сталася не менш важлива для долі багатьох тисяч людей аварія на чорнобильській АЕС.
Найближчими безпосередніми наслідками радіаційних аварій є гостра променева хвороба, місцеві променеві ураження та інші патологічні процеси. Так, при аваріях ядерних енергетичних установок з викидом радіонуклідів в оточуюче середовище відбувається вихід значної кількості радіойоду, що може приводити до ураження щитовидної залози, основними наслідками опромінення якої є радіаційний тиреоідит та гіпотиреоідизм. Порогова доза, що викликає розвиток гострого променевого тиреоідиту при інкорпорації І-131 складає 200 Гр.
Променеві ураження шкіри можуть спостерігатися в ізольованому вигляді, а також значно обтяжувати перебіг гострої променевої хвороби при забрудненні шкіри продуктами ядерних реакцій. Такі приклади спостерігалися у жителів Маршалових островів під час випробування термоядерної зброї США (1954 рік), а також у пожежників під час аварії на Чорнобильській АЕС (1986 рік). Ці ураження в основному були викликані бета-випромінюванням і проявлялися спочатку розвитком еритеми. Потім в залежності від дози опромінення могли розвиватися суха десквамація з наступним порушенням пігментації (15-30 Гр) чи бульозно-виразкові зміни, які закінчувалися розвитком рубців.
Говорячи про гострі променеві ураження очей, мають на увазі як ураження самого очного яблука, так і кон’юнктиву та повіки. Мінімальна еритемна доза для шкіри повік складає 2 Гр. При дозах опромінення 10 Гр і вище розвиваються некротичні зміни, які в подальшому супроводжуватимуться явищами кон’юнктивіту та депіляцією вій.
Що стосується віддалених наслідків радіаційних аварій, з досвіду, який був до Чорнобильської катастрофи, найбільш вірогідними віддаленими наслідками радіаційного впливу вважали збільшення частоти онкологічної патології системи (молочних залоз, легень, шкіри). З них найбільше впливатимуть на тривалість кровотворення, раку щитовидної залози та розвиток злоякісних пухлин іншої локалізації життя радіоактивно індуковані лейкемії та рак легенів (з досвіду атомного бомбардування японських міст).
Структура патологічних порушень внаслідок радіаційного впливу на організм людини
З очікуваних віддалених ефектів аварії на чорнобильській АЕС можна вважати реалізованими збільшення частоти раків щитовидної залози у дітей.
І доаварійний1 період кількість випадків на рік становила 3-4 по Україні, в 1990 році спостерігалось 26 випадків, а в 1998 році – 44. Всього за період з 1986 по 1998 роки на рак щитовидної залози захворіло 655 дітей (віком до 14 років). Разом з тим, вивчення медичних наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за період з 1996 по 1998 роки показало, що існує ряд негативних змін в стані здоров’я різних груп опромінених людей, які не були передбачені. Це пояснюється дією цілого комплексу факторів як традиційної, так і нетрадиційної природи (психогенних, соціальних тощо). Це проявляється в підвищенні рівнів захворюваності нервової системи, системи кровообігу, органів травлення та дихання у ліквідаторів і постраждалих.
Важливою медико-соціальною проблемою наслідків Чорнобильської катастрофи є негативні зміни психічного здоров’я, які проявляються у вигляді психосоматичних, нервово-психічних та соматоневротичних розладів.
5. Заходи радіаційного захисту
На будь-якому об’єкті, де здійснюється практична діяльність, пов’язана з радіаційно-ядерними технологіями, повинні бути підготовлені плани аварійних заходів. До таких заходів належать:
створення матеріальної бази для радіаційного контролю за навколишнім середовищем й опроміненням персоналу та населення;
нагромадження засобів індивідуального та колективного захисту;
створення запасів радіопротекторів, препаратів стабільного йоду, а також молочних продуктів тривалого зберігання для дитячого харчування;
створення аварійної системи зв’язку та оповіщення;
розробка маршрутів евакуації.
Протирадіаційний захист – це комплекс заходів, спрямованих на захист персоналу, особового складу військ та населення від шкідливої дії іонізуючих випромінювань.
5.1. Оцінка радіаційної обстановки при аварії на АЕС
Під радіаційною обстановкою розуміють масштаби та ступінь радіоактивного забруднення місцевості, які негативно впливатимуть на персонал АЕС, особовий склад військ та життєдіяльність населення.
Радіаційна обстановка залежить від:
сумарної кількості радіоактивних речовин, що потрапили в оточуюче середовище;
радіонуклідного складу аварійного викиду;
характеру надходження радіоактивних речовин в навколишнє середовище;
метеорологічних умов в момент аварійного викиду;
відстані від джерела викиду до місць дислокації військових об’єктів та населених пунктів;
гідрологічних та ґрунтових умов місцевості;
характеру сільськогосподарського використання територій, що зазнали радіаційного забруднення;
умов водопостачання та харчування населення, а також характеру його трудової діяльності;
часу, що минув з моменту аварії, щільності населення та характеру забудови територій.
Оцінка радіаційної обстановки здійснюється з метою визначення ступеню впливу радіоактивного забруднення оточуючого середовища на особовий склад (населення) та обґрунтування оптимальних режимів його діяльності і прийняття рішень для проведення захисних заходів.
При оцінці радіаційної обстановки вирішуються наступні завдання:
своєчасне встановлення початку радіоактивного забруднення та його меж, а також найбільш та найменш небезпечних ділянок зараження;
визначення дози опромінення при діяльності (дислокації) на радіоактивно забрудненій місцевості;
визначення дози опромінення при подоланні зон радіоактивного забруднення;
визначення допустимого терміну перебування на забрудненій місцевості;
визначення допустимого часу подолання забруднених ділянок маршруту руху.
Оцінка радіаційної обстановки проводиться двома методами – прогнозування (перший етап) та радіаційної розвідки (другий етап).
Прогнозування радіаційної обстановки проводиться за допомогою розрахункових методик чи комп’ютерних моделей для чого необхідні певні вихідні дані, а саме: параметри аварійного викиду (потужність, радіонуклідний склад, висота викиду) та метеорологічні умови (швидкість і напрямок вітру, наявність опадів, стійкість погодних умов по Пасквілу). Це дасть змогу вирішити з певною точністю наступні задачі:
визначення рівнів потужності іонізуючого випромінювання, розміру зон радіоактивного забруднення та вірогідних доз опромінення військовослужбовців (населення) при перебуванні на відкритій місцевості без засобів індивідуального захисту;
визначення часу підходу радіоактивної хмари до тієї чи іншої місцевості і зміни рівнів радіоактивного забруднення з часом;
прогнозування санітарних втрат серед персоналу, військових та ліквідаторів, а також порядку та часу початку аварійно-рятувальних робіт.
Прогнозування радіаційної обстановки дозволяє в максимально короткий термін організувати роботи з ліквідації наслідків аварії і використовується на ранній фазі аварії. Після чого переходять до радіаційної розвідки, яка дозволяє уточнити
