УДК 821.161.2

Харлан О.Д

Бердянський державний педагогічний університет ПОВСЯКДЕННІСТЬ КРІЗЬ ПРИЗМУ ВІЧНОСТІ: ОДИН ТИЖДЕНЬ З ЖИТТЯ МИХАЙЛА ДРАЙ-ХМАРИ

У статті аналізується «Щоденник» М.Драй-Хмари з погляду вивчення повсякденності в її філософському, історичному, культурному вияві. Запропоновано загальний огляд літератури з проблем вивчення повсякденності, охарактеризовано особливості її відображення в індивідуальних записах українського письменника і вченого.

Ключові слова: повсякденність, щоденник, криза культури, Розстріляне Відродження, неокласики.

«Щоденник» М. Драй-Хмари - один із вражаючих документів епохи, що передає настрої, сподівання, враження як самого автора, так і його сучасників. Опублікований у 1990 р. в часописі «Слово і час» [6; 7; 8], він став важливою ланкою для розуміння доби Розстріляного Відродження. Вже класичною стала характеристика М.Жулинського, який назвав «Щоденник» «своєрідною кардіограмою суспільних настроїв, переживань, процесу перетікання дискусій і літературно-групових змагань» [9, с. 40].

Останні десятиліття стали періодом появи багатьох теоретичних та історико-літературних праць, у яких об'єктом уваги постає мемуарна проза, представлена багатьма жанрами (роман, повість, есей, нарис, щоденник, лист тощо). Серед них можна назвати дослідження О. Галича, Д. Затонського Б. Мельничука, М. Коцюбинської, Г. Померанцевої [Див. : 4] та ін. Польська дослідниця М. 4ерміньська вважає, що в тривалій традиції європейського автобіографічного письменства спостерігаємо два різні, навіть протилежні типи нарації: «погляд свідка, який особисто брав участь у подіях, а також інтроспективний погляд, який сягає до глибин самотньої душі» [18, с. 19]. Перший тип текстів дослідниця називає свідоцтвом, другий - признанням, але підкреслює, що у зв'язку з публікацією «Щоденників» В. Ґомбровича можна виділити ще один тип, який називає викликом. Таким чином, тексти щоденників складають своєрідний трикутник: Я - Світ - Ти (4итач). У цьому трикутнику надзвичайно важливим постає повсякденне життя авторів, яке вони фіксують у своїх записах.

Повсякденне життя (Alltag) і повсякденність (Alltoglichkeit) останнім часом привертають особливу увагу дослідників. Повсякденність є предметом комплексу наукових дисциплін: історії, соціології, лінгвістики, теорії мистецтва, філософії, літературознавства, етнографії. Ця тема часто домінує у філософських трактатах і наукових дослідженнях, автори яких звертаються до певних аспектів життя, історії, культури й політики; при цьому оцінка повсякденного життя може бути різною. Б. Вальденфельс важливим вважає те, що «в цих працях суб'єктивне переживання чітко протиставляється об ' єктивним структурам і процесам, типові практичні дії - індивідуальним і колективним діям, протяжні ритми - одноразовим епохальним подіям, рухливі форми раціональності - ідеальним конструкціям і точним методам» [2, с. 39].

Загальнотеоретичними джерелами вивчення феномену повсякденності вважають праці засновника феноменологічного напряму у філософії Е. Гуссерля (1859-1938), який першим звернув увагу на важливість філософського осмислення не тільки високих абстракцій, але й сфери людської буденності, називаючи ії «життєвим світом». Молодший сучасник Е. Гуссерля А. Шютц (1899-1959) запропонував зосередитися на аналізі процесів світу людського безпосереднього існування - устремлінь, фантазій, сумнівів, реакцій на приватні події тощо. Засновник соціогенетичної теорії цивілізацій Н. Еліас (1897-1990) закликав розглядати суспільство й окремих людей як невіддільні аспекти одного змінюваного набору взаємозв'язків.

Перспективність анропологічного підходу в дослідженні минулого досить рано відчули французькі історики М. Блок і Л. Февр, які бачили в реконструкції повсякденного елемент відтворення історії в її цілісності. Ці завдання яскраво втілили у своїх працях представники історичної школи, що в 50-і рр. XX ст. групувалася навколо журналу «Аннали» (Л. Февр, М. Блок, Ф. Бродель, Ж. Дюбі, Ж. Ле Гофф та ін.). Вони розуміли минуле як повільне чергування періодів великої протяжності, в які включена і повсякденно-побутова складова. Історія повсякденності виступала в їх працях частиною макроконтексту минулого; дослідники скрупульозно вивчали взаємозв'язки між способом життя людей і їх ментальністю, побутовою соціальною психологією.

У німецькій, скандинавській, італійській, американській історіографії превалює розуміння історії як відмова від вивчення державної політики й аналізу глобальних суспільних структур і звернення до життєвих історій «звичайних людей». X. Медік, А. Людтке закликали звернути всі сили до написання мікроісторій окремих рядових людей чи їх груп, носіїв повсякденних інтересів, а через них - проблем культури як способу розуміння повсякденного життя і поведінки в ньому.

Важливість мікроісторичного підходу у вивченні повсякденності полягає в тому, що він бере до уваги окрему долю людини. Історія повсякденності стала реконструкцією життя «звичайної» людини, яка не менше важлива для дослідника минулого, ніж людини відомої; вона пропонувала апробацію методик нездійснених можливостей; такий підхід визначив нове місце джерел особистого походження, допомагаючи розумінню ступеня свободи індивіда в історико-політичних, хронологічних, етнокультурних та інших обставинах; саме мікроісторики поставили перед собою завдання дослідження питання про способи життя і екстремального виживання в умовах воєн, революцій, терору, голоду.

На думку дослідників, спільним для двох підходів у вивченні повсякденності було розуміння минулого як історії «знизу» чи «зсередини», що давало голос людині - як незвичайній, так і «рядовій» [16]. Важливою постає реконструкція повсякденності як елітарної спільноти, так і звичайних людей, а також подолання снобізму щодо маргіналів суспільства (злочинців, представників сексуальних меншин тощо). Отже, у світовій науці продовжують існувати обидва розуміння історії повсякденності: як реконструююча ментальний макроконтекст подієвої історії і як реалізація прийомів мікроісторичного аналізу. Ці концепції доповнюють одна одну в описах і аналізі повсякденності, адже саме повсякденність є тим фундаментом, на якому будується все інше.

Короткий огляд