Курсова робота

«Мотив смерті в творчості Едгара По»

ЗМІСТ

Вступ.

Розділ 1. Едгар По – романтик у найповнішому сенсі цього слова.

Розділ 2. Мотив смерті в творчості Е.А. По.

2.1. Мотив смерті в поетичних творах письменника.

2.2. Присутність смерті в прозових творах.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Актуальність тими дослідження. В історію американської літератури Едгар По увійшов як поет, новеліст і критик. Він є класиком "короткого оповідання" і родоначальником детективної літератури. Суттєвим внеском у розвиток літературознавства США по праву вважають його теоретичні роботи "Філософія творчості" і "Поетичний принцип".

Достоєвській дав нам ключ до таємниці художнього світу Е. По, і разом з тим він першим у російській критиці визначив його національну специфіку: "У По якщо і є фантастичність, то якась матеріальна, якщо б тільки можна було так виразитися. Видно, що він цілком американець, навіть у найфантастичніших своїх творах".

Феномен творчості По, своєрідні "примхи" його неповторно оригінального, унікального таланту з'ясовні умовами епохи, що визначили його письменницьку і життєву долю, характер світосприйняття і поглядів. По вступив у літературу в 30-і рр. і створив свої шедеври вже в 40-і. Це був період, коли суперечності американського буржуазного суспільства виявилися достатньо повно. Доля поета була трагічна, оскільки сама природа оточуючої його меркантильної дійсності вступала в нерозв'язний конфлікт з поезією. Ці два начала – комерція і мистецтво – були несумісні. Неприйняття духу наживи і користолюбства, егоїзму і бездушшя ділків і торгашів поєднувалося у По з глибоким песимізмом, негативне відношення до світу, ворожого самій людській природі, переростало у відчай. Звідси – прагнення піти в породжуваний силою уяви "нетутешній" світ, зануритися "в марення, що ще не снилися нікому до цих пір" ("Ворон").

Жебрацьке існування, на яке поет був приречений упродовж всього свого недовгого і сповненого напруженою працею життя, підірвало його здоров'я. І в цьому виявилося не тільки бездушшя оточуючих, але й байдужість суспільства до долі таланту. Не випадково в творчості По звучить тема "самотності в натовпі".

Після смерті письменника виникла і завдяки зусиллям його недоброзичливців зміцнилася легенда про те, що він сам наблизив свою передчасну смерть тим, що вів безладне життя. Лише через багато років, вже в наш час біографи і дослідники творчості По, отримавши в своє розпорядження матеріали, що ховалися раніше, довели інше: загибель По мала причини соціальні. В сучасних роботах спростовується легенда про По як про людину порочну і слабку, наділену "свідомістю хворою, божевільною, охопленою ненавистю до людства і зосередженою на самому собі".

Едгар По був натурою яскравою і діяльною, але постійні матеріальні труднощі, важкі обставини особистого життя обірвали його творчість у момент розквіту.

Таким чином, сказане вище зумовлює актуальність дослідження курсової роботи.

Об'єктом дослідження курсової роботи є теоретичні засади вивчення зарубіжної літератури.

Предмет дослідження – мотив смерті в творчості Е. А. По.

Метою курсової роботи є дослідження мотиву смерті в творчості Е. А. По.

Мета роботи реалізується шляхом виконання таких завдань:–

висвітлити основні моменти життя і творчості Е. А. По;–

дослідити мотив смерті в творчості Е.А. По.

Методологічну і методичну основу дослідження становлять сучасні теорії літератури. Основні їх положення відображено у публікаціях М.Н. Бобрової, В.Н. Богословского, С.П. Гиждеу, А.С. Дмитриева, М.М. Єлизарової, Б.И. Колесникова, Н.П. Михальскої, Н.А. Соловйової та ряду інших авторів.

Дослідження здійснене на основі системного підходу з використанням таких методів: аналізу літературних джерел, порівняльного, історичного.

Наукова новизна роботи полягає у спробі цілісно дослідити проблему Мотиву смерті і творчості Е.А. По. Автор використав широку джерельну базу з цих проблем, врахував здобутки вітчизняної та зарубіжної фахової літератури, що дало змогу повніше висвітлити проблему.

Розділ 1. Едгар По – романтик у найповнішому сенсі цього слова

"Він там не жив, він там помер"

Бернард Шоу

Виражаючи погляди чи не всіх європейських цінителів таланту По, Бернард Шоу з подивом запитував: "Яким чином міг з'явитися в Америці цей найтонший із художників, дійсний аристократ літератури?" І робив поспішний висновок: "Він там не жив, він там помер" [15, 179]. Ймовірно, Шоу не знав, що По походив із сім'ї мандруючих акторів, або не наділив цій обставині належного значення. Проте вона суттєва, хоч і не в тому сенсі, що майбутнього поета з дитинства оточувало художнє середовище. Батько його таємничим чином зник, коли дитині було трохи більше року, а в три роки він утратив і матір, яка померла від сухоти. Але за два тижні після її смерті відбулася подія, яка була б дуже доречно в якій-небудь з містичних "страшних" новел: річмондський театр, де вона виступала, під час вистави загорівся від свічки, що впала на завісу, загинули сімдесят три людини – того вечора зал був переповнений. Про пожежу говорили багато років. Для По, ймовірно, це було одне з самих ранніх зіткнень з витонченою жорстокістю життя.

Залишившись сиротою, По був узятий на виховання в сім'ю оптового торговця тютюном Джона Аллана, людини швидше ощадливої, ніж добросердої. До приймака він рік від року відносився все більш недовірливо й насторожено, з не дуже дбайливого опікуна перетворившись під старість у гонителя.

Дитинство По – це закриті лондонські пансіони (в Аллана були справи в Англії, і сім'я прожила там п'ять років), холодні комірки, перетворені на дортуари, зубріння, педанти-наставники. У новелі "Вільям Вільсон" По описав і оточуючу шкільну ділянку високу кам'яну стіну, що втикається битим склом, і масивні ворота з привареними залізними шпильками,