залучених ресурсів, має місце спадний ефект масштабу.
У технологічних процесах з частковою замінністю факторів виробництва, які описуються функцією Кобба-Дугласа, характер ефекту масштабу показують константи а і Р :
якщо а + Р = 1, ефект масштабу постійний;
якщо а + Р > 1, має місце зростаючий ефект;
якщо а + Р < 1, ефект масштабу є спадним.
Характер ефекту масштабу також показує графічна інтерпретація функції виробництва, представлена на рис. 1.8.
Рис. 1.. Ефект масштабу [9, 168]
У даному виробничому процесі праця і капітал застосовуються у співвідношенні: 5 годин праці до 1 години експлуатації машин. Пунктирна пряма 0Р ілюструє різні комбінації праці і капіталу. Відрізок QA показує, що фірма має зростаючий ефект масштабу. Найнижчої ізокванти з обсягом випуску 10 одиниць фірма досягає, використовуючи 5 годин праці і 1 годину машинного часу. Подвоєння вхідних ресурсів (10L + 2K) збільшує обсяг виробництва в 3 рази (до 30 одиниць), далі зі збільшенням ресурсів у 1,5 рази (15L + 3К) фірма досягає ізокванти 60, тобто подвоює обсяги продукції. В проміжку між точками А і Р проявляється спадний ефект масштабу.
На рисунку 1.8 зростаючий ефект масштабу відображається щільним розташуванням ізоквант, спадний – їх віддаленням одна від одної. За наявності постійного ефекту ізокванти розміщуються на однаковій відстані одна від одної.
Збільшуючи фінансові видатки на всі фактори виробництва, фірма має змогу розвиватись, переходити до більших масштабів виробництва. Для кожного бажаного обсягу випуску, відображеного серією ізоквант, можна знайти ізокосту, що мінімізує витрати фірми, – це будуть ізокости, дотичні до відповідних ізоквант.
З'єднавши точки дотику (A, B, C, D, E) плавною лінією, ми одержимо траєкторію розвитку або лінію експансії фірми (рис. 1.9).
Рис. 1.. Траєкторія розвитку фірми [9, 168]
Траєкторія розвитку ілюструє комбінації праці і капіталу, які вибирає фірма, щоб мінімізувати витрати кожного з рівнів виробництва у довгостроковому періоді. Вона проходить через всі точки рівноваги фірми, відображаючи зміни її фінансових можливостей за незмінних цін факторів виробництва.
За допомогою кривої розвитку фірми можна визначити функцію сукупних витрат для довгострокового періоду. Для цього потрібно обчислити величину сукупних витрат для комбінацій ресурсів, що відповідають точкам А, В, С, D, Е на траєкторії розвитку і скласти таблицю функціональної залежності між витратами і обсягами випуску в довгостроковому періоді. Одержимо функцію LC = f(Q) в табличній формі.
Можливість зміни всіх ресурсів у довгостроковому періоді надає фірмі додаткової гнучкості порівняно з короткостроковим періодом, дозволяє виробляти продукцію за нижчого рівня сукупних витрат, ніж тоді, коли обсяг капіталу фіксований. Переваги довгострокового періоду щодо мінімізації витрат ілюструє рис. 1.10.
Припустимо, що капітал у короткостроковому періоді фіксовано на рівні К1. Для обсягу виробництва Q1 фірма мінімізує витрати, обираючи кількість праці L1 на ізокості LC1. Коли фірма приймає рішення збільшити виробництво до Q2, то за фіксованої величини капіталу їй доведеться збільшити обсяг праці до L3 і виробляти у точці Р на ізокості LC3. У довгостроковому періоді, коли всі фактори змінні, сукупні витрати виробництва обсягу Q2 можна мінімізувати на ізокості LC2 з комбінацією вхідних ресурсів K2L2. Ізокоста LC2 відображає нижчий рівень сукупних витрат, ніж LC3.
Отже, у довгостроковому періоді, коли всі ресурси змінні, фірма має можливість працювати з меншими сукупними витратами, ніж у короткостроковому періоді.
Рис. 1.. Негнучкість виробництва у короткостроковому періоді [9, 169]
Довгострокові середні витрати, тобто витрати на одиницю продукції, мають надзвичайно важливе значення, тому що вони формують ціну виробника, від рівня якої залежить результат діяльності фірми, її успіх на ринку. Якщо ціна виробника виявиться нижчою за ринкову ціну, фірма одержить економічний прибуток, в іншому разі вона матиме збитки і буде витіснена з ринку. Зрозуміло, що мінімізація середніх витрат складає основне завдання виробничої діяльності фірми.
Між середніми сукупними витратами короткострокового і довгострокового періоду існує певний зв'язок. Крива довгострокових середніх витрат (LAC) будується на основі кривих короткострокових середніх сукупних витрат (АТС). Відображаючи дію закону спадної віддачі, короткострокові АТС мають U-подібну форму. Нижня точка кривої АТС показує ефективний масштаб виробництва для підприємства з заданою технологією. Якщо фірма буде нарощувати обсяг випуску за межі цієї точки за незмінної технології, середні сукупні витрати почнуть зростати, ефективність виробництва втрачається. Тому в умовах стійкого підвищення попиту на продукцію фірмі потрібно змінити технологію і потужності. Витрати на основний капітал відповідно зростуть, а підприємство перейде на нові масштаби виробництва – з малого перетвориться на середнє, а потім – на велике.
За цих умов фірмі необхідно відшукати для кожного технологічного рівня такий обсяг випуску, за якого середні сукупні витрати були б мінімальними. Це непросте завдання, тому що в процесі розвитку, як було зазначено вище, можуть виникнути три ситуації: постійного, зростаючого і спадного ефектів масштабу.
Якщо розглянути ці ефекти з точки зору витрат, то виявиться, що постійний ефект масштабу спричиняє незмінність довгострокових середніх витрат, зростаючий ефект масштабу дає економію витрат на масштабі, тобто витрати на одиницю продукції зменшуються з нарощуванням обсягів випуску, а у випадку спадного ефекту масштабу маємо втрати на масштабі, – середні витрати зі збільшенням обсягу випуску зростають. В кожній з цих тенденцій крива довгострокових витрат LAC має іншу форму.
Розглянемо побудову довгострокової кривої середніх витрат. Рис. 1.11 показує випадок, коли існують незмінні витрати на масштабі. Якщо фірма хоче випускати невеликий обсяг продукції, то їй треба будувати підприємство з рівнем виробництва Q1, який відповідає мінімальним середнім витратам, що встановлюються в точці
