МИКОЛАЇВСЬКА ДЕРЖАВНА АГРАРНА АКАДЕМІЯ

Зінов’єв Фелікс Володимирович

УДК 338.242: 338.43 (447.75)

Формування

ефективних механізмів господарювання

в агропромисловому комплексі Криму

08.07.02. Економіка сільського господарства і АПК

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Миколаїв 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Кримському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України.

Науковий консультант доктор економічних наук, професор, директор Кримського економічного інституту Київського національного економічного університету Руденко Олександр Іванович.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, член-кореспондент УААН Амбросов Володимир Якович, Харківський державний технічний університет сільського господарства, завідуючий кафедрою економіки;

доктор економічних наук, професор Анічин Леонід Михайлович, Харківський державний аграрний університет ім. Докучаєва, професор кафедри економіки;

доктор економічних наук, професор Благодатний Володимир Іванович, Херсонський державний аграрний університет, завідуючий кафедрою організації.

Провідна установа: Дніпропетровський державний аграрний університет, кафедра економіки.

Захист відбудеться “25” жовтня 2001г. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 38.806.01 в Миколаївській державній аграрній академії за адресою: 54021, м. Миколаїв, вул. Парижської комуни, 9, конференц-зал.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Миколаївської державної аграрної академії за адресою: м. Миколаїв, вул. Карпенко, 73.

Автореферат розісланий “19” вересня 2001г.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук, доцент Клочан В.Ф.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Здійснювана нині в Україні трансформація механізмів управління в механізми господарювання проводиться без досить обгрунтованої концепції. Це в особливій мірі відноситься до Криму і його агропромислового комплексу (раніш досить ефективному), що забезпечував продовольством не тільки населення півострова і мільйони відпочиваючих, але й експортував продовольство за межі регіону. Система управління, що раніше діяла втрачена, а ринкова економіка ще не склалася.

Перехідна економіка характеризується фінансовою нестабільністю сільськогосподарських формувань, втратою трудової мотивації в колективному виробництві, високим рівнем тенізації. Тривале реформування в аграрній сфері призвело до того, що немає реальних власників землі і засобів виробництва. Державне регулювання не адекватно існуючої ситуації і не приносить бажаних результатів. Реформи недостатньо соціально орієнтовані, слідством чого є крайня міра розшарування суспільства за рівнем отримуваних доходів, впав рівень життя на селі. Поглиблюється диспаритет цін.

У цих умовах прискорення формування ефективних механізмів господарювання стає вирішальним. Ця проблема у різних аспектах знайшла відображення в трудах Амбросова В.Я., Коваленко С.О., Лукинова І.І., Мірошника Л.Е., Оніщенко А.М., Саблука П.Т., Завадського Й.С., Галанца В.Г., Макаренко П.Н., Юрчишина В.В. і багатьох інших. Проте досі є багато актуальних, але невирішених і дискусійних питань, що недостатньо узагальнюють об'єктивні оцінки виникаючих процесів з метою сприяння їх теоретичному, методичному і практичному рішенню.

Реалізація досвіду розвинених країн з урахуванням менталітету нації повинна сприяти виходу з кризи, переходу від переважної системи управління людьми до управління економічними процесами, а власники самі визначать напрям діяльності, форму господарювання, партнерів, ціну виробленої продукції з урахуванням конкурентоспроможності і реалізації узятих на себе зобов'язань. Реформа буде реальною, якщо вдасться сформувати ефективні механізми господарювання і забезпечити умови їх реалізації.

Актуальність теми визначається об'єктивною необхідністю подолання кризи в аграрному секторі Криму на основі комплексного підходу до формування ефективних механізмів господарювання в умовах перехідної економіки.

Не можна покладатися на спонтанне регулювання економіки. Але не можна не враховувати, що значущість наукових розробок визначається не тільки теоретико-методичним рівнем ідеї, що пропонується, матеріально-технічним, кадровим і фінансовим забезпеченням, а також сприйняттям її народом і мірою згоди в суспільстві для підтримки і реалізації. Необхідні комплексні інвестиційні програми розвитку вітчизняного товаровиробника, формування інфраструктури АПК, становлення нових економічних відносин в аграрному секторі. Особливої актуальності набуває дослідження співвідношення впливу зовнішньої і внутрішньої середи в діяльності сільськогосподарських формувань, легальних і нелегальних механізмів господарювання, прогнозування ризиків і міри завершеності реформування.

Наявність дискусійних проблем, а також об'єктивна необхідність обгрунтування і використання ефективних механізмів господарювання в аграрній сфері в умовах формування ринкової середи з урахуванням обгрунтованого впливу з боку держави обумовили розв'язання наукової проблеми, яка має важливе народногосподарське значення для перехідної економіки.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Виконане дослідження є складовою частиною науково-дослідної роботи кафедри агробізнеса і ЗЕД і входить в план НДР КДАУ з проблеми “Господарські механізми в сфері АПК Криму” (державний номер реєстрації 0199V004259), яка виконується на замовлення Міністерства АПК АР Крим. Тема дисертації затверджена на засіданні вченої ради Кримського державного аграрного університету (протокол №5 від 8.07.1999 р.)

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є обгрунтування ефективних механізмів господарювання в агропромисловому комплексі.

Поставлена мета зумовила необхідність рішення таких задач:

·

·

·

·

·

·

·

·

Як предмет дослідження взята система механізмів господарювання, а як об'єкт дослідження – агропромисловий комплекс Криму.

Теоретичною і методичною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, праці вітчизняних і зарубіжних вчених. У ході дослідження використані як традиційні, так і сучасні методи економічних досліджень: метод парних порівнянь на основі багатомірного шкалювання, методи оцінки тіньової економіки, експертних оцінок, методи оцінки економічних ризиків, маркетингові методи.

Як аналітичний матеріал використовувалися дані Головного управління статистики АР Крим, оперативні дані Міністерства економіки АР Крим і Міністерства АПК АР Крим, податкової адміністрації АР Крим, а також аналітичні розробки автора. Дослідження охоплюють період з 1990 по 1999 рр.

Наукова новизна проведених досліджень складається в формуванні концепції трансформації державних механізмів управління в ефективні механізми господарювання (на основі обліку ступеня впливу чинників зовнішньої і внутрішньої середи діяльності сільгоспформувань). Суть і зміст концепції представлені сукупністю теоретичних, методологічних і методичних положень, які є внеском в науку і практику, про що свідчить наступне.

У економічній теорії вперше:

-

-

-

-

-

-

-

-

У методології і методичному забезпеченні уперше розроблені:

-

-

-

-

-

-

-

-

Отримані результати і їх новизна здійснені автором на основі теоретико-методичного вивчення, узагальнення вітчизняної і зарубіжної ринкової практики, що дозволило розробити концепцію формування ефективних механізмів господарювання в агропромисловому комплексі Криму.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що розроблені і використовуються на практиці: критерії і показники ефективності діяльності керівників сільськогосподарських формувань; напрями легалізації тіньової економіки в сфері агропромислового комплексу; способи виявлення і запобігання ухилянь від оподаткування; основні напрями скорочення втрат і непродуктивних витрат в агропромисловому комплексі; критерії оцінки ступеня завершеності реформування.

Особливу практичну цінність представляють: методологія і методика дослідження процесів, що відбуваються в умовах перехідної економіки; методи оцінки легальних і тіньових втрат; механізми легалізації трудової мотивації керівників підприємств; заходи по легалізації тіньової економіки в аграрній сфері; обгрунтування перспектив завершеності реформування.

Результати дослідження впроваджені у філіях кафедри агробізнеса і ЗЕД Кримського державного аграрного університету: ВАТ племзаводі “Славне”, АПК “Виноградний”, СТОВ “Дружба народів”, Кримському агропромисловому коледжі.

Результати дослідження знайшли відображення в учбовому процесі в ряді аграрних вузів країни в ході занять зі слухачами ФПК, студентами, магистрантами, аспірантами, а також в учбових посібниках з грифом Міністерства освіти і науки України.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота у вигляді рукопису є завершеним науковим дослідженням теоретико-методологічних і прикладних проблем, пов'язаних з формуванням ефективних механізмів господарювання в агропромисловому комплексі Криму. Висновки, положення і пропозиції, що містяться в роботі, отримані автором самостійно.

У кожній монографії, виконаній у співавторстві, претенденту належить:

1. “

2. “

3. “

4. “

У учбових посібниках, брошурах, наукових статтях у співавторстві здобувачем здійснена обробка аналітичних матеріалів, їх узагальнення, обгрунтування висновків, встановлення параметрів проблем, що вирішуються, редагування.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження використані при підготовці доповідей, методичних і аналітичних матеріалів, переданих в Міністерство АПК АР Крим, Міністерство економіки АР Крим.

Наукові розробки докладалися на Міжнародних наукових і науково-практичних конференціях: “Покращення підготовки спеціалістів для АПК та розвиток наукових досліджень” (Київ, грудень 1998 р.), “Трансформація механізмів управління в механізми господарювання” (Сімферополь, травень 2000 р.), “Сучасні проблеми розвитку економіки агропромислового комплексу” (Запоріжжя, листопад 2000 р.), а також на республіканських науково-практичних конференціях, семінарах і нарадах з керівниками і фахівцями АПК (в період з 1985 р. по 2001 р.).

Публікація основних положень дисертації здійснена в авторській монографії об'ємом 16 умов.-друк. лист.; в 4 монографіях у співавторстві загальним об'ємом 41,0 умов.-друк. лист., з яких частка здобувача – 18,0 умов.-друк. лист; в 32 публікаціях учбового і науково-практичного використання з авторською часткою 163 умов.-друк. лист; 22 наукових статтях, з яких 21 надрукована самостійно в спеціалізованих журналах і збірниках.

Структура роботи. Дисертація у вигляді монографії складається з вступу, шести розділів, які включають дев'ятнадцять підрозділів, висновків, використаних джерел. Її об'єм становить 267 сторінок основного тексту, з якого 62 таблиці і 29 малюнків. Список використаних джерел містить 121 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ” розглянута сутність і види механізмів господарювання, історичний досвід реформування в аграрній сфері, особливості становлення ринкових відносин в агропромисловому комплексі Криму, сформульовані методичні підходи до дослідження процесів реформування в АПК.

Для адміністративної економічної системи були характерні специфічні методи, що дозволяли проаналізувати динаміку показників і спроектувати на цій основі прогнозні показники. Кількісний підхід, що домінував при цьому в дослідженнях (в його основі механістичний характер використання методів математики, статистики і ігнорування якісної сторони явищ) в цей час не здатний відобразити явище, яке вивчається.

Принципово нові вимоги до методів дослідження пред'являються в умовах перехідної економіки. Виникла необхідність детального вивчення ситуації, що складається на ринку, маркетингових можливостей суб'єктів господарської діяльності. Проте не знаходить достатнього визнання системний, комплексний, динамічний і функціональний підходи, внаслідок чого в дослідженнях упускається ряд якісних характеристик: сукупна ефективність і ефективність на різних етапах і складових, відповідність шляхів, що використовуються і засобів поставленим цілям.

Як пріоритет розвитку економічної методології необхідно виділити: використання більш широкого набору методів досліджень; актуалізацію наукового пошуку в області інформаційних основ дослідження; обгрунтування мінімально значущих рівнів наукового пошуку; реалізацію стратегії пріоритету ситуаційних досліджень в противагу поширеному донедавна їх хронологічному характеру.

Перехідний період в економіці накладає ряд особливостей ускладнюючи дослідження: недостатність інформаційної бази, пов'язана з появою комерційної таємниці; наявність тіньової економіки, яка вимірюється за допомогою особливих методів; збільшення різнохарактерних форм господарювання, які неможливо охопити однорідними показниками; динамічність розвитку систем, яка вимагає вивчення ситуації, а не динаміки, як це було раніше.

Виникаючі процеси економічних перетворень значно трансформували структуру економіки, зажадали більш глибоко вивчення реальної економічної ситуації, що складається на ринку. Відповідно до цього стали використовуватися сучасні методи, органічно доповнюючі традиційні підходи.

Абсолютно новим напрямом в економічних дослідженнях є маркетинговий аналіз, що дозволяє вивчити характеристики ринку, оцінити його потенційні можливості, проаналізувати збут, конкурентоспроможність товарів, механізм ціноутворення.

Високий ступінь динамічності, випадковість і непередбачуваність господарських процесів в умовах реформування зумовлює все більш широке використання оцінок і прогнозів експертів, практично, у всіх напрямах дослідження ринкових тенденцій. Це вимагає якісно нового рівня підготовки і проведення економічних досліджень, спрямованих на стабілізацію, розвиток і підвищення ефективності господарських механізмів в умовах перехідного періоду і становлення ринкових відносин.

Успіх будь-якої реформи визначається не тільки теоретичною моделлю, що є в розпорядженні, а, передусім, готовністю еліти (у т.ч. аграрній) і суспільства реалізувати цю модель. Це не довільно регульований (в залежності від попиту) параметр, а результат попереднього історичного досвіду конкретного етнічно єдиного суспільства. Тобто, об'єктивне урахування досвіду реформ, що історично сформувався (як позитивного, так і негативного), веде до необхідності чіткого формулювання цілей реформування, принципів (в тому числі просторових і тимчасових рамок), вибору відповідних механізмів реалізації і критеріїв оцінки.

Аграрні реформи в історичній перспективі завжди здійснювалися при сильній державній владі, мали досить тривалий підготовчий період, в ході якого суспільство знаходило і висувало групу однодумців – лідерів, планувалися витрати на здійснення перетворень, організовувалися спеціально для цих цілей державні структури. Нарешті, еволюційні аграрні реформи здійснювалися на базі розвиненої промисловості, фінансові доходи якої служили цілям реформ. Характерною особливістю останньої аграрної реформи став тривалий етап формування владних структур, внаслідок якого кістяк реформ (владна вертикаль) досі зазнає трансформацій власної структури.

Одноразово зруйнувати систему суспільного ведення сільгоспвиробництва, що складалася десятиріччями, і при цьому зберегти ресурсний потенціал на колишньому рівні неможливо. Перехід до пріоритету приватного господарювання повинен носити еволюційний характер з послідовним об'єднанням переваг особистих підсобних господарств і налагодженою системою ведення великого аграрного виробництва. Працівники і власники виявилися в складних, суперечливих відносинах. Провідною повинна стати ідея формування менеджерів – господарів із земельною власністю, на основі якої і буде здійснюватися заміщення найбіднішої частини населення і поступово долатися відсутність середнього класу.

Механізм господарювання – це сукупність форм і методів господарювання, їх формування і функціонування у всіх ланках господарської системи. Складовими господарського механізму є: внутришньогосподарськи механізми, механізми впливу монополій (природних або організованих), механізми вільного ринкового регулювання, механізми держрегулювання, механізми впливу соціальних інститутів і механізми зовнішнього впливу.

Основу господарського механізму в умовах приватної власності складає економічний механізм, що включає систему стимулів, що спираються на спонукальні мотиви до підвищення ефективності виробництва. Іншими словами, це – система формування цілей, стимулів, що перетворює матеріальні і духовні потреби людей в кінцеві результати виробництва, що максимально задовольняють платоспроможний попит споживачів. Досвід централізованого планування і податкових стимулів в ринковій економіці дозволяє зробити висновок про те, що не можна нівелювати податкові функції самого ринку. Якщо не здійснюється контроль за використанням податкових пільг, то з'являється можливість для зловживань, ведучих до дисбалансу.

Організаційний механізм включає: структуру і функції органів і осіб, систему контролю, технологію управління, форми господарювання, має мобільний характер і короткий період впливу (в порівнянні з фінансово-економічним механізмом). Різноманіття форм господарювання дозволяє знайти оптимальну систему господарювання.

Соціальний механізм відрізняється найбільш тривалою дією, оскільки формується на рівні генофонду нації. Соціальний механізм включає мотивацію, регулювальники рівня і якості життя народу, соціальні гарантії.

Зовнішньоекономічний механізм включає форми і способи зовнішньоекономічної діяльності по експорту і імпорту (порядок ліцензування і квотуровання, митне і валютне регулювання, правове і фінансове забезпечення ЗЕД).

Раніш єдиний правовий блок механізмів, що являв собою комплекс правових норм і інструментів регулювання господарської діяльності, став одним з елементів забезпечуючого блоку. У доповнення до правового забезпечення виділилися в самостійні механізми (наукове, технологічне і кадрове забезпечення). З розвитком ринкових умов сформувався новий механізм інформаційно-консультаційного забезпечення.

Міжнародний механізм господарювання представлений: нормами міжнародного права, системою розрахунків і позовів, валютно-кредитними відносинами, політичними і правовими інструментами, способами організації виробництва і обігу товарів, капіталів, кооперування і розподілу праці, формами науково – технічної співпраці, системою підготовки кадрів.

У другому розділі “ЕКОНОМІЧНИЙ СТАН АПК КРИМУ” проведений аналіз трансформації ресурсного потенціалу АПК Криму, виявлені тенденції розвитку виробництва, переробки і реалізацій сільськогосподарської продукції, оцінені втрати в АПК і виявлені основні напрями їх скорочення.

Сукупність природних ресурсів є основою поняття “ресурсний потенціал агропромислового комплексу", який являє собою інтегральну оцінку що не тільки є в наявності, або що беруть участь безпосередньо у виробничому процесі ресурсів, а і потенційних їх запасів, видів використання і заповнення.

Здійснюване розукрупнення господарств, зміна системи економічних відносин не могли не відбитися на стані і ефективності використання ресурсного потенціалу АПК. Загальною тенденцією є падіння ресурсного потенціалу, за 10 років більш ніж в 2 рази (табл. 1).

Таблиця 1

Трансформація ресурсного потенціалу АПК Криму, млрд. грн.

Найменування показників | 1990 р. | 1995 р. | 1996 р. | 1997 р. | 1998 р. | 1999 р.

Земельні ресурси | 32,3 | 31,8 | 16,4 | 15,3 | 14,8 | 14,2

Основні і оборотні фонди | 8,9 | 7,0 | 6,2 | 5,5 | 4,7 | 4,1

Робоча сила | 6,7 | 6,0 | 5,0 | 4,7 | 4,0 | 3,9

Ресурсний потенціал загалом | 49,9 | 46,8 | 29,6 | 27,5 | 25,5 | 24,2

Примітка: в цінах 1996 р.

Різко знизилася інтенсивність використання багаторічних насаджень за рахунок високої зрідженості садів і виноградників, що досягла в середньому в Криму біля 25%. Зниження врожайності сільськогосподарських культур зумовлене різким коливанням вмісту гумусу в ґрунті, яке у зв'язку зі значним скороченням внесення мінеральних і органічних добрив в окремих господарствах складає від 1,8% до 4,2%.

Зменшення вартості виробничих фондів за 1995-99 рр. має місце практично у всіх сферах агропромислового комплексу Криму. До того ж фактична ситуація значно більш гнітюча, оскільки багато які основні фонди законсервовані, частина занедбана, багато машин і обладнання не підлягає відновленню внаслідок глибокого морального і фізичного зносу.

Ситуація з оборотними фондами має подвійний характер. Хоч загальна вартість оборотних фондів агропромислового комплексу Криму змінилася трохи (поменшала на 1,3%), однак склад і структура оборотних коштів мають тенденцію до істотного погіршення за рахунок різкого скорочення (в 6,3 рази) власних джерел їх фінансування.

Падіння трудового потенціалу в порівнянні з 1990 рр. досягло 33,6%, в тому числі безпосередньо зайнятих в суспільному сільгоспвиробництві – 49,5%. Низька оплата праці у порівнянні з працівниками інших галузей, значний об'єм заборгованості по її виплаті негативно відбиваються на привабливості аграрної праці для сільського населення. Відбулося “вимивання” трудового потенціалу з суспільного виробництва в особисте. У ОПГ труд не механізований, тому знижується ефективність використання трудового потенціалу.

Недостатнє застосування в процесі реформування фахівців з вищою і середньою спеціальною освітою (зайнятість їх в АПК Криму за період реформ скоротилася на 35%) призвело до того, що їх підготовка реально здійснюється для інших галузей економіки. Значна частина фахівців, підготовлених для сільського господарства Криму, в цей час зайняті в інших галузях: в промисловості працює 2,3 тис. інженерів сільськогосподарського профілю, в будівництві і енергетиці – 1,5 тисячі, а на різних робочих місцях працює більше за 8 тисяч фахівців аграрного профілю.

У складних умовах господарювання одним з ресурсів для агропромислового комплексу є інтелектуальний (науково-технічний) потенціал. Збереження існуючої системи наукового забезпечення АПК, розвиток форм і методів взаємодії галузевої науки і конкретних виробництв, підвищення ефективності наукових досліджень за рахунок реструктуризації і часткової приватизації прикладних наукових досліджень є пріоритетними напрямами стабілізації аграрної сфери Криму.

По підсумках 1999 р. близько 2/3 валової продукції сільського господарства Криму виготовлялося в особистих підсобних господарствах сільських жителів. Проведене в республіці роздержавлення підприємств, практично, нівелювало значення господарств, що залишаються у власності держави. Домінуюче положення сільськогосподарські підприємства займають у виробництві зерна, досить ефективно використовуючи економічний ефект масштабу виробництва. Провідним продуктом особистих підсобних господарств є картопля, виробництво якої в 1990 р. на 87,5% забезпечувалося ОПГ, а в 1999 р. – вже на 99,3%. Подібна тенденція виявляється у виробництві овощей в особистих підсобних господарствах (1990 р. – 9,9%; 1999г. – 64,8%), м'яса (1990 р. – 26,7%; 1999г. – 78,6%), молока (1990 р. – 10%; 1999г. – 66,2%). Перевага мелкотоварного виробництва окремих сільгосппродуктів в умовах трансформації аграрної сфери дозволяє мінімально стабілізувати вирощування основних продуктів харчування.

Для продукції різних культур ведучий канал реалізації, як правило, визначається рівнем розвитку інфраструктури збуту, ліквідністю продукту, можливостями його споживання в ОПГ. Як бачимо, для зерна основний канал – бартерні операції (34,8%), картоплі і овочів – ринок (50,7 і 46,0%, відповідно). Для плодів і ягід характерний відносно рівномірний їх розподіл по каналах (за винятком заготовчих організацій). По продукції тваринництва канали також розрізнюються: худоба і птах реалізовуються приблизно у рівній мірі на ринку і населенню (39,5 і 40,1%, відповідно), молоко і молокопродукти – заготівельним організаціям і на ринку (40,7 і 36,7%), а для яєць основний канал – ринок (64,8%).

Особливо актуальним для кримських сільгоспвиробників є, практично, двократне перевищення імпорту овочів над їх експортом. Значне негативне сальдо відносно молока, а донедавна і м'яса свідчить про низький рівень розвитку переробки продукції. У 2,1 рази зріс лише експорт зерна, а експорт риби і рибної продукції зріс істотно, але все це розрахунки за утримання флоту (пальне, порти, ремонт, за лов риби). На 83,2% скоротився експорт алкоголю, практично, втрачений експорт фруктів, винограду, овочів. У той же час основними статтями імпорту є тютюн і тютюнові вироби (32%), фрукти і овочі (12%), риба і рибопродукти (20%). Обсяг імпорту в 7,5 раз перевищує експорт.

Наявність власних переробляючих потужностей в господарствах є визначальним чинником їх елементарного виживання. Частка продукції, виробленої переробляючими цехами аграрних підприємств, в загальному обсязі продовольчих товарів за 1999 р. становила 32,4%. На їх переробляючих потужностях вироблено 9,2 тис. т м'яса, 3,2 тис. т рослинного масла, 21,7 муб плодоовочевих консервів, 1,2 тис. т ковбасних виробів, 6,9 тис. т цільномолочної продукції, 26,2 тис. т борошна.

Одним з важливих напрямів підвищення ефективності є скорочення розмірів втрат на всіх стадіях циклу відтворювання – від виробництва до споживання. У АПК найважливішою причиною виникнення і збільшення втрат є невідповідність, що склалася між технічним рівнем виробництва, його організаційно-економічними формами і соціально-економічними відносинами. Цей розрив посилюється пануванням позаекономічних форм залучення до труда, внаслідок чого соціально-економічні чинники виявляються практично виключеними з процесу відтворювання. При виробництві товарної продукції агропромисловим комплексом Криму в 2000 р. на рівні 600 млн. грн, оцінені експертами втрати склали біля 480 млн. грн. У зниженні рівня виробництва продукції сільського господарства в Криму експерти найбільше значення наділяють тіньовим втратам (15,8%), недосконалості законодавства в області землекористування (15,6%), відсутності реального власника (15,1%), відсутності інвестицій (14,6%). Тіньові втрати в 1,8 рази перевищують легальні.

Шляхи зниження втрат сільськогосподарської продукції складаються з агротехнічних і біологічних прийомів підвищення культури землеробства, організаційно-господарських заходів, технічних і технологічних прийомів. Скорочення тіньових втрат повинно передбачати: розробку і реалізацію фінансової програми, стимулюючої розвиток сільськогосподарського виробництва, розробку і впровадження економічних заходів з обмеження бартеру; приведення податкових відрахувань у відповідність з можливостями сплати податків платниками; реформування системи оплата труда з метою приведення її розміру у відповідність з нормальним рівнем споживання.

У третьому розділі “РЕГІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ ПРОЦЕСІВ ТРАНСФОРМАЦІЇ В ЕКОНОМІЦІ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА” проведений детальний аналіз результатів реформ, проведених в агропромисловому комплексі Криму; проаналізована зміна складу і структури сільськогосподарських власників; вивчена зміна всіх складових потенціалу агропромислового комплексу в регіоні.

Первинна передача земель в колективну власність відбувалася надзвичайно повільно: позначилася невіра в здійснювану трансформацію, нерозуміння механізмів розпорядження, що пропонуються власністю і, відповідно, відсутність надій на отримання реальних дивідендів. З метою прискорення аграрного реформування протягом 1994-95гг. були підписані відомі Укази Президента України, що визначили своєю появою трансформації власності початок другого етапу в країні. За період 1995-99 рр. відбувався лише внутрішньогалузевий перерозподіл сільгоспземель, в ході якого збільшилося число учасників земельних відносин, з'явилися нові форми землеволодіння (акціонерні товариства) і землекористування (фермерські господарства), які не стали що визначає в аграрній структурі.

Результати аналізу законодавчого забезпечення свідчать про те, що процеси трансформації в АПК носять однобокий характер, і направлені фактично лише на розподіл прав власності на майно, що раніш було державним або одержавленим, тобто, фактично, приватизується тільки прибуток від функціонування цього майна. Це призвело до того, що з господарств за допомогою штучних схем (в більшості – ресурсних) вилучаються “приватизовані” оборотні кошти.

До кінця 2000 р. в Криму було, практично, завершене паювання земель – в 95% сільськогосподарських підприємств, сертифікати на право на земельну частку (пай) отримали понад 87% членів КСП. Однак вийти з складу колективних сільгосппідприємств зі своїми земельними паями побажали до відомого Указу Президента менше за один процент працівників.

Значні відмінності в розмірах земельних паїв, що передаються у власність, породили певне невдоволення серед сільських жителів. Так, більше за половину господарств (58%) передали співвласникам земельні паї в розмірі від 2 до 6 гектарів, при тому що в 9 господарствах (5%) земельний пай не перевищив навіть 2 гектарів і в двох господарствах розмір пая перевищує 30 гектарів. Середньорайонний розмір земельної власності в АПК Криму становив 6,2 га, при різноманітті від 2,4 га в Бахчисарайськом (найбільш густо населеному) до 11,4 га в Чорноморському районі.

Потрібно зазначити, що основну увагу було приділено трансформуванню відносин власності на землю, що і сталося багато в чому формально. У Криму в цей час гострою проблемою на відміну від інших регіонів України є наділення землею громадян – дітей депортованих раніше народів Криму, що вимагає не тільки адміністративного втручання, але і законодавчо-нормативних актів. Цю проблему не можна вирішити тільки за рахунок земель запасу, що особливо яскраво видно в “престижних” районах півострова (Сімферопольському, Бахчисарайському, Білогорському). Значною проблемою є також і розподіл майнової частини колишніх колгоспів і радгоспів.

У процесі розвитку аграрних власників стали відособлятися і виділятися різні їх типи в залежності від складності виробничих відносин. Так, при веденні селянського (фермерського) господарства ускладнюється характер виробничих відносин в порівнянні з ОПГ сільських жителів, оскільки додатково можуть притягуватися земельні ресурси і наймані робітники, відносно яких фермер виконує управлінський вплив. Остаточне оформлення відособлення функцій управління відбувається при кооперативній формі господарювання, а класичні форми представляють завершальний етап. У них вже представлені всі основні характерні риси існуючих економічних систем: відособлення відносин власності, розподіл праці, виділення функцій управління і, відповідно, високий рівень товарності, висока ефективність виробництва.

Особливі форми господарювання засновуються на вертикальній інтеграції, необхідною умовою якої, як правило, є певна (скель-небудь значуща) частка ринку, що належить конкретному сільгоспвиробнику. Існуючі форми господарювання, які включають в себе вертикальну інтеграцію, є найбільш пристосованими до ринкових умов господарювання, однак вимагають якісно іншого рівня організації і функціонування. Виробничі відносини в аграрній сфері в цей час базуються на деформованих відносинах власності.

Трансформація господарського механізму в цей час направлена, передусім, на перетворення системи розподільних економічних відносин, що дісталися в спадщину від адміністративний – командної економіки, в автономний механізм взаємодії між економічними суб'єктами, що іменується ринком.

Регіональний ринок – це весь комплекс різноманітних економічних відносин між людьми, виникаючих в процесі виробництва, розподілу, обміну, споживання. У ході становлення приватного сектора аграрного виробництва поки не сформовані ефективні ринкові відносини. Для новоутворених сільськогосподарських виробників не створене відповідне економічне середовище, яке дозволило б ефективно реалізувати їх ресурсний потенціал (в тому числі підприємницький). Розвиток приватної власності на землю і основні засоби виробництва не призвів до поліпшення господарської діяльності.

Становлення ринкового механізму господарювання внесло істотну корективу в елементи інфраструктури аграрного ринку. Формується абсолютно новий елемент – маркетингове забезпечення, в основі якого заходи по просуванню продукції безпосередньо від виробників до різнорівневих споживачів: великооптові постачання (трейдерам), ринок дрібного опту (підприємцям), роздріб (споживачам).

Негативним результатом трансформації відносин власності на підприємства, що належать обслуговуючим сільське господарство галузям, стала монополізація цього сектора. Монополії диктують ціни на ресурси і антимонопольне законодавство не діє. Втрачена колективна власність на Бахчисарайський цементний і Керченський скляний заводи.

Найбільш прийнятною в економічних умовах, що склалися є участь аграрних власників в кооперативних об'єднаннях, мета яких – забезпечення ефективного збуту дрібнооптових партій продукції, а також спільне просування однорідної продукції на аграрному ринку. У аграрній сфері відсутня сучасна комунікаційна інфраструктура і, як наслідок, недоступна комерційна інформація про положення справ в цікавлячих галузях і напрямах. Таким чином, інформаційні потоки проходять мимо потенційних споживачів, які, на жаль, не усвідомлюють цього факту. Істотну допомогу в цьому здатні надати консалтингові і інформаційно – консультаційні структури, що володіють знаннями, необхідними для господарювання в ринкових умовах, розумінням виникаючої економічної трансформації, а також інформаційним ресурсом, що забезпечує в ринкових умовах основні конкурентні переваги виробникам.

У четвертому розділі “ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ МЕХАНІЗМІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ І СТАБІЛІЗАЦІЯ ЕКОНОМІКИ АПК” розглянуті основні напрями формування ефективних механізмів господарювання, сформульований ряд заходів по легалізації тіньової економіки, обгрунтовані критерії визначення завершеності реформування в АПК.

Механізм аграрного ринку можна визначити як механізм стихійної взаємодії споживачів і виробників з метою розв'язання загальних економічних проблем. Іншими словами, це механізм організації функціонування товарного господарства на основі взаємодії всіх суб'єктів виробничої і невиробничої сфер з метою розв'язання своїх проблем, але ведучий до розв'язання загальних проблем економіки.

Особливої уваги заслуговує феномен “перехідної економіки". Існуючі теоретичні підходи до його розгляду і практичне вираження в економічній дійсності, дозволили виявити і обгрунтувати систему чинників, що забезпечують ефективність функціонування внутрішньогосподарських механізмів (рис. ).

У цей час некоректно говорити про ефективні і неефективні механізми господарювання всередині окремих виробничих суб'єктів. Умови зовнішньої середи, що постійно змінюються формують передумови до певної (деяким образом запрограмованої) результативності механізмів, що використовуються. Таким чином, окремі механізми не можуть характеризуватися якістю ефективності, яка за своїм визначенням властива отриманому результату.

Перехідна економіка відносно системи внутрішньогосподарських механізмів визначає різке зниження рівня їх самодостатньості і зростаюче значення чинників зовнішньої середи, що безпосередньо визначає характер виникаючих змін в сільськогосподарських формуваннях.

Рис. . Чинники, що забезпечують ефективність функціонування
внутрішньогосподарських механізмів

Чинники групи саморегулювання аграрного ринку в цей час, незважаючи на суперечність впливу державних структур, стають невід'ємним елементом для забезпечення ефективності внутрішньогосподарських механізмів. У все більшій мірі ефективність господарської діяльності визначається не існуючим ресурсним потенціалом, а підприємницькими здібностями керівників, бажанням змін і їх прийнятністю.

На сільське господарство, як ні на одну іншу галузь переважний вплив чинять монополістичні об'єднання постачальників ресурсів переробних підприємств, торгових організацій. Аграрна сфера поставлена в ситуацію, коли переважає квазіринкове партнерство, в основі якого відкрите домінування одного партнера (як правило, промислового підприємства) над іншим (сільгоспвиробником). І розірвати цю хибну у всіх відносинах практику без надзвичайних заходів неможливо.

Ситуацію, що склалася активно підтримують всілякі зацікавлені треті особи, і, передусім, зарубіжні виробники, що формують групу чинників зовнішнього впливу на аграрну сферу. Ці чинники є найбільш вагомими в силу своєї технічної відпрацьованності і масштабу впливу.

У противагу ним найменший розвиток в аграрній сфері отримали чинники групи соціальних інститутів, які в розвиненому в економічних відносинах суспільстві повинні домінувати і визначати перспективу довгострокового розвитку. Територіальна розрізненість, складні економічні умови, активна міграція в міську місцевість позбавили село дійових механізмів впливу на господарську ефективність.

Чинник державного впливу на АПК залишається недостатнім. Державою загублений активний вплив на сферу сільськогосподарського виробництва, оскільки, як згадувалося вище, росте вплив монополій, тенізація всіх сфер діяльності, безконтрольний перерозподіл капіталів.

Технологія управління – це сукупність прийомів і способів управлінського впливу на об'єкти управління від етапу виявлення і формалізації цілей, до етапу контролю і коректування рішень, що приймаються. Істотним етапом її реалізації є не тільки зовнішня політика керівника, але і внутрішньогосподарські механізми, систематизовані автором (рис. 2).

До цього часу немає реального контролю за виникаючими процесами трансформації. Легальний бізнес можливий в державі, в якій врегульовані правові, економічні і етичні норми підприємницької діяльності. Тенізація аграрної сфери була слідством нераціональної державної політики, яка з одного боку орієнтувалася на те, що ринок сам вирішить всі проблеми, а з іншого – руйнувала цей же ринок непомірним адміністративним впливом.

Необхідно в масштабах держави прагнути до скорочення податкової складаючої собівартості продукції. Невиправдано високі в цей час ставки нарахувань на фонд заробітної плати, а загальна податкова складова собівартості значно перевищує частку оплати труда в ній, що не може сприяти ефективному використанню робочої сили і формуванню трудової мотивації. Система оподаткування на рівні підприємств повинна сприяти створенню зацікавленості в економії витрат.

У сфері тіньової економіки відбувається накопичення капіталів. Перехід капиталотворення в сферу тіньової економіки багато в чому пов'язаний з недосконалістю механізму ціноутворення. Максимальна частка прибутку в ціні продукції навіть для ефективно працюючих підприємств зараз не підіймається вище за 10%, в той час, як для розширеного відтворювання необхідно – не менш за 40%. У результаті – підприємці вимушені приховувати свої реальні доходи. Для боротьби з тіньовим накопиченням капіталів, прихованням доходів необхідна орієнтація на противитратний механізм, сприяючий ефективному використанню ресурсів, еквівалентному розподілу капіталів.

Кожний п'ятий виявлений в країні економічний злочин довершений в сфері АПК. За даними Держкомстату найбільші тіньові доходи: від продажу товарів по спекулятивних цінах, хабарів, розкрадання. За дуже приблизними підрахунками експертів, несправними платниками податків в нашій країні є до 70% керівників сільськогосподарських формувань. Оцінити їх прибутки складно, оскільки основна частина прибутків надходить готівкою (неофіційно). Для викорінювання тіньової економіки необхідно здійснення загальноекономічних і соціальних реформ, корених змін не тільки в сфері агропромислового комплексу, але і в існуючому економічному режимі.

Основними галузевими пріоритетами розвитку аграрного сектора Криму є виноградарство і виноробство, тютюнництво (южнобережна і передгірська зона), ефіромаслічне виробництво (центральний, східний і північно-західний райони), лікарські рослини (передгір'я), плодівництво (Бахчисарайський, Сімферопольський, Красногвардейський, Ніжнегорський і Советський райони).

Як основні напрями реалізації регіональної аграрної політики пропонуються: внутрішньогалузеве перегрупування ресурсів для організації виробництва конкурентоспроможної продукції; підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу суспільного сектора; освоєння сільгоспформуваннями сучасних методів управління; стабілізація ресурсного забезпечення з одночасним зниженням ресурсомісткості аграрного виробництва; розширення внутрішнього ринку, підвищення платоспроможності населення; захист регіонального сільськогосподарського товаровиробника; забезпечення організаційно-економічної стійкості регіонального агропромислового комплексу. Одним з основних напрямів державного регулювання є переорієнтація фінансових ресурсів в матеріальне виробництво, залучення цільових зовнішніх інвестицій і стимулювання інвестиційної активності самих сільгоспформувань в реалізації перспективних проектів. Вкладення капіталу в аграрне виробництво повинне бути більш вигідним, ніж ввезення готового продовольства.

Поняття “завершеності" відносно процесу реформування аграрної економіки, актуалізація якого в цей час зводиться до трансформації сільськогосподарський формувань, включає в себе не тільки здійснення або закінчення процесу паювання і приватизації, але і ряд інших параметрів. Метою методики, що пропонується автором є визначення тенденцій в розвитку регіональних процесів реформування аграрного сектора на основі аграгування ряду критеріїв, що знайшли своє відображення в сукупності індикаторів розвитку процесів реформування в АПК Криму. Всебічна оцінка міри завершеності процесу реформування аграрної економіки має намір на регіональному рівні враховувати групу критеріїв: продовольча самозабезпеченість регіону, ефективне використання ресурсного потенціалу, сформованість ринкової інфраструктури, привабливість інвестиційного клімату, зростання реальної заробітної плати, відповідність величини споживчого кошика середньому рівню зарплати, приріст населення, екологічно безпечні умови життєдіяльності.

Формування механізму оцінки міри завершеності аграрних перетворень повинне стати дійовим інструментом реалізації стратегічних задач в регіональній аграрній політиці, здатній забезпечити істотне підвищення надійності сільськогосподарського виробництва.

Рис. 2. Система і складові