На луках слід застосовувати заходи, які запобігають поши-ренню бур'янів. Для цього треба своєчасно удобрювати росли-ни, підкошувати нез'їдені рештки, правильно експлуатувати лу-ки і пасовища, вводити змінне використання їх, тобто випасан-ня чергувати із скошуванням, запобігати надмірному спасу-ванню.

Високопродуктивний травостій звичайно не буває засміче-ним або бур'янів у ньому незначна кількість. Окремі види бур'янів (щавель кінський, дягіль, герань лучна та ін.) погано переносять інтенсивне випасання, що дає змогу позбутися їх і, навпаки, при припиненні випасання, переведенні ділянки під сі-ножать з травостою випадають такі низькорослі рослини, як

жовтець повзучий, гусячі лапки, подорожник, а також складно-цвіті бур'яни (осот жовтий і рожевий, будяк та ін.), які не ви-тримують підкошування і випадають із травостою внаслідок неможливості обсіменіння.

Ефективне також випасання різними видами тварин або змі-шаним стадом. Більш низьке спасування травостою вівцями сприяє зниканню із травостою таких низових небажаних ком-понентів, як щучник дернистий, жовтозілля. Свині знищують щавель, випасання на луках коней дає змогу позбутися тирси та інших бур'янів.

Певне профілактичне значення мають і строки заготівлі корму. Так, раннє скошування на сіно або сінаж запобігає висі-панню насіння бур'янів, сприяє випаданню деяких з них. Ще більш ефективним є двоукісне скошування.

Важливе профілактичне значення має пасовище- і сіножате-гіміна, насівання і створення травостою з цінних верхових трав.

Механічні засоби боротьби з бур'янами включають підрізу-вання, виривання, випалювання, підкошування. Наприклад, для боротьби з чемерицею і пижмом рекомендується застосовувати вибіркове підкошування, а при рівномірному розподілі бур'я-нів— скошувати весь травостій. Якщо є невеликі осередки та-ких отруйних рослин, як жовтець їдкий, слід видаляти його вручну, викопуючи рослини, спеціальними пристроями. Велике значення має виривання бур'янів.

Хімічні засоби боротьби. У виняткових випадках проти бу-р'янів застосовують хімічні засоби — гербіциди. Ними знищують подорожник, осот, цикуту отруйну, жовтець їдкий (повзучий), кульбабу, чагарники і дрібнолісся. Використовують препарати групи 2,4-Д, а також дикотекс (2М-4Х). Гербіциди застосовують також проти будяку, болиголову, сухоребрика, жабрію, хресто-цвітих — дикої редьки, свиріпи, татарнику, гірчиці, талабану то-що. При цьому можуть бути знищені і цінні бобові компоненти травостою, наприклад конюшина, як двосім'ядольна рослина. Внесення гербіцидів обов'язково треба поєднувати з внесенням добрив і підсіванням трав. Гербіциди вносять навесні — в пері-од росту основних видів бур'янів, додержуючи застережних за-ходів. Травостій після обробки можна скошувати і випасати на ньому тварин не раніше як через 40 днів. Гербіциди вносять переважно наземно обприскувачем і лише в окремих випадках на великих площах — літаками. Слід зазначити, що гербіциди використовують у виняткових випадках, але краще їх не засто-совувати. При цьому потрапляння гербіцидів у річки і водойми-ща повинно бути виключено. При широкому застосуванні гербі-цидів рештки їх можуть знаходитись у рослинах і грунті, вна-слідок чого знижується якість продукції тваринництва.

Випалювання, як уже зазначалося, у деяких випадках має позитивне значення. Після випалювання весною сухих решток рослин поліпшується відростання лучних рослин. Вважають, що випалювання несприятливо позначається на бобових росли-нах, оскільки точки росту в них знаходяться біля поверхні грун-ту. Проте це характерно не для всіх бобових трав. Так, за да-ними автора, після випалювання люцерна краще відростала і випереджала в рості трави на ділянках, де проводили тільки боронування. Це можна пояснити утворенням темного екрану, що сприяє кращому поглинанню сонячного проміння, прогрі-ванню грунту, більш ранньою мобілізацією поживних речовин. Разом з тим випалюванням можна видалити з травостою не-бажані компоненти. Наприклад, у біловусу коренева система розміщується практично на поверхні грунту. Його зарості знач-но поширені на гірських пасовищах Карпат (на полонинах). За даними Г. С. Кияка (1986), після випалювання суцільних за-ростів біловусу в травостої з'являються більш цінні злакові трави — мітлиця, тонконіг, костриця червона та ін.

Поліпшення повітряного режиму, омолодження лук. Повіт-ряний режим на природному травостої поліпшують застосуван-ням поверхневого і глибокого розпушування — боронування, дискування, обробітку долотами, щілювання грунту і навіть не-глибокої оранки на пирійних і стоколосових перелогах. Борону-вання проводять зубовими або голчастими боронами. За допо-могою боронування можна розпушити верхній шар грунту, очис-тити дернину від решток коренів і стебел. Проте цей спосіб слід застосовувати з урахуванням конкретних умов. Не завжди боронування, особливо зубовими боронами, ефективне на лег-ких грунтах, коли оголюються вузли кущіння і кореневі шийки рослин. Боронування застосовують не тільки навесні, а й після кожного скошування або циклу випасання, якщо в цьому є по-треба. Ефективне воно і на заливних луках. Як правило, його слід проводити до відростання трав. На травостоях щільно-кущових злаків боронування може спричинити негативні наслід-ки у зв'язку з розміщенням вузлів кущіння на поверхні грунту.

Застосування будь-якого способу догляду за дерниною має бути обгрунтованим. Навіть незважаючи на рекомендації, перш ніж застосовувати боронування, треба переконатись у його ефективності.

Підсівання і насівання трав проводять на луках і сіножатях із зрідженим травостоєм, малоцінними компонентами низових трав, які знижують його продуктивність і якість, за наявності в травостої злісних бур'янів, при замулюванні., вимерзанні, по-шкодженні шкідниками тощо.

Підсівання і насівання трав у багатьох випадках значно де-шевше, ніж перезалуження з повною заміною травостою. Його здійснюють навесні у вологу землю або влітку під час опадів, застосовуючи спеціальні сівалки. Ефективне насівання зрідже-них ділянок стерньовими сівалками-культиваторами типу СЗС-2,1 та іншими, за допомогою яких здійснюють сівбу в не-оброблену дернину. Навесні можна застосовувати і дискові сі-валки. Насівання зернотрав'яною сівалкою з анкерними сош-никами проводять при якісному поверхневому обробітку ділян-ки дисковими боронами. Інколи для знищення старої дернини застосовують неглибоке фрезерування, що дає змогу знищити малоцінні компоненти,