Інститут педагогіки і психології професійної освіти

Академії педагогічних наук України

Шанскова Тетяна Ігорівна

УДК 371.132

СОЦІАЛЬНО ОРІЄНТОВАНА ПІДГОТОВКА
МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ
ДО РОБОТИ З БАТЬКАМИ

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ - 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Житомирському державному педагогічному університеті імені Івана Франка, Міністерство освіти і науки України, м.Житомир.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор

Дубасенюк Олександра Антонівна,

Житомирський державний педагогічний університет імені Івана Франка, проректор з наукової роботи.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, доцент

Хомич Лідія Олексіївна, Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г. Короленка, завідувач кафедри соціальної педагогіки і педагогіки початкового навчання;

кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник

Постовий Віктор Григорович, Інститут проблем виховання АПН України, завідувач лабораторії сімейного виховання.

Провідна установа: Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м. Вінниця.

Захист відбудеться “19” червня 2002 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.451.01 в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М.Берлинського, 9, 5-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (04060, м. Київ, вул. М.Берлинського, 9).

Автореферат розісланий “17” травня 2002 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Цибульська Г. М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження. Інтеграція і глобалізація соціально-економічних, і соціокультурних процесів, що відбуваються у світі, перспективи розвитку української держави вимагають глибокого оновлення системи педагогічної освіти, підготовки нової генерації учительських кадрів.

Суттєві зміни у сфері освіти й виховання підростаючого покоління сприяли визначенню принципових підходів до розбудови української школи на засадах демократизації всіх сторін шкільного життя, відмови від політизації навчально-виховного процесу, уніфікації школи, знеособлення особистості дитини, зростання ролі сімейного виховання.

Соціально-економічні процеси, що відбуваються в сучасному українському суспільстві, породжують суперечності між вимогами держави до сімейного виховання та неспроможністю багатьох сімей, особливо малозабезпечених, багатодітних, неповних, неблагополучних та інших повноцінно виконувати свої функції. Про основні державні заходи держави щодо допомоги сім’ям та дітям, поліпшення виховання дітей у сім’ї зазначено в Конституції України, Національній програмі “Діти України” та інших державних документах.

Початкова загальна освіта є першим освітнім рівнем та створює фундамент загальноосвітньої підготовки учнів. Найбільш продуктивне виконання завдань початкової школи можливе при співпраці вчителя й батьків учнів, оскільки сім’я та школа є основними чинниками соціалізації молодшого школяра. Професійна діяльність учителя початкових класів постійно пов’язана із сімейним вихованням та взаємодією з батьками учнів, що передбачає впровадження різних форм соціально-педагогічної допомоги родині, корекційну роботу та педагогічну освіту батьків.

Традиційна система підготовки майбутніх учителів початкової школи не в повній мірі враховує актуальні проблеми і соціальні орієнтири щодо сім’ї, взаємодії школи та сім’ї, соціально-педагогічної діяльності вчителя з батьками учня. Тому виникає суперечність між вимогами держави до діяльності вчителя в різнорідному учнівському колективі, взаємодії з різними типами сімей учнів і недостатньою його підготовленістю до цієї роботи в нових соціокультурних умовах. Необхідність гармонізації родинного й суспільного виховання потребує внесення змін у процес підготовки майбутніх учителів до роботи з батьками учнів відповідно до сучасних запитів соціально-педагогічної діяльності в Україні.

Проблемі вдосконалення процесу підготовки майбутніх учителів до роботи з батьками учнів приділяли значну увагу видатні педагоги К.Д. Ушинський, П.Ф.Лесгафт, П.П.Блонський, С.Т.Шацький, А.С.Макаренко, В.О.Сухомлинський, М.Г.Стельмахович та інші.

В останнє десятиліття здійснено ряд досліджень, у яких розглядаються різні аспекти підготовки майбутніх учителів до соціально-педагогічної діяльності: проблема формування особистості вчителя у процесі загальнопедагогічної підготовки (О.О. Абдулліна, Є.П. Білозерцев, О.Г.Мороз та ін.); шляхи формування професійної педагогічної майстерності (І. А. Зязюн, І.Ф.Кривонос, Н.Г. Ничкало, В.О. Сластьонін та ін.); теоретична й практична підготовка вчителя до виховної діяльності (О.А.Дубасенюк, А.Й.Капська, Л.І.Міщик, Г.В.Троцко та ін.).

Педагогічний аспект проблеми підготовки майбутніх учителів початкових класів до роботи з батьками учнів відображений у дослідженнях М.І.Болдирева, Т.В. Волікової, І.А. Гребеннікова, Р.М. Капралової, С.М. Корнієнко, Т.В. Кравченко, О.Я. Савченко та ін.; етнопедагогічний – у дослідженнях В.В. Зелюка, Р.М. Пріми, О.М. Семеног, М.Г. Стельмаховича та ін.; психолого-педагогічний – у працях О.І. Кіліченко, Н.М. Стрельнікової, Л.О. Хомич та ін.

Сучасним соціальним проблемам сім’ї та вихованню дітей присвячені дослідження Т.Ф. Алексеєнко, Л.С. Волинець, О.М.Докукіної, З.Г. Зайцевої, В.С.Заслуженюка, В.Г. Постового, В.А.Семиченко, Ю.М.Якубової; зарубіжних педагогів: С.Лупан, А.Торре Делла, Дж. Уінделл, Г.Фігдор, Д.Г. Фіцпатрік та ін.

Незважаючи на відомі педагогічні і психологічні дослідження в цій сфері, проблемі соціально орієнтованої підготовки майбутніх учителів початкової школи до роботи з батьками приділяється недостатня увага. Нові соціально-педагогічні умови вимагають розробки соціально орієнтованої моделі підготовки майбутніх учителів до роботи з батьками, запровадження відповідної соціально-педагогічної технології навчання студентів.

Таким чином, соціальна значущість і практична необхідність підготовки майбутніх учителів початкових класів до соціально-педагогічної роботи із сім’ями різних типів, а також суперечність між вимогами суспільства до соціально орієнтованої роботи вчителя з батьками учнів і недостатньою підготовленістю студентів педагогічних ВНЗ до цієї діяльності визначила вибір теми дисертаційного дослідження: "Соціально орієнтована підготовка майбутніх учителів початкової школи до роботи з батьками".

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації входить до плану науково-дослідної роботи кафедри педагогіки Житомирського державного педагогічного університету імені Івана Франка як складова комплексної наукової проблеми “Шляхи удосконалення фахової підготовки майбутнього вчителя” і пов’язана з планом науково-дослідної роботи Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України при розробці теми “Концептуальні засади психолого-педагогічної підготовки вчителів у сучасних умовах (питання теорії й технологій)”(РК № 0197И006397). Тема дисертації затверджена вченою радою Житомирського державного педагогічного університету імені Івана Франка 27 квітня 1998 року, протокол № 9 і узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні 4 червня 1998 року, протокол № 4.

Об’єкт дослідження - професійна педагогічна підготовка майбутніх учителів початкової школи.

Предмет дослідження – процес підготовки майбутніх учителів початкової школи до соціально-педагогічної роботи з батьками.

Мета дослідження – розробка й теоретичне обґрунтування моделі соціально орієнтованої підготовки майбутніх учителів початкової школи до роботи з батьками й експериментальна перевірка відповідної соціально-педагогічної технології; розробка методичних рекомендацій щодо соціально-педагогічної підготовки студентів до роботи з батьками.

Концептуальна ідея дослідження ґрунтується на використанні особистісного соціально-педагогічного діяльнісного підходу в процесі соціально орієнтованої підготовки. Реалізація концепції забезпечується застосуванням суб’єкт-суб’єктної діалогової взаємодії у педагогічному процесі. Професійно підготовлений учитель початкової школи, спираючись на визнання суспільством провідної ролі сім’ї та гармонізацію родинного та шкільного виховання, має сприяти підвищенню рівня педагогічної освіти та культури батьків, здійснювати соціально-педагогічну підтримку сімей різних типів.

Гіпотеза дослідження - соціально орієнтована підготовка майбутніх учителів початкової школи до роботи з батьками учнів буде здійснюватися більш успішно за таких умов: забезпечення студентами усвідомлення значення сім’ї у сучасному суспільстві щодо процесу соціалізації дитини; формування ціннісно-мотиваційної сфери студентів, оволодіння ними знаннями та вміннями щодо соціально-педагогічної роботи із сім’ями різних типів; впровадження розробленої й теоретично обґрунтованої моделі, яка враховує сучасні тенденції щодо сім’ї, початкової школи й проблем дитинства; застосування відповідної технології у процесі вивчення педагогічних дисциплін і спецкурсу із соціально-педагогічної підготовки майбутніх учителів початкових класів до роботи з батьками.

Завдання дослідження:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

Методологічною основою дослідження є теорія наукового пізнання, положення про об’єктивний та історичний підхід до аналізу процесу розвитку педагогічної освіти; системний підхід до аналізу педагогічних явищ та процесів; особистісно-діяльнісний підхід до формування особистості; теорія цілісного соціально-педагогічного підходу до становлення особистості. На різних етапах наукового пошуку було враховано положення Конституції України, міжнародних та державних документів щодо дитинства та сім’ї, державної програми “Освіта” (“Україна XXI століття”), Законів України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”.

Теоретичну основу дослідження складають положення й висновки теорій та концепцій щодо психологічних аспектів теорії діяльності і діяльнісного підходу (Л.С.Виготський, В.В. Давидов, Е.В.Ільєнков, О.М.Леонтьєв та ін.); професійної підготовки майбутнього вчителя ( А.М. Алексюк, В.І.Бондар, С.У.Гончаренко, І.А. Зязюн, О.П. Кондратюк, Н.В. Кузьміна), зокрема, вчителя початкових класів (Н.М. Бібік, Л.Г.Занков, О.Я.Савченко, Н.Ф.Тализіна); функціонування педагогічних систем (Н.В. Кузьміна, Я.А. Мамонтов та ін.); гуманізації педагогічної освіти (А.М. Алексюк, С.У.Гончаренко, Н.Г.Ничкало); розвитку педагогічної культури студентів (І.А. Зязюн, В.А.Кан-Калик, М.Д.Касьяненко, Л.В.Кондрашова та ін.); особистісного й професійно-педагогічного розвитку майбутніх учителів (І.Д. Бех, В.І. Бондар, Л.Г. Коваль, В.О.Моляко, І.П.Підласий, В.А.Семиченко та ін.); розробки змісту, форм і методів пізнавальної діяльності студентів у процесі вивчення психолого-педагогічних дисциплін (О.О.Абдулліна, О.А.Дубасенюк, В.І. Лозова та ін.); теорії й дослідження соціалізації (Л.Г. Коваль, М.П.Лукашевич, А.В.Мудрик та ін.); теорії задач (Г.О.Балл, Л.Ф.Спірін, Н.В. Кузьміна та ін.).

Для розв’язання визначених завдань використовувався комплекс взаємопов’язаних методів дослідження: 1) теоретичні - аналіз наукової літератури з проблеми дослідження, порівняльний аналіз, класифікація та систематизація теоретичних положень у вітчизняній та зарубіжній педагогічній науці щодо організації підготовки вчителя; моделювання, узагальнення теоретичних та експериментальних даних; 2) емпіричні - пряме й опосередковане спостереження, анкетування, бесіди, тестування; експериментальні (діагностичний, констатуючий, формуючий, контрольний експерименти), статистична обробка результатів (кількісний та якісний аналіз), лонгітюдний і порівняльний методи.

Дослідження проводилося протягом 1996 - 2001 років і охоплювало ряд етапів науково-педагогічного пошуку.

На підготовчому етапі (1996 - 1997 рр.) теоретично осмислювалася проблема, було сформульовано об’єкт, предмет, мету, висунуто гіпотезу й завдання дослідження, розроблено теоретико-методологічні засади та концепцію дослідження, проаналізовано історичну, педагогічну, соціологічну, психологічну й філософську літературу з досліджуваної проблеми; розроблено програму дослідження.

На аналітичному етапі (1997 - 1998 рр.) створено експериментальні методики; виявлено сучасні тенденції щодо розвитку проблеми сім’ї, дитинства, початкової школи та підготовки майбутніх учителів; проведено констатуючий експеримент; обґрунтовано та розроблено структуру соціально-педагогічних знань та умінь, якими необхідно оволодіти майбутнім учителям для роботи з батьками; розроблено критерії ефективності соціально-педагогічної підготовки майбутніх учителів початкових класів до роботи з батьками.

На формуючому етапі (1998 - 2000 рр.) здійснено експериментальну перевірку гіпотези дослідження; розроблено та науково обґрунтовано модель та технологію соціально орієнтованої підготовки майбутніх учителів початкової школи до роботи з батьками, проведено експериментальну перевірку їх ефективності; підготовлено й впроваджено у навчальний процес програму спецкурсу “Соціально-педагогічна підготовка до роботи з батьками учнів”, відповідні методичні рекомендації.

На узагальнюючому етапі (2001 р.) проводилася обробка результатів дослідження, їх аналіз і зіставлення з гіпотезою; опис процесу й результатів дослідження. Отримані результати впроваджувалися у навчально-виховний процес вищих педагогічних закладів, визначилися перспективи подальшого дослідження проблеми.

Експериментальна база. Дослідно-експериментальну роботу було проведено в Житомирському державному педагогічному університеті імені Івана Франка, в Національному педагогічному університеті ім. М.П.Драгоманова (м. Київ), Хмельницькому гуманітарно-педагогічному інституті. В експерименті брали участь 972 студенти факультетів підготовки вчителів початкових класів, 41 вчитель, 95 батьків та 131 учень початкових класів ЗОШ №14, № 21, № 25 м. Житомира, ЗОШ № 4 м. Коростеня, шкіл м. Бердичева, Коростишева Житомирської області.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що визначено сутність соціально орієнтованої підготовки майбутніх учителів початкової школи з урахуванням сучасних проблем сім’ї, дитинства, початкової школи; розроблено авторську класифікацію педагогічних задач у соціально орієнтованій підготовці майбутніх учителів до роботи з батьками, що є внеском у подальший розвиток загальної теорії професійно-педагогічних задач; вперше науково обґрунтовано модель та технологію соціально орієнтованої підготовки майбутніх учителів початкових класів до роботи з батьками; подальшого наукового обґрунтування дістав процес становлення й розвитку соціально орієнтованої підготовки майбутніх учителів початкової школи до роботи з батьками, що дало можливість на основі детермінованого аналізу визначити її періоди та провідні сучасні тенденції.

Теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що виявлено особливості соціально-педагогічної підготовки майбутніх учителів початкових класів до роботи з батьками учнів в історичному контексті, в обґрунтуванні положень щодо розвитку соціально-педагогічної підготовки вчителя початкових класів до роботи з батьками учнів; уточнено базові поняття дослідження: “сім’я”, “соціальне”, “педагогічне спілкування”, “соціально-педагогічна задача”, “соціально-педагогічна технологія” та визначено поняття “соціально орієнтована підготовка майбутніх учителів початкових класів до роботи з батьками”; визначено критерії готовності випускників педагогічних факультетів до соціально-педагогічної діяльності з батьками молодших школярів.

Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що розроблено: навчально-тематичний план й програму спецкурсу “Соціально-педагогічна підготовка майбутніх учителів початкових класів до роботи з батьками учнів”, відповідні методичні рекомендації; вдосконалено навчальні програми курсів педагогіки та етнопедагогіки; підготовлено розділи навчальних посібників з історії педагогіки та технології професійної педагогічної підготовки майбутніх учителів, що є певним внеском у створення сучасного покоління педагогічної навчально-методичної літератури та дає можливість удосконалити соціально-педагогічну підготовку майбутніх учителів в нових соціокультурних умовах.

Основні концептуальні положення і методичні рекомендації щодо застосування розробленої автором технології соціально орієнтованої підготовки майбутніх учителів початкової школи до роботи з батьками впроваджено у навчальний процес факультету підготовки вчителів початкових класів Житомирського державного педагогічного університету імені Івана Франка (довідка № 721 від 18 грудня 2001 року), Хмельницького гуманітарно-педагогічного інституту (довідка № 340 від 18 грудня 2001 року) та Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, м. Київ (довідка № 04-10/592 від 30 квітня 2002 року).

Особистий внесок автора в одержанні наукових результатів полягає у дослідженні розвитку соціально орієнтованої підготовки майбутніх учителів початкової школи до роботи з батьками в контексті історії, виявленні тенденцій та особливостей цього процесу; визначенні поняття “соціально орієнтована підготовка майбутніх учителів початкової школи до роботи з батьками”; розробці й науковому обґрунтуванні моделі та технології соціально орієнтованої підготовки майбутніх учителів початкової школи до роботи з батьками; опрацюванні та впровадженні авторського спецкурсу “Соціально-педагогічна підготовка студентів до роботи з батьками”.

Вірогідність та аргументованість одержаних результатів дослідження забезпечується: теоретико-методологічною обґрунтованістю його основних положень; застосуванням комплексу взаємопов’язаних методів відповідно до мети, гіпотези та завдань дослідження, поєднанням логіко-теоретичного та історичного аналізу матеріалу; співвідношенням сучасного стану вітчизняної й зарубіжної підготовки вчителя початкових класів із загальними тенденціями її розвитку упродовж століть; тривалим терміном апробації основних концептуальних положень дослідження; поєднанням кількісного та якісного аналізу з математичними методами обробки одержаних результатів.

На захист виносяться:

1.

2.

3.

Апробація результатів дослідження. Результати виконаної роботи обговорювалися на Всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Я.П.Ряппо і розвиток національної системи освіти в Україні” (Житомир, 1995); “Творча спадщина А.С.Макаренка у контексті сучасної педагогічної науки та практики” (Суми - Харків - Полтава, 1998); “Педагогічні основи виховної діяльності в дитячих громадських організаціях України” (Житомир, 1998); “Актуальні проблеми соціально-педагогічної підготовки вчителя” (Житомир, 1999); “Проблеми професійної підготовки педагогічних працівників” (Київ – Житомир); науково-практичній конференції студентів філологічного факультету, присвяченій 80-річчю Житомирського державного педагогічного університету імені Івана Франка (Житомир, 1999); обласній науково-практичній конференції “Теорія та практика соціальної роботи: досвід Поліського регіону” (Житомир, 2000); науково-практичній конференції “Молода сім’я в кризовому соціумі” (Житомир, 2001).

Публікації. Основні результати досліджень висвітлено у 17 публікаціях, з них 15 написано без співавторів, у тому числі: 1 – розділ у монографії, 2 – розділи у навчальних посібниках, 1 брошура з методичними рекомендаціями, 5 статей у провідних наукових фахових виданнях, 3 статті у збірниках наукових праць, 5 статей у збірниках матеріалів конференцій. Загальний обсяг особистого внеску – 11,8 авт. арк.

Структура дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел, 4 додатків на 7 сторінках. Основний зміст дисертації викладений на 165 сторінках, загальний обсяг дисертації – 221 сторінка. Робота містить 16 таблиць на 24 сторінках, 6 рисунків на 5 сторінках. Список використаних джерел містить 276 найменувань (із них 5 – іноземною мовою).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження обраної проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання та методологічну основу, розкрито її наукову новизну, теоретичне і практичне значення отриманих результатів, особистий внесок автора, сформульовано основні положення, що виносяться на захист, висновки про впровадження й апробацію результатів дослідження.

У першому розділі – “Соціально орієнтована підготовка майбутніх учителів початкової школи до роботи з батьками як педагогічна проблема” - викладено результати історико-педагогічного аналізу досліджуваної проблеми; уточнено базові поняття дослідження, визначено поняття “соціально орієнтована підготовка майбутніх учителів початкової школи до роботи з батьками” та її технологія; розроблено класифікацію соціально-педагогічних задач.

У процесі становлення підготовки майбутніх учителів початкової школи до роботи з батьками з позиції принципу історизму до вивчення педагогічних явищ було виявлено та обґрунтовано наступні періоди:

I. Донауковий період розвитку виховання та освіти (V - XV століття) характеризувався поєднанням у сімейному вихованні релігійних та народно-педагогічних виховних традицій; високою оцінкою освіти, знань у житті держави та людини; вихованням любові до Бога, патріотизму, готовності до захисту рідної землі, шанобливого ставлення до батьків. Спеціальних навчальних закладів із підготовки вчителів у цей період не існувало. Учителями були представники різних класів і прошарків феодального суспільства.

II. Період розвитку початкової освіти в Україні (XVI – перша половина XIX століття). В умовах розвитку промисловості, науки та культури відбулося поширення писемності, початкова освіта стає більш доступною для народу; батьки учнів мають право обирати вчителя для дітей, враховуючи не тільки рівень його знань, а також моральні якості. Відкриття університетів, створення кафедр педагогіки свідчать про необхідність пошуку нових шляхів удосконалення підготовки вчителів початкової школи.

III. Період активного становлення підготовки вчителя початкової школи, зокрема до роботи з батьками учнів (друга половина XIX століття – 1920 рік). Відкриття єпархіальних училищ, учительських семінарій, педагогічних курсів у гімназіях та прогімназіях, де можна було здобути звання домашніх наставниць і домашніх виховательок; поява у вищих навчальних закладах країни кафедр педагогіки, видання великої кількості літератури з проблем сімейного виховання дитини, використання кращого зарубіжного досвіду свідчать про зростання інтересу суспільства до проблем сімейного виховання, отримання початкової освіти, що призвело до появи різноманітних педагогічних закладів, у яких проводилась підготовка майбутніх учителів.

IV. Період розвитку педагогічної освіти в Україні за радянських часів (1920 – 1991) характеризувався пріоритетністю суспільного виховання над сімейним, заідеологізованістю вимог суспільства до сімейного виховання; неврахуванням його своєрідності, зменшенням важливості ролі батьків у вихованні дитини та їх підпорядкування вимогам школи. Зазначені тенденції призвели до зміни змісту підготовки вчителя до роботи з батьками учнів. Проте, видатні педагоги А.С. Макаренко, В.О. Сухомлинський визнавали залежність процесу соціалізації від типу сім’ї та надавали великого значення взаємодії школи та сім’ї, основне місце в якій має належати вчителю як фахівцю.

V. Період розвитку педагогічної освіти незалежної України (починаючи з 1991 року). Його основні тенденції: увага до соціальних проблем сім’ї, визнання пріоритетності сімейного виховання над суспільним; збільшення кількості сімей, які потребують соціально-педагогічної підтримки; створення соціальних служб; підготовка соціальних педагогів, становлення системи педагогічної освіти вчителя початкової школи.

На основі аналізу педагогічної, психологічної, соціологічної та соціально-педагогічної літератури (зокрема, А.І. Антонова, І.Д.Звєрєвої, Л.Г.Коваль, В.М.Мєдкова, Н. Смелзера, М.Г.Стельмаховича та ін.) конкретизовано сутність поняття “сім’я”, проаналізовано типології сімей (П.О. Сорокін, В.М. Пича, Д.Г.Барнз) та виявлено особливості соціально-педагогічної допомоги сім’ї у сучасних умовах. Уточнено поняття “соціальне”, яке, відповідно до теми дослідження, ми розглядаємо як особливий аспект суспільних відносин, що виникають при взаємодії людей. Висвітлено розгляд поняття “спілкування” в науковій літературі, зокрема, як взаємодії суб’єктів (О.О. Бодальов, В.С.Коробейніков, Б.Д. Паригін та ін.); як діяльності (Г.М. Андрєєва, Б.Х.Бгажноков, А.О.Леонтьєв та ін.) та “професійне педагогічне спілкування” як комунікативної взаємодії педагога з учнями, батьками, колегами (І.А.Зязюн). Виявлено, що продуктивна організація взаємодії вчителя з батьками учнів та здійснення впливу на їх переконання й поведінку залежить від професіоналізму вчителя в процесі педагогічного спілкування з батьками.

Ґрунтуючись на аналізі наукової літератури та враховуючи результати вивчення педагогічного досвіду, визначено поняття “соціально орієнтована підготовка майбутніх учителів початкової школи до роботи з батьками” як процес формування ціле-мотиваційної сфери студентів, озброєння їх відповідними соціально-педагогічними знаннями, уміннями з метою оволодіння ними способами взаємодії та соціального впливу на батьків і засобами соціально-педагогічної підтримки сімей різних типів, спрямованих на підвищення якості сімейного виховання.

Соціально орієнтована підготовка майбутніх учителів початкової школи до роботи з батьками має здійснюватися на основі застосування відповідної соціально-педагогічної технології.

Технологію соціально орієнтованої підготовки майбутніх учителів початкової школи до роботи з батьками учнів ми розглядаємо як цілеспрямовану упорядковану сукупність методів і засобів організації навчального процесу, за допомогою яких студенти оволодівають способами педагогічного впливу на батьків з метою підвищення ефективності сімейного виховання відповідно до суспільних вимог.

Професійна соціально-педагогічна діяльність учителя розглядається як процес розв’язання множини соціально-педагогічних задач. На основі аналізу понять “педагогічна задача”, “виховна задача”, “соціально-педагогічна задача” (О.А.Дубасенюк, Н.В. Кузьміна, Л.Ф. Спірін та ін.) та розгляду їх типології (В.А. Ковальчук, Г.Л.Павличкова, М.Н.Фрумкін та ін.) було зроблено класифікацію соціально-педагогічних задач у процесі підготовки майбутніх учителів початкової школи до роботи з батьками. За складом учасників навчально-виховного процесу соціально-педагогічні задачі було розподілено на дві групи: “батьки-діти”, “вчитель-батьки”.

До групи “батьки-діти” входили педагогічні ситуації й задачі з проблем фізичного, розумового, морального, трудового, естетичного, правового виховання молодшого школяра в сім’ї. Окрему групу становили задачі, що передбачали врахування батьками вікових та індивідуальних особливостей дитини, родинні виховні ситуації історико-педагогічного та етнопедагогічного контексту.

Групу педагогічних задач і ситуацій “вчитель-батьки” було розподілено за метою діяльності вчителя (стратегічні, тактичні та оперативні); за видом діяльності вчителя (діагностичні, проектувальні, організаторські, оцінні); за взаємодією з різними типами сімей; за характером взаємодії з батьками учнів (конфліктні, безконфліктні); за формами взаємодії з батьками (індивідуальні, групові, колективні); за характером соціально-педагогічної допомоги батькам у сімейному вихованні (педагогічно-освітні й педагогічно-корекційні) та подано алгоритм їх розв’язання.

У другому розділі - “Науково-методичні основи соціально орієнтованої підготовки майбутніх учителів початкової школи до роботи з батьками” - висвітлено сучасні актуальні проблеми сім’ї, дитинства та початкової школи, проаналізовано досвід авторських шкіл, виявлено основні тенденції підготовки вчителя початкової школи, зокрема до роботи з батьками, побудовано модель соціально орієнтованої підготовки майбутніх учителів початкової школи, виявлено рівні продуктивності даної підготовки.

Модель охоплює цільовий, ціннісно-мотиваційний, змістово-процесуальний, операційно-діяльнісний та контрольно-оцінний компоненти.

Цільовий компонент відображає соціальне замовлення сучасного суспільства щодо підготовки вчителя початкової школи до діяльності з батьками учнів. Ціннісно-мотиваційний компонент включає соціальні, навчально-пізнавальні та професійні мотиви, що спонукають студентів засвоювати відповідні знання та набувати уміння у сфері соціально-педагогічної роботи з батьками. Змістово-процесуальний компонент містить показники, що включають загальнопедагогічні, етнопедагогічні та соціально-педагогічні знання щодо роботи з батьками учнів, ступінь їх значущості та рівень сформованості. Операційно-діяльнісний компонент охоплює показники, що характеризують рівень сформованості у студентів соціально-педагогічних умінь щодо роботи з батьками учнів. Оцінно-результативний компонент відображує показники готовності до самостійної соціально-педагогічної діяльності вчителя початкової школи з батьками та передбачає їх оцінювання як самими студентами, так і педагогами.

З метою проведення діагностики рівня підготовки студентів-випускників факультетів підготовки вчителів початкових класів до соціально-педагогічної діяльності з батьками учнів на основі моделі було розроблено показники для оцінювання ціннісно-мотиваційного, змістово-процесуального та операційно-діяльнісного компонентів.

На основі визначених критеріїв ефективності соціально орієнтованої підготовки було виділено три рівня її продуктивності: творчий, соціально-продуктивний, соціально-репродуктивний.

Творчий рівень характеризується такими показниками: соціально-педагогічні знання щодо роботи з батьками учнів міцно засвоєні, системні, творчо використовуються у проблемних та нестандартних педагогічних ситуаціях у роботі з батьками учнів; володінням комплексом соціально-педагогічних умінь щодо роботи з батьками учнів, їх продуктивним та творчим використанням у роботі; усвідомленим прагненням до збагачення системи соціально-педагогічних знань щодо роботи з батьками учнів, пошуків найефективнішого застосування комплексу соціально-педагогічних умінь.

Соціально-продуктивний рівень характеризується володінням основними поняттями та положеннями щодо соціально-педагогічної діяльності вчителя початкових класів із батьками учнів, усвідомленням значення психолого-педагогічних знань щодо роботи з батьками учнів та їх практичним застосуванням у стандартних і деяких нестандартних педагогічних ситуаціях; недостатньо комплексним володінням соціально-педагогічними вміннями: у роботі з батьками застосовуються тільки окремі уміння; пошуком нових шляхів у роботі з батьками, прагненням до самовдосконалення тільки при виникненні труднощів у діяльності з батьками.

Соціально-репродуктивний рівень характеризується такими показниками: соціально-педагогічні знання щодо роботи з батьками учнів фрагментарні, їхнє практичне значення не усвідомлюється, застосовуються лише в стандартних педагогічних ситуаціях; низьким володінням соціально-педагогічними уміннями, невмінням їх практично застосовувати, використання в роботі з батьками методу проб та помилок; не виявляється бажання вдосконалювати власну соціально-педагогічну діяльність з батьками учнів.

У третьому розділі – “Формування продуктивної соціально-педагогічної діяльності майбутніх учителів щодо роботи з батьками” - на основі визначених показників для оцінювання ціннісно-мотиваційного, змістово-процесуального та операційно-діяльнісного компонентів було проведено діагностику традиційної системи підготовки студентів-випускників до роботи з батьками та експериментальну роботу щодо втілення у навчально-виховний процес соціально-педагогічної технології, проаналізовано результати формуючого експерименту.

На основі аналізу результатів діагностики було обґрунтовано висновок про те, що традиційна система підготовки студентів до роботи з батьками не є достатньо соціально орієнтованою, тобто не повною мірою відповідає запитам суспільства щодо соціально-педагогічної діяльності в сучасних умовах, здійснюється без застосування соціально-педагогічної технології щодо підвищення ефективності даного виду діяльності.

Програмою експериментальної роботи з підготовки майбутніх учителів початкових класів до роботи з батьками учнів було передбачено: виділення загальної мети дидактичної системи у вигляді соціально орієнтованої моделі підготовки майбутніх учителів до роботи з батьками; опис проміжних цілей поетапної соціально-педагогічної підготовки майбутніх учителів до роботи з батьками учнів; відбір та дидактичне обґрунтування змісту навчально-виховного процесу відповідно до заданої мети; вибір ефективних методів соціально орієнтованої підготовки студентів; аналіз та узагальнення результатів проведеного дослідження.

Під час розробки програми експериментальної роботи було враховано ієрархію цілей, яка забезпечує її гнучку адаптацію й перехід від вимог суспільства щодо підвищення ефективності соціально-педагогічної діяльності до врахування індивідуальних можливостей студентів. Розроблена модель реалізує процес цілеутворення на трьох рівнях: стратегічному, етапному та оперативному. На стратегічному рівні відбувається педагогічна інтерпретація соціального замовлення й побудова моделі підготовки вчителя до роботи з батьками учнів. На рівні поетапного цілеутворення стратегічна мета диференціюється на основні цілі за етапами підготовки: початкова, основна, завершальна. Рівень оперативного цілеутворення полягає у формуванні цілей вивчення окремих предметів, зокрема, педагогіки, етнопедагогіки та спецкурсу з підготовки студентів до соціально-педагогічної діяльності з батьками учнів.

Підготовка майбутніх учителів початкової школи до соціально-педагогічної діяльності з батьками учнів охоплює початковий, основний, практичний та завершальний етапи.

На початковому етапі відбувалося: осмислення сучасних соціокультурних тенденцій щодо проблеми сім'ї, дитинства, початкової школи; усвідомлення цілей соціально-педагогічної діяльності вчителя початкової школи; концептуалізація (засвоєння ключових соціально-педагогічних понять, провідних ідей); ознайомлення та первинне засвоєння основних напрямів діяльності вчителя з батьками учнів; формування позитивної мотивації студентів, що сприяє підвищенню інтересу до соціально-педагогічної діяльності; розвиток готовності до набуття відповідних знань та вмінь.

Основний етап передбачав: оволодіння студентами системою загально-педагогічних, етнопедагогічних та соціально-педагогічних знань та оперування ними; оволодіння комплексом узагальнених та більш часткових дій, прийомів соціально-педагогічної діяльності з батьками учнів, набуття необхідних соціально-педагогічних умінь; розвиток ціннісно-мотиваційної сфери, становлення соціально значущої мотивації; оволодіння способами управління власною навчальною діяльністю; оволодіння різноманітними засобами розв’язання соціально-педагогічних задач різного типу; оволодіння способами аналізу, моделювання, конструювання організації, спілкування у соціально-педагогічній роботі з батьками.

На практичному етапі набуті соціально-педагогічні знання та уміння використовувалися у практичній соціально-педагогічній діяльності; відбувалося обрання у роботі способів дій, адекватних до цілей соціального замовлення; встановлення з батьками учнів доброзичливих взаємостосунків, залучення батьків до спільної виховної роботи зі школою; використання форм, методів, прийомів роботи із сім’ями різних типів та індивідуальної роботи з конкретними батьками; розв’язання соціально-педагогічних задач різного типу в роботі з батьками та учнями молодшого шкільного віку;

На завершальному етапі результати соціально орієнтованої підготовки відобразилися у сформованій власній системі соціально-педагогічних цінностей студентів та їх соціальній позиції щодо роботи з батьками учнів, соціально значущій мотивації, набутті відповідних соціально-педагогічних знань та умінь.

Особлива увага під час впровадження соціально-педагогічної технології у навчально-виховний процес приділялася методам соціально-педагогічного впливу як способам взаємодії викладача і студентів у навчальному процесі. Ці методи за виявленням соціальної активності студентів були розподілені на мотиваційно-стимулюючі, професійного педагогічного спілкування, практичні та оцінно-регулюючі.

Мотиваційно-стимулючі методи спрямовані на стимулювання потреби студентів у набутті знань щодо особливостей сучасної соціально-педагогічної діяльності з батьками учнів (аналіз педагогічних ситуацій, метод співпереживання ситуації, бесіди, дискусії, диспути, вивчення першоджерел, творчі завдання тощо). Методи професійного педагогічного спілкування спрямовані на оволодіння студентами способами соціального впливу на батьків (ділові та рольові ігри, тренінги та ін.). Практичні методи сприяли підвищенню рівня сформованості соціально-педагогічних умінь стосовно роботи з батьками (розв’язання соціально-педагогічних задач, самостійна робота, мікронавчання, виконання практичних завдань під час проходження педагогічної практики в школі). Оцінно-регулюючі методи допомагають закріпленню та оцінці набутих соціально-педагогічних знань та вмінь студентів щодо майбутньої діяльності з батьками учнів (тестування, розв’язання соціально-педагогічних задач різного рівня складності).

Впровадження у навчальний процес запропонованої технології відбувалося протягом 1998 – 2001 рр. Експериментальна робота охоплювала студентів педагогічних факультетів Житомирського державного педагогічного університету імені Івана Франка, Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова та Хмельницького гуманітарно-педагогічного інституту. На початку проведення формуючого експерименту були виділені експериментальні та контрольні групи, кількість студентів в яких нараховувала відповідно 144 та 138 чоловік. В експериментальних групах у навчальний процес була введена розроблена технологія соціально орієнтованої підготовки до роботи з батьками учнів, у контрольних групах навчальний процес здійснювався за традиційною системою.

У розділі викладено результати формуючого експерименту, що узагальнені в 7 таблицях та 4 рисунках. Узагальнення результатів формуючого експерименту здійснювалося за допомогою методів статистичної обробки результатів (кількісний і якісний аналіз), лонгітюдного та порівняльного методів, які допомогли простежити динаміку кількісних та якісних змін у характеристиках соціально орієнтованої підготовки та провести зіставлення результатів, отриманих у студентів експериментальних та контрольних груп. Зокрема, в експериментальних групах творчого та соціально-продуктивного рівнів досягли 87,5 % (126 студентів), соціально-репродуктивного 12,5% (18 студентів). У контрольних групах відповідно 68,1 % (94 студенти) та 31,9 % (44 студенти) (табл. 1).

На основі узагальнення результатів формуючого експерименту доведено ефективність запропонованої технології та підтверджено гіпотезу дослідження.

У загальних висновках викладено основні результати теоретичної та методичної розробки проблеми соціально орієнтованої підготовки майбутніх учителів початкової школи до роботи з батьками

ВИСНОВКИ

1. Процес становлення та розвитку підготовки майбутніх учителів до роботи з батьками відбувався упродовж досить тривалого історичного періоду. Враховуючи історико-педагогічний контекст, було виявлено його наступні періоди: донауковий період розвитку виховання та освіти (V - XV століття), період розвитку початкової освіти в Україні (XVI – перша половина XIX століття), період активного становлення підготовки вчителя початкової школи, зокрема, до роботи з батьками учнів (друга половина XIX століття – 1920 рік), період розвитку педагогічної освіти в Україні за радянських часів (1920 – 1991), період розвитку педагогічної освіти незалежної України (починаючи з 1991 року). Таким чином, підготовка вчителя до роботи з батьками учнів у різні історичні періоди завжди відзначалася цілеспрямованістю й залежала від соціально-економічного розвитку суспільства, вимог до сімейного виховання, характеру взаємовідносин школи та сім’ї, ступеня розвитку початкової школи, педагогічної освіти та її орієнтації на роботу з батьками. Особи, що займалися соціально-педагогічною діяльністю або роботою з батьками, повинні були поєднувати професійні й особистісні якості, знання та практичні вміння відповідні до суспільних вимог.

2. На основі аналізу наукової літератури було уточнено базові поняття дослідження та визначено поняття “соціально орієнтована підготовка майбутніх учителів початкової школи до роботи з батьками” як процес формування ціле-мотиваційної сфери студентів, озброєння їх відповідними соціально-педагогічними знаннями, уміннями з метою оволодіння ними способами взаємодії та соціального впливу на батьків і засобами соціально-педагогічної підтримки сімей різних типів, спрямованих на підвищення якості сімейного виховання та “технологія соціально орієнтованої підготовки майбутніх учителів початкової школи до роботи з батькам” як цілеспрямована упорядкована сукупність методів і засобів організації навчального процесу, за допомогою яких студенти оволодівають способами педагогічного впливу на батьків з метою підвищення ефективності сімейного виховання відповідно до суспільних вимог.

3. Спираючись на задачний підхід, було розроблено класифікацію соціально-педагогічних задач у досліджуваній сфері, що дало можливість студентам глибше опанувати особливості соціально-педагогічної діяльності з батьками.

4. Відповідно до актуальних проблем сім’ї, дитинства, початкової школи та сучасних тенденцій вищої педагогічної освіти на основі застосування системного підходу теоретично обґрунтовано модель соціально орієнтованої підготовки майбутніх учителів початкової школи до роботи з батьками, яка вміщує цільовий, ціннісно-мотиваційний, змістово-процесуальний, операційно-діяльнісний та контрольно-оцінний компоненти. Визначено структуру та зміст кожного компонента моделі; розроблено відповідні критерії ефективності та рівні продуктивності соціально орієнтованої підготовки студентів до роботи з батьками.

5. Розроблена технологія соціально-педагогічної підготовки майбутнього вчителя початкової школи до роботи з батьками, яка охоплює початковий, основний, практичний та завершальний етапи. Доведено, що підвищенню ефективності соціально-педагогічної підготовки майбутніх учителів початкових класів до роботи з батьками учнів сприяє доповнення змісту курсу “Педагогіки” та “Етнопедагогіки” відповідними соціально-педагогічними знаннями, а оволодіння студентами високим рівнем соціально-педагогічних умінь щодо роботи з батьками учнів досягається завдяки використанню при проведенні семінарських та лабораторних занять методів соціально-педагогічного впливу як способів взаємодії викладача і студентів у навчальному процесі (мотиваційно-стимулюючі, професійного педагогічного спілкування, практичні та оцінно-регулюючі). Результати формуючого експерименту засвідчили позитивні зміни мотиваційної сфери студентів щодо роботи з батьками учнів, підвищення рівня соціально-педагогічних знань та вмінь у досліджуваній сфері у студентів експериментальних груп.

6. Теоретично та методично обґрунтовані положення щодо соціально орієнтованої підготовки майбутніх учителів початкової школи до роботи з батьками було покладено в основу методичних рекомендацій з відповідного спецкурсу, вивчення якого сприяло підвищенню рівня ефективності соціально орієнтованої підготовки студентів до роботи з батьками.

Результати дослідження дають підставу вважати, що вихідна методологія є правильною, визначені завдання реалізовані, мету досягнуто. Сукупність отриманих наукових висновків та практичних рекомендацій має важливе значення для підвищення ефективності професійної підготовки майбутніх учителів початкових класів до соціально-педагогічної роботи з батьками учнів.

Виконане дослідження дозволяє висловити рекомендації:

§ поглибити соціально-педагогічний компонент інваріантної та варіативної частини освітньо-професійних програм підготовки майбутніх учителів;

§ оновити зміст та форми діяльності педагогічних працівників, враховуючи стратегічні завдання державної програми “Вчитель” з метою посилення взаємодії школи та сім’ї;

§ рекомендувати педагогічним закладам освіти включення у навчальні плани факультетів підготовки майбутніх учителів початкових класів спецкурсу “Соціально-педагогічна підготовка майбутніх учителів початкової школи до роботи з батьками”.

Виконане дослідження не вичерпує всіх аспектів цієї важливої проблеми. До подальших напрямів дослідження вважаємо за доцільне віднести: підготовку майбутніх учителів початкових класів до соціально-педагогічної роботи з батьками першокласників щодо шкільної адаптації молодших школярів; проблему соціально-педагогічної корекції порушень у сімейному вихованні молодших школярів тощо.

Основний зміст дисертації відображено у 17 публікаціях автора загальним обсягом 11,8 авторських аркушів, серед яких:

Монографії

1.