відставки або смерті Прем'єр-міністра України [1].

Кабінет Міністрів, відставку якого прийнято президентом, за дорученням Президента продовжує виконувати свої повноваження до складення присяги новосформованим Кабінетом Міністрів, але не довше 60 днів. Таке доручення дається у формі указу Президента [35, с.413].

Слід також зазначити, що з введенням в дію політичної реформи Уряд складатиме повноваження не перед Президентом України, а перед новообраною Верховною Радою. Прем'єр-міністр та його Уряд матимуть право заявити про свою відставку.

Новоутворений Кабінет Міністрів України не пізніше ніж у двомісячний строк після набуття повноважень повинен подати на розгляд Верховної Ради Програму діяльності на термін своїх повноважень, в якій повинно міститися концептуальне викладання стратегії діяльності засобів та строків виконання завдань Кабінету Міністрів України [1].

Програма діяльності Кабінету Міністрів розглядається Верховною Радою України на пленарному засіданні не пізніше як у 10 денний строк з дня її подання і вважається схваленою, якщо за постанову Верховної Ради України про Програму діяльності Кабінету Міністрів України проголосувала більшість від конституційного складу Верховної Ради [15].

Програма діяльності теперішнього нового Уряду "Назустріч людям", яка була затверджена Верховною Радою 4-го лютого 2005 року поставила за мету покращити життя людини, та запровадити нові соціальні, економічні і демократичні євро стандарти, які б полегшили життя людині, а проголосила, що основною ідеєю "основним гаслом сьогоднішнього уряду є вільна людина у справедливій державі, інтереси, права та свободи якої захищені та забезпечені владою і державою, а найважливішими цінностями є гідність, свобода, чесність та справедливість."

1.2 Порядок утворення та повноваження міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

В системі органів виконавчої влади важливу роль відіграють центральні органи виконавчої влади, які забезпечують втілення у життя державної політики у відповідній галузі державного управління. Зазначені органи називаються центральними, оскільки у своїй діяльності представляють інтереси "центру", а не окремих територій, їх компетенція з відповідного кола питань поширюється на всю територію країни. Також важливо відзначити, що існування назви "центральні органи виконавчої влади" зумовлено встановленою Конституцією України трьохрівневою моделлю системи органів виконавчої влади, що об'єднує як основні, так і структурні рівні:

В такому сенсі центральні органи виконавчої влади є безпосередньо підвідомчими уряду органами, тобто органами нижчого щабля, які забезпечують або сприяють формуванню і втіленню в життя урядової політики у відповідних сферах управління, здійснюють керівництво дорученими їм сферами і несуть відповідальність за стан її розвитку перед Президентом і Кабінетом Міністрів України. До того ж слід додати, що конституційна легітимація згаданих вище рівнів органів виконавчої влади означає, що їх наявність є обов'язковою для функціонування виконавчої влади в України. Хоча слід сказати, що зміст Конституції України не виключає можливість створення якихось додаткових видів органів виконавчої влади, що посідали б певне проміжне місце стосовно згаданих основних структурних рівнів. Адже Конституція не містить суворого визначення всіх елементів системи органів виконавчої влади, але відповідно до ст.92 відносить вирішення цього питання на розсуд законодавця через прийняття відповідних законів.

Відповідно до Указу Президента України від 15.12.1999р. № 1572/99 "Про систему центральних органів виконавчої влади" до системи центральних органів виконавчої влади входять міністерства, державні комітети (державні служби) та центральні органи виконавчої влади з спеціальним статусом. Кожний центральний орган виконавчої влади забезпечує втілення в життя державної політики у відповідній галузі державного управління, здійснює керівництво дорученою йому сферою відання і несе відповідальність за стан її розвитку перед Кабінетом Міністрів та Президентом України [32, с.35].

Міністерства як центральні органи виконавчої влади є основною організаційно-правовою формою в більшості сфер державного управління, призначені для організації управління галузями господарства, соціаль-но-культурного та адміністративно-політичного будівництва, а та-кож головною ланкою системи органів центрального управління у найбільш важливих сферах соціально-економічного і політичного життя [35, с.143].

З врахуванням наведеного вище, найбільш характерними ознаками міністерства є те, що воно є, по-перше, органом держави; по-друге, особливим видом державних органів; по-третє, центральним органом виконавчої влади, покликаним забезпечувати діяльність, зміст якої зводиться до виконання функції управління і, зокрема, керівництва, а також держа-вного управління в межах відповідної галузі [39, с.414].

Особливо важливим є те, що міністерства є органами держави, державними організаціями, утворюваними Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України, які діють від його імені та в інтересах держави в певній сфері суспільних відносин. Це частина державного апарату, призначеного для здійснення функції держав-ного управління відповідними сферами, а також для виконання інших спеці-альних завдань [55, с.171].

Будучи органами держави, міністерства характеризуються й іншими ознаками, притаманними цьому виду державної організації, а саме: наявністю визначеної компетенції та організаційної структури, територіальним масштабом діяльності, тощо.

Державний комітет (державна служба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовує і координує Прем'єр-міністр України або один з віце-прем'єр-міністрів чи міністрів. Державний комітет вносить пропозиції щодо формування державної політики відповідним членам Кабінету Міністрів та забезпечує її реалізацію у визначеній сфері діяльності, здійснює управління в цій сфері, а також міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань, віднесених до його відання, Державний комітет (державну службу) очолює його голова.

Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом має визначені Конституцією та законодавством України особливі завдання та повноваження і щодо нього може встановлюватись спеціальний порядок утворення, реорганізації, ліквідації, підконтрольності, підзвітності, а також призначення і звільнення керівників та вирішення інших питань. Його очолює голова [9].

Для забезпечення реалізації державної політики в особливо важливих сферах діяльності