Класифікація, відбір та методика кількісної оцінки факторів, що впливають на використання виробничої потужності свердловин.

Для вдосконалення аналізу ефективності використання свердловин в нафтогазовидобувному підприємстві, виявлення резервів його росту важливе значення мають відбір усіх факторів, їх правильна класифікація та вибір показників, що характеризують ці фактори.

Для нафтогазовидобувної промисловості фактори, які визначають рівень і динаміку використання виробничих потужностей свердловин, можна розділити на три групи: природні, матеріально – технічні, організаційно – економічні.

Природні фактори безпосередньо пов’зані з кліматичними – географічними умовами роботи підприємства. Зокрема, надто низькі або надто високі температури зовнішнього середовища негативно впливають на перебіг технологічного циклу, зокрема на відбір вуглеводнів з нафтового газу, що в свою чергу зменшує випуск продукції, якість очистки газу. Такі явища потребують встановлення в градирнях, де охолоджується вода, додаткових потужних вентиляторів, або додаткових котлів – для підігріву робочого агенту.

Крім того, від географічного розміщення підприємства багато в чому залежить витрати на постачання сировини і інших матеріалів та ресурсів. Час на реалізацію продукції залежать від наявності споживачів неподалік від виробництва. Для кількісної оцінки цього фактора часто використовують величину питомої ваги транспортних витрат в повній вартості сировини і продукції.

На якість та кількість випущеної продукції впливає і хімічний та фізичний склад сировини, що надходить на переробку від різних постачальників. Для характеристики даного фактора важливим показником є потенційний вміст вуглеводнів в сирому газі, питома вага легких вуглеводнів в рідкій сировині.

Матеріально – технічні фактори пов’язані з технологією і технікою виробництва і відображають вплив науково – технічного прогресу на ефективність використання виробничих потужностей. Фактори цієї групи можна розділити на дві групи: технічні, що характеризують сукупність засобів та знарядь праці і технологічні, що представляють сукупність процесів переробки нафти і виготовлення кінцевої продукції.

До технічних факторів відносяться: склад і стан основних виробничих засобів, забезпеченість підприємства необхідними засобами праці і технічна характеристика обладнання. Велике значення має степінь механізації та автоматизації робіт та ремонтопридатність обладнання.

Стан основних засобів оцінюють різними коефіцієнтами: придатності, зношення, оновлення, вибуття. Для характеристики даного фактора часто проводять вікову оцінку обладнання, визначають фізичний та моральний знос окремих установок.

Враховуючи той факт, що все технологічне обладнання постійно потребує різного роду ремонтів, модернізацій, важливим фактором є ремонтопридатність. При цьому визначають тривалість міжремонтного періоду, тривалість ремонту, послідовність капітального, середнього і поточних ремонтів, їх складність і кошторисну вартість.

До технологічних факторів відносяться: режим роботи, рівень технології, якість продукції, технологічна дисципліна, асортимент сировини і готової продукції, використання реагентів і допоміжних матеріалів та інші.

Для оцінки рівня технології застосовують цілу гаму показників: тривалість технологічного циклу, його безпечність, контрольованість і урегульованість, величина технологічних витрат і витрат реагентів та матеріалів.

Організаційно – економічні фактори відображають організацію виробництва і праці, а також умови, в яких протікає виробничий процес. Цю групу факторів можна розділити на дві групи: організаційні, що пов’язані з організацією самого виробництва, та соціально – економічні, пов’язані з загальноекономічними і соціальними умовами підприємства.

Організаційні фактори відображають рівень організації виробництва, рівень технічного нормування, рівень організації матеріально – технічного постачання, забезпеченість сировиною і ресурсами. Для оцінки даних факторів застосовують цілу гаму показників, зокрема, величину та чистоту поставок, розмір запасів допоміжних матеріалів, показники забезпеченості сировиною і енергоресурсами, величину і частоту простоїв через відсутність матеріалів, норму виробітки на одного робітника.

Режим роботи виробництва характеризується кількістю і тривалістю робочих змін.

Важливим фактором є виробнича структура, її вдосконаленість і тісний зв’язок між розподілами основного і допоміжного виробництв.

Слід також відмітити значимість рівня організації і обслуговування робочих місць, рівня охорони праці і техніки безпеки. Кількісно ці фактори оцінюються через коефіцієнт втрат робочого часу, пропусків роботи через захворювання, коефіцієнт травматизму і тривалість захворювань.

До групи соціально – економічних факторів входять склад і кваліфікація кадрів, трудова дисципліна, умови праці.

Склад, кваліфікацію, стабільність кадрів оцінюють через явочну і спискову чисельність працівників, в тому числі ПВП, середній розряд звільнених, в тому числі по власному бажанню.

Умови праці характеризує наявність шкідливих факторів (шум, вібрація, загазованість) і їх рівень, тривалість перерв підчас роботи, тривалість відпусток.

Класифікація факторів, що впливають на ефективність використання виробничих потужностей зображена на рисунку 1.