на шляху до самопізнання. Його персонажі - це вирвані зі звичного плину життя та комфортного середовища самотні трагічні індивідуалісти, які своєю біографією, вдачею та світоглядом виражають філософську домінанту твору, ілюструють його основну ідею, несучи у характері код істини в її художньому еквіваленті.
Сталою рисою поетики характеротворення в інтелектуальній прозі Домонтовича є протидія, опір героя суспільній моралі, соціально-історичним обставинам, політичним тенденціям, що на сюжетному рівні формує такі колізії, як політичне вигнання, зрада, відступництво, що зустрічаємо у творах, заснованих на історичних сюжетах. Типовий для інтелектуальної прози мотив дороги, мандрівки у творчості Домонтовича трансформується в мотив відчуження, самотності, еміграції.
У його творах зустрічаємо героїв-атогоністів, які покликані ілюструвати протилежні ідеї, задля втілення яких автор вводить своїх персонажів в афективний стан, занурюючись у сферу підсвідомого, розмиваючи межу між раціональним та ірраціональним, активно використовуючи поетику онейричного, причому підсвідоме виступає у Домонтовича не антагоністом свідомого, а продовженням автентичного "Я" героя.
Дискурс підсвідомого, апологія індивідуалізму, екзистенційні ландшафти, архетипна парадигма мислення у прозі Домонтовича органічно вписуються в концепцію інтелектуальної прози.
Використання парадокса, що є характерною ознакою інтелектуальної прози в поетиці оповідань В.До- монтовича теж має свої особливості: парадоксальні ситуації автор вибудовує на основі "дзеркальності" епізодів.
Автор звертається до експерименту з мовою знаків та символів, тобто тих речей, що опредмечують абстрактні ідеї та поняття. Так образи часу та простору мають свої речові еквіваленти: дзи'ар та глобус. Зумисна прозорість натяків та авторських посилань до універсальних образів часу та простору є частиною авторської гри з читачем.
Інтелектуальна стратегія В. Домонтовича передбачає також наявність різних форм проявів інтертекстуаль- ності: алюзії, ремінісценції, інтерпретації. Але універсальною цитатою оповідання "Приборканий гайдамака" є цитата з біографії історичного персонажа.
Інтелектуалізм як риса індивідуального стилю В .Петрова-Домонтовича, що проявилася в оповіданні "Приборканий гайдамака", увиразнює "неокласичний" вектор творчості письменника, рунтуючись, переважно, на інтертекстуальності та елементах постмодерної естетики.
Список використаних джерел
Агєєва, Віра. Поетика парадокса: Інтелектуальна проза Віктора Петрова-Домонтовича. - К.: Факт, 2006. - 432 с. (Сер. "Висока полиця").
Бахтин М.М. Формы времени и хронотопа в романе. Очерки по исторической поэтике // Бахтин М.М. Литературно-критические статьи. - М.: "Художественная литература", 1986. - С. 121-290.
Бойко, Леонід. З когорти одержимих: життя і творчість Бориса Антоненка-Давидовича в літ. процесі ХХ ст. - 2- ге вид. - К.: Вид. дім: "Києво-Могилянська академія", 2004. - 584 с.
Василишин І. Віртуальний світ українського екзистенціалізму (Ю.Косач і В.Домонтович) // Слово і час. - 2003. - № 6. - С.70-75.
Гірняк Мар'яна. Таємниця роздвоєного обличчя: авторська свідомість в інтелектуальній прозі Віктора Петрова- Домонтовича.- Львів: Літопис, 2008. - 286 с.
Домонтович В. Приборканий гайдамака // Дівчина з ведмедиком: Роман. Болотяна Лукроза: Оповідання та нариси. - К.: Критика, 2000. - 311-343 с.
Карпенко-Карий І. Сава Чалий // Карпенко-Карий І. (Тобілевич І.К.) Твори: В 3-х т. Т. 2. / Упоряд. П.М.Киричка та Л.Ф.Стеценка; прим. П.М.Киричка. - К.: Дніпро, 1985. - С. 213-281.
^упии^^й Б. Пилип Орлик і Сава Чалий в історичній новелі // Арка. - Ч.1. - 1948. - С. 11-12.
Самчук У На коні вороному. Спомини і враження.- Biннiпeг: Bидaння Товариства "Boлинь", 1975. - С. 221-222. / ^статут дослідів Boлинi.
Українська фольклористика. Словник-довідник. - Тернопіль: Підручники і посібники, 2008. - 448 с.
Ханзен-Лёве А. Русский символизм. Система поэтических мотивов. Mифoпoэтичecкий символизм. йэсмичес- кая символика. - СПб: Академический проект, 2003. - 816 с.
Шерех Ю. Brnrop Петров, як я його бачив // Україна. Українознавство і французьке культурне життя. - 1951. - Число 6. - Париж. - С. 422-432.
The article deals with the intellectuality of the prose of V. Petrov-Domontovych is cousidered with such organic dominanta individual style of the writer, that in the scientific researches is marked as «neoclassic».
Key words: intellectualism, intertextuality, archetype, existance choice, individual style, neoclassic paradigm.
