Серед них праці Л.Василевської-Скупої, Л.Василенко, В.Доронюка, Л.Лабінцевої, М.Маруфенко, О.Прядко, Г.Панченко, Г.Стасько, Ю.Юцевича .

Специфіка добору та впорядкування методів розвитку співацького голосу майбутніх спеціалістів – вокалістів вимагає врахування складності та поліфункціональності роботи педагога, поєднання виконавської та викладацької діяльності, досконалого володіння власними співацькими уміннями та навичками, глибокої усвідомленості закономірностей голосоутворення, володіння навичками координування роботи власного голосового апарату, методикою розвитку дитячих, юнацьких та дорослих голосів, високим рівнем розвитку вокально-слухових навичок.

Здійснення аналізу змісту методики розвитку співацького голосу студентів музичних відділень (факультетів) ВНЗ мистецького спрямування вимагає виявлення складових компонентів вокальної підготовки студентів. Визначення компонентів процесу розвитку співацького голосу у майбутніх педагогів-вокалістів пов’язано із урахуванням специфіки вокально-педагогічної роботи - поєднання вокально-виконавського та викладацького напрямків діяльності.

Керування процесом голосоутворення здійснюється за допомогою системи зворотніх зв’язків, тобто, вокально-слухових навичок, які інформують мозок людини про акустичний результат роботи голосового апарату. Л.Дмітрієв наголошує: «аналіз відчуттів – це єдиний спосіб оцінювати діяльність голосового апарату, і керувати його роботою»[52;с. 257]. Про важливість розвитку вокально-слухових навичок О.Благовідова пише: «Студент має прийти до процесу пізнання правильного звукоутворення через чуттєве сприйняття і фізичні відчуття, а, усвідомивши, впливати на них для корекції помилок звуковедення» [19;с. 29].

Музичні слухові уявлення не обов’язково є чисто слуховими, тобто вони можуть включати, окрім слухових, також зорові, рухові та інші уявлення. Відображення музичних уявлень часто набуває симультанного (від лат. simultane - одночасний) характеру, тобто такого, який включає одночасну появу різного роду уявлень,що підтверджує необхідність активізації роботи різних систем аналізаторів у процесі розвитку співацького голосу. Б.Теплов зазначає, що часто можна спостерігати тісний зв’язок слухових уявлень з якимись не слуховими. Наприклад, зорові уявлення можуть бути настільки тісно пов’язані зі слуховими, що останні не можуть виникати без відповідних «допоміжних» уявлень. Учений відзначав особливо тісний зв’язок слухових уявлень з процесом моторики: «Подібно до того, як мовні слухові уявлення мають тісний зв’язок з мовленнєвою моторикою, музичні уявлення не менш тісно пов’язані з вокальною моторикою» [151;с.248].

Вокальний слух виступає особливим видом музичного слуху, який виробляється тільки в процесі цілеспрямованих занять і не є притаманним людині від природи. За визначенням Ю.Юцевича, «вокальний слух- це складне музично-співацьке утворення, яке поєднує звуковисотний, динамічний, тембровий, ритмічний слух і комплекс різнопланових відчуттів»[170; с.76]. Він зазначав: «Вокальний слух - це особливий вид музичного слуху, який включає звуковисотний, динамічний, тембровий, ритмічний слух, а також баррорецепцію і вокально-тілесну схему. Здатність співака до оцінювання якості власної фонації та вміння її змінювати є показником виконавського вокального слуху»[169;с.44]. Далі Ю.Юцевич стверджує: «Вокальний слух діє рефлекторно, як контролер якості звуку, вносячи необхідні корективи співаку щодо вокального процесу, оскільки виконавець вирішує не лише технологічні, а й художні завдання. Все це дає підстави вважати зазначений вид вокального слуху виконавським та умовно пасивним, оскільки сфера його впливу обмежена самоконтролем співака» [170;с. 85]. Тому вид вокального слуху, сфера дії якого обмежена самим співаком і не передбачає втручання у процес фонації іншої людини, можна назвати виконавським.

Досвід роботи з вокалістами переконує в тому, що, працюючи над розвитком співацького голосу студентів (учнів), розвиткові їх виконавського вокального слуху потрібно приділяти велику увагу, оскільки вокальний слух надає і співакам і майбутнім педагогам можливість оцінювати якість звучання власного голосу, контролювати його та удосконалювати, робить процес фонації усвідомленим. Тісний зв'язок формування слухових вокальних уявлень з моторикою голосового апарату покладено в основу розвитку співацького голосу.

Завданням педагога є формувати, окрім виконавського вокального слуху майбутніх педагогів-вокалістів, їх активний т. з. «педагогічний» вокальний слух, як невід’ємний компонент вокального розвитку. Явище педагогічного вокального слуху має якісно інший характер. За визначенням Ю.Юцевича, педагогічний вокальний слух дозволяє не тільки оцінювати, але й, свідомо контролюючи, удосконалювати якість звучання голосу учня в процесі вокального навчання [169;с.44]. Вокально-педагогічний слух дозволяє накладати уявні вокальні відчуття учня на власні еталонні вокальні відчуття, аналізуючи їх, здійснювати цілеспрямоване педагогічне втручання в роботу голосового апарату учня. Такий вид педагогічного вокального слуху називають активним [170; с.86]. Усвідомлюючи, аналізуючи і порівнюючи звучання голосу учня зі звучанням власного голосу та вокальними відчуттями, педагог може впливати на процес його звукоутворення. Отже, досконале володіння педагогом власним співацьким голосом є необхідною умовою формування сукупності професійних умінь майбутнього педагога-вокаліста.

Складність оволодіння вокальним слухом полягає в умінні чути і критично оцінювати звучання власного голосу, що є нелегким завданням навіть для досвідчених вокалістів. Вокаліст одночасно є виконавцем, а його голосовий апарат - інструментом, що і визначає основну складність критичного сприймання звучання власного голосу. Інформацію про роботу власного голосового апарату та звучання голосу вокаліст також отримує з боку суб'єктивних м’язових та вібраційних відчуттів організму.

Р.Юссон вивчив та науково обґрунтував комплекс відчуттів людини під час співу, які включають вібраційні, м’язові, баррорецептивпі відчуття. А.Сулерак назвав комплекс цих відчуттів вокально-тілесною схемою. Це явище проаналізували та теоретично обґрунтували Ж.Морано, Р.Юссон, Ж.Лерміт. За визначенням Ю.Юцевича, «вокально-тілесна схема- це комплекс відчуттів різного походження (вібраційних, м’язових, баррорецептивних), які забезпечують уявлення співака щодо процесу голосоутворення» [169;с. 78].

Розвиток вокально-слухових навичок складає оцінювально-аналізуючий компонент вокальної підготовки студентів, що передбачає формування здатності оцінювати та аналізувати власні вокальні дії, усвідомлено координувати власний фонаційний процес та