В лісовій смузі поширені вторинні полонини, які є досить своєрідними за флористичним складом. Полонинські субальпійські місцевості приурочені до плоских гірських вододільних просторів і гірських вершин. Основні площі полонин починаються на висоті 1350-1400 м. Лучна рослинність безлісих ділянок складається із щучника дернистого, костриці червоної і лежачої, мітлиці звичайної, тощо. Мохи і лишайники нерідко займають близько 30% території. Лучні масиви також зайняті значними площами чорниці (Vaccinium myrtillus I.) і брусниці (Rhodococcum vitis – idea (L.) Avror.).

Результати досліджень показали, що під впливом діяльності людини рослинний покрив став біднішим, знизилась верхня межа лісу, змінився видовий склад, просторова структура і продуктивність лісових та лучних формацій.

3.7. Тваринний світ

Тваринний світ представлений типовими видами центральної частини Українських Карпат, він є різноманітним.

З комахоїдних зустрічається Кріт (Talpa europaea brauneri Satunin); із зайцеподібних – заєць - русак (Lepus europeus transilvaticus Mastchie) звичайний вид, але за останні роки його чисельність помітно знижується. З гризунів є білка (Sceurus vulgaris L.); лісова, польова і хатня миші (Mus musculus hortulanus Nordmann). Ряд хижих представлений кількома видами, деякі з них рідкісні і знаходяться під охороною. Постійним мешканцем є сірий вовк (Canius Lupus L.) найбільш поширеним хижаком є звичайна лисиця (Vulpes crucigera Bechstan) зустрічається бурий ведмідь (Ursus arctosh.), у високогірних старих лісах мешкає лісова куниця (Martes martes L.), рись (Felis lyn x. Sch). Є також дика свиня (Sus cvvofa L.), благородний олень (Cervus Nippon Temminck.) і європейська косуля (Capreolus Capreolus L.). З птахів найбільш поширеними є зяблик (Fringilla coelebs L.), сільська ластівка (Hiribo rustica L.), сорока (Rica pica L.), зозуля звичайна.

Розділ IV. Історія вивчення флори урочища „Петрицьке”.

Історія створення заповідника бере свій початок з першої половини ХХ ст.

В 1940 році планувалось організувати в Горганах заповідник площею 50 тис. га. В 50-70-х роках на території Наддвірнянського м’ясокомбінату було створено ряд заказників і пам’яток природи, завдяки чому в районі Довбушанських Горган збереглося багато унікальних природних комплексів. У 1974 році за пропозицією Ю.В.Юркевича було організоване Горганське заповідне лісництво. Ще тоді планувалося на основі цього лісництва створити заповідник. Проте, тільки 12 вересня 1996 року згідно Указу Президента України було організовано природний заповідник „Горгани” (площа 5344 га.).

Територія заповідника розташована в південно-західній частині Івано-Франківської області в фізико-географічному районі Довбушанських Горган. Вершини та верхні частини схилів, особливо південні, вкриті кам’янистими розсипами, які утворені ямненським пісковиком.

У 1900 році польський вчений С.Ломніцький порушив питання про необхідність охорони угруповання тиса ягідного в урочищі „Петрицьке”. У цьому ж році австро-угорське Міністерство землеробства видало циркуляр про охорону природних урочищ і старих дерев, а в 1909 році поставило завдання знайти в Карпатах пралісові угрупування для створення резерватів. Міністерство освіти Австро-Угорщини в 1903 році видало директиву про охорону пам’яток природи. З ініціативи наукової громадськості у Галичині розпочато створення перших заповідних об’єктів. У 1907 році в Волинському повіті на Станіславщині на площі 54 га. був створений склельно-лісовий резерват „Бубнище”.

У 1910 році австрійським Міністерство сільського господарства і державного майна було запропоновано Львівській дирекції лісів і державного майна відібрати в Карпатах первісні ліси для організації резервату. Такі резерват-заповідник було створено в 1921 році.

У 1920 році Державний Комітет Охорони Природи звернувся до Міністерства релігійних віросповідань та публічної Освіти з пропозицією звернути увагу „Прокуратурі державних фінансів у Львові” на необхідність забезпечення належної охорони від знищення лісів сосни кедрової у маєтку Львівської митрополії в селі Перегінську, оскільки саме тут були чи не найбільші масиви цих лісів.

У справі збереження гірських лісів Карпат, та створення найбільш цінних масивах заповідних об’єктів вагома роль належить відомому польському ботаніку і природо охоронцю, професору Владиславу Шаферу, а також митрополиту Андрею Шептицькому. Дякуючи їх зусиллям у 1934 році був створений заповідник на площі 270 га., де охоронялися ліси з значною участю сосни кедрової. Тут деякі кедри віком 100-600 років мали висоту 28 м. і діаметр на рівні грудей – 1,3 м. З метою розширення популяції сосни кедрової тут було започатковано введення її в культуру. Цей заповідник на той час вже мав юридичні підстави на існування, а саме: розпорядження Міністра релігійних віросповідань та публічної освіти від 30 травня 1934 року і рішення воєводи Станіславського від 20 вересня 1934 року.

Після Другої світової війни Головне управління по заповідниках при Раді міністрів УРСР розвернуло активну компанію по створенню на Україні лісових заповідників, в тому числі на території області – „Горгани” – 17 тис. га.

В 1980 році на території області створюється перший на Україні Карпатський державний природний національний парк площею 50,3 га. куди ввійшли два заповідні лісництва Карпатського заповідника.

За роки незалежності заповідна справа на Україні набуває прямого цілеспрямованого розвитку. Цьому сприяє Закон України „Про природний – заповідний фонд”. Постанова Верховної Ради України „Про програму перспективного розвитку заповідної справи в Україні”, інші нормативні документи.

Обласна Рада народних депутатів, обласна державна організація приймають в 1993, 1996, 1997 роках рішення і розпорядження, якими суттєво поповнюють мережу природно-заповідного фонду новими цінними об’єктами природи.

Значний внесок внесли спеціальні держу правління екобезпеки, управління лісового господарства, обласне управління охорони природи, науковці, які писали, оформили необхідні матеріали та сприяли організації першого в області природного заповідника „Горгани” площею 5344 га.

Велику