Методика розвитку співацького голосу базується на загальних педагогічних принципах та принципах специфічних, притаманних лише вокальній педагогіці. Так, А.Менабені виділяє загальноприйняті принципи педагогіки, які відносяться також і до вокальної педагогіки, серед них принципи науковості, усвідомленості навчання, зв’язку теорії з практикою, виховний принцип. До специфічних принципів вокальної педагогіки

відносять принцип посильності для виконання вокально-педагогічного репертуару. Нам близька думка М.Жишкович, яка чітко виокремлює такі постульовані специфічні вокально-педагогічні принципи:

- індивідуального підходу у розкритті природних ( голосових, психічних, вокально-технічних, виконавських) якостей вокаліста;

- поступовості та послідовності в роботі над розвитком голосових якостей вокаліста (поступовість вбачається у врахуванні ступеня
складності в підборі технічних вправ та репертуару, послідовності – у логічному викладі методики навчання);

- поєднання розвитку техніки володіння голосом та художньо-виконавських якостей вокаліста [65;с. 29].

Ефективність розвитку співацького голосу майбутніх педагогів-вокалістів залежить від методів, за допомогою яких викладач вокалу формує та розвиває співацький голос студента, здійснює процес передачі вокально-педагогічного досвіду. Педагогічний словник трактує поняття «метод». «Метод ( з грецької - шлях дослідження чи пізнання) - спосіб організації практичного й теоретичного освоєння дійсності, зумовлений закономірностями об’єкта, що розглядається» [50; с.205]. М.Фіцула зазначає, що «метод навчання - це спосіб упорядкованої, взаємопов’язаної діяльності вчителя та учнів спрямованої на вирішення завдань освіти , виховання і розвитку в процесі навчання» [156;с.129]. Поняття «прийом навчання» у педагогічному словнику трактується як окремі операції, розумові або практичні дії викладача чи студента, які розкривають чи доповнюють спосіб засвоєння матеріалу, що виражає даний метод [50;с. 269].

Методом розвитку співацького голосу можна вважати спосіб організації упорядкованої взаємопов’язаної діяльності педагога та студента, спрямованої на практичне засвоєння та теоретичне осягнення засад вокального навчання, тобто - спосіб за допомогою якого викладач передає, а студент засвоює теоретичні знання та вокально-практичні уміння та навички.

На сьогодні у вокальній педагогіці використовуються різні методи розвитку співацького голосу. Р.Юссон дає таку класифікацію основних методів виховання співацького голосу: 1) методи прямого впливу на установки та рухи м’язів;2) методи прямого впливу на тембр;3)методи, які використовують внутрішні відчуття співака; 4)методи, які використовують емоційне налаштування співака;5) методи використання зворотних зв’язків слухового походження [168;с.179]. Спираючись на дослідження Л.Дмітрієва, В.Морозова, Р.Юссона, Ю.Юцевича, можна виділити п'ять основних груп методів:1)методи прямого впливу на м'язові установки,2) методи впливу на тембр голосу шляхом зміни забарвлення голосних, 3)методи фіксації внутрішніх відчуттів,4) методи вольових наказів та емоційних станів,5) методи слухових впливів, що перегукуються з класифікацією методів вокальної педагогіки, яку запропонував Р.Юссон. З опорою на класифікування методів у загальній педагогіці провела класифікацію методів науковець А.Менабені, виділяючи пояснювально-ілюстративний та репродуктивний методи постановки голосу [101;с.77]. Поряд з класичними методами розвитку співацького голосу вокалістів (концентричним, інструментальним, фонетичним) у вокальній педагогіці виникають нові методи постановки голосу, такі, як фонопедичний (за В.Ємельяновим) та алгоритмічний ( за Д. Огородновим).

Крім того, у вокальній педагогіці існують і, так звані, емпіричні методи навчання, які ще не знайшли конкретного наукового обґрунтування. Вони побудовані на суб’єктивних відчуттях,що виникають в процесі звукоутворення.

Важливою проблемою є правильність та доцільність використання методів навчання. В.Галузняк, М.Сметанський, В.Шахов вважають, що, добираючи методи навчання, потрібно враховувати: «загальну мету виховання учнів та принципи дидактики; особливості методики викладання конкретної навчальної дисципліни і її специфічні вимоги до відбору загальнодидактичного матеріалу; мету, завдання і зміст конкретного заняття; час, відведений на вивчення того чи іншого матеріалу; вікові особливості учнів; рівень підготовленості; матеріальну забезпеченість навчального закладу, наявність обладнання, наочних посібників, технічних засобів; можливості та особливості педагога, його особисті якості, рівень теоретичної та практичної підготовки, методичну майстерність» .[123;с. 84].

Форми організації навчання відображають зовнішні, організаційні особливості педагогічного процесу. Форма (від лат. forma - зовнішність) організації навчання характеризує зовнішній аспект навчальної взаємодії: кількість студентів на занятті, місце і тривалість навчання, особливості спілкування педагога зі студентами. У музичній педагогіці використання форм навчального процесу є специфічним. Основною формою занять є індивідуальний урок, який забезпечує найбільш сприятливі умови для здійснення вокально-технічного розвитку в єдності з художнім, індивідуального підходу до кожного студента.

Наступною складовою методики навчання є педагогічна взаємодія, спрямована на керування процесом навчання та засоби навчання (навчальні посібники, технічні засоби навчання). Центром педагогічного процесу є взаємодія студента з навчальним матеріалом, яку забезпечує педагог.

Отже, складовими компонентами методики є: мета, завдання, закономірності та принципи, на яких ґрунтуються методика, прийоми, методи, засоби,форми навчання, педагогічна взаємодія між суб’єктами навчального процесу, зміст методики.

Методика розвитку співацького голосу майбутніх педагогів – вокалістів на даний час недостатньо досліджена. Бракує теоретичних розробок, які б сприяли розв’язанню проблеми вокального розвитку цієї категорії спеціалістів. Більшість вокально-методичної літератури розрахована на підготовку вокалістів-виконавців, часто базується на емпіричних дослідженнях процесу голосоутворення співаків. Тоді як кількість літератури з питань вокальної підготовки спеціалістів-вокалістів, яка б враховувала специфіку педагогічної спрямованості діяльності педагога-музиканта, досить обмежена. Питання вокальної підготовки майбутніх педагогів-вокалістів частково висвітлено у наукових працях А.Менабені, Г.Урбанович [101;155]. За останні роки з’явилися ґрунтовні праці науковців у