НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ПРОМИСЛОВОСТІ

УДК: 658.012.4+338.242

Воронкова Алла Еженівна

СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНИМ ПОТЕНЦІАЛОМ

ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

Спеціальність 08.06.01 – Економіка підприємства

і організація виробництва

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Донецьк – 2001

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Східноукраїнському національному університеті Міністерства освіти і науки України (м. Луганськ).

Науковий консультант - доктор економічних наук, професор,

член-кореспондент НАН України,

заслужений діяч науки і техніки України

Амоша Олександр Іванович,

Інститут економіки промисловості Національної

академії наук України (м. Донецьк), директор.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Одінцова Галина Сергіївна,

Харківський філіал Української академії

державного управління при Президентові

України (м. Харків), завідувачка кафедри

державного управління та менеджменту;

доктор економічних наук, професор

Орлов Олівер Олексійович,

Технологічний університет Поділля Міністерства

освіти і науки України (м. Хмельницький),

завідувач кафедри економіки та менеджменту;

доктор економічних наук, професор

Червова Лідія Георгіївна,

Інститут економіки промисловості Національної

академії наук України (м. Донецьк),

заст. завідувача відділу проблем

управління виробництвом.

Провідна установа – Національний університет “Львівська

політехніка” Міністерства освіти і науки

України (м. Львів), кафедра менеджменту і

міжнародного підприємництва.

Захист відбудеться “23“ жовтня 2001 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.151.01 в Інституті економіки промисловості НАН України за адресою:

83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, Донецьк, вул. Університетська, 77.

Автореферат розісланий “ 22 “ вересня 2001 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.М. Кузьменко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Трансформація економіки України нерозривно пов'язана із виконанням нових вимог до поведінки підприємств. Ці вимоги обумовлені впливом зовнішнього середовища, зміною форм власності підприємств, методами державного регулювання їх діяльності, необхідністю підвищення конкурентоспроможності підприємств.

Конкурентоспроможність підприємств передбачає вирішення широкого спектру питань - від техніко-економічних до соціальних, від достатньо відомих до нових, які ще потребують дослідження. В практиці діяльності вітчизняних підприємств конкурентоспроможність традиційно зводиться або до вирішення технічних проблем (оцінка технічного та технологічного рівня виробництва, побудова систем управління якістю продукції), або до формування та реалізації відповідної цінової політики. Але ці напрями вирішують окремі аспекти забезпечення конкурентоспроможності промислових підприємств.

Конкурентоспроможність підприємства є об'єктом управління. У дослідженнях вітчизняних вчених і вчених країн СНД вже є вагомі розробки в галузі управління конкурентоспроможністю, серед яких виділяються дослідження представників київської, донецької, львівської, харківської та московської наукових шкіл. У цих дослідженнях проблема конкурентоспроможності підприємства розглядається переважно як пошук ринкової ніші, підвищення конкурентоспроможності продукції, що випускається, вибір способів конкурентної боротьби. Водночас не всі аспекти цієї фундаментальної проблеми опрацьовано в силу їхньої складності, багатоаспектності, наукової дискусійності.

Важливою умовою забезпечення конкурентоспроможності підприємств є ефективне використання ресурсів, кваліфікації та здібностей персоналу, досягнень сучасного менеджменту, інноваційних, інформаційних та фінансових можливостей підприємства, що у сукупності являє собою його потенціал, який повинен бути конкурентоспроможним. Теоретичні і методологічні питання формування конкурентоспроможного потенціалу промислових підприємств, його структури, організації використання, розробки методів діагностики, вибір напряму розвитку потенціалу поки ще не отримали свого вирішення.

Конкурентоспроможний потенціал промислового підприємства може бути використаний у повній мірі у тому випадку, коли розроблено раціональну систему управління ним, побудувати яку доцільно з використанням принципів та методів стратегічного управління.

Стратегічне управління, його принципи та методи, управління конкурентоспроможністю одержали значний розвиток у працях зарубіжних вчених, серед яких перевага належить вченим США. Незважаючи на високий рівень та різноманітність зарубіжних положень з цих питань, їх не можна використовувати у незмінному вигляді стосовно стратегічного управління конкурентоспроможним потенціалом вітчизняних промислових підприємств.

Об'єктивна необхідність розвитку методологічної бази стратегічного управління конкурентоспроможним потенціалом промислових підприємств, розробки практичних рекомендацій з формування стратегії зміцнення і розвитку конкурентоспроможного потенціалу обумовила актуальність теми дисертаційної роботи, її мету і задачі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в Східноукраїнському національному університеті (м. Луганськ) відповідно до планів держбюджетних науково-дослідних робіт, проведених за участю автора у 1995-2000 роках. При виконанні тем ГН-125-95 “Вибір і методи обґрунтування джерел інвестицій для реалізації інноваційних рішень на промислових підприємствах України” (номер державної реєстрації 0195U026385) і ГН-17-96 “Розробка системи організації інвестиційного менеджменту на підприємствах України” (номер державної реєстрації 0196U021041) автором розроблено порядок до формування інноваційних і фінансових стратегій. Внесок автора у виконання теми ГН-35-98 “Дослідження і формування теоретичних основ забезпечення стійкості великомасштабних економічних систем” (номер державної реєстрації 198U002864В) полягає в розробці механізму стратегічного управління конкурентоспроможним потенціалом підприємств і визначенні шляхів його реалізації. При проведенні відповідно до Координаційного плану досліджень в галузі організації виробничих і соціальних систем за проблемою “Організаційно-економічний механізм виведення підприємств із кризи” Міжнародної академії науки і практики організації виробництва, затвердженого Президією академії 15 жовтня

1999 року (протокол №3) автором розроблено рекомендації з діагностики конкурентоспроможного потенціалу підприємства. У рамках реалізації міжнародного проекту “Порівняльний аналіз чинників і стратегій модернізації промислових підприємств у країнах з перехідною економікою (на прикладі Росії й України)”, що виконувався за програмою INCO-COPERNICUS Contract no IC15–CT98–1012, автором досліджено стан процесів модернізації на машинобудівних підприємствах і розроблено напрями модернізації.

При підготовці названих науково-дослідних робіт під керівництвом і за безпосередньою участю автора розроблено концепцію формування конкурентоспроможного потенціалу промислових підприємств і організаційний супровід реалізації стратегії управління цим потенціалом; надано пропозиції щодо його діагностики; виконано комплексний аналіз процесів модернізації машинобудівних підприємств Луганського регіону як умови становлення їхньої конкурентоспроможності.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування цілісної наукової концепції формування конкурентоспроможного потенціалу промислових підприємств і стратегічного управління ним, а також розробка рекомендацій щодо її реалізації.

Для досягнення поставленої мети дослідження було вирішено теоретичні, методологічні і практичні задачі:

проаналізовано сутність поняття “конкурентоспроможність підприємства”, уточнено напрями її досягнення в сучасних умовах функціонування промислових підприємств;

обґрунтовано концептуально новий підхід до формування конкурентоспроможного потенціалу промислового підприємства, визначено зміст і структуру конкурентоспроможного потенціалу, а також надано характеристику його елементів;

теоретично розвинено й обґрунтовано необхідність стратегічного управління конкурентоспроможністю підприємства, що вимагає виконання комплексу операцій у певній послідовності й охоплює всі види діяльності підприємства;

досліджено й уточнено поняття модернізації промислових підприємств як умови підвищення їхньої конкурентоспроможності у сучасних умовах; на підставі проведеного комплексного аналізу процесів модернізації на підприємствах виявлено тенденції і напрями проведення модернізації;

класифіковано і систематизовано чинники зовнішнього середовища, що впливають на формування стратегії управління конкурентоспроможністю підприємства;

досліджено теоретичні питання і розроблено методичні положення з діагностики конкурентоспроможного потенціалу підприємства як специфічного етапу стратегічного управління, яка здійснюється на основі оцінки кожного з елементів цього потенціалу; обґрунтовано необхідність і вперше проведено дослідження синергізму елементів потенціалу;

уточнено поняття виробничого потенціалу, досліджено особливості його розвитку і використання в процесі модернізації підприємств у сучасних економічних умовах України; проведено класифікацію чинників, що обумовлюють використання і розвиток виробничого потенціалу підприємства;

розроблено підходи до інтегрованої оцінки стану виробничого потенціалу підприємства, що ґрунтується на використанні матричного підходу;

запропоновано організаційний супровід процесу розробки і реалізації стратегії управління конкурентоспроможним потенціалом промислового підприємства, що припускає формування механізму управління конкурентоспроможним потенціалом; визначено його структуру, принципи функціонування, межі компетентності суб'єктів управління механізму і встановлено їхні взаємозв'язки;

розроблено підходи до формування загальної стратегії зміцнення і розвитку конкурентоспроможного потенціалу підприємства за допомогою композиції локальних стратегій розвитку елементів потенціалу; визначено способи вибору локальних стратегій управління виробничим потенціалом;

проведено аналіз ефективності практичного використання підходів до формування конкурентоспроможного потенціалу промислових підприємств і стратегічного управління ним та здійснено промислове впровадження методик, які розроблено на основі теоретичних досліджень.

Об'єктом дослідження є потенціал промислових підприємств, які діють за умов конкурентного середовища.

Предметом дослідження є теоретичні питання, основні принципи, методи і прикладні аспекти стратегічного управління конкурентоспроможним потенціалом промислових підприємств.

Методи дослідження. Дослідження теоретичних і методологічних завдань дисертаційної роботи ґрунтується на загальнонаукових принципах проведення комплексних досліджень, положеннях економічної теорії, роботах провідних вітчизняних і зарубіжних вчених - економістів з питань формування та ефективного використання потенціалу промислових підприємств, стратегічного управління та його організації, конкурентоспроможності та шляхів її забезпечення.

Інформаційною базою дисертаційної роботи є законодавчі і нормативні документи, що регламентують діяльність суб'єктів господарювання в Україні, офіційні статистичні матеріали, дані звітності машинобудівних підприємств Луганської області, інших промислових підприємств. Як джерела інформації використано теоретичні і методичні розробки вчених, результати проведених автором наукових досліджень, матеріали науково-практичних конференцій.

В основу теоретичних досліджень і доказів ефективності розробленого методологічного підходу до вирішення поставлених задач покладено концепції загальної теорії систем і стратегічного управління. При проведенні досліджень використано такі методи: структурно-логічного аналізу (при побудові логіки і структури дисертаційної роботи); комплексно-цільовий і ситуаційний підходи (при розробці підходів до діагностики конкурентоспроможного потенціалу, формуванні механізму управління потенціалом, визначенні стратегічних альтернатив розвитку потенціалу); статистичного і техніко-економічного аналізу (при аналізі економічного, фінансового, виробничо-господарського стану промислових підприємств, оцінці потенціалу); експертні й економіко-математичні (при оцінці взаємозв'язку елементів конкурентоспро-

можного потенціалу, оцінці виробничого потенціалу); матричний (для

обґрунтування рішень при виборі стратегії управління конкурентоспроможним потенціалом).

Наукова новизна одержаних результатів. Основний науковий результат дисертаційної роботи полягає у подальшому розвитку методології стратегічного управління стосовно конкурентоспроможного потенціалу промислових підприємств на підставі розробленої нової цілісної концепції формування конкурентоспроможного потенціалу промислових підприємств, що спрямована на ефективне використання ресурсів підприємства з метою забезпечення його конкурентоспроможності.

Наукова новизна найсуттєвіших здобутих результатів дослідження полягає у такому:

висунуто ідею формування конкурентоспроможного потенціалу промислового підприємства, визначено його структуру, надано характеристику елементів потенціалу і встановлено умови його ефективного функціонування;

обґрунтовано необхідність стратегічної орієнтації управління конкурентоспроможним потенціалом підприємств на підставі подальшого розвитку теорії стратегічного менеджменту з позиції сучасної парадигми управління; визначено цілі і принципи системи управління конкурентоспроможним потенціалом, методи й інструментарій їхнього досягнення; надано характеристики і проведено класифікацію чинників зовнішнього середовища, що істотно впливають на конкурентоспроможний потенціал підприємства;

на підставі запропонованого принципово нового тлумачення поняття “модернізація промислових підприємств”, що розглядається як процес необхідних адекватних змін по всіх напрямах діяльності підприємства, які забезпечують його стійке положення на ринку, виділено групи чинників, що характеризують процеси модернізації; проведено оцінку стану цих процесів; розроблено підходи до визначення типу стратегії модернізації, які сприяють підвищенню конкурентоспроможності підприємств;

показано, що процедура діагностики конкурентоспроможного потенціалу є специфічним, самостійним етапом процесу формування стратегії управління потенціалом підприємства; в рамках діагностики розроблено формалізовану оцінку рівня конкурентоспроможності потенціалу в цілому і його елементів, які мають різне значення у забезпеченні конкурентоспроможності підприємства;

дістала подальшого розвитку концепція управлінської синергії, в рамках якої вперше застосовано ефект синергізму в діагностиці конкурентоспроможного потенціалу промислового підприємства; ефект синергізму є підґрунтям у розробці інструментарію оцінки сильних і слабких взаємозв'язків елементів потенціалу, що дозволяє приймати обґрунтовані рішення при проведенні стратегічних змін;

уточнено поняття виробничого потенціалу як основного елемента конкурентоспроможного потенціалу підприємства; обґрунтовано підходи до інтегрованої оцінки стану виробничого потенціалу підприємства з використанням матриць оцінок його елементів, які дозволяють спостерігати зміни характеристик потенціалу; запропоновано багаторівневу агреговану оцінку стану виробничого потенціалу підприємства, що передбачає одержання ідеальних, еталонних і розрахункових оцінок;

обґрунтовано процедуру ситуаційного проектування в управлінні конкурентоспроможністю підприємства, яка передбачає аналіз сукупності прогнозних ситуацій і побудову ситуаційного профілю зміцнення і розвитку конкурентоспроможного потенціалу підприємства за допомогою комплексу загальної і локальних стратегій розвитку його елементів; запропоновано новий інструментарій прийняття стратегічних рішень в управлінні виробничим потенціалом підприємства – матриця стратегій управління і стратегічні контури поведінки підприємства у використанні і розвитку виробничого потенціалу;

запропоновано механізм управління конкурентоспроможним потенціалом промислового підприємства, дію якого спрямовано на правове, фінансове, інформаційне, мотиваційне забезпечення процесу стратегічного управління та за допомогою якого здійснюється організаційний супровід розробки і реалізації стратегії зміцнення і розвитку конкурентоспроможного потенціалу підприємства і управління несприйняттям персоналу при проведенні стратегічних змін, які пов'язані з підвищенням конкурентоспроможності підприємства.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що їх використання сприяє підвищенню конкурентоспроможності промислових підприємств України за рахунок формування стратегії зміцнення і розвитку їх конкурентоспроможного потенціалу.

До числа результатів, що мають найбільше практичне значення, відносяться пропозиції щодо:

діагностики конкурентоспроможного потенціалу промислового підприємства і його окремих елементів;

формування механізму управління конкурентоспроможним потенціалом;

розробки і реалізації композиції загальної та локальних стратегій управління конкурентоспроможним потенціалом;

побудови стратегічних контурів використання і розвитку виробничого потенціалу підприємств;

модернізації промислових підприємств України з урахуванням специфічних особливостей сучасного розвитку ринкових відносин.

Матеріали дисертаційного дослідження застосовано в розробках зазначених вище держбюджетних тем, міжнародного проекту, що виконувалися за особистою участю автора в Східноукраїнському національному університеті в 1995 – 2000 роках.

Концепція стратегічного управління конкурентоспроможним потенціалом промислових підприємств знайшла відображення в “Програмі соціально-економічного розвитку Луганської області на 1999 - 2010 роки”.

Результати дисертаційної роботи, що підготовлені до практичного використання у формі методичних рекомендацій, впроваджено на промислових підприємствах, що підтверджується відповідними документами: Луганської облдержадміністрації (№ 22-12/34 від 16.01.2001 р.); Краснодонського ЗАТ “Юність” (№ 190/40 від 17.01.2001 р.); ЗАТ “Луганський трубний завод” (№10/35 – 01 від 10.01.2001 р.); Державної холдингової компанії “Луганськтепловоз” (№012-31 від 01.02.2001 р.). Матеріали дисертаційного дослідження активно використовуються в навчальному процесі Східноукраїнського національного університету Міністерства освіти і науки України (м. Луганськ) при викладанні дисциплін “Менеджмент”, “Управління конкурентоспроможністю”, “Ділова стратегія”.

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, розробки і висновки дисертаційного дослідження є підсумком особистих досліджень автора з проблеми стратегічного управління конкурентоспроможним потенціалом промислового підприємства. Здобувачем безпосередньо розроблено концепцію формування конкурентоспроможного потенціалу промислових підприємств. Автору належать методи діагностики конкурентоспроможного потенціалу підприємства і виробничого потенціалу підприємства; комплекс методик оцінки рівня конкурентоспроможності; ідея про застосування в діагностиці елементів конкурентоспроможного потенціалу ефекту синергізму. До особистого внеску здобувача відносяться розробка положень ситуаційного проектування при формуванні стратегій зміцнення і розвитку конкурентоспроможного потенціалу. Автору належить класифікація чинників модернізації промислових підприємств і підхід до визначення стратегій модернізації, що сприяють підвищенню конкурентоспроможності підприємств.

Усі результати дослідження здобуто автором самостійно. Внесок автора в колективні опубліковані роботи конкретизовано в списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні результати проведених досліджень, висновки і пропозиції доповідалися й одержали схвалення на засіданні наукових товариств машинобудування Угорщини і Польщі, що проходили в рамках міжнародних конференцій (1996, 1998, 1999 рр.), на засіданні президії Міжнародної академії науки і практики організації виробництва (Росія, м. Воронеж, 2000 р.), на координаційній нараді консорціуму проекту європейської програми INCO-COPERNICUS Contract no IC15–CT98–1012 (Росія, м. Воронеж, 1999, 2000 рр.), на міжнародних науково-практичних конференціях “Економічна теорія: сучасна парадигма та її еволюція на порозі ХХІ століття” (м. Київ, 2000 р.), “Методологія та практика менеджменту на порозі ХХ1 століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти” (м. Полтава, 2000 р.), “Еколого-економічні проблеми розвитку підприємств регіону” (м. Ялта, 2000 р.), “Организационные и экономические проблемы становления конкурентоспособного производства” (м. Воронеж, 1999 р.), “Управління організацією: діагностика, стратегія, ефективність” (м. Трускавець, 1999 р.), “Університет і регіон” (м. Луганськ, 1998, 1999 рр.), “Российская экономика на рубеже ХХІ столетия” (м. Перм, 1999 р.), “Сучасний менеджмент і маркетинг: теорія і практика, проблеми підготовки фахівців” (м. Київ, 1996 р.), “Економічні проблеми розвитку промислового виробництва” (м. Одеса, 1995 р.), всеросійській науково-практичній конференції “Проблемы экономики и организации производственных и социальных систем” (м. Новочеркаськ, 1998 р.), всесоюзній науково-практичній конференції “Инвестиционная политика и хозяйственный механизм ее реализации”

(м. Москва, 1990 р.), міжвузівській науково-практичної конференції "Проблеми підприємницької діяльності і механізм її здійснення в умовах ринку" (м. Луганськ, 1993 р.).

Публікації. За результатами наукових досліджень опубліковано 54 наукові праці, з них - 3 монографії, у тому числі одна індивідуальна обсягом 19,75 д. а.; 15 статей у наукових журналах, 17 статей у збірниках наукових праць і 15 публікацій – у матеріалах наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій – 90,21 д.а., з яких особисто автору належать 64,62 д.а.

Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, шести розділів і висновку, що викладені на 426 сторінках друкованого тексту. Матеріали дисертації містять 63 таблиці та 59 рисунків, які наведено на 28 сторінках, список використаних джерел із 272 найменувань і 4 додатки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Розділ 1. Сутність і особливості конкурентоспроможності промислових підприємств. Важлива роль у розвитку українських підприємств належить конкуренції як одному із суттєвих атрибутів ринку. Посилення ролі конкуренції від рівня держави до рівня підприємства та продукції, що випускається, займає найважливіше місце серед інших проблем сучасного світу. Незважаючи на те, що у 2000р. темпи падіння валового внутрішнього продукту змінилися 6% темпами зростання, наведені цифри підтверджують погляди зарубіжних і українських економістів, згідно з якими Україна перебуває нині на нижчій стадії розвитку конкурентоспроможності економіки. За цим показником Україна посідає 58 місце серед 59 країн, за якими проводить спостереження Світовий економічний форум. При цьому потрібно враховувати і таке: за винятком харчової і деревообробної промисловості й окремих підприємств інших галузей, конкурентоспроможність значної частки виробництв базується на штучно сформованій основі і не носить ні системного, ні довгострокового характеру.

Промислове підприємство – одна з найважливіших ланок національної економіки, що забезпечує життєві інтереси країни, її економічну безпеку, соціальний і культурний рівень життя народу. У дисертаційній роботі на підставі вивчення різних трактувань поняття “конкурентоспроможність” зроблено висновок, що конкурентоспроможність підприємства - це узагальнюючий, підсумковий показник його стійкої роботи, що містить в собі результати дій і зусиль різних виробничих, обслуговуючих і управлінських підрозділів, підсистем і ресурсів, які використовувалися. Конкурентоспроможність має стати для керівників підприємств стратегічним управлінським імперативом, тому що вона обумовлює лідерство підприємства на ринках збуту.

Відсутність досвіду роботи українських підприємств в умовах конкуренції, неоднозначність концептуальних підходів до трактування самого поняття "конкурентоспроможність", недостатня опрацьованість методологічних і практичних питань управління конкурентоспроможністю підприємства вимагають поширення наукових досліджень у цій сфері. Такі важливі аспекти забезпечення конкурентоспроможності, як формування стратегії, організація управління конкурентоспроможністю, соціально - психологічні аспекти, поки ще враховуються недостатньо повно, що істотно знижує ефективність робіт із забезпечення стійкості позицій підприємства на ринку.

У дисертаційній роботі обґрунтовано, що в умовах нестачі фінансових ресурсів, зниження платоспроможності споживачів складно розраховувати на ефективне функціонування промислових підприємств. Неможливість революційних перетворень у діяльності українських підприємств загострює проблему забезпечення конкурентоспроможності і обумовлює необхідність проведення комплексної модернізації діючих виробничих підприємств.

У роботі запропоновано концептуально новий підхід до трактування поняття модернізації промислових підприємств як умови підвищення їхньої конкурентоспроможності з урахуванням специфічних особливостей сучасного розвитку ринкових відносин. Під модернізацією розуміється процес необхідних комплексних, адекватних змін по всіх напрямах діяльності підприємства, що забезпечує підвищення його конкурентоспроможності на основі використання наявних можливостей. У дисертаційній роботі розкрито зміст основних напрямів модернізації промислових підприємств. Як такі напрями виділено модернізацію виробничої структури, управлінської діяльності, продукції, що випускається, відносин власності, виробничої бази, комерційної діяльності, інтеграційних процесів, інноваційної діяльності.

Дослідження стану процесів модернізації здійснювалися на базі сімнадцяти машинобудівних підприємств Луганської області, серед яких переважають акціонерні товариства (82%), і на двадцяти машинобудівних підприємствах Воронезької області (аналогічна характеристика – 84,2%).

Головна роль в економіці Луганської області належить промисловості, частка якої в структурі валового внутрішнього продукту складає 79%, що є п'ятим показником серед областей України. В економіці Луганського регіону машинобудуванню традиційно належить висока питома вага у промисловому виробництві, яка в 1990 р. складала 24,2% , в 1995 р. - 11,5% і в 2000 р. - 7%.

Результати обстеження машинобудівних підприємств Луганської області свідчать, що, незважаючи на те що машинобудування є фундаментом функціонування інших галузей промисловості, воно перебуває в стадії глибокої кризи, а процеси модернізації, що відбуваються в ньому, уповільнені. За період з 1995 по 2000 рік загальний обсяг виробництва в машинобудуванні і металообробці у Луганській області знизився на 33,5%. Істотно скоротився випуск тепловозів – у 4,6 рази, верстатів металорізальних – майже в 4 рази, насосів і агрегатів вакуумних – у 3,4 рази. Втрачається експортний потенціал галузі; погіршуються економічні і фінансові показники; практично припинено відновлення основних фондів, рівень зносу яких досяг граничних розмірів; зростає собівартість продукції, що приводить до зниження рентабельності і конкурентоспроможності продукції. У 2000 році на одне промислове підприємство, що одержало прибуток, припадало два, які дістали збитку: 37% підприємств із загального їхнього числа прибуткові, а 63% - збиткові.

У дисертаційній роботі встановлено групи чинників, які впливають на процес модернізації промислових підприємств, і розроблено їхню класифікацію. До таких груп віднесено маркетингові, організаційно-управлінські, фінансово-економічні, техніко-технологічні, інформаційні, інноваційні, соціально-психологічні.

Дослідження стану процесів модернізації підтверджують ідентичність цих процесів для промислових підприємств України і Росії і дозволяють виявити загальні тенденції. Процеси модернізації останнім часом певною мірою активізувалися - їм стали більш уваги приділяти державні органи управління. Але на машинобудівних підприємствах процеси модернізації проходять недостатньо активно, спостерігається відсутність комплексності за всіма напрямами, гострий дефіцит інвестиційних ресурсів. Процеси модернізації дістали більшого розвитку за такими напрямами, як відносини власності, асортиментна політика, організаційно-управлінська діяльність. Кризовими напрямами модернізації на підприємствах є модернізація виробничих фондів як в основному виробництві, так і в підрозділах виробничої інфраструктури; модернізація використовуваних технологій.

На підприємствах застаріла виробнича база, устаткування морально і фізично зношено, що робить особливо актуальним його модернізацію. Організація виробництва і управління ним характеризується використанням традиційних методів і інструментів, практично не застосовуються сучасні досягнення виробничого менеджменту. Всі підприємства відзначають гострий дефіцит інвестиційних ресурсів і оборотних коштів; маркетингова політика підприємств орієнтується на поточні комерційні цілі підприємства і мало орієнтується на стратегію розвитку. Незважаючи на те що на обстежуваних підприємствах за деякими напрямами здійснюється модернізація, цього явно недостатньо для поліпшення їхньої роботи і досягнення конкурентоспроможності. Дослідження процесів модернізації показали, що цей процес повинен відбуватися послідовно, рівномірно та постійно, що можливо на підставі відповідної стратегії.

У наш час найбільш типовою є стратегія виживання (збереження ви-

робництва в мінімальних розмірах без залучення інвестицій, недопущення банкрутства). Найчастіше стратегічними напрямами діяльності підприємств є: реструктуризація підприємств і заборгованостей; збільшення обсягу продажів; товарно-ринкова стратегія, яка передбачає вибір товарів, що мають високий попит на ринку, вибір найбільш перспективних ринків; ліквідація підприємств і створення на їхній основі кількох (малих, середніх), створення холдингів; посилення спеціалізації виробництва; виділення активних елементів підприємства і ліквідація непотрібних.

У дисертаційній роботі запропоновано підхід до визначення стратегії модернізації підприємства, особливістю якого є призначення стратегії на підставі виявлених тенденцій модернізації. Такими тенденціями є активна комплексна модернізація, активна модернізація за окремими напрямами, помірна комплексна модернізація, помірна за окремими напрямами і відсутність модернізації взагалі. Наявність тієї або іншої тенденції визначається поєднанням стану груп чинників. Реалізацію стратегій модернізації пропонується здійснювати з орієнтацією на ринки різних рівнів: міжнародний, національний і регіональний. При проведенні модернізації можливе поєднання різних стратегій, орієнтованих на різні ринки, що буде сприяти забезпеченню конкурентоспроможності підприємств.

У роботі зроблено висновок, що успіх процесів модернізації значною мірою залежить від стану, перспектив розвитку потенціалу підприємства та якості управління ним.

Розділ 2. Формування стратегії управління конкурентоспроможним потенціалом промислового підприємства. У дисертаційній роботі висунуто наукову ідею формування і розвитку конкурентоспроможного потенціалу підприємства і розроблено методологію стратегічного управління ним. Концепція формування конкурентоспроможного потенціалу промислових підприємств (КППП) містить загальні методологічні підходи, принципи та необхідний інструментарій стратегічного управління КППП.

Основними характеристиками конкурентоспроможного потенціалу промислових підприємств є структура, тобто елементи, що його утворюють; їхній взаємозв'язок і взаємозалежність; можливості конкурентоспроможного потенціалу (як реалізовані, так і нереалізовані); ресурси, необхідні для реалізації можливостей конкурентоспроможного потенціалу; знання, навички й уміння менеджерів, що дозволяють використовувати ресурси конкурентоспроможного потенціалу підприємства.

У роботі виділено такі елементи конкурентоспроможного потенціалу промислових підприємств: виробничий потенціал, фінансовий, інноваційний, управлінський, маркетинговий, комунікаційний, мотиваційний, трудовий потенціали. Кожний із встановлених елементів конкурентоспроможного потенціалу має специфічні цілі використання і розвитку, знаходиться під впливом різних чинників і являє собою сильну або слабку сторону підприємства.

Забезпечення конкурентоспроможності підприємства можливо тільки за умов створення ефективної системи управління. Система управління конкурентоспроможним потенціалом промислових підприємств повинна бути досить різнобічної орієнтації, здатною врахувати інтереси підприємства в різних аспектах його діяльності. В основу побудови такої системи в роботі покладено науково обґрунтовану концепцію, що враховує, з одного боку, особливості діяльності підприємства, а з іншого – його положення на ринку і стан зовнішнього середовища. Спільна реалізація зазначених вимог може бути забезпечена в рамках стратегічного управління, що дістало в останні десятиліття широкого поширення в країнах, розвинених у промисловому відношенні, про що докладно сказано в дисертаційній роботі.

Найбільш доцільним і ефективним вирішенням проблеми стратегічного управління конкурентоспроможним потенціалом промислових підприємств є застосування сучасних концепцій менеджменту, які ґрунтуються на використанні взаємодії процесного, системного і ситуаційного підходів, що зумовлює характер зв'язку окремого підприємства з зовнішнім середовищем, і спрямованість на управління процесами стратегічного розвитку.

Запропонована концепція створення і розвитку конкурентоспроможного потенціалу промислового підприємства засновується на превентивному характері стратегічних і тактичних дій підприємства в зовнішньому середовищі. На основі дослідження відомих підходів до опису зовнішнього середовища у роботі проведено уточнення його характеристик і чинників у контексті забезпечення конкурентоспроможності підприємства. Пропонується використовувати такі характеристики, як: взаємозв'язок; складність; динамічність; невизначеність; конгруентність; емерджентність; передбачуваність; керованість.

Безліч чинників зовнішнього середовища у роботі систематизовано по групах: державне регулювання економіки; товарні ринки; ринкова інфраструктура; природно-ресурсний потенціал країни, галузі; трудові ресурси країни, галузі; інтелектуальні ресурси країни, галузі; виробнича база країни, галузі; кредитно-фінансова система країни, галузі; соціальна ситуація; економічна інтеграція. По кожній з виділених груп чинників наведено показники, що їх характеризують.

Стратегічне управління конкурентоспроможним потенціалом промислових підприємств представлено в роботі як складний процес (рис. 1). Встановлено принципи реалізації такого процесу: достатності для забезпечення конкурентоспроможності і стратегічного розвитку підприємства; адаптивності до змін зовнішнього і внутрішнього середовища; стабільності, обумовленої життєвим циклом підприємства і заданим періодом часу; саморегулювання і саморозвитку відповідно до динаміки внутрішнього середовища; гнучкості для забезпечення конкурентоспроможності і розвитку підприємства.

Визначення стратегії управління конкурентоспроможним потенціалом промислового підприємства залежить від конкретної ситуації, у якій воно перебуває. Формувати загальну стратегію зміцнення і розвитку конкурентоспроможного потенціалу підприємства пропонується за допомогою розробки комплексу локальних стратегій розвитку елементів потенціалу. Локальні стратегії розвитку елементів являють собою збалансований комплекс, орієнтований на реалізацію загальної стратегії управління конкурентоспроможним потенціалом підприємства. В роботі показано, як формувати локальні стратегії на прикладі розвитку виробничого потенціалу підприємства.

Формування конкурентоспроможного потенціалу промислових підприємств можливо на основі створення нових виробництв і модернізації діючих. Установлено, що для несприятливих економічних умов економіки України модернізація як інструмент формування конкурентоспроможного потенціалу промислових підприємств є більш актуальною і прийнятною. Встановлено напрями і фактори модернізації.

Рис. 1. Схема стратегічного управління конкурентоспроможним

потенціалом промислового підприємства

У дисертаційній роботі обґрунтовано, що зміни, які відбуваються в тому або іншому елементі конкурентоспроможного потенціалу підприємства, впливають і на інші елементи, викликаючи в них адекватні зміни. Це виникає внаслідок системного підходу до побудови конкурентоспроможного потенціалу підприємств на основі кібернетичного закону емерджентності. Тобто необхідно враховувати зміни, що виникають у суміжних елементах конкурентоспроможного потенціалу внаслідок змін, що відбуваються в процесі забезпечення конкурентоспроможності підприємства.

Дослідження показали, що аналіз цього явища - змін у декількох елементах конкурентоспроможного потенціалу під впливом змін в одному з них, а також оцінки конкурентоспроможного потенціалу - припускає використання загальних і спеціальних функцій стратегічного менеджменту, серед яких виділено функцію діагностики.

Для реалізації концепції стратегічного управління конкурентоспроможним потенціалом пропонується формування механізму управління конкурентоспроможним потенціалом промислового підприємства, за допомогою якого має здійснюватись організаційний супровід цього процесу.

Розділ 3. Характеристика елементів конкурентоспроможного потенціалу промислового підприємства. Структурування конкурентоспроможного потенціалу промислового підприємства обумовило необхідність докладного дослідження особливостей кожного з його елементів. Усі елементи згруповано за трьома напрямами: виробничо-фінансові, інтелектуальні і трудові можливості.

Встановлено сутність кожного елемента, чинники, які стримують та сприяють використанню наявних можливостей, напрями їх розвитку, що забезпечують зміцнення конкурентоспроможного потенціалу промислових підприємств.

Основним з елементів конкурентоспроможного потенціалу промислового підприємства є виробничий потенціал. Виробничий потенціал підприємства, як установлено в роботі, є складною системою. Однак як складна система виробничий потенціал підприємства в економічній літературі практично не розглядається. Найчастіше в роботах, присвячених дослідженню виробничого потенціалу, розглядається поняття потенціалу, його структура, оцінка розміру і шляхи ефективного використання. Достатнього поширення дістав ресурсний підхід у концепції виробничого потенціалу, де поняття виробничого потенціалу розглядається як сукупність ресурсів, що у процесі виробництва приймають форму факторів виробництва. Поряд з ресурсним підходом до визначення сутності виробничого потенціалу в економічній літературі зустрічаються й інші підходи, у яких поняття виробничого потенціалу і виробничої потужності розглядаються як синоніми.

Дослідження з управління виробничим потенціалом з урахуванням особливостей процесу модернізації підприємств у контексті зайнятої у роботі позиції відсутні. Ця відсутність частково обумовлена втратою інтересів учених саме до проблем виробництва і виробничого потенціалу. Зарубіжні дослідження з даної проблеми теж не можна визнати системними, до того ж їх не можна використовувати в повному обсязі і без внесення відповідних змін у зв'язку зі специфікою розвитку економічної ситуації в Україні й особливостями управління українськими підприємствами.

У дисертації представлено погляд на виробничий потенціал як на об'єкт управління й об'єкт використання. Виробничий потенціал розглядається як сукупність вартісних і натурально-речовинних характеристик виробничої бази, яка визначає можливості виготовляти продукцію певного складу, технічного рівня і якості в необхідному обсязі. Вартісні і натурально-речовинні характеристики виробничої бази представлено предметами і засобами праці, працею, відносинами власності та ін. Відносини власності – специфічна характеристика, що чинить прямий і непрямий вплив на використання виробничого потенціалу підприємства.

Існування та дія будь - якого елемента конкурентоспроможного потенціалу неможливо без фінансового потенціалу. Фінансовий потенціал є комплексним поняттям і характеризується системою показників, що відображають наявність і розміщення коштів, реальні і потенційні фінансові можливості.

Сформувати конкурентоспроможний потенціал підприємства неможливо без створення і розвитку ефективної інформаційної бази, тобто комунікаційного потенціалу. Комунікаційний потенціал розглядається у роботі як сукупність наявності інформаційних технологій, достатньої кількості комп'ютерної техніки нового покоління та відповідним чином підготовленого персоналу. Комунікаційний потенціал обумовлюється такими параметрами: технічними характеристиками інформаційної системи, часовими характеристиками обробки інформації, її релевантністю та корисністю, обсягом пам'яті, ефективністю використання сучасних технологій, широтою охоплення функції управління комп'ютерними програмами і т. ін. Дослідження промислових підприємств Луганської області показали, що комп'ютерне забезпечення процесів управління незадовільне. Підвищення ефективності комунікаційного потенціалу можливо на основі широкого використання сучасних інформаційних технологій, які дозволяють не тільки забезпечити продуктивність і якість роботи управлінського персоналу, але і створити принципово нові умови для збору, обробки і збереження інформації.

Стан інноваційного потенціалу як елемента конкурентоспроможного потенціалу обумовлено інтелектуальними можливостями підприємства. Інноваційний потенціал представлений у роботі можливостями проведення на підприємстві науково-дослідних та конструкторських робіт, наявністю передових технологій або можливістю їх придбання, організаційно-технічним

рівнем продукції, що випускається. Аналіз стану інноваційного потенціалу промислових підприємств Луганської області підтверджує його несприятливе становище. Встановлено, що більш 70% основних технологій мають вік старше 10 років, практично 100% устаткування старше 10 років, а інноваційний потенціал підприємств реалізується недостатньо (табл. 1).

У роботі наведено перелік техніко-економічних факторів, що впливають на розвиток інноваційного потенціалу підприємства. Основними інструментами з підтримки інноваційного потенціалу, як показує зарубіжний досвід, є більш прості і короткі процедури впровадження нововведень, підтримка багатообіцяючих технологій майбутнього урядом через податкову систему шляхом введення відповідних пільг у відношенні витрат на науково – дослідні розробки.

Таблиця 1

Вперше створені зразки нових типів машин і приладів

Показник 1990 1995 1997 1998 1999 2000

Всього виготовлено зразків 31 22 8 9 19 19

у тому числі зразків із технічним рівнем, що перевищують світові досягнення 4 1 – – – 1

що відповідає вищому світовому рівню 23 16 5 6 16 15

рівень, що не визначався 4 5 3 3 3 3

Щоб підприємство могло прийняти виклик зовнішнього середовища, воно повинно розвивати маркетинговий потенціал, який спрямований на стратегію конкурентної боротьби, гнучке і постійне реагування на зміни умов збуту за допомогою застосування ситуаційного підходу в прийнятті рішень. На підставі проведених досліджень встановлено цілі розвитку маркетингового потенціалу, що кореспондуються з цілями всього конкурентоспроможного потенціалу промислового підприємства, критерії їх досягнення.

Аналіз управлінського корпусу промислових підприємств Луганської області показав, що важливим елементом конкурентоспроможного потенціалу є управлінський потенціал підприємства, який забезпечує ефективність його діяльності. Це досягається за рахунок гнучкості системи і структури управління підприємством, здатності керівництва на всіх рівнях управління адекватно реагувати на всілякі зміни, чіткості розподілу повноважень і функцій в апараті управління, високої якості управлінських рішень.

Трудові можливості підприємства в дисертації аналізуються з позицій розвитку трудового і мотиваційного потенціалів. Трудовий потенціал надано як можливість використання персоналу підприємства. Причому робітники розглядаються як фактор забезпечення конкурентоспроможності, а витрати на підвищення їх кваліфікації - як інвестиції. Досліджено показники трудового потенціалу і надано характеристику різноманітним видам робіт з персоналом на машинобудівних підприємствах – набір, вибір, кар'єропросування, сучасні форми організації праці.

Розвиток трудового потенціалу неможливо здійснювати без зміцнення мотиваційного потенціалу. Крім своєчасної виплати адекватної витраченій праці заробітної плати мотивація персоналу досягається шляхом збагачення роботи, наділення працівників додатковою владою, повноваженнями і відповідальністю, надаючи їм більш ініціативи, можливостей для творчості, відзначаючи їхні заслуги просуванням по службових сходах.

Дослідження показали, що кожен з елементів конкурентоспроможного потенціалу є динамічним. Їх розвиток повинен бути спрямований на забезпечення позитивної динаміки конкурентоспроможного потенціалу промислових підприємств, у зв'язку з чим кожен з розглянутих потенціалів виступає об'єктом управління. Традиційним інструментом управління у стратегічному менеджменті є стратегія. У роботі надано типи стратегії розвитку кожного з елементів конкурентоспроможного потенціалу промислових підприємств, з яких найбільшу увагу приділено стратегії використання і розвитку виробничого потенціалу.

Розділ 4. Діагностика конкурентоспроможного потенціалу промислового підприємства. Необхідність розробки системи стратегічного управління конкурентоспроможним потенціалом промислового підприємства і відсутність методологічних основ проведення діагностики визначають актуальність виділення завдання діагностики потенціалу в самостійний предмет вивчення. Діагностика конкурентоспроможного потенціалу промислового підприємства набуває особливо важливого значення, тому що надає можливість оцінити сильні і слабкі сторони підприємства і визначити напрями підтримки потенціалу в збалансованому стані.

Схему проведення діагностики конкурентоспроможного потенціалу промислового підприємства наведено на рис. 2. Як видно з цієї схеми, основним напрямом діагностики є оцінка фактичного рівня конкурентоспроможності підприємства. В ході діагностики перш за все оцінюється конкурентоспроможний потенціал підприємства, для чого в роботі надано методи такої оцінки, особливістю яких є комплексність. Ці методи дозволяють кількісно оцінити елементи конкурентоспроможного потенціалу, розрахувати інтегральний показник оцінки потенціалу, зіставити отримані результати з аналогічними оцінками підприємств - конкурентів, врахувати синергізм елементів і на цій підставі приймати обґрунтовані управлінські рішення з формування стратегій конкурентоспроможності.

Для діагностики окремих елементів конкурентоспроможного потенціалу підприємства надано систему формалізованої оцінки показників. Це дозволило в контексті проблем діагностики запропонувати оригінальний підхід до розрахунку інтегрального показника оцінки конкурентоспроможного потенціалу промислового підприємства. Розрахунок інтегрального показника здійснюється шляхом зіставлення оцінок елементів конкурентоспроможного потенціалу із середніми значеннями аналогічних оцінок з вибірки підприємств-конкурентів. Оцінка елементів корегується відповідно до їх значущості. Вагарні характеристики елементів є нормативними і встановлені експертним шляхом.

Запропонований підхід до розрахунку інтегрального показника оцінки конкурентоспроможного потенціалу підприємства дозволяє проводити діагностику по окремих елементах і порівнювати їх з можливими оцінками потенціалу конкурентів.

Проведення діагностики стану елементів потенціалу дає можливість виявити три типові ситуації, у яких може опинитися підприємство стосовно своїх конкурентів. Перша ситуація - всі відносні оцінки елементів конкурентоспроможного потенціалу досліджуваного підприємства нижче таких оцінок конкурентів. Друга – характеризує становище підприємства як лідера серед групи конкурентів. Третя ситуація відповідає становищу підприємства, у якому відносні оцінки елементів мають значення вище або нижче оцінок конкурентів. Така ситуація найбільш поширена серед промислових підприємств України. Вона обумовлює необхідність глибокого вивчення власних конкурентних переваг, визначення стратегії підвищення конкурентоспроможності підприємства і вироблення конкретних управлінських рішень по її реалізації.

У роботі встановлено, що в силу системного характеру процесів, які протікають у внутрішньому і зовнішньому середовищі, відбуваються зміни в елементах конкурентоспроможного потенціалу підприємства, які потягнуть за собою зміну потенціалу в цілому.