тернопільський державний педагогічний університет

імені володимира гнатюка

МАЦУК ЛЮДМИЛА ОЛЕКСАНДРІВНА

Індекс УДК 378.14

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ДО ПРАВОВОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти

АВТОРЕФЕРАТ

на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Тернопіль – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Прикарпатському університеті імені Василя Стефаника, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор

Лисенко Неллі Василівна,

Прикарпатський університет імені Василя Стефаника,

кафедра теорії та методики дошкільної освіти, завідувач.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Фіцула Михайло Миколайович,

Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, професор кафедри педагогіки;

кандидат педагогічних наук, доцент

Руссол Вячислав Михайлович,

Івано-Франківський обласний інститут

післядипломної педагогічної освіти, ректор.

Провідна установа: Вінницький державний педагогічний університет

імені М.Коцюбинського, Міністерство освіти і науки України, кафедра педагогіки і методики початкового навчання, м.Вінниця.

Захист відбудеться ”27“ грудня 2002 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.58.053.01 у Тернопільському державному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка за адресою: 46027, м.Тернопіль, вул. М.Кривоноса, 2, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Тернопільського державного університету імені Володимира Гнатюка за адресою: 46027, м.Тернопіль, вул. М.Кривоноса.

Автореферат розіслано “26“ листопада 2002р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Чайка В.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і доцільність дослідження. Радикальні зміни в нашій державі, що спричинили серйозні гуманістичні зрушення в світогляді її громадян, ідеології, науці та культурі, зумовлюють необхідність підвищення якості освіти і виховання відповідно до системи цінностей демократичного суспільства.

У державній національній програмі “Освіта” (Україна ХХІ століття), Законі України ”Про освіту”, національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті формування та розвиток правової культури школярів розглядається у контексті вирішення основних завдань їх національного виховання: набуття молодим поколінням соціального досвіду; успадкування духовних надбань українського народу; досягнення високої культури міжнаціональних взаємин; формування у молоді незалежно від національності особистісних рис громадян української держави, розвиненої духовності, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури.

Практичне вирішення цих завдань, включаючи й завдання правового виховання учнів загальноосвітньої школи, потребує докорінного поліпшення професійної підготовки вчителів шляхом приведення їх змісту, форм і методів у відповідність із сучасними вимогами та здобутками психолого-педагогічної науки.

Загальні питання професійної підготовки майбутнього вчителя на різних етапах розвитку освіти висвітлювались у працях А.Алексюка, В.Кузя, І.Підласого, О.Пєхоти, О.Савченко, В.Семиченко, Р.Скульського, А.Фурмана, М.Ярмаченка та ін.

Проблеми підвищення кваліфікації вчителів і способи їх вдосконалення досліджували С.Гончаренко, А.Дьомін, І.Зязюн, В.Кравець, Н.Ничкало, А.Нісімчук, Г.Падалка, М.Фіцула.

Окремі аспекти формування ціннісно-правових орієнтацій особистості обгрунтували В.Алексєєв, В.Афанасьєв, В.Водзинська, Н.Волкова, М.Казакіна, Ю.Кулюткін, В.Сайко, Г.Сухобська.

Питаннями формування правової культури та правової свідомості майбутнього вчителя займаються Г.Васянович, М.Городиський, В.Оксамитний, М.Подберезський, І.Романова та ін.

Однак проблема підготовки майбутнього вчителя до правового виховання молодших школярів ще не була предметом спеціального наукового вивчення.

Реформування освіти в Україні ініціює таку підготовку педагогів, яка б не лише відбивала специфіку їх професійної діяльності, а й оптимально задовільняла різноплановість виховання зростаючої людини. На цьому грунті виникає об’єктивне протиріччя, породжене невідповідністю між змістом, формами і методами традиційної підготовки вчителя і соціальним замовленням щодо його правовиховної діяльності у сучасній школі.

Аналіз масової практики роботи вчителів початкових класів свідчить про те, що в сучасній школі ще не сформувалася чітка й достатньо обгрунтована система правового виховання учнів; недостатньо розроблено теорію й методику правовиховної роботи з дітьми молодшого шкільного віку з урахуванням досягнень зарубіжного досвіду, натомість у практиці підготовки вчителів у педагогічних навчальних закладах закцентовано питання формування їх дидактико-методичної культури. Щодо підготовки студентів до виховання школярів, зокрема, до правового, зазначимо, що окреслений аспект діяльності вищої школи потребує істотного поліпшення.

Об’єктивна потреба у підвищенні правової культури зростаючих поколінь в умовах розбудови правової демократичної держави, низький рівень готовності вчителів до вирішення зазначеної проблеми, нерозробленість у педагогічній теорії та незадовільний стан її практичного вирішення зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: “Підготовка майбутніх учителів початкових класів до правового виховання молодших школярів”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами та темами. Дослідження є складовою частиною науково-дослідницької роботи кафедри теорії та методики дошкільної освіти Педагогічного інституту Прикарпатського університету імені Василя Стефаника з проблем професійної підготовки майбутніх педагогів до правового виховання школярів: ”Підготовка педагога до виховної роботи в умовах Європейської інтеграції” (протокол №5 від 30.12.1997р.) затверджене вченою радою Прикарпатського університету імені Василя Стефаника. Тема дисертації погоджена і затверджена вченою радою Прикарпатського університету імені Василя Стефаника (протокол № 2 від 28.09.1999р.), Радою з координації наукових досліджень у галузі професійної освіти в Україні (протокол № 4 від 23.05.2000р.).

Об’єкт дослідження – професійна підготовка майбутніх учителів початкових класів.

Предмет дослідження – зміст та педагогічні умови підготовки майбутніх педагогів до правового виховання молодших школярів.

Мета дослідження – науково обгрунтувати та експериментально перевірити зміст і педагогічні умови підготовки майбутніх учителів до правововиховної роботи в початкових класах.

Гіпотеза дослідження. Підготовка майбутнього вчителя до правового виховання дітей буде ефективною за дотримання таких педагогічних умов:

-

-

-

-

Відповідно до предмета і мети дослідження визначено такі його завдання:

1. Проаналізувати стан досліджуваної проблеми в педагогічній теорії і практиці та окреслити напрями транспозиції здобутків учених в технологію сучасної підготовки студентів до правовиховної роботи з молодшими школярами.

2. Розробити зміст правової освіти майбутніх учителів.

3. Визначити педагогічні умови ефективного впровадження змісту правової освіти в процес фахової підготовки майбутніх педагогів.

4. Розробити методичні рекомендації з підготовки студентів до правовиховної роботи з молодшими школярами.

Методологічні засади дослідження грунтуються на принципах психології та педагогіки про єдність свідомості й діяльності, про взаємозв’язок зовнішніх впливів із внутрішніми умовами, про провідну роль діяльності та спілкування в розвитку психіки (Л.Виготський, Г.Костюк, О.Леонтьєв, П.Чамата); концептуальних підходах до мотиваційно-потребнісної сфери особистості та її розвитку в умовах навчальної діяльності (К.Абульханова-Славська, Л.Божович, С.Максименко, В.Семиченко); концепції особистісно-діяльнісного підходу до формування особистості майбутнього спеціаліста; сучасному кодексі українського національного виховання, положеннях про ефективність використання національного й загальнолюдського в процесі формування ціннісних орієнтацій особистості; теорії системного підходу до моделювання педагогічних умов, процесів і явищ; визначальному впливі активності особистості на її формування.

Теоретичними засадами дослідження слугували положення класиків педагогіки А.Макаренка, В.Сухомлинського, К.Ушинського та ін. Їх суть полягає в тому, що за людиною визначається право на життя, волю, гідність, соціальний захист тощо; психології – Л.Виготського, О.Запорожця, О.Леонтьєва, С.Рубінштейна, П.Чамати, які долсліджували розвиток особистості, вплив оточення на її формування, роль діяльності в її розвитку; провідних учених у галузі сучасної вищої педагогічної школи в Україні Г.Балла, І.Беха, В.Подвійського, В.Шинкарука про взаємозв’язок теорії і практики, свідомості особистості та її поведінки.

Підготовку вчителя початкових класів обгрунтовано у працях В.Майбороди, О.Пєхоти, О.Савченко, Г.Тарасенко, Р.Хмелюк та ін.

Для розв’язання поставлених завдань використовувався комплекс методів науково-педагогічного дослідження: теоретичні (аналіз, порівняння, синтез, систематизація, класифікація, узагальнення); емпіричні (анкетування, інтерв’ювання, спостереження, оцінювання), які взаємодоповнювались для різнобічного пізнання предмета дослідження в умовах педагогічного експерименту, результати якого поетапно, статистично та якісно оброблялись. Дослідження проводились на базі педагогічних інститутів Прикарпатського університету імені Василя Стефаника (м. Івано-Франківськ, м. Мукачево Закарпатської обл.), педагогічного факультету Чернівецького державного університету імені Юрія Федьковича, Хмельницького гуманітарно- педагогічного інституту (1998–2002рр.), початкових класів ЗОШ №5, №7, №11, №22; дошкільних закладів №11”Орлятко”, №28 “Квітка Карпат”, №29“Кобзарик” м. Івано-Франківська.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше розроблено зміст правової освіти майбутніх учителів початкової школи, адекватний до структурно-функціональної моделі професійної готовності вчителя з правового виховання молодших школярів з визначенням основних груп компетенцій (нормативно-інституціальної,ідеолого-ціннісної, прогностичної, процесуально-функціональної), критеріїв та рівнів готовності; виявлено чинники, які гальмують нововведення в діяльності сучасних учителів (соціально-економічні фактори і психологічні бар’єри, особистісна тривожність, схильність до конформізму, страх через виявлення власної некомпетентності, низька самооцінка, суб’єктивно-упереджене ставлення до інновацій, неготовність приймати самостійні рішення за відсутності відповідних рекомендацій та настанов); визначено педагогічні умови, що сприяють ефективності формування професійної готовності майбутніх педагогів до правовиховної роботи (формування правових знань у процесі вивчення професійно орієнтованих дисциплін, удосконалення змісту правової освіти засобами спецкурсу, рівнева діагностика професійної готовності та ін.); дістали подальшого розвитку напрями транспозиції здобутків учених у технологію сучасної підготовки студентів до правовиховної роботи з молодшими школярами.

Практичне значення результатів дослідження полягає в розробці змісту підготовки студентів до правового виховання дітей молодшого шкільного віку на рівні здійснення заходів в урочній та позаурочній діяльності й методики діагностики її ефективності; в систематизації нетрадиційних форм підготовки майбутніх учителів до роботи з школярами; у доведенні морально-етичних цінностей як чинника виховання правової культури та правосвідомості особистості; у подальшому розвитку вчення про соціальну детермінованість правового виховання на різних етапах соціокультурного поступу людства; в розробці й експериментальній перевірці методичних рекомендацій для викладачів вищої педагогічної школи України щодо оновлення теорії і практики професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів до правовиховної роботи з молодшими школярами. Науково-методичні матеріали можуть бути використані в лекційно-практичних курсах соціально-правових дисциплін закладів вищої та післядипломної освіти.

Основні результати дослідження впроваджено у навчально-виховний процес Педагогічного інституту Прикарпатського університету імені Василя Стефаника та філії (довідка про впровадження № 9 від 16 квітня 2002р.), м. Мукачево (довідка про впровадження №102 від 15 травня 2002р.), педагогічного факультету Чернівецького університету (довідка про впровадження №123 від 6 грудня 2001р.), педагогічного факультету Хмельницького гуманітарно-педагогічного інституту (довідка про впровадження № 126 від 5 листопада 2001р.).

Вірогідність і наукова обгрунтованість одержаних результатів забезпечувались методологічною обгрунтованістю вихідних положень дослідження, використанням взаємодоповнюючих методів, адекватних його меті, об’єктові, предметові та завданням, застосуванням сучасних методів наукового дослідження.

Апробація результатів дослідження здійснювалась шляхом публікацій, доповідей на засіданнях кафедри теорії та методики дошкільної освіти Педагогічного інституту Прикарпатського університету імені Василя Стефаника та Хмельницького гуманітарно-педагогічного інституту, у виступах перед учителями, вихователями, батьками, студентами, на педагогічних радах ЗОШ №5, №7, №11, №22 та в дошкільних закладах №11”Орлятко”, №28 “Квітка Карпат”, №29 ”Кобзарик” м.Івано-Франківська (2000-2002н.р.). Матеріали дослідження впроваджено у викладання нормативних дисциплін і спецкурсу ”Підготовка вчителя до правовиховної роботи в початковій школі”(1999-2002н.р.) для студентів. Результати дослідження доповідались на обласних та Всеукраїнських конференціях “Правове виховання школярів: реалії та перспективи в ХХІ столітті” (жовтень 2001р., м. Івано-Франківськ), “Проблеми адаптації студентів до навчання за умов фахової ступеневої підготовки” (квітень 2002р., м.Хмельницький) і семінарі ”Виховання правової культури дошкільників: теорія та практика” (грудень 2001р., м.Івано-Франківськ).

Основні положення й висновки знайшли відображення в 11 одноосібних публікаціях автора (6 у провідних фахових виданнях), матеріалах науково-практичних конференцій, а також програмі спецкурсу та науково-методичних рекомендаціях “Підготовка вчителя до правовиховної роботи в початковій школі” для студентів педагогічних інститутів Прикарпатського університету імені Василя Стефаника.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (318) та додатків. Основний текст дисертації викладено на 162 сторінках із використанням 21 таблиці, 8 схем. Загальний обсяг дисертації становить 187 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу та завдання, охарактеризовано методи, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення, а також апробацію та впровадження результатів.

У першому розділі – “Теоретичні засади підготовки майбутніх учителів початкових класів до правового виховання молодших школярів” –проаналізовано теоретико-методологічне спрямування професійно-педагогічної підготовки майбутнього вчителя до правового виховання молодших школярів, розкрито його соціально-педагогічні засади як чинника формування особистості, обгрунтовано шляхи підготовки вчителя до правового виховання школярів, визначено педагогічні умови його функціонування; зміст відбиває не тільки констатуючі дані про стан і механізми освітнього вузівського процесу, а й окреслює пріоритетні напрями його подальшого розвитку.

Осмисленню змісту філософських засад виховання особистості з дотриманням її основних прав і свобод сприяв різнобічний аналіз суспільно-педагогічних поглядів Г.Сковороди (досягнення необхідного рівня правомірної поведінки всіх суб’єктів правовідносин є неможливим без їх правового виховання і правового навчання, і безперечним є те, що розпочинати правове виховання і навчання членів суспільства як суб’єктів правовідносин необхідно якомога раніше); К.Ушинського (свобода як потреба душі – максима, яка зумовлює цивілізаційний поступ нації, суспільства в умовах відповідного способу життя); М.Вентцеля (принципи самооцінки дитинства, формулювання кодексу прав дитини, який не втратив своєї актуальності з 1918р.); С.Русової (демократизація людини – це не “дозвіл” ззовні, а внутрішнє усвідомлення своїх прав і свобод, а відтак і відповідальності); А.Макаренка (трактування захисту особистості від насилля чи свавілля; розвитку гідності, формування етики поведінки); В.Сухомлинського (етико-педагогічні переконання, етичні й антрополого-педагогічні концепції індивіда з цілісним відображенням його громадянської позиції; уявлення про етико-моральну красу людини, її духовні устремління, які є специфічним відображенням дійсності) та ін. Доведено, що в парадигмальних ідеях, зумовлених змістом соціалістичних ідеалів, проблеми правового виховання не знайшли свого належного висвітлення. Засвоєння сучасною дитиною демократичних вартостей зумовлюватиме її відкритість до надбань європейської та світової культури, перманентне уточнення вартостей, вміле виокремлення засадничих ідей, утверджених століттями і тих, які є об’єктивною даниною часу.

Актуалізовано прогностичне обгрунтування тенденцій та моніторингу змін параметрів стану підготовки вчителя та відповідних результатів його діяльності з дітьми, які можна розглядати як доказ доцільності впровадження запропонованої в дослідженні системи.

Функції сучасної філософії професійної педагогічної освіти й теоретичні основи інтегрування змісту і форм повідомлення наукових знань студентам почасти досліджено вченими. Відповідно інтегративні процеси визнано засобом функціонування міжпредметних зв’язків; об’єднання навчальних матеріалів навколо визначальних наукових ідей, понять; координування педагогічного процесу для усунення недоцільного дублювання змісту й утвердження принципу логічно обгрунтованої послідовності викладання фахових дисциплін; забезпечення комплексності професійної освіти, коли інформація однієї дисципліни є підгрунтям для опанування іншої шляхом практикування комплексних лекцій, практичних і семінарських занять тощо.

Важливими для дослідження вважаємо обґрунтовані вченими аспекти педагогічного інтегрування (С.Архангельський, М.Берулава, С.Васильєва та ін.); форм, видів та шляхів його реалізації з метою формування інтегральних якостей особи (В.Афанасьєв, Г.Башуріна, О.Гребенюк, Ю.Дідик та ін.), умов та напрямів функціонування інтегративних зв’язків у цілісних системах (В.Соколов, К.Станкевич та ін.) і в програмах загальноосвітньої школи (В.Моштук, П.Федорець та ін).

Удосконалення механізмів функціонування міжпредметних зв’язків розглядається нами як важливий засіб інтегрування змісту й форм не лише навчання майбутніх педагогів, а й проектування та вивчення їх інтегральних якостей, в т.ч. правової культури. Правова культура, будучи системою правових знань, переконань та почуттів (регулятивно-дієвий чинник життєдіяльності, поведінки, стосунків із соціумом), розглядалась нами як полісистемне утворення з освітнього простору й середовища його функціонування.

Обгрунтовані критерії рівневої характеристики правової культури (за П.Ігнатенком, І.Запорожаном, М.Подберезським, І. Романовою, М.Фіцулою та ін.) уможливили її аналіз як детермінованого соціумом явища з притаманними йому рисами цілісної системи, з перманентними змінами впродовж формування особистості на різних вікових етапах під впливом різних чинників.

Об’єктом вивчення були правові дії (результат функціонування механізму внутрішньої ціннісно-правової орієнтації), засвоєні основні норми і правила поведінки; правові цінності, переконання, установки; повнота розвитку і прояву функцій мотиваційної сфери, в яких реалізуються загальнолюдські цінності – громадянськість, милосердя, обов’язковість, толерантність і спрямованість особистості – соціально-колективістська чи індивідуально-егоїстична.

За результатами аналізу джерельної бази дослідження розглянуто прогностичний підхід до обгрунтування цілей та змісту сучасної філософії професійної педагогічної освіти, доведено пріорітетність пошуків інформативно-аналітичного забезпечення освітніх систем, як відкритих і гнучких для відповідного коректування, діагностики та експертизи; наявність часткових теоретико-методологічних аспектів підготовки вчителів до правового виховання дітей, а також відсутність міждисциплінарних теоретико-практичних досліджень в означеній проблемі.

Загалом це негативно позначається на правосвідомості не лише майбутніх учителів, а й їх підопічних. Водночас підхід до педагогічного прогнозування як до спеціальних міждисциплінарних досліджень для перманентного оновлення інформації про соціально-правову та професійно- зорієнтовану освітні системи зумовить реальне інтегрування теорії й практики з урахуванням динаміки ринку освітніх послуг відповідно до мінливості соціальних потреб.

Аналіз джерельної бази дослідження і реального стану порушеної проблеми зумовив обгрунтування основних умов забезпечення ефективності правового виховання. На наш погляду, це – відповідна підготовка педагога; ознайомлення з міжнародними деклараціями та конвенцією про права дитини; змістом роботи відповідних міжнародних організацій; реальним станом проблеми в закладах освіти за рубежем; гуманістична спрямованість правового виховання й рефлексивна діяльність учнів, що характеризує процесуальний та змістовий аспекти процесу; акцентування розвивального потенціалу пізнавальної інформації й самостійної пошукової діяльності майбутніх педагогів.

У другому розділі – “Стан професійно-педагогічної готовності студентів до правовиховної роботи” – подано результати дослідження проблеми. Ціннісно-правовові орієнтації, набувши філософсько-етичного змісту, зумовили перегляд у педагогіці підходів до їх вивчення у професійному виборі та в ставленні молоді до суспільно значущої діяльності як до вищої моральної цінності. Успіх правового виховання дітей визначально залежить від специфіки індивідуального творчого підходу вчителя до роботи, від його вміння інтегрувати ціннісно-правові орієнтації в усі компоненти діяльності в урочний та позаурочний час. Актуалізовано доцільність творчого використання результатів інтеграційних процесів у галузі освіти на європейському континенті й у США.

Відповідно до особливостей молодших школярів й визначено зміст ціннісно-правових орієнтацій. Це структурний компонент особистості з притаманним позитивним ставленням до себе, довкілля та до людей; основою правових орієнтацій є усвідомлена й пережита ціннісність чогось чи когось; ціннісно-правові орієнтації визначають поведінку, виконуючи регулятивні функції в навчальній і позанавчальній діяльності; опанування правовими уявленнями (основою ціннісно-правових орієнтацій) уможливлюється відповідно створеним предметно-ігровим середовищем з дотично змодельованими ситуаціями пізнавально-оцінкового змісту; умовою виховання ціннісно-правових орієнтацій є співвіднесення змісту, форм, методів і засобів з інтересами, поглядами й переконаннями особистості.

Виявлено стан реального педагогічного процесу, а також рівень підготовленості студентів в лабораторних умовах та на аудиторних заняттях. Пошуково-дослідницькою роботою охоплено 250 студентів педагогічних інститутів Прикарпатського університету імені В.Стефаника (м.Івано-Франківськ, м. Мукачево), педагогічного факультету Чернівецького державного університету імені Юрія Федьковича та Хмельницького гуманітарно-педагогічного інституту.

Вивчено діяльність 126 педагогів, які працюють за фахом, в т.ч. 46 вихователів і 80 вчителів, що працюють в дошкільних закладах (29 осіб), в освітніх комплексах “дитячий садок-школа” (17 осіб), в молодших класах загальноосвітньої школи (1-й клас шестирічок-17 осіб, 1-й клас семирічок- 23 особи, 2-й клас-18 осіб, 3-й клас-22 особи) м. Івано-Франківська й області, м. Хмельницького й області, м. Чернівців та області.

Результати аналізу джерельної бази дослідження і масиву для експериментальної роботи зумовили чотири групи компетенцій, які виступили як основа для практичних умінь і навичок і мали забезпечити зміст готовності майбутнього вчителя до правового виховання на завершальному етапі навчання у вузі: нормативно-інституціальна (знання основних конституційно-правових актів, законів, документів про права дитини, її свободи й засоби забезпечення освіти; охорони життя і збереження здоров’я, надання опіки); ідеолого-ціннісна (знання принципів та ідеалів українського виховання; кореляції гармонії та дисгармонії цінностей; кодексу цінностей сучасного українського виховання; місця громадянських цінностей в українських традиціях та в сучасному суспільстві); прогностична (здатність моделювати й коректувати зміст педагогічного процесу, оперативно вносити зміни в пізнавальну, розвивальну й виховну діяльність з дітьми відповідно до вимог часу і з урахуванням факторів впливу на мету правового виховання; знаходити дидактичні еквіваленти, враховуючи не тільки науковість матеріалу та його доступність; діяти, оцінювати значущість заходів та їх перспективність у вихованні);процесуально-функціональна (спроможність застосовувати різні форми організації дітей у навчальній та в позанавчальній діяльності; наявність методичних знань, правил, термінів і понять, які зумовлюють прогрес і перспективність удосконалення правового виховання учнів як чинника формування їх особистості).

Керуючись принципами методологічного і дидактичного прогнозування в підготовці майбутнього вчителя, визначили його готовність як синтез вищеназваних компетенцій, що є достатніми для забезпечення ефективності правового виховання молодших школярів. Критерієм сформованості компетенцій обрано конкретний показник – ціннісно-правову орієнтацію як якісну характеристику особистості, синтез психічного й соціального, що впливає на розвиток потреб, інтересів, мотивів, стосунків, соціальних настанов, спрямованість і регуляцію поведінки ( за М. Буровою – Ільєвою). Отже, ціннісно-правова орієнтація – це єдність і взаємозумовленість різних ціннісних орієнтацій з притаманною їй стрижневою, яка визначає інші.

За оцінкою комплексу завдань за кожною компетенцією з критеріальною оцінкою ефективності (k) визначено рівні відповідності реальних результатів обгрунтованій градації (високий, середній, достатній, недостатній). Критеріальну оцінку використовували для з’ясування ефективності кожної компетенції, в т.ч. транспозиційних властивостей та загального рівня готовності.

Обгрунтовано методики діагностування готовності до правового виховання дітей, визначено критерії та показники її рівневої характеристики, створено й апробовано діагностуючі методики для корекції і вдосконалення підготовки майбутніх учителів до роботи з молодшими школярами.

Виявлено домінуючі труднощі, притаманні випускникам в організації правового виховання дітей та упущення в роботі викладачів вузів. Вони зумовлені об’єктивними причинами, серед яких основними визначаємо такі: недостатній рівень науково-методичного забезпечення, відсутність домінанти на засадничі цінності в циклі фундаментальних і фахових дисциплін тощо. Виявлений стан свідчить про його невідповідність соціальним запитам та сучасним вимогам до освіти в Україні.

На підставі аналізу реального стану роботи з дітьми конкретизовано концепцію правового виховання особистості на рівні молодшого шкільного віку, визначено концептуальні засади його реалізації – ціннісно-правові орієнтації як вибіркове ставлення до матеріального і духовного, що визначає її поведінку.

Згідно з особистісно-діяльнісним підходом у доборі дидактичних матеріалів актуалізовано соціально-правовий контекст пізнання вихованцями себе і своїх учителів, вироблення власних оцінкових суджень, орієнтацій, позицій, переведення морально-етичної сфери в статус ціннісно-правового чинника правової культури особистості.

У третьому розділі – “Педагогічні умови підвищення ефективності підготовки майбутніх педагогів до правового виховання молодших школярів” – наголошено на структурно-номінативній реконструкції фахової підготовки в умовах традиційного підходу як на стратегії вдосконалення сучасного вузівського процесу. У дослідженні закладено підсистемну конструкцію експериментального навчання студентів, яка зумовить його подальше відтворення в самостійній навчальній діяльності зі школярами.

Готовність розглядається як результат діяльності вищої педагогічної школи України, як своєрідне професійне новоутворення, що характеризує новий тип особистості вчителя в умовах правової держави з пріоритетами гуманізму й демократії. Готовність до педагогічної діяльності формується як своєрідний синтез різних видів компетенцій майбутнього педагога з таких компонентів: індивідуальний стиль професійної діяльності, інноваційний, творчий підхід до діяльності, педагогічна рефлексія.

Модель готовності фахівця до правового виховання і реальна відповідність їй піддавались об’єктивній перевірці. Для наближення випускника вузу до моделі його готовності у технологію підготовки закладено певні гарантії: опосередкована роль викладача в педагогічному процесі вузу; визначення інтегрованих знань, структури і змісту пізнавальної діяльності студентів, що піддається діагностуванню. Означені чинники забезпечували середньозначущу, стабільну професійну підготовку кожного випускника.

Підготовка до правового виховання – складне новоутворення, що інтегрує найважливіші знання про людину та її виховання і розвиток (педагогіка), особливості її функціонування в системі міжособистісних відносин (психологія), специфіку визначення життєвої перспективи індивіда в сучасній суспільній практиці з окресленням ціннісних орієнтацій, дотичних до життя в соціумі (філософія і соціологія) й об’єднує їх у єдине логічне завершене ціле. Його утвердження мало не лише фундаментальне значення, яке зумовлене чіткою світоглядною спрямованістю, а й вимагало нового підходу до структури, змісту і методів правової освіти фахівця в навчальному процесі сучасного вузу.

Розроблено й апробовано зміст елективного курсу для досягнення очікуваного результату. Відповідно запропоновано систему підготовки вчителів до правового виховання дітей, в якій структурно-функціональні компоненти (пізнавальний, емоційний, дійовий та особистісний) розглянуто в єдиному й динамічному розвитку, а на їх підставі сформовано основи правової культури.

Особливістю управління впровадженням системи стало виявлення електичних уявлень майбутнього фахівця на стадії генезису його ціннісно-правових переконань, програмування відповідно до цього їх цілеспрямованої й методично виваженої корекції. Надалі вони забезпечували належний рівень формування професійних знань, педагогічних здібностей, фахової майстерності, наукового стилю мислення, вміння прогнозувати і планувати результати своєї діяльності, потребу в неперервності самоосвіти і самовиховання.

В основу запропонованої системи – окрім системно-інтегрованого, покладено рефлексивно-діяльнісний та індивідуально-творчий підходи. Передбачено, що вони зумовлюватимуть не лише моделювання, а й функціонування цілісного процесу формування особистості вчителя. З позицій системно-інтегративного підходу всі ланки професійно-педагогічної освіти були спрямовані на максимальне стимулювання об’єктивних виявів різних компонентів відповідної діяльності в єдності. Шляхом реалізації рефлексивно-діяльнісного підходу сформовано здатність майбутнього вчителя до самостійної активної пошуково-дослідницької діяльності з ініціюванням критичного аналізу, діагностування та переосмислення ціннісно-правових орієнтацій вихованців.

Сьогодні їм притаманні мінливість гуманістичних пріоритетів і стереотипів під негативним впливом засобів масової комунікації, що популяризують надбання другорядних монокультур, які сприяють утвердженню в свідомості дітей асоціальних уявлень і спонукають до проявів девіантної поведінки. Індивідуально-творчий підхід скеровували на виявлення і формування в студентів творчої індивідуальності, навичок особистісної центрації на виборі технології майбутньої професійної діяльності.

Відповідно процес підготовки інтегровали як певну освітню стратегію, що реалізувалася з опорою на принципи самостійної пошукової діяльності студента і забезпечення індивідуально-диференційованого підходу до його підготовки; фундаменталізацію професійно-педагогічної підготовки – дотриманням єдності між циклами суміжних дисциплін (зумовлюється достатня поінформованість педагога, зростання рівня обізнаності з проблемою; відкритість, варіативність, динамічність змін у змісті, формах і методах підготовки; демократизацію педагогічної освіти і взаємин учасників педагогічного процесу для утвердження гуманістичних, особистісно зорієнтованих цінностей, стимулювання їх творчої активності, ініціативності.

Базою обрано педагогічні інститути Прикарпатського університету та філії, педагогічний факультет Чернівецького університету та Хмельницького гуманітарно-педагогічного інституту. Дослідженням охоплено 165 студентів чотирьох випусків: 1994-1999р.р. і 1996- 2001р.р.

Дослідження проводилось в реальних умовах і об’єктивність його результатів підтверджена аналізом змісту послідовних зрізів. Визначені завдання розв’язувались відповідно до організації реальної діяльності студентів на всіх етапах вузівської підготовки такими видами аналізу: комплексного (виділення й відстеження розвитку компонентів, які обрано структурами діяльності), рівневого (виявлення сформованості кожного структурного і функціонального компонента), порівняльного (виявлення рівнів розвитку готовності студента до діяльності в умовах реального педагогічного процесу). Використовували методи включеного спостереження, самоаналізу, тестування, анкетування, опитування, інтерв’ювання, аналізу результатів діяльності.

Для структурування системи підготовки студентів послугувались методом моделювання з відображенням її багаторівневої етапності. В моделі віддзеркалено рушії розвитку структурних компонентів діяльності вчителя, вплив на них зовнішніх умов.

У запропонованій структурі системи визначено теоретичні положення, а саме: створення інтегрованих знань (грунтуються на дисциплінах педагогічного і гуманітарного циклів); забезпечення розвитку умінь ставити дітям пізнавально-етичні завдання, повідомлення алгоритму їх розв’язання; диференційоване координування поведінкових дій, видів діяльності; поєднання ефективних засобів впливу на всі сфери особистості; активізація пізнавальних процесів, емоцій, виявлення фактичних знань, умінь взаємодіяти.

Для доведення доцільності обраної методики виходили з того, що забезпечити її оптимальність можна лише на ІІ і ІІІ рівнях в умовах вивчення спецдисципліни, після опанування змістом основних курсів І-ІІІ блоків (“Педагогіка”, “Основи педагогічної майстерності”, “Психологія”, конкретні методики та ін.).

Результати дослідження з умовили об’єднання респондентів в чотири групи: І – з чітко вираженим і вмотивованим інтересом до педагогічної діяльності на основі свідомого вибору; ІІ – обрання професії педагога під впливом усвідомлених обставин і прагнення самоактуалізації; ІІІ – обрання професії під впливом зовнішніх обставин; ІV – розгляд навчання як можливості одержати вищу освіту задля оволодіння культурою налагодження взаємин. Порівняльний аналіз результатів контрольного експерименту дозволив констатувати у більшої частини студентів експериментальної групи готовність до правового виховання дітей молодшого шкільного віку за двома критеріями: високий, середній. Про одержані результати свідчать дані наведені в таблиці1.

Таблиця 1.

Готовність студентів-випускників

до правового виховання молодших школярів

(контрольний зріз)

Структурні

компоненти

готовності | Групи студентів-випускників

Експериментальна група | Контрольна група

Рівнева характеристика

Високий | Середній | Достат ній | Недостат-

ній | Високий | Середній | Достатній | Недостат-

ній

к-сть | % | к-сть | % | к-сть | % | к-сть | % | к-сть | % | к-сть | % | к-сть | % | к-сть | %

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17

І

нормативно-інституціальна | 77 | 80,2 | 19 | 19,8 | - | - | - | - | 28 | 28,6 | 27 | 27,6 | 22 | 22,4 | 21 | 21,4

ІІ

ідеолого-ціннісна | 72 | 75,0 | 24 | 25,0 | - | - | - | - | 23 | 23,5 | 38 | 38,8 | 19 | 19,3 | 18 | 18,4

ІІІ

прогностична | 77 | 80,2 | 19 | 19,8 | - | - | - | - | 28 | 28,6 | 27 | 27,6 | 22 | 22,4 | 21 | 21,4

IV

процесуально-функціональна | 73 | 76,0 | 23 | 24,0 | - | - | - | - | 20 | 20,4 | 20 | 20,4 | 54 | 55,1 | 4 | 4,1

Всього: | 75 | 78,1 | 21 | 21,9 | 25 | 25,5 | 28 | 28,6 | 29 | 29,6 | 16 | 16,3

Зведені результати за обгрунтованими в дослідженні компетенціями про готовність випускників до правового виховання дітей молодшого шкільного віку, свідчать, що більшість студентів (75 осіб – 78,1%) упродовж експериментального дослідження досягла високого рівня готовності, середнього – (21 особа – 21,9%), проти констатуючого етапу, відповідно – 21,7% студентів і 20,2% педагогів – перебували на високому рівні; достатній рівень готовності засвідчили 30,2% студентів і 31,4% педагогів; водночас показник недостатнього рівня був високим в обох групах респондентів – 48,1% у студентів і 48, 3% у педагогів.

Натомість у контрольних групах показник високого рівня становив - 25,5% (25 осіб), середнього – 28,6% (28 осіб). У той час, коли в експериментальних групах достатній та недостатній рівні трансформувалися у високий і в середній, в контрольних групах вони становили: достатній – 29,6% (29 осіб); недостатній – 16,3% (16 осіб). Причинами з’ясованого стану підготовки студентів до правового виховання молодших школярів в контрольних групах, вважаємо відсутність цілісного сприйняття педагогом майбутньої діяльності як багатоаспектної і вагомої в усіх напрямах впливу. Виявлені упущення в плануванні й моделюванні виховного процесу загалом і в аспекті дослідження, пояснюємо тяжінням методик фахової підготовки до безвідносного формування знань, умінь і навичок. Звідси випливає неготовність враховувати індивідуальні особливості дітей, атмосферу і стиль іх спілкування з однолітками й дорослими поза школою, родинну атмосферу. Студентам контрольних груп відчутно бракує знань для проектування на майбутнє заходів з вихованцями та з їхніми батьками.

Емпіричні дані підтвердили правомірність гіпотези дослідження. Проведене дослідження та узагальнення його результатів дає підстави для таких висновків.

Висновки

Аналіз проблем вузівської підготовки майбутнього педагога до правового виховання молодших школярів виступає в числі актуальних завдань оцінки освітньої теорії і практики в Україні.

1. У дисертації комплексно досліджено та обгрунтовано необхідність підготовки майбутніх педагогів до правового виховання молодших школярів; проаналізовано стан досліджуваної проблеми в педагогічній теорії та практиці та окреслено напрями транспозиції здобутків учених в технологію сучасної підготовки студентів до правовиховної роботи з дітьми молодшого шкільного віку; теоретично обгрунтовано структурно-функціональну модель професійно-педагогічної підготовки, а відтак і діяльності педагога в царині правового виховання з визначенням його основних етапів, рівнів і способів здійснення.

Відповідно правове виховання – це специфічний чинник освітнього процесу, що реалізується в практиці дотичними діями педагога та його цілеспрямованим впливом на вихованців засобами науково обгрунтованого аналізу, прогнозування, планування, організації, контролю й оцінки їх поведінки задля досягнення належної ефективності соціально значущих властивостей зростаючої особистості.

2. Доведено, що правове виховання віддзеркалює нагальні потреби людства в утвердженні цінностей засадничого змісту як визначальних регуляторів міжособистісного, міжетнічного та міжнаціонального спілкування і співіснування на різних історичних етапах цивілізаційного поступу кожного суспільства. Правовиховна діяльність в освітніх закладах різного типу і в різні історичні періоди розвитку людства позначилась на всіх сферах життя кожного суспільства. На цій основі виокремились її спільні ознаки й закономірності розвитку, які вирішальною мірою узалежнені від соціального замовлення суспільства, притаманній йому освіті, визначаючи таким чином тактику і стратегію тих змін та нововведень, які задовільняють його розвиток та забезпечують стабільність.

Зародження протиріч майнового й потребнісно-мотиваційного характеру загострило доцільність і нагальну потребу філософського обгрунтування правового виховання, його засадничих цінностей і способів реалізації шляхом всебічного осмислення вагомих концептуальних положень в освітніх системах.

3. Обгрунтовано, що на вдосконалення професійної підготовки майбутнього педагога до правового виховання дітей молодшого шкільного віку впливає соціум за умов дотримання гуманістичних і демократичних засад. Вони суттєво позначаються на інноваційній діяльності учителя, виконуючи ініціюючу і стимулюючу функції. Здійснений аналіз діяльності педагогів-практиків у визначеному аспекті дозволив виявити чинники, які гальмують нововведення в діяльності сучасних учителів.

4. Здійснене дослідження дозволило окреслити чотири групи компетенцій в структурно-функціональній моделі професійної підготовки майбутнього педагога до правового виховання молодших школярів (нормативно-інституціальну, ідеолого-ціннісну, прогностичну, функціонально-процесуальну), а також виявити провідні тенденції їх формування: узалежненість формування готовності вчителя до правового виховання дітей від ступеня розвитку його загальнопедагогічної підготовки і творчої самореалізації; відкритості й опертя на педагогічний досвід і спадщину видатних педагогів минулого; створення гнучких систем професійної підготовки та вдосконалення її змісту адекватно до соціального замовлення.

5. Розроблено зміст правової освіти адекватний до структурно-функціональної моделі професійної готовності вчителя початкових класів з правовиховної роботи з дітьми та визначено основні компетенції, критерії та рівні підготовленості. Надалі підготовка сучасного педагога до правового виховання молодших школярів передбачає формування його креативності, педагогічної рефлексії, сприйнятливості до педагогічних новацій, самостійності. Динаміка розвитку такої підготовки в системі вищої педагогічної освіти в Україні розкривається у функціональних компонентах (компетенціях).

Правове виховання 6 – 10-річних дітей має свою специфіку і закономірності, зумовлені віком, добором засобів і змісту професійної діяльності педагога як головного суб’єкта управління вихованням підопічних. Залежно від домінування певної функції виховної діяльності, педагог постає в єдності діагноста, ідеолога, новатора, прогнозиста, методиста, вихователя, дослідника.

6. Виділено визначальні напрями вдосконалення професійної підготовки майбутнього педагога до правового виховання дітей, а саме: інтеграція формування загальнопедагогічних і доцільно визначених знань, умінь і навичок у реальному педагогічному процесі сучасної вищої педагогічної школи України.

7. Підготовка майбутніх педагогів до правового виховання найефективніше здійснюється за дотримання належних педагогічних умов професійного навчання (формування правових знань у процесі вивчення професійно орієнтованих дисциплін, удосконалення змісту правової освіти майбутніх педагогів засобами спецкурсу, рівневої діагностики професійної готовності), що концентрують загальнопедагогічну підготовку, інтелектуально-психологічні якості та професійні компетенції.

Здійснене дослідження не вичерпує окреслену проблему. До актуальних напрямів подальшого наукового пошуку відносимо вивчення механізмів функціонування і методів забезпечення процесу правового виховання в початковій школі, принципи управління правовиховною діяльністю молодших школярів в урочний та позаурочний час, вивчення й узагальнення практики правовиховної діяльності з молодшими школярами в освітніх системах різних країн світу та ін.

Основний зміст дисертації відображено у публікаціях:

1. Мацук Л.О.Формування ціннісних орієнтацій особистості в умовах пізнання природного довкілля // Педагогіка і психологія: Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. праць.- Вип.78.- Чернівці. Рута, 2000.- С.86 – 96.

2. Мацук Л.О.Словесні засоби народної дидактики в системі роботи з формування в старших дошкільників ціннісних орієнтацій у природі // Педагогіка і психологія: Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. праць.- Вип.89.- Чернівці. Рута, 2000.-С.59 – 63.

3. Мацук Л.О. Погляди С.Русової щодо впливу морально-етичних уявлень на формування поведінкових механізмів молодших школярів // Педагогіка: Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету.- №8.- Тернопіль, 2001.- С.32 – 34.

4. Мацук Л.О. Внесок Януша Корчака в розробку теоретичних аспектів проблеми правового виховання дітей // Педагогіка і психологія: Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. праць.- Вип.127.- Чернівці. Рута, 2001.-С.113 – 115.

5. Мацук Л. О. Правове виховання дітей в сім’ї // Педагогіка: Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету.- № 2.- Тернопіль, 2001.- С.17 – 19.

6. Мацук Л.О. Засоби вдосконалення підготовки студентів до правового виховання особистості в сензитивному періоді її формування // Педагогіка: Вісник прикарпатського університету.-