік);

двадцяти керівних принципів по боротьбі з корупцією, що

затвердив Комітет міністрів Ради Європи (Страсбург, 1997 рік);

Другої наради керівників держав та урядів Ради Європи

(Страсбург, 1997 рік).

Запровадження досвіду програми "Октопус" (впроваджена

багатодисциплінарною групою Ради Європи з питань корупції спільно

з ЄС, в якій беруть участь 16 східноєвропейських держав, у тому

числі й Україна).

Проведення порівняльних крос-культурних кримінологічних

досліджень організованої злочинності.

З метою встановлення відповідальності державних службовців та

запобігання випадкам корупції прийняти Кодекс основних правил

поведінки державного службовця, що пройшов експертизу в Раді

Європи. Забезпечити функціонування постійно діючого семінару з

питань протидії корупції та боротьби з організованою злочинністю

та впровадження Програми міжнародної співпраці у діяльності щодо

запобігання корупції.

Провести аналіз законодавства стосовно забезпечення захисту

громадян від корупції, враховуючи при цьому міжнародно-правові

норми та рекомендації.

Здійснити предметну систематизацію антикорупційного

законодавства та інших нормативно-правових актів з метою виявлення

прогалин, протиріч, інших недоліків та підготувати пропозиції щодо

їх усунення.

Провести аналіз судової практики щодо розгляду справ про

оскарження неправомірних дій посадових осіб, які утискають права

громадян.

Вивчити питання повноти правового та фізичного захисту

свідків, працівників засобів масової інформації та інших осіб, які

допомагають викриттю винних у вчиненні корупційних діянь, внести

пропозиції щодо його гарантованого забезпечення.

Розділ 16. ЗОВНІШНЯ ЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ

16.1. Торговельні та міжнародні економічні зв'язки

16.1.1. Вступ до Світової Організації Торгівлі (СОТ)

Поточна ситуація

Україна розпочала переговорний процес щодо вступу до Світової

Організації Торгівлі (СОТ) у 1995 році. З того часу відбулось

7 засідань Робочих груп СОТ з питань вступу України, останнє з

яких пройшло 12 липня 2000 року. Нині Україна перебуває в стані

двосторонніх переговорів з доступу до ринку товарів та послуг

майже з 30 країнами. Партнерами на переговорах є ЄС, США, Японія,

Канада, Австралія, країни ЦЄАВТ та інші.

Значна частина роботи з вступу України до СОТ проводиться в

рамках Міжвідомчої комісії з питань вступу України до Світової

організації торгівлі, до складу якої входять представники

міністерств, інших центральних органів виконавчої влади України,

народні депутати України тощо.

Українська офіційна делегація взяла участь у 3 Міністерській

конференції держав - членів СОТ (30 листопада - 3 грудня 1999 року

у м. Сіетл, США) як спостерігач.

Короткострокові пріоритети (2000-2001 роки)

Дотримання принципу непогіршення торгового режиму, так

званого принципу "stand-still".

Довідково. Зокрема, країна не повинна підвищувати рівень

тарифного захисту, натомість результатом переговорів щодо вступу

України до СОТ має стати погодження ставок мита і графіків їх

трансформації.

Отже, в частині, що стосується