положень Спільної конвенції по транзиту ( 995_166 ).

Створення ефективного механізму інформування суспільства про

діяльність митних органів, забезпечення вчасного повідомлення про

зміни та доповнення до митного законодавства.

Удосконалення єдиної комп'ютерної мережі митної служби та її

інтеграція в інші комп'ютерні мережі правоохоронних органів.

Проведення необхідних заходів для підготовки до приєднання

України до конвенцій Всесвітньої митної організації.

Подальший розвиток двосторонніх та багатосторонніх відносин

між Україною та державами - членами ЄС у галузі митної справи.

Розділ 17. ЗОВНІШНЯ І БЕЗПЕКОВА ПОЛІТИКА

Поточна ситуація

Між Україною та ЄС налагоджено високий рівень

зовнішньополітичних відносин, діє розгалужена система політичного

діалогу, що включає щорічні саміти Україна - ЄС на найвищому

рівні, регулярні зустрічі міністрів закордонних справ України та

Трійки ЄС, зустрічі політичних директорів, експертів тощо.

Досягнуто значного рівня взаєморозуміння між Україною та ЄС з

питань міжнародного співробітництва та двосторонніх відносин.

Прийняття ЄС Спільної стратегії щодо України засвідчило перехід

стратегічного партнерства сторін у реальну площину, наповнення

відносин спільними заходами, спрямованими, зокрема, на підтримку

проєвропейського вибору України.

Нинішня ситуація у зовнішньополітичних відносинах України та

ЄС може бути охарактеризована як постійний процес зближення сторін

та набуття двосторонніми відносинами стійких рис стратегічного

партнерства, однак з іншого боку, - як співробітництво з

невизначеним майбутнім: Україна проголосила своєю метою

європейську інтеграцію та вступ до ЄС, Євросоюз же, вітаючи

прагнення України і не заперечуючи її право на вступ до ЄС, не

готовий сьогодні перейти до відносин з Україною як державою -

кандидатом на членство в ЄС.

ЄС поступово набирає все більшої ваги у вирішенні питань

європейської безпеки. Беручи до уваги взаємопов'язаність безпеки

України та ЄС, останній розуміє необхідність поглиблення

двосторонніх відносин у цій сфері. Потенційно, двостороннє

співробітництво у сфері безпеки може стати одним з рушіїв

європейської інтеграції України.

На нинішньому етапі відносини Україна - ЄС у сфері безпеки

знаходяться у стадії формування. Його напрямами є співробітництво

у створенні системи урегулювання та попередження конфліктів,

опрацювання майбутньої європейської архітектури безпеки,

трансатлантичного партнерства тощо. Окремими сферами

двостороннього співробітництва є врегулювання конфліктів у Косово,

Придністров'ї, Абхазії.

Короткострокові пріоритети (2000-2001 роки)

Забезпечення подальшого стабільного розвитку політичного

діалогу.

Поглиблення співпраці з ЄС з виконання Спільної стратегії ЄС

щодо України та планів дій по її імплементації.

Зближення позицій між Україною та ЄС з питань міжнародного

життя, про що свідчило б приєднання України до спільних заяв ЄС.

Посилення діалогу та співпраці Україна - ЄС у рамках ООН,

ОБСЄ, РЄ та інших міжнародних організацій.

Започаткування спільних зовнішніх ініціатив, зокрема щодо

конфліктних регіонів.

Започаткування системи постійного обміну інформацією з питань

ЗБП між Міністерством закордонних справ України, іншими органами

України, установами держав - членів ЄС та інституціями ЄС.

Здійснення двостороннього діалогу з питань безпеки, у тому

числі у рамках ОБСЄ.

Проведення двостороннього діалогу з питань роззброєння,

нерозповсюдження ядерної зброї, контролю над експортом звичайних

озброєнь тощо.

Здійснення Плану дій Україна - ЄС.

Опрацювання шляхів залучення України до заходів ЄС у рамках

Петерсберзьких завдань, акцій ЄС з урегулювання конфліктів.

Середньострокові пріоритети (2002-2003 роки)

Досягнення єдності позицій між Україною та ЄС з питань

міжнародного співробітництва.

Періодичне прийняття Україною та ЄС спільних заяв з

актуальних міжнародних питань.

Включення України до переліку держав, що приєднуються до

спільних заяв ЄС.

Участь України у інформаційних зустрічах ЄС з державами -

кандидатами до вступу в ЄС, зокрема до Європейської Конференції.

Довгострокові (2004-2007 роки) пріоритети

Приєднання України до Спільної зовнішньої та безпекової

політики ЄС.

Розділ 18. АДМІНІСТРАТИВНІ МОЖЛИВОСТІ

18.1. Адміністративна реформа

Поточна ситуація

Здійснення стратегічного курсу інтеграції України до ЄС,

подальше становлення демократичної правової держави із соціально

орієнтованою ринковою економікою вимагає створення в Україні

ефективної системи державного управління, яка відповідає цінностям

демократичного суспільства і забезпечує виконання конституційних

завдань та функцій на кожному етапі соціально-економічного

розвитку.

Концепцією адміністративної реформи в Україні, затвердженою

Указом Президента України від 22 липня 1998 року N 810 ( 810/98 ),

визначено основи здійснення реформування системи державного

управління. Указом Президента України від 20 листопада 1998 року

N 1284 ( 1284/98 ) затверджено Першочергові заходи з проведення

зазначеної реформи.

З метою організаційного забезпечення проведення

адміністративної реформи створена і працює Державна комісія з

проведення в Україні адміністративної реформи, утворено робочі

групи з проведення реформи центральних та місцевих органів

виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та державної

служби.

Відповідно до прийнятих у грудні 1999 року Указів Президента

України "Про склад Кабінету Міністрів України" ( 1574/99 ), "Про

зміни у структурі центральних органів виконавчої влади"

( 1573/99 ) та "Про систему центральних органів виконавчої влади"

( 1572/99 ) реформовано склад Кабінету Міністрів України,

кількість членів якого становить 20 осіб. Передбачено, що

діяльність Уряду забезпечується Секретаріатом Кабінету Міністрів

України, який очолює Урядовий Секретар.

Упорядковано систему центральних органів виконавчої влади, до

якої входять міністерства, державні комітети (державні служби) та

центральні органи виконавчої влади із спеціальним статусом. При

цьому міністерства визначено головними (провідними) органами в

системі центральних органів виконавчої влади у забезпеченні

реалізації державної політики у визначених сферах діяльності. На

міністрів покладено особисту відповідальність за розроблення і

впровадження Програми діяльності Кабінету Міністрів України з

відповідних питань, реалізацію державної політики у визначених

сферах державного управління.

На основі зазначеної класифікації проведено скорочення

кількості центральних органів виконавчої влади з 90 до 47.

Кабінету Міністрів України надано право утворювати в складі

центральних органів виконавчої влади урядові органи державного

управління (департаменти, служби, інспекції) для здійснення

управління окремими підгалузями або сферами діяльності, а також

контрольно-наглядових, регулятивних, дозвільно-реєстраційних

функцій щодо фізичних і юридичних осіб. Затверджено Типове

положення ( 386-2000-п ) про ці органи.

Визначено функціональні повноваження Прем'єр-міністра України

та віце-прем'єр-міністрів України щодо спрямування, координації і

контролю діяльності органів виконавчої влади.

З метою підвищення ефективності діяльності Кабінету Міністрів

України та координації роботи центральних органів виконавчої