КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Бєлінська Ірина Василівна

УДК: 612.419+612.111.7

МОРФОФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ МЕГАКАРІОЦИТІВ

І ТРОМБОЦИТІВ ПРИ МІЄЛОДИСПЛАСТИЧНОМУ СИНДРОМІ

03.00.11 - цитологія, гістологія

Автореферат дисертації на здобуття

наукового ступеня кандидата біологічних наук

Київ-2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі цитофізіології біологічного факультету

Київ-сь-ко--го на-ці--о--нального університету імені

Тараса Шевченка та Науковому центрі радіаційної медицини АМН України

Наукові керівники:

доктор біологічних наук, професор

Рибальченко Володимир Корнійович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

завідувач відділу цитофізіології біологічного факультету

доктор медичних наук, професор

Клименко Віктор Іванович,

Науковий центр радіаційної медицини АМН України,

завідувач відділенням гематології Інституту клінічної радіології

Офіційні опоненти:

доктор біологічних наук, старший науковий співробітник

Родіонова Наталія Василівна,

Інститут зоології ім. І.І.Шмальгаузена НАН України,

завідувач відділу цитології та гістогенезу

доктор медичних наук, старший науковий співробітник

Білько Надія Михайлівна,

Національний університет "Києво-Могилянська Академія",

професор кафедри біології природничого факультету

Провідна установа:

Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця МОЗ України, м. Київ

Захист відбудеться 27 січня 2003 р. о 17 годині на засіданні

спеціа-лізованої вченої ради Д26.001.38 Київського національного

університету імені Тараса Шевченка за адресою:

03022, Київ-22, пр. акад. Глушкова, 2, ауд.215.

Поштова адреса: 01033, Київ, вул. Володимирська, 64,

Київський націо-наль--ний університет імені Тараса Шевченка,

біологічний факультет.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського

національ-ного універ--ситету імені Тараса Шевченка:

01033, м.Київ, вул.Володимирська, 58.

Автореферат розісланий 21 грудня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Д 26.001.38 Т.Л.Давидовська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Вивчення кровотворної тканини людини при мієлодиспластичному синдромі - стану гемопоезу, при якому спостері-гається нормальна або підвищена кількість гемопо-етичних клітин в кістковому мозку і зменшена кількість їх нащадків - клітин крові - є одним із найактуальніших питань в сучасній цитології та гематології [Глузман и соавт., 1998, 2000; Drunning, Mckenna, 1994; Beutler et al, 1995]. Даний стан кровотворення харак-те-ризу-ється наявністю морфо-логіч-но змінених клітин трьох ростків гемопоезу: лейкоцитарного, ерит-ро--цитарного і тромбоци-тарного та затримкою диференціювання їх попе--редників (неефектив--ний гемо-поез) в кістковому мозку [Зверкова и соавт., 1997; Клименко и соавт., 1998, 1999; Бебешко и соавт., 1999; Френкель и соавт., 1999; Савва и соавт., 2001]. Такі анома-лії є результатом порушення диферен-ціюван-ня стовбуро-вих клітин кістко-во--го мозку [Sawada et al, 1995; Hoffman et al, 1999, 2000]. Унікальність мієлодис-пластич-ного синдро--му полягає в тому, що він часто передує розвитку гострого лейкозу і його вважають передлейкозним станом [Greenberg et al, 1997; Oguma et al, 1997; Lemez et al, 2000; Picard et al, 2001].

При мієлодиспластичному синдромі більш детально вивчені зміни структури і розвитку еритроцитарної та лейкоцитарної ліній гемопоезу. Вивчається ріст цих клітин у культурі тканин, виявлена затримка (і навіть блокування) їх розвитку при даному стані гемопоезу [Билько, 1998; Drunning, Mckenna, 1994; Sawada et al, 1995]. При мієлодиспластичному синдромі виявлено збільшення кількості гемопое-тич--них клітин в стадії апоптозу, що пов'язують з неспроможністю їх до кінцевого диференцію-вання і, як наслідок, зниження кількості клітин у крові [Ража и соавт., 1999; Anzai et al, 1997; Delforge et al, 2001; Kawabata et al, 1996]. Останнє питання є дискусійним і до кінця не вирі-шеним, оскільки є протилежні дані відносно резистентності клітин кісткового мозку і крові до індукції апоптозу [Horikawa et al, 1997; Yoshida et al, 1997].

Зміни в мегакаріоцитарному ростку кровотворення при міє-ло------дис---пластичному синдромі вивчені недостатньо тому, що, по-пер-ше, кількість мегакаріоцитів в кістковому мозку значно менша, ніж клітин-попередників лей--коцитів та еритроцитів (мієлокаріоцитів на-ра--хо-вується 44000-190000, а мегакаріоцитів - 50 - 150 клітин в 1 мкл кісткового мозку) [Коленкин, Михеева, 1999; Колосков, 1995; Ронин, 1992]. По-друге, до середини 90-х років минулого сторіччя був невідомий фактор росту мегакаріоцитів - тромбо-поетин, що перешкоджало вивченню механізмів росту та розвитку цих клітин в культурі тканин. По-третє, рівень тромбопоетину в плазмі крові при мієлодиспластичному синдро-мі був невідомий і не з'ясований зв'язок даного фактору росту з розви-т-ком мегакаріоцитів. Синтез тромбопо-ети-ну в 1994 році п’ятьма неза-леж-ними групами дослідників сприяв значному збільшенню експери-мен-тальних робіт по вивченню мегакаріо--цито-поезу як в нормі, так і при різних патологічних станах [Kuter, 1996; Hou et al, 1998; Hoffman et al, 1999; Wendling, 1999]. Але детальний аналіз морфології мегакаріоцитів, їх ступеня дозрівання і функціональної активності цих клітин в кістковому мозку залишають-ся недостатньо вивченими. Крім того, в доступній нам літера-турі немає робіт, які б пов'язували особливості структури мегакаріоцитів з функціональною активністю їх нащадків - тромбо-цитів крові та активністю мембранозв’язаних ферментів цих клітин, які беруть участь в їх диференці-ю-ванні та функціонуванні.

Враховуючи відсутність детального аналізу структури та функціо-наль--ної активності мегакаріоцитів в залежності від ступеня дозрівання при мієлодиспластичному синдромі, актуальність вивчен-ня морфо-логіч-них і цитохімічних характеристик розвитку мегакаріо-цитів, ролі ліпідного матриксу мембран та мембрано-зв’язаних ферментів в функціонуванні тромбоцитів та розвитку мегакаріоцитів при мієлодиспластичному синдромі не викликає сумнівів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалась в рамках науково-дослідної роботи Київ-сь-кого національного університету імені Тараса Шевченка №97097 "Дослідження первинних механізмів зв'язування пептидних гор--монів з мембранами різного ступеня організації" (№ держреєстра-ції 0197U003105) та науково-дослідницьких тем Наукового центру ра-діа--ційної медицини №17/11Н-99.03 "Вивчити особливості перебігу та лікування різних форм мієлодиспластичного синдрому та лейке-мій серед осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобиль-ській АЕС" і №327 “Вивчити механізми трансформації мієлодис-пластич-но-го синдрому в лейкемію у осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобиль-ській АЕС, у віддалений період" (№ держреєс-тра--ції 0101U001450).

Мета і задачі досліджень. Метою роботи є визначення ролі морфофункціональних змін мегакаріоцитів різного ступеня зрілості у порушенні тромбоцитопоезу і ліпідного матриксу мембран та мембранозв’язаних ферментів в функціонуванні тромбоцитів в нормі та при мієлодиспластичному синдромі.

Задачі дослідження:

1. Вивчити структуру, ступінь дозрівання і функціональну активність мегакаріоцитів в нормі та при мієлодиспластичному синдромі.

2. Визначити вміст кислої фосфатази, неспецифічної естарази і глікогену в мегакаріоцитах і тромбоцитах в нормі та при мієлодиспластичному синдромі.

3. Вивчити функціональну активність тромбоцитів крові в нормі та при мієлодиспластичному синдромі.

4. Дослідити ліпідний склад мембран і роль мем-бра-нозв'я-заних Са2+- і Na+,K+-АТФаз в забез-печенні функцій тромбоцитів.

5. Визначити найбільш характерні морфофункціональні зміни мегакаріоцитів і тромбоцитів, які можуть бути істотними критеріями при діагностиці мієлодиспластичного синдрому.

Об'єкт дослідження - механізми порушення мегакаріоцитопоезу при мієлодиспластичному синдромі на клітинному та мембранному рівнях.

Предмет дослідження - структура та функціональний стан мегакаріоцитів кісткового мозку і тромбоцитів крові в нормі та при мієлодиспластичному синдромі.

Методи дослідження - цитологічні та цитохімічні методи досліджень мегакаріоцитів кісткового мозку та тромбоцитів крові, біохімічні методи досліджень агрегації тромбоцитів, активності мембранозв’язаних ферментів, ліпідного складу мембран.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше на основі аналізу морфологічних та функціональних характерис-тик мега---каріо-цитів кісткового мозку з урахуванням ступеня їх диферен-ціювання встановлено зростання кількості незрілих базофільних мегакаріоцитів, які утворюють тромбоцити, що супроводжується зменшенням кіль-кос-ті зрілих функціо--нально активних поліхромато-фільних та збільшенням кількості старіючих оксифіль-них мегакаріо-цитів при мієлодисплас-тич-ному синдромі. Показано зменшення вмісту глікогену, кислої фосфатази та неспеци-фіч-ної естерази в мегакаріоцитах та тромбоци-тах при мієлодисплас-тичному синдромі.

Вперше виявлена роль мембранозв'язаних ферментів тромбо-ци-тів в порушенні функцій цих клітин при мієлодисплас-тичному синдро-мі. Зниження Са2+-АТФазної активності сумарної фракції мембран тромбоцитів свідчить про зменшення накопичення іонів Са2+ в ендоплазматичних пулах, що спричинює зниження відповіді тромбоцитів на дію акти-вую-чих стиму-лів. Низька Са2+-АТФазна активність мембран тром-бо--цитів свід-чить про зниження аналогічної актив-ності в мегакаріо-цитах і є однією з причин порушення Са2+-залежного диференцію-ван-ня цих клітин, появи мікро-мега----каріоцитів, гіпосег-мен--тованих мегакаріо-цитів і клітин з низьким вмістом глікогену, неспецифічної естерази та кислої фосфа-тази. Виявле-не в наших дослідженнях під-ви-щен--ня Na+-K+-АТФазної актив-ності мембран тромбо-цитів свідчить про їх утворення з незрілих мегака-ріо---цитів, оскільки в останніх відбува-ють--ся активні Na+-залежні транспор-тні процеси глюкози. Виявлені зміни активності мембрано-зв'язаних ферментів тромбо-цитів дають наукове обгрун-ту-ван-ня причини знижен-ня їх функціо-наль--ної активності і нездатності до кінцевого диференцію-вання мегакаріо-цитів кісткового мозку.

Практичне значення одержаних результатів. Виявлені морфофункціональні особливості мегакаріоцитів кісткового мозку та тромбо-цитів крові при мієлодиспластичному синдромі можуть бути використані як істотні критерії при діагностиці даної хвороби. Важливість цих критеріїв обумовлена існуючими труднощами встано-влен-ня даного діагнозу.

Результати дисертації впроваджені в навчальний процес біологічного факультету Київського національ-ного університету імені Тараса Шевченка при проведенні практичних занять за спецкурсами "Цитохімія" і "Гематологія" на кафедрі цитології, гістології і біології розвитку.

Особистий внесок здобувача полягає у плануванні та виконанні експериментальних досліджень, підборі та обробці даних літератури, одержанні і узагальненні результатів досліджень, форму-люван-ні основних положень дисертаційної роботи та висновків (за участю наукових керівників), в оформленні дисертації.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертацій-ної работи були представлені на 8 наукових формумах: VІ студент-ській науково-практичній конференції МІ УАНМ (Київ, 1999); ІV з'їзді гематологів та трасфузіологів України (Київ, 2001); Конферен-ції молодих вчених НЦРМ АМН України (Київ, 2001); 3-ій Міжна-род-ній конференції "Медичні наслід-ки Чорнобильської катастрофи: 15-річний досвід досліджень" (Київ, 2001); Всеукраїнсь-кій науковій конференції "Актуальні проблеми гастроентерології" (Київ, 2001); науково-практичній конференції з нагоди 15-річчя створення відділу клінічної імунології Наукового центру радіаційної медицини АМН Украї-ни (Київ, 2002); 7-му міжнародному форумі Європейської Гематологічної Асоціа---ції (Флорен-ція, Італія, 2002); науково-практичній конференції "Актуальные вопросы гематологии и трансфу-зио-ло--гии" (Санкт-Петербург, 2002).

Публікації. За результатами дисертації опубліковано 3 статті у фахових наукових виданнях та 5 тез доповідей на конференціях і з'їздах.

Структура та обсяг роботи. Дисертація викладена на 137 сторінках машинописного тексту і складається з вступу, огляду літератури, матеріалів і методів, результатів досліджень та їх обговорення, узагальнення результатів досліджень, висновків. Список використаних джерел літератури містить 201 найменування, з них українською та російською мовами - 87, англійською мовою - 114. Робота ілюстрована 39 рисунками і 5 таблицями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи досліджень

У дослідах використовували аспірат кісткового мозку та тромбоцити крові 16 осіб без захворювань крові (контрольна група) та з мієлодисплас-тичним синдромом (14 - з рефрактерною анемією, 2 - з рефрактер-ною анемією з кільцевими сидеробластами, 14 - з некласифікованим варіантом).

Загальну кількість клітин кісткового мозку, які містять ядра (мі-є--ло-каріоцитів), підраховували традиційним методом [Меньшиков, 1987]. Загальну кількість мегакаріоцитів підраховували в камері Горя----єва і обчислювали за формулою, як викладено в роботі [Ронин, 1992].

Морфологічні дослідження мегакаріоцитів проводили на цитологічних препаратах кісткового мозку. Мазки кісткового мозку готували загально-прий-нятим методом та фарбували за методом Романовського-Гімза [Меньшиков, 1987]. Підраховували 50-100 мега-каріо---цитів при збільшенні мікроскопа х1000. Мегакаріо-цити поділяли на такі групи: 1) за ступенем зрілості: мегакаріобласти, промегакаріоцити, базофіль-ні, поліхроматофільні, оксифільні (за ступенем спорідненості до кислих та основних барвників) [Ронин, 1992]; 2) мікромегакаріоцити (клітини з 1-2-сегмен-то-ваним ядром і розмірами клітини не більше 30 мкм), диспластичні ме-гакаріоцити (1-сегментоване ядро, розміри кліти-ни більше 30 мкм), гіперсег-мен-товані мегакаріоцити (8 і більше сегмен-тів ядра), мегакаріоцити з фрагментацією ядра (сегменти ядра, які з’єд-на-ні тоненьким містком ядерного матеріалу), мегакаріоцити з повною фрагментацією ядра (сегменти ядра не з’єднані між собою) [Колосков и соавт., 1997]. Підра-хо-вували мегакаріоцити, які утворюють тромбоцити (функ--ціо-нуючі мегакаріоцити), в залежності від ступеня зрілості клітин. На 50 мегакаріо-цитів підраховували кількість "вільних" ядер цих клітин.

Морфологічні дослідження тромбоцитів проводили на цито-логіч-них препаратах крові. У 100 тромбоцитах підрахо-вува-ли кіль-кість азурофільних гранул, обчислювали відсоток незрілих базофіль-них тром--бо-цитів, встановлювали розміри тромбоцитів [Коробова и соавт., 2000].

Вміст кислої фосфатази вивчали за методом Goldberg and Barka, вміст глікогену - McManus та Hotchkiss, вміст -нафтилацетат естерази (неспецифіч-ної естерази) - Leffler [Меньшиков, 1987]. Продукт реакції під-рахо-вували в 50 мегакаріоцитах кісткового мозку та 100 тромбо-цитах. Клітини поділяли на три групи: з низьким вмістом продукту реакції, з середнім вмістом продукту реакції, з високим вмістом продукту реакції. Середній цитохімічний коефіцієнт визначали за методом Kaplow [Меньшиков, 1987].

Функціональну активність тромбоцитів вивчали кількісним мето--дом з застосуванням ФЕК за зміною коефіцієнта світлопропус-кання (Т, %) збагаченої тромбоцитами плазми до та після внесення індук-торів агрегації AДФ (0,2 мМ) або колагену (0,2%) [Берковский и соавт., 1999].

Сумарну фракцію мембран тромбоцитів виділяли за методом [Алмазов и соавт., 1988, Гуревич и соавт., 1990]. Са2+-AТФазну актив-ність мембран тромбоцитів вивчали як викладено в роботах [Рыбаль-чен-ко, 1988; Enouf et al, 1984], Na+,K+-AТФазну - у відповід-ності з роботами [Рыбальченко, 1988; Mazzanti et al, 1997]. Ліпідний склад мембран вивчали методом тонкошарової хроматографії [Весельський та співавт., 2001; Ростовцев, Резник, 1982].

Статистичну обробку даних проводили з використанням критерію Стьюдента за допомогою сучасної комп’ютерної техніки. Різницю між контрольною і дослідною групами вважали достовір-ною при p<0,05 [Гланц, 1999].

Результати досліджень та їх обговорення

Кількісний аналіз мієлокаріоцитів і мегакаріо-цитів в кістковому мозку та тромбоцитів крові. Результати досліджень показали, що при мієлодиспластич-ному синдромі в кістковому мозку кіль-кість мієлокаріоцитів не відрізняється від контрольних показ-ників, що узгоджується з даними літератури [Глузман и соавт., 2000; Beutler et al, 1995; Drunning, Mckenna, 1994]. Загальна кількість мегакаріоцитів на 20% нижча в групі з мієлодисплас-тичним синдро-мом, але вірогідно не відрізняється від контрольних значень; кіль-кість тромбоцитів в крові знижена на 58% (p<0,001). Ці резуль-тати свідчать, що істотне зменшен-ня кількості тромбоцитів в крові не є наслідком тенденції до зниження кількості мегакаріо-цитів в кістко-во--му мозку. Для з’ясування можливих причин знижен-ня кількості тромбоцитів крові при мієлодис-пластичному синдромі нами проведений цитологічний аналіз мегакаріоцитів кісткового мозку.

Морфологічна та функціональна характеристика мегакаріо--цитів. В кістковому мозку осіб з мієлодиспластичним синдромом виявлено збільшення кількості незрілих форм мегакаріо-цитів: мегакаріоблас-тів, промега-каріо--цитів та базофільних мегакаріо--цитів. Дані зміни відбуваються при змен-шен-ні кількості поліхроматофільних мегакаріо-ци-тів, які є найбіль-шою популя-цією клітин в нормі. Також виявлено збільшення кіль-кості оксифільних клітин (рис.1). Оксифіль-ні мегакаріо-ци-ти є "старі-ючою" популяцією клітин. Вони мають низьку функціональну активність, тобто майже не утворюють тромбоцитів (рис.2). Разом із збільшенням кількості оксифіль-них клітин підвищу-єть-ся вміст "вільних" ядер мега-каріо-цитів при мієло-дис-пластичному синдромі, що свідчить про підсиле-ний розпад цих клітин. Можливо, збільшення кількості окси-філь-них мегака-ріо-цитів і "вільних" ядер мегакаріоцитів є морфо-логіч-ною ознакою залучення мегакаріоцитів до апоптозу [Thiele et al.,1997].

Рис.1. Розподіл мегакаріоцитів за ступенем диференціювання в контролі та при мієлодиспластичному синдромі

При дослідженні вищевказаних форм мегакаріоцитів в підгру-пах з рефрактерною анемією, рефрактерною анемією з кільце-вими сидероблас--тами та некласифікованим варіантом виявлені односпря-мовані зміни, що дає можливість досліджувати групу з мієлодис-пластичним синдромом без розподілу за підгрупами.

Таким чином, збільшення кількості незрілих мегакаріо-цитів при мієлодис-плас--тичному синдромі відображає стимуляцію ме--га----ка-ріо---цитар-ної ланки гемопоезу. Підвищення кіль--кості незрілих мега-каріо-цитів і "старіючих" клітин при змен-шен-ні кількості полі-хро---ма-то---філь-них мегакаріоцитів свідчать про скорочення часу життя ме---га-каріо-цитів в кістко-вому мозку.

Дослідження кількості мегакаріоцитів, які утворюють тром-бо-ци-ти (функціонуючі мегакаріоцити), показало, що в кістко-вому мозку в кон-троль--ній групі (рис.2) 57,02,2% клітин утворюють тром-бо---цити. Наші дані не співпадають з результатами досліджень Cramer з співавт. [1997] в культурі клітин, які свідчать про функціо-наль--ну активність 30% мегакаріоцитів. Це пояснюється різними умовами дослідження мегакаріоцитопоезу та тромбоцитопоезу.

В групі з мієлодиспластичним синдромом кількість клітин, що утворюють тром-боцити, суттєво не відрізняється від контрольних показників (52,52,3%) (рис.2). Кількість функціонуючих мегакаріо-ци-тів в підгру-пах мієлодис-пластич-ного синдрому також суттєво не відрізняється. Зни-ження кількості тромбоцитів в крові можна було б пов’язати зі змен-шен-ням кількості функціонуючих мегакаріо-цитів, але дане припущення не підтверджується.

При вивченні функціональної активності мегакаріоцитів в залежності від ступеня зрілості клітин виявлено, що в групі з мієло-дис---плас-тичним синдромом збільшується кількість функціоную-чих базо-філь--них мегакаріо-цитів, які є незрілими клітина-ми (рис.2). В ба-зо--філь-них мегакаріоцитах відбуваються інтенсивні синтетичні про--це--си, завдяки яким збільшується об’єм цитоплазми, накопи-чу-ють-ся фер-мен-ти та глікоген, які необхідні для утворення тромбоцитів.

Рис.2. Кількість функціонуючих мегакаріоцитів в залежності від ступеня зрілості клітин в контролі та при мієлодиспластичному синдромі

Утво-рен-ня тромбо-ци-тів такими незрілими клітинами призводить до форму-вання "непов-ноцін-них" пластинок. Збільшення кількості функ---ціо--ну--ючих базофіль-них мегакаріоцитів також свідчить про стимуляцію і "напруження" в мегакаріоцитарній ланці гемопо-езу. Одночасно відбувається зменшення кількості функціону-ючих поліхромато-філь-них мегакаріоцитів, які є найбільшою функціональ-но активною популяцією клітин в контрольній групі (рис.2). Змен-шен-ня кількості зрілих і збільшення кількості незрілих функціону-ючих клітин також може бути причиною зменшення продукції тромбоцитів, що і призводить до тромбоцитопенії в крові.

Дослідження розподілу мегакаріоцитів за кількістю сегментів ядра свідчить, що в контрольній групі найбільшою популяцією клі-тин є мегакаріоцити з 4-7 сегментами ядра. Клітини з несегменто-ва-ним ядром є мегакаріо-бластами. На стадії промегакаріо-цитів відбу-ва--єть-ся збіль-шен-ня кількості сегментів ядра від 2 до 8. В контроль-ній групі зрілих мегакаріоцитів з одно- чи дво-сег-мен-то-ваними ядрами не виявлено. Але зрілі мегакаріоцити з 3 сегментами ядра зустрічаються в контроль-ній групі, хоча кількість їх незначна (рис.3).

В групі з мієлодиспластичним синдромом з’являються зрілі (поліхроматофльні та оксифільні) мегакаріоцити з 1-сегментованим ядром та збільшується кількість клітин з 2-сегмен-тованими ядрами (рис.3). Кількість клітин з 3-ма сегментами ядра в двох групах віро-гід-но не від--різняється, але в підгрупі з рефрактерною анемією з кіль-це--вими сиде--робластами вірогідно зростає (p<0,05). Збільшення кількості гіпо-сег---мен--то--ва-них мегакаріоцитів відбува-єть-ся за рахунок зменшення кількості мегакаріо-цитів з 4-7 сегментами ядра, які є домінуючою популяцією клітин в контрольній групі.

Кількість гіперсегментованих клітин (рис.3), які мають 8 та біль-ше сегментів ядра, в контрольній і дослідній групах не відрізня-єть-ся. Гіперсегментовані мегакаріоцити вважають високо-пло-їд-ними найбільш функціонально активними клітина-ми [Колосков и соавт., 1994, 1997; Arnold et al, 1997]. Тому, збільшення кількості таких клітин спрямоване на утворення великої кількості тромбоцитів для покрит-тя дефіциту останніх. Хоча при мієлодис-пластич-ному синдро-мі рівень тромбопо-етину в крові високий [Zwerzina et al, 1998; Hellstrom-Linberg et al, 1999; Hoffman et al, 1999], мегакаріоцити кісткового мозку не здатні до адекватної відпо-ві-ді на даний фактор диференціювання і тому не спостерігається збільшення кількості мега-каріо-цитів високої плоїдності.

Рис.3. Розподіл мегакаріоцитів за кількістю сегментів ядра в контролі та при мієлодиспластичному синдромі

Зміна кількості гіпосегментованих мегакаріоцитів може бути наслідком двох процесів. По-перше, такі клітини можуть утворю-ватись внаслідок скорочення часу диференціювання мегакаріоцитів. На ко-ристь такого припущення свідчить збільшення мегакаріоцитів на ранніх стадіях дозрівання, вільних ядер та оксифільних мега-каріо-цитів при зменшенні поліхроматофільних клітин, що є наслідком ско---ро-чення терміну життя і підсиленого розпаду. Це, в свою чергу, шляхом зворотнього зв’язку, прискорює диференці-юван-ня незрілих мегакаріоцитів для покриття дефіциту клітин, оскільки суттєвого зменшення кількості мегакаріо-цитів нами не виявлено.

По-друге, поява гіпосегментованих мегакаріоцитів може бути наслідком порушення диференціювання стовбурових клітин, що ха-рак-тер-но для передлейкозних станів та лейкозів [Sawada et al, 1995; Hoffman et al, 1999, 2000]. На користь цього свідчать резуль-тати досліджень росту мегакаріоцитів в культурі клітин при дії тром-бопо-етину: при мієлодис-пластичному синдромі кількість мега-ка-ріо---ци-тарних колоній та їх розміри зменшені [Hoffman et al, 1999, 2000].

Дослідження мегакаріоцитів з фрагментацією ядер показало, що кількість клітин з частковою фрагментацією ядер (при якій сегменти ядра пов’язані тоненьким містком ядерного матеріалу) збільшується в групі з мієлодиспластичним синдромом. Також з’явля-ють-ся клітини, в яких один або всі сегменти ядра не з’єднані між собою (клітини з повною фрагментацією ядер). Виділення нами такої окремої групи мегакаріоцитів пов’язано з тим, що фрагмента-ція ядер є ознакою старіючих клітин і, можливо, є морфологічною ознакою залучених до апоптозу клітин.

При мієлодиспластичному синдромі 10% мегакаріоцитів є мікро-мега-каріо-цитами та 8,5% - диспластич-ними мегакаріо-цитами. В контрольній групі таких клітин не виявлено. Наші дані співпадають з результатами інших досліджень [Савва и соавт., 2001; Greenberg et al, 1997; Oguma et al, 1997]. Поява таких аномальних мегакаріо-цитів є діагностичною ознакою мієло-дисплас-тичного синдро-му, але при-чи-на їх утворення залишається не з’ясо-ваною. Ймовір-но, такі кліти-ни з’явля-ються внаслідок порушення диференціювання мегакаріоцитів.

Цитохімічна характеристика мегакаріоцитів кісткового мозку. Дослідження вмісту ферментів у мегакаріоцитах кісткового мозку за допомогою цитохімічних методів в нормі та при патологічних станах малочисельні. Такі дані дають уявлення про ступінь порушення мега-каріо---цито--поезу, про спроможність клітин накопичу-ва-ти глікоген, кислу фосфатазу та неспецифічну естеразу.

За даними середнього цитохімічного коефіцієнту в мега-каріо-цитах кісткового мозку при мієлодис-плас-тичному синдромі виявлено зниження вмісту глікогену та неспеци-фічної естерази. Вміст кислої фосфатази суттєво не змінювався. Але вивчення розподілу клітин за вмістом ферменту показало, що в групі з мієлодиспластичним син-дро--мом вірогідно збільшується кількість мегакаріоцитів з низьким вмістом кислої фосфатази (p<0,05) і знижується - з середнім вмістом (p<0,01). Тенденція до збільшення клітин з високим вмістом фер-мен-ту, що, ймовірно, свідчить про залу-чення клітин до апоптозу [Вашкинель, 1992], "прихо-вує" зниження кислої фосфатази в мегака-ріо-ци--тах за показником середнього цитохімічного коефіцієнту. Зменшення вмісту глікогену, неспеци-фіч-ної естера-зи і кислої фосфатази в мегакаріоцитах при мієлодис-пластич--ному синдромі свідчить про низьку синтетичну активність цих клітин. Це підтверджується результатами досліджень про низьку активність ядерцевих організаторів мегакаріоцитів при мієло-дис-плас-тичному синдромі [Колосков и соавт., 1994, 1997; Mamaev, 1997].

Морфологічна та цитохімічна характеристика тромбо-ци-тів. Для визначення, до яких змін тромбоцитів призводять виявлені порушення в структурі мегакаріоцитів кісткового мозку, були про-ведені морфологічні та цитохімічні дослідження тромбоци-тів крові.

В контрольній групі найбільшу популя-цію тромбоцитів крові складають зрілі клітини, які містять 5-8 азурофільних гранул. Незрілі тром-бо-цити в середньому складають 10% клітин, а 4% - не містять азурофільних гранул. Останні вважають формами стимуляції ("под-ра--знен-ня") мегакаріоцитарної ланки гемопоезу [Коробова и соавт., 2000]. В групі з мієлодиспластичним синдромом збільшується кіль-кість незрілих форм (клітин з базофільною цито-плаз-мою), тром-бо---цитів без зернистості та з малою кількістю гранул (1-4 грану-ли). Ці зміни відбува-ють-ся одночасно із зменшенням кількості клі-тин з 5-8 гранулами. Зміни в будові тромбоцитів крові відповіда-ють змінам, які виявлені в мегакаріоцитах кісткового мозку. Збіль-шен-ня кількос-ті незрілих форм і тромбо-ци--тів із зменшеною кількіс-тю гра-нул по-в’я--зане зі збільшенням кіль--кості гіпосегментованих мегакаріо---цитів і незрілих базофільних мегакаріо-цитів, які утворю-ють тромбо-цити.

Вивчення розподілу тромбоцитів за їх розмірами показало, що в нормі найбільшою популяцією клітин є тромбоцити діаметром 3 мкм. Тромбоцити розмірами 2 мкм в середньому складають 25%. В групі з мієлодиспластичним синдромом відмічена тенденція до збільшення кількос--ті великих тромбоцитів (4 мкм) та збільшення кількості гігант-ських форм (p<0,01). При цьому зменшується кіль-кість тромбоцитів діамет-ром 3 мкм (p<0,01). Зростання діаметру тром-боцитів свідчить про стимуля-цію мега-каріо-цитарної ланки гемо-поезу [Коробова и соавт., 2000]. Така активація мегака-ріо--цито-поезу, ймовірно, пов’язана з тим, що кількість тромбоцитів в крові змен-шена і спрямована на покриття дефіциту останніх. Поява гігантських форм тромбоцитів обумовлена порушеннями утворення їх з мега-каріо--цитів. Результати цитохіміч-них досліджень показали, що в тромбо-цитах при мієлодисплас-тич-ному синдромі зменшується вміст глікогену та кислої фосфатази. Зменшення вмісту глікогену виявлено нами в мегакаріо-цитах кісткового мозку. Тобто мегакаріоцити утво-рю---ють тромбоцити з дефіцитом запасної енергетичної речовини, що призводить до "енергетич-ного голоду" і неспроможності повно-цін--но виконувати свої функції. Вивчення вмісту кислої фосфатази показа-ло, що в нормі найбільшою популяцією клітин є тромбоцити, які містять 3-5 та більше гранул з кислою фосфата-зою. При мієло-дис--пластичному синдромі вміст фермен-ту в тромбо-ци-тах змен--шу-ється.

Зменшення вмісту глікогену та кислої фосфатази в тромбо-цитах при мієлодиспластичному синдромі пов’язане з утво-рен-ням їх з незрілих мегакаріоцитів та з гіпосег-мен-то-ваних мега-каріо-ци-тів, які мають низький синтетичний потенціал. Вищевказані зміни в тромбоцитах свідчать про зниження їх функціо-наль--ної активності і разом з низькою кількістю тромбоцитів в крові спричиняють підвищену схильність до кровотеч у осіб з даним захворюван-ням.

Функціональна характеристика тромбоцитів. Cумарний індекс агрегації тромбоцитів після 5 хвилин дії індукторів агрегації AДФ складає 71,02,8%, колагену - 65,73,4%, а в групі з мієлодис-пластичним синдромом 48,51,1% і 44,51,3%, відповідно. Тобто, індекс агрегації тромбоцитів хворих знижується в порівнянні з індексом агрегації контрольної групи на 23% та 21% (p<0,05), відповідно. Дослідження агрегації тромбоцитів протягом 5 хвилин показало, що за першу хвилину дії AДФ, як індуктора агрегації ступінь агрегації тромбоцитів в контрольній і дослідній групах істотно не відрізняється, а починаючи з 2-ї хв в групі з мієлодис-плас-тичним синдромом сумарний індекс агрегації є меншим в порівнянні з контролем, і ця різниця зберігається протягом 5-и хвилин.

Аналогічні зміни функціональних властивостей тромбоцитів при мієлодис-пластичному синдромі виявлені і іншими авторами [Blockmans et al, 1995; Gordon et al, 1995; Hicsonmez et al, 1995; Mittelman, Zeidman, 2000].

Таким чином, при мієлодиспластичному синдромі виявлено зменшення агрегації тромбоцитів при дії двох різних індукторів цього процесу: AДФ та колагену. Виходячи з того, що процес акти-ва--ції тромбоцитів прямо пов’язаний з концентрацією іонів Са2+ в ци-то--плазмі [Сергеев и соавт., 1997; Dean et al, 1997; Furukawa et al, 1997; Kovacs et al, 1997; Wolosker et al, 1997], та змінами кон-цен--тра--цій моновалентних катіонів [Алмазов и соавт., 1990; Шитикова, 2000] можна припустити, що зменшення відповіді тромбоцитів хво-рих на дію індукторів агрегації пов’язане з активністю мембранних іон-транспортних АТФаз, основ-ними серед яких є Са2+- та Na+,K+-AТФази.

Са2+- та Na+,K+-AТФазні активності мембран тромбоци-тів. У осіб з мієлодиспластичним синдромом Na+,K+-AТФазна актив-ність сумарної фракції мембран тромбоцитів переважає ана-логічну активність контрольної групи майже вдвічі, а Са2+-AТФаз--на актив-ність зменшується в 1,8 рази. Підвищення Na+,K+-AТФазної актив-но-с-ті може бути свідченням утворення тромбоцитів з незрілих мега-каріо--цитів, оскільки в таких клітинах відбувається активний Na+-залеж-ний транспорт глюкози. Na+,K+-AТФаза відновлює рівень Na+ в цитозолі. Не виключено також, що підвищений градієнт іонів Na+ призводить до зниження концентрації іонів Са2+ в цитозолі (за рахунок Na-Ca-антипорту), що є однією з причин зменшення агрегації тромбоцитів.

Зниження Са2+-AТФазної активності сумарної фракції мем-бран тромбоцитів свідчить про зменшення накопичення іонів Са2+ в цистернах ендоплазматичного ретикулуму. Це, в свою чергу, веде до низького рівня Са2+ в цитозолі тромбоцитів при дії акти-вуючих аген-тів (наприклад, АДФ та колагену), і, як наслідок, до зни-жен-ня їх аг-ре----га-ції. Зниження Са2+-AТФазної ак-ти-в---ності мем-бран тромбоцитів може бути результатом їх утво--рен-ня з нез-рі-лих ме-га--каріоцитів, як це було продемонстровано в наших мор---фо---логіч-них дос--лідженнях, а також обумовлено змінами ліпідного складу мембран.

Так, при мієлодисплас-тичному синдромі в сумарній фрак-ції мембран тромбоцитів збільшується вміст фосфоліпідів на 28%, холе--стеролу на 29% (p<0,05) та його ефірів на 40% (p<0,05), що сприяє ущільненню ліпідного бішару, яке характер-не для мембран з ни--зь-кою ферментативною активністю [Рибальченко та співавт., 1988, 1997]. Також вірогідно збіль-шується вміст вільних жирних кислот на 27% (p<0,05) та лізофосфа-тидил---холіну (p<0,05). Ці зміни свідчать про порушення обміну ліпідів та зміну окислю-вальних процесів мембран тромбо-цитів при мієлодис-пластич-ному синдромі.

Таким чином, зниження Са2+-AТФазної активності, підви-щен-ня Na+,K+-AТФазної активності тромбоцитарних мембран при мієлодисплас-тич-ному синдромі свідчать про зниження рівня Са2+ в цитозолі, наслідком чого є зменшення агрегації тромбоцитів. Вияв-ле--ні зміни активності мембранозв’язаних ферментів можуть бути однією з причин утворення аномальних мегакаріоцитів.

ВИСНОВКИ

1. Наявність у кістковому мозку диспластичних мегакаріо-цитів, мікромегакаріоцитів, збільшення кількості гіпосегментованих клітин, незрілих базофіль-них мегакаріоцитів, старіючих оксифільних мегакаріоцитів, клітин з фрагментацією ядра, у разі зменшення кількос-ті зрілих поліхромато-фільних мегакаріо-цитів при мієло-дисплас--тич--но-му синдромі призводить до зменшення продукції та до утворення функ-ціонально неповноцінних тромбоцитів. Про це свідчать і зміни Ca2+-АТФазної і Na+,K+-АТФазної активностей мембран тромбоци-тів.

2. В мегакаріоцитах кісткового мозку та тромбоцитах крові при мієлодиспластич-ному синдромі зменшується кількість глікогену, кислої фосфатази і неспецифічної естерази.

3. Найбільшою популяцією тромбоцитів крові є зрілі клітини з 5-8 азурофільними гранулами в цитоплазмі. При мієлодисплас-тичному синдромі збіль-шу-ється кількість незрілих тромбоцитів із зниженою функціональ-ною активністю, про що свідчить зменшення кількості азурофільних гранул та гальмування агрегації тромбоцитів при активації процесу двома незалежними індукторами: АДФ та колагеном.

4. В ліпідній фракції мембран тромбоцитів при мієлодиспластичному синдромі виявлено збільшення вмісту холестеролу і його ефірів, жирних кислот і лізофосфа-ти-дил--холіну, що свідчить про зміни молекулярної організації мембран.

5. Зниження в 1,8 рази Ca2+-АТФазної та підвищення в 2 рази Na+,K+-АТФазної активностей сумарної фракції мембран тромбо-цитів при мієлодиспластичному синдромі відображає актив-ність мем-бран-них транспортних АТФаз в незрілих мегакаріоцитах, з яких утво-рюються тромбоцити, і свідчить про утворення аномальних мега-каріоцитів. Низький рівень Ca2+-АТФазної активності мембран свідчить про зниження вмісту Ca2+ у внутри--клітинних депо, що є причиною гальмування агрегації тромбоцитів.

6. Зростання кількості незрілих базофільних мегакаріоцитів, які утворюють тромбоцити, при мієлодиспластичному синдромі є характерною ознакою порушення тромбоцитопоезу і може бути істотним критерієм при діагностиці мієлодиспластичного синдрому.

СПИСОК опублікованих праць за темою дисертації

1. Бєлінська І.В., Клименко В.І., Радчук З.В., Рибальченко В.К. Морфологічна характеристика мегакаріоцитів кісткового мозку при мієлодиспластичних синдромах // Вісник Київського національного університету. Проблеми регуляції фізіологічних функцій. - 2001. - Вип. 7 . - С. 34 - 37.

2. Белинская И.В., Рыбальченко В.К., Клименко В.И., Дягиль И.С. Агрегация тромбоцитов и мегакариоцитопоэз при миелодис-пластическом синдроме // Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології. Зб. наук. пр. - Київ-Луганськ-Харків. - 2001. - Вип.7(39). - С. 241-249.

3. Бєлінська І.В., Клименко В.І., Рибальченко В.К. Цитохімічна характеристика мегакаріоцитів в нормі та при мієлодиспластичному синдромі // Вісник Київського національного університету. Проблеми регуляції фізіологічних функцій. - 2002. - Вип. 8 . - С.29-32.

4. Belinskaja I., Klymenko V., Dyagil I., Rybalchenko V. Morphology of bone marrow megakaryocytes and platelet function in myelodysplastic syndromes // 3-rd International Conference "Health Effects of the Chernobyl Accident: results of 15-year follow-up studies", Kiev, Ukrain. - Int. Journ. Rad. Med. - 2001. - V.3, N1-2.- P.17.

5. Бєлінська І.В., Клименко В.І., Рибальченко В.К. Морфологічна характеристика мегакаріоцитів кіствого мозку при мієлодиспластичному синдромі // 30 Міжвідомчий збірник "Гемато-логія і переливання крові", ІУ з'їзд гематологів та трасфузіологів України, 2001. - Київ: "Нора-прінт" - 2001. - С.34.

6. Островська Г.В., Ковальчук Т.О., Рибальченко Т.В., Белінська І.В., Філінська О.М., Яблонська С.В., Рибальченко В.К. Порівняльна характеристика Mg2+,Ca2+-АТФазних активностей плазматичних мембран міоцитів тонкого кишечнику, гепатоцитів і тромбоцитів // Тези доп. Всеукраїнської наук. конф. “Актуальні проблеми гастроентерології”. - Київ, 2001. - С.33.

7. Bebeshko V.G., Klymenko V.I., Bazyka D.A., Dyagil I.S., Soloko V.V., Kadnikova T.V., Belinskaya I.V. Features of myelodysplastic syndrome - unklassified in the liquidators of the chornobyl accident consequences // Abstracts for the 7-th meeting of the European Hematology Association, Florence, Italy, 2002. - The Hematology Journal, Abstract Book. - 2002. - P.371-372.

8. Клименко В.И., Базыка Д.А., Любарец Т.Ф., Ильенко И.Н., Белинская И.В. Морфологическая и иммунологическая характерис-тика пациентов с миелодиспластичес-ким синдромом, пострадавших вследствие аварии на ЧАЭС // Материалы Российской научно-практич. конф. "Актуальные вопросы гематологии и транс-фузиологии". - Санкт-Петербург. - 2002. - С. 118-119.

АНОТАЦІЯ

Бєлінська І.В. Морфофункціональні особливості мегакаріо--цитів і тромбоцитів при мієлодиспластичному синдромі. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біоло-гічних наук за фахом 03.00.11 - цитологія, гістологія. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2002.

Дисертаційна робота присвячена вивченню цито-логіч-них і цитохімічних характеристик мегакаріоцитів, ролі ліпідного матриксу мембран та мембранозв’язаних ферментів в функціонуван-ні тромбо-ци-тів та розвитку мегакаріоцитів при мієлодиспластичному синдро-мі. Дослідження популяції мегака-ріо-цитів показало збільшення кіль-кості гіпо-сегментованих мегакаріо-цитів, мікромегакаріоцитів та диспластичних клітин, незрі-лих базо-філь-них мегакаріоцитів, які утворю-ють тромбо-цити, у разі зменшенної кількості зрілих поліхро-мато--фільних мегакаріо-цитів. При мієлодиспластичному син-дро-мі в мегакаріоцитах зменшу-єть-ся вміст глікогену і неспецифічної естера-зи. Виявлені зміни будови мега-каріо--цитів призводять до утво-рення функціональ-но неповно-цін-них тромбо-ци-тів, що підтверд-жується гальмуванням агрегації тром-бо--ци-тів і зменшенням в них глікогену, азурофільних гранул та кислої фосфатази. Зниження Ca2+-АТФазної та підвищення Na+,K+-АТФазної активностей сумарної фракції мембран тромбо-цитів є причиною зниження їх агрегації.

Ключові слова: мегакаріоцити, агрегація тромбоцитів, глікоген, неспецифічна естераза, кисла фосфатаза, ліпіди мембран, Са2+- і Na+,K+-АТФазні активності мембран.

АННОТАЦИЯ

Белинская И.В. Морфофункциональные особенности мегакариоцитов и тромбоцитов при миелодиспластическом синдроме. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата биоло-ги-ческих наук по специальности 03.00.11 - цитология, гистология. - Киев-ский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2002.

Диссертационная работа посвящена изучению морфологичес-ких и цитохимических характеристик мегакариоцитов, роли липидного матрикса мембран и мембраносвязанных ферментов в функционировании тромбоцитов и развитии мегакариоцитов при миело-диспластическом синдроме. Выявлено, что уменьшение коли-чества тромбоцитов в крови не связано с достоверным умень-шением количества мегакариоцитов в костном мозге при миелодис-плас-тическом синдроме. Не уменьшается количество мегакарио-цитов, которые образовывают тромбоциты. Исследование морфоло-гичес-кой структуры мегакариоцитов пока-зало увеличение гипосег-мен-ти-рован-ных мегака-рио-цитов, микро-мега-кариоцитов и диспласти-ческих мега-карио-цитов. Выявлено увели-чение мегакариобластов, промегакарио-цитов и базофильных мегакариоцитов, которые образу-ют тромбоци-ты. При этом умень-шается количество полихромато-филь-ных мега-карио-цитов, которые являются функцио-нально ---активными клетками в норме. Увеличивается количество оксифильных мегакариоцитов и "свобод-ных" ядер мегакариоцитов, что свидетельствует об укороче-нии "жизни" мегакариоцитов в кост-ном мозке. При миелодиспласти-чес--ком синдроме в мегакарио-цитах уменьшается содержание глико-гена и неспецифической эстеразы. Выявленные изменения мегака-рио-цитов сопро-вож-да-ются образованием функцио-наль-но неполно-ценных тромбоци-тов, что подтверждается торможе-нием агрегации тромбо-ци-тов и уменьшения в них гликогена, азурофиль-них гранул и кислой фосфатазы. В липидном матрике сумар-ной фракции тромбо-цитар-ных мембран выявлено увеличение содержа-ния холестерола и его эфиров, жирных кислот, триглицеридов и лизофосфатидил-хо-ли-на, что свидетельствует о нарушениях обмена липидов в мегакарио-цитах и тромбоцитах при миелодисплас-тическом синдроме. Сниже-ние Са2+АТФазной и повышение Na+,K+-АТФазной активности сумар-ной фракции мембран тромбоцитов при миелодиспластичес-ком синдроме отображает активность мембран-ных транспортных АТФаз в мегакариоцитах, из которых образовываются тромбоциты, и свидетель-ствует обо образовании аномальных мегкариоцитов. Предполагается, что повышенный электрохимичес-кий потенциал натрия способствует мембранному симпорту глюкозы и антипорту ионов Са2+. Низкая Са2+-АТФазная активность мембран тромбоцитов приводит к сниже-нию содержания Са2+ во внутри-клеточных депо и есть причиной синжения агрегации тромбоци-тов при их активации.

Ключевые слова: мегакариоциты, агрегация тромбоцитов, гликоген, неспецифическая эстераза, кислая фосфатаза, липиды мембран, Са2+- и Na+,K+-АТФазные активности мембран.

SUMMARY

Byelinska I.V. Morphofunctional parameters of megakaryoand platelet attached to myelodysplastic syndromes. - Manuscript.

The dissertation for scientific degree of candidate of the biological science in speciality 03.00.11. - Cytology and Hystology. - National Taras Shevchenko University of Kyiv, Kyiv, 2002.

The morphology, cytochemical indexes and function parameters, membrane's lipids and ATPases activity of bone marrow megakaryocytes and blood platelet attached to myelodysplastic syndromes were investi-gated. It was found the increase of number of megakaryoblasts, promegaand basophilic megakaryocytes with platelet formation. Simultaneous reliable decrease in the quantity of polychromegakaryocytes, that were the most functional active cells in the control group. Decreasing in number of glikogen, non-specific asterase inside mega-was shown. Changes of megakaryocytes cause the decrea-se of platelet aggregation, number azurophilic granule and granule with acid phosphatase in platelets. The study of Са2+-AТP-ase and Na+,K+-AТP-ase platelet membrane activities showed the decreain Са2+-AТP-ase and the increase in Na+,K+-AТP-ase activity in patients with myelodysplastic syndromes. The decrease of Са2+-AТP-ase activity couses the decrease concentration of Са2+ inside the endoplasmic retiand of platelet aggregation and apearing of altered megakaryocytes.

Key words: megakaryocytes, platelet aggregation, glikogen, nonspecific asterase, acid phosphatase, lipids and Са2+- and Na+,K+-ATPases activity of platelet membrane.