можуть знати природу набагато краще, різносторонніше, ніж художник - пейзажист. Наївно думати, що тільки художнику дано бачити красу світу, гамму голубих далей, ніжну гармонію серпневого вечора чи велич грози. Для багатьох людей, далеко не музикантів, не поетів, не художників в спеціальному значенні цього слова, красивий або своєрідний стан природи є своєрідним емоційним святом, розрядкою в ряду звичайних життєвих вражень. Багато людей не тільки відчувають природу не гірше художника, але , як і він, оцінюють побачене естетично.
Однак не секрет, що естетичне засвоєння світу художником відрізняється від загального відчуття людьми навколишнього середовища і пов'язане із спеціальною проблематикою мистецтва. Художник, який має, можливо, набагато скромніше уявлення про "живий пейзаж, ніж турист або любитель природи, має набагато ширше уявлення про досвід і природу мистецтва
Першою умовою плідної творчості може бути назване відношення художника до актуальних завдань мистецтва на даному історичному етапі. Відповідно і глядацька оцінка творів мистецтва повинна будуватись на історичній основі, хоча б на загальному уявленні про стан мистецтва в дану епоху. Без цього важко оцінити значення вкладу художника з мистецтвом минулих і наступних епох, аж до наших днів.
Історичний досвід художника і його відношення до реальної дійсності визначає естетичну позицію. Неможливо зрозуміти, а тим більше прийняти багато художніх явищ минулого і майбутнього, не маючи уявлення про історичну еволюцію. Якщо хочеш проникнути в світ мистецтва, необхідно зайняти теоретичну позицію, що відповідає умовній природі мистецтва. В зв'язку з цим доречно навести слова І.Н.Крамського : „ Мені здається, що буде справедливо, щоб художник був одним із найбільш освічених і розвинутих людей своєї епохи. Він зобов'язаний не тільки знати, на якій точці стоїть зараз розвиток, але й мати свою думку з усіх питань, що хвилюють найкращих представників суспільства, думки, що йдуть дальше і глибше тих, що існують в даний момент, та, на додачу, мати певні симпатії і антипатії до різних категорій життєвих явищ".
Список літератури
1 .Беда Г.В. Основи изобразительной грамоты. Рисунок, живопись. Композиція. -М, Просвещение, 1981.
2. Беда Г.В. Живопись : учебник для студентов педагогических институтов по специальности «Черчение, изобразительное искусство и труд». -М., Просвещение, 1986.
3. Бєличко Ю.В. Український живопис - К., Мистецтво, 1989.
4. Білецький П.О. Скарби нетлінні. Українське мистецтво у світовому художньому процесі. - К., Мистецтво, 1974.
5. Волков Н.Н. Колір в живописі. - К., Мистецтво, 1971.
6. Волков Н.Н. Композиція в живописі. - К., Мистецтво, 1971.
7. Дмитриева Н.А. Краткая история искусств. - М., Искусство, 1969 -1975.
8. Энциклопедический словарь юного художника. Сост. Н.И. Платонов, З.Д.Синкжов. - М., Педагогика, 1983.
9. Жаборюк А.А. Український живопис ост. третини XIX - поч. XX ст. -І.С.Одеса, Либідь, 1990.
10. Кантор A.M. Изобразительное искусство XX в. - М., Искусство, 1973.
11. Кириченко М.А., Кириченко І.М. Основи образотворчої грамоти. -К, Вища школа, 2002.
12. Полевой В.М. XX век. - М., Советский художник, 1989.
13. Смуглов Г.Б., Унковский А.А. Рисунок й живопись пейзажа. Пособие по рисунку й живописи для студентов - заочников художественно -графических факультетов педагогических институтов. - М., Просвещение, 1978.
14. Сніжко В. Психоетнічні особливості та їх втілення в мистецтві. -Журнал "Образотворче мистецтво". - №4,2002.
15. Стасевич В.Н. Пейзаж. Картина й действительность. Пособие для учителей.
16. Художники Івано - Франківщини. Альбом. - К., Журнал „Образотворче мистецтво", 2002.
17. Художники Прикарпаття - Альбом. -К., Мистецтво, 1989.
18. Чиварди Д. Пейзаж : методы, техника, композиция. - М. : издательство Эксмо-Пресс, 2001.
19. Школа изобразительного искусства. Вып. I. - М., Изобразительное искусство, 1986.
20. Янухин А.П. Живопись. - М., Просвещение, 1985.
