У романі "Гра в бісер" представлений ще один варіант паломництва – в деяку країну Касталію, елітарну республіку по типу середньовічних монастирів, в деяке майбутнє – в XXIII століття, про що оповідає історик, мешкаючий на рубежі XXIV-XXV століть, а підзаголовок свідчить: "Досвід життєпису магістра Гри Йозефа Кнехта з додатком творів, що залишилися від нього". Чергова філософема Гессе, залишаючись філософським романом, приймає жанрові контури то філософської утопії, то роману-біографії, що наближається до агіографії (життєпису святих), то роману виховання. Це і філософський трактат про духовне життя Європи, що імітує наукові тексти з латинськими цитатами.

Гра в бісер, прийом або символ, значення якого розкривається протягом усього об'ємного роману, – надбання винятково Касталії. Професійна забава математиків, філологів і музикантів, ця гра зачаровувала все більше і більше людей духу і стала втіленням духовності і артистизму, витонченим культом, близьким до медитації способом виховання розуму, свого роду тим же магічним театром. (Пригадаємо грандіозні річні ігри-спектаклі, цей ритуал Касталії, що розігруються за музичними і математичними правилами, майже рівнозначні богослужінню, "хоч від якої б то не було власній теології Гра втримувалася".) Це, нарешті, універсальний спосіб вціліти в оточенні "недуховних сил" і сама відірвана від життя дисципліна. Касталійці байдужі до матеріальних вигод і захищають від них духовність; прагнення до істини для них – вищий догмат; вони не повинні ставати політиками, хоч при необхідності повинні "жертвувати собою, але ні в якому разі не вірністю духу". "Дух, – читаємо в романі, – благотворний і благородний тільки в покорі істині: як тільки він зрадить їй, як тільки перестане благоговіти перед нею, зробиться продажним і поступливим, він стає потенційним бісівством, набагато гіршим, ніж тваринне, інстинктивне звірство, яке все-таки ще зберігає щось від невинності природи" [18, 199].

Гессе усвідомлює абстрагованість позачасового світу Гри, він далекий від думки представити її як вихід і тому вводить образ опонента Гри – Дезіньйорі, політичного письменника, друга Кнехта і його опонента. Опонент нагадує про інший світ – мирі стражденних, які борються за хліб насущний, докоряє фанатиків Гри в убиванні часу, легкодухості і благополуччі. Гессе не пропонує готове розв'язання грандіозної проблеми. Подібно вченому, він перевіряє один з можливих шляхів. Антивоєнна позиція Гессе, те, що він не ухилявся від проблем часу, від загрози, яку ніс Європі фашизм, прийняла форму інтелектуального роману, в якому поставлена проблема порятунку духовної культури і людства. В одному з варіантів фіналу "Гри в бісер" Гессе приводить Касталію в зіткнення з диктатурою, яка спробувала підпорядкувати елітарний Орден вибраних служителів Духа. Магістр режисирує Гру таким чином, що в ній перемагає Дух. Джерело сил касталійських майстрів гри – в невичерпній скарбниці світової культури, охоронниці духу і гуманістичних цінностей, віра в які не покидала письменника в похмурі роки фашизації Європи і війни.

Багато що в образі Касталії визначене інтересом Гессе до східних цивілізацій і релігійних вчень Китаю і Індії, які він, як син місіонера, що служив в Індії, знав з дитинства. Інтерес до них ріднить Гессе з інтелігенцією другої половини століття, що шукає вихід в дзен-буддизмі, а також з молодіжними рухами, що намагаються виритися з світу споживацтва до духовності і нерідко вдається до рецептів Степового вовка.

Отже, творчість Германа Гессе є зразком поєднання літературного таланту з філософським мисленням, що простежується на всьому його творчому шляху.

Розділ 2. Образ світу в романі Германа Гессе "Гра в бісер"

У кінці 1930 року, тобто за два з невеликим роки до приходу Гітлера до влади, Гессе почав працювати над романом "Гра в бісер". Ситуацію в Німеччині він розцінював похмуро і, як стало ясно через короткий термін, прозорливо. Не вірячи в здатність веймарської демократії зупинити фашизм, він відповів в 1931 році відмовою на пропозицію стати дійсним членом Прусської академії мистецтв: участь письменника в суспільному житті цієї "хиткої і похмурої" держави здавалася йому безперспективним. У березні 1931 р. він писав сестрі Аделі: "Якщо Гітлер прийде до влади, ми, звичайно, остаточно втратимо все – не тільки гроші і безпеку, але все – і духовно, морально" [3, 10].

Проводячи свої дні в Монтаньйолі – відокремленому містечку Швейцарії, в довічно наданому йому шанувальником і другом будинку, Гессе зберігав, як свідчив сучасник, "майже почуттєві" зв'язки з Німеччиною. Враження приносили йому не тільки листи з Німеччини, багато з яких жахали його, але і сотні емігрантів, про чиє улаштування, мінімальне забезпечення і саме право на життя в Швейцарії Гессе невпинно клопотався, майже позбавивши себе часу і сил для творчої роботи.

У ці роки, коли серед мільйонів жертв фашизму загинули в концтаборі родичі його дружини, коли трагічно обірвалося життя його брата Ганса і все навколо, здавалося, готове було звалитися під натиском варварства, Гессе писав "радісно-таємничу книгу про гру в бісер" (Томас Манн) [3, 10].

Що стосується таємничості, то, як зможе пересвідчитися читач, таємничий