ЕДОДЕЛАН
Харківський державний економічний університет
ВЕРЕЩАГіНА гАННА ВАЛЕНТИНіВНА
УДК 658.51 + 658.8
РОЗРОБКА та ОБГРУНТУВАННЯ ВИРОБНИЧОЇ І ЗБУТОВої СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВА
Спеціальність 08.06.02 — підприємництво, менеджмент
та маркетинг
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Харків – 2000
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана у Харківському державному економічному університеті, Міністерство освіти і науки України.
Науковий керівник - кандидат економічних наук, професор
ТИМОНІН ОЛЕКСАНДР МИХАЙЛОВИЧ
Харківський державний економічний
університет, професор кафедри менеджменту
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
БАБИЧ ВОЛОДИМИР ПЕТРОВИЧ
Харківський національний університет
ім. В.Н. Каразіна, завідуючий
кафедрою економіки і менеджменту
кандидат економічних наук, доцент
МАМОНОВА ВАЛЕНТИНА ВАСИЛІВНА
Українська академія державного управління
при Президентові України (Харківська філія),
завідуюча кафедрою регіонального управління
та місцевого самоврядування
Провідна установа – Київський державний торговельно-економіч-
ний університет, кафедра маркетингу,
Міністерство освіти і науки України, м. Київ
Захист відбудеться 03 липня 2000 р. о 1300 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради, шифр Д 64.055.01, у Харківському державному економічному університеті за адресою: 61001, м. Харків, пр. Леніна, 9-а.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного економічного університету за адресою: 61001, м. Хар-ків, пр. Леніна, 9-а.
Автореферат розісланий 02 червня 2000 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Дороніна М.С.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
В умовах ринкової економіки ефективна діяльність підприємств як у довгостроковому, так і в поточному періодах, темпи і напрямки їхнього розвитку залежать від правильного вибору виробничо-збутової стратегії, яка є початковою ланкою для планування роботи підприємства на всіх рівнях. При цьому необхідно, щоб прийняття рішень грунтувалось на достовірній інформації про зміни у зовнішньому і внутрішньому середовищі, враховувало велику кількість обмежень, зокрема місткість ринку або окремих його сегментів, ресурси підприємства та ін.; давало можливість виробити такий план дій, який дозволив би досягти визначеної підприємством мети, а також максимізації головного показника результатів роботи — прибутку.
Питання розробки збутової і виробничої політики досліджувались у роботах провідних вчених-економістів України та зарубіжних країн: В. П. Бабича, А.М. Золотарьова, О. М. Тимоніна, О. В. Ареф’євої, В. П. Хайкіна, Ф. Котлера, Д. Мерсера, Р. Акоффа, І. Ансоффа, Б. Карлофа, Р. Нішлага, В. С. Найдьонова, В. Леонтьєва, В. С. Пономаренка, Л. О. Української, О. І. Пушкаря, А. І. Яковлєва, В. М. Гриньової.
Актуальність теми. Зміна економічної формації привела до необхідності перегляду багатьох аспектів управління процесами виробництва і збуту. Практика використання різноманітних засобів, що успішно застосовувались раніше у вітчизняній практиці та в плануванні промислово розвинених країн, вимагає деякого коригування з урахуванням постійного розвитку економічних відносин, а також з урахуванням особливостей економіки і ринкової інфраструктури, що склалися в умовах перехідного періоду. Разом з тим питання розробки стратегій та питання виробництва і збуту розглядаються в літературі здебільшого відокремлено одне від одного, а у взаємозв'язку не були предметом наукового дослідження.
Актуальність підвищення якості прийняття управлінських рішень при розробці виробничо-збутової стратегії окремих підприємств у ринкових умовах і в перехідному періоді зумовила вибір теми дисертаційної роботи.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи пов’язана з науковими дослідженнями Харківського державного економічного університету; окремі пропозиції та дисертаційні дослідження стали частиною роботи, яка була виконана у рамках госпдоговору №0197U014734 (строк дії 02.01.1998р.–15.12.1998р.) — “Консультативні послуги по удосконаленню економіки, менеджменту та планування виробництва на підприємстві з урахуванням поточних змін в господарчому механізмі” — мiж Харкiвським державним економiчним унiверситетом та АТ "Нафтопроммаш" (м. Охтирка).
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у теоретичному обгрунтуванні та розробці методичних рекомендацій щодо вдосконалення механізму стратегічного управління процесами виробництва і збуту.
Відповідно до поставленої мети в дисертації було вирішено такі задачі:
проаналізовано ефективність роботи підприємств у сучасних умовах;
виявлено фактори, які справляють найбільш вагомий вплив на процеси виробництва;
з'ясовано місце і головні задачі товарної політики у системі загального планування та роботи підприємства;
узагальнено теоретичні підходи до стратегічного управління підприємством;
розроблено схему стратегічного управління, що відповідає вимогам сучасності;
оцінено вплив оновлення продукції на зміну темпів розвитку підприємств;
розроблено методичні рекомендації щодо прогнозування збуту окремих видів однорідної продукції на ринку товарів масового попиту шляхом тестування міні-ринків;
удосконалено існуючі моделі оптимізації програми виробництва з урахуванням теорії маржинального доходу і маржинальної собівартості;
розроблено рекомедації щодо планування виробничої програми з урахуванням фінансових та матеріальних обмежень;
проведено аналіз впливу державної амортизаційної політики на процеси оновлення продукції шляхом впливу на оновлення основних виробничих фондів, розроблено рекомендації щодо її вдосконалення в нових умовах господарювання.
Наукова новизна результатів, отриманих особисто автором:
досліджено, обгрунтовано й оцінено вирішальний вплив з боку певного структурного оновлення номенклатури і асортименту на зміну обсягів виробництва і зміну технологічного рівня підприємств, що може бути теоретичною та методологічною основою для прийняття стратегічних рішень;
розроблено методичні рекомендації щодо прогнозування збуту продукції на ринку товарів масового попиту на підставі спостереження за змінами у перевагах споживачів шляхом тестування міні-ринків; надані рекомендації щодо їхнього використання під час розробки стратегій впрова-дження у виробництво нових видів продукції, оцінки ефективності заходів, спрямованих на стимулювання збуту;
доопрацьовано відому модель визначення оптимальної структури виробництва (модель базується на вирішенні задач математичного програмування) з урахуванням використання теорії маржинального доходу і маржинальної собівартості для вдосконалення механізму планування і прийняття рішень; розроблено методичні рекомендації оптимізації виробничої програми в умовах бартерних операцій і нестачі оборотного капиталу;
розроблено рекомендації щодо надання підприємствам самостійності у виборі методів нарахування амортизації для інтенсифікації виробництва шляхом прискорення процесів самоінвестування, які грунтуються на результатах аналізу впливу державної амортизаційної політики на процеси оновлення основних виробничих фондів і процеси оновлення номенклатури й асортименту.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що обгрунтовані в дисертації теоретичні положення та розроблені методичні рекомендації спрямовані на вдосконалення механізму прийняття рішень, пов'язаних з виробництвом і продажем продукції. Вироблені в дисертації рекомендації використані на підприємствах м. Харкова: АТЗТ “Харківська бісквітна фабрика”, ВАТ “Електромашина”, АТ “Гідро-привід”, ВАТ “Швейна фабрика імені Тінякова”, ВАТ “Харківський завод пластмас”.
Особистий внесок здобувача у роботах, що виконані у співавторстві (№ 1, 2, 8, 9 за списком опублікованих робіт за темою дисертації, який подано в авторефераті):
проведено регресійний аналіз з метою доведення залежності обсягів виробництва від політики оновлення продукції; подано економічну інтерпретацію одержаних математичних результатів;
запропоновано і наведено приклад використання математичного апарату марківських ланцюгів щодо прогнозування збуту;
надано рекомендації щодо планування виробничої програми в умовах нестачі оборотного капиталу;
запропоновано прогнозування обсягів збуту, виходячи з даних тестування міні-ринків.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та практичні результати дослідження доповідались, обговорювались і були схвалені на міжнародних та регіональних конференціях (1996-1998, 2000 рр.) та на семінарах аспірантів (1997, 1998 рр.).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 12 робіт загальним обсягом 4,0 ум.-друк. арк. Особисто автору належить 3,2 ум.-друк. арк.
Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури з 126 найменувань. Робота викладена на 172 сторінках основного тексту, містить 36 таблиць, 23 рисунки, 3 додатки.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обгрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету і задачі, розкрито наукову новизну й практичну цінність отриманих результатів.
У першому розділі — “Планування номенклатури й асортименту — провідна ланка планування роботи підприємства в ринкових умовах” — проведено аналіз ефективності планування і роботи підприємств на сучасному етапі; виявлено фактори, які найбільше впливають на процеси виробництва і стратегію фірми; розглянуто провідне значення та основні задачі товарної політики підприємства у загальній системі стратегічного управління, а також основні напрямки її вдосконалення.
В умовах ринкової економіки успішність роботи підприємства здебільшого залежить від ефективного планування і, в першу чергу, від правильно обраної стратегії.
Дані офіційної статистики свідчать про зниження обсягів виробництва як в цілому по промисловості, так і на більшості вітчизняних підприємств протягом останніх років. Причиною такого стану справ є не тільки несприятливі загальноекономічні умови, а й недостатнє або неякісне планування на підприємствах, неправильний вибір мети і засобів її досягнення або ж невизначення пріоритетів. Підтвердженням цього є значна розбіжність між запланованими і фактичними значеннями окремих показників діяльності підприємств.
Для вибору напрямків удосконалення планування в дисертації розглянуто фактори, які впливають на роботу підприємств, а також ступінь їхнього впливу. Значний позитивний вплив на обсяги виробництва виявлено з боку таких факторів: попит нових споживачів (тобто орієнтація підприємств на нові ринки збуту); зміна номенклатури виробництва; платоспроможність споживачів. Товарна стратегія підприємства, базуючись на вищезгаданих факторах, є першорядною ланкою на будь-якій стадії планування.
Значення стратегічного управління в економіці підвищується із зростанням нестабільності умов, в яких працює підприємство. Узагальнення існуючих підходів до теорії стратегічного управління дозволило розробити схему стратегічного управління, яка повинна відповідати вимогам сучасності (рис. 1), що потребують здійснення управління "в реальному масштабі часу".
Вдосконалення концепції стратегічного управління і зміни тлумачення поняття "стратегія" тісно пов'язані з еволюційною теорією розвитку економіки. За цією теорією фірма життєздатна в умовах зовнішнього середовища, які змінюються, тільки у тому випадку, якщо вона спроможна відповідним чином змінювати засоби і принципи управління. Інакше кажучи, постійний розвиток економіки вимагає не тільки розумного застосування вже розроблених засобів управління, а й одночасно постійного їхнього перегляду, вдосконалення і оновлення.
Всі компоненти запропонованої схеми (рис. 1), за винятком процедури пошуку, розробки нових, і вдосконалення вже існуючих моделей стратегій, методів і моделей управління, є такими операціями, що повторно здійснюються та практично не змінюються за своєю суттю, а також не можуть бути предметом наукового пошуку в тій мірі, в якій цим предметом може виступати виключена процедура.
Саме тому основна увага автора була спрямована на подальший теоретичний розвиток нових і вдосконалення вже існуючих механізмів прийняття управлінських рішень, що дозволять розробляти й обгрунтовувати виробничо-збутові стратегії підприємств у нових умовах господарювання.
Багато років в умовах централізованої економіки розробка основних показників плану номенклатури й асортименту, як і розробка інших планів, була прерогативою відповідних міністерств, і лише доводилася до відома підприємств. Більшість завдань, які мають бути вирішені у рамках здійснення розробки політики виробництва і збуту (зокрема, вибір ринків збуту, спеціалізації підприємства, широти, насиченості, глибини номенклатури й асортименту, оновлення продукції, визначення обсягу виробництва окремих видів продукції, календарне планування, оптимізація програми виробництва), залишились незмінними, але з переходом до ринкової економіки змінився їхній взаємозв'язок. Необхідно зазначити, що змінилась також їхня класифікація за довгостроковістю. Ці зміни, викликані необхідністю підвищити гнучкість прийняття рішень під впливом змін у зовнішньому і внутрішньому середовищі підприємства, були враховані в дисертаційній роботі при розробці методичних рекомендацій.
У другому розділі — “Розробка товарних стратегій підприємства" — проведено оцінку залежності обсягів виробництва від показників оновлення продукції; запропоновано рекомендації щодо прогнозування продажу на основі спостереження за змінами у перевагах споживачів, а також розробки збутових стратегій на ринку товарів масового попиту; вдосконалено методи оптимізації структури виробництва на основі використання теорії маржинального доходу; запропоновано методичні рекомендації планування виробництва в умовах бартерних операцій і нестачі обігових коштів.
Оновлення продукції — один з важливих напрямків у плануванні номенклатури й асортименту. Жорстка конкуренція, попит, який швидко змінюється, прискорення морального зносу технологій в сучасних умовах змушують підприємства шукати нові потреби споживачів та нові можливості в реалізаційній політиці. Своєчасне оновлення продукції є одним з факторів підвищення її конкурентоспроможності.
В політиці оновлення можна виділити дві основні стратегії, яких дотримуються підприємства. Перша полягає у відносному оновленні продукції, що може виражатися у вдосконаленні будь-яких параметрів, функцій, якісних характеристик вже запропонованих ринку виробів, модифікацій в їхньому зовнішньому оформленні тощо. Друга стратегія спрямована на створення цілком нового виробу. Більша питома вага на практиці припадає на першу стратегію, тому що вибір другої пов’язаний із значним ризиком і високими витратами. Незважаючи на це, багато які з підприємств займаються пошуком можливостей виведення на ринок нової продукції, тому що нова продукція або інновації забезпечують більш тривалий життєвий цикл виробу, ніж незначне вдосконалення існуючої продукції, а також значно більші обсяги продажу.
Тенденцію залежності обсягів виробництва від оновлення продукції можна проілюструвати рис. 2, який побудовано за даними темпів зміни обсягів виробництва й оновлення продукції Харківської області в 1990-1998рр.
При цьому розвиток окремих підприємств (галузей) потребує певної, характерної для них структури оновлення продукції, про що свідчить таке: на основі статистичних даних про зміни темпів обсягу виробництва і про інноваційну діяльність підприємств м.Харкова та Харківської області і використання методу покрокової регресії був проведений аналіз з метою дослідження взаємозв'язку між змінами обсягів виробництва і темпами, а також характером (структурою) оновлення продукції. Були з'ясовані зв'язки таких показників: темпи зміни обсягів виробництва; темпи зміни обсягів виробництва товарів народного споживання (ТНС); темпи зміни показників механізації та автоматизації виробництва, введення нових технологічних процесів; темпи зміни кількості вперше створених зразків нових типів машин, устаткування, апаратів, приладів і засобів механізації (нової техніки); темпи зростання (зниження) освоєння виробництва нових видів продукції; темпи зростання (зниження) освоєння виробництва нових видів ТНС; темпи зростання (зниження) освоєння нових видів продукції промислового призначення; темпи зростання (зниження) кількості освоєних вперше видів промислової продукції машинобудування.
В останні роки для більшості підприємств, що аналізувалися в роботі, була характерна переорієнтація на виробництво непрофільної продукції або надмірне розширення номенклатури. Між тим результати аналізу і дані спеціалізації підприємств свідчать про те, що переорієнтація на виробництво непрофільної продукції або надмірне розширення номенклатури не завжди можуть вести до зростання виробництва.
Тому, з точки зору автора, головна мета підприємств при розробці виробничої стратегії полягає у пошуку і задоволенні попиту в тій продукції, виробництво якої є спеціалізацією даного підприємства або є близьким до цієї спеціалізації.
Проведений аналіз показав також, що спостерігався вплив одних і тих самих факторів як на обсяги виробництва, так і на процеси механізації та автоматизації виробництва, введення нових технологічних процесів. Тому можна сказати, що оновлення продукції є передумовою підвищення технологічного рівня виробництва. Така залежність може мати як прямий, так і зворотний характер. Оновлення продукції стимулює підвищення технологічного рівня, однак це підвищення неможливе без оновлення чи модернізації основних виробничих фондів (ОВФ). Тому в нинішніх умовах розвиток виробництва і зростання його обсягів можуть гальмуватися недостатнім фінансуванням відтворення ОВФ. Орієнтація в політиці оновлення продукції на старе обладнання може бути причиною її низької ефективності.
У дисертації подано отримані в ході дослідження рівняння та коефіцієнти регресії, оцінки вірогідності виявлених зв'язків, а також розширений аналіз, який дозволив одержати наведені вище висновки. Регресійний аналіз, аналогічний поданому в дисертаційній роботі, може бути проведений і може служити вказівкою до дії у рамках діяльності окремих підприємств. Визначення виду функції регресії може дозволити підприємствам об'ективно моделювати результати своєї роботи.
Питання своєчасного оновлення продукції, що випускається, та гнучкої політики стосовно номенклатури й асортименту стають провідними на всіх стадіях прийняття управлінських рішень, тому більше уваги необхідно приділяти прогнозуванню збуту, зокрема прогнозуванню збуту товарів масового попиту за допомогою засобів, що дозволяють швидко одержувати й аналізувати необхідну інформацію.
Запропоновані рекомендації щодо прогнозування обсягів збуту грунтуються на статистичній оцінці змін в перевагах споживачів до продукції окремих видів і виробників. При цьому використовується математичний апарат марковських ланцюгів. Спосіб дозволяє прогнозувати питому вагу обсягу продажу окремих товарів (груп товарів, продукції окремих підприємств) у загальному обсязі збуту однорідної продукції (або замінників продукції) для обгрунтування очікуваного обсягу збуту в натуральному або вартісному виразі на основі обробки вихідних даних, отриманих в результаті опитування споживачів за короткий час.
Цей спосіб можна рекомендувати не тільки для звичайної оцінки обсягів збуту, але й для прогнозування обсягу продаж нових товарів, випробуваних на міні-ринках, і прийняття рішень про доцільність їхнього просування на загальному ринку; для оцінки доцільності проведення випробуваних на міні-ринках рекламних кампаній, здійснення на ринок цінових та інших впливів з метою збільшення збуту, а також як своєрідного індикатора (при безперервному проведенні спостережень), який дозволяє відчувати зміни в поведінці споживачів під впливом дій конкурентів.
На погляд автора, спосіб добре відображає основний принцип ринкових змін: попит не є безмежним і зростання обсягів продаж окремої продукції найчастіше досягається за рахунок скорочення споживання продукції інших видів (перерозподіл ринку).
Процес прогнозування можна представити у вигляді послідовності дій:
збір даних та формування на цій базі вхідної таблиці (табл. 1):
Таблиця 1
Вхідні дані
Від купівлі товару
i-го виду | До купівлі товару j-го виду | Підсумок за
рядками
1 | 2 | … | m
1 | n11 | n12 | … | n1m
2 | n21 | n22 | … | n2m
… | … | … | … | … | …
m | nm1 | nm2 | … | nmm
Підсумок за стовп-цями | …
де m – кількість станів системи (видів запропонованих ринку чи сегменту ринку товарів);
nij – кількість споживачів, які перейшли від купівлі товару i–го виду до купівлі товару j-го виду.
формалізація даних табл. 1:
; 0 = pij = 1; ; (1)
zj(0)= ; 0 = zj(0) = 1; zj(0)=1; (2)
(i, j = 1, 2, ...m)
де pij – імовірність переходу від i-го становища до j-го;
zj(0) -– j-ий елемент матриці-рядка початкових імовірностей;
оцінка збуту
Vпрj(t) = Vзаг(t) Z(0) Pt, (3) де Vпрj(t) – прогнозований обсяг продажу в t-му періоді j-го виду продукції в натуральному чи вартісному виразі;
Vзаг(t) – загальний обсяг ринку однорідної продукції в натуральному чи
вартісному виразі в t-му періоді;
Z(0) — матриця-рядок початкових імовірностей:
Z(0)=(z1(0), z2(0),..., zm(0));
P=[pij] — матриця імовірностей переходу;
t — період прогнозу (шаг системи).
Одним з питань, що вирішуються підприємствами під час розробки й обгрунтування виробничо-збутових стратегій і програм, є оптимізація номенклатури і асортименту або оптимізація виробничої програми таким чином, щоб максимізувати одержання прибутку з урахуванням обмежень за ресурсами. Вирішення подібних задач найчастіше спирається на моделі математичного програмування, зокрема на задачі лінійного програмування, модель яких може бути представлена таким чином:
Cj xjmax; (4)
Asj хj bs(s=1…m); (5)
0=xj dj (j=1…n), (6)
де n – кількість видів виробів товарної номенклатури підприємства;
Cj – коефіцієнт цільової функції;
xj – кількість виробів j-го виду за оптимальним планом;
m – кількість ресурсів;
Asj – норма витрат ресурсу s-го виду в розрахунку на одиницю виробу
j-го виду;
bs – кількість ресурсу s-го виду;
dj – обмеження продажу (виробництва) за j-им видом виробу.
При цьому більш доцільним є використання в моделі за коефіцієнти цільової функції маржинального доходу в розрахунку на одиницю виробу, а не величини прибутковості одиниці виробу, тому що сума умовно-постійних витрат підприємства має незначні зміни при змінах обсягу виробництва і структури виробництва. Такий підхід до планування підвищує його точність.
Кінцевою метою роботи господарюючого суб'єкта є одержання прибутку (доходу). Величина цього результату змінюється в залежності від багатьох факторів, зокрема від обсягу виробленої і реалізованої продукції, її структури, собівартості, ціни тощо, однак обумовлюється кількістю фінансових та інших ресурсів, які виделені для виробництва та вмінням їх використовувати. Облік фінансів у плануванні особливо актуальний в умовах перехідної економіки, коли більшість підприємств працюють в умовах постійних бартерних операцій та постійної нестачі оборотного капіталу.
Коли йдеться про планування з урахуванням фінансів, слід пам'ятати, що деякі статті собівартості не вимагають списання в грошовій або матеріальній формі, як, наприклад, амортизація основних фондів і нематеріальних активів. І навпаки, деякі фінансові витрати не відображаються в собівартості, наприклад, податок на додану вартість у ціні купівлі матеріалів (робіт, послуг), що використовуються для виготовлення продукції. При цьому як перше обмеження (b1) виступає сума коштів, яку може витратити підприємство на виконання виробничої програми, тоді як коефіцієнт у першому рівнянні використовується сума списання коштів у розрахунку на одиницю продукції певного виду:
A1j = VARj + Aij Цi ПДВi /100, (7)
де VARj – умовно-змінні витрати в розрахунку на одиницю виробу j-го виду;
k – кількість матеріальних ресурсів (2 = k = m);
Aij – кількість матеріального ресурсу i-го виду, що йде на виробництво одиниці виробу j-го виду;
Цi – ціна одиниці ресурсу i-го виду без урахування ПДВ;
ПДВi – ставка ПДВ за i-им видом ресурсу,%.
Якщо на підприємствах є значні запаси окремих видів сировини і матеріалів, комплектуючих (можливо, внаслідок бартерних операцій), їхня кількість може бути включена до моделі оптимізації через обмеження bi. В цьому випадку коефіцієнт A1j повинен бути зменшений на розмір коефіцієнта Aij у вартісному вираженні, включаючи ПДВ у ціні матеріалу. Це зменшення розраховується таким чином:
Aij вар = Aij Цi (100 + ПДВi)/100, (8)
де Aij вар — норма видатку ресурсу i-го виду на виробництво одиниці виробу j-го виду у вартісному вираженні, включаючи ПДВ.
Коли на складах є запаси різноманітних ресурсів, коефіцієнт A1j зменшується на суму норм витрат цих видів ресурсів у вартісному вираженні. Тоді:
A1j = VARj +Aij Цi ПДВi /100 - {Aij Цi (100 + ПДВi)/100 }* (9)
Інформація про всю товарну номенклатуру і норми витрат ресурсів на виробництво окремих видів виробів може зберігатися у вигляді матриць. Коли задається кількість ресурсу s-го виду, (тобто bs?0), рядок норм витрат s-го ресурсу стає активним для використання в задачі. В фігурні дужки ({ }) записані формули або їхні складові частини, які в циклі підсумовування на певних кроках додають до вже накопиченої суми або числове значення (у випадку, якщо на підприємстві є запас ресурсу i-го виду, тобто bi?0), або нулі (у випадку, якщо bi=0). Символ (*) використовується для позначення сум, що перераховуються кожного наступного разу при зміні початкових даних.
У третьому розділі — “Інноваційні процеси і державна амортизаційна політика" — розглянуто взаємозв'язок між процесами оновлення номенклатури й асортименту, технологічними і амортизаційними процесами; розглянуто методи амортизації, які застосовуються в світовій практиці, та їхній вплив на фінансове становище підприємств; оцінено ефективність переходу до нових способів нарахування амортизації на основі даних декількох підприємств.
Оновлення продукції тісно пов'язано з процесами механізації та автоматизації виробництва, введенням нових технологічних процесів, тобто з процесами оновлення основних виробничих фондів (ОВФ) підприємства. Нестача коштів для закупівлі нового обладнання і модернізації призводить до гальмування інноваційних процесів, а, отже, до стримування розвитку виробництва і виходу з кризової ситуації як окремих підприємств, так і економіки держави в цілому.
Оновлення ОВФ може здійснюватися за рахунок амортизаційних відрахувань, внутрішніх цільових інвестицій і кредитів. Діючі кредитні ставки й умови одержання зовнішніх інвестицій в більшості випадків роблять їхнє залучення важкодоступним або недоцільним. Внутрішнє фінансування з прибутку в умовах спаду виробництва не може бути значним. Тому основним джерелом відтворення ОВФ стають амортизаційні відрахування.
Формування амортизаційного фонду підприємства залежить від амортизаційної політики держави, її стимулюючого або обмежуючого впливу на утворення і використання амортизаційних відрахувань. У зв'язку з цим важливим питанням амортизаційної політики є вибір методів утворення амортизаційного фонду. В плановій економіці застосовувався такий спосіб, як рівномірне нарахування амортизації. В ході ринкових перетворень був упроваджений спосіб прискореної амортизації: підприємствам дозволялося зменшувати нормативний строк служби ОВФ в два рази. У світовій практиці, крім вже названих, використовуються прогресивний, регресивний, комбінований та інші способи нарахування амортизації. Відмінність між ними полягає у виборі напрямку і темпів змін норм амортизації. Загальною їхньою перевагою є забезпечення можливості гнучко регулювати реінвестування фінансових засобів у відтворення.
З 1 липня 1997 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін у Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”. В статтях 8.3 і 8.6 Закону зазначається, що в амортизації основних фондів (ОФ), які знаходились на балансі підприємств за станом на 01.07.97р., відбувся перехід від використання способів рівномірного нарахування до застосування способу остачі, що зменшується.
Теоретично і в світовій практиці норма амортизаційних відрахувань при використанні способу остачі, що зменшується, розраховується для кожного конкретного об'єкта, виходячи передусім з терміну його служби або нормативного терміну експлуатації. Визначальними є також час, упродовж якого може застосовуватися спосіб списання, відмінний від способу остачі, що зменшується, і величина залишкової вартості, до досягнення якої здійснюється таке списання.
В світовій практиці спосіб остачі, що зменшується, по відношенню до способу рівномірних нарахувань розглядається як прискорений, а його використання як для кожного окремого об'єкта основних виробничих фондів, так і в цілому для підприємства дає можливість одержання додаткових коштів. Застосування методу прискореної амортизації в світовій практиці служить способом інтенсифікації процесів самоінвестування підприємств шляхом реалізації закладеного в цих способах механізму надання підприємствам безпроцентних кредитів з боку держави. Це виявляється в недоодержанні певних сум до бюджетних фондів у початкові періоди часу, однак такі інвестиції ведуть в кінцевому підсумку до зростання валового внутрішнього продукту і, отже, до підвищення доходної частини бюджету в майбутньому.
Проведені в дисертації розрахунки показали, що використання способу остачі, що зменшується, в середньому в 1,5-3 рази ефективніше для підприємств, ніж використання прискореної амортизації рівномірним способом при зменшенні нормативного строку служби в 2 рази, що може бути підтвердженням його високої прогресивності у випадку застосування в такому ж вигляді, в якому він використовується в більшості розвинутих країн.
Норми амортизації відповідно до діючого законодавства не залежать ні від фактичних, ні від нормативних строків служби активів, а тільки від групи основних фондів, до яких вони віднесені: 1 група – 1,25%; 2 група – 6,25%; 3 група – 3,75% на квартал. Проведені дослідження дозволяють зробити такий висновок: якщо б не застосовувались знижуючі коефіцієнти, які на деякий час були замінені обов'язковим перерахуванням до бюджету 10% від нарахованої підприємствами суми амортизаційних відрахувань, а господарська діяльність підприємств, дані яких використовувались у розрахунках, була б достатньо ефективною, то для цих підприємств перехід до нарахування амортизації способом остачі, що зменшується (встановлений Законом), не зумовив би значні економічні зміни в процесах стимулювання відтворення ОВФ. Це ставить під сумнів наявність у новому способі принципу прогресивності. Нове положення, що дає право платнику податку приймати самостійне рішення про прискорену амортизацію ОФ групи 3 (1-й рік – 15%; 2-й рік – 30%; 3-й рік – 20%; 4-й рік – 15%; 5-й – 10%; 6-й – 5%; 7-й – 5%), взагалі може характеризуватися як позитивне і прогресивне, однак його чинність розповсюджується тільки на обладнання, яке придбане після введення Закону в дію. На сьогодні питома вага нових ОФ настільки мала, що разраховувати на ефективність цього заходу в найближчі декілька років для більшої частини підприємств не можна.
Зростання виробництва, що залежить головним чином від оновлення продукції і підвищення рівня її конкурентоспроможності, не може бути досягнуто, якщо не будуть стимулюватися інвестиційні процеси, спрямовані на оновлення ОВФ підприємств, для чого і пропонується дозволити підприємствам самостійно обирати та застосовувати методи нарахування амортизації.
ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі досліджені та проаналізовані аспекти розробки виробничої і збутової стратегії підприємств; розроблені та запропоновані методичні рекомендації, які дозволять удосконалити прийняття обгрунтованих рішень у цьому напрямку.
1. Дослідження показало, що своєчасне оновлення продукції є основним фактором розвитку підприємств. Зростання обсягу виробництва окремих підприємств досягається в результаті формування певної структури оновлення продукції, що диктується вимогами відповідних ринків.
2. Своєчасне оновлення номенклатури і гнучка асортиментна політика потребують достовірної оцінки перспектив збуту і застосування для цього методів, які дозволяють швидко одержувати та аналізувати необхідну інформацію. В роботі розглянуто прогнозування обсягів збуту на ринках товарів масового попиту, яке базується на тестуванні міні-ринків і використанні математичного апарату однорідних марковських ланцюгів.
3. При вирішенні задач оптимізації виробничої програми чи структури виробництва (на основі використання апарату математичного програмування) доцільніше використовувати за коефіцієнти цільової функції маржинальний доход, ніж прибутковість у розрахунку на одиницю продукції одного виду.
4. Оптимізаційне планування виробничої програми в умовах фінансових обмежень та бартерних операцій потребує визначення сум списання коштів, необхідних для виробництва одиниці продукції певного виду, та врахування наявності матеріальних ресурсів.
5. Розробка нових видів продукції в останні роки вимушено орієнтована на наявне у підприємств обладнання, що може бути причиною низької ефективності номенклатурної та асортиментної політики, яку вони проводять.
6. Основним джерелом відтворення та оновлення ОВФ в сучасних умовах є амортизаційні відрахування. Надання підприємствам самостійності у виборі методів прискореної амортизації дозволить інтенсифікувати процеси самоінвестування підприємств шляхом реалізації закладеного у них механізму надання підприємствам безпроцентних кредитів з боку держави.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1.Тимонин А.М., Верещагина А.В. Своевременное обновление продукции как главный фактор развития предприятий // Вісник ХНУ ім. В.Н. Каразіна. — 1999. — №451'99. "Организационно-экономические условия и механизмы развития экономики Украины". — С. 259-271.
2.Тимонин А.М., Омелаенко Н.Н., Верещагина А.В. Оценка перспектив сбыта на основе прогнозирования покупательского поведения // Вісник ХГПУ. Вып. 21. — 1998. — С. 146-156.
3.Верещагина А.В. Планирование производственно-сбытовой программы предприятия в условиях переходного периода // Вісник ХДПУ. Вып.20. — 1998. — №26. "Технічний прогрес та ефективність виробництва". — С. 89-92.
4.Верещагина А.В. Новая система амортизации (Теоретический аспект) // Бизнес Информ. — 1999. — №9-10 (253-254). — С. 68-71.
5.Верещагина А.В. Новая система амортизации (Практический аспект) // Бизнес Информ. — 1999. — №11-12 (255-256). — С. 60-64.
6.Верещагина А.В. Задачи амортизационной политики в рыночных условиях // Вісник ХДЕУ. — 1998. — №3(7). — С. 49-51.
7.Верещагина А.В. Инвестиционные процессы и амортизационная политика // Бизнес Информ. — 1999. — №13-14 (257-258). — С. 63-68.
8.Хайкин В.П., Верещагина А.В. Маркетинговое планирование в условиях недостатка оборотных средств. ІЛ ХОРПНТЕІ. — Харьков: ООП ХАРПНТЭИ, 1997. — № 83-97. — 6 с.
9.Тимонин А.М., Омелаенко Н.Н., Верещагина А.В. Прогнозирование объемов сбыта на рынке однородной продукции каждодневного спроса. ІЛ ХОРПНТЕІ. — Харьков: ООП ХАРПНТЭИ, 1998. — № 81-98. — 8 с.
10.Верещагина А.В. Планирование производства в условиях рыночной экономики и переходного периода // Матер. научно-практич. конф. “Экономическая оценка конкурентоспособности продукции (услуг)“. — Харьков: Основа, 1998. — С. 77-81.
11.Верещагина А.В. Совершенствование номенклатурной политики как фактор развития производства // Зб. допов. Другої міжнар. науково-практ. конф. молодих економістів “Сучасні проблеми розвитку виробництва“. — Харьков: АО “ Бизнес Информ“, 1997. — С. 39-40.
12.Верещагина А.В. Планирование производства в условиях недостатка оборотных средств // Зб. наук. статей "Економіка". — Харків: ХДЕУ, 1998. — №1. — С. 60-62.
Верещагіна Г.В. Розробка та обгрунтування виробничої і збутової стратегії підприємства. — Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.02 — підприємництво, менеджмент та маркетинг. — Харківський державний економічний університет, Харків, 2000.
Дисертація присвячена розробці методичного підходу до формування ефективних виробничих і збутових стратегій підприємств. У роботі систематизовано існуючі підходи до стратегічного управління підприємствами, визначено місце товарної політики у системі загального планування і роботи підприємства; оцінено вплив оновлення продукції на зміну темпів розвитку підприємств; надано рекомендації щодо прогнозування збуту окремих видів однорідної продукції на ринку товарів масового попиту шляхом тестування міні-ринків. Розроблено модель оптимізації виробництва на основі використання теорії маржинального доходу, а також надані рекомендації щодо планування в умовах нестачі оборотного капіталу. Проведено аналіз впливу державної амортизаційної політики на процеси оновлення продукції шляхом впливу на оновлення основних виробничих фондів і запропоновано заходи щодо її вдосконалення в нових умовах господарювання.
Ключові слова: стратегія виробництва і збуту, товарна політика,
планування, міні-ринок, маржинальна собівартість, структура випуску, оптимізація, амортизація.
Vereshchagina A.V. Development and substantiation of production and sale strategy of enterprise. — Manuscript.
The dissertation (manuscript) for the scientific degree of Candidate of Science (Economics) on speciality 08.06.02 – enterpreneurship, management and marketing. — Kharkiv State University of Economics, Kharkiv, 2000.
The dissertation is devoted to the development of methodic approaches to forming of effective production and sale strategies of enterprises. The existing approaches to strategic management of enterprises have been systematized, commodity policy in the system of general planning and work of enterprise has been defined in the work. The influence of output update for the change of the rate of enterprise development has also been evaluated, the recommendations on forecasting of sale on the market of mass demand by way of testing of minimarkets have been offered. The model of production optimization on the basis of using the theory of marginal revenue and the planning under conditions of shortage of working capital have been developed as well. The analysis of the influence of the state amortization policy on the processes of renewal of the output by way of influencing the renewal of the main productive funds has been made and the measures on its improvement under new conditions have been suggested.
Key words: strategy of production and sale, commodity policy, planning, mini-markt, marginal costprice, structure of output,optimization, amortization.
Верещагина А.В. Разработка и обоснование производственной и сбытовой стратегии предприятия. — Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.02 – предпринимательство, менеджмент и маркетинг. — Харьковский государственный экономический университет, Харьков, 2000.
Диссертация посвящена разработке теоретически обоснованных методических подходов к формированию эффективных производственных и сбытовых стратегий предприятий.
В работе проведен анализ эффективности планирования и деятельности предприятий на современном этапе, выявлены факторы, которые наиболее существенно влияют на процессы производства и стратегию предприятия в современных условиях. Рассмотрено эволюционное развитие теории стратегического управления. Работа предприятий в современных условиях должна основываться на стратегическом управлении "в реальном масштабе времени", которое требует не только адекватного применения уже разработанных моделей при изменениях во внешней и внутренней среде предприятий, но и их постоянного пересмотра, усовершенствования и обновления. Рассмотрено ведущее значение и основные задачи товарной политики предприятия в общей системе стратегического управления и основные направления ее совершенствования.
Проведена оценка зависимости объемов производства от показателей обновления продукции. Результаты показывают, что объемы производства зависят от определенной структуры обновления продукции, а переориентация на производство непрофильной продукции или чрезмерное расширение номенклатуры не всегда могут вести к росту производства.
Вопросы своевременного обновления выпускаемой продукции, гибкой номенклатурной и ассортиментной политики становятся ведущими на всех стадиях принятия управленческих решений, поэтому необходимо больше внимания уделять прогнозированию сбыта. В диссертации предложены методические рекомендации по прогнозированию продаж на основе наблюдения за изменениями предпочтений потребителей, которые могут быть использованы и для прогнозирования объемов продаж новых товаров, опробованных на мини-рынках, для оценки целесообразности проведения опробованых на мини-рынках рекламных кампаний, оказания на рынок маркетинговых воздействий с целью увеличения сбыта, а также в качестве своеобразного индикатора (при непрерывном проведении наблюдений), который позволяет чувствовать изменения поведения покупателей под влиянием действий конкурентов.
На основе использования теории маржинального дохода усовершенствована известная модель оптимизации структуры производства или оптимизации производственной программы, которая базируется на решении задач математического программирования. При этом в качестве коэффициентов целевой функции предложено использовать маржинальный доход в расчете на единицу продукции определенного вида. Предложены методические рекомендации по планированию производства в условиях бартерных операций и недостатка оборотных средств.
В работе рассмотрена взаимосвязь между процессами обновления номенклатуры, ассортимента и процессами механизации и автоматизации производства, то есть с процессами обновления основных производственных фондов и амортизационной политикой государства, ее стимулирующим или ограничивающим воздействием. Рассмотрены методы амортизации, которые используются в мировой практике, и их влияние на финансовое положение предприятий; оценена эффективность перехода к использованию новых методов амортизации на основе данных нескольких предприятий; проведены расчеты для сравнения эффективности использования для предприятий различных методов начисления амортизации. В использовании некоторых методов заложен механизм предоставления предприятиям беспроцентных кредитов со стороны государства, который теоретически должен вести к постепенному росту валового внутреннего продукта.
Для стимулирования развития производства предложено
