МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ПАНТЕЛЄЄВА Ольга Гаврилівна

УДК 519.866:330.342.22

Моделювання ПРОЦЕСУ ПРИЙНЯТТЯ

СТРАТЕГІЧНИХ РІШЕНЬ В УМОВАХ

НЕСТАБІЛЬНОГО ЕКОНОМІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА

Спеціальність 08.03.02 - Економіко-математичне моделювання

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Донецьк – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк)

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор,

Петренко Володимир Леонідович

Донецький національний університет,

професор кафедри економічної кібернетики

Офіційні опоненти

доктор економічних наук, професор Клебанова Тамара Семенівна, завідувач кафедри економічної кібернетики Харківського державного економічного університету Міністерства освіти і науки України (м. Харків);

кандидат економічних наук, доцент Крачковський Володимир Вікторович, доцент кафедри інформатики та інформаційних технологій Донецького інституту економіки та господарського права (м. Донецьк)

Провідна установа

Запорізький державний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра економічної кібернетики (м. Запоріжжя).

Захист дисертації відбудеться 24 жовтня 2002 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.051.01 у Донецькому національному університеті Міністерства освіти та науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 198-а (8 навч. корпус), ауд. 101.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.

Автореферат розісланий 20 вересня 2002 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Овечко Г.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Перехід економіки України до ринкових відносин зумовлює необхідність змін у системі управління, у тому числі у плануванні діяльності виробничо-економічних систем (ВЕС). В умовах стратегічного планування розробляються більш реальні плани розвитку ВЕС з урахуванням ситуації у зовнішньому середовищі та визначаються альтернативні перспективи розвитку. В цих умовах виникає необхідність приймати оптимальні рішення, які пов'язано з майбутнім функціонуванням ВЕС, постійно узгоджувати поточну діяльність із стратегічними цілями, забезпечувати адаптацію ВЕС до змінного зовнішнього середовища шляхом формування та реалізації ефективних стратегій діяльності.

Однак, надзвичайно високий рівень невизначеності при прийнятті стратегічних рішень, характерний для сучасного стану економіки України, негативно впливає на ефективність управління ВЕС, визначає ступінь ризику, з яким приймається рішення. Це вимагає удосконалювання технології процесу прийняття стратегічних рішень, використання методів економіко-математичного моделювання, що дозволяють розглянути альтернативні рішення й оцінити можливі наслідки від їх прийняття.

Проблеми економіко-математичного моделювання процесу прийняття рішень розглянуто в роботах багатьох вітчизняних і закордонних учених. Серед них: Я.Г. Берсуцький, В.А. Забродський, Т.С. Клебанова, Б.Г. Литвак, Ю.Г. Лисенко, С.О. Орловський, В.Л. Петренко, Я.Р. Рейльян, Р.І. Трухаєв , Р. Акофф , І. Ансофф , Ст. Бір та інш.

Аналіз цих робіт показав певну складність задач прийняття стратегічних рішень, особливо в умовах нестабільної економіки.

У зв'язку з цим задача розробки моделей і методів прийняття стратегічних рішень в умовах нестабільного середовища функціонування ВЕС, що дозволяють оцінити можливі наслідки від прийняття альтернативних рішень є актуальною.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до держбюджетних тем ДонНУ "Моделювання динаміки виробничо-економічних систем" Г-00/54 (номер державної реєстрації 0100U001971) та "Моделювання інформаційних і інфологічних систем" Г-00/29 (номер державної реєстрації 0100U001967).

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка комплексу адаптивних економіко-математичних моделей прийняття стратегічних рішень у виробничо-економічних системах, побудованих на основі теорії нечітких множин.

Відповідно до мети в дисертації поставлено та вирішено такі задачі:

досліджено процес прийняття стратегічних рішень в умовах трансформації економічних відносин, виявлено його особливості, пов'язані з нестабільністю середовища, в якому вони реалізуються;

проаналізовано основні види невизначеностей, які необхідно враховувати при рішенні стратегічних задач та підходи до їхнього моделювання;

розроблено концепцію системи прийняття стратегічних рішень для ВЕС в умовах змін економічного середовища;

побудовано економіко-математичні моделі нестійких ситуацій у ВЕС і моделі прийняття стратегічних рішень в умовах невизначеності;

розроблено інформаційну систему підтримки прийняття стратегічних рішень в умовах нестабільної економіки;

визначено джерела підвищення ефективності процесу прийняття стратегічних рішень з використанням інформаційної системи підтримки прийняття стратегічних рішень;

здійснено аналіз можливостей застосування моделей і методів прийняття рішень в умовах дестабілізації.

Предмет і об'єкт дослідження. Предметом дослідження є моделювання процесів прийняття стратегічних рішень в умовах нестабільного економічного середовища. Об'єктом дослідження є процеси прийняття стратегічних рішень у виробничо-економічних системах.

Методи дослідження. При вирішенні задач, поставлених у дисертації, використовувалися методи: економіко-математичного моделювання, системного аналізу, вирішення нечітких задач математичного програмування, вирішення адаптивних задач прийняття рішень.

Наукова новизна отриманих результатів. У дисертації здійснено постановку і вирішення актуальної задачі моделювання процесу прийняття стратегічних рішень в умовах нестабільного середовища функціонування ВЕС. При цьому отримано такі основні наукові результати:

концепція системи прийняття стратегічних рішень, яка заснована на принципах адаптивного підходу і дозволяє синтезувати та реалізувати стратегію ВЕС в умовах мінливого середовища функціонування, що забезпечує підвищення ефективності роботи апарата управління за рахунок використання різних типів зворотних зв'язків;

моделі нестійких ситуацій у виробничо-економічних системах, побудовані на основі теорії нечітких множин, які забезпечують виживаність і стійкість ВЕС в умовах нестабільного економічного середовища за рахунок ефективного перерозподілу адаптаційного потенціалу системи і максимізації числа розв'язуваних задач;

комплекс моделей прийняття адаптивних стратегічних рішень в умовах нестабільного економічного середовища, що дозволяє ВЕС ефективно реагувати на зміни в зовнішньому середовищі, попередити загрози і реалізувати можливості розвитку за рахунок розподілу й ефективного управління стратегічним потенціалом;

моделі прийняття стратегічних рішень в умовах дестабілізації, побудовані на елементах нечіткої логіки, що забезпечують надійність і ефективність прийнятих рішень.

Практичне значення отриманих результатів. Практична цінність результатів роботи полягає в тому, що запропонована концепція процесу стратегічного розвитку ВЕС і комплекс механізмів її реалізації дозволяють вийти на новий рівень функціонування ВЕС в умовах невизначеності навколишнього середовища та значно підвищити ефективність стратегічного управління. Всі отримані практичні результати носять досить універсальний характер і можуть бути використані в процесі стратегічного управління діяльністю ВЕС різноманітних галузей.

Основні результати досліджень використано при розробці системи управління ВАТ Краматорський завод важкого верстатобудування (м. Краматорськ) .

Апробація результатів досліджень. Основні теоретичні положення і практичні результати дисертаційної роботи доповідались і обговорювались: на IV Всеукраїнській конференції з економічної кібернетики (м. Жовті Води, 1999 р.); на II Всеукраїнській конференції "Сучасні економіко-математичні методи в ринковій економіці" (Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, 2000 р.); на Всеукраїнській науковій конференції студентів і молодих учених "Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання" (м. Донецьк, ДонНУ, 2000 р.); на наукових семінарах кафедри економічної кібернетики Донецького національного університету, Інституту економіки промисловості НАН України.

Публікації результатів дослідження. Результати досліджень опубліковано в 12 наукових працях загальним обсягом 2,6 д. а., з яких автору належить 2,2 д. а.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку літератури з 109 найменувань. Основний зміст викладено на 167 сторінках, матеріал дисертації ілюструють 19 рисунків і 5 таблиць.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету, визначено задачі, предмет, об'єкт і методи дослідження, сформульовано наукову новизну і практичні результати роботи.

У першому розділі "Концептуальні проблеми прийняття рішень в умовах трансформації економічних відносин" проведено аналіз процесу прийняття стратегічних рішень в умовах трансформації економічних відносин, визначено основні фактори, що впливають на функціонування ВЕС у цих умовах (виникнення і вирішення принципово нових задач, непередбачуваність умов, наростання рівня нестабільності, різке скорочення можливостей використання попереднього досвіду). Вказані фактори привели до зростання ролі адаптивного стратегічного управління в системі управління ВЕС.

Для будь-якої ВЕС, що діє в умовах ринку, головною проблемою є її життєздатність, забезпечення безперервності її розвитку в умовах нестабільного економічного середовища. Оскільки кількість і складність ситуацій у зовнішньому середовищі постійно зростають, система управління ВЕС повинна набувати нових якостей, збільшуючи свої можливості щодо вироблення і реалізації адекватних ситуаційних рішень.

Аналіз систем прийняття стратегічних рішень показав, що основний їх недолік полягає в недостатньому урахуванні зворотних зв'язків у процесі розробки і прийняття рішень, що значно погіршує такі показники функціонування економічних систем, як керованість, адаптивність і гнучкість, значення яких є особливо актуальним в умовах трансформаційної економіки і нестабільності економічного середовища.

Особливості функціонування ВЕС в умовах зміни зовнішнього середовища, аналіз проблем процесу прийняття стратегічних рішень в умовах трансформації економічних відносин, дії механізмів, що сприяють підвищенню ефективності стратегічного управління, дозволили розробити принципово нову схему організації процесу прийняття стратегічних рішень, яка заснована на застосуванні кібернетичного підходу і чіткому виділенні регулюючих зворотних зв'язків (рис.1).

У запропонованій схемі етапи процесу прийняття стратегічних рішень представлені п'ятьма блоками: підтримки прийняття рішень, що включає підсистему підготовки рішень і підсистему прийняття рішень; оцінки реалізації рішень; аналізу прийняття рішень; коректування рішень; прийняття стратегічних рішень.

Використання системного підходу при розробці нової концепції дозволяє ВЕС забезпечити узгодженість всіх етапів процесу прийняття рішень. При цьому вхідними впливами для ВЕС є: стан ринку, матеріали, енергія, людські ресурси, капітал, нормативно-правові акти. Внутрішній стан визначається цілями і задачами, що стоять перед ВЕС, її структурою і технологією функціонування. Кожне прийняте рішення повинне формуватися у відповідності зі стратегією ВЕС.

З огляду на те, що ВЕС є динамічною системою, у якій відбуваються постійні зміни і переходи з одного стану в інший, процес розробки та прийняття стратегічних рішень в умовах нестабільного економічного середовища для кожної конкретної ситуації буде індивідуальним, а його особливості визначатимуться характером і специфікою діяльності ВЕС, її оргструктурою, діючою системою комунікацій і внутрішньою культурою.

Управління ВЕС у перехідній економіці характеризується невизначеністю умов її функціонування. У цьому випадку невизначеність може бути зв'язана з неможливістю обліку всіх зовнішніх факторів, що діють на ВЕС, а також із внутрісистемною поведінкою ВЕС.

Це обумовлює необхідність розробки адаптивних механізмів роботи ВЕС, що забезпечують, з одного боку, стабільність показників її виробничо-господарської діяльності, а з іншого боку, мінімізують витрати на коректування стратегії і час реакції ВЕС на зміни зовнішнього середовища.

У теорії управління під адаптацією розуміється процес пристосування структури і функцій системи до умов зовнішнього середовища або внутрішніх змін, що підвищує ефективність функціонування системи. Розробка адаптивних механізмів роботи системи включає аналіз проблеми, пошук ефективних шляхів її вирішення і практичної реалізації цього рішення. Оскільки ефективність роботи ВЕС залежить від ефективності виконання плану, а адаптивність ВЕС безпосередньо відображає його виконання, то при дослідженні адаптивності доцільно говорити про адаптивність планового рішення.

Забезпечення стійкості і стабільності ВЕС визначається двома видами адаптації - потенційною й активною. Потенційна адаптація забезпечує урахування можливих змін умов функціонування системи при розробці плану стратегічного розвитку. При цьому в плані враховуються елементи адаптаційного потенціалу системи (властивості гнучкості системи, коридори маневрування, обсяги запасів і т.і.), визначаючи найбільш ефективні шляхи реагування на можливі збурювання. Контур потенційної адаптації включає такі етапи: аналіз проблемної ситуації, формування цілей, оцінку часу й обмежень, оцінку альтернатив, вибір рішень, визначення термінів, методів виконання рішень, визначення виконавців.

Результатом процесу потенційної адаптації є одержання плану (рішення), що з урахуванням можливих тенденцій розвитку, як зовнішніх, так і внутрішніх умов функціонування системи, містить адаптаційний потенціал для реагування на всі зміни параметрів зовнішнього і внутрішнього середовища. Активна адаптація представляє собою механізм реалізації адаптивних якостей, закладених у систему з можливістю коректування плану (рішення). Контур активної адаптації забезпечує постійний контроль за виконанням плану виробництва, розподіл ресурсів адаптаційного потенціалу, закладеного потенційною адаптацією, облік, аналіз виконання плану (рішення), відповідне коректування плану (рішення).

Відповідно до запропонованої концепції аналіз проблемної ситуації повинний включати: визначення суті проблеми; оцінку новизни й актуальності проблемної ситуації; встановлення причин виникнення проблеми; встановлення взаємозв'язку з іншими проблемами; накопичення повної і достовірної інформації про проблему; оцінку можливості вирішення проблеми з урахуванням існуючих умов.

Запропонована концепція прийняття стратегічних рішень припускає визначення обмежень, які відбивають вплив зовнішніх і внутрішніх факторів, що враховуються у задачі прийняття рішень. Ці обмеження впливають на вибір оптимального рішення, що вимагає системного обліку всіх суттєвих факторів і розгляду всіх аспектів рішення задачі.

Відповідно до представленої концепції процес прийняття стратегічних рішень з боку його реалізації являє собою послідовність етапів, ув'язаних між собою за допомогою прямих і зворотних зв'язків. Зворотні зв'язки відбивають ітеративний та циклічний характер залежностей в управлінні ВЕС. Ітерації в управлінні ВЕС забезпечують можливість уточнення і коректування даних після виконання відповідних процесів, таким чином у процесі прийняття рішень досягається зменшення невизначеності і підвищення гнучкості системи стратегічного управління.

Концептуальну модель процесу прийняття стратегічних рішень і динаміку реалізації її етапів покладено в основу розробки комплексу економіко-математичних моделей і методів прийняття рішень для підвищення ефективності функціонування ВЕС в умовах нестабільного економічного середовища.

В другому розділі "Моделювання процесів прийняття стратегічних рішень для виробничо-економічних систем, що функціонують в умовах нестабільного економічного середовища" розглянуто основні напрямки і підходи до моделювання процесів прийняття стратегічних рішень. Представлено економіко-математичні моделі, що дозволяють підвищити ефективність функціонування ВЕС в умовах нестабільного економічного середовища, розглянути альтернативні варіанти рішення й оцінити можливі наслідки від їх прийняття.

Моделі нестійких ситуацій у виробничо-економічних системах.

Важливою адаптивною характеристикою ВЕС є її стійкість, що відбиває здатність системи з різних початкових станів дістатись деякого рівноважного стану. Якщо при погіршенні таких важливих показників функціонування системи, як прибуток, обсяг випуску, рівень рентабельності ВЕС має ресурси для відновлення їх нормального значення, то будемо вважати, що ВЕС є стійкою. Деякою мірою такі можливості забезпечуються адаптаційним потенціалом ВЕС, а саме - гнучкістю і маневреністю. Через те, що маневреність визначає швидкість реакції системи на зміни зовнішніх і внутрішніх умов її функціонування, час, який витрачає ВЕС для прийняття рішень, характеризує мінімальний управлінський цикл для даного типу рішень. Якщо час мінімального управлінського циклу менше часу, необхідного для своєчасної реакції на зміни економічного середовища, що відбулися, то ВЕС може успішно функціонувати в умовах нестабільного економічного середовища. У протилежному випадку вона втрачає стійкість і керованість, що може викликати значні втрати.

Для забезпечення стійкого функціонування ВЕС в нестабільному оточенні необхідно виділити проблеми, або задачі, які потрібно вирішувати на кожному етапі. При цьому слід враховувати, що кожна проблема потребує для свого вирішення затрат ресурсів та затрат часу. Також слід розрізняти проблеми за ступенем їх важливості, тобто за ступенем їх впливу на стійкість ВЕС.

Нехай функціонування ВЕС описується функціоналом:

,

де X – входи; - перешкоди; t – час; R – ресурси; U – управління.

Нехай - такий стан системи, в якому можливо її нормальне функціонування, тоді ВЕС стійка, коли для .

Очевидно, що можна розглядати як множину факторів системи, що відхиляють її від рівноважного стану, тоді .

Параметр - забезпечує стійкий розвиток системи.

Тоді задачею забезпечення стійкого функціонування ВЕС буде формування на кожному кроці такого управління , яке забезпечує найбільш близьке до рівноважного стану системи.

Таким чином, - це множина проблем або задач, які необхідно вирішувати.

Через позначимо вплив окремо взятої проблеми на стійкість ВЕС, тоді для кожної проблеми можна визначити граничне значення , а функцію приналежності проблеми до множини критичних можна представити так:

.

З урахуванням вищенаведених обмежень задача забезпечення стійкого функціонування ВЕС при зміні умов її функціонування може бути сформульована в такий спосіб:

(1)

(2)

(3)

, (4)

(5)

де – загальний обсяг доступних ресурсів; - функція приналежності проблеми до множини критичних проблем; Т* – ліміт часу, який є необхідним для вирішення проблем; Р* – граничне значення, що характеризує максимально припустиму сумарну вагомість невирішених проблем; Rі – ресурси, необхідні для вирішення і-тої проблеми; і – номер виникаючої проблеми; tі- час, що витрачається на вирішення i-тої проблеми.

Відмітимо, що змінна =1, якщо виділяється час для вирішення і-ої проблеми, у протилежному випадку =0.

Умова (2) забезпечує стійкість функціонування ВЕС з точки зору ефективності процесу управління.

Умова (3) гарантує, що ліміт часу, призначений для вирішення проблем, які виникають перед ВЕС, не буде перевищено.

Умова (4) гарантує, що кількість ресурсів не перевищить наявні.

Спільне виконання цих умов гарантує при наявному резерві часу вирішення достатнього числа проблем, щоб забезпечити виживаність і стійкість ВЕС, що функціонує в умовах нестабільного економічного середовища.

Моделі прийняття адаптивних стратегічних рішень. Забезпечити потрібну гнучкість реакції на несподівані зміни дозволяє управління стратегічним потенціалом, у результаті якого визначається перелік ключових елементів стратегічного потенціалу і критеріїв його оцінки, що підлягають поточному коректуванню.

Для побудови економіко-математичної моделі, що дозволить ВЕС вчасно відреагувати на несподівані зміни в зовнішньому середовищі і визначити здатність ВЕС до швидкої адаптації, введемо такі позначення: – множина планованих умов функціонування ВЕС у момент часу t, що характеризується множиною планованих можливостей Bt і множиною планованих загроз Yt; – множина фактичних умов функціонування ВЕС у момент часу t, що характеризується множиною фактичних можливостей і множиною фактичних загроз ; – потенціал системи, необхідний для реалізації можливостей і запобігання загрозам; – множина, що характеризує загальний потенціал системи. Тоді функціонування ВЕС є адаптивним, якщо система має можливість реалізувати цілком чи частково можливості , запобігти цілком чи частково погрозам так, що фактична ефективність функціонування системи в момент часу t буде не менше, ніж планована ефективність функціонування системи в момент часу t з імовірністю не менше a:

, (6)

де q - елемент ймовірнісного простору; qО {Q}.

Забезпечення адаптивності ВЕС може бути забезпечене за рахунок використання методу стратегічного управління по слабких сигналах. Технологічні операції методу такі: організація спостереження, чутливого до попереджуючих сигналів і виявлення "слабких сигналів"; ідентифікація проблем і оцінка наслідків; розробка альтернативних "слабких реакцій" і вибір кращої реакції; установлення можливих відповідних заходів і динаміки реагування, а також діагностика готовності до реакції.

Для цього процес планування стратегічного розвитку ВЕС повинний включати етап розробки множини альтернативних планів розвитку. При цьому перехід від прийнятого стратегічного плану x0 до більш придатного до сформованих умов функціонування xtОX можна розглядати як реакцію ВЕС на множину фактичних можливостей і множину фактичних загроз .

Очевидно, що прийнятий стратегічний план несе певний елемент інерційності (проведено проектні розробки, планові розрахунки, визначено графік постачань ресурсів і т.і.). Тому здійснення економічного маневру не завжди є доцільним. Проведення економічного маневру буде ще складніше, якщо можливість маневру не було передбачено заздалегідь і для цього не були виділені резерви. Однак часто збурюючі впливи бувають настільки великими, що перехід на нову траєкторію розвитку виявляється неминучим, що обумовлює необхідність розглядати варіанти економічного маневру від прийнятої траєкторії до фактично необхідного. Функція ефективності економічного маневру відбиває не тільки основні, але й додаткові очікувані витрати (чи доход - у випадку реалізації можливостей ).

Таким чином, економіко-математична модель прийняття адаптивних стратегічних рішень має такий вигляд:

(7)

, (8)

, (9)

, (10)

де - потенціал ВЕС, необхідний для ліквідації множини загроз і реалізації множини можливостей ; T – період стратегічного планування.

Таким чином, результатом функціонування контуру потенційної адаптації є одержання оптимального плану стратегічного розвитку ВЕС, що включає управління стратегічним потенціалом, у результаті якого визначається перелік ключових елементів стратегічного потенціалу і критеріїв його оцінки, що підлягають поточному коректуванню.

Нечітка логіка і моделі прийняття рішень в умовах дестабілізації.

Задачу прийняття рішень в умовах невизначеності можна розглядати як задачу пошуку рішення, викликаного складністю формування економічних взаємозв'язків і показників, вибором першочергових проблем, неоднозначністю шляхів технічного прогресу, непередбачуваністю дій людей, природними випадковими процесами.

Оскільки багато параметрів нестабільності носять ймовірнісний характер, то задача вибору першочергових проблем повинна бути поставлена у ймовірнісній формі.

Введемо позначення:

PRi – очікуваний прибуток при виконанні і- го замовлення;

Xi – змінна, котра показує забезпечення i – го замовлення ресурсом; якщо Хі =1 - замовлення виконано, якщо Хі = 0 - замовлення не виконано;

ORik(?) – обсяг ресурсу k – го виду, необхідний для виконання і -го замовлення;

- доступна кількість ресурсу k – го виду

? – випадковий параметр, що належить ймовірнісному простору: {P, A, W}, де Р – ймовірнісна міра; А– ?–алгебра подій; W – простір елементарних подій.

З урахуванням уведених позначень задача оптимального розподілу ресурсів для ВЕС має вигляд:

, (11)

, (12)

. (13)

Математичне очікування в критерії й обмеженнях виражає вимоги ефективного рівня маневреності при управлінні розподілом ресурсів, визначаючи в такий спосіб можливість оперативного коректування процесу виконання замовлень.

Слід зазначити, що в реальних задачах прийняття рішень важко розмежувати окремі елементи, тобто визначити, до якої категорії елементів вони відносяться. У багатьох задачах прийняття рішень для досягнення поставлених цілей беруть участь різні фактори: керовані і некеровані. Однак існують такі проблеми, що не представляється можливим визначити, чи є той або інший фактор керованим - ряд факторів є частково керованим, тобто орган, що приймає рішення, не може цілком контролювати дії цих факторів.

Використовуючи основні елементи процесу прийняття рішень, введемо такі позначення: S - проблемна ситуація ; Т - час для прийняття рішень;Q - ресурси, необхідні для прийняття рішень; А=(А1,....,Аt) - система (вектор) цілей прийняття рішень; Х=(Х1,....,Хn) – система факторів, що формують альтернативні варіанти дії; М=(mх(Х1), ...,mх(Хn)), mх(Хі) О [0,1], і = - система функцій приналежності, що показує ступінь керованості факторів; В=(В1, ..., Вl) - система обмежень альтернатив дії ; Y=(Y1, ..., Yr) - вектор результатів дії; f={fіj}, і=; - система зв'язків між факторами Хі і результатами дії Yj; К={Koj}, ; - система критеріїв відповідності результатів Yj меті А0; L={mkо(Yj)}, ; - система функцій корисності результатів Yj за системою критеріїв К; Z = {Zoj} - система оцінок корисності результатів по цілях

Ао (); E = {Eoj} - система функцій оцінки очікуваного ефекту; Ао () - функція для визначення комплексної оцінки (КА) альтернатив по компонентах цільової системи; х*=(х1* , ...,xn*) - оптимальне рішення.

Узагальнена модель прийняття рішень, що відповідає наведеній системі позначень, складається з систем рівнянь (17 – 19):

залежності результатів реалізації альтернатив за факторами:

Y = {f(X, M)}, (14)

залежності оцінок корисності за результатами реалізації альтернатив:

Z = L(Y), (15)

залежності оцінок очікуваного ефекту за оцінками корисності:

Е(Х) = Е(Z). (16)

У розгорнутому вигляді узагальнену модель процесу прийняття рішень представимо системою рівнянь:

Yj = {fіj(Хі, mх(Хі))}, j=1, ..., r; і = 1, ..., n; (17)

Zoj = {mkо(Yj)}, o=1, ..., t; (18)

Eoj(Хі) = Еоj(Zoj). (19)

Розглянута модель наочно представляє сутність зв'язків між окремими етапами в процесі прийняття рішень. Представлена модель використовує функцію корисності, що виражає ступінь досягнення поставленої мети, і за допомогою якої формується система оцінок корисності.

У третьому розділі "Аналіз методів і результатів прийняття стратегічних рішень при дестабілізуючих факторах" проведено аналіз можливостей методів прийняття рішень в умовах дестабілізації, розглянуто умови вироблення якісного рішення у встановлений термін, визначено показники ефективності прийняття стратегічних рішень.

Функціонування розроблених у роботі економіко-математичних моделей залежить від повноти даних і доцільності їх застосування, що дозволить приймати рішення з достатньою точністю й оперативністю. Тому якість інформаційного забезпечення є визначальним чинником обґрунтованості прийнятого стратегічного рішення.

Виходячи з цього, розроблено інформаційну систему підтримки прийняття стратегічних рішень (ІСППСР), яку побудовано на основі системного підходу і сучасних інформаційних технологій (рис.2).

ІСППСР складається з трьох блоків: групування даних, інформаційної бази і передачі інформації на різні рівні управління.

У блоку "Групування даних" здійснюється всебічний аналіз інформаційних потреб кінцевих користувачів ІСППСР. Зовнішня і внутрішня інформація деталізується в систему показників. На основі їх аналітичної обробки з орієнтацією на конкретне використання в процесі складання стратегічних планів, проектів і програм, за допомогою цільового підбора інформації формується блок "Інформаційна база", що включає базу стратегічних даних (БСД) і базу моделей (БМ).

У БСД здійснюється переробка загальних даних у стратегічну інформацію. Використання системного підходу дозволяє представити БСД у вигляді взаємозалежних між собою підсистем: про сильні і слабкі сторони ВЕС, про економічний стан галузі, у якій працює ВЕС, про ситуацію на суміжних ринках, про рівень конкуренції і критерії конкурентноздатності, про споживачів продукції, про нормативно-правові акти, що впливають на ринкові відносини.

З урахуванням визначення задач, що повинна вирішувати ІСППСР, у базу моделей можуть входити як вже існуючі моделі, так і розроблені спеціально для даної ІСППСР. На основі системного підходу БМ включає кілька модулів, що вирішують визначені класи задач. Кожному модулю відповідає певний набір моделей, однак деякі моделі (статистичні, модель оцінки привабливості сегментів ринку) використовуються відразу в двох модулях. Результати, отримані по моделі одного модуля, можуть використовуватися як вхідні дані для моделей іншого модуля.

Оскільки такі види діяльності, як планова, контрольно-облікова, - вимагають своєчасної, конкретної і точної інформації, то в рамках ІСППСР можна досягти найбільшого зв'язку контролю, координації, обліку й аналізу діяльності ВЕС за допомогою підсистеми оперативного обліку. Контроль реалізується за допомогою обліку, на основі результатів, отриманих за його допомогою, можна приймати рішення про характер і напрямок змін, що здійснюються у ВЕС. Від якості обліку залежить якість прийнятих рішень та ефективність функціонування ВЕС в цілому.

У стратегічному управлінні і контролі використовуються дані оперативно-технічного, бухгалтерського і статистичного обліку. Після встановлення критеріїв пошуку (блок "Передача інформації на різні рівні управління") з блоку "Інформаційна база" можна одержати інформацію про вплив окремих показників процесу стратегічного аналізу і управління на формування стратегічних альтернатив, а також інформацію, що дозволить обрати рішення з визначених альтернативних варіантів.

Використовуючи БСД і БМ, на основі аналізу і прогнозу оцінки зовнішнього середовища, галузі і конкуренції, можна прийняти рішення про участь ВЕС у процесах, що визначають особливості функціонування всієї галузі. Це говорить про те, що БСД і БМ можна розглядати як підсистему підтримки прийняття стратегічних рішень.

БСД забезпечує одержання корисної інформації в плані поставленої задачі дослідження процесу прийняття оптимальних стратегічних рішень.

У такий спосіб вихідні дані інформаційної бази будуть вхідними для комплексу моделей, що реалізуються за допомогою технічних засобів.

На основі аналізу різних підходів до розробки ІСППСР обрано корпоративний підхід, що припускає організацію колективної, високопродуктивної роботи з базами даних обчислювальної мережі всієї ВЕС. Вибір цього підходу обумовлено деякими особливостями стратегічного управління: використання різноманітної (економічної, маркетингової, фінансової та інш.) інформації при прийнятті стратегічних рішень, перевага колективного прийняття рішень над індивідуальним.

При використанні ІСППСР необхідно враховувати корисність і достатність інформації для прийняття рішень та час, відведений для її одержання. Причому час одержання інформації не повинний перевищувати час, що відводиться для вирішення проблеми в цілому.

Використання ІСППР дозволяє:

підняти якість прийнятих рішень до економічно обґрунтованого рівня;

забезпечити оптимальну ефективність сукупності рішень по усіх виникаючих проблемах;

створити організаційні передумови для найбільш ефективного використання необхідної інформації;

скоротити час вирішення проблеми.

Практична реалізація запропонованої концепції дозволить підвищити ефективність вирішення задач стратегічного управління.

ОСНОВНІ ВИСНОВКИ ПО ДИСЕРТАЦІЙНІЙ РОБОТІ

Дослідження та вирішення задач процесу прийняття стратегічних рішень методами економіко-математичного моделювання забезпечує великий ступінь несуперечності, погодженості і надійності прийнятих управлінських рішень, дозволяє розробити і впровадити в практику прийняття управлінських рішень сучасні технології.

У зв'язку з актуальністю даної проблеми в дисертаційній роботі приведено узагальнення теоретичних розробок і запропоновано нове вирішення задачі моделювання процесу прийняття стратегічних рішень в умовах нестабільного економічного середовища. Відповідно до поставленої мети і задач дослідження отримано такі результати:

1. Розроблено концепцію системи прийняття стратегічних рішень, яка побудована на принципах адаптивного підходу, що дозволяє синтезувати стратегію ВЕС в умовах мінливого середовища функціонування і поліпшує такі показники функціонування системи, як керованість, гнучкість, спостережливість, які особливо актуальні в умовах трансформаційної економіки. Принципово нова схема організації процесу прийняття стратегічних рішень заснована на застосуванні системного підходу і чіткому виділенні регулюючих зворотних зв'язків.

2. Розроблено комплекс моделей оптимізації процесу розробки, прийняття і реалізації стратегічних рішень:

·

· моделі процесу прийняття стратегічних рішень в умовах дестабілізації, які побудовані на використанні елементів нечіткої логіки, що забезпечує надійність і ефективність прийнятих рішень;

· модель процесу прийняття адаптивних стратегічних рішень в умовах нестабільного економічного середовища, що дозволяє ВЕС ефективно реагувати на зміни в зовнішньому середовищі, попередити загрози і реалізувати можливості розвитку шляхом розподілу й ефективного управління стратегічним потенціалом.

3. Розроблено інформаційну систему підтримки прийняття стратегічних рішень, яка побудована на основі системного підходу і сучасних інформаційних технологій, що дозволяє удосконалити систему стратегічного управління.

4. Основні результати досліджень пройшли наукову і практичну апробацію на ВАТ Краматорський завод важкого верстатобудування (м. Краматорськ).

Економічний ефект склав 98 тис. грн.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ РОБІТ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Опубліковані у фахових виданнях:

1. Пантелеева О.Г. Моделирование процессов принятия стратегических решений в условиях нестабильной экономической среды// Модели управления в рыночной экономике.Вып.2: Сб.науч.тр. - Донецк: ДонГУ, 1999. – С.164–168.

2. Пантелеева О.Г. Концепция принятия стратегических решений в условиях нестабильной экономической среды// Финансы, учет, банки. Вып.2: Сб.науч.тр. - Донецк: Донбасс, ДонГУ, 1999 . – С.153–157.

3. Пантелеева О.Г. Анализ факторов внешней и внутренней среды производственно–экономических систем// Модели управления в рыночной экономике. Вып.3: Сб. науч. тр.- Донецк: ДонГУ, 2000 . - С.97–101.

4. Пантелеева О.Г. Анализ информационных систем поддержки принятия стратегических решений в финансовом менеджменте// Финансы, учет, банки.Вып.3: Сб. науч. тр.- Донецк: Донбасс, ДонГУ, 2000. – С.258–260.

5. Пантелеева О.Г. Анализ адаптации ВЕС, функционирующих в условиях переходной экономики. Новое в экономической кибернетике: Сб. науч. ст. Под общ. ред. Ю.Г. Лысенко; Донецкий гос. ун–т.// Модели и методы управленческого консультирования.– Донецк: ДонГУ, – 2000.- №1. С.55–59.

6. Козлов В.П., Пантелеева О.Г. Модель оптимизации принятия решений в бюджетировании. II Всеукраинская конференция "Современные экономико–математические методы в рыночной экономике", Киевский национ.ун–т им.Тараса Шевченко., Модели управления в рыночной экономике.Спец.выпуск: Сб. науч. тр. – Донецк: ДонНУ, 2000. – С.53–56. (Особистий внесок здобувача: розроблено модель оптимізації прийняття рішень в бюджетуванні)

7. Пантелеева О.Г. Концептуальная модель стратегического управления ВЕС. Новое в экономической кибернетике: Сб.науч.ст. Под общ. ред. Ю.Г. Лысенко; Донецкий нац.ун. // Модели и методы стратегического управления. – Донецк: ДонНУ, 2001. – №2. С.51–56.

8. Козлов В.П., Пантелеева О.Г. Модель принятия стратегических решений в системе кредитного менеджмента// Модели управления в рыночной экономике. Вып. 4: Сб.науч.тр. – Донецк: ДонНУ, 2001. – С.203–209. (Особистий внесок здобувача: розроблено економіко–математичну модель прийняття стратегічних рішень в системі кредитного менеджменту).

9. Пантелеева О.Г. Виртуальные образования в системах поддержки принятия стратегических решений. Новое в экономической кибернетике: Сб.науч.ст. Под общ.ред. Ю.Г.Лысенко; Донецкий нац.ун-т. // Модели виртуальных образований экономических объектов.- Донецк: ДонНУ, 2001. – №3. С.74-79.

за матеріалами конференцій:

10. Пантелеева О.Г. Организационный аспект управленческих решений для производственно–экономических систем// Материалы IV Всеукраинской конференции по экономической кибернетике.- г. Желтые Воды: – 1999 .- С.79–83.

11. Козлов В.П., Пантелеева О.Г. Концептуальная модель принятия решений факторинга//Труди Всеукраїнської наукової конференції студентів та молодих учених “Управління розвитком соціально–економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання”.- Частина 2.- Донецьк: ДонНУ.- 2000. – С. 103–104. (Особистий внесок здобувача: визначено етапи процеса прийняття рішень факторингу, запропоновано концептуальну модель прийняття рішень факторингу).

12. Козлов В.П., Пантелеева О.Г. Факторный анализ оптимальной резервной политики// Праці I Міжнародної II Всеукраїнської наукової конференції студентів та молодих учених “Управління розвитком соціально–економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання”.-Частина 2.- Донецьк: ДонНУ.- 2001. –С.140-142. (Особистий внесок здобувача: запропоновано організаційну модель резервної політики та модель оптимізації резервної політики).

АНОТАЦІЯ

Пантелєєва О.Г. Моделювання процесу прийняття стратегічних рішень в умовах нестабільного економічного середовища. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.03.02 – Економіко-математичне моделювання. – Донецький національний університет, Донецьк, 2002.

У дисертаційній роботі здійснено постановку та нове вирішення задачі моделювання процесу прийняття стратегічних рішень в умовах нестабільного економічного середовища.

Запропоновано концепцію системи прийняття стратегічних рішень, яку побудовано на принципах адаптивного підходу, вона дозволить синтезувати стратегію функціонування ВЕС в умовах мінливого середовища, поліпшити такі показники функціонування системи, як керованість, гнучкість, спостережливість.

У рамках запропонованої концепції розглянуто синтез системи адаптивного стратегічного управління, розроблено механізм реалізації адаптивних якостей стратегії. На основі методів економіко-математичного моделювання розроблено комплекс моделей оптимізації процесу розробки, прийняття і реалізації стратегічних рішень.

Ключові слова: стратегічні рішення, адаптація, інформаційна система, нестабільне економічне середовище, гнучкість.

SUMMARY

Panteleyeva O.G. Modeling of the strategic decision making process under the conditions of unstable economic environment. – Manuscript.

Thesis for Candidate degree in Economic Sciences on specialty 08.03.02 – Economic and mathematical modeling. Donetsk national university, Donetsk, 2002.

In dissertation work the statement and new solution of the task of the strategic decision making process modeling under the conditions of unstable economic environment are accomplished.

The proposed conception of strategic decision making system based on adaptive approach principles allows to synthesize the production and economic system strategy under the condition of unstable functioning environment and improves the system functioning indexes such as controllability, flexibility and observation.

On the base of proposed conception the synthesis of the adaptive strategic management system subject to development and realization the optimal strategy models with adaptive characteristics is considered, the mechanism of strategy adaptive characteristics realization is developed. Founded on economic and mathematical methods the complex of models for optimization of decision development, making and realization process is worked out.

Key words: strategic decision, adaptation, information system, unstable economic environment, flexibility.

АННОТАЦИЯ

Пантелеева О.Г. Моделирование процесса принятия стратегических решений в условиях нестабильной экономической среды. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.03.02 – Экономико–математическое моделирование. – Донецкий национальный университет, Донецк, 2002.

В диссертационной работе осуществлена постановка и новое решение задачи моделирования процесса принятия стратегических решений в условиях нестабильной экономической среды, что обеспечит большую степень непротиворечивости, согласованности и надежности принимаемых управленческих решений, позволит разработать и внедрить в практику принятия управленческих решений современные технологии.

Предложенная концепция системы принятия стратегических решений, построенная на принципах адаптивного подхода, позволит синтезировать стратегию ВЕС в условиях постоянно изменяющейся среды функционирования, улучшит такие показатели функционирования системы как управляемость, гибкость, адаптивность, которые особенно актуальны в трансформационной экономике.

В рамках предложенной концепции рассмотрен синтез системы адаптивного стратегического управления с учетом разработки и реализации моделей формирования оптимальной стратегии с адаптивными качествами и разработки механизма реализации адаптивных качеств стратегии.

Определены основные требования к обоснованию принятия решений и способы их удовлетворения в условиях сложного характера рыночной экономики. С этой целью рассмотрена постановка проблемы принятия решений на математической основе.

На основе методов экономико–математического моделирования разработан комплекс моделей оптимизации процесса разработки, принятия и реализации стратегических решений, который может быть использован для повышения эффективности стратегического управления ПЭС.

Модели неустойчивых ситуаций в производственно-экономических системах, построенные на основе теории нечетких множеств, обеспечат выживаемость и устойчивость производственно-экономических систем в условиях нестабильной экономической среды за счет эффективного перераспределения адаптационного потенциала системы и максимизации числа решаемых задач.

Модели принятия адаптивных стратегических решений в условиях нестабильной экономической среды, которые за счет распределения и эффективного управления стратегическим потенциалом позволят ВЕС эффективно реагировать на изменения внешней среды.

Модели принятия стратегических решений в условиях дестабилизации, построенные на элементах нечеткой логики, обеспечат надежность и эффективность принятых решений.

Разработана информационная система поддержки принятия стратегических решений, являющаяся неотъемлемой частью общей концепции процесса принятия стратегических решений, которая позволит совершенствовать систему стратегического управления.

Использование информационной системы поддержки принятия стратегических решений позволит поднять качество принимаемых решений до экономически обоснованного уровня, обеспечить оптимальную эффективность совокупности решений по всем возникающим проблемам, создать организационные предпосылки для наиболее эффективного использования необходимой информации, сократить время решения проблемы.

Ключевые слова: стратегические решения, адаптация, информационная система, нестабильная экономическая среда, гибкость.