Принцип взаємозамінюваності ще називають принципом екстенсіональності (від «екстенсія» — обсяг), бо він є основою для розрізнення двох видів контексту — екстенсіонального та інтенсіонального (від «інтенсія» — смисл).

Екстенсіональний контекст — контекст, в якому важливі тільки денотати мовних виразів, котрі до нього входять. Предметне значення такого контексту залежить лише від предметних значень імен-складни-ків. У цих контекстах принцип взаємозамінюваності зберігається, бо заміна імен з однаковими денотатами не спричиняє зміни значення істинності висловлювання, в якому здійснена така заміна імен.

Інтенсіональний контекст — контекст, в якому важливими є не тільки денотати мовних виразів, які до нього входять, а й їх смисл. Предметне значення такого контексту залежить як від предметного, так і від смислового значення імен, що входять до його складу. Тому принцип взаємозамінюваності в таких контекстах порушується, оскільки заміна імен з однаковими денотатами призводить до зміни значення істинності висловлювання, в якому здійснено заміну імен.

Інтенсіональними є контексти, що містять пряму мову; так звані прагматичні контексти, до складу яких входять терміни, що виражають відношення людини до предметів, — «хоче», «сумнівається», «знає», а також деякі контексти, в яких виражаються необхідні зв'язки між явищами.

Використана література

1. Гетманова А.Д. Логика Москва: Университет, 1998.

2. Дзюбенко О.Г. Присяжный Т.В. Культура дискуссий. Киев, 1990.

3. . - Харків: Основа, 1995.

4. Жоль К.К. Вступ до сучасної логіки. - Київ: Либідь, 2002.

5. Ішмуратов А.Т. Вступ до філософії логіки.- Київ: Абрис, 1997.

6. Логика научного познания: Актуальные проблемы/ Ред. Д.П. Горский. - Москва: Наука, 1987.

8. Мельников В.Н. Логические задачи. - Киев, Одесса, 1989.