Рівненський державний гуманітарний університет

Чабан Інна ПетрІвна

УДК 796.071.5:614.2.

Оздоровчо–прикладне фізичне виховання студентів спеціального медичного відділення з використанням тренажерних пристроїв

24.00.02 – фізична культура, фізичне виховання різних груп населення

Автореферат

дисертації на здобуття наукового

ступеня кандидата наук з фізичного виховання та спорту

Рівне – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Київському національному лінгвістичному університеті, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник доктор педагогічних наук, професор

Дубогай Олександра Дмитрівна, Національний педагогічний університет ім. М.П.Драгоманова, завідувач кафедри фізичної культури та здоров’я

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

Поташнюк Раїса Захарівна, Міжнародний університет “РЕГІ” імені академіка Степана Дем’янчука, завідувач кафедри фізичної реабілітації;

кандидат педагогічних наук, доцент

Богініч Ольга Любомирівна, Національний педагогічний університет ім. М.П.Драгоманова, доцент кафедри дошкільної педагогіки

Провідна установа: Державний науково-дослідний інститут фізичної культури і спорту, відділ науково-організаційної роботи, Державний комітет України з питань фізичної культури і спорту

Захист відбудеться “ 5 ” грудня 2002р. о 1300 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 47.053.01 у Рівненському державному гуманітарному університеті за адресою: 33028, м. Рівне, вул. С. Бандери, 12.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Рівненського державного гуманітарного університету за адресою: 33000, м. Рівне, вул. Остафова, 31.

Автореферат розісланий 4 листопада 2002 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Осьмак Л.П.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Фізична культура – це частина загальної культури людини, духовного надбання суспільства, що використовуєтся для фізичного загартування. На жаль, все ще існує недостатня освіченість нашого суспільства з питань здорового способу життя та основ оздоровчої фізичної культури.

Зміна екологічної обстановки, зниження фізичних навантажень, зростання нервово-психічних напружень, потоку інформації – все це стимулює розвиток різних хвороб, а також сприяє “змоложенню” тих, які раніше були притаманні людям старших вікових категорій (О.Д. Дубогай, 1995; Р.З. Поташнюк, 1997).

За останні п’ять років частота захворювань на серцево-судинні хвороби в молодому віці збільшилась у 2-2,5 рази, смертність від ішемічної хвороби серця серед молоді за останні 10 років збільшилась на 5-15%. Поширюється наявність підвищеного артеріального тиску серед молоді (О.А. Пирогова, 1989).

Проблема фізичної підготовки студентів, зміцнення їх здоров’я засобами фізичної культури привертає увагу багатьох дослідників. Багато авторів (А.В. Магльований, 1998; Б.М. Мицкан, 1996; І.П. Волков, 1988; Н.П. Голева, 1999; О.Д. Дубогай, 2002) розглядають формування потреби студентів у фізичній підготовці як процес свідомих, безперервних педагогічних дій, які неможливі без мотиваційних установок особистості. Мотивація забезпечує позитивні зрушення в орієнтації цінностей і підвищує активність студентів.

Відповідно до наукових даних існують установчі вимоги з фізичного виховання, які спрямовані на розвиток рухових якостей і забезпечення фізичної підготовки студентів.

Реалізація вимог програми наштовхується на ряд проблем. Ці проблеми ускладнюються тим, що загальноосвітня школа не вирішує повною мірою завдання фізичного розвитку і фізичної підготовки молоді. Студенти першого року навчання, як показало дослідження (Козлова С.І., 1991, Попов М.Д., 2002, Дубогай О.Д., 1995), ні психологічно, ні фізично не підготовлені до занять фізичною культурою в рамках вимог вузівської програми з фізичного виховання.

Особливе значення фізичне виховання набуває для тих студентів, хто в зв’язку з перенесеними захворюваннями не може повною мірою використовувати можливості загальноприйнятої системи фізичного виховання.

Раціональне й ефективне використання засобів і методів фізичної культури є актуальною задачею, тим більше, що в навчальних закладах досить велика кількість студентів мають відхилення в стані здоров’я. Їхня чисельність раніше коливалась від 5% до 15%, а тепер в окремих гуманітарних вузах – до 30% (Мізеров М.М., 1980; Козлова С.І., 1991).

Між тим, дані багатьох вчених, а також власна практика переконують у щорічному збільшенні не тільки вихідної чисельності спеціального медичного відділення, до якого відносяться студенти, що мають відхилення в стані здоров’я, але і збільшення числа студентів, що переходять у спеціальне медичне відділення від курсу до курсу.

Створення для студентів спеціального медичного відділення умов найбільшого сприяння для реалізації можливостей при виборі фізичних навантажень у відповідності до рівня здоров’я та психоемоційного стану (Г.Л. Апанасенко, 1992; В.І. Завацький, 1997), індивідуального підходу до занять фізичними вправами та програм навантаження, можливість самооцінки своєї фізичної кондиції – все це не тільки сприяє підтримці та зміцненню здоров’я, рухової підготовленості, фізичного розвитку, але й позитивно впливає на підготовку до майбутньої професійної діяльності.

Проблема нашого пошуку полягає у відсутності методико-експериментальних досліджень в області комплексного підходу до виховання майбутніх фахівців, що мають відхилення в стані здоров’я і віднесених у період навчання у вищих навчальних закладах до спеціального медичного відділення, і включає не тільки підтримку рівня і зміцнення здоров’я, фізичну підготовку, а також виховання особистості студента, його загальної і фізичної культури.

Значення цих досліджень зростає в зв’язку з тим, що фізичні можливості студентів спеціального медичного відділення знижені, вони більш схильні до захворювань, а навантаження при навчанні і у побуті витримують такі ж, як практично здорова людина. Отже, недостатня теоретична і методична обґрунтованість проблеми комплексного підходу до фізичного виховання майбутніх педагогів, що мають певні вади здоров’я та віднесені до спеціального медичного відділення й визначили тему нашого дисертаційного дослідження “Оздоровчо–прикладне фізичне виховання студентів спеціального медичного відділення з використанням тренажерних пристроїв”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до зведеного плану науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури і спорту на 1998-2000 р.р. Державного комітету України з питань фізичної культури і спорту по напрямку досліджень 1.4 “Програмно– нормативні, статистичні дослідження, соціально-економічне та правове обгрунтування фізичного виховання різних груп населення та оздоровчої фізичної культури” № 1164 та цільової комплексної програми “Фізичне виховання – здоров’я нації” №963/98, затвердженої Кабінетом Міністрів України 1.09.1998 р.

Об’єкт дослідження: процес фізичного виховання студентів з відхиленням в стані здоров’я у вищих навчальних закладах.

Предмет дослідження: програма комплексної підготовки засобами фізичної культури з застосуванням тренажерних пристроїв та корекція психоемоційного стану і фізичного здоров’я студентів спеціального медичного відділення.

Мета дослідження – обгрунтування комплексного підходу у розробці оздоровчо-прикладної підготовки студентів спеціального медичного відділення з використанням тренажерених пристроїв в процесі фізичного виховання у вищому навчальному закладі.

Задачі дослідження:

1. Вивчити особливості психофізичного стану та мотиваційного ставлення студентів спеціального медичного відділення до занять з фізичного виховання.

2. Визначити рівень фізичного розвитку, функціонального стану організму і фізичної підготовленості студентів спеціального медичного відділення гуманітарних факультетів.

3. Встановити раціональний обсяг і інтенсивність навантажень при використанні тренажерних пристроїв з позиції біомеханічного обґрунтування структури вправ та урахування їх фізіологічного впливу на окремі м’язові групи і функціональний стан організму студентів спеціального медичного відділення.

4. Обгрунтувати засоби і методи комплексного підходу використання тренажерних пристроїв для оптимізації оздоровчо-прикладного фізичного виховання студентів спеціального медичного відділення вищих навчальних закладів гуманітарного профілю.

Методологічна основа дослідження грунтується на:–

філософських положеннях про взаємозв’язок фізичної культури з духовним розвитком особистості;–

положеннях теорії та методики фізичного виховання щодо впливу занять на фізичний розвиток і функціональний стан молоді;–

психологічних положеннях про взаємозв’язок фізичної підготовленості і психоемоційного стану готовності студентів до педагогічної діяльності;–

оздоровчих ідеях фізичної культури, фізичного виховання та здорового способу життя;–

педагогічних ідеях виховання здорової, сильної і фізично міцної молоді, як генофонду нації.

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених задач та досягнення мети використані такі методи дослідження: теоретичний аналіз і узагальнення наукової літератури; опитування (анкетування); педагогічні спостереження, які включали кінофотозйомку біомеханічних характеристик виконання вправ на тренажерах; тестування рівня фізичного стану (КОНТРЕКС-2), фізичної працездатності, аеробної продуктивності організму, рухової підготовленості та функціонального стану серцево-судинної та дихальної систем; педагогічний експеримент. Результати експерименту підлягали кількісній оцінці з використанням методів математичної статистики.

Наукова новизна дослідження:

- розширено уявлення про взаємозв’язок між психоемоційним і фізичним станом та мотиваційним ставленням студентів спеціального медичного відділення до фізичного виховання;

- обґрунтовано і розроблено засоби і методи комплексного підходу при використанні тренажерних пристроїв з урахуванням психофізичних можливостей організму студентів спеціального медичного відділення для оптимізації рівня їх оздоровчо-прикладної фізичної підготовки;

- доповнені існуючі в літературі дані про використання тренажерних пристроїв з позиції їх біомеханічної структури для обґрунтування фізіологічного впливу на окремі м’язові групи та функціональний стан організму в цілому студентів спеціального медичного відділення згідно нозологічним формам захворювання;

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що встановлена послідовність використання тренажерних пристроїв з навантаженням оптимального обсягу та рівня інтенсивності, різної спрямованості відповідно нозологічним формам захворювання студентів та їх мотивації до занять фізичними вправами з метою підтримки і корекції стану здоров’я засобами фізичної культури. Одержані результати можуть бути використані:

- у навчальному процесі студентів спеціального відділення вищих навчальних закладів при викладанні дисципліни “Фізичне виховання”;

- у розробці індивідуальних програм та проведенні факультативних занять із студентами гуманітарних факультетів вищих навчальних закладів;

- при підготовці фахівців у галузі фізичного виховання для роботи з студентами спеціального медичного відділення.

Розроблені програми занять, таблиці, наочні посібники, схеми були широко впроваджені у практику фізичного виховання студентів спеціального медичного відділення та апробовані протягом 1998-2002 року на кафедрі фізичного виховання Київського державного університету харчових технологій, протокол №7 від 12.03.2002р., Київського національного університету технологій та дизайну, акт від 2001р., на кафедрі фізичного виховання Черкаського державного університету ім. Б. Хмельницького, протокол №10 від 6.06.2002р.

Особистий внесок здобувача полягає у розробці основних ідей та положень комплексної програми використання тренажерних пристроїв з навантаженням різної інтенсивності та спрямованості у програмуванні занять в спеціальному медичному відділенні відповідно рівню психофізичного стану і нозології захворювань студентів, а також розробці біомеханічних характеристик вправ на тренажерних пристроях, безпосередньому здійсненні всього обсягу експериментальної роботи, аналізу її результатів та їх впровадженню.

Вірогідність та аргументованість результатів дослідження забезпечується аналізом значної кількості наукових і навчально-методичних джерел з теми дослідження; використаними методами дослідження у відповідності із завданнями і предметом дослідження; впровадженням методики індивідуального дозування обсягу та інтенсивності навантажень, спрямованості та послідовності використання тренажерних пристроїв у програмі занять спеціального медичного відділення у вищих навчальних закладах.

Апробація результатів дослідження. Матеріали досліджень висвітлювались на кафедральній науковій конференції, на міжнародній науково-практичній конференції “Психолого-педагогічне забезпечення підготовки фахівців гуманітарного профілю у вищих навчальних закладах” (травень, 2001р.), на ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції (квітень, 2002р.), на науково-практичній конференції (м. Львів, 1993р.).

Публікації. Результати дослідження висвітлені в 23 наукових та науково-методичних працях, в тому числі у трьох статтях у фахових наукових виданнях, у 1 методичному посібнику та 3 методичних рекомендаціях (у співавторстві), у 17 статтях для збірників міжвузівських, республіканських, міжнародних науково-практичних конференцій. Автор має два авторських свідоцтва на винахід.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація викладена на 172 сторінках комп’ютерної верстки і складається із вступу, шести розділів, висновків, списку використаної літератури (148 вітчизняних і 39 іноземних джерел), додатків. У роботі вміщено 47 малюнків, 21 таблиця, 3 номограми, банк вправ на 12 тренажерних пристроях.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт, предмет, мету, задачі та методи дослідження. Визначено теоретико-методологічну основу дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення роботи, відображено особистий внесок здобувача, наведені дані про впровадження та апробацію основних результатів науково-пошукової роботи. Встановлені показники вірогідності та аргументованості результатів дослідження, наведені публікації автора та структура роботи.

У першому розділі “Стан питання оздоровчо-прикладного фізичного виховання у вищих навчальних закладах” проведено аналіз теоретичних основ рухової активності і здоров’я сучасної людини, роль фізичної культури в житті людини та її професійній діяльності з позиції, що фізична активність міцно пов’язана із трьома аспектами здоров’я: фізичним, психічним і соціальним. Недостатність рухової активності призводить до неузгодженості взаємодії як окремих систем організму між собою, так і організму в цілому з зовнішнім середовищем, знижується адаптаційна здатність організму. В значній мірі це відноситься до студентської молоді, спосіб життя якої характеризується зростанням інтелектуального навантаження на тлі зниженої рухової активності.

Погіршення рівня фізичної активності та тривале обмеження її у студентів з відхиленням в стані здоров’я призвели до того, що тільки 2% з них виконують нормативи Державних тестів оцінки фізичної підготовленості населення України. Певною мірою це актуально для студентів – майбутніх педагогів.

Характер педагогічної праці та основні причини професійного стомлення педагогів висувають великі вимоги до сили нервової системи, урівноваженості та фізичних можливостей працівників освіти.

У професійній діяльності вчителів майже відсутній фізичний компонент в роботі. Однією з особливостей праці вчителя є постійна напруга уваги та емоційні збудження. Досліджено (М.Я. Віленський, Р.С. Сафін, 1989), що під впливом розумово-емоційної роботи відбувається “вегетативна буря” не за рахунок м’язової напруги, а за рахунок мозкових утворень. Ці зміни відмінні від тих, що спостерігаються при фізичному навантаженні. Все це призводить до погіршення загального стану здоров’я. Такий негативний вплив виявляється насамперед в серцево-судинній та інших патологіях.

У дослідженнях багатьох авторів було відзначено, що 75% педагогів займаються фізичною культурою тільки епізодично або взагалі не займаються. У третини обстежених осіб були виявлені патологічні зміни з боку серцево-судинної системи. Статистика показує, що ці захворювання та їх ранні симптоми виявляються першорядними причинами непрацездатності.

Встановлено, що істотно важливим є взаємозв’язок між станом здоров’я студентської молоді і її руховою активністю у дитячому і підлітковому віці. Відповідно до цієї концепції, недолік рухової активності в підлітковому віці сприяє неповному використанню генофонду, обмеженню розвитку організму, що в значній мірі обумовлює стан здоров’я в “студентський період”.

Здоров’я в чималому ступені послаблене ще і тому, що студенти не привчені піклуватися про нього. Школа, медичні працівники і батьки не допомагають в належній мірі навчитися підтримувати своє здоров’я.

Між тим, загально визнано, що застосування фізичних вправ передбачає широкий спектр позитивного впливу на організм студентів. Особливе значення фізичне виховання набуває для тієї групи студентів, у якої наявність хронічних хвороб або їх залишкові явища загрожують зниженням працездатності і навіть перспективами ранньої інвалідності. Поряд з профілактикою негативних наслідків захворювань студентів спеціального медичного відділення заняття фізичною культурою є дієвим засобом підвищення професійної працездатності.

Це набуває особливого значення з урахуванням специфіки майбутньої професії, так як виявлено, що особливостями праці вчителя є постійне нервове напруження, навантаження на голосовий апарат, а зміна ритму дихання при викладанні навчального матеріалу призводить до гіпоксії, збільшенню обміну речовин. З цих причин 68,6% педагогів вказали на поганий стан здоров’я, а 27,8% вчителів обмежили обсяг педагогічної діяльності після 2-3 років роботи. Виходячи з вищеозначених положень особливого значення набуває оздоровчо-прикладна спрямованість навчання і виховання майбутнього педагога, яка передбачає забезпечення цілеспрямованого впливу на стан здоров’я і має велике значення при вихованні особистісних якостей і професійно значущих знань, умінь, навичок і здібностей.

Особлива роль в цьому належить фізичному вихованню, метою якого є забезпечення високої працездатності і творчого довголіття педагогічних кадрів, можливості працювати без перевантажень на тлі фізичного комфорту.

Практична готовність до специфіки професії характеризується сформованістю на необхідному рівні у майбутніх педагогів професійних умінь з’єднаних з фізичною і функціональною підготовленістю.

У сучасній програмі фізичного вихованя у спеціальному медичному відділенні відсутні конкретні рекомендації по організації та змісту навчальних занять згідно фізичним можливостям кожного студента. Між тим, проблема підвищення значущості індивідуального підходу до студентів спеціального медичного відділення дуже актуальна. Рішення цього питання знаходиться у площині використання методу програмованого навчання, в основі якого лежить тренування за спеціальними навчальними програмами з використанням тренажерних пристроїв. Застосування тренажерних пристроїв дозволяє істотно розширити варіативність засобів і методів фізичної культури, планувати топографію включення в роботу м’язових груп, точно дозувати інтенсивність і спрямованість навантаження, практично нівелювати необхідність в навчанні техніці виконання вправ і тим самим підвищити оздоровчу і лікувальну ефективність занять з фізичного виховання.

У другому розділі “Методи та організація дослідження” розкриваються методи, етапи та організація дослідження відповідно до мети та завдань.

Розв’язання поставлених завдань здійснювалось за допомогою аналізу та узагальнення наукової літератури; опитування та анкетування студентів; аналізу біомеханічної характеристики вправ на тренажерах; тестування для визначення фізичного розвитку, фізичної працездатності (PWC170), функціонального стану серцево-судинної і дихальної систем (МСК), рухової підготовленості студентів спеціального медичного відділення; визначення рівня фізичного стану (КОНТРЕКС-2); педагогічного експерименту; методів математичної обробки даних.

Фізичний розвиток студентів оцінювався за антропометричними показниками – довжина та вага тіла, життєва ємність легень (ЖЄЛ), росто-ваговий індекс Кетле, розраховувались належні величини життєвої ємкості легень (НЖЄЛ), нормальна вага тіла, надлишкова вага тіла.

Функціональний стан серцево-судинної системи оцінювався за допомогою функціональної проби – 20 присідань за 40 секунд (С.А. Душанін, 1978).

Рівень фізичного стану організму оцінювався за результатами тесту КОНТРЕКС-2 (Душанін С.А., 1985, Пирогова О.А., 1989, Іващенко Л.Я., Страпко Н.П., 1988). Для визначення рівня рухової підготовленості проводились тестування гнучкості, швидкості реакції, динамічної сили, швидкісної, швидкісно-силової та загальної витривалості.

Оцінка фізичної працездатності ґрунтувалася на результатах велоерго-метричного тесту PWC170 та показниках максимального споживання кисню (МСК). Визначалися показники частоти серцевих скорочень на електрокардіографі 6NEK-4 та показники артеріального тиску – систолічного та діастолічного (метод Коротокова) в спокої, під час велоергометричного тесту PWC170 та після нього. Значення МСК визначалися по номограмі Астранд-Рімінг (1970). Розраховувалась величина індексу Робінсона та адаптаційний потенціал Баєвського.

Біомеханічна і кінематична структура вправ на тренажерах визначалась за результатами кінофотозйомки. Розроблені формули розрахунку потужності та енергоемкості основних вправ, виконуваних на тренажерних пристроях.

Проведено анкетування для виявлення психофізичного стану та мотивації студентів до фізичного виховання.

Дослідження проводилися на базі Київського національного лінгвістичного університету. Дослідженням були охоплені 146 студентів І-ІІ курсів (дівчата 17-20 років) спеціального медичного відділення. Дослідження складалось з наступних етапів науково-педагогічного пошуку.

Перший етап (1996-1997 рр.) включав вивчення науково-методичної, психолого-педагогічної, медичної літератури; обґрунтування проблеми дослідження; формування робочої гіпотези. Були визначені мета, задачі і програма дослідження, вивчався педагогічний досвід організації занять фізичного виховання в спеціальному медичному відділенні.

Другий етап (1997-1998 рр.) – узагальнення досвіду використання тренажерних пристроїв в оздоровчому фізичному тренуванні. Вивчалася біомеханічна і динамічна характеристика вправ, виконуваних на тренажерних пристроях, їх вплив на функціональний стан організму та системи енергозабезпечення в залежності від обсягу, інтенсивності і тривалості роботи на тренажері.

Третій етап (1998-1999 рр.) – дослідницько-експериментальний, присвячений визначенню фізичного розвитку, фізичної працездатності (PWC170), функціонального стану серцево-судинної і дихальної систем (МСК), рухової підготовленості студентів спеціального медичного відділення.

Четвертий етап (1999-2001 рр.) полягав у розробці та апробації індивідуальних програм занять на тренажерах, визначенні оптимального обсягу та інтенсивності навантажень, оцінці ефективності динаміки змін психофізичного стану під впливом занять, розробці і впровадженні програм у навчальний процес спеціального медичного відділення студентів вищих навчальних закладів.

В третьому розділі дисертації “Класифікація тренажерів і вправ, які найчастіше використовуються в заняттях фізичного виховання студентів спеціального медичного відділення” проведена класифікація (рис. 1) тренажерних пристроїв та аналіз вправ на тренажерах по анатомо-функціональним ознакам з урахуванням біомеханічних характеристик, обсягу зайнятих м’язів при виконанні фізичних вправ, інтенсивності та потужності роботи, виконуваної на тренажерах.

Використання тренажерів, як засобів фізичного виховання, сприяло рішенню основних оздоровчо-прикладних задач при заняттях фізичними вправами студентів з послабленим здоров’ям. Впровадження тренажерів в навчальний процес спеціального медичного відділення дозволило більш чітко дозувати фізичні навантаження, вибірково впливати на серцево-судинну, дихальну систему, енергообмін, м’язову систему та опорно-руховий апарат. Основною перевагою використання тренажерів в навчальному процесі було те, що вправи на них не вимагали спеціального навчання, оскільки тренажер вже несе в собі певну запрограмовану дію. На підставі обґрунтованої нами класифікації вправ на тренажерах розроблена система їх використання відповідно поставленим на заняттях завданням, принципам індивідуалізації в залежності від психофізичного стану, рівня фізичної підготовленості відповідно нозологічним формам захворювання.

Ступінь впливу на організм фізичних вправ, що виконувались з застосуванням тренажерних пристроїв розраховувався за кінематичною і динамічною структурою рухів, рівнем рухової координації, кількості витраченої енергії по зворотній реакції серцево-судинної і дихальної систем.

Всі тренажери та вправи, що на них виконувались, класифікувались за наступними ознаками: кількості включення м’язових масивів у роботу; спрямованості впливу на розвиток рухових якостей; інтенсивності, потужності зусиль, що розвиваються.

Аналіз результатів біомеханічного дослідження фізичних вправ на тренажерах дозволив на підставі положень динамічної анатомії визначити не лише топографічні характеристики м’язових груп, що здійснюють рух, а і визначати режим, в якому працюють м’язи. Це давало змогу отримувати термінову інформацію про можливості дозування обсягу та інтенсивності навантажень, послідовності використання основних вправ на тренажерах, включення їх у програму занять, що забезпечувало індивідуальний підхід до кожного студента. Наочність інформації, виділення визначеної рухової структури фізичних вправ, доступність їх виконання, виявлення ступеню впливу на організм дозволили забезпечити ефективну профілактику і нівелювання патологічних процесів, визначити доцільну послідовність використання їх у заняттях. Розроблений банк використання вправ на тренажерах та оцінка їх по інтенсивності, енергетичним витратам, реакції серцево-судинної системи (за ЧСС) дозволила перейти до програмування занять оздоровчо-прикладної спрямованості в спеціальному медичному відділенні і тим самим вирішити питання індивідуального вибору фізичних навантажень.

В четвертому розділі “Особливості психоемоційного стану, фізичного розвитку, фізичної підготовленості та працездатності студентів спеціального медичного відділення” подано аналіз психоемоційного стану та мотивації студентів до занять з фізичного виховання, представлено порівняльний аналіз фізичного розвитку, фізичної працездатності, функціонального стану серцево-судинної та дихальної систем, рухової підготовленості та рівня розвитку фізичних якостей, студентів І-ІІ курсу основного та спеціального медичного відділення. Було проведено анкетування для виявлення мотиваційного відношення до фізичної культури , яке включало такі підрозділи:*

визначення виду фізичних навантажень, якими хотіли б займатися студенти у вузі;*

самооцінка себе, свого функціонального стану та фізичних можливостей;*

виявлення сфери бажань до приоритетних видів рухової активності;*

самооцінка фізичних можливостей при виконанні “популярних” видів рухової самореалізації (шейпінг, аеробіка, бодібілдинг та ін.);*

визначення ролі фізичного виховання в майбутній професійній діяльності студентів.

У такий спосіб дослідження визначення мотивації до занять фізичною культурою і зокрема її оздоровчої спрямованості дозволили встановити чітко виражений зв’язок комплексу психологічних проблем студентів з рівнем їх рухової підготовленості, фізичного розвитку і функціонального стану. Встановлена занижена самооцінка фізичних можливостей у студентів спеціального медичного відділення. Ступінь розбіжностей, визначених між рівнем фізичного стану і самооцінкою своїх фізичних можливостей визначалась нозологічною формою та тривалістю захворювання.

Характерно, що фізично слабкі і хворі студенти при виборі виду фізичних навантажень віддавали перевагу заняттям на тренажерах. Цей факт пояснювався тим, що студенти спеціального медичного відділення підсвідомо вибирали більш легкий вид фізичних навантажень з можливістю триматися руками за точку опори при виконанні фізичних вправ.

Результати анкетування дозволили розробити режим найбільшого психологічного сприяння для індивідуального вибору занять фізичними вправами відповідно психоемоційним уподобанням, популярним видам фізичних навантажень та пріоритетам у студентів з різними нозологічними формами захворювань.

Група студентів, яка визначила для себе найбільш психологічно комфортними заняття на тренажерах, була об’єднана в експериментальну групу (ЕГ), в яку увійшли 86 студентів спеціального медичного відділення з різними нозологічними формами захворювань. Відповідно, в контрольну групу (КГ) були об’єднані 60 студентів спеціального медичного відділення, які виявили бажання займатися по загальноприйнятій програмі занять у вищих закладах освіти.

При визначенні структури захворюваності за нозологічними формами встановлено, що провідне місце посідають хвороби серцево-судинної системи (23,3 ± 2,7%), органів дихання (19,1 ± 1,6%) та захворювання шлунково-кишкового тракту (9,6 ± 2,1%), які часто виникають на тлі порушень постави та хребта (24,7 ± 1,9%).

Порівняльний аналіз індивідуальних показників фізичного розвитку показує, що маса тіла студенток ЕГ була на 13,3 ± 3,8% вище норми, у КГ вага на 6,6 ± 2,7% перевищувала норму. Життєва ємкість легень в ЕГ становила 2823,2 ± 100,2 мл, що складає 80% належної величини життєвої ємкості легень. В КГ цей показник складав 2533,0 ± 87,9 мл, що становить 73% від належної життєвої ємкості легень.

У всіх випробуваних відзначалось зниження показників фізичної підготовленості: в ЕГ показник гнучкості складав 57,0%, а в КГ 66,0% від норми; динамічна сила в ЕГ дорівнювала 50,2% нормативної величини, в КГ групі цей показник був знижений на 39,3%; швидкісна витривалість складала 73,3% в КГ і 78,0% в ЕГ від належної величини. Швидкісно-силова витривалість була знижена на 10,0% в КГ і на 19,04% в ЕГ. Показник загальної витривалості в обох групах відповідав оцінці “дуже погано” за шкалою К.Купера.

Аналіз фізичної працездатності за результатами велоергометричного тесту PWC170 показав низькі показники як в експериментальній так і в контрольній групі, які складали 56,7+2,82вт в ЕГ і 63,3+2,79вт в КГ. Максимальне споживання кисню в ЕГ становило 30,1+1,06 мл/хв/кг і відповідало оцінці “погано”. В КГ цей показник становив 34,0+1,13 мл/хв/кг і відповідав оцінці “задовільно”.

Отримані в констатуючому експерименті дані дозволяють стверджувати, що рівень фізичного стану в цілому студенток спеціального медичного відділення “низький”. Проведене анкетування мотивації до занять фізичною культурою сприяло створенню режиму найбільшого психологічного комфорту при виборі виду занять фізичними вправами відповідно бажанню та руховим пріоритетам. Розглянуті характеристики психоемоційного і фізичного стану студенток та рівень їх функціональної і рухової підготовленості визначили доцільним впровадження тренажерів в навчальний процес.

П’ятий розділ “Особливості побудови занять з фізичного виховання оздоровчої спямованості з використанням тренажерних пристроїв” висвітлює особливості методики побудови занять із студентами спеціального медичного відділення в залежності від рівня фізичного стану, включення вправ різної спрямованості, індивідуальних можливостей організму та нозологічної форми захворювання.

Необхідною умовою ефективності впровадження розроблених індивідуальних програм було підсилення їх урахуванням мотивації студентів до занять фізичною культурою з використанням тренажерів, поглибленням спеціальних та загальних знань.

Співвідношення засобів оздоровчих занять, параметрів інтенсивності, тривалості фізичних навантажень, вибір потужності та пульсового режиму роботи розраховувались по номограмам (Рис. 2, 3,4) в залежності від рівня фізичного стану, визначеного за результатами експрес-контролю (КОНТРЕКС-2).

Це дало змогу розробити оздоровчі програми, суттєвістю яких стали дозовані фізичні навантаження відповідно функціональним і руховим можливостям організму. Індивідуальний підхід експериментальної програми виявився не тільки у виборі тренажерних пристроїв, але і у відповідній потужності навантаження згідно рівня фізичного стану студентів.

Застосування індивідуальних програм занять та дозування навантаження, використання тренажерних пристроїв в корекції фізичного стану, врахування психологічного стану та мотивації студентів дозволили підвищити активність та інтерес до систематичного відвідування занять з фізичного виховання.

У шостому розділі “Оцінка ефективності занять фізичними вправами з використанням тренажерних пристроїв у програмуванні занять для студентів спеціального відділення” висвітлені результати педагогічного дослідження та оцінка впливу індивідуальних програм занять з фізичного виховання на функціональний і фізичний стан та рівень працездатності студентів спеціального медичного відділення; дається порівняльна характеристика цих показників в експериментальній та контрольній групах.

Результати проведеного педагогічного експерименту показали, що після першого року під впливом занять фізичними вправами по різних методиках були відзначені позитивні зрушення функціонального стану і фізичного розвитку студентів в обох групах, однак в КГ спостерігалася лише тенденція до поліпшення, в той час як в ЕГ цей ефект виразився у вірогідно позитивних змінах по всіх визначених морфофункціональних показниках. Позитивні зміни визначались в поліпшенні діяльності апарату зовнішнього дихання. ЖЄЛ в ЕГ збільшилась з високим ступенем вірогідності (р<0,001). Процентне співвідношення ЖЄЛ і НЖЄЛ в ЕГ дозволяє побічно судити про більш високий рівень ефективності легеневої вентиляції під час м’язової роботи.

Відзначалося зниження ЧСС у спокої в обох групах (р>0,05). В ЕГ спостерігалось поліпшення відновлення пульсу після виконання функціональної проби з 11,5 уд/хв. до 5,1 уд/хв. (р<0,001). В КГ цей показник збільшився з 9,92,7 уд/хв. до 11,2 уд/хв.

Позитивні зрушення в ЕГ відзначалися при проведенні велоергометричного тесту PWC170 , в збільшенні сумарно виконаної роботи з 106,526,2 до 210,733,7 вт (р<0,001). Значно збільшилась кількість студентів ЕГ, які виконали субмаксимальне навантаження 75 вт, 2,7% студентів ЕГ показали рівень субмаксимального навантаження 125 вт. Збільшення показника фізичної працездатності свідчить про виражений позитивний вплив обраної нами методики дозування фізичних навантажень та їх змісту на рівень фізичного стану ЕГ. Спостерігалося збільшення МСК з високим ступенем вірогідності (р<0,001) у студентів ЕГ і збільшення відносного МСК до 34,00,9 мл/хв./кг. У КГ показник відносного МСК практично не змінився. Студенти залишилися на тому ж рівні фізичного стану, що і до початку занять.

Оцінка рівня розвитку фізичних якостей в ЕГ визначила поліпшення гнучкості та швидкісної витривалості. Більшість показників фізичної підготовленості вже після року занять відповідали нормативній величині, чи впритул наближались до неї. Дуже показовим у доцільності використання методики індивідуального програмування був результат 12-ти хвилинного тесту К. Купера. Цей показник в ЕГ виріс з 1288 до 1658 м (р<0,001). В КГ загальна витривалість практично не змінилася, намітилась тенденція до збільшення гнучкості.

Таким чином, отримані нами результати досліджень показали позитивні зміни фізичної підготовленості, функціонального стану серцево-судинної і дихальної систем в ЕГ під впливом занять з використанням тренажерних пристроїв.

Вірогідно знизилось значення індексу Робінсона, що свідчить про більш економічну роботу серця після дворічного періоду занять. Порівняння значення PWC170, зареєстрованого до і після курсу занять в ЕГ, дозволило виявити вірогідні (р<0,001) зміни, що характеризують підвищення фізичної працездатності і збільшення аеробної продуктивності організму студентів. У цілому в ЕГ PWC170 збільшилося з 56,72,82 вт до 86,93,71 вт. Сумарно виконана робота збільшилась з 106,526,2 до 21531,7 вт. Показник МСК в ЕГ зріс з 1,80,03 л/хв. до 2,210,03 л/хв., що становить 78,8% НМСК. Це дозволило студентам ЕГ перейти на більш високий рівень фізичного стану, що відповідав значенню “середній”.

У КГ після дворічного циклу занять не спостерігалась тенденція до поліпшення фізичної працездатності (PWC170), вони залишились на тому ж рівні фізичного стану, на якому були до експерименту.

У такий спосіб аналіз результатів проведених досліджень показав, що під впливом дворічних занять по різних методиках в експериментальній і контрольній групах відбулися позитивні зміни в обох групах. Ступінь цих змін був різним.

Таким чином, дослідження показали значне поліпшення фізичної активності, високий рівень розвитку фізичних якостей, більш досконалу реакцію на фізичне навантаження у студентів ЕГ. Це дає підставу вважати розроблену нами методику занять з використанням тренажерних пристроїв більш ефективною.

ВИСНОВКИ

1. Визначено, що зміна ціннісних орієнтацій студентів на підставі спеціального формування позитивного відношення у спеціальному медичному відділенні до пріоритетних для них видів фізичного навантаження є суттєвим стимулом, що формує позитивне ставлення до систематичних оздоровчих занять фізичними вправами.

2. Встановлена занижена суб’єктивна самооцінка фізичних можливостей згідно реального фізичного стану студентів спеціального медичного відділення.

3. Визначено, що вибір фізичних навантажень студентами спеціального медичного відділення в значній мірі обумовлюється рівнем фізичного стану, тобто чим нижче рівень фізичного стану, тим більше студентів виявляє бажання до занять на тренажерах підсвідомо сприймаючи їх як більш легкі фізичні вправи.

4. Вивчено, що рівень фізичного стану студентів спеціального медичного відділення є “низьким”, що підтверджується показниками фізичної працездатності за даними велоергометричного тесту PWC170, що дорівнювало 56,7 ± 2,82вт, аеробною продуктивністю, яка складала 66,7% належного максимального споживання кисню, результатами функціональних проб. У всіх обстежених визначалось зниження показників фізичної працездатності (від 2 до 6), а саме: гнучкість складала 57,0% від нормативної величини; динамічна сила – 50,2% від норми; швидкісна витривалість складала 78,0%; показник загальної витривалості відповідав оцінці – “дуже погано” за шкалою К.Купера.

5. Обґрунтовано, що раціональним обсягом є навантаження з інтенсивністю 50-55% від МСК, пульсовий режим складає 130-138 уд/хв., енергетичний рівень – 3,4 МЕТ. Послідовність використання тренажерів визначається рівнем фізичних можливостей студентів, нозологічною формою їх захворювання та задачами, які вирішуються на занятті.

6. Встановлені ефективні для студентів з різними захворюваннями тренажери за їх біомеханічною характеристикою, топографією м’язових груп, що здійснюють рух, ступенем навантаження на функціональні системи організму. Так, при серцево-судинних захворюваннях це є велотренажер, тренажери “Лабіринт”, “Інерційна доріжка”, “Шезлонг”; з захворюваннями органів дихання – “Веслування”, “Диски обертання”, тренажер “Упор”, “Шезлонг”; при захворюваннях органів травлення – “Вис обертання”, “Упор”, комплекс “Здоров’я” та “Шезлонг”; при порушеннях постави та хребта – “Упор”, “Диски обертання”, “Циліндричний еспандер”, “Шезлонг”, комплекс “Здоров’я”.

7. Визначено, що впровадження комплексного підходу до програмування занять з фізичного виховання з використанням тренажерних пристроїв виявило їх високу ефективність, яка знайшла своє відображення у поліпшенні функціонального стану, кардіореспіраторної системи у спокої та у реакції на дозоване навантаження, у збільшенні фізичної працездатності та позитивній динаміці результатів рухових тестів з високим ступенем вірогідності (р < 0,05 – 0,001).

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.Чабан І.П. Професійно-прикладна спрямованість фізичного виховання студентів-лінгвістів. // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. – Харків, 2002. – №15. – С. 66-72.

2. Чабан І.П. Аспекты оптимального программирования занятий физической культурой со студентами специального медицинского отделения. //Физическое воспитание студентов творческих специальностей. – Харьков, 2002. – №6. – с. 37-43.

3. Чабан І.П. Комплексний підхід в розробці нових технологій програмування занять фізичного виховання із студентами спеціального медичного відділення. // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. – Харків, 2002. – №16. – с. 3-10.

4. Глузман Л.С., Чабан И.П., Клименко Ю.Л., Козлова С.И., Вукста В.И., Новак Л.Н., Попов Н.Д., Пронько С.И. Тренажеры в оздоровительной физической тренировке: Учебное пособие. – Вища школа. – К., 1990. – 200 с.

5. Глузман Л.С., Козлова С.И., Чабан И.П. Использование тренажерных устройств для повышения эффективности занятий студентов специального медицинского отделения вузов: Методические рекомендации. – Минпрос СССР. – К., 1988. – 98 с.

АНОТАЦІЇ

Чабан І.П. Оздоровчо-прикладне фізичне виховання студентів спеціального медичного відділення з використанням тренажерних пристроїв. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 24.00.02 – фізична культура, фізичне виховання різних груп населення. – Рівненський державний гуманітарний університет, м. Рівне, 2002р.

Дисертація присвячена актуальній проблемі оздоровчо-прикладного фізичного виховання студентів у вищому навчальному закладі, які мають відхилення в стані здоров’я і віднесені у період навчання до спеціального медичного відділення.

Визначена основна концепція оздоровчо-прикладної підготовки студентів. Розроблена і обґрунтована методика складання індивідуальних програм занять з використанням тренажерних пристроїв. На підставі біомеханічного аналізу вправ на тренажерах створено банк даних та класифікація вправ з урахуванням їх впливу на організм студентів.

В процесі досліджень вивчалися мотиви до занять фізичною культурою, а також фактори, які спонукали студентів до активної діяльності з метою вдосконалення свого організму та зміцнення здоровя.

Визначений функціональний взаємозвязок результатів зростання рухової активності та психоемоційного стану студентів.

Дослідження проводились зі студентами 1-2 курсів гуманітарних факультетів. Експериментальне дослідження виявило, що впровадження у навчальний процес занять з використанням тренажерних пристроїв, індивідуальний вибір вправ та їх спрямованість на розвиток відстаючих рухових якостей сприяли підвищенню рівня фізичного стану студентів спеціального медичного відділення. Наближення до студентів інформації про стан їх здоров’я виявило підвищення мотивації щодо занять фізичними вправами, спонукало до розвитку у студентів оздоровчої самосвідомості і професійної самовизначеності як педагогів.

Ключові слова: фізичний стан, мотивація, оздоровчо-прикладна фізична підготовка, оздоровче мислення, здоровий спосіб життя, професійне самовизначення.

Чабан И.П. Оздоровительно-прикладное физическое воспитание студентов специального медицинского отделения с применением тренажерных устройств. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 24.00.02 – физическая культура, физическое воспитание разных групп населения. – Ровенский государственный гуманитарный университет, г. Ровно, 2002 г.

Диссертация посвящена актуальной проблеме оздоровительно- прикладного физического воспитания в вузе для студентов, которые в период обучения отнесены к специальному медицинскому отделению. Определена основная концепция оздоровительно-прикладной физической подготовки студентов.

Тренажеры, как средство физического воспитания способствовали решению основных оздоровительно-прикладных задач в занятиях со студентами с ослабленым здоровьем. Использование тренажеров в учебном процессе специального медицинского отделения позволило более четко дозировать физические нагрузки, избирательно воздействовать на сердечно-сосудистую и дыхательную системы, энергообмен, мышечную систему и опорно-двигательный аппарат. Основное преимущенство тренажеров состоит в том, что они сводят процесс обучения технике выполнения упражнений до минимума. На основании биомеханического анализа упражнений на тренажерах создан банк данных и их классификация с учетом воздействия на организм студентов, в соответствии с психоэмоциональным состоянием, а также нозологической формой заболения.

В процессе исследования изучалась мотивация к занятиям