Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





УДК 82

УДК 82.162.2-1

Бурлакова І.В.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

ІНТЕЛЕКТУАЛІЗМ У КОНТЕКСТІ "НЕОКЛАСИЧНОГО" ДИСКУРСУ ТВОРЧОСТІ ВІКТОРА ИЕТРОВА- ДОМОНТОВИЧА (НА МАТЕРІАЛІ ОИОВІДАННЯ "ИРИБОРКАНИЙ ГАЙДАМАКА")

Інтелектуалізм прози В.Петрова-Домонтовича органічно співвідносний з такою домінантою індивідуального стилю письменника, що у наукових розвідках позначається як "неокласична". Автор статті поставив за мету об'рунтувати тезу про "неокласицизм" В.Петрова-Домонтовича ("шостого з грона п'ятірного") на матеріалі малодослідженого оповідання "Приборканий гайдамака" - твору, написаного у мурівський період творчості письменника. На прояви "неокласичної" естетики в оповіданні вказують історіософська парадигма, інтертекстуальність, культурологічний дискурс письма та особливості архітектоніки твору.

Ключові слова: інтелектуалізм, інтертекстуальність, архетип, екзистенційний вибір, індивідуальний стиль, неокласична парадигма.

Прочитання малої прози В.Петрова-Домонтовича в історіософському аспекті дозволяє увиразнити "неокласичну" концепцію творчості письменника. Історіософський дискурс письма В.Петрова у своїй повноті постає в контексті інтертекстуальної природи мислення митця. Зацікавленість питаннями історіософії В.Петров- Домонтович-Бер реалізовує у роботах "Історіософічні етюди", "Наш час, як він є", "Сучасний образ світу. Криза класичної фізики", "Засади естетики", "Християнство і сучасність", "Засади історії", "Проблема епохи". Для В .Петрова-Домонтовича-Бера історія постає не як археологія з її предметними свідченнями тієї чи іншої події, а як система філософських знань про природу людини та її буття у різні історичні епохи. "Він захоплювався рисами окремих епох, збиранням черепочків людських думок і манер поведінки, що з них творився образ доби,- і це привело його до белетристики, спочатку жанру роману-біографії [...], а потім і до чистої белетристики [...]" (курсив Ю.Ш.) [12, с.423].

Сучасні науковці артикулюють тезу про своєрідний тип людини у творчості Домонтовича. Підхопивши ідею Ю.Шереха про діалектичний підхід В.Домонтовича до естетичного наповнення та трактування категорії часу, сучасні дослідники вказують на продуктивність вивчення природи героїв В. Домонтовича в інтер'єрі доби, проте поза локалізованим часопростором. Ю .Шерех, досліджуючи феномен Петрова-художника через призму здобутків Петрова-науковця, підкреслює: "Широчінь зацікавлень Петрова була незвичайна. [.] Петров був історик літератури [...], що цікавився [.] сталими непомітними рисами змін людського побуту, власне сталою змінністю, і вічним зберіганням основ побуту, отже - змінною сталістю... " (курсив Ю.Ш.) [12, с.423].

Міркування про джерела художньої творчості В .Петрова-Домонтовича знаходимо у мемуаристиці У. Самчука: "І тут я пізнав, що це за людина той Петров. [.] Це був інтелект не лишень розвинутий, але й вимуштрований до повного підпорядковання своїй волі" [9, с.221].

Інтелекуалізм як домінанту індивідуального стилю В.Петрова-Домонтовича неодноразово зауважували науковці, однак такі висновки були, як правило, результатом спостережень над поетикою повістей та романів письменника. Мала проза В.Петрова-Домонтовича в аспекті інтелектуалізму не стала предметом системного дослідження. Проте існують чіткі теоретико-критичні передумови такої студії: "Досить згадати одне з наймайстер- ніших його оповідань "Приборканий гайдамака", побудоване на контрасті романтичного запалу Сави Чалого і раціоналістичної механічности Орлика",- розвиває тезу про інтелектуалізм усієї прози В .Петрова-Домонтовича Ю.Шерех [12, с.426]. Науковець пропонує своєрідну формулу, в яку можна вписати найбільш значущі епізоди, що відповідають розвиткові ідеї "Приборканого гайдамаки". "Але і історія людства з погляду Петрова - теж тільки оце послідовне чергування протилежностей. Уже на еміграції він назве це діялектикою: теза - антитеза - синтеза = повернення до тези" [12, с.426].

Протиставляючи вічне і проминальне, В.Домонтович шукає констати, що поєднують окремі епізоди сучасності в цілісну історію, якій притаманні незмінні закономірності. Такі константи він віднаходить у людині як мірі часу, наділяючи її характер особливою хронотопічною цінністю. Нагадаємо, що М.Бахтін, вказуючи на хронотоп як формально-змістову категорію, окрему увагу приділяв образу людини в літературі, зауважуючи його "суттєву хронотопічність" [2, с.121-122].

В оповіданні "Приборканий гайдамака" В .Петров-Домонтович подає образ Сави Чалого - головного героя твору - трактуючи його як характер-символ, що розкривається через його розуміння часу. Герой твору Пилип Орлик пропонує Саві нову модель часу, що вимірюється наукою та опредмечена в дзи'арях. Час як образ, розкладений на циферблат, стрілки та коліщатка механізму, може втратити у такій розчленованості свою сакральну семантику. Сава не сприймає час у такому вигляді. Полковник Чалий з його "рустикальністю "не розуміє, як в оберти механізму, що не має душі, може бути вписане життя живої людини.

У "Приборканому гайдамаці" знаходимо філософствування героїв про природу часу і його підвладність людині. На думку Пилипа Орлика, керувати часом, тобто змінювати рух історії, може людина, що має точку опертя. Точка опертя як метафора ідеї, чіткої життєвої позиції, дозволяє правильно сформулювати закони "політичної механіки". Орлик пояснює Чалому: "Свого часу давній грецький філософ Архімедіус, що винайшов важіль, сказав: "Дайте мені точку опертя, і я переверну світ! За оним давнім філософом і я скажу тобі подібне: "Дайте людині, досвіченій у законах політичної механіки, точку опертя, і вона, зваживши взаємодію сил, лише невеликим поштовхом руки переверне світ!" [6, с.330].

Автор "Приборканого гайдамаки" окремих епізодах виявляє себе як майстер деталі, причому її акустична природа превалює над візуальною. Розмову про роль особистості в історії та можливості піднятися над потоком буття супроводжує ряд знаків: "У кімнаті панувало мовчання. Лише дзи'арі повільно тікали, розчленовуючи тишу часу на дрібні відтинки. Завжди тотожний, завжди незмінно повторений, двотактний приголомшений згук: тік-так, тік-так!" [6, с.330] (курсив мій.- І.Б.). Ці образи-знаки забезпечують темпоритм оповіді, позначаючи також швидкість часоплину та кордони


Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8