взаємодії трьох систем: генераторної (голосові зв’язки, м’язова структура внутрішніх органів, керована периферійною нервовою системою організму); резонаційної (ротова порожнина, глотка, носоглотка, які забезпечують функціонування динаміки мовлення та співу ); енергетичної ( що поєднує механізм зовнішнього дихання – м’язи грудної клітини та діафрагми, з рефлекторним механізмом внутрішньої діяльності трахеї та бронхів). Їх взаємовплив і взаємодія утворюють стійку систему голосотвірної діяльності, а уміння керувати нею належить до формування гармонійного розвитку особистості, наділеної безмежними можливостями і творчим потенціалом, де спів є посередником душі і найціннішим виявом музичного почуття (Ж.-Ж. Руссо). Видатний німецький філософ Г.Гегель також зауважив, що музичне мистецтво є одним із засобів пізнання «найглибших людських інтересів, тому загальна потреба в мистецтві випливає з розумного потягу людини духовно пізнати внутрішній і зовнішній світ» (Додаток 5).
Основними компонентами правильно поставленого голосу, визначеними В.Ф.Іванниковим,є: (Додаток 6)
- дихання (безперервний потік повітря);
- глибина звука;
- легкість (простота) вокалізації.
Фізичними передумовами для реалізації основних компонентів повинні розглядатися:
А) Розпруження (розкутість, звільнення, розслаблення);
Б) Уява;
В) Рух – на яких і базується співацький процес.
Таким чином, кожен з названих авторів розглядає спів як потенційний могутній резерв розкриття творчих можливостей організму людини, що дозволяє вокальному мистецтву стати на новий культурно-творчий рівень у вихованні майбутніх поколінь.
Висновки
Узагальнення результатів теоретичного аналізу наукових джерел дозволяє зробити наступні висновки:
1) Питання розвитку співацького голосу педагогів-вокалістів ще не отримало необхідного відображення в науково-методичній літературі, тому проблема підготовки спеціалістів вокально-педагогічної кваліфікації містить ряд суперечностей. Це пов’язано, насамперед, з браком відповідних теоретичних і практичних аспектів досліджуваної проблеми. Наявні методики не охоплюють всього комплексу вокальної підготовки майбутніх спеціалістів-музикантів, недостатньо врахована специфіка вокальної підготовки фахівців, необхідність оволодіння навичками усвідомленого координування вокальною діяльністю (т.з. «інтелектуального співу»);
2) Основні розбіжності у підготовці спеціалістів вокально-виконавського та загальномузичного спрямування стосуються традиційного пристосування навчально-методичного матеріалу до пріоритетних напрямків ВНЗ, на яких спеціалізується той чи інший навчальний заклад. Зокрема, у ВНЗ виконавського спрямування (консерваторії, музичні академії та інститути мистецтв) основний навчальний матеріал ґрунтується на виконавських проблемах розвитку вокальних здібностей співака (дихання, резонування, імпедансування звукоутворення, вокальну орфоепію тощо), а у загальномузичних навчальних закладах (музично-педагогічні факультети) - на проблемах вокально-хорових традицій в системі масового музичного виховання підростаючого покоління. Таким чином, фахова підготовка педагога-вокаліста набуває дещо однобокого характеру, що гальмує повноцінний системний підхід до професії загалом.
3) Тенденції до зростання фахової ерудиції спеціаліста-музиканта розширює і комплекс вимог до його підготовки в сучасних умовах ВНЗ, які стосуються:
- формування комплексної теоретичної і практичної обізнаності в «предметі»;
- оволодіння навичками усвідомленого координування вокальною діяльністю;
- виховання вокально-моторного слуху як основної якості комплексних відчуттів у співі ( вібро-, баро-, пропріорецепцій), що сприяють розвитку усвідомленого підходу до процесу голосоутворення, т.з. « вокального інтелекту»;
- розроблення комплексу адаптивних методів навчання для студентів з метою пристосування їх до умов навчання у ВНЗ ( з врахуванням попередньої базової освіти та вокальних здібностей);
- конкретизація теоретично-практичної бази навчального матеріалу для формування навичок самостійної роботи, самоаналізу та самоудосконалення.
4) «Універсальність» біомеханізму голосоутворення, як новаторська система вокального розвитку, спрямована на підготовку спеціалістів для майбутньої широкоаспектної співацької діяльності, зокрема, ефективного використання голосових можливостей (виконавська співацька діяльність, лекторська, організаційно-бізнесова, шоу-проекти тощо), навчально-виховна робота (керівництво дитячими і дорослими вокальними колективами, гуртками,підготовка співаків,робота з дітьми у школах,студіях,творчих майстернях тощо), науково-пошукова діяльність та ін. В основу « універсальності» покладено психолого-фізіологічний механізм «усвідомленого мовлення» і підсвідомої саморегуляції звучання голосу , що пов’язане зтрактуванням тіла людини як «живого» музичного інструменту (В. Юшманов, Н.Гонтаренко,К. Лінклейтер, В. Іванников).
5) Інноваційні методично-навчальні програми пе6редбачають шляхи удосконалення підготовки педагогів-вокалістів :
- впровадження у навчальний процес інформаційно-теоретичної бази знань ;
- чіткого розподілу навчального матеріалу згідно попередньої музично-вокальної підготовки студентів;
- впровадження т.з. « пасивної практики спостереження» для студентів різних курсів і видозміни змісту навчальних занять ( « майстер-клас»,анкети,індивідуальні завдання, лекційний курс).
- організація самостійної роботи студентів, системи звітності публічних виступів, реферативних здач виконавської і педагогічної практики (О.Прядко, Л.Матвєєва, О.Гавриленко, Г.Стасько та ін.).
Список використаних джерел
1. Адулов Н. А. Руководство по постановке певческого и разговорного голоса. Для дикторов, актеров, педагогов и др. / Николай Алексеевич Адулов. – Липецк, 1996. – 375 с.
2. Азаров Ю. П. Искусство воспитывать: кн.. для учителя / Ю.П. Азаров. – 2-е изд., испр. И доп. – М.: Просвещение, 1985. – 448 с.
3. Андреев В.И. Педагогика творческого саморазвития: Инновационный курс: в 2 кн. / Валентин Иванович Андреев. Кн. 2. – Казань, 1998. – 320с.
4. Анохин П.К. Теория функциональной системы . Успехи физиологической науки. Т.1.
5. Антонюк В.Г. Постановка голосу: навчальний посібник для студентів вищих муз. навч. закладів / Валентина Геніївна Антонюк. – К.: Українська ідея, 2000. – 68с.
6. Антонюк В.Г. Українська вокальна школа: етнокультурологічний аспект: монографія / Валентина Геніївна Антонюк. – К.: Українська ідея, 2001. – 144с.
7. Антонюк В. Г. Формування української вокальної школи : історико – культурний аспект : дослідницька праця / Валентина Геніївна Антонюк .- К.: Українська ідея, 1999 -24с.
8. Антонюк В.Г. Традиції української вокальної школи. Микола Кондратюк : наукове дослідження / Валентина Геніївна Антонюк - К.: Українська ідея ,1998 .- 148с.
9. Антонюк В. Формування індивідуального виконавського стилю: культурно-антропологічний аспект: наукове дослідження / Валентина Геніївна Антонюк.- К.: Українська ідея, 1999. – 24с.
10. Апраксина О.А. Методика музыкального воспитания в общеобразовательной школе / О. А. Апраксина. – М.: Просвещение, 1982. – 221 с.
11. Арчажникова Л. Профессия -учитель музыки / Л. Арчажникова .
