МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Волянська Алла Георгіївна

УДК: 618.145-007.415-08:616.839

КОМПЛЕКСНЕ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ

НА ЗОВНІШНІЙ ЕНДОМЕТРІОЗ

З РЕАБІЛІТАЦІЄЮ ЕМОЦІЙНО-ВЕГЕТАТИВНОГО СТАНУ

14.01.01 - акушерство та гінекологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Одеса – 2001

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Одеському державному медичному університеті МОЗ України

Науковий керівник:

Академік АМН України,

доктор медичних наук, професор

Запорожан Валерій Миколайович,

Одеський державний медичний університет,

завідувач кафедри акушерства та гінекології

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Іванюта Лідія Іванівна,

Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН України,

завідувач відділення реабілітації репродуктивної функції жінок, м.Київ

доктор медичних наук Андрієвський Олександр Георгійович,

Одеський державний медичний університет МОЗ України,

професор кафедри перинатальної медицини, дитячої та підліткової гінекології.

Провідна установа:

Національний медичний університет ім.акад. О.О. Богомольця

МОЗ України, м. Київ, кафедра акушерства та гінекології № 1

Захист відбудеться 16 березня 2001 року о 11 годині

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д41.600.01

Одеського державного медичного університету

(65026, м. Одеса, пров. Валіхівський,2)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Одеського державного медичного університету (65026, м. Одеса, пров. Валіхівський,3)

Автореферат розісланий 12 лютого 2001 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

д. мед. н., професор Годлевський Л.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Актуальність проблеми генітального ендометріозу зумовлена неясністю багатьох аспектів патогенезу цього захворювання, високою частотою його розповсюдження, порушеннями з боку репродуктивної, менструальної та статевої функцій, а також супутніми психоневрологічними змінами (Л.В.Адамян, В.И.Кулаков, 1998; Е.В.Коханевич, 1998; Е.М.Вихляева, 1997; Л.І.Іванюта, 1997; В.І.Грищенко, 1999; L.Speroff, 1994 ). Згідно з сучасними уявленнями, ендометріоз - полісистемне захворювання, в патогенезі якого провідна роль належить нейроендокринним механізмам. При ендометріозі спостерігається напруження неспецифічної захисно-адаптаційної реакції організму, яку шляхом підтримки нейроендокринного гомеостазу організму контролює епіфіз (С.С.К.Йена, 1998; Р.Б.Джаффе, 1998). Окрім епіфіза зв’язуючою ланкою між центральною нервовою системою і внутрішніми органами є вегетативна нервова система, якій належить головна роль у формуванні психосоматичних розладів (Б.Любан-Плоцца та співавт., 1997).

Існуючі на сьогодні методи лікування ендометріозу не враховують особливостей психосоматичного стану пацієнток. Більшість дослідників при ендометріозі вважають раціональним використовувати можливості ендохірургічного втручання (В.М.Запорожан, 1999; І.З.Гладчук, 1999; В.І.Грищенко, М.І.Козуб, 1998; C.Nezhat et al, 1996), комбінуючи його з до- або післяопераційною гормонотерапією. Але ендохірургічні втручання в різних варіантах (радикальні, консервативні) не можуть усунути причин, які викликають захворювання (M.Bucassa, 1997; C.Chapron,1999; F.M.Howard, 2000; P.Y.Lu, S.J.Ory, 1997; L.Speroff et al, 1994). З іншого боку, гормональна терапія ендометріоза, базовими препаратами якої на сьогоднішній день є агоністи гонадотропін-рилізинг гормону, викликає медикаментозну оваріоектомію, що сприяє виникненню та поглибленню психосоматичних порушень (В.І.Грищенко, 1999; В.М.Запорожан, 1999; J.Donnez, 1994; R.W.Shaw, 1993).

В таких умовах особливого значення набувають дослідження, спрямовані на вивчення патогенезу ендометріозу, зокрема, на визначення ролі та місця емоційно-вегетативних порушень у складних етіопатогенетичних механізмах захворювання та розробку методу лікування хворих на ендометріоз з урахуванням особливостей емоційно-вегетативного стану. Серед вегетомодулюючих чинників, які з успіхом застосовуються для направленної корекції різних проявів стресових реакцій, особливе зацікавлення викликає препарат епіфізу - мелапур мелатонін (С.К.Евтушенко, 1994; Н.К.Малиновская, 1998; Ф.А.Фаттахова та співавт., 1997) та чинник немедикаментозного втручання - мезодіенцефальна модуляція (В.А.Александрова,1996; С.В.Грищенко, 1996). Однак можливості комплексного методу лікування із застосуванням мелапур мелатоніну і мезодіенцефальної модуляції у хворих на ендометріоз на сьогоднішній день взагалі не вивчалось.

Таким чином, є актуальною розробка нового патогенетично обгрунтованого лікування хворих на ендометріоз з урахуванням особливостей їх емоційно-вегетативного стану.

Зв'язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Обраний напрямок дослідження тісно пов'язаний з плановою науково-дослідною темою ОДМУ “Проблеми материнства, дитинства та сім'ї в сучасних соціально-економічних умовах України” (№держреєстрації 0196U018907). Автор є виконавцем частини цих науково-дослідних робіт, присвячених психосоматичним аспектам захворювань репродуктивної системи.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження було підвищення ефективності лікування хворих на ендометріоз шляхом застосування в комплексному лікуванні мелапур мелатоніна та мезодіенцефальної модуляції.

У відповідності до обраної мети були визначені наступні основні задачі дослідження:

1.

2.

3.

4.

Об'єкт дослідження - зовнішній ендометріоз.

Предмет дослідження - показники емоційно-вегетативного стану та його зміни під впливом ендохірургічного, комбінованого та комплексного з реабілітацією емоційно-вегетативного стану лікування у хворих на зовнішній ендометріоз.

Методи дослідження: для досягнення поставленої в роботі мети використовані клініко-лабораторні, інструментальні, спеціальні, експериментально-психологічні, клініко-вегетологічні, ендоскопічні та статистичні методи.

Наукова новизна роботи. Вперше проведені дослідження особливостей емоційно-вегетативного стану у хворих на зовнішній ендометріоз у залежності від тривалості та стадії захворювання, стану репродуктивної функції. Виявлено зміни вегетативного гомеостазу, які мають патогенетично спрямоване значення і вказують на доцільність застосування у комплексному лікуванні хворих на зовнішній ендометріоз засобів корекції емоційно-вегетативного стану.

Досліджені зміни показників емоційно-вегетативного статусу під впливом ендохірургічного, комбінованого та комплексного з реабілітацією емоційно-вегетативного стану лікування у хворих на ендометріоз.

Вперше розроблено, досліджено та впроваджено в практику комплексне патогенетично спрямоване лікування, що включає реабілітацію емоційно-вегетативного стану.

Вперше визначена клінічна ефективність комплексного лікування хворих на ендометріоз з реабілітацією емоційно-вегетативного стану із застосуванням мелапур мелатоніна та мезодіенцефальної модуляції.

Розроблена методика та вивчена ефективність кріолапароскопічного методу лікування в хворих з ендометріозом (Спосіб лікування ендометріозу: Пат. 29268 А Україна, МПК6 А61 В17/42, 17/36 . - № 98041826; Заявл. 09.04.1998; Опубл. 16.10.2000, Бюл. № 5-ІІ.).

Практичне значення роботи. Практичне значення дисертації полягає в тому, що на основі одержаних результатів дослідження розроблений, обгрунтований та запропонований для практичної охорони здоров’я метод лікування хворих на зовнішній ендометріоз, який включає реабілітацію емоційно-вегетативного стану. Розроблений метод лікування сприяє підвищенню ефективності лікування хворих на зовнішній генітальний ендометріоз та знижує частоту рецидивів захворювання.

Результати дослідження та запропонований метод лікування ендометріозу впроваджені в роботу гінекологічних та ендохірургічних відділень у містах Одеса, Дніпропетровськ, Миколаїв, Херсон.

Результати дослідження впроваджені в учбовий процес кафедри акушерства та гінекології ОДМУ.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведено клінічне обстеження хворих, забір матеріалів для гормональних, експериментально-психологічних і клініко-вегетологічних досліджень. Приймала участь у виконанні ендохірургічних операцій, у тому числі 236 лапароскопій та 24 гістероскопій. Статистична обробка, аналіз та узагальнення результатів дослідження, оформлення дисертації виконані автором самостійно. Сформульовані висновки і розроблені практичні рекомендації.

Апробація результатів роботи. Основні положення дисертаційної роботи доповідались на Українсько-Американському конгресі з ендоскопічної хірургії (Одеса, 1997), науково-практичній конференції “Актуальні проблеми лазерної медицини, ендоскопічної хірургії та гінекології” (Одеса, 1999), на Міжрегіональній науково-практичній конференції “Немедикаментозні методи лікування в акушерстві та гінекології” (Одеса, 2000), засіданнях асоціації акушерів-гінекологів м.Одеси, м.Миколаєва (1998, 1999, 2000).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 9 робіт у наукових фахових виданнях. Отримано деклараційні патенти на 2 винаходи.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 156 сторінках машинописного тексту, ілюстрована 25 таблицями, 4 рисунками. Складається із вступу, огляду літератури, опису матеріалів та методів досліджень, 2 розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів дослідження, висновків, списку використаних літературних джерел, який складається з 295 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Для рішення поставлених задач проведене комплексне обстеження 236 хворих на зовнішній ендометріоз. Контрольну групу склали 20 практично здорових жінок репродуктивного віку. Обстеження включало вивчення характеру скарг, менструальної, статевої і дітородної функції та результатів клініко-лабораторних, інструментальних, спеціальних, експериментально-психологічних, клініко-вегетологічних, ендоскопічних методів дослідження.

Оцінку стану ендокринної системи хворих на ендометріоз здійснювали за результатами дослідження графіка базальної температури та шляхом визначення концентрації стероїдних (естрадіол, прогестерон) та гонадотропних (ФСГ, ЛГ, пролактин) гормонів у сироватці крові радіоімунологічним методом на 20-24-й день менструального циклу.

Всім хворим проведено ехографіне дослідження органів малого тазу. Трансабдомінальне і трансвагінальне ультразвукове сканування проводилось на апараті Aloka SSD - 680 (Японія).

Для дослідження особливостей емоційно-вегетативного стану використовували експериментально-психологічні та клініко-вегетологічні методи дослідження. Експериментально-психологічні методи дослідження включали: шкалу реактивного та особистого неспокою Ч.Д.Спілбергера - Ю.Л.Ханіна (Ю.Л.Ханін, 1976) і самооціночний тест - шкалу астенії (О.Г.Ольхов, 1990). Клініко-вегетологічні методи дослідження проводили за допомогою “Карти реєстрації та оцінки зовнішніх показників вегетативного тонусу”, ортостатичної проби Превеля, око-серцевої проби Ашнера-Даніні, проби з дозованим присіданням Мартіне (А.А.Лобенко, В.Ю.Волянський, 1997).

Тестування виконували до початку лікування, через 1 місяць та через 12 місяців після завершення лікування.

На заключному етапі обстеження у всіх пацієнток виконували ендоскопічні втручання. Для проведення ендоскопічних втручань застосовували спеціальні набори обладнання та інструментів виробництва “Olympus” (Японія), “Karl Storz” та “Martin” (Німеччина), “Circon” (США). Для виконання оперативних ендоскопічних втручань використовували апарат для високочастотної електрохірургії МЕ-400 “Martin” (Німеччина), кріоендоскопічний прилад КЕП-1.

Лапароскопії проводили за типовою методикою (J. Phillips, 1991). Знеболювання здійснювали шляхом ендотрахеального наркозу. Стадіювання зовнішнього ендометріозу проводили згідно з переглянутою класифікацією Американського Товариства Фертильності (1985).

Спайковий процес придатків матки оцінювали згідно з класифікацією Американського Товариства Фертильності (1988). Гістероскопії проводили із застосуванням жорсткої оптики за типовою методикою (J. Phillips, 1994).

Всі обстежені пацієнтки були розподілені на дві групи. Основну групу (І група), склали 126 хворих на ендометріоз, яким проводилось лікування за розробленою методикою комплексного з корекцією емоційно-вегетативного стану лікування. Групу порівняння (ІІ група), склали 110 пацієнток, яким було проведено традиційне лікування із застосуванням ендохірургічного і комбінованого методів. У рамках обох груп були відокремлені дві підгрупи А і Б в залежності від того, використовувалась (ІА, ІІА) чи ні (ІБ, ІІБ) післяопераційна гормональна терапія. За основними досліджуваними показниками клінічні групи не відрізнялися, були підібрані за методом рандомізації. Для реабілітації емоційно-вегетативних порушень у 126 хворих на ендометріоз (І група) використовували мелапур мелатонін та мезодіенцефальну модуляцію (МДМ). Мелапур мелатонін був призначений в післяопераційному періоді по 3 мг перед сном протягом 2-х місяців, як препарат з антистресовою дією. Мезодіенцефальну модуляцію проводили за допомогою апарату "МДМ" в кількості 10 процедур через день із 8-го по 26-й день менструального циклу. Тривалість сеансу МДМ – 30 хвилин. Поєднане застосування мелапур мелатоніна і МДМ здійснювали в 1-ому і 2-ому менструальних циклах після оперативного лікування.

Підрахунки результатів дослідження та статистичну обробку одержаних кількісних та якісних ознак проводили на персональному комп'ютері в електронних таблицях Microsoft Excel 97 для Windows-95. Проводили кореляційний аналіз за допомогою критерію узгодження Спірмена (для рангових варіант).

Результати досліджень та їх обговорення. Аналіз клініко-анамнестичних даних показав, що вік обстежених хворих на ендометріоз знаходився у межах від 18 до 45 років. Середня тривалість захворювання на зовнішній ендометріоз склала 5,67 1,34 років. Серед клінічних проявів зовнішнього ендометріозу найчастіше зустрічались скарги на альгоменорею (69,5%), хронічні тазові болі (66,9%) та неплідність (48,3%) (Таблиця). Первинна неплідність мала місце у 68 (59,6%), вторинна - у 46 (40,3%) обстежених неплідних хворих. Подібна симптоматика у хворих на зовнішній ендометріоз описується багатьма авторами (Л.І.Іванюта,1998; L.Speroff,1994)

Звертає на себе увагу висока частота скарг на емоційні та вегетативні розлади, які спостерігались у 202 (85,6%) пацієнток, що, можливо, свідчить про важливість психосоматовегетативних механізмів у генезі ендометріозу.

Таблиця

Порівняльна характеристика обстежених хворих на ендометріоз |

Групи хворих

Показники | І

(n=126) | ІІ

(n=110)

А

(n=47) | В

(n=79) | А

(n=42) | В

(n=68)

Середній вік, роки (М m)

Клінічні прояви ендометріозу, кількість випадків (%):

тазові болі

альгоменорея

диспареунія

неплідність

емоційно-вегетативні розлади

Стадія захворювання згідно з класифікацією АТФ (1985 р.)

І абс.(%)

ІІ абс.(%)

ІІІ абс.(%)

ІV абс.(%)

середній бал тяжкості захворювання (М m) | 27,5 2,1

45(95,7)

37(78,7)

21(44,7)

23(48,9)

41(87,2)

0

10(21,3)

18(38,3)

19(40,4)

42,7 3,4 | 26,9 2,3

40(50,6)

49(62,0)

8(10,1)

37(46,8)

67(84,8)

39(49,4)

32(40,5)

8(10,1)

0

7,2 0,5 | 26,7 2,2

39(92,8)

34(80,9)

19(45,2)

22(52,4)

36(85,7)

0

11(26,2)

14(33,3)

17(40,5)

38,7 3,4 | 27,3 2,6

34(50,0)

44(64,7)

6(8,8)

32(47,1)

58(85,3)

35(51,5)

27(39,7)

6(8,8)

0

6,9 0,6

У кожної другої із обстежених жінок менструації були надмірними і болючими з початку їх становлення. Більшість обстежених пацієнток отримала численні курси антибактеріальної та протизапальної терапії; різноманітні фізіопроцедури, іноді з тимчасовим позитивним ефектом, 54 (22,9%) пацієнтки одержали гормонотерапію. Додаткові фактори неплідності були виявлені у 48 (42,1%) обстежених пар у зв’язку з неплідністю

Серед екстрагенітальної патології часто зустрічалась алергія - у 54 (22,9%) та патологія шлунково-кишкового тракту, печінки і жовчновивідних шляхів - у 48 (20,3%), нейроциркуляторна дистонія - 64 (27,1%). У 86 (36,4%) хворих ендометріоз поєднувався із запальними захворюваннями придатків матки, у 70 (29,6%) - з міомою матки. Згідно з отриманими нами даними кожна третя хвора перенесла чимало інфекційних захворювань, кожна п’ята - операції на органах імуногенезу (апендектомію чи тонзилектомію).

Результати дослідження рівня гонадотропних та статевих гормонів у сироватці крові у хворих на ендометріоз свідчать про наявність змін гормонального гомеостазу. Про це можна судити по достовірному підвищенню рівня пролактина (13,8 1,2 нг/ мл, p<0,05) у хворих на зовнішній ендометріоз у порівнянні з показниками контрольної групи. Однак при І стадії захворювання цей показник знаходився на рівні верхньої границі норми.

Проведені нами дослідження вмісту гонадотропних гормонів показали достовірне збільшення секреції ЛГ у ІІ фазу менструального циклу при І стадії ендометріозу на 17,7 % (p>0,05), при ІІ – на 18,4 % (p<0,05), при ІІІ – на 19,6 % (p>0,05), при ІV – на 20,3 % (p>0,05), а ФСГ відповідно на 18,3% (p<0,05), 19,2% (p<0,05), 19,8% (p>0,05), 20,6% (p<0,05). Спостерігалося достовірне зниження рівня прогестерону при І стадії - у 2,1 рази, при ІІ - 2,3 рази, при ІІІ - 2,5 рази, при ІV - 2,8 рази. Низький рівень прогестерону (6,5 1,9 нг/ мл, p<0,05) при нормальних показниках вмісту естрадіолу, виявленний у хворих на тяжкий ендометріоз, свідчить про відносну гіперестрогенію. Ці факти підтверджуть відмічені нами при загально-клінічному обстеженні жінок з ендометріозом часті випадки недостатності лютеїнової фази менструального циклу (60,1%). Отримані дані співпадають з даними Л.В.Адамян, В.І.Кулаков (1998).

Проведені нами дослідження основних показників емоційно-вегетативного стану у 236 хворих на зовнішній ендометріоз показали достовірне збільшення показників вегетативного тонусу при тривалості захворювання менше 5 років у 1,5 рази, при тривалості захворювання більше 5 років та наявності неплідності - у 1,8 рази у порівнянні з показниками контрольної групи, що свідчить про вегетативну дистонію зі схильністю до симпатикотонії. Спостерігається достовірне підвищення показників парасимпатичної та симпатичної вегетативної реактивності при тривалому перебігу захворювання та наявності неплідності у 1,5 рази (p<0,05). Розлади вегетативного забезпечення фізичної діяльності мали місце у 22 (9,3%) обстежених хворих. Аналіз результатів дослідження вегетативного забезпечення фізичної діяльності суттєвих змін не виявив, що свідчить про достатній адаптаційний потенциал у обстежених жінок. У 106 (44,9%) пацієнток був виявлений високий рівень реактивного неспокою, у 58 (24,6%) - відповідно низький. У 112 (47,5%) пацієнток спостерігався високий рівень особистого неспокою, у 64 (27,1%) - низький (рис.1). Показники реактивного та особистого неспокою у обстежених хворих при тривалості захворювання менше 5 років і відсутності неплідності знаходяться у верхньої границі норми, а при тривалості захворювання більше 5 років та наявності неплідності у 1,5 рази вище (p<0,05), ніж у практично здорових жінок. Астенія різного ступеня та порушення стану адаптції мали місце у 232 (98,3%) жінок. Проведені нами дослідження стану астенії та адаптації показали достовірне збільшення показників при тривалості захворювання менше 5 років у 1,7 разів, при тривалості захворювання більше 5 років та наявності неплідності - у 2 рази.

Стадіювання ендометріоза у пацієнток обох груп здійснювали за результатами лапароскопії, в ході якої також одержували матеріал для гістологічного дослідження, оцінювали топографо-анатомічні особливості локалізації ендометріоїдних гетеротопій, виявляли супутні фактори безплідності, що враховували при виборі лікувальної тактики, та виконували ендохірургічні втручання. Лапароскопічні ознаки атипових перитонеальних ендометріозних імплантатів виявлялись у 24 (10,2%) пацієнток. Хворим у віці до 35 років, зацікавленим в збереженні дітородної функції, виконували органозберігаючі операції. У пацієнток пізнього репродуктивного віку та у хворих, не зацікавлених у збереженні генеративної функції, обсяг ендохірургічного втручання розширювали до одно- або двохстороннього видалення придатків матки. Лапароскопічна гістеректомія у хворих на ендометріозом була виконана у 27 (11,4%) жінок віком понад 35 років за наявності супутньої міоми матки, аденоміозу. У 142 (60,2%) випадках операції були технічно складними у зв’язку з наявністю спайкового процесу, інфільтрації тканин навколо осередків ендометріозу, обмеженої рухомості органів малого тазу.

Примітка: * - достовірно у порівнянні з с контролем

A - тривалість захворювання < 5 років; B - тривалість захворювання > 5 років;

C - хворі на ендометріоз; D - неплідні хворі на ендометріоз

Рис. 1 Показники реактивного (РН) та особистого (ОН) неспокою у хворих на ендометріоз в залежності від тривалості захворювання та наявності неплідності (за даними шкали Ч.Спілбергера-Ю.Ханіна, 1976 р.)

Частота інтраопераційних і ранніх післяопераційних ускладнень при проведенні ендохірургічних втручань була мінімальною і становила менше 1 %, що узгоджується з даними інших авторів (І.З.Гладчук, 1999; А.Н.Стрижаков, А.B.Давыдов, 1995; B.G.Bateman, 1996). Середній об’єм крововтрати під час операції становив 50,0 25,0 мл при консервативних операціях та 130,0 25,0 мл - при радикальних.

Післяопераційну гормонотерапію проводили у 89 хворих обох груп у випадках глибоких ендометріоїдних імплантатів в ділянці стінок тазових органів, ректовагінальної перегородки і при відсутності упевненості щодо повного видалення ендометріозних осередків лапароскопічним шляхом.

У хворих І А групи, що отримували Золадекс побічні ефекти гормонотерапії у вигляді приливів жару, роздратованості, емоційної лабільності, депресії зустрічались у 1,5-2 разу рідше, що, очевидно, пов'язано з адаптогенною дією та впливом на нейроендокринні механізми запропонованого комплексного методу лікування.

У хворих ІІ А групи комбіноване лікування із застосуванням гормонотерапії у післяопераційному періоді приводить до достовірного підвищення вегетативного тонусу у 2,2 рази, вегетативної реактивності - у 2 рази, рівня неспокою, астенії та дезадаптації - у 2,4 рази (p<0,05).

Дослідження показників гормонального гомеостазу в хворих із ендометріозом показало, що лапароскопічне лікування супроводжується мінімальними гормональними змінами. Вони більш характерні для комбінованого лікування з використанням агоністів гонадотропин-рилізинг-гормону, які пригнічують гонадотропну активність гіпофіза. Включення мелапур мелатоніна і МДМ у комплексне лікування суттєвих змін гормональному гомеостазу не завдає, але спостерігається більш швидше відновлення функції гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи, що є важливим для хворих на ендометріоз, зацікавлених у відновленні дітородної функції.

Через 1 місяць після завершення лікування показники основних клінічних симптомів були однакові в обох групах хворих, однак емоційно-вегетативні розлади у І групі зустрічалися у 3 рази рідше, ніж у ІІ групі (рис. 2-3).

Клінічне одужання із збереженням ефекту від проведеного лікування спостерігалося у 116 (92,1%) хворих І групи та 81 (73,6%) хворих ІІ групи і характеризувалось відсутністю тазових болів, альгоменореї, диспаренуії. Рецидиви захворювання через 1 рік після закінчення лікування спостерігалися у 10 (7,9%) хворих І групи та у 29 (26,4%) хворих ІІ групи. На протязі 12 місяців спостереження після проведеного лікування завагітнили 38 (63,3 %) пацієнток І групи і 29 (53,7%) - ІІ групи.

Рис. 2 Динаміка наявності тазових болів у хворих на ендометріоз залежно від метода проведеного лікування (%)

Рис.3 Динаміка показника ступеню астенії у хворих на ендометріоз залежно від методу проведеного лікування (в балах)

Узагальнюючи отримані результати, ми дійшли висновку, що при ендометріозі спостерігаються такі зміни емоційно-вегетативного стану, як симпатікотонія, підвищення вегетативної реактивності, зростання реактивного й особистого неспокою та помірної астенії, які не залежать від стадії ендометріозу і найбільш виражені при тривалості захворювання понад 5 років та за наявності неплідності. Це корелює з клінічними особливостями ендометріозу, коли важкий ендометріоз часто не супроводжується больовими симптомами взагалі, а “малі” його форми іноді проявляються стійким больовим синдромом. За результатами дослідження реактивного неспокою можна зробити висновок, що усі хворі до початку лікування знаходились у стані соціально-психологічної дезадаптації різного ступеню, зумовленому ендометріозом.

Отримані нами дані підтверджують думку авторів, які розглядають ендометріоз як єдиний нейроендокринний та психосоматовегетативний патологічний процес, що негативно впливає на якість життя хворих на зовнішній ендометріоз (Н.В.Старцева, 1994; О.А.Пересада, 1999).

Аналіз результатів дослідження показників емоційно-вегетативного стану показав, що комбіноване лікування із застосуванням гормонотерапії у порівнянні з хірургічним лікуванням сприяє збільшенню емоційних і вегетативних розладів, що вже мають місце, а також призводить до підвищення тонусу і реактивності вегетативної нервової системи і зростання рівня неспокою, астенії та дезадаптації.

У зв'язку з виявленими змінами вегетативного гомеостазу виникла необхідність перегляду тактики лікування ендометріозу з урахуванням особливостей емоційно-вегетативної сфери у хворих на зовнішній ендометріоз. Розроблена нами методика комплексної терапії, спрямована на лікування клінічних проявів захворювання та реабілітацію емоційно-вегетативного стану із застосуванням мелапур мелатоніну та мезодіенцефальної модуляції призвело до порівняно скорішого поліпшення загального стану і нормалізації основних показників емоційно-вегетативного стану у всіх обстежених хворих на зовнішній ендометріоз.

У дисертації наведене нове вирішення наукової задачі, що виявляється у вивченні особливостей емоційно-вегетативного стану у хворих на ендометріоз у залежності від тривалості та стадії захворювання і обгрунтуванні на цій основі нової лікувальної тактики, спрямованої на підвищення ефективності лікування хворих на ендометріоз.

ВИСНОВКИ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

12.

13.

14.

АНОТАЦІЇ

Волянська А.Г. Комплексне лікування хворих на зовнішній ендометріоз з реабілітацією емоційно-вегетативного стану. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.01.01 - акушерство та гінекологія. - Одеський державний медичний університет МОЗ України, Одеса, 2000.

Дисертація присвячена проблемі вдосконалення лікувальної тактики при зовнішньому генітальному ендометріозі шляхом застосування комплексного з реабілітацією емоційно-вегетативного стану лікування. За матеріалами досліджень проведене вивчення основних показників емоційно-вегетативного стану - вегетативного тонусу, парасимпатичної та симпатичної вегетативної реактивності, вегетативного забезпечення фізичної діяльності, стану неспокою, астенії та адаптації, показані особливості емоційно-вегетативної сфери у хворих на ендометріоз. Встановлено, що зміни емоційно-вегетативного стану не залежать від стадії захворювання і найбільш виражені при тривалості захворювання понад 5 років та за наявності неплідності.

У роботі аналізується клінічна ефективність розробленого та впровадженого в практику власного методу комплексного з реабілітацією емоційно-вегетативного стану лікування хворих на зовнішний генітальний ендометріоз. Його застосування сприяло покращанню найближчих та віддалених результатів лікування, нормалізації показників емоційно-вегетативного стану та призводить до покращання якості життя хворих на ендометріоз.

Ключові слова: ендометріоз, емоційно-вегетативний стан, ендохірургічне лікування, комбіноване лікування, комплексне лікування.

Волянская А.Г. Комплексное лечение больных с наружным эндометриозом с реабилитацией эмоционально-вегетативного состояния. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.01 - акушерство и гинекология. - Одесский государственный медицинский университет МОЗ Украины, Одесса, 2000.

Диссертация посвящена проблеме усовершенствования лечебной тактики при наружном генитальном эндометриозе путем использования комплексного лечения с реабилитацией эмоционально-вегетативного состояния. По материалам исследований проведено изучение основных показателей эмоционально-вегетативного состояния - вегетативного тонуса, парасимпатической и симпатической вегетативной реактивности, вегетативного обеспечения физической деятельности, состояния тревожности, астении и адаптации, показаны особенности эмоционально-вегетативной сферы у 236 больных с наружным эндометриозом и 20 практически здоровых женщин, которые составили контрольную группу.

Установлено, что для больных с наружным эндометриозом при длительности заболевания более 5 лет и наличии бесплодия характерна вегетативная дистония с тенденцией к симпатикотонии, которая при сравнении с практически здоровыми женщинами встречается в 1,8 раза чаще, а также имеет место повышение показателей парасимпатической и симпатической вегетативной реактивности - в 1,5 раза.

Эмоциональное состояние больных с эндометриозом не зависит от стадии заболевания и характеризуется повышением показателей реактивной и личностной тревожности в сравнении с практичеки здоровыми женщинами в 1,5 раза, астении и адаптации - в 2 раза при длительном течении заболевания и при наличии бесплодия.

Изучены ближайшие и отдаленные результаты в зависимости от метода лечения. Все обследованные пациентки были разделены на две группы. Первую группу составили 126 больных с эндометриозом, которым проводилось комплексное лечение по разработанной методике с реабилитацией эмоционально-вегетативного состояния. Группу сравнения составили 110 пациенток, которым было проведено традиционное лечение с использованием эндохирургического и комбинированного методов. В рамках обоих групп были выделены две подгруппы в зависимости от того, использовалась или нет послеоперационная гормональная терапия. По основным исследуемым показателям клинические группы не отличались.

В результате проведенных исследований выявлено, что использование у больных с наружным эндометриозом комбинированного лечения с использованием гормонотерапии в отличие от хирургического лечения способствовало усугублению эмоциональных и вегетативных нарушений, вызывает повышение вегетативного тонуса в 2,2 раза, вегетативной реактивности - в 2 раза, уровень тревожности, астении и дезадаптации - в 2,4 раза (р<0,05).

Результаты исследования позволили разработать патогенетически направленное комплексное лечение больных с эндометриозом с реабилитацией эмоционально-вегетативного состояния с использованием мелапур мелатонина и мезодиэнцефальной модуляции, которое способствует минимизации побочных эффетов гормоанльных препаратов и позволяет осуществить полный курс рекомендованной гормонотерапии всем больным.

Предложенный способ лечения позволил улучшить отдаленные результаты лечения: повысить репродуктивные результаты на 9,6% и снизить частоту рецидивов заболевания в течение 12 месяцев наблюдения на 18,5%. Использование разработанного комплексного метода лечения больных с эндометриозом сопровождается нормализацией показателей вегетативного тонуса, вегетативной реактивности, вегетативного обеспечения физической деятельности, способствует уменьшению уровня тревожности и астении в 1,5 раза и улучшению качества жизни пациенток.

Ключевые слова: эндометриоз, эмоционально-вегетативное состояние, эндохирургическое лечение, комбинированное лечение, комплексное лечение.

Volyanska A.G. Complex treatment of patients with endometriosis with reabilitation emotionally-vegetative condition.- Manuscript.

Thesis for the scientific degree of candidate of medical sciences by speciality 14.01.01.- obstetrics and gynecology.- Odessa State Medical University. Ministry of Health Care of Ukraine, Odessa, 2000.

The dissertation is devoted to a problem of improvement of medical tactics at outside genital endometriosis by use of complex treatment with correction of emotionally - vegetative infringements. The basic parameters of emotionally - vegetative condition have been studied. The characteristic features of emotionally - vegetative spheres of patients with endometriosis are shown.

The nearest and remote results are investigated depending on a method of treatment. In this work the clinical efficiency of the own method, developed and introduced into practice in complex with correction of emotionally - vegetative infringements of treatment of patients with outside genital endometriosis have been analyzed.

Key words: endometriosis, emotional-vegetative condition, endosurgical treatment, combined treatment, complex treatment.