161

У зв'язку з ущільненням грунтів, погіршанням повітряного режиму, недостатністю вологи продуктивність дернини у щіль-нокущовій фазі невисока — 7—12 ц/га сухої речовини. Велике значення для складу фітоценозів і лучної стадії дернового про-цесу має зволоження. Якщо вони стають гіршими, кореневищна і нещільнокущова фази швидше змінюються щільнокущовою, після якої починаються процеси заболочування — в середній і нечорноземній смузі і на півдні на степових подах і заплавах. Заболочення — процес, який відбувається не скрізь. Для цього потрібні певні умови і високий рівень залягання ґрунтових вод,

який призводить до надмірного ґрунтового зволоження, внаслі-док чого опади погано всмоктуються грунтом, відсутність стоку, достатня кількість опадів, погана водопроникність грунтів.

Зміна рослинності сіножатей і пасовищ під впливом випасання і скошування.

Вплив випасання на зміну рослинності і грунту лук. Раціо-нальне використання сіножатей і пасовищ сприяє збереженню в травостої корисних видів трав. Проте під впливом неоргані-зованого випасання із травостою випадають чутливі до випа-сання і витоптування верхові злакові зі слабкорозвинутими прикореневими листками — стоколос безостий і прямий, пирій безкореневищний і повзучий, райграс високий, китник лучний. Більш стійкі — костриця лучна, тимофіївка, грястиця збірна.

А. П. Мовсисянц (1976), посилаючись на X. Л. Бентлі (1972), показав, до чого призводить стихійна експлуатація пасовищ (на прикладі сумного досвіду пасовищного господарства США). Наприкінці минулого століття тут найважливішим «відкрит-тям» стало те, що трава пасовищ потребує захисту від інтен-сивного випасання. Є «досвід» і в Калмикії, де в 70-х роках внаслідок надмірного навантаження, безсистемного випасання різко зменшилась продуктивність пасовищ, що спричинило ма-сову загибель тварин. З погіршенням травостою з'являється ба-гато видів рослин, які професор А. М. Дмитрієв поділив на рос-лини «ранні», «пізні», «рослини з боку», «рослини з насінням, що чіпляється». Насіння жовтецю, кульбаби, волошки лучної, підмаренника чіпкого, щучника та інших — небажані в траво-стоях. Поява їх свідчить про негативне ставлення людини до природного угіддя. Поряд з насінням бур'янів у травостій по-трапляють і корисні трави — китник лучний, тонконіг, мітлиця звичайна. Проте вплив їх незначний порівняно з масою небажа-них видів.

В усіх районах тривале беззмінне випасання призводить до послаблення рослин, ущільнення грунту, порушення водно-по-вітряного режиму, погіршення ботанічного складу, зниження продуктивності і поживної цінності пасовищного корму (А. П. Мовсисянц, 1976).

Для того щоб запобігти пасовищній дегресії, слід організу-вати раціональну систему випасання і догляду за пасови-щем.

Вплив скошування на зміну рослинності лук. На відміну від випасання дво- і трикратне скошування, навпаки, зумовлює ви-падання з травостою малоцінного різнотрав'я (зонтичні, склад-ноцвіті та ін., які не встигають дати насіння) і появу верхових злакових і бобових трав. Жовтеці, кульбаби, запашний коло-сок, подорожник, цикоріум та інші трави випадають з траво-стою або різко зменшується їхня кількість.

Зміну травостою під впливом скошування А. М. Дмитрієв назвав сінокісною деформацією травостою. Бобові трави кра-ще розвиваються при дво- і трикратному скошуванні, злакові менше реагують на частоту скошування. Це слід враховувати при експлуатації сінокосів.

Зміна рослинності сіножатей і пасовищ під впливом добрив, випалювання, антропогенних факторів.

Вплив добрив на зміну рослинності. Добрива неоднаково впливають на ботанічний склад травостою лук. Азот, наприклад, посилює ріст злакових трав і сприяє тому, що вони витісняють бобові з травостою. Внесення фосфорно-калійних добрив збіль-шує в травостої частку бобових трав. Тому під бобово-злакові травостої слід вносити мінеральні добрива в правильному спів-відношенні з тим, щоб забезпечити рівномірний розвиток обох біогруп рослин. На кислих грунтах велике значення має вне-сення вапняних добрив, а в районах, де вирощують буряки, і дефекату. За даними М. Ф. Щербакова, якщо кислотність знижувалась з 4,2 до 6,5, урожайність сіна люцерни підвищува-лась до 39 ц/га, конюшини лучної пізньостиглої — з 3 до 42, лядвенця рогатого — з 8 до 40 ц/га. Злакові трави менш чутли-ві до кислотності грунтів, тому збільшення врожаю внаслідок вапнування на злакових травостоях у 1,5—2 рази менше порів-няно з бобово-злаковими. Вапнування сприяє зниженню вмісту в грунті рухливих сполук алюмінію, заліза, марганцю, збіль-шенню насиченості грунту основами.

Вплив випалювання на рослинність сіножатей і пасовищ. Цей фактор у цілому позитивно впливає на травостій у разі ранньовесняного застосування. Знищуються торішні сухі решт-ки травостою, насіння бур'янів, шкідники і збудники хвороб трав, зменшується кількість багаторічних рослин, у яких брунь-ки відновлення знаходяться на поверхні грунту, наприклад по-лин. Після випалювання (на чорному фоні) поліпшується тем-пературний режим. Трави відростають дружно, поліпшується життєдіяльність мікроорганізмів, збільшується збирання зеле-ної маси і сіна. Проте при пізньовесняному, літньому і осінньо-му випалюванні на малопродуктивних травостоях напівпустель і південних степів, на торфово-болотних грунтах можуть бути і негативні результати — вигоряння дернини до мінеральної час-тини грунту. В цілому цей метод слід застосовувати обгрунто-вано, з урахуванням конкретних умов.

Зміна рослинності під впливом діяльності людини (антро-погенний фактор). Освоюючи території не тільки під господар-ські, а й під промислові об'єкти, людина так чи інакше впливає на біоценози природних кормових угідь. При цьому зменшуєть-ся їхня продуктивність, погіршується видовий склад рослиннос-ті. Місце цінних рослин займає різнотрав'я, часто шкідливе. Великої шкоди завдає розорювання, якщо воно здійснюється не обгрунтовано. Інколи необгрунтовано розорюються заплавні луки, на яких десятиріччями були цінні природні травостої.

Після оранки, при якій на поверхню може бути винесений підґрунтовий шар з алюмосилікатами, оксидними сполуками ,