Проте на даній стадії передача технологій є дуже вразливим місцем для венчурного бізнесу в Україні, хоча світовий досвід показує, що майже 2/3 всіх інвестицій венчурного капіталу спрямовується на створення нових фірм, пов'яза-них з технологіями Радзієвська Л.Ф. Венчурний капітал в Україні: фактори стабільного розвитку // Науково-технічна інформація. – 2002. - №2. – С.22..

Ще одне вразливе місце пов’язано з нерозвинутістю фондового ринку України. Адже кінцевим результатом діяльності венчурногокапіталіста є продаж акцій підприємства, в яке він інвестував кошти по високій ціні і отримання за рахунок цього прибутку.

У США, наприклад, для полегшення продажу акцій інноваційних фірм, які не мають репутації в широкого кола потенціальних покупців, існує позабіржовий ринок цінних паперів, який офіційно називається "Система автоматичного котирування Національної асоціації біржових дилерів" (NASDAQ). Умови виходу на цей ринок є значно легшими, ніж на традиційні (наприклад, на Нью-Йоркську фондову біржу), тому малі й середні фірми орієнтуються, здебільшого, саме на нього.

Існують пропозиції створити подібний ринок і в Україні. Батура О., Пікуліна Н. Інституціональні умови розвитку венчурного підприємництва в Україні //Економіка України. – 2001. - №8. – С.38. З іншого боку, в країні прак-тично відсутній позабіржовий електронний сек-тор первинних інноваційних пропозицій, через що фірми, які потенційно могли б займатися розробкою інноваційних проектів стикаються зі значними труднощами у разі пошуку індивідуального інвестора. Радзієвська Л.Ф. Венчурний капітал в Україні: фактори стабільного розвитку // Науково-технічна інформація. – 2002. - №2. – С.24. Це означає, що в Україні практично відсутня необхідна ринкова інфраструктура для нормального функціонування венчурного капіталу.

Перспективним є підключення органів місцевої влади до стимулювання фінансування інноваційної діяльності. Цікавим є досвід Київської міської державної адміністрації. Зокрема, з ініці-ативи КМДА реалізується програма "Київська якість", у рамках якої потуж-ні промислові підприємства столиці беруть участь у конкурсі якості техноло-гій, процесу виробництва і кінцевого продукту. Робота підприємств оцінюється на основі висновку експертної комісії, враховуються також фі-нансовий стан, інвестиційна активність, своєчасність сплати податків, відгу-ки споживачів. Підприємствам-переможцям гарантується, по-перше, надан-ня податкових пільг, по-друге, подальше рекламно-інформаційне та маркетингове супроводження за рахунок бюджету оргкомітету конкурсу, по-третє, певна організаційно-економічна підтримка під час реалізації продук-ції на внутрішньому та зовнішньому ринках.

І ця робота має конкретні результати. Впроваджують інновації підприємства, які ще донедавна не могли вчасно сплатити податків та розрахуватися з працівниками із заробітної плати — "Більшовик", "Будшляхмашина", "Київтрактородеталь", "Ленінська кузня", "Київський суднобудівний судноремонтний завод", "Буревісник", НВО "Славутич", "Авіант", "НТК "Електронприлад", КБ "Луч", "Артем", "Фотон", "Лакма", "Київхімволокно", "Київгума", "Радіовимірювач", "НВП "Сатурн", "Меридіан" та багато інших. Активізується інноваційна діяльність і у недержав-ному секторі. Тут можна згадати корпорацію "Квазар-Мікро", АТ "Оболонь", завод "Росинка", фармацевтичні й телекомунікаційні компанії.

Розвиток інституту венчурного капіталу в Ук-раїні, з огляду на відсутність як первинного, так і вторинного ринку інноваційних продуктів, мо-же відбуватися паралельно двома шляхами: че-рез формування спеціалізованого венчурного капіталу та через створення неформального рин-ку такого капіталу. Обидва шляхи передбачають проведення широкого спектру не лише ор-ганізаційно-економічних, а й законодавчих за-ходів.

Щодо можливих джерел венчурного капіталу, в цьому питанні основні надії покладають на пенсійну реформу та іноземний капітал.

ВИСНОВКИ

З теоретичної точки зору, для вирішення питання активізації інноваційної діяльності на мікрорівні треба створити відповідне економіко-правове середовище, яке б стимулювало товаровиробника впровад-жувати науково-технічні розробки й інновації, а інвестора, вкладати кошти у фінансування інноваційних проектів. Це означає, що треба застосовувати ме-ханізми активного державного регулювання.

Доведено, що інноваційна модель розвитку потребує здійснення витрат на фінансування науки не менш як 1,74% ВВП Лапко О.О. Розвиток системи управління науково-інноваційною сферою в Україні // Економіка і прогнозування. – 2002. - №1. – С.55-62.. В Україні цей показник має бу-ти більшим з огляду на кілька чинників: невисокий рівень виробництва ВВП на душу населення, деформовану структуру економіки і промисловості, вкрай і низький рівень фінансування інновацій протягом останніх десяти років тощо. Фактично ж українська наука фінансується на рівні 1% від ВВП, причому з держбюджету надходить лише третина коштів, решта — за рахунок прове-дення науково-практичних досліджень на замовлення і здійснення госпрозрахункових операцій (у тому числі здавання приміщень в оренду).

Настав час реформувати систему моніторингу розвитку інноваційної сфе-ри. Так, статистика враховує показники щодо введення в дію автоматичних та механізованих ліній, обсягу випуску нової продукції, впровадження нових технологій та ін. Тобто, відповідає на запитання "що зроблено?". Настав час відповісти на питання "що це дало?". Інакше кажучи, слід увести у практику розрахунків показники щодо ефективності інноваційної діяльності, збільшен-ня обсягу реалізації (а не випуску) інноваційної продукції, експансії принци-пово нової продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках тощо. Крім того, стан інноваційної сфери й досі оцінюється в основному за параметрами тех-нічного розвитку, майже не беруться до уваги економічні, організаційні та маркетингові показники.

Активізувати процес впровадження інноваційних проектів має сучасний механізм надання пільг (у тому числі податкових) промисловим підприємст-вам. Щодо доцільності надання преференцій у сфері інвестиційної та іннова-ційної діяльності існують різні думки, але закордонний досвід переконує, що преференції