колонці 5 обчислені витрати на найом робочої сили, – їх відносимо до змінних витрат. Сума витрат на капітал і працю дає сукупні витрати виробництва (колонка 6).
Таблиця 1.
Таблиця 1.
Граничні витрати (колонка 7) обчислюємо за формулою МС = АТС / Q = AVC / ?Q. Перший робітник додає 10 одиниць продукції, витрати фірми на його заробітну плату – 100 грн. Отже, МС1 = 100 / 10 = 10. Другий робітник додає до витрат величину своєї заробітної плати, а до випуску продукції 30 – 10 = 20 одиниць. Додаткові витрати фірми на одиницю продукції другого робітника становлять: МС2 = (700 – 600) / (30 – 10) = 5. Аналогічно: граничні витрати на додаткову продукцію третього робітника становлять 3,3 грн. і т.д. В останніх трьох колонках таблиці обчислені середні витрати виробництва. Значення граничних витрат МС ми записуємо між рядками, щоб підкреслити, що це прирости витрат.
Концепція граничних витрат має стратегічне значення, оскільки вона дозволяє точно визначити динаміку витрат, які фірма зацікавлена контролювати. Граничні витрати показують величину витрат, які понесе фірма на виробництво останньої одиниці продукції, або які вона може зекономити, якщо скоротить виробництво на одиницю. Показники середніх витрат такої точної інформації не надають.
Наприклад, за таблицею 1.2 ми можемо визначити, що на виробництво 60 одиниць продукції фірма в середньому (АТС) витратить 13,3 грн. Але це не означає, що, відмовившись від 60-ї одиниці, фірма зекономить 13,3 грн. Насправді виробництво 60-ї одиниці додає лише 3,3 грн. до сукупних витрат, що показує значення граничних витрат, отже, у разі скорочення виробництва до 59 одиниць фірма зменшить витрати тільки на 3,3 грн. [9, 149]
Рішення діючої фірми про обсяги виробництва носять, як правило, граничний характер, тобто менеджери вирішують, на скільки одиниць зменшити або збільшити попередні обсяги випуску. Граничні витрати якраз і відображають зміни у витратах, які відбуваються зі зміною обсягу випуску, що важливо для визначення прибутковості виробництва.
Криві витрат виробництва на весь обсяг продукції (ТС, VC, FC) за даними таблиці зображені на рис. 1.2. а). Графік показує, крива постійних витрат РС має вигляд горизонтальної лінії, крива змінних витрат VC – це крива сукупних витрат ТС, зміщена паралельно вниз на величину постійних витрат. Крива сукупних витрат ТС графічно визначається додаванням значень кривої FC до кривої VC. Відстань по вертикалі між кривими FC і ТС показує значення змінних витрат, а відстань по вертикалі між кривими ТС і VC дає значення постійних витрат.
Рис. 1.. Криві витрат фірми в короткостроковому періоді [9, 150]
Конфігурація кривих ТС і VC ілюструє дію законів зростаючої та спадної віддачі. Зв'язок між динамікою продуктивності факторів виробництва і витрат обернений: гранична продуктивність змінного фактора на низьких обсягах випуску зростає, досягає максимуму, а згодом – на вищих обсягах випуску – спадає, тоді як прирости витрат, навпаки, на низьких обсягах мають спадний характер (це показує опуклість кривих ТС і VC вгору), а на вищих – зростаючий (опуклість кривих донизу). Графіки граничних та середніх витрат (рис. 1.2 б) ілюструють цей закон більш виразно. Граничні витрати спадають приблизно до обсягу 45 одиниць, у точці b' набувають мінімального значення, після чого стрімко зростають. З деяким відставанням цю ж динаміку виказують середні витрати. Якщо узагальнити цю тенденцію з точки зору витрат, то можна сказати, що на першому етапі діє закон спадних граничних витрат, а на другому – закон зростаючих граничних витрат.
Дія законів зростаючої та спадної віддачі (спадних та зростаючих витрат) обумовлює U-подібну форму кривих граничних, середніх змінних і середніх сукупних витрат у короткостроковому періоді.
Приймаючи до уваги величини показників середніх витрат виробництва, можна виділити три стадії виробництва:
на першій стадії (до точки а') середні витрати (ATC, AVC) спадають;
на другій (до точки с') – АТС спадають, a AVC вже зростають;
на третій (праворуч від точки с') – всі показники зростають. Зменшення виробництва до нуля викликає зростання всіх середніх витрат до нескінченності, оскільки Q, що прямує до нуля, в їх показниках знаходиться у знаменнику.
Між кривими АТС, AVC і MC існує характерний геометричний зв'язок: коли крива граничних витрат розташована нижче кривих середніх витрат, то середні витрати спадають, а коли значення МС перевищують значення АТС і AVC, то середні витрати зростають, криві середніх витрат стають висхідними. Отже, крива МС перетинає криві середніх витрат в точках, які відповідають мінімальним значенням АТС і AVC (точки a' i c'). Подібної залежності не існує між кривими AFC і МС, вони не пов'язані між собою.
Обернений зв'язок між продуктивністю факторів виробництва і динамікою витрат наглядно демонструє рис. 1.3, де зображені типові криві. Ми бачимо, що криві граничних витрат МС і середніх змінних витрат AVC є дзеркальним відображенням кривих граничної (МР) і середньої продуктивності змінного фактора (АР). Гранична продуктивність змінного фактора на низьких обсягах випуску зростає, на вищих – спадає, а прирости витрат, навпаки, на низьких обсягах мають спадний характер, а на вищих – збільшуються. Максимум граничної продуктивності змінного фактора відповідає мінімуму граничних витрат (точки а – а'), а максимум середньої продуктивності відповідає мінімуму середніх змінних витрат (точки b – b'). Таку саму картину можна одержати, зобразивши криві ТР та ТС і VC.
Рис. 1.. Взаємозв'язок між кривими продуктивності і витрат [9, 151]
Якщо ми знаємо ціну (Р) одиниці змінного фактора і його граничну продуктивність (МР),
