Кількість венчурних фондів, зареєстрованих в Україні на даний час практично не змінилася в порівнянні з минулим роком і становить близько десяти. Княжанский В. Продается «украинская идея».Без венчурного капитала инноваций не будет //:День. - №9. – 18.01.2003. Відмічається, що при таких незначних обсягах венчурного фінансування, попит на венчурний капітал практично відповідає пропозиції. Радзієвська Л.Ф. Венчурний капітал в Україні: фактори стабільного розвитку // Науково-технічна інформація. – 2002. - №2. – С.23. Така ситуація вказує на нерозвинутість як первинного, так і вторинного вітчизняного ринку інновацій.

Для забезпечення розвитку інноваційної діяльності в Україні створено 8 технопарків та кілька десятків бізнес-інкубаторів, в рамках яких суб’єкти, що здійснюють інноваційну діяльність мають певні податкові пільги та можливість на пільгових умовах отримати в оренду офісні та виробничі приміщення, інформаційне забезпечення тощо. Однак вклад цих структур в розвиток інноваційного процесу на Україні не є скільки-небудь помітним.

Припинив існування Інноваційний фонд, який фінансував приблизно 5% інноваційних проектів. Урядом і досі не ство-рено механізму надання пільг промисловим підприємствам, що впроваджують інновації. Обсяг фінансування технологічних інновацій за рахунок держбюд-жету скоротився із 118,4 млн. грн. у 1999 році до 7,7 млн. грн. у 2000 році (а цей рік був для економіки найуспішнішим). Частка витрат на впровадження і ресурсозберігаючих технологій у структурі фінансування науки і техніки впала з 29% протягом 1994—1996 років до 22% у 2000 році, а частка витрат на перспективні інформаційні технології — відповідно з 22—25% до 12— 15%, вивільнені кошти перерозподілені на користь охорони навколишнього середовища, дослідження проблем державотворення та інших напрямів Захарін С.В. Активізація інноваційної діяльності промислових підприємств // Фінанси україни. – 2003. - №1. – С17.. Воднораз за розрахунками науковців Інституту економічного прогнозування НАНУ, у рейтинговій оцінці перспективності основних науково-технічних напрямів перше місце посідають програми з ресурсозбереження, друге — із впровадження ін-формаційних технологій, а передостаннє і останнє — з охорони навколишньо-го середовища і здоров'я людини Данько М.С. Визначення науково-технологічних пріоритетів як складова політики економічного зростання // Вісник Інституту економічного прогнозування. – 2002. - №1.- С. 40-58.. Отже, можна дійти висновку, що державні фінансові ресурси, які спрямовуються на забезпечення інноваційної діяльнос-ті, недостатні.

Отже, можна констатувати, що ефективного державного механізму по стимулюванню фінансування інноваційної діяльності в Україні дотепер не створено, в той час як венчурний механізм знаходиться в зародковому стані через нерозвинутість первинного і вторинного інноваційного ринку та нерозвинутість фінансового, особливо фондового вітчизняного ринку та нестабільність загальної економічної ситуації.

3. Проблеми і перспективи фінансування інноваційної діяльності в Україні

Принциповою проблемою, яка стоїть на шляху розвитку венчурного бізнесу і відмічається широким колом фахівців є проблема захисту інтелектуальної власності. Івашина О.Ф. Інституціональні аспекти розвитку венчурного фінансування // Економіка: проблеми теорії та практики. – 2002. –Вип.141. – С.161 – 165.; Батура О. Пікуліна Н. Інституціональні умови розвитку венчурного підприємництва в Україні //Економіка України. – 2001. - №8. – С.34-38. Принциповість проблеми заключається в тому що, знання, на відміну будь-якого іншого ресурсу можуть бути і є лише предметом володіння. Івашина О.Ф. Інституціональні аспекти розвитку венчурного фінансування // Економіка: проблеми теорії та практики. – 2002. –Вип.141. – С.162.

Суспільство повинне створити умови для придбання прав власності на знання і винаходи тим суб'єктам господарювання, які здатні забезпечити найбільшу користь від використання цих ресурсів. Права власності мають стати об'єктом купівлі-продажу і переходити до тих, хто здатний на найбільшу ефективність їх використання К о у з Р. Фирма, рынок и право. - М.: "Дело", 1993. - с. 142. . Адже саме ця проблема є сильним стримуючим фактором венчурного фінансування інноваційної діяльності.

В Україні прийнято закон "Про охорону прав на винаходи та корисні моделі", але він не створив умов для впровадження досягнень науки і техніки у виробництво. Хоч у Законі закріплено права винахідників та юридично оформлено їх відносини з роботодавцями, проте поза увагою законотворців лишилися механізми стимулювання суб'єктів ринку науково-технічної продукції (винахідників і виробників) до використання винаходів Батура О., Пікуліна Н. Інституціональні умови розвитку венчурного підприємництва в Україні //Економіка України. – 2001. - №8. – С.37.. Необхідно посилити заінтересо-ваність патентовласників у реалізації інтелектуальної власності можна шляхом зменшення річного збору за підтримку дій патенту за умови дозволу з їх боку на використання запатентованого ними винаходу. Одночасно можливо істотно зменшити річні збори на патенти тих винахідників, які надають пільгові права на використання своїх запатентованих винаходів вітчизняним виробникам, а не іноземним фірмам Там же..

Крім того, процедура патентування не витримує ніякої критики. Для того, щоб одержати патент з проведенням експертизи, необхідно чекати 4-5 років Шпак А.П. Передача технологій в Україні: ситуація і проблеми // Наука та наукознавство. – 2000. - №1-2. – С18., що є суттєвою перешкодою до укладання ліцензійних договорів.

Спостерігається і нав’язування іноземними контрагентами немправедливих умов договорів, згідно якими передаються права власності не тільки на інтелектуальну власність, що створена під час реалізації проекту, а й на всі попередні розробки. Там же.

Перспективи вирішення цієї