ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ ВИХОВАННЯ

АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

БОНДАРЕНКО НАТАЛЯ БОРИСІВНА

УДК 802 / 809 – 07

МОТИВИ ОПАНУВАННЯ УЧНЯМИ 7 – 9 КЛАСІВ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ ЯК ЗАСОБУ САМОВИРАЖЕННЯ ОСОБИСТОСТІ

13.00.07 – теорія і методика виховання

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ 2002

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Запорізькому державному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор Приходько Микола Ілліч, Запорізький державний університет, завідувач кафедри управління і соціальної педагогіки.

Офіційні опоненти: Провідна установа: доктор психологічних наук, професор Приходько Юлія Олексіївна, Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова, професор кафедри психології і педагогіки; кандидат педагогічних наук Красноголова Ірина Борисівна, старший викладач кафедри іноземних мов Київського національного економічного університету. Криворізький державний педагогічний університет, кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м. Кривий Ріг.

Захист відбудеться “11” червня 2002 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.454.01 в Інституті проблем виховання АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту проблем виховання АПН України (04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9).

Автореферат розіслано “11” травня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Г. П. Пустовіт

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Одним із пріоритетних напрямів реформування сучасної освіти є досягнення якісно нового рівня у вивченні базових навчальних предметів, у тому числі й іноземних мов. Опанування цього навчального предмета розглядається як необхідний компонент загальнокультурного розвитку школяра, його рівня освіченості, прилучення до світової культури і загальнолюдських цінностей. Володіння іноземною мовою вважається нині важливим резервом прискорення соціально-економічного розвитку суспільства. Крім того, необхідність знання іноземної мови стає гострою проблемою у зв'язку з інтеграцією незалежної України у європейську та світову спільноту.

Сучасний етап розвитку теорії та практики викладання іноземної мови характеризується інтенсивним пошуком шляхів формування та розвитку мотивів учіння як умови досягнення суттєвого підвищення результативності процесу опанування учнями іноземної мови.

Аналіз стану теоретичної та експериментальної розробки проблеми формування та розвитку мотивів учіння, дозволяє визначити головні напрями, за якими здійснюються сучасні дослідження.

Психолого-педагогічні пошуки, що безпосередньо пов'язані з вивченням мотивів учіння, їх видів та ролі у процесі навчання, шляхів та засобів трансформації мотивів учіння під впливом різних факторів висвітлені у роботах М.І.Алексєєвої, Л.І.Божович, Л.С.Виготського, П.Я.Гальперіна, В.В.Давидова, І.А.Зимньої, І.С.Костюка, О.М.Леонтьєва, А.К. Маркової, О.М.Матюшкіна, Н.О.Менчинської, С.Л.Рубінштейна, Н.Ф.Тализіної, І.С.Якіманської, А.А.Файзуллаєва та багатьох інших.

Достатньо представницьким напрямом досліджень є розкриття природи пізнавальних інтересів, активності в процесі засвоєння знань: дослідження Т.І Шамової, Г.І. Щукіної, Л.С. Славіної та ін.

Безпосередньо проблемам мотивів опанування іноземної мови присвячені роботи С.Т. Григорян, І.В. Дубровіної, Л.С. Славіної, В.А. Шерстенікіної, Л.З. Якушиної та ін. Особливе місце займає дослідження мотивів опанування іноземної мови у працях зарубіжних авторів: В.Апельт, Х.Дювель, Р.Маскус, Х.Рот, Г.Шифелє та ін.

Таким чином, проблема вивчення мотивів опанування іноземної мови займає чільне місце у психолого-педагогічних дослідженнях. Вона відноситься до числа пріоритетних і найбільш актуальних проблем сучасної педагогічної науки і практики.

Аналіз психолого-педагогічної літератури з іноземної мови показав, що досі не склалась струнка система мотивів опанування іноземної мови як засобу самовираження особистості. Складність цієї проблеми полягає в тому, що, з одного боку, мотиви не можна безпосередньо спостерігати, оскільки вони є гіпотетичним конструктом (звідси безліч дефініцій мотивів і мотивації, відсутність єдиного підходу до їх класифікації); з іншого боку – специфіка і складність самого процесу опанування іншомовних знань.

Аналіз стану викладання іноземної мови в практиці середньої загальноосвітньої школи в умовах її реформування показує, що результати навчання школярів, рівень їх пізнавальної активності та самостійності, інтелектуальних та творчих здібностей значною мірою не адекватні запитам суспільства. Проблема формування мотивів опанування іноземної мови не може бути ефективно реалізованою у навчально-виховному процесі, якщо використовувати лише традиційні методи, форми, засоби навчання, не враховуючи нові тенденції, притаманні сучасному розвитку педагогічної науки.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження входить до теми “Роль і місце предмету "Іноземна мова" у сучасній школі” р/н 0103У020084 зведеного плану Міністерства освіти і науки України. Тема дослідження затверджена на засіданні Ради з координації наукових досліджень Академії педагогічних наук України в галузі педагогіки та психології, протокол №2 від 9 лютого 1999 року.

Об'єкт дослідження: мотивація опанування учнями 7-9 класів іноземної мови.

Предмет дослідження: процес формування мотивів опанування учнями 7-9 класів іноземної мови як засобу самовираження особистості.

Мета дослідження: визначити та експериментально перевірити сукупність психолого-педагогічних умов ефективного формування позитивних мотивів опанування школярами 7-9 класів іноземної мови.

Гіпотеза дослідження полягає в припущенні, що процес викладання іноземної мови буде ефективним і сприятиме формуванню позитивних мотивів навчально-пізнавальної діяльності учнів 7-9 класів, якщо в ньому будуть реалізовані наступні психолого-педагогічні умови:

- процес мотивації навчання буде носити комплексний характер і враховувати потреби учнів у самовизначенні, самовираженні та самоствердженні в колективі однолітків;

- навчальна діяльність впливатиме на характер мотивації опосередковано через особистість вчителя, актуалізацію вже реально існуючих мотивів і через свідоме розуміння учнями цілей, що будуть формуватися в ході процесу навчання, його змістом, організацією, використанням адекватних засобів викладання предмету;

- організація процесу навчання з іноземної мови буде забезпечувати суб'єктно-суб'єктну взаємодію і спілкування вчителя з учнями, сприяти інтелектуальній, емоційній та мовленнєвій активності учнів у процесі сприйняття, тренування та вживання тематичного матеріалу;

- у процесі опанування учнями іноземної мови вчителем будуть створюватись ситуації успіху, як умови переростання позитивного ставлення до навчання в активне, творче, та формування в суб'єкта діяльності прагнення підвищити свій рівень знань та умінь, стійкої потреби в самоосвіті.

Відповідно до мети і гіпотези визначено такі завдання дослідження:

1. Визначити сутність, зміст і структуру мотивів опанування іноземної

мови.

2. Розкрити роль мотивів опанування іноземної мови в самовираженні особистості учнів 7-9 класів.

3. Проаналізувати основні чинники та умови мотивації опанування іноземної мови учнями 7-9 класів; виявити і обґрунтувати психолого-педагогічні умови, які забезпечують формування даних мотивів.

4. Розробити науково-методичні рекомендації вчителям шкіл щодо удосконалення системи викладання німецької мови з метою створення ефективних умов формування мотивів опанування іноземної мови учнями 7-9 класів.

Теоретико-методологічну основу дослідження склали наукові положення загальної теорії діяльності (Б.Г. Ананьєв, Л.С. Виготський, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв та інші), фундаментальні положення про активність суб'єкта у пізнанні, про перетворюючий характер пізнавальної діяльності (О.М. Матюшкін, Т.І. Шамова, Г.І.Щукіна); діалектичне вчення про розвиток, зв'язок безперервності і наступності, що забезпечує цілісність системи і прогностичність її розвитку; принцип взаємозв'язку об'єктивних умов і суб'єктивного чинника у діяльності людини (Ю.К Бабанський, М.С. Виготський, Г.С. Костюк, Н.О. Менчинська та інші); системний підхід до управління педагогічним процесом, (Н.Ф. Тализіна, Єсипович К.Д та інші ) а також педагогічні та психологічні ідеї щодо проблеми формування і розвитку мотивів учіння школярів (Л.І. Божович, А.К. Маркова, М.В. Матюхіна, П.М. Якобсон та інші), досвід видатних педагогів-новаторів минулого і сучасності.

Методи дослідження:

теоретичний - аналіз філософської, соціологічної, психолого-педагогічної, навчально-методичної літератури з теми дослідження; вивчення досвіду роботи вчителів іноземної мови; класифікація, систематизація та узагальнення здобутої інформації, - дав змогу визначити вихідні позиції і розробити програму дослідно-експериментальної роботи;

емпіричний - діагностичні (анкетування школярів, учителів, метод експертних оцінок, інтерв'ю); обсерваційні (пряме, побічне, включене спостереження, самоспостереження) - для визначення рівнів сформованості в підлітків мотивів опанування іноземної мови; експериментальні (констатуючий та формуючий експерименти); проксиметричні (аналіз передового педагогічного досвіду, аналіз результатів діяльності, статистичні методи обробки отриманих даних) слугували засобом виявлення ефективності розробленої технології формування позитивних мотивів опанування учнями 7-9 класів іноземної мови.

Дослідженням було охоплено 925 учнів 7-9 класів ЗШ № 5, 80, 46, 103 м. Запоріжжя та Малокатерінівської загальноосвітньої школи Запорізької області.

Дослідження проводилось у чотири етапи.

На першому етапі – пошуковому (1994-1997) головну увагу було зосереджено на вивченні наукової літератури з означеної проблеми, аналізі педагогічного досвіду організації навчального процесу з предмету у

загальноосвітніх та спеціалізованих школах. Було розроблено програму дослідження, висунуто попередню гіпотезу та основні положення дисертаційної роботи, розроблено методику експерименту.

Другий етап - констатуючий (1997-1998) пов'язаний із розробкою та обґрунтуванням методики дослідження: були виділені основні мотиви опанування іноземної мови учнями 7-9 класів, виявлені рівні сформованості у підлітків виділених мотивів, проаналізовано стан роботи з формування зазначених мотивів та розроблені методичні рекомендації вчителям щодо розвитку мотивів опанування підлітками іноземної мови.

На третьому етапі - формуючому (1998-2000) - проводилась експериментальна перевірка ефективності й результативності теоретичних підходів і практичних рекомендацій з формування мотивів опанування учнями 7-9 класів іноземної мови; здійснювалась перевірка робочої гіпотези; були систематизовані й узагальнені експериментальні дані впровадження методичних рекомендацій у практику роботи експериментальних шкіл.

Четвертий етап - узагальнюючий (2000-2001) – здійснено аналіз матеріалів проведеного експерименту, внесено корективи у формування робочої гіпотези дослідження та основних організаційно-методичних засад формування мотивів опанування іноземної мови учнями 7-9 класів; завершено кількісно-якісний аналіз результатів дослідження та здійснено їх теоретичне обґрунтування, літературне та технічне оформлення дисертації.

Наукова новизна дослідження полягає у визначенні сутності, змісту і структури мотивів опанування учнями іноземної мови; в обґрунтуванні класифікації мотивів опанування школярами іноземної мови як засобу самовираження особистості; в розкритті основних змістовних і структурних компонентів, принципів формування мотивів опанування учнями 7-9 класів іноземної мови.

Теоретична значущість дослідження полягає в уточненні дефініції мотиву опанування іноземної мови; визначенні основних факторів і обґрунтуванні психолого-педагогічних умов формування мотивів опанування учнями 7-9 класів іноземної мови як засобу самовираження особистості; виділенні рівнів сформованості мотивів опанування учнями 7-9 класів іноземної мови, їх характеристиці .

Практичне значення дослідження полягає в тому, що: визначені і обґрунтовані методичні прийоми і засоби формування і розвитку мотивів опанування іноземної мови в процесі навчально-пізнавальної діяльності школярів; результати дослідження доведені до практичної реалізації у вигляді методичних рекомендацій вчителям іноземної мови для організації навчально-пізнавальної діяльності учнів з метою формування мотивів опанування ними іноземної мови; результати дослідження можуть бути використані вчителями загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій, а також викладачами і студентами вищих навчальних закладів та у післядипломній перепідготовці педагогічних працівників.

Особистий внесок автора полягає в самостійному і ґрунтовному аналізі

педагогічних та дидактичних аспектів досліджуваної проблеми, розробці теоретичних засад формування мотивів опанування учнями 7-9 класів іноземної мови; створенні змістовної класифікації мотивів опанування учнями 7-9 класів іноземної мови як засобу самовираження особистості; виявленні та обґрунтуванні психолого-педагогічних умов та факторів, які сприятимуть формуванню названих мотивів.

Достовірність та обґрунтованість здобутих результатів і висновків дисертаційного дослідження забезпечується методологічною і теоретичною обґрунтованістю вихідних положень дослідження, використанням комплексу методів і методик, адекватних поставленій меті; оцінно-кількісним і якісним аналізом здобутих даних; ефективністю процесу формування мотивів опанування учнями 7-9 класів іноземної мови.

Апробація і впровадження результатів дослідження здійснювалось у загальноосвітніх школах м. Запоріжжя та Запорізької області, на базі яких проводився педагогічний експеримент. Здобуті результати дослідження доповідались і обговорювалися на засіданнях кафедри управління та соціальної педагогіки Запорізького державного університету (Запоріжжя, 1998, 1990, 2000, 20001 рр.), на міжрегіональних науково-практичних конференціях "Управління сучасними навчально-виховними закладами в системі освіти" (1996 р. м. Запоріжжя ) та “Етнонаціональний розвиток в Україні та стан української етнічності в діаспорі: сутність, реалії конфліктності, проблеми та прогнози на порозі ХХI століття” (1998р., м. Київ), щорічних наукових конференціях Запорізького державного університету.

Положення, що виносяться на захист:

1. Класифікація мотивів опанування учнями 7-9 класів іноземної мови як засобу самовираження особистості.

2. Критерії і рівні сформованості у школярів мотивів опанування іноземної мови у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи.

3. Психолого-педагогічні чинники та умови мотивації опанування учнями іноземної мови.

Публікації. Основні положення і висновки дисертації знайшли відображення у 7 публікаціях здобувача, чотири з яких надруковано у фахових виданнях ВАК України.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (209 позицій), додатків. Загальний обсяг дисертаційної роботи становить 193 сторінки друкованого тексту, з яких 156 основного тексту, 17 сторінок списку використаних джерел, 20 сторінок додатків. Робота містить 11 таблиць (на 6 сторінках), 5 малюнків (на 3 сторінках)

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету, гіпотезу, теоретико-методичні основи та методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичну та практичну значущість здобутих результатів.

У першому розділі - “Мотиви опанування іноземної мови як психолого-педагогічна проблема” - визначені основні поняття з проблеми дослідження, структура мотивів опанування іноземної мови, виявлені чинники та умови, що детермінують пізнавальну активність учнів в опануванні іноземної мови.

У літературі подано ряд дефініцій поняття “мотивація.” Ми вважаємо, що у цей феномен входять усі ті усвідомлені й неусвідомлені процеси, які певним чином пояснюють поведінку людини. Аналіз літератури з проблеми визначення

поняття “мотив” дозволив виділити різні їх аспекти: 1) спонукання до діяльності, яке пов'язано із задоволенням потреб суб'єкта; 2) сукупність зовнішніх і внутрішніх умов, що викликають активність суб'єкта та спрямованість, яка її зумовлює; 3) предмет (матеріальний або ідеальний), що спонукає і визначає вибір напрямку діяльності, заради якого вона здійснюється; 4) причина, яка усвідомлюється і лежить в основі вибору дій і вчинків особистості

Однією із центральних проблем, які розглядаються в теорії мотивації, є питання про значення мотивації для навчального процесу: як вивчаються мотиви і яку роль відіграє мотивація у навчальному процесі. Дослідники теорії навчання виходять з уявлень, що мотиви можуть бути вивчені й усвідомлені. Навчання ж є однією з форм мотивованої діяльності. Орієнтуючись на це, доцільно дотримуватися такої класифікації мотивації: пряма-непряма; безпосередня – опосередкована; внутрішня - зовнішня; первинна – вторинна; інтегративна – інструментальна; спеціальна – загальна.

Критерієм для категоріальної класифікації є відношення і позиція мотивів до предмету вивчення, а саме, чи виявляються вони безпосередньо в самому предметі вивчення, чи поза ним. Ми вважаємо за можливе виділити ціннісний, цільовий аспекти, а також аспект спрямованості мотивації та такі види мотивації навчання: 1) навчання як радість функціювання (радість від роботи, від вирішення проблеми, спілкування з друзями і т.п.); 2) навчання як прагнення досягти особистої позиції; 3) навчання на основі соціальної ідентифікації; 4) навчання як прагнення підвищити соціальний статус, уникнути невдачі; 5) навчання внаслідок примусу. 6) навчання з почуттям відповідальності (переживання взятих обов'язків, внутрішньої вимоги); 7) навчання на основі розуміння його життєвого значення (професія, життєві настанови, цілі ); 8) навчання на основі здійснення потреб (ідентифікацій з суспільними нормами, принципами).

Аналіз співвідношення навчально-пізнавальної діяльності підлітків та їх вікових особливостей дозволяє зробити висновки про те, що виявлення педагогічних умов опанування учнями 7-9 класів іноземної мови неможливе без урахування таких особливостей вікового розвитку як: особлива прихильність до діяльності, потреба в знаннях, потреба нових вражень і широта схильностей, потреба в самостійності та самоствердженні.

Підвищений інтерес до власної особистості, який виникає у старшого підлітка, спонукає потребу порівнювати себе з іншими людьми, оцінювати свої реальні досягнення в різних видах діяльності і, як наслідок, потребу в саморозвитку. Тому навчальна діяльність повинна бути організована таким чином, щоб забезпечити для цього можливість, тоді процес засвоєння знань набуває особистісного сенсу для учня.

У своєму дослідженні ми виходимо з того, що ефективні умови для розвитку особистості складаються тоді, коли набуття знань стає для учня суб'єктивно необхідним і важливим як для сучасності, так і для майбутньої професії, коли різні види діяльності насичуються завданнями продуктивно-творчого характеру, сприяють самоосвіті та самовдосконаленню.

У підлітковому віці різко послаблюються внутрішні мотиви навчання, тому підключення до них зовнішніх мотивів самоствердження, самовираження і саморозвитку, за результатами нашого дослідження, сприяє підвищенню ефективності в навчанні іноземної мови. Практика показує, що названі потреби не знаходять свого задоволення в процесі навчальної діяльності на уроці іноземної мови і, отже, потенційні можливості названих мотивів навчання виявляються нереалізованими.

Порівняльний аналіз умов опанування рідної та іноземної мови, систематизація різних підходів щодо вивчення детермінації процесу опанування іноземної мови стали підставою для виділення нами трьох комплексів чинників, що визначають і обумовлюють цей процес:

Соціальні чинники: соціально-економічні (ступінь об'єктивної необхідності в опануванні іноземної мови й умови, в яких цей процес здійснюється; можливість реального використання мови); соціально-педагогічні (державна політика в сфері освіти, в тому числі й мовної, місце іноземної мови в освітній системі суспільства; традиції в навчанні предмету; підготовка кваліфікованих учителів, рівень розвитку методики і суміжних із нею наук; матеріально-технічна оснащеність навчального процесу і т.д.); соціокультурні (система культурних і соціальних цінностей; вплив, який виявляється через ставлення до вивчення іноземної мови суспільства та осіб, що оточують школяра).

Особистісні чинники: ставлення учня до іноземної мови, її носіїв; позиція учня як суб'єкта навчального процесу, його особисте ставлення до шкільних методів і форм навчання, до особистості вчителя, до атмосфери в школі і на уроці; інтереси і потреби учня, його соціальна і культурна орієнтація.

Освітні чинники, які створюються безпосередньо вчителем на уроці: особистість учителя, його професіоналізм, ставлення до учнів і предмету; науково-методичні, організаційні феномени уроку.

У другому розділі - “Психолого-педагогічні умови формування мотивів опанування іноземної мови” - виділено основні мотиви опанування іноземної мови учнями 7-9 класів, виявлено рівні сформованості у підлітків зазначених мотивів, встановлено причинно-наслідні зв'язки, щодо низького рівня цієї мотивації; проаналізовано стан проблеми з формування означених

мотивів та обґрунтовано психолого-педагогічні умови формування мотивів опанування учнями 7-9 класів іноземної мови як засобу самовираження особистості, а також представлено результати експериментальної роботи.

Основними критеріями та показниками сформованості мотивів взято: 1) рівень усвідомлення необхідності опанування іноземної мови - ступінь повноти уявлень (слабка, помірно повна і повна інформованість) про необхідність вивчення навчального предмету; 2) емоційно-ціннісне ставлення до опанування іноземної мови - інтерес як форма прояву потреби і мотивів вивчення іноземної мови; домінуючі мотиви: зовнішні чи внутрішні за ставленням до навчальної діяльності, позитивні або негативні оцінки значимості вивчення іноземної мови й активної роботи на уроці; 3) активність у виконанні навчальної роботи - успішність, прийняття завдання і його виконання, систематичність виконання завдань, ініціатива і самостійність, прояв взаємодопомоги.

Визначені критерії і показники їх сформованості, що перевірялись у ході констатуючого експерименту вимагали добору адекватних методів (анкетування, бесіди, експертні оцінки, спостереження за практичною діяльністю учнів, аналіз результатів навчальної роботи) та діагностичних методик (методика незакінчених речень; методика визначення умов стимулювання інтересу до вивчення іноземної мови; карта діагностики пізнавальної активності підлітків). З'ясування домінуючих мотивів у структурі навчально-пізнавальної діяльності підлітків здійснювалось за допомогою складеної нами шкали можливих мотиваційних спонукань, пов'язаних із навчальним процесом.

Виходячи з того, що навчальна діяльність як окремий вид діяльності взагалі спонукається не одним, а кількома мотивами, ми виділили для вивчення групи мотивів – соціальна і пізнавальна мотивація, які в свою чергу розглядаються через призму зовнішньої та внутрішньої мотивації:

1. Широкі соціальні мотиви.

2. Пізнавальні мотиви, що породжуються самою навчальною діяльністю.

3. Комунікативні мотиви, мотив участі в навчальному процесі.

4. Мотиви соціальної ідентифікації (з батьками, однолітками, учителями).

5.Мотиви особистісного розвитку (професійного самовизначення, матеріального благополуччя).

6. Мотиви успіху (самоствердження, самовираження).

7. Мотиви уникнення неприємностей.

Критерії та показники сформованості мотивів опанування іноземної мови у старших підлітків, що перевірялись у ході констатуючого експерименту дозволили нам визначити чотири рівні, кожен з яких уміщує певні ознаки:

Перший (низький) рівень (16 %) - пізнавальні інтереси аморфні, відсутні мотиви, пов'язані з самою пізнавальною діяльністю.

Другий рівень (середній) (47%) - підлітки усвідомлюють важливість вивчення іноземної мови і розвитку пізнавальних процесів. Відзначається інтерес, пов'язаний з предметом, але ці підлітки орієнтовані на задоволення престижних спрямувань.

Третій (високий) (23%) рівень - відбувається виділення провідного мотиву:1) учні, для яких провідним є усвідомлення обов'язку, прагнення отримати високу оцінку, спостерігається відповідальне ставлення до вимог

учителя і старших при низькому рівні безпосереднього інтересу до предмету, потреби в його засвоєнні; 2) учні, для яких провідним є інтерес, потреба; 3) змішана група.

Четвертий рівень (вищий) (15%) - у мотивації зливаються дві потреби: необхідність навчання й інтерес до предмету, які взаємопроникають одна в одну, піднімаючись до захоплення предметом. Школярі з такою мотивацією виділяють іноземну мову як найулюбленіший предмет, пов'язують із ним свої життєві плани і перспективи.

Здобуті результати дозволяють стверджувати, що в учнів 7-9 класів загальна спрямованість на опанування іноземної мови є досить вираженою, але фактичний рівень володіння іноземною мовою є сильним демотивуючим чинником, що знайшло свій відбиток у сформованості позитивних мотивів опанування іноземної мови підлітками.

Проведене анкетування, а також бесіди з підлітками, педагогічне спостереження, аналіз динаміки підсумкових оцінок дозволяють виділити ряд істотних чинників, які обумовлюють негативне ставлення підлітків до предмету "Іноземна мова".

1. Чинники, що стосуються організації навчальної діяльності з іноземної мови: одноманітні форми навчання, внаслідок чого заняття стають нецікавими; недостатнє врахування вікових особливостей підлітків ;

2. Чинники, пов'язані з індивідуальними особливостями підлітків: різний рівень здібностей до опанування іноземної мови, неоднаковий ступінь засвоєння різними учнями навчального матеріалу; виникнення психологічних бар'єрів під час занять: страх зробити помилку, здатися смішним і т.д.;

3. Чинники, пов'язані з попереднім досвідом підлітків: слабка мотивація навчання взагалі й іноземної мови зокрема, нерозуміння безпосередньої необхідності в опануванні іноземної мови.

Наступним завданням нашого експерименту було визначення чинників і умов, які формували б саме внутрішні пізнавальні мотиви опанування іноземної мови. Навчання в контрольних групах здійснювалося відповідно до традиційної методики. Навчання в експериментальних групах здійснювалось на основі розробленої програми активного і цілеспрямованого формування мотивів опанування іноземної мови, яка передбачала дотриманням виділених і обґрунтованих нами психолого-педагогічних умов щодо змісту навчального матеріалу і організації навчальної діяльності.

Ми враховували, що пізнавальні мотиви формуються в ході активної навчальної діяльності школярів, а не випереджають її, а також те, що мотиваційні установки ніколи не є ізольованими, а розвиваються і виявляються в діяльності як складне інтеграційне утворення, як своєрідний синтез

різноманітних особистісних, інтелектуальних, емоційних і вольових властивостей. Процес мотивації навчання вимагав багатопланового виховного впливу, тому розроблені нами психолого-педагогічні умови і застосовані педагогічні впливи з метою ефективного формування мотивів опанування іноземної мови носили комплексний характер.

Ми також враховували, що навчальна діяльність впливає на характер мотивації не прямо, а опосередковується рядом чинників навчання - взаємодією з учителем, його досвідом і майстерністю, успішністю школярів, тобто мова йде про дидактичний план мотивуючих чинників, що виявляються як певні компоненти процесу навчання. Тому ми виділили чотири блоки чинників, які, на наш погляд, мотивують учнів до опанування іноземної мови:

1.Зміст і тематика навчання. Цільова орієнтація навчального матеріалу мала для нас першочергове значення. При розробці тематичних планів та планів окремих уроків, при доборі навчального й ілюстративного матеріалу ми враховували характер потреб старших підлітків в самовираженні, в залученні до світу дорослих. Для стимуляції пізнавальних інтересів добирались тексти, що забезпечували новизну змісту, актуалізацію та відновлення вже засвоєних знань, відображали сучасні досягнення науки, коло інтересів учнів 7-9 класів, історичні та краєзнавчі проблеми, мали практичну значущість.

2. Організація процесу навчання. Навчальний процес будувався на основі особистісно-діяльнісного підходу з максимальним урахуванням минулого досвіду старших підлітків, їх індивідуальних і вікових особливостей та організовувався як навчальна діяльність суб'єкта, об'єктом якої є діяльність мовленнєва.

Визначаючи навчальний процес як взаємодію вчителя та учня, спрямовану на досягнення спільної пізнавальної мети, виділяємо такі кроки його проектування:

·

· проектування дій учнів ( на основі аналізу вихідного рівня учня);

· вибір соціальних форм;

· вибір навчального матеріалу;

· вибір допоміжних засобів навчання;

· дії вчителя (чим більше учитель відступав на задній план, тим більше шансів мали учні бути у центрі того. що відбувається на уроці, тому девізом став вислів "Keiner schweigt und alles spricht, das ist toller Unterricht" (Ніхто не мовчить, а усі говорять - от це класний урок).

Поряд з технологічними аспектами організації навчального процесу нами створювались такі психолого-педагогічних умови, що забезпечують формування в учнів потреби в активному опануванні системи мови та способів оперування набутими знанням (включення учнів у ситуації активного інтелектуального і морального вибору; розвиток в учнів позитивних емоцій; педагогічне спілкування; різноманіття форм соціальної роботи; проблемність; включення елементів дослідження, творчі роботи; здійснення зворотного зв'язку).

3. Використання адекватних засобів навчання. Нами складена шкала найбільш вживаних засобів навчання (із погляду їхнього мотивуючого характеру): телебачення (93%), діапозитиви (81%), ілюстрації підручника (61%), географічні карти (56%), слайди в комплексі з магнітофонним записом (42%), фолії (40%), ілюстрації, які підготував вчитель (17%). Зазначимо, що засоби навчання суттєво сприяють мотивації за умови їх доцільного, систематичного, комплексного, безперервного застосування відповідно до

конкретних умов навчання.

4. Створення ситуації успіху Успіх насамперед пов'язаний із почуттями радості, емоційного піднесення, які відчуває людина у результаті виконаної роботи. Пам'ятаючи про ці позитивні емоції, суб'єкт діяльності і наступного разу візьметься за роботу. Отже, якщо допомогти людині якось досягти позитивного результату, то тим самим можна вмотивувати його на майбутню діяльність.

Створюючи ситуацію успіху, ми зіткнулися з проблемою різної реакції школярів на запропоновані вчителем прийоми. На кожному з етапів ми вирішували її в такий спосіб:

·

·

· результативний етап як порівняння передбачуваної оцінки з реальною, вимагав від вчителя організувати роботу таким чином, щоб перетворити результат попередньої діяльності, в емоційний стимул, в усвідомлений мотив для виконання наступного завдання. Орієнтиром було співвідношення зусиль, затрачених учнем на виконання завдання, і результату його навчальної діяльності.

Отже, створення ситуації успіху забезпечує:

- на мотиваційному етапі основу для формування позитивних емоцій до майбутньої діяльності;

- на операційному - умови успішного виконання завдання, які є емоційно та інтелектуально привабливими для учнів;

- на результативному етапі - підсилює активне ставлення до навчання, перетворивши його мотив у мотив до нової діяльності, або коректує сформоване негативне (рідше нейтральне) ставлення.

Таким чином, ситуація успіху стала не просто педагогічним прийомом, а умовою виховання такого ставлення до навчання, яке сприяє прояву і розвитку пізнавальної активності учнів, їх самопізнанню, формуванню ставлення до себе і самовираженню.

Аналіз результатів дослідно-експериментальної роботи дозволив констатувати зміни, які відбулися у ставленні учнів до предмету "Іноземна мова." Наше дослідження показало, що позитивні мотиви багато в чому визначаються характером пізнавальної діяльності, її організацією і тими умовами, у яких вона протікає. В результаті проведення експериментального навчання значно підвищились показники інтенсивності комунікативних та пізнавальних мотивів. Результатом розвитку названих мотивів навчання стали поліпшення фактичних знань з мови і формування відповідних умінь, що знайшло вираження в підвищенні успішності з предмету.

Кількісні показники динаміки пізнавальної активності учнів експериментальних і контрольних груп по чотирьом групам представлено в табл.1. Першу групу складали учні, у яких пізнавальна активність слабко виражена; до другої - віднесені учні з помірною вираженістю; до третьої увійшли учні, що мають ці показники вище середніх; четверту групу склали учні, у яких зафіксовано високі показники пізнавальної активності.

Таблиця 1

Динаміка пізнавальної активності опанування іноземної мови

учнями 7-9 класів ( у %)

До експерименту (середні по двом групам) Після завершення експерименту

Експериментальні групи Контрольні групи

7 кл. 8 кл. 9 кл. 7 кл. 8 кл. 9 кл. 7 кл. 8 кл. 9 кл.

Перша група 13,3 13,8 11,1 - 7,1 - 6,6 7,1 15,4

Друга група 43,3 37,9 40,7 26,7 26,6 21,4 46,7 35,7 30,8

Третя група 26,7 34,5 37,1 46,6 53,3 50 33,3 42,8 30,8

Четверта 16,6 13,8 11,1 26,7 20 28,6 13,3 14,3 23,1

Дані динаміки пізнавальної активності учнів експериментальної групи свідчать, що в ході формуючого експерименту відбувається певна трансформація, перехід на більш високий рівень пізнавальної активності (відносно активний і навіть виконавчо-активний рівень) в учнів експериментальної групи, тоді як в учнів контрольної групи рівень пізнавальної активності мало змінився.

Результати спостережень за поведінкою підлітків на уроках говорять про те, що активність і самостійність їх значно зросла. Якщо в ході констатуючого експерименту 62 % від загального числа тих, що беруть участь у дослідженні, підлітків брало активну участь у навчальному процесі (виправляли помилки товаришів при відповіді, ставили вчителю питання по ходу пояснення і т.д.), то після закінчення формуючого експерименту 91% семикласників, 89% восьмикласників і 93% дев'ятикласників показали високу працездатність, пізнавальну активність, відповідальність, творчий настрій і зацікавленість.

Вивчення рівнів сформованості мотивів опанування іноземної мови через результати і характер протікання навчальної діяльності в учнів 7-9 класів дозволяє зробити висновки про ефективність реалізації психолого-педагогічних умов в рамках запропонованої програми формуючого експерименту.

Таблиця 2

Динаміка рівнів сформованості мотивів опанування іноземної мови учнями 7-9 класів ( у %)

Експериментальні групи Контрольні групи

До експерименту Після завершення експерименту До експерименту Після завершення експерименту

7 8 9 7 8 9 7 8 9 7 8 9

Низький 27 33 29 - 13 - 20 7 15 6 7 15

Середній 40 33 29 27 27 21 40 35 31 46 35 31

Високий 27 20 29 40 33 43 27 36 23 33 42 31

Вищий 7 13 14 33 27 36 13 21 31 13 14 23

Наведені дані свідчать про суттєве підвищення високого та вищого рівнів сформованості мотивів опанування іноземної мови учнями 7-9 класів в експериментальних групах (високий рівень: 7 кл. - з 27 % до експерименту до 40% після завершення експерименту; 8 кл.- з 20% до 33%; 9 кл. - з 29% до 43% та вищий рівень: 7 кл.- з 7% до 33%; 8 кл.- з 13% до 27%; 9 кл. - з 14% до 36% ) у той час, як суттєвих змін у співвідношенні рівнів сформованості даних мотивів у контрольних групах не відбулося, а за де-якими позиціями ( 8 кл. 21% до експерименту та 14 % після завершення експерименту) спостерігається негативна тенденція.

У процесі експериментального навчання вдалося знизити інтенсивність мотивів уникнення негативного емоційного досвіду: після завершення експерименту цей мотив не був названий жодним з підлітків. Формування названих мотивів привело до зміни характеру активності підлітків на уроках та при виконанні домашніх завдань, позитивної зміни звичних почуттів, які переживають підлітки у процесі вивчення іноземної мови.

Результати проведеного дослідження дають підставу для наступних висновків:

1. Теоретичний підхід у вивченні проблеми мотивів опанування учнями 7-9 класів іноземної мови дозволив визначити і уточнити основні дефініції предмету дослідження, зміст і структуру мотивів опанування іноземної мови, розглянути чинники та умови, що детермінують процес їх формування.

Доведено, що навчальна діяльність, як і всяка інша, здійснюється під впливом певних спонукань, які виступають як джерела активності учня і утворюють мотиваційний бік навчальної діяльності. Мотиваційна сфера учіння – складне ієрархічне утворення, що містить як безпосередньо діючі мотиви, так і свідомо прийняті наміри, що виходять із відповідних норм, принципів і суспільних ідеалів.

2. У вітчизняній і зарубіжній науці ще не склалась єдина класифікація мотивів навчання. Більшість дослідників виділяють: групи мотивів навчання - соціальні і пізнавальні, в залежності від їх зв'язку з навчальним процесом; рівні пізнавальних мотивів - широкі пізнавальні, навчально-пізнавальні, мотиви самоосвіти, і рівні соціальних мотивів - широкі соціальні, вузькоособистісні, утилітарні, комунікативні мотиви, мотивація соціального співробітництва, уникнення неприємностей (тривожності), а також розглядаються етапи розвитку мотивів, їх змістовні та динамічні якості, ступінь прояву і усвідомлення в навчальному процесі.

3. Результатом аналізу і систематизації окремих підходів до вивчення мотивації навчання, їх ціннісного, цільового аспектів та аспекту спрямованості, дозволило виділити та розглянути види мотивів, які виступають найбільш значущими для процесу опанування іноземної мови: широкі соціальні мотиви; пізнавальні мотиви, що породжуються самою навчальною діяльністю; комунікативні мотиви, мотив участі в навчальному процесі; мотиви соціальної ідентифікації; мотиви особистісного розвитку (професійного самовизначення, матеріального благополуччя); мотиви успіху (самоствердження, самовираження); мотиви уникнення неприємностей.

4. Теоретичний аналіз та вивчення практичного досвіду запровадження розроблених нами психолого-педагогічних умов опанування учнями 7-9 класів іноземної мови і труднощів, які виникають у цьому зв'язку, дозволив виділити три комплекси чинників, що визначають і обумовлюють цей процес: соціальні чинники (соціально-економічні, соціально-педагогічні, соціокультурні); особистісні та освітні чинники, які створюються вчителем безпосередньо в навчальній діяльності на уроці.

5. Ефективність навчальної діяльності з іноземної мови значною мірою залежить від науково-методичного професіоналізму вчителя, його розуміння, що процес засвоєння знань набуває особистісного сенсу для старшого підлітка, стає суб'єктивно необхідним і важливим, коли максимально сприяє його об'єктивним потребам у самовизначенні, самоствердженні в колективі однолітків, у збереженні престижу і високої самооцінки, прагненні до самореалізації і самовиховання, як компонентів самосвідомості, що формується в цьому віці.

6. Пізнавальні мотиви формуються в ході активної навчальної діяльності школярів, через актуалізацію дорослими окремих вже реально діючих мотивів і у процесі свідомого розуміння учнями спонукань, ідеалів, цілей, які перетворюються в реально діючи мотиви в ході самої навчальної діяльності. Процес мотивації вимагає багатопланового впливу, який має комплексний характер і спрямованість на усі сфери особистості учня. Навчальна діяльність впливає на характер мотивації не прямо, а опосередковується особистістю вчителя, певними компонентами процесу навчання.

7. Розуміння навчального матеріалу, усвідомлення його особистісного сенсу, можливо за умови, коли матеріал стає предметом дій, безпосередньою метою навчальної діяльності учнів. Зміст навчального матеріалу має відповідати віковим особливостям учнів, містити маловідомі, цікаві факти, які задовольняють допитливість учня і відповідають його інтересам; мати зв'язок із життям; використовувати тексти, які містять не тільки інформацію, але й спонукають до міркування, та викликають бажання висловлюватися.

8. Організація процесу навчання з іноземної мови передбачає створення психолого-педагогічних умов інтелектуальної, емоційної та мовленнєвої активності учнів у процесі сприйняття, тренування та вживання тематичного матеріалу через:

- реалізацію в навчальному процесі адекватних моделей і технологій навчання, що забезпечують суб'єктно-суб'єктну взаємодію і спілкування вчителя з учнями, учнів між собою на кожному етапі уроку: визначення цілей, проектування та організації навчальної діяльності, її реалізації, а також контрольно-аналітичному етапі. Особистісно-зорієнтовані, комунікативні технології навчання забезпечують оптимізацію викладання іноземної мови, мотивацію опанування цього предмету, розширення пізнавальної сфери учнів, залучення їх у спільну пізнавальну діяльність, особистісний розвиток учнів і розвиток колективу класу, стимулювання самоосвіти, самовиховання і самоконтролю;

- використання вчителем природного мотиву допитливості підлітків, який стимулює пізнавальні інтереси учнів, виступає сильним мотивуючим чинником;

- створення умов емоційної привабливості занять іноземною мовою, що сприяє отриманню підлітками задоволення і радості від діяльності, міцному і швидкому запам'ятовуванню навчального матеріалу, формуванню позитивної взаємодії учнів, яка в більшості випадків стимулює успіх учнів;

- використання вчителем різноманітних форм самостійної, групової і парної роботи, проблемності завдань і ситуацій, елементів дослідження, творчих і практичних робіт, що стимулює пізнавальну активність учнів.

9. Засоби навчання суттєво сприяють мотивації за умови їх доцільного, систематичного, комплексного, безперервного застосування відповідно до конкретних умов навчання. Найбільшим мотивуючим потенціалом володіють візуальні і аудіовізуальні засоби: телебачення, діапозитиви, ілюстрації підручника і підготовлені вчителем, географічні карти, слайди в комплексі з магнітофонним записом,