Вступ.

Актуальність дослідження. Конституція України проголосила нашу державу суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, а також закріпила положення про те, що “людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначається в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та її гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави”.

Держава здійснює свою діяльність через створений нею комплекс органів трьох гілок влади.

Для втілення в життя положень Конституції великої актуальності набуває сьогодні перебудова системи органів виконавчої влади на принципово нових засадах. А це випливає із значення самої гілки виконавчої влади, яке полягає в тому, що саме на неї покладено функції по виконанню законів та здійсненню державного управління всіма сферами суспільного життя. Суспільна роль виконавчої влади серед гілок державної влади визначається і тим, що саме у процесі її реалізації відбувається реальне втілення в життя законів та інших нормативних актів, практичне застосування важелів державного регулювання й у правління важливими процесами суспільного розвитку, а звідси – і здійснення прав і свобод громадян, забезпечення їх законних інтересів.

За роки незалежності України як суверенної держави, як свідчать реалії сьогодення, поки що не вдалося побудувати функціонально достатньої та структурно несуперечливої системи виконавчої влади, яка була б покликана здійснюючи державне управління різними сферами життя, надавити управлінські послуги громадянам.

А це є причиною недосконалості багатьох елементів механізму державного управління, який дістався нам у спадок від авторитарно-тоталітарного режиму радянських часів і непослідовним та невиваженим законотворенням був дещо “оновлений”, проте, до суттєвих змін це не призвело. Тому без докорінних змін ідеології функціонування виконавчої влади, структурного удосконалення її системи з функціональною диференціацією органів, подальший розвиток України як, перш за все, соціальної, правової, демократичної держави, є неможливим. Подоланню багатьох недоліків у сфері виконавчої влади має сприяти здійснення адміністративної реформи . Її метою є поетапне створення на наукових принципах ефективної і демократичної системи державного управління, яка має бути достатньо прозорою для громадськості, максимально наближеною до потреб людини, а витрати на її утримання були б адекватними фінансово-економічному стану держави. Стає очевидним, що без повноцінної адміністративної реформи в Україні неможливе системне і результативне проведення економічних і соціальних реформ. А це, в свою чергу, потребує необхідних теоретико-наукових досліджень, законодавчого закріплення великої кількості положень, які стосуються правового статусу та організації системи органів виконавчої влади.

Ступінь наукової розробленості теми. Питання реформування органів виконавчої влади завжди привертали увагу вчених-адміністративістів, науковців та дослідників інших галузей, громадських та політичних діячів, що зумовлено надзвичайною важливістю даної сфери питань та потреб їх негайного вирішення. Великий внесок в дослідження питань реформування виконавчої влади зробили В.Б. Авер’янов, А.О. Селиванов, І. Пахомов, І. Голосніченко, М.Стахурський, І.Коліушко, М.Пухтинський, М. Ославський, А Васильєв, В. Колпаков, О.Крупчан, Н.Нижник, В.Цвєтков та ряд інших долідників.

Проте, не дивлячись на велику кількість досліджень у цій сфері серед науковців не клалося єдності поглядів на деякі принципові питання реформування системи органів виконавчої влади, державного управління загалом. Багато питань є дискусійними, а деякі з них потребують наукової, концептуальної розробки і, в своїй більшості, нормативного закріплення.

Дане дослідження проводилось в період, коли наша держава уже відійшла від старих методів управління суспільними справами і широким колом науковців та політиків, а також громадськістю, усвідомлена об’єктивна необхідність змін в цій системі. Проте ще не створено належних умов для проведення таких змін, а заходи, які здійснюються, супроводжувались рядом проблем. Дані питання потребують вивчення і визначення шляхів їх вирішення.

Мета і завдання дослідження. Основною метою дослідження магістерської роботи є аналіз організації і діяльності органів виконавчої влади, заходів адміністративної реформи, які були проведені по удосконаленню цієї системи, а також тих, які будуть проведені в перспективі та виявлення проблем, що виникли в процесі реформування, визначення шляхів їх вирішення. Дана мета і визначила межі дослідження, однак останнє не було обмежено рамками реформування виключно системи органів виконавчої влади – їх структури і порядку діяльності. В роботі не залишилися поза увагою і питання пов’язані з реформуванням державної служби, адміністративно-територіального устрою, місцевого самоврядування, які органічно, системно пов’язані з реформою органів виконавчої влади.

РОЗДІЛ І. Виконавча влада в Україні: організація і система її органів

Згідно з ч.1 ст.6 Конституції України державна влада здійснюється на засадах поділу її на законодавчу, виконавчу та судову. Ці гілки влади є рівними і незалежними одна від одної, і кожна з гілок влади займає своє місце в системі державної влади та виконує лише їй притаманні завдання і функції. Проте було б неправильним говорити, що будь-яка гілка влади, в тому числі і виконавча є повністю відокремлена чи цілком самостійна щодо інших гілок влади. Адже державна влада взагалі як здатність держави приймати обов'язкові рішення та домагатися їх виконання є цілісним явищем, іншими словами будь-який закон не буде втіленим в життя, якщо не буде органу спрямованого на виконання такого закону, на який і покладається таке виконання. Тобто виконавча гілка влади на сьогоднішній день є відносно самостійною гілкою єдиної державної влади в Україні – атрибутом державно-владного механізму, побудованого за принципом розподілу влади та її здійснення поряд з законодавчою та судовою, тісно з ними взаємодіючи.

В радянський період панівною була теза про всевладдя рад, оскільки тільки