ДНІПРОПЕТРОВЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ

ЖУРБА ІННА ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 664 : 338.43

РОЗВИТОК ВИРОБНИЦТВА М'ЯСОПРОДУКТІВ

НА ПІДПРИЄМСТВАХ ПЕРЕРОБНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

Спеціальність 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Дніпропетровськ – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Дніпропетровському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України

Науковий керівник –

Офіційні опоненти:

Провідна установа –

Захист відбудеться 25 жовтня 2002 року о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.08.804.01 Дніпропетровського державного аграрного університету за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ, вул. Ворошилова, 25, ауд. 342.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Дніпропетровського державного аграрного університету за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ, вул. Ворошилова, 25.

Автореферат розісланий 23.09.2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Миронова Р.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. М'ясна промисловість відіграє важливу роль в забезпеченні населення продуктами харчування. М'ясопродукти мають провідне значення в структурі продовольчих товарів. Вони є основою добробуту населення і ефективного розвитку країни. Але тенденції, що склалися у виробництві і споживанні м'яса та м'ясопродуктів за останні роки, свідчать не на користь їх розвитку і задоволення в них потреб населення. Так у 2000 р. виробництво м'яса і продукції його переробки на душу населення скоротилося порівняно з 1990р. в 2,5 рази, а споживання складало тільки 32,5кг., що становить 40,6% науково-обґрунтованої норми.

Економічна криза негативно позначилася на функціонуванні м'ясопродуктового підкомплексу: скоротилося поголів'я великої рогатої худоби і свиней, на досить низькому рівні знаходяться продуктивність тварин, недовантажуються потужності промислових підприємств з переробки м'яса, недостатньо розвиваються економічні, технологічні та організаційно-господарські зв'язки між сільськогосподарськими та промисловими підприємствами, що призвело до відносно низького рівня ефективності виробництва продукції. В сучасних умовах структурної перебудови агропромислового виробництва, коли докорінно змінюється орієнтація діяльності м'ясопереробних підприємств на ринковий розвиток, виникає необхідність ґрунтовного вивчення закономірностей і особливостей економічного пожвавлення та піднесення промисловості, що переробляє сільськогосподарську продукцію в умовах звуження ресурсного потенціалу, формування інтенсивного розвитку м'ясопереробки на засадах ринкових економічних відносин, подальшого вдосконалення якісних факторів зростання.

У наукових працях вчених-економістів знайшли своє відображення різні економічні аспекти розвитку промислових підприємств, що переробляють сільськогосподарську продукцію. Значний внесок у вивчення агропромислового виробництва зробили: Борщевський П.П., Голованов М.О., Зіновчук В.В., Клюкач В. О., Лукінов І.І., Месель-Веселяк В.Я., Мостенська Т.Л., Макаренко П.М., Онищенко О.М., Рабштина В.М., Саблук П.П., Ніконов О.О., Семиусов П.М., Тивончук С.О., Трегобчук В.М., Ярошенко С.П. та багато інших.

Разом з тим не приділяється відповідна увага ряду питань в цьому напрямку. Так, недостатньо досліджень з інтеграції в галузі і з суміжними сферами АПК, відчувається дефіцит у вивченні ринкових форм господарювання в галузі переробки м'ясо-сировини, їх економіко-технологічного і організаційного обґрунтування, оцінки потенціалу сировинних ресурсів і шляхів їх відтворення в сільському господарстві, формування взаємозв'язків малих підприємств із сільгосптоваровиробниками, інвестування і управління якістю продукції м'ясопереробних підприємств.

Науково-теоретична та практична значимість невирішених проблем обумовила вибір теми, її актуальність і цільову спрямованість дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Дисертаційні дослідження проводилися в Дніпропетровському державному аграрному університеті в межах виконання науково-дослідних робіт Міністерства аграрної політики України по темі “Концепція розвитку переробної промисловості в умовах ринку” (номер державної реєстрації І99U016345).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в обґрунтуванні теоретичних і методологічних засад, розробці практичних рекомендацій щодо подальшого розвитку виробництва і підвищення його ефективності в м'ясопереробній промисловості на основі створення малих підприємств і удосконалення сировинної бази в сільському господарстві. Для досягнення зазначеної мети в роботі вирішувалися наступні завдання:

- узагальнення теоретичних аспектів інтеграції виробництва і переробки в АПК, її багатофункціональності, змістовної сутності з позиції статичності і динамізму;

- виявлення тенденції в розвитку форм власності і господарювання в переробній промисловості;

- з'ясування доцільності створення малих переробних підприємств та показників оцінки їх ефективності;

- визначення чинників, що впливають на розвиток виробництва м'ясопродукції і зумовлюють ефективність діяльності переробних підприємств;

- проведення оцінки сировинних ресурсів для м'ясопереробних підприємств;

- розробка організаційно-економічних заходів щодо удосконалення м'ясо-сировинної бази сільського господарства;

- обгрунтування організаційних і економіко-технологічних параметрів розвитку малих м'ясопереробних підприємств;

- опрацювання методичних підходів щодо формування моделі інвестиційних вкладень в закупівлю м'ясо-сировини і відновлення основних засобів переробних підприємств АПК;

- обґрунтування основних напрямків удосконалення управління якістю м'ясопродукції.

Предмет і об'єкт дослідження. Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і практичних положень економічного розвитку виробництва м'яса і м'ясопродукції на підприємствах АПК.

Об'єктом дослідження є організаційно-економічні процеси господарської діяльності м'ясопереробних підприємств Черкаської області і України в цілому.

Методи дослідження. Теоретичною і методичною основою досліджень є діалектичний метод пізнання сутності явищ, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з питань агропромислового виробництва і економічної ефективності м'ясопереробних підприємств, закони та чинні нормативні акти щодо проведення аграрної реформи, приватизації, форм власності і господарювання в АПК. У процесі дослідження використовувалися методи: діалектичний, що дозволив провести теоретичні і методологічні узагальнення, визначення сутності інтеграції та її складових елементів; абстрактно-логічний – відпрацьована система форм господарювання в АПК і зокрема в переробній промисловості; комплексного економічного аналізу – вивчення господарської діяльності переробних підприємств, оцінка сировинної бази м'ясної промисловості; порівняльного аналізу – зіставлення фактичних даних звітного і попередніх років при визначенні чинників розвитку виробництва м'ясопродукції; розрахунково-конструктивний – обґрунтування параметрів розвитку малих підприємств, модулів виробництва яловичини і свинини; екстраполяції – обґрунтування факторів впливу на формування інвестицій для заготівлі сировини і відновлення основних засобів м'ясопереобних підприємств.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в наступному:

- доповнено наукові і методичні положення щодо сутності інтеграції аграрного і промислового виробництва двома складовими: “інтеграція як стан” і “інтеграція як процес”;

- знайшли подальший розвиток питання доцільності створення малих м'ясопереробних підприємств на приватній і корпоративній основі;

- знайшло подальший розвиток обґрунтування показників ефективності малих підприємств систематизованих за ознаками функціонування суб'єкта і використання коштів засновника;

- визначені організаційно економічні чинники: що впливають на розвиток виробництва м'ясопереробних підприємств;

- знайшли подальший розвиток методичні підходи оцінки сировинних ресурсів м'яса та пріоритетного зниження собівартості м'ясопродукції перед зростанням цін реалізації його на різних сегментах ринку;

- вперше розроблено організаційно-економічні параметри вирощування яловичини і свинини для неспеціалізованих сільськогосподарських підприємств і модулі виробництва свинини на 10 основних свиноматок для особистих селянських і фермерських господарств;

- вперше дано організаційне і економіко-технологічне обґрунтування малого підприємства з переробки м'яса потужністю одна тонна м'ясопродуктів за зміну;

- знайшло подальший розвиток обґрунтування маркетингової діяльності в ковбасному виробництві спрямоване на пакування, створення торгівельної марки, сегментації ринку;

- знайшли подальший розвиток методи управління якістю продукції при транспортуванні худоби і свиней, при розробці екологічного маркетингу підприємств та при забезпеченні техніко-економічних умов і стандартів.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження можуть бути використані для опрацювання заходів щодо подальшого економічного розвитку виробництва м'ясопереробних підприємств. Практичне значення мають: запропоновані модулі інтенсивного вирощування худоби і свиней для невеликих сільськогосподарських підприємств, особистих селянських та фермерських господарств, а також методика техніко-економічного обґрунтування малих підприємств та формування виробничої функції інвестування оборотних і основних засобів переробки м'яса. Пропозиції щодо створення малих м'ясопереробних підприємств та модулів інтенсивного вирощування худоби і свиней прийняті до використання Головним управлінням сільського господарства і продовольства Черкаської облдержадміністрації (довідка від 19.07.02 р.).

Теоретичні результати, висновки і розробки автором методики рекомендуються до впровадження у навчальному процесі, зокрема при викладанні курсів “Економіка підприємств” Черкаського державного технологічного університету (довідка від 05.09.02р.).

Особистий внесок здобувача. З наукових праць опублікованих у співавторстві в дисертації використані лише ті положення, які є результатом особистої роботи здобувача. За списком робіт, які подано в авторефераті, особисто автором зроблено: [7] визначені основні напрями управління якістю продукції, запропоновані розрахунки втрат живої маси тварин від відстані та тривалості транспортування;[8] автору належить ідея та економіко-організаційні заходи щодо реформування сільськогосподарських підприємств.

Апробація результатів. Найважливіші результати дисертаційного дослідження розглядалися в Черкаському державному технологічному університеті в 2001 р. на науково-практичній конференції “Шляхи реформування економіки України на сучасному етапі”, на Міжнародній науково-практичній конференції в м. Краматорську в 2002р., в управлінні економіки Черкаської обласної держадміністрації на конференції “Проблеми реформування і реструктуризації АПК в Черкаській області”, м. Черкаси 2001р.

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 6 статей і 2 брошури загальним обсягом 4,5 друкованих аркуші в наукових спеціалізованих виданнях ( з них 2 в співавторстві).

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертаційна робота містить вступ, три розділи, висновок, список використаних літературних джерел із 175 найменувань, 5 додатків, 37 таблиць, 10 рисунків. Загальний обсяг дисертації 182 сторіноки комп'ютерного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, ступінь розробки наукової проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження, сформовано наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі “Наукові засади формування промислової переробки продукції сільського господарства” розглядаються теоретичні і методичні аспекти дослідження сутності інтеграції та її складові елементи в агропромисловому виробництві. Розкриваються форми господарювання в харчовій, в тому числі, і м'ясопереробній промисловості, розглядаються показники ефективності малих підприємств.

В науковій літературі немає єдності поглядів ні на сам предмет “інтеграція”, ні на поняття. Визначення, що пов'язані з ним не мають стійкого наукового і прикладного тлумачення. Якщо виходити з того, що термін “інтеграція” визначає “стан пов'язаності окремих диференційованих частин в ціле, а також процес, що призводить до цього”, то таке визначення можливо розділити на дві складові: “інтеграцію як стан” і “інтеграцію як процес”. Обидві складові безальтернативно характеризують інтеграцію в будь-якому з її проявів і є системоутворюючими елементами понятійного апарату.

Встановлено, що інтеграція, як стан взаємозв'язку, це складова, що розвиває дискретний характер понятійного апарату: основні принципи, аксіоматичні умови, діалектику розвитку та інше.

При визначенні сутності інтеграції, як фундаментальної тенденції сучасної системи господарювання, важко виявити її майбутнє і динаміку розвитку, тобто поняття, які асоціюються з визначенням процесу. Трактуючи це визначення як послідовну зміну станів, стадій розвитку, неможливо до кінця усвідомити правомірність використання двох різних термінів: “інтеграційний процес” і “процес інтеграції”.

В роботі встановлено структуру елементної бази інтеграції як процесу за групами визначень на мікро- і макрорівні. Мікроелементна база включає ряд механізмів: розвитку процесу, життєзабезпечення, управління, адаптації; а макровизначення: галузевий і регіональний аспекти, етапи розвитку, головну ланку процесу. В цілому інтеграційний процес – це постійне, усвідомлене об'єднання зусиль самостійно функціонуючих підприємств, організацій, трудових колективів і окремих виробничих систем з метою досягнення загальних або конкретних результатів їх виробничої і обслуговуючої діяльності.

В групі мікроелементів головне місце займає механізм життєзабезпечення, який характеризує середовище функціонування процесу. Якщо мова йде про істинність процесу то найбільш важливим є питання механізму управління. Основу механізму управління істинним процесом інтеграції повинні складати економічні методи господарювання. Особливого значення в інтеграційному процесі набувають оптимальні, взаємоузгодженні синхронні дії всіх зацікавлених учасників. При цьому важливо визначити конкретні заходи, які забезпечать потрібний обсяг виробництва продукції. Так, у вирішенні проблеми збільшення виробництва м'ясосировини слід враховувати насамперед забезпечення тваринництва, свинарства і птахівництва високоякісними кормами, біологічними і мінеральними добавками, іншими матеріальними ресурсами. Стратегічним напрямком у формуванні об'ємів сировини нині слід вважати як нарощування поголів'я так і забезпечення значного підвищення продуктивності тварин.

Зважаючи на ту обставину, коли підвищення ефективності виробництва продукції тваринництва стало ключовою проблемою налагодження інтеграції на галузевому і міжгалузевому рівнях, то це повинно стати базовою основою ринкового середовища. Практика діяльності інтегрованих формувань переконливо свідчить про активну участь більшості промислових переробних підприємств у виробництві кінцевої продукції, а також у створенні і розвитку сировинних зон. Тому переробне підприємство-інтегратор повинне визначати виробництво харчової продукції виходячи із розвитку м'ясосировини в особистих селянських, фермерських господарствах і реформованих сільськогосподарських підприємствах з мінімальними затратами на транспортування. Неупереджений підхід до цієї проблеми дозволяє стверджувати, що великі крупнотоварні спеціалізовані підприємства, в більшості, мають власну переробку м'яса.

Виконане в дисертації дослідження показало, що традиційні форми організації і управління агропромисловим виробництвом в системі АПК повністю себе вичерпали, оскільки криза в економіці сільського господарства не забезпечила дієвої інтеграції з промисловою переробкою. Тому виникла об'єктивна необхідність створення ринкових підприємств, які є якісно новою формою організації переробки сільськогосподарської сировини.

Демонополізація переробної промисловості і створення малих підприємств ринкової орієнтації сприятиме розвитку конкуренції у виробництві і збуті продукції харчування, що зумовлює необхідність підвищення їх конкурентоспроможності за рахунок зниження собівартості, покращення споживчих якостей, пакування, фасування, зберігання, забезпечення зручності транспортування, вигідності продажу покупцеві.

Крім посилення інтеграційних зв'язків в роботі аналізуються кількісні і якісні параметри власності в тих чи інших формах господарювання. Стверджується, що акціонерна (корпоративна) власність і засноване на її основі підприємство посідає провідне місце в економіці розвинених країн. Акціонерні товариства поширені у промисловості та інших галузях економіки, за винятком сільського господарства, де вони, через специфіку цієї галузі, не мають достатнього розвитку. Але необхідність використання корпоративної власності, створення інтеграційних зв'язків є цілком логічним, адже ці два явища схожі між собою за своєю природою. Успішна побудова інтеграційних зв'язків можлива лише тоді, коли є відповідна організаційна структура, що забезпечує їх міцність і відтворення. Будь-які об'єднання фермерських господарств слід віднести до приватно-корпоративних.

Важливим організаційно-господарським принципом формування об'єднань нового типу є досягнення завершеності технологічного циклу виробництва та переробки продукції тваринництва в системі кожного члена об'єднання. На сучасному етапі партнерство, як похідна інтегрованого виробництва, може перетворюватися в корпорації, концерни, промислово-фінансові групи чи інші формування. Разом з тим досягнення високої технологічності виробництва, підвищення конкурентоспроможності продукції, відновлення економіко-раціональних зв'язків між підприємствами єдиної ланки можливо з утворенням принципово нових економіко-організаційних структур, що об'єднують малі підприємства і суб'єктів звуженого сировинного виробництва.

Малі підприємства дають можливість концентрувати зусилля спеціалістів на наукових дослідженнях і розробках, виробництві науково-технічної продукції і організації наукового консультування.

Встановлено переваги малих підприємств: скорочення строків будівництва і освоєння потужностей, забезпечення максимального доходу за один цикл, перепрофілювання проходить досить швидко з орієнтацією на очікувану зміну попиту, оперативно здійснюються постачальницькі і збутові функції і т. ін.

Виходячи із позитивних проявів і переваг малих підприємств робиться висновок про доцільність їх створення в м'ясопереробній промисловості.

Щоб суб'єктивний фактор визначення ефективності виробництва не був домінуючим фактором запропоновано економічні показники малих підприємств на приватній і корпоративній основі розділяти на дві групи за ознаками: а)комплексна характеристика ефективності функціонування; б)ефективність використання коштів кожного засновника чи акціонера.

У другому розділі “Рівень і тенденції функціонування м'ясопереробних підприємств” виявлено організаційно-економічні чинники формування виробництва і споживання м'яса та оцінено потенціал і можливість сировинної бази сільськогосподарських підприємств, в умовах їх ринкової трансформації.

Специфіка м'ясопереробної промисловості полягає в тому, що обсяги виробництва залежать, як від сировинних ресурсів так і від чутливості коливань споживчого ринку. Якщо, в цілому, продукти харчування є групою товарів з низькою еластичністю попиту, за ціною (тобто обсяги продаж продовольства суттєво не змінюються зі зміною цін), то попит на м'ясо і м'ясопродукти в цій групі товарів більш еластичний. На практиці це проявляється в зниженні споживання м'ясопродуктів в умовах падіння реальних доходів населення.

Низький рівень доходів споживачів змушує їх часто купувати м'ясні продукти низької якості і надавати переваги свинині, а ще частіше салу, а також курячим стегенцям. Якщо у 1985-1988 рр. споживання м'яса і м'ясопродуктів було близьким до раціональних норм харчування, то за останні 13 років його рівень знизився до 40,6% від норми споживання. Якщо в 1999 р. група населення, що знаходиться за межею малозабезпеченості, в місяць споживала 2,2 кг м'яса при нормі 6,7кг, то в 2000 р. даний показник склав 1,5 кг, або був на 31,8% нижчим.

Обсяги виробництва м'ясопереробної промисловості знижуються адекватно спаду виробництва продукції тваринництва і зменшенню поголів'я худоби, свиней і птиці (табл. 1).

Таблиця 1

Динаміка виробництва м'ясопродукції, тис. т

Показник 1990р. 1995р. 1996р. 1997р. 1998р. 1999р. 2000р.

М'ясо (включаючи субпродукти І категорії) 2763 957 760 553 369* 420* 400*

ковбасні вироби, всього 900 277 213 206 155 160 175

в тому числі: варена ковбаса 450 120 85,3 74,9 56,1 57,8 65,4

сосиски і сардельки 84,2 47,6 34,2 34,7 31,8 33,0 37,6

напівкопчена ковбаса 182 65,5 52,3 51,2 36,0 34,6 32,0

копчення 62,2 8,7 9,6 11,2 9,3 10,8 12,7

консерви м'ясні та м'ясорослинні, млн. ум. банок 247 159 150 137 96,4 98 68,3

інші 122 35,2 31,6 29,5 21,8 23,8 27,6

Примітка * Включаючи свинячі голови.

Важливість розвитку м'ясопереробної промисловості з погляду насичення ринку продовольчими товарами в значній мірі залежить від виробництва м'яса сільськогосподарськими товаровиробниками.

Приріст м'яса в країні нарощувався до 1990р. і порівняно з 1955р. збільшився на 3 млн. т або в 2.2. рази. Щорічний приріст складав 75,2 тис. т. але в наступні 11 років сільгосптоваровиробники знизили рівень виробництва м'яса до рівня 1955 р. В даний час основний тягар по вирощуванню худоби лягає на селянські господарства, які в 2000р. виробляли приблизно скільки ж м'яса як і в 1990р., а порівняно з 1955р. збільшили зростання виробництва у 1,5 рази. Сільськогосподарські підприємства в 2000р. виробили м'яса в обсязі 26,3% від загального виробництва, тоді як в 1990 р. даний показник склав 71,1%. Отже, відновити чисельність поголів'я тварин та збільшити обсяги виробництва продукції галузі в Україні необхідно насамперед у реформованих сільськогосподарських підприємствах, тобто там, де мали місце найбільші втрати.

Ще однією причиною того, що м'ясна промисловість не може поки що запропонувати споживачам високоякісну продукцію в широкому асортименті і достатній кількості, є погіршення якості переробленої сировини, та вплив цінових чинників.

В Україні ж, як і в інших державах з недосконалим кормо виробництвом, технологіями у виробництві продукції тваринництва, дотаційною системою ціноутворення створилася деформована система рівнів на різні види м'яса. Так, ціни на м'ясо птиці (курятину, індичатину тощо) вищі, ніж на свинину, яка, у свою чергу, дорожча від телятини, яловичини, баранини. Така цінова практика суперечить існуючій у всьому світі і зумовлена перекосами в ціноутворенні, сформованому за умов політики дотацій.

У 2001р. середня реалізаційна ціна живої великої рогатої худоби по всіх каналах збуту становила 3567,7 грн./т., а свиней (в живій вазі) – 6162,4 грн./т.

Серед каналів реалізації найвищий рівень цін на худобу пропонували заготівельні організації – 4174,0 грн./т., що на 17% вище середньої реалізаційної ціни по всіх каналах. Це зумовлено, з одного боку, дефіцитом сировини для переробки, а з іншого – наявністю дотацій за високі вагові кондиції худоби. В регіональному розрізі найвищі ціни на худобу, наприклад, у вересні 2001р. пропонували м'ясокомбінати Донецької (4000 – 5500 грн./т.), Харківської (4500 – 5200грн./т.), Запорізької (4600 –5300 грн./т.)

У 2001р. порівняно з попереднім середні ціни реалізації свиней м'ясопереробними підприємствами зросли в 1,9 раз. Ціни м'ясопереробних підприємств залишаються орієнтиром при реалізації свиней іншими каналами. Найвища ціна склалася при реалізації свиней м'ясопереробним підприємствам – 6687,7 грн./т. (крім ціни реалізації пайовикам в рахунок середньої оплати праці за землю та майнові паї). Цьому сприяло законодавче рішення про дотування цін за проданих для забою переробним підприємствам свиней шляхом повернення їм ПДВ.

Привертає увагу швидке зростання закупівельних цін на худобу порівняно з оптовими цінами підприємств м'ясної промисловості у 2000р. та 2001р. Так, закупівельні ціни худоби та птиці зросли у 2000р. порівняно з 1996р. в 5,1 рази, у 2001р. порівняно з 1997р. – в 4,8 рази, в той час як оптово-відпускні ціни промисловості зросли відповідно – в 3,7 та 3,0 рази.

Сформований ціновий фактор на реалізацію живої маси великої рогатої худоби і свиней суттєво впливає на їх виробництво. Загальна сума прибутку в створеному господарстві залежить від трьох факторів: обсягу реалізації живої маси, її собівартості і товарної ціни.

В процесі виробництва і обміну ці фактори змінюються. Якщо скорочується позитивна різниця між ціною і собівартістю, то вона виступає в ролі прибутку. Під час збільшення різниці прибуток зростає навіть при простому відтворюванні. В протилежному випадку, зменшення доходів можна компенсувати тільки розширенням виробництва. Скорочення розриву між ціною і собівартістю не тільки знижує обсяг реалізації живої маси великої рогатої худоби і свиней, але й одночасно знижує ефективність матеріальних затрат та рівень рентабельності.

Зростання закупівельних цін сировини, поряд із зниженням платоспроможного попиту населення на продукцію галузі, призвів до низької прибутковості галузі. Так, за середньої прибутковості підприємств харчової промисловості у 2001р. 25,3% рентабельність виробництва продукції м'ясної промисловості складала 6,9%.

Важливим фактором збільшення виробництва м'ясопродукції є вибір сегменту ринку. В 1991 – 2000рр. постійно збільшувалася частка продажу м'яса великої рогатої худоби і свиней на ринку, через власні магазини, ларьки, палатки. У 2001р. ця частка мала по яловичині 24,6%, а по свинині 20,8% проти 5,8% і 6,7% у 1991р. Частка продажу худоби і свиней м'ясопереробним комбінатам за цей період зменшилася. Але з запровадженням доплат за високо вагову худобу та дотацій за рахунок повернення сум ПДВ, останні, протягом 2001р., закупили 31,6% загального обсягу проданої сировини порівняно з 19,7% у 2000р.

Вдосконалення організації виробництва і праці є ще одним напрямком в резервах збільшення виробництва м'яса для переробних підприємств. Конкретно він виступає як поглиблення інтеграції з виробництвом, подальший розподіл праці, впровадження оренди, розвиток міжгалузевих зв'язків.

Черкаська область є одним з типових регіонів, що входять до складу м'ясної промисловості України. Тут, як і в цілому по Україні, спостерігається спад виробництва м'яса і м'ясопродуктів, зменшується поголів'я тварин як в сільськогосподарських підприємствах так і у населення.

Обсяги продукції, яка пройшла переробку і просувається до споживача у вартісному виразі складають лише 35% вартості всієї м'ясної продукції. Водночас, специфіка структури основних фондів (будівлі і споруди 70,2%, транспортні засоби –6,4%), а також низький технічний рівень виробництва, потребують значних інвестицій.

Спад виробництва готової продукції формує низькі індекси фондовіддачі. Так у 2001р. порівняно з 1991р. вона знизилася на 84 відсоткових пунктів. Власними силами здійснити технічне переобладнання багатьом м'ясопереробним підприємствам регіону не вдається, оскільки платежі до бюджету вилучають значну частину прибутку. Із останнього на виробничий розвиток направляється тільки 17%( у 2001р.). Розподіл виручки від реалізації м'яса по Черкаській промисловій компанії показав, що в промисловість надходить тільки 10%, а в сільське господарство – 49,9%.

Встановлено, що маса прибутку у виробництві м'яса після організаційно-правового реформуванні сільськогосподарських підприємств регіону зменшилася на 33,7млн. грн.. При цьому собівартість 1 ц. Продукції, щорічно, за останні 5 років по живій масі великої рогатої худоби збільшувалася на 45,81 грн. (21,9%), а по свиням – на 69,81грн.(17,4%). Реалізаційна ціна відповідно на 57,5 грн. (45,6%) і 94,87 грн. (41,9%). Більш високі темпи приросту реалізаційної ціни на яловичину і свинину призвели до зниження збитковості. Якщо собівартість виробництва, наприклад, 1 ц свинини і ціна її реалізації будуть рівні і складуть, наприклад, 475,7грн., то виручка від реалізації покриє тільки затрати. При підвищенні ціни 1 ц живої ваги свинини до 550 грн. (на 15,6%) утвориться прибуток в сумі 3,76 млн. грн.., а рівень рентабельності становитиме 15,6%.

У третьому розділі “Шляхи розвитку виробництва продукції м'ясної промисловості в умовах ринкових перетворень” розроблено напрями удосконалення сировинної бази м'ясопереробки, обґрунтовано економіко-технологічні і організаційні параметри малого підприємства, та розкрито заходи поліпшення інвестування і удосконалення управління якістю продукції.

Глобальною вимогою конкурентоспроможного виробництва м'ясопереробних підприємств є ліквідація дефіциту сировини. Оскільки базовим ресурсом сільгосптоваровиробників є земля, то посилення концентрації виробництва тваринницької продукції в сільськогосподарських підприємствах ринкового типу, до оптимальних розмірів, є основою умовою збільшення сировинних ресурсів. В роботі визначено підходи до економічного обґрунтування інтенсивного вирощування: яловичини на фермах в 100 і 200 корів, свинини на фермах 40-100 основних свиноматок.

Для особистих селянських і фермерських господарств розроблені опорні модулі для вирощування свиней ( на 10 основних та 10 перевіряємих свиноматок).

Встановлено, що розширення продажу поросят фермерськими і особистими селянськими господарствами за рівнем рентабельності є найвигіднішими. Але за масою прибутку, оскільки він переміщується у відгодівлю, господарствам краще вирощувати товарну свинину. Найважливіші заходи, що спрямовані на подальший розвиток м'ясо-сировинних ресурсів у прогнозованій перспективі мають бути такі: зниження собівартості приросту живої маси тварин на основі дотримання технологічних параметрів середньодобових приростів на вирощуванні і відгодівлі, та забезпечення повноцінними кормами; розробка і впровадження інвестиційних проектів із застосуванням ресурсозберігаючих технологій; встановлення стабільних технологічних і економічних зв'язків між сільськогосподарськими і переробними підприємствами; формування економічних інтересів всіх учасників технологічного циклу виробництва м'яса і м'ясопродукції; узгодження розміщення галузей тваринництва і підприємств переробної промисловості в межах адміністративних районів і економічних зон; будівництво у селах невеликих м'ясопереробних підприємств.

Згідно із запропонованим в роботі підходом, одним із багатьох можливих, потужність малого переробного підприємства слід визначати виходячи з наявності сировинних ресурсів на відстань транспортування не більше 50 км. або терміном перевезення до години (втрати живої маси тварин 1,2 – 1,4кг на голову). В основу економічного обґрунтування покладено переробне підприємство потужністю 1 т готової продукції за зміну. Таке підприємство може щоденно переробляти 1,525 т, (в рівних пропорціях), яловичини і свинини в забійній вазі за середньою закупівельною ціною 8,25 грн. за 1 кг. Річний асортимент виробництва готової для реалізації продукції складає: варені ковбаси – 20 т, сосиски – 18 т, напівкопчені ковбаси – 180 т, сирокопчені ковбаси – 36 т, копченості – 30т, ліверні ковбаси – 20т, супові набори 64т.

Економічна ефективність малого переробного підприємства залежить від рівня використання його потужності (табл.2).

Таблиця 2

Порівняльна ефективність переробки м'яса на малому підприємстві

Показники Варіанти

І ІІ ІІІ

Потужність, т/зміну 1 1 1

Використання потужності, % 70 98,5 100

Змінність 1 1 1

Час роботи за рік, дні 305 305 305

Інвестиції, тис. грн. 3960,0 3960,0 3960,0

в т.ч. будівельно-монтажні роботи, тис. грн. 2853,0 2853,0 2853,0

Машини і обладнання, тис. грн. 1107,0 1107,0 1107,0

Чисельність обслуговуючого персоналу, чол. 16 16 16

Затрати праці, люд.-год. 24080 33712 34160

Річна потреба в сировині (туш),т 327,4 460,2 467,2

Електроенергії, тис. кВт-год. 199,2 280,0 284,0

Води, тис.м3 1,5 2,1 2,1

Собівартість продукції, тис. грн. 4247,3 5869,6 5954,9

в т.ч. вартість сировини 3814 5384 5466

Амортизація і поточний ремонт машин і обладнання, тис. грн. 56,5 56,5 56,5

Вартість електроенергії, тис. грн. 67,7 95,2 96,6

Вартість води, тис. грн. 1,5 2,1 2,1

Зарплата, тис. грн. 50,6 70,8 71,7

Інші прямі витрати, тис. грн. 189,0 193,0 194,0

Накладні витрати, тис. грн. 68,0 68,0 68,0

Вартість готової продукції, тис. грн. 4485,5 6705,0 6828,0

Чистий доход, тис. грн. 238,2 835,4 873,1

Рівень рентабельності, % 5,6 14,2 14,7

Окупність капітальних вкладень, років 16,6 4,7 4,5

При постійному завантаженні малого підприємства сировиною на 98-100% воно матиме 835 – 873 тис. прибутку в рік і при рівні рентабельності виробництва 14,2 – 14,7% окупність інвестицій становитиме 4,5 – 4,7 років.

В дослідженнях зазначається, що реалізація ковбасних виробів потребує сегментації ринку, створення торгівельної марки, використання вакуумної упаковки. Кожен виріб повинен мати власне ім'я.

Споживачів для подальшого маркетингу у виробництві м'ясопродуктів пропонується ділити на менші групи що визначаються спільними характеристиками. Наприклад, жінки, що мають місячний дохід до 200 грн. і ті, що мають більший. Зважаючи на те, що тільки близько 10% населення України має високу купівельну спроможність, то виробникам м'ясопродуктів потрібно виявляти “улюблені” магазини для жінок з різними доходами.

Важливо відзначити, що в сьогоднішніх умовах механізм ціноутворення на тваринницьку продукцію і ресурси, що споживаються для її виробництва повністю адаптовані до максимізації прибутків постачальників матеріально-технічних засобів і мало враховує інтереси виробників та переробників.

Переробні підприємства в таких критичних умовах не можуть знизити ціни виробленої ними продукції до меж фактичних затрат. А це в свою чергу призводить до скорочення обсягів виробництва і гальмування виробничого процесу м'ясопереробки. Споживчий ринок не наповнюється продукцією такою мірою, щоб задовольнити потреби населення, а сільгосптоваровиробники і переробними продукції із за несформованих економічних відносин несуть збитки..

Прямі взаємозв'язки в такому випадку можуть бути побудовані на основі об'єднання виробництва і переробки в міжгосподарську форму у вигляді асоціацій, або на прямих договірних умовах. Між партнерами повинна бути укладена угода під твердий процент за надання відстрочення платежів. Цей процент може бути встановлений у формі добавки до ціни за ресурси, що купуються, або як знижка до ціни на м'ясосировину.

Схема виробничих взаємовідносин для селянських господарств передбачає формування партій худоби і повернення податку на додану вартість (рис.1)

Рис.1 Схема виробничо-економічних зв'язків при виробництві і переробці м'яса.

При таких формах взаємовідносин, рішення щодо рівня ціни на товарну продукцію повинні прийматися виходячи з матеріальних затрат, рентабельності, якості продукції і ринкової кон'юнктури.

Ефективність прямих зв'язків залежить від раціональності розміщення сировинних зон і виробничих потужностей, оскільки недовантаження потужностей переробних підприємств призводить до необґрунтованих простоїв, а перевантаження - до порушення ритмічності в процесі заготівель і переробки

Подальший розвиток промислової переробки м'яса неможливий без розробки інвестиційної політики підприємства. У дисертації, для виявлення впливу основних виробничих показників на обсяг вкладення інвестицій в основні і оборотні засоби підприємства, розроблена регресійна модель для м'ясопереробки Черкаської області:

Y= 20754,6 – 8064,5X1 + 16630,7X2 – 51,4X3 – 660,3X4

В модель були включені фактори:

X1 – вироблено продукції в порівняльних цінах на одиницю потужності тис. грн./т.;

X2 – виробнича собівартість на одиницю потужності, тис. грн./т.;

X3 – виробнича потужність, т. / рік;

X4 – питома вага інвестицій в основні засоби виробництва, %;

Значення коефіцієнта множинної кореляції 1, коефіцієнт детермінації дорівнює 1.

Встановлено, що збільшення по регіону виробництва продукції на 1% приводить до зменшення інвестицій на 16,6 млн. грн. Зростання вартості основних засобів підприємств зменшує величину інвестицій на 0,7 млн. грн.

З огляду на те, що ефективність м'ясопереробних підприємств в значній мірі залежить від якості продукції, в роботі запропоновано ряд методів управління нею.

Зокрема звертається увага на систему екологічного маркетингу, фаховий рівень персоналу, на відстань і тривалість перевезення худоби і свиней, на методику визначення збитків від забруднення продуктів харчування.

ВИСНОВКИ

Дослідження теорії і практики економічного розвитку м'ясопереробного виробництва в умовах ринкових перетворень агропромислового комплексу дає підстави зробити такі головні висновки та наукові рекомендації:

1. В перспективі, після тривалої стагнації, розвиток м'ясопереробного виробництва повинен ґрунтуватись на відродженні агропромислової інтеграції. Сутність і елементна база якої має бути представлена двома складовими: статичною – “інтеграція як стан” і динамічною – “інтеграція як процес”. Обидві складові безальтернативно характеризують інтеграцію в будь-якому з її проявів і є системоутворюючими елементами понятійного апарату.

2. Функціонування м'ясопереробних підприємств на сучасному етапі ринкової економіки характеризується: роздержавленням власності; ускладненням виробничих відносин, зв'язків і взаємодії нових суб'єктів власності; відходом від одноманітних форм господарювання; суттєвим погіршенням і розбалансуванням міжгалузевих зв'язків протягом років незалежності.

3. Важливість розвитку м'ясопереробної промисловості з погляду насичення ринку продовольчими товарами в значній мірі залежить від виробництва м'яса сільгосптоваровиробниками. Спад виробництва м'яса за останні 10 років у 7 разів є наслідком різкого зниження цін, зростання собівартості продукції. При цьому, господарства населення виявилися більш стабільними. Вони майже не допустили спаду виробництва як в абсолютних величинах так і в розрахунку на одиницю сільськогосподарських угідь.

4. На споживання м'ясної продукції істотно впливає високий рівень роздрібних цін. Населення надає перевагу традиційним видам м'ясних продуктів, зокрема свинині, ще частіше салу, а також курячим стегенцям. Попит на останні, але вже вітчизняного виробництва, знову зростає.

5. Підприємствам м'ясної промисловості не вистачає сировини. Так, проектні потужності переробної промисловості Черкаської області використовувалися на 20% (у 2001 р.). Обсяги виробництва м'ясної продукції, яка пройшла весь технологічний цикл переробки і просувається до споживача у готовому вигляді, у вартісному виразі, становить лише 35% вартості всієї м'ясної продукції. Тому індекси фондовіддачі у 2001 р. порівняно з 1991р. знизилися на 84 відсоткових пункти. Водночас специфіка структури питомої ваги основних факторів за видами (будівлі і споруди 70,2%, транспортні засоби – 6,4%), а також застарілість робочих машин і устаткування потребують значних інвестицій. Середня зношеність основних фондів по області складає 34,6% і не віддзеркалює реального стану справ, оскільки це результат індексацій, методична основа яких не враховує морального старіння.

6. На виробничий розвиток підприємств м'ясної промисловості Черкаської області направляється в середньому п'ята частина прибутку, що недостатньо для розвитку виробництва належними темпами і за умов зростання цін на обладнання, високої вартості ремонту та реставрації основних фондів.

7. Оцінка м'ясосировинних ресурсів вказала на необхідність відновлення поголів'я тварин та збільшення обсягів виробництва м'яса у реформованих сільськогосподарських підприємствах, тобто там, де мали місце найбільші втрати. У свою чергу це дасть змогу краще забезпечувати особисті господарства молодняком тварин і нарощувати в них виробництво м'яса.

8. За роки ринкової трансформації АПК змінилася структура збуту м'яса. Тепер частка продажу м'ясокомбінатам складає тільки 31,6% (за 2001р.) порівняно з 87,6% (за 1991 р.). Значно розширився продаж м'яса на ринках, через власні магазини, комерційними структурами. Особисті господарства на 86% реалізували худобу дрібнотоварним посередниками і тільки 5% господарств – м'ясопереробним підприємствам.

9. Серед каналів реалізації найвищий рівень цін на живу масу великої рогатої худоби пропонували заготівельні організації, що на 17% вище середньої реалізаційної ціни по всіх каналах. Це зумовлено по-перше, дефіцитом сировини для переробки, по-друге, наявністю дотацій за високі вагові кондиції худоби. При купівлі свиней найвищі ціни пропонували м'ясопереробні підприємства. Цьому сприяло законодавче рішення про дотування цін за продане для забою поголів'я переробним підприємствам, шляхом повернення податку на додану вартість.

10. Встановлено, що сільгосптоваровиробникам вигідніше дешевше виробляти продукцію з м'яса худоби і свиней, чим дорожче її продавати. Курс збільшення ціни при закупівлі м'яса на переробку є не тільки дорогим, а й малоефективним для виробника

11. В структурі ринкових важелів підвищення ефективності м'ясопереробного виробництва важливе значення належить подальшим процесам приватизації, основною метою якого є створення приватних і корпоративних малих підприємств. Це зумовлює поліпшення системи розміщення і використання м'ясосировини, розвиток конкурентних ринкових відносин, введення жорстоких фінансових обмежень відповідальності власника за свої зобов'язання.

12. Економіко-технологічне та організаційне обґрунтування малого підприємництва на приватних і корпоративних засадах дозволяє формувати економічно виправданий, логічно послідовний і закінчений процес промислової переробки яловичини і свинини. Він забезпечує зростання обсягів виробництва за рахунок більш повного залучення сировинних ресурсів та сприяє підвищенню конкурентоспроможності продукції.

13. Переробка м'яса на малому підприємстві при недовикористанні потужностей на 30% зменшує прибуток в 3,5 рази. Тільки при завантаженні малого підприємства на 98-100% та якісній сировині може бути досягнено рівень рентабельності 14-15%, а окупність інвестицій за 4,5-5 років.

14. Важливим напрямком подальшого ефективного розвитку м'ясопереробного виробництва має бути поступове поліпшення якості сировинних ресурсів, посилення реагування галузі на сприйняття новітніх тенденцій виробництва і упаковки продукції, впровадження мало- і безвідходної технології, розвиток диверсифікації операцій, формування інтенсивного режиму засобів використання праці.

15. Звуження сировинної бази переробних підприємств потребує реформовані сільськогосподарські підприємства перевести на інтенсивні технології виробництва тваринницької продукції. Це дасть змогу досягти максимального використання аграрного ресурсного потенціалу, знизити ресурсо-, фондо-, енерго-, і трудомісткість продукції, скоротити затрати на її виробництво, підвищити рентабельність підприємств, поліпшити еквівалентність міжгалузевого обміну.

16. Формування м'ясосировинного потенціалу повинне здійснюватись не тільки в спеціалізованих, але і в інших виробничих типах сільськогосподарських підприємств. При інтенсивній системі ведення скотарства (в розрахунку на 100 корів) неспеціалізоване господарство Черкаської області має одержувати від реалізації яловичини 215,4 тис.грн. за рік і мати рівень рентабельності виробництва 33%. Виробництво свинини в особистих селянських та фермерських господарствах доцільно здійснювати на основі розроблених в дисертації модулів в розрахунку на 10 основних свиноматок (отримувати – 260 поросят, вихід товарної свинини – 263,2ц і мати рівень рентабельності – 76,2%).

17. В організації інтегрованих формувань, що створюють завершений цикл виробництва, заготівлі та