До проміжного типу злакових трав (кореневищно-нещільно-кущових) належать тонконіг лучний, мітлиця звичайна, китник лучний, райграс пасовищний, костриця червона та ін. На відміну від кореневищних кореневища у них короткі, а дочірні кущі ста-ють самостійними рослинами. Такі злаки створюють дуже щіль-ну дернину. їх доцільно використовувати на пасовищах, для за-дерніння стадіонів і аеродромів.

Пагоноутворення у бобових трав. За типом пагоноутворення багато- і однорічних бобових трав виділяють нещільнокущові, повзучі, сланкі, виткі, короткостеблові рослини. До рослин з не-щільним кущем належать люцерна посівна (синьогібридна), жовта, голуба; еспарцет посівний, піщаний, закавказький; коню-шина лучна, рожева; однорічні види конюшини — шабдар, олек-сандрійський, червоний; буркун дворічний.

До рослин з повзучим пагоноутворенням належать конюшина біла (повзуча), до сланких — люцерна хмелевидна, чина луч-на — широколиста і лісова, з витким — мишачий горошок, вика мохната; до короткостеблових — степові екотипи астрагалів.

Запасні поживні речовини та їх значення

У насінні, вузлі кущін-ня, кореневій шийці, нижній частині стебла, бульбах рослини нагромаджуються запасні поживні речовини, які витрачаються потім у період відростання пагонів. Хімічний склад запасних поживних речовин різний. Для проростання насіння і відростан-ня пагонів з бруньок потрібні насамперед безазотисті речови-ни — вуглеводи, цукри, крохмаль. У насінні злакових переважає крохмаль, бобових — білки, олійних культур — жир. Рослини використовують запасні поживні речовини у вигляді вуглевод-них сполук, що утворюються при гідролізі білкових речовин, жирів, крохмалю.

Запасні поживні речовини у рослині перебувають у постійно-му русі. Від нагромадження їх великою мірою залежать зимо- і морозостійкість озимих і багаторічних трав. Важливо вчасно провести сівбу, останнє скошування або цикл спасування траво-стою з тим, щоб рослини встигли нагромадити необхідний запас пластичних речовин для наступного весняного відростання.

Порівняльна оцінка лучних рослин за хімічним складом і поживністю.

Буряни на луках, їх характеристика, заходи знищення.

Бур'яни і боротьба з ними. На сіножатях і пасовищах росте багато малоцінних і шкідливих рослин, які засмічують траво-стій, знижують якість корму і несприятливо впливають на якість продукції і здоров'я тварин. Нерідко кількість їх досягає ЗО— 40, в окремих випадках — 40—50 % травостою. Поділ рослин травостою на корисні і шкідливі не має чітких меж. Тому рос-лини поділяють на умовно бур'яни і бур'яни.

Система боротьби з бур'янами в лучних травостоях при по-верхневому їх поліпшенні включає профілактичні, механічні і хімічні заходи.

Профілактичні заходи зводяться до знищення бур'янів під-кошуванням, очищенням насіннєвого матеріалу трав, який вико-ристовують для сівби, застосуванням органічних добрив тільки після знищення в них насіння бур'янів (гаряче і холодне збері-гання). Треба правильно експлуатувати пасовище, застосовую-чи нормальне навантаження, вчасно здійснювати насівання тощо.

На луках слід застосовувати заходи, які запобігають поши-ренню бур'янів. Для цього треба своєчасно удобрювати росли-ни, підкошувати нез'їдені рештки, правильно експлуатувати лу-ки і пасовища, вводити змінне використання їх, тобто випасан-ня чергувати із скошуванням, запобігати надмірному спасу-ванню.

Високопродуктивний травостій звичайно не буває засміче-ним або бур'янів у ньому незначна кількість. Окремі види бур'янів (щавель кінський, дягіль, герань лучна та ін.) погано переносять інтенсивне випасання, що дає змогу позбутися їх і, навпаки, при припиненні випасання, переведенні ділянки під сі-ножать з травостою випадають такі низькорослі рослини, як

жовтець повзучий, гусячі лапки, подорожник, а також складно-цвіті бур'яни (осот жовтий і рожевий, будяк та ін.), які не ви-тримують підкошування і випадають із травостою внаслідок неможливості обсіменіння.

Ефективне також випасання різними видами тварин або змі-шаним стадом. Більш низьке спасування травостою вівцями сприяє зниканню із травостою таких низових небажаних ком-понентів, як щучник дернистий, жовтозілля. Свині знищують щавель, випасання на луках коней дає змогу позбутися тирси та інших бур'янів.

Певне профілактичне значення мають і строки заготівлі корму. Так, раннє скошування на сіно або сінаж запобігає висі-панню насіння бур'янів, сприяє випаданню деяких з них. Ще більш ефективним є двоукісне скошування.

Важливе профілактичне значення має пасовище- і сіножате-гіміна, насівання і створення травостою з цінних верхових трав.

Механічні засоби боротьби з бур'янами включають підрізу-вання, виривання, випалювання, підкошування. Наприклад, для боротьби з чемерицею і пижмом рекомендується застосовувати вибіркове підкошування, а при рівномірному розподілі бур'я-нів— скошувати весь травостій. Якщо є невеликі осередки та-ких отруйних рослин, як жовтець їдкий, слід видаляти його вручну, викопуючи рослини, спеціальними пристроями. Велике значення має виривання бур'янів.

Хімічні засоби боротьби. У виняткових випадках проти бу-р'янів застосовують хімічні засоби — гербіциди. Ними знищують подорожник, осот, цикуту отруйну, жовтець їдкий (повзучий), кульбабу, чагарники і дрібнолісся. Використовують препарати групи 2,4-Д, а також дикотекс (2М-4Х). Гербіциди застосовують також проти будяку, болиголову, сухоребрика, жабрію, хресто-цвітих — дикої редьки, свиріпи, татарнику, гірчиці, талабану то-що. При цьому можуть бути знищені і цінні бобові компоненти травостою, наприклад конюшина, як двосім'ядольна рослина. Внесення гербіцидів обов'язково треба поєднувати з внесенням добрив і підсіванням трав. Гербіциди вносять навесні — в пері-од росту основних видів бур'янів, додержуючи застережних за-ходів. Травостій після обробки можна скошувати і випасати на ньому тварин не раніше як через 40 днів. Гербіциди вносять переважно наземно обприскувачем і лише в окремих випадках на великих площах — літаками. Слід зазначити, що гербіциди використовують у виняткових випадках, але краще їх не засто-совувати. При цьому потрапляння гербіцидів у річки і водойми-ща повинно бути виключено. При широкому застосуванні гербі-цидів рештки їх можуть знаходитись у рослинах і грунті, вна-слідок чого знижується якість продукції