Відомчий акт
Відомчий акт — підзаконний нормативний акт (указ, інструк-ція, нормативний наказ та ін.), що видається в межах компетен-ції того чи іншого органу виконавчої влади (міністерства, комі-тету, відомства), який містить вторинні (похідні) норми, що роз-кривають і конкретизують первинні норми, приймаються на їх підставі, спрямовані на їх виконання.
Відомчі акти (акти конкретних міністерств, комітетів, фондів та ін.) мають внутрішнє, внутрішньовідомче юридичне значення:
1) видаються з питань, віднесених виключно до їх відання;
2) поширюються на осіб, які входять до сфери їхнього відан-ня, тобто знаходяться в системі управлінської, службової та ди-сциплінарної підлеглості лише даних відомств. Наприклад, на-каз МВС України від 6 червня 1997 р. № 600 «Про встановлення заохочувального знака відзнаки МВС України «Хрест Слави» по-ширюється лише на працівників системи МВС.
Водночас акти деяких відомств (Міністерства фінансів. Фон-ду Держкоммайна, у певних межах — відомств, що відають транс-портом, охороною громадського порядку) в силу їх статусу і де-легованих їм прав можуть набувати загального, міжвідомчого зна-чення.
Відомчі нормативні акти вступають у дію через 10 днів після їх державної реєстрації (внесення до Державного реєстру), яка здійснюється Міністерством юстиції України, якщо в них не передбачений пізнішій строк, але не раніше їх офіційного дня обнародування.
До державної реєстрації не рекомендуються акти норматив-но-технічного характеру (державні стандарти, будівельні норми і правила, тарифно-кваліфікаційні довідники, форми звітності тощо).
Відомчі акти видаються у випадках, коли в межах сфери ві-дання міністерства, комітету, відомства:
а) нечітко, лише у загальних рисах, визначені права і обов'язки суб'єктів;
б) є прогалини у певних аспектах взаємовідносин суб'єктів;
в) прямо доручено законом (указом, постановою, розпоряд-женням) видати акт для конкретизації норми закону.
Призначення відомчих актів:
1) встановлення права одного суб'єкта і відповідно до обов'яз-ку іншого;
2) роз'яснення, конкретизація змісту (значення) прав або обов'язків, викладених у законі в загальних рисах;
3) розширення (звуження) змісту права одного суб'єкта і зву-ження (розширення) права іншого;
4) введення нових або доповнення старих вимог для здійс-нення суб'єктом свого права;
5) роз'яснення, конкретизація змісту (значення) контроль-ної функції органу управління, який знаходиться в сфері відан-ня міністерства, комітету, відомства.
Відомчі акти мають певні позитивні риси: мобільність, охоп-лення всіх сторін суспільних відносин, безпосередність спілку-вання керівника і підлеглого, швидкість інформованості адреса-тів виконання і оперативність організації виконання та ін.
Захоплення створенням відомчих актів є показником двох негативних явищ:*
надмірного нормативного регулювання суспільних відносин;*
невисокої якості ухвалених законів.
Відомчі акти, ухвалені з перевищенням компетенції, є незаконни-ми і необов'язковими до виконання. Наприклад, орган приватиза-ції, що прийняв рішення про приватизацію орендованого дер-жавного майна без згоди орендаря, перевищив свої повнова-ження, і його рішення є незаконним. Такий акт підлягає скасуванню. На жаль, в Україні не розвинуто інститут юридич-ної відповідальності за правопорушення у сфері створення і за-стосування відомчих нормативних актів, які суперечать законам
Серед нормативних актів є група таких, що не підлягають офі-ційному опублікуванню за рішенням правотворчих органів. Вони мають обмежувальні грифи (секретно). Наприклад, оперативно-розшукова діяльність до останнього часу регулювалася підзаконними актами, які становлять секретні або повністю секретні до-кументи. Такі акти вступають у дію з моменту одержання їх ви-конавцями.
Слід зважити на те, що серед відомчих актів є багато ненор-мативних, індивідуальних управлінських актів, які містять індиві-дуальні розпорядження і вичерпують себе одноразовим застосу-ванням (наприклад, призначення на посаду, виділення бюджет-них коштів). Індивідуальні відомчі акти, як правило, іменуються розпорядженнями, наказами, тоді як відомчі нормативні акти називаються інструкціями, циркулярами, взірцевими положен-нями і статутами. Не слід їх ототожнювати. Накази і розпоряд-ження міністерств, відомств, які мають разове розпорядницьке значення, не містять нормативних розпоряджень, тому підзаконними нормативно-правовими актами вони не є.
Підзаконний нормативний акт органу місцевого самоврядування. Підзаконний нормативний акт місцевого органу виконавчої впади
Нова система адміністративного управління ґрунтується на поєднанні двох підсистем — місцевого самоврядування і місце-вих органів урядової адміністрації. Вони видають підзаконні нормативні акти, які містять вторинні (похідні) норми, що роз-кривають і конкретизують первинні норми, приймаються на їх підставі, спрямовані на їх виконання в межах відповідної тери-торії і тому є обмежено-загальними.
Підзаконний нормативний акт органів місцевого самоврядуван-ня — акт-документ (постанова, рішення), що видається в межах компетенції органу місцевого самоврядування (Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільських, селищних, міських, районних у містах, обласних і районних рад), який містить нор-ми права, обов'язкові для населення самоврядованих територій, а також для установ і організацій, які здійснюють діяльність у межах цих територій. Це правовий акт громадянського суспіль-ства.
Підзаконні нормативні акти органів місцевого самоврядування:
постанови
Верховної Ради Автономної Республіки Крим | рішення
органів місцевого самоврядування (сільських, селищних, міських, районних у містах, обласних і районних рад) | нормативні накази
керівників відділів та управлінь виконавчих комітетів місцевих Рад народних депутатів
Слід зважити на те, що місцеві референдуми мають вишу юри-дичну чинність щодо інших нормативно-правових актів місце-вого самоврядування.
Особливістю актів місцевого самоврядування є їх територіа-льна обмеженість і самостійність в ухваленні рішень, які стосу-ються питань управління комунальною власністю, формування, затвердження і виконання місцевого бюджету, встановлення міс-цевих податків і зборів, здійснення охорони суспільного поряд-ку та ін. Їхні рішення обов'язкові для розташованих на відповідній території підприємств, установ і організацій незалежно від відом-чої підлеглості, а також для посадових осіб і громадян цієї тери-торії.
Рішення сільських, селищних міських, районних у містах, обла-сних і районних рад вступають у дію з дня їх офіційного обнароду-вання, якщо радою не встановлений пізнішій строк уведення цих рішень у дію.
Виконання актів місцевого самоврядування забезпечується заходами адміністративного впливу і захищається в судовому порядку.
Підзаконний нормативний акт місцевих органів виконавчої влади — акт-документ (постанова,
