Після обробки лук гербіцидами ріст різнотрав'я припи-няється. Для посилення росту та кущіння злакових трав потрібно вносити мінеральні добрива, зокрема азотні (N60-90).

Знищення старики. На нескошених ділянках сіножатей або частково неспасених ділянках пасовищ торішні стебла (стари-ка) заважають відростанню нових пагонів, повному викорис-танню травостою. Видалення старики поліпшує якість і кіль-кість з’їденого корму.

Знищувати старику можна вичісуванням граблями і спа-люванням. Вичісування старики тракторними чи кінними граблями дає добрі результати при значному розкладі то-рішніх стебел багаторічних трав.

На пасовищах з типчаковим і ковиловим складом рослин-ності, а також при наявності кореневищних злаків (пирій, колосняк) добрі результати дає випалювання. Але цей захід не рекомендується застосовувати на кормових угіддях із значним поширенням бобових і полинів, оскільки бруньки відновлен-ня цих рослин знаходяться близько від поверхні ґрунту і можуть пошкодитися під час випалювання.

На пасовищах, де проводили випалювання старики, знач-но поліпшується поїдання корму худобою, урожайність луч-них угідь іноді підвищується в 1,5 раза.

Випалювати старику слід пізно восени або рано навесні, щоб не пошкоджувати вегетуючі рослини. У Лісостепу та Степу випалювання найкраще проводити навесні, бо при осінньому сніг на випалених місцях не затримується, ґрунт нагромаджує мало вологи, внаслідок чого урожай знижу-ється.

Випалювання найкраще проводити в суху і безвітряну погоду з дотриманням відповідних вимог.

Прийоми омолодження лук.

Внаслідок неправильного використання сіножатей і пасо-вищ, відсутності догляду спостерігається швидше ущільнення ґрунту, зниження аерації та послаблення мікробіологічних процесів. Ґрунт ущільнюється при нераціональному випасанні худо-би, під час коткування надмірно вологого ґрунту, а також при інтенсивному розкладанні торфового ґрунту. Це призводить до заболочення. Внаслідок неправильного використання сіножатей і пасо-вищ, відсутності догляду спостерігається швидше ущільнення ґрунту, зниження аерації та послаблення мікробіологічних процесів.

Ґрунт ущільнюється при нераціональному випасанні худо-би, під час коткування надмірно вологого ґрунту, а також при інтенсивному розкладанні торфового ґрунту. Це призводить до заболочення і поширення осок, жовтеців, ситників тощо.

Внаслідок ущільнення ґрунту погіршуються аерація й умо-ви росту й розвитку кореневищних, нещільмокущових та бобових трав. Особливо негативно реагують на зниження аерації та зменшення вмісту кисню в ґрунтовому повітрі бульбочкові бактерії, численна мікрофлора, мікро- та макро-фауна ґрунту. Аеробне дихання коренів є джерелом їхнього нормального функціонування, поглинання води і поживних елементів з ґрунту.

Для поліпшення водно-повітряного і поживного режимів на ущільнених ґрунтах із незадовільною аерацією й ослабле-ною діяльністю мікроорганізмів, які регулюють процеси на-громадження і розкладу органічної речовини, омолоджують луки за допомогою дискування, фрезерування і переорювання. Дослідами встановлено, що дискування природних кормо-вих угідь, у травостої яких переважають кореневищні трави, підвищує урожайність сіна. Його рекомендується проводити і на середньотривалих колоснякових та запирієних перелогах, у травостої яких немає ковили.

Подрібнення кореневищ дисками стимулює пагоноутворення, а одночасне розпушування ґрунту поліпшує повіт-ряний режим, що сприяє підвищенню врожайності луки. Особливо ефективне дискування в поєднанні з підсіван-ням трав та внесенням добрив. Так, на Боржавській полонині в Карпатах, де в травостої переважає біловус, дискування сприяло поліпшенню його ботанічного складу.

При внесенні добрив і підсіванні трав урожайність підвищилася в 2—3 рази. Дискування проводять восени або навесні важкими диско-вими боронами в один-два сліди.

Серед заходів, що сприяють поліпшенню умов зовніш-нього середовища для місцезростання трав, важливе значення має фрезерування луки. Воно дає позитивні результати на Поліссі та в Лісостепу, на ділянках, де травостій на 30—40% складається з кореневищних і нещільнокущових верхових трав з глибоким заляганням кореневищ та вузлів кущіння. У Степу фрезеруванням омолоджують запирієні та колоснякові перелоги. На дрібнотравних ділянках з неглибоким заляган-ням вузлів кущіння, а також на луках з щільнокущових трав осок фрезерування неефективне.

Найбільше підвищувалася врожайність сіножатей після фрезерування на некислих ґрунтах з додатковим зволожен-ням і внесенням добрив. Після фрезерування і підсівання трав (6—10 кг/га) приріст урожайності сіна на другий рік становить 8—10 і на третій — 15—30 ц/га. Фрезерування як захід омолодження лук поліпшує бота-нічний склад травостою. В господарстві "Буртинеки" (Латвія) після омолодження сіяних довголітніх пасовищ склад траво-стою був таким: цінних злаків — 59%, бобових — 20,7, малоцінних злаків та інших трав — 15,3, голих плям — 4,7%. Фрезерування проводять фрезами ФБН-2,0, ФБН-1,5 в один—два сліди на глибину, більшу за товщину дернини на 2—3 см. Для поліпшення урожайності природних кормових угідь у лісостепових і степових районах восени проводять мілке переорювання запирієвих та колоснякових перелогів один раз в 4—5 роки на глибину 12—18 см, щоб основна маса кореневищ покривалася шаром землі 3—5 см.

Напередодні переорювання доцільно вносити мінеральні добрива. Переораний переліг протягом одного—двох років потрібно використовувати під сіножать, а в наступні — для випасання. За даними М.Г.Андреєва (1981), переорювання гострецевих перелогів підвищує урожайність на 40%. Лучні щебеню-ваті ґрунти майже непридатні для переорювання. На них проводять неглибоке боронування з одночасним підсіванням трав і удобренням.

Узагальнені результати досліджень показують, що омолод-жені луки шляхом фрезерування або неглибокого переорю-вання в поєднанні з удобренням підвищують урожайність в 1,5—2 рази.

У Степу нестача вологи в ґрунті затримує розвиток трав, тому омолодження лук у поєднанні із зрошенням та сніго-затриманням — важливий захід поліпшення кормових угідь.

Підсівання трав як один з прийомів омолодження лук.

Дернину сіножатей і пасовищ слід розглядати як живе джерело пагонів, кореневищ і коренів, з яких навесні або після збирання врожаю відростає зелена маса лучного траво-стою.

Після проведення культуртехнічних робіт або внаслідок нераціонального використання лук дернина часто порушу-ється, травостій зріджується, урожайність знижується, а ого-лені місця можуть заростати