НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ НАН УКРАЇНИ

Бутко Микола Петрович

УДК 631.4:631.11

РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ЕКОНОМІЧНИХ

ТРАНСФОРМАЦІЙ В ПЕРЕХІДНІЙ ЕКОНОМІЦІ

Спеціальність 08.10.01 – розміщення продуктивних сил і регіональна економіка

АВТОРЕФЕРАТ

дисертація на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

КИЇВ – 2003

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Раді по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України.

Науковий консультант: | доктор економічних наук, професор, член-кореспондент Національної академії наук України Дорогунцов Сергій Іванович, Рада по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України, голова

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор, академік Національної академії наук України Долішній Мар’ян Іванович, Інститут регіональних досліджень Національної академії наук України, директор

доктор економічних наук, професор, академік Національної академії наук України Чумаченко Микола Григорович, Київський національний економічний університет Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри обліку в кредитних і бюджетних установах та економічного аналізу;

доктор економічних наук, професор Лисецький Анатолій Степанович, Рада по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України, завідуючий відділом проблем розвитку і розміщення сільськогосподарського виробництва

Провідна установа:

Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, відділ проблем регіональної економіки, м. Київ.

Захист відбудеться 29 грудня 2003 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.160.01 Ради по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.

З дисертацією можна ознайомиться у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.

Автореферат розісланий “27” листопада 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор економічних наук, професор Бандур С.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Трансформаційні процеси в Україні, здійснення радикальних реформ, на базі яких має бути забезпечено задоволення матеріальних і духовних потреб людей, передбачають всебічний комплексний розвиток регіонів, раціоналізацію регіональних господарських систем. Регіон як частина території країни, відмінна від суміжних територій, з певним поєднанням природно-географічних, соціально-економічних, демографічних, національно-культурних, екологічних та інших ознак, характеризується єдністю і цілісністю, комплексністю та певною виробничою спеціалізацією. У регіонах поєднуються інтереси держави, вітчизняних і зарубіжних підприємств, організацій, тут безпосередньо реалізується соціально-економічна політика держави.

Негативні тенденції розвитку регіонів потребують комплексного підходу до їх подолання, вирішення економічних, соціальних, екологічних та інших проблем. При цьому головною стає необхідність оптимального поєднання об’єктів природи, суспільства і такої територіальної організації їх функціонування, при якій регіональні соціально-економічні системи мали б стабільну здатність до сталого розвитку та розширеного відтворення. Оскільки всі регіони в державі безпосередньо або опосередковано взаємопов'язані, то зміни економічної ситуації в одному з них позначаться на стані розвитку інших.

Необхідною умовою забезпечення економічного зростання є перебудова управління регіональним розвитком у напрямі розширення прав і самостійності регіонів. Основу складає загальнодержавний рівень управління регіональним розвитком, якому належить забезпечувати входження України у світовий соціально-економічний простір, формувати правові засади та розробляти генеральні напрями соціально-економічного розвитку з урахуванням регіональних відмінностей.

Водночас лише в регіонах реалізується принцип економічної самостійності, оскільки тут задовольняється основна частина матеріальних і духовних потреб людини, формуються складні соціально-економічні комплекси із своїми ресурсними, демографічними, виробничими, соціальними та екологічними підсистемами, що визначають відповідну регіональну спеціалізацію.

Одним із головних напрямів подальшого розвитку регіонів та їх господарських структур у сучасних умовах є регулювання пропорцій з метою забезпечення функціонування національної економіки як цілісної системи на базі оптимального розміщення продуктивних сил, з урахуванням місцевих ресурсів, існуючих систем розселення, особливостей історичного розвитку. Оптимальність у цьому випадку визначається, з одного боку, рівнем розвитку соціально-економічних потенціалів регіонів, а іншого – загальною ефективністю національної економіки з огляду на її місце у світовому економічному просторі.

Проблемам регіонального розвитку економіки України присвячені багато наукових праць вітчизняних вчених, зокрема О.М. Алимова, О.І. Амоші, С.І. Бандура, В.Ф. Бесєдіна, П.П. Борщевського, В.М. Геєця, Б.М. Данилишина, М.І. Долішнього, С.І. Дорогунцова, Л.М. Зайцева, Ф.М. Заставного, Т.А. Заяць, В.Ф. Євдокимова, А.О. Єпіфанова, В.І. Куценко, Ю.П. Лебединського, А.С. Лисецького, І.І. Лукінова, А.Г. Мазура, Ю.В. Макогона, В.К. Мамутова, Я.Б. Олійника, В.В. Онікієнка, М.М. Паламарчука, О.М. Паламарчука, В.І. Пили, В.А. Поповкіна, В.К. Симоненка, О.П. Сологуб, В.Ф. Столярова, М.Ф. Тимчука, М.І. Фащевського, Л.Г. Чернюк, М.Г. Чумаченка. Наукові здобутки вчених мають велике наукове і практичне значення. Проте, проблема трансформації регіонального розвитку потребує подальшого дослідження, оскільки докорінно змінились внутрішні і зовнішні умови функціонування регіональних систем у напрямі забезпечення комплексності і економічної ефективності. Насамперед, це стосується теоретико-методологічних основ економічного розвитку регіонів, оптимізації компонентної структури їх господарства на основі формування нової економічної системи та організаційно-економічного механізму управління цим процесом, визначення характеру і специфіки регіональних аспектів, інноваційно-інвестиційної та зовнішньоекономічної діяльності в контексті трансформації регіональної економіки. Потребує також подальшої розробки методологія перспективного розвитку соціально-економічних систем, формування стратегії їх територіальної організації. Все це зумовлює необхідність комплексного дослідження теоретико-методологічних засад регіональних економічних трансформацій у контексті загальнодержавної політики та розробки практичних рекомендацій по підвищенню ефективності господарської діяльності регіонів.

Наукова актуальність та практична необхідність розв'язання нагальних проблем розвитку економіки регіонів, трансформації їх господарських систем, обумовили вибір теми дисертаційного дослідження, його мету та завдання.

Головна ідея дисертаційної роботи полягає в тому, щоб на основі узагальнення вітчизняних і зарубіжних теоретичних напрацювань та практичного досвіду розробити для регіонального рівня теоретико-методологічні засади економічних трансформацій в перехідний період і на цій базі визначити основні напрями соціально економічногорозвитку держави.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводилось автором протягом останніх десяти років у рамках основних державних програм, концепцій побудови соціально-орієнтованої ринкової економіки в Україні, які розроблялися відповідно до Законодавчих актів Верховної Ради України, Указів Президента України та Постанов Кабінету Міністрів України.

Дисертаційне дослідження автора безпосередньо пов’язане з тематикою науково-дослідних робіт Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України, зокрема темами: 3.1.5.58. “Прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил України на тривалу перспективу” (номер державної реєстрації 0100V000089), де автором розроблені напрями трансформації регіональних господарських систем; 3.1.5.59. “Дослідження природно-ресурсного потенціалу та перспектив економічного і соціального розвитку України (регіональний розріз)” (номер державної реєстрації 0199V003691), де автору належать розробки по регіону Полісся; 3.1.5.64. “Проблеми сталого розвитку і основні напрями структурних трансформацій в економіці України” (номер державної реєстрації 0101V007882), в межах якої автором опрацьовані динамічні зміни в господарстві регіонів країни.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка нової парадигми регіонального розвитку в Україні – теоретико-методологічних засад економічних трансформацій з урахуванням їх особливостей у перехідній економіці для забезпечення сталого розвитку та формування її соціально-орієнтованої моделі, поглиблення науково-методичних основ економічного зростання на базі оптимізації всіх складових регіонального розвитку, обґрунтування системи заходів щодо підвищення економічної ефективності використання та відтворення продуктивних сил регіонів.

Для досягнення означеної мети були поставлені і розв’язувались такі основні задачі:

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

Об'єкт дослідження - процес економічного розвитку регіонів країни, формування сталої системи регіональних та міжрегіональних відносин.

Предмет дослідження - теоретичні, методологічні та методичні основи трансформаційних перетворень у перехідній економіці з урахуванням регіональних особливостей.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є фундаментальні положення політичної економії, теорії економічної рівноваги, економічного відтворення, сталого розвитку тощо.

Вибір методів дослідження визначався підходом практичного характеру, оскільки регіоналістика є предметом вивчення різноманітних наук – економіки, географії, права, соціології та ін. В даній роботі використано системний, монографічний, балансовий, порівняльний, історичний методи, метод спостережень, графічний, економіко-статистичний, картографічний тощо. Зокрема, системний і порівняльний методи застосовувалися при вивченні закономірностей, тенденцій і особливостей розвитку регіональних та міжрегіональних відносин, оцінці виробничого потенціалу; економіко-статистичний – при обґрунтуванні трансформаційних процесів, державної регіональної політики в контексті сталого розвитку країни; метод спостережень і порівняльний – при вивченні зарубіжного досвіду розвитку регіональних та міжрегіональних відносин; графічний метод - при дослідженні соціально-економічних проблем розвитку регіонів та ін.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в межах комплексного дослідження теоретичних і практичних проблем та особливостей регіонального розвитку вперше розроблено методологію економічних трансформацій в перехідний період для забезпечення сталого розвитку регіонів і на цьому підґрунті визначено стратегічні напрями підвищення ефективності використання та відтворення їх продуктивних сил.

У процесі дослідження одержано такі наукові результати, що характеризуються новизною, а саме:

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

Відмінність одержаних результатів від існуючих наукових напрацювань полягає у системності розв’язання проблем регіональних економічних трансформацій в умовах економічного зростання і сталого розвитку, тобто у застосуванні такої принципово нової теоретико - методологічної бази, що ґрунтується на гармонізації загальнодержавних і регіональних інтересів та дозволяє реалізувати стратегічну ідею формування високоефективної національної економіки.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні положення, викладені автором дисертації, доведено до рівня методичних розробок та прикладних рекомендацій. Вони призначені для використання у практиці управління регіональною економікою, для прийняття рішень органами управління різного рівня підпорядкування та самоврядування з урахуванням особливостей регіональних економічних трансформацій у контексті сталого розвитку економіки України.

Ці розробки створюють підґрунтя для подальших теоретико-методологічних і прикладних досліджень з проблем подальшого розвитку регіональних господарських систем, запровадження інноваційно-інвестиційної моделі їх функціонування, вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності.

Використання одержаних результатів дисертації сприятиме підвищенню життєвого рівня населення, забезпеченню конкурентоспроможності вітчизняної економіки та виходу її на провідні позиції на європейському та світовому ринках.

Результати дисертаційного дослідження призначені для використання Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України, органами місцевої влади і самоврядування регіонів України, а також Міністерством освіти і науки України для впровадження у навчальний процес вищих учбових закладів III – IV рівня акредитації.

Основні положення дисертаційної роботи використано Радою по вивченню продуктивних сил України НАН України при розробці комплексних фундаментальних наукових тем (довідка № 25/714-2-4, від 29.10.2003 р.).

Результати дисертаційного дослідження знайшли практичне застосування у роботі Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України (довідка № 79-24/56, від 31.10.03), Головного управління економіки Чернігівської обласної державної адміністрації (довідка № 04-03/745 від 09.10.2003 р.), Тернопільської академії народного господарства (акти про впровадження від 2.02. 2000 р., від 17.06. 2003 р.), а також використані у навчальному процесі Чернігівського державного технологічного університету (довідка № 10-04/1356 від 25.09.2003 р.), Чернігівського державного інституту економіки і управління (довідка № 101-08/1208 від 30.09.2003 р.), Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т.Г.Шевченка (довідка № 04-11/836 від 14.10.2003 р.), Ніжинського державного педагогічного університету ім. М.В.Гоголя (довідка № 01/1191 від 14.10.2003 р.), Ніжинського агротехнічного інституту (довідка № 418 від 14.10.2003 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до регіональних особливостей економічних трансформацій у перехідній економіці. Наукові положення, висновки і рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором самостійно і є його особистим внеском в економічну науку, зокрема у розміщення продуктивних сил і регіональну економіку. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертаційній роботі використані ті ідеї та положення, які отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження апробовані в проектах законодавчих актів, у методичних розробках, рекомендаціях і пропозиціях, викладені у монографії, статтях, впроваджені в управлінську практику та в навчальний процес. Основні теоретичні і практичні положення дисертаційної роботи доповідались на 13 міжнародних і вітчизняних науково-практичних конференціях, конгресах, форумах, зокрема: на Міжнародних науково-практичних конференціях “Проблеми активізації розвитку малого та середнього підприємництва в Україні” (Чернігів, листопад 1997); “Трансформаційні процеси в господарстві регіонів Східної Європи” (Ірпінь, вересень 1997); Польсько-Українському форумі (Ряшів, травень 1998); IV-й Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: інвестиційний аспект” (Ялта, вересень 1999); науково-практичній конференції “Проблеми реформування і розвитку сільськогосподарського виробництва в регіоні” (Чернігів, грудень 1999); науково-практичному конгресі ділових людей “Проблеми і можливості активізації економічної діяльності в регіоні” (Чернігів, червень 2000); науково-практичних конференціях “Зерно Чернігівщини - 2001” (Чернігів, серпень 2000); міжнародних науково-практичних конференціях “Сучасні інформаційні та енергозберігаючі технології життєзабезпечення людини” (Київ, жовтень 2000); Національний кооперативний рух та структурні зміни в економіці України XXI століття (Київ, червень 2001); “Соціальні пріоритети ринку праці в умовах структурної модернізації економіки” (Київ, вересень 2001); “Інформація, аналіз, прогноз – стратегічні важелі ефективного державного управління” (Київ, жовтень 2001); науково-практичній конференції “Проблеми фінансово-економічного розвитку підприємництва та малого бізнесу в Україні” (Чернівці, квітень 2003); Міжнародній науково-практичній конференції “Внесок академіка В.І. Вернадського в дослідження проблем розвитку і розміщення продуктивних сил” (Київ, березень 2003 р.).

Публікації. За результатами наукових досліджень автором опубліковано 43 наукові праці загальним обсягом 61,9 др. арк., з яких 52,1 др. арк. належать особисто автору, у тому числі: одна індивідуальна монографія, дві брошури, 24 статті у наукових фахових виданнях (із них 13 – у співавторстві), 11 публікацій у матеріалах конференцій та 5 статтях в інших наукових виданнях.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, шести розділів, висновків та списку використаних джерел з 342 найменуваннями і включає 44 таблиці, 17 ілюстрацій, 7 додатків. Повний обсяг дисертації становить 419 сторінки, з них таблиці займають 24 сторінок, ілюстрації – 15, список використаних джерел – 28, додатки – 17.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі "Наукові основи економічного розвитку регіонів України" автором обґрунтовано теоретичні засади економічного зростання в умовах глобалізації та регіоналізації, визначено економічну сутність цих процесів та їх вплив на регіональний розвиток; поглиблено і удосконалено методологію регіонального розвитку в контексті сучасної економічної теорії та формування в Україні ринкових засад господарювання; поглиблено економічну сутність таких понять як регіон, регіональний розвиток, регіональна господарська система, економіка регіону, трансформаційний процес, регіональні особливості економічних трансформацій у контексті сучасних процесів у перехідній економіці; розроблено методичні підходи та систему показників комплексної оцінки економічних трансформацій регіональних структур.

При поглибленому розгляді сучасних тенденцій розвитку регіонів автором виявлена логічність їх прояву, визначені особливості загальносистемних змін у державі, зокрема, перетворення соціальної політики із засобу в мету всіх економічних перетворень, формування демонополізованих ринків товарів, послуг, праці, капіталів, фондового ринку, розвиток нових процесів, пов’язаних із структурними змінами, зміцненням міжрегіональних і зовнішньоекономічних зв’язків, охороною довкілля.

Формування в Україні соціально-орієнтованої економіки вимагає створення ефективно функціонуючого господарства, головною метою якого повинно стати найбільш повне задоволення потреб людини і суспільства. Чільне місце в цьому процесі займає реформування регіональних господарських систем, яке відбувається під впливом двох протилежних, але тісно взаємопов'язаних між собою явищ - глобалізації та регіоналізації.

На сучасному етапі свого розвитку світове господарство поступово набуває рис глобально функціонуючого механізму, складовими якого є окремі національні економіки. Цей процес отримав назву глобалізації і являє собою результат розвитку продуктивних сил та інтернаціоналізації всіх сфер суспільного життя, встановлення безпосередніх сталих зв'язків між господарюючими суб'єктами різних країн, внаслідок чого виробничий процес в одній країні стає складовою частиною процесу, який відбувається у світовому масштабі. Її посилення полягає у залученні все більшої кількості суб’єктів (регіонів) у міжнародний обмін продукцією і послугами. Поступово світова економіка стає єдиним ринком і виробничою зоною з національними та регіональними секторами, а не простою сукупністю національних економік, що формують взаємне економічне співробітництво. Для глобалізації характерні лібералізація та розширення торгівлі, інтенсивний розвиток фінансової сфери, що відкриває додаткові можливості для усунення перешкод руху капіталів, експансії транснаціональних корпорацій, утворення міжнародних фінансових інститутів та ін.

З іншого боку, на розвиток господарських систем світу всезростаючий вплив має регіоналізація, яка характеризується розвитком та зміцненням економічних, політичних та інших зв'язків між державами, що входять до одного регіону; виникненням регіональних об'єднань держав. Цей процес вимагає найбільш повного і ефективного використання потенціалів регіонів, розвитку конкурентних переваг кожної місцевості, підвищення дієвості управлінських рішень та формування інноваційно-інвестиційної моделі економічного зростання. Регіоналізація в національних межах пов’язана із зростанням самоуправління, зосередженням на цьому рівні основної частки владних повноважень і розширенням господарської самостійності. Регіони безпосередньо реалізують соціально-економічну політику держави, в них здійснюється державна стратегія економічного розвитку.

Аналіз показав, що останнім часом у розвитку економіки нашої країни домінують процеси, які за масштабами, глибиною та значенням можна вважати глобальними. Сучасна економіка України характеризується якісними структурними трансформаціями, що обумовлено пошуком нової парадигми економічного розвитку, на формування якої суттєво впливає те, що з одного боку, національна економіка функціонує в умовах динамічного розвитку всеохоплюючої глобалізації, а з іншого — потребує повного використання наявного потенціалу внутрішнього економічного зростання.

Тривалий кризовий період в Україні та проголошений європейський інтеграційний вектор об'єктивно вимагають реалізації науково обґрунтованої цілісної державної політики, спрямованої на відновлення економічного зростання і виходу економіки на рівень світової конкурентоспроможності. Регіональний аспект стратегії економічного зростання має виключну роль для України. Сьогодні необхідна реалізація власної науково-обґрунтованої та виваженої регіональної політики, гармонізація принципів взаємодії центру із регіонами з метою забезпечення оптимального поєднання загальнодержавних та регіональних інтересів. За рівнями економічного, технологічного, соціального розвитку регіони України значно диференційовані і проблема нівелювання цих диспропорцій залишається актуальною.

За період незалежності України нерівномірність соціально-економічного розвитку регіонів значно посилилась. Серед основних причин варто виділити стихійність структурних трансформацій територіально-виробничих комплексів через втрату старих адміністративних механізмів регулювання і повільне опанування нових. Трансформація економічної системи України не тільки виявила, але і поглибила значні структурні диспропорції суспільного виробництва, серед яких можна виділити зростаючу орієнтацію на сировинні галузі, значну енерго- та матеріаломісткість виробництва, незначну частку кінцевої продукції і скорочення питомої ваги високотехнологічних галузей в структурі виробництва.

Нині Україна ще слабко інтегрована у світові господарські структури, але вона цілком спроможна зайняти чільне місце у світовому економічному просторі, сформувати власний напрям ефективної інтеграції, який би найбільш відповідав національним інтересам і враховував наявні ресурси, геополітичне положення, потенціальні можливості.

Україна має певні конкурентні переваги у світогосподарській системі і повинна бути суб’єктом глобальних економічних процесів. З огляду на це, пошук можливостей перетворення глобальної ринкової сили в продуктивну для національної економіки, комплексне поєднання її з регіональною самодостатністю і забезпеченням національних інтересів – є надзвичайно важливим теоретичним та практичним завданням для розвитку і розміщення продуктивних сил та регіональної економіки.

Підвищення інтересу до регіональних аспектів економічного розвитку обумовило виникнення нової галузі внутрішньої економічної політики держави – регіональної політики. Основою формування регіональної політики України є глибокий аналіз теоретичних та практичних проблем і здобутків у сфері регіонального розвитку та регіональної політики в розвинених країнах. Українська регіональна політика базується на теоретичних дослідженнях та врахуванні об’єктивно існуючої в країні ситуації. Аналіз теоретичних концепцій регіональної політики дозволяє зробити висновок про те, що на сучасному етапі ще не знайдено універсального теоретичного пошуку для відповіді на питання про шляхи досягнення найбільш ефективних показників у економічному розвитку регіонів та розкрити причини наявних тут диспропорцій.

Регіональна політика є складовим елементом загальнодержавної економічної політики, яка розв'язує широкий комплекс завдань, спрямованих на забезпечення нормальних умов життя людей через економічне зростання, стабільність і однорідність національного економічного простору, пріоритетність соціального розвитку регіонів та соціальну безпеку населення.

Для досягнення цих цілей визначені методологічні принципи, як своєрідні правила дій, вироблені теорією і практикою суспільного розвитку. В дисертаційній роботі на основі використання розробок вчених-економістів визначено та представлено структуровану схему принципів державної регіональної політики та регіонального розвитку з обґрунтуванням сутності кожного з них, зокрема: соціальної орієнтованості, територіальної цілісності і політичної стабільності держави, системності і комплексності, врахування територіального поділу праці, збалансованості і пропорційності, адаптації структурних змін до нових геополітичних і ринкових умов, планомірності, пріоритетності, раціонального використання природних ресурсів і екологічної безпеки, оптимальності і ефективності, гармонізації економічних інтересів центру та регіонів, законності та правової забезпеченості, субсидіарності. Реалізація цих принципів забезпечує поєднання державної політики і власної стратегії розвитку регіонів, вирівнювання їх соціально-економічного розвитку, підвищення рівня життя населення.

Нові умови соціально-економічного розвитку регіонів потребують сучасної методики оцінки трансформаційних процесів на предмет їх відповідності загальнодержавним тенденціям, використання природно-ресурсного потенціалу, досягнення важливих відтворювальних пропорцій.

Автором запропонована методика оцінки трансформації регіональних структур, яка побудована на використанні системи показників. Сукупність індикаторів трансформаційних зрушень регіональної структури економіки охоплює три блоки, які забезпечили єдність комплексної оцінки: показники структурно-пропорційного розвитку економіки, показники організаційного розвитку регіонів, показники соціального розвитку та міжрегіональних зв’язків.

У формалізованому вигляді це можна представити наступним чином:

(1);

де а – абсолютне значення зміни частки (питомої ваги) і-го елементу структури у економічній системі;

n – кількість регіональних структурних елементів;

Кс.т. – критерій структурної трансформації.

Дисертаційні дослідження підтвердили, що прогресивний ефект трансформації регіональної структури економіки буде тоді, коли зростання значення критерію структурної трансформації буде супроводжуватися позитивними темпами зростання економічної ефективності. Консервативний ефект трансформації буде в тому випадку, коли параметри структурної трансформації знижуються в динаміці при одночасному падінні темпів економічного розвитку і зниженні ефективності виробництва.

Трансформаційні процеси перехідного періоду в регіональних економічних системах за запропонованою методикою можна визначати як за окремими блоками показників-характеристик, так і агрегативним шляхом на інтегральному (зведеному) рівні, що у формалізованому вигляді можна представити наступним чином:

(2);

де ІКс.т. – інтегральний індекс структурної трансформації регіональної структури економіки;

Кс.т.о – критерій (індекс) структурної трансформації за організаційним напрямом (компонентою, вектором);

Кс.т.с.п – критерій (індекс) структурної трансформації за структурно-пропорційним потенціалом;

Кс.т.с.м. – критерій (індекс) структурної трансформації за показниками міжрегіональних зв’язків та соціального розвитку регіонів.

В роботі представлена формалізована система показників, запропонований комплекс формул по оцінці економічної ефективності трансформаційних зрушень регіональних економічних систем, за допомогою яких можливо визначення характеру та дієвості економічних трансформацій і на цій основі розробка заходів по забезпеченню оптимального розвитку господарств регіональних структур.

Другий розділ “Характер і особливості регіональних економічних трансформацій” присвячений виявленню передумов регіональної економічної трансформації, визначенню результативності цих процесів, розробці організаційно-економічного механізму регулювання комплексного розвитку регіональних соціально-економічних систем.

У дисертації обґрунтовано передумови трансформації регіональних господарських систем, динамічні зміни їх структури. Важливим напрямом формування цих передумов виступає система заходів по переходу регіонів України до інноваційної моделі розвитку, максимальне залучення науково-технічного потенціалу до нарощування виробництва і експорту високотехнологічної продукції та інтелектуальних послуг. Роль держави у створенні трансформаційних передумов полягає в регулюванні внутрішнього ринку, його розширенню через здійснення державних закупівель на основі контрактів, а також підвищення платоспроможного попиту населення.

Вагомими передумовами трансформації регіональних господарських механізмів є економічні і правові, особливо у сфері диверсифікації капіталу – формування фінансово-промислових регіональних груп, а також інтенсивне запровадження лізингової системи як інструменту розвитку високотехнологічного виробництва та підвищення інвестиційної активності.

У роботі визначено характер і масштаби трансформації та диференціації регіонального економічного зростання, розкрито економічну сутність категорії економічне зростання, що означає таку взаємодію продуктивних сил і виробничих відносин у суспільстві, яка призводить до покращення не лише кількісних, а, головне, якісних показників розвитку, ділової та інвестиційної активності.

Для визначення сутності економічного зростання було застосовано ряд критеріїв — інтенсивність, характер, ступінь і раціональне використання економічних ресурсів, вектори взаємодії регіональної, національної та світової економіки та ін., які дозволили класифікувати види цього явища, проаналізувати роль і механізми економічного зростання. Охарактеризовані види економічного зростання – екстенсивне, інтенсивне, експортноорієнтоване, імпортоване, їх роль в трансформаційних процесах.

Проведена об’єктивна оцінка рівня розвитку областей та характеру регіонального економічного зростання за допомогою показника валової доданої вартості, виявлена група областей – лідерів та аутсайдерів, запропоновані напрями вирівнювання територіальних відмінностей (рис. 1).

Слабка дієвість зрушень у структурній побудові національної економіки обумовлена існуванням низки невирішених різнопланових проблем економічного, фінансового, організаційного і управлінського характеру.

По-перше - це проблема формування ефективної економічної і, зокрема, регіональної промислової політики, розв’язання якої повинно виходити із структурних змін, що є основною умовою стабільного розвитку виробництва.

По-друге - це уникнення високої залежності рівня виробництва від критичного імпорту (який становить майже 50% ВВП).

По-третє - це необхідність ефективного поєднання структурних перетворень в регіональних економічних системах із створенням національних інституційних ринкових умов.

По-четверте - це комплекс заходів по реалізації наявного потенціалу в галузях сільського господарства.

По-п’яте - це потреба удосконалення фінансово-кредитної політики та механізмів її реалізації.

По-шосте - це проблема нарощування інвестиційних ресурсів та спрямування їх на реалізацію випереджувальної, а не наздоганяльної моделі економічного зростання.

По-сьоме - це необхідність визначення перспективних напрямів і ніш світового ринку для інтеграції України в СОТ.

У роботі дано причинно-наслідкову характеристику цих проблем, розроблені напрями їх розв’язання та запропоновано організаційно-економічний механізм регулювання комплексного розвитку регіонів, що передбачає впровадження такої сукупності засобів та важелів впливу, які б найефективнішим чином спрямовували розвиток регіону в напрямку високоефективного, високотехнологічного, ресурсозберігаючого виробництва. Його головною складовою є здійснення ефективного регіонального управління, спрямованого, зокрема, на:

· удосконалення системи державного стратегічного планування регіонального розвитку та обґрунтування перспективного розвитку окремих регіонів;

· розробку довгострокової стратегії розвитку регіонів та комплексних соціально-економічних програм на рівні окремих економічних районів і областей;

· формування інституційної підтримки регіонального розвитку через створення агенцій регіонального розвитку;

· створення сприятливого клімату для залучення вітчизняних та іноземних інвестицій в регіональну економіку;

· підвищення ролі регіонів у зовнішньоекономічному співробітництві, активне їх входження до міжнародних організацій та формувань;

· ктивізацію міжрегіонального та транскордонного співробітництва;

· фінансово-кредитне забезпечення комплексного розвитку продуктивних сил регіонів;

· удосконалення бюджетних відносин між центром і регіонами, вироблення критеріїв та механізмів надання державної підтримки регіонам;

· забезпечення сприятливих умов для розвитку малого і середнього бізнесу та реалізації підприємницьких ініціатив;

· структурну перебудову економіки регіонів, створення нових високоефективних виробничих потужностей, які формують національну економіку;

досягнення продуктивної зайнятості населення, стабілізації та покращення демографічної ситуації, збільшення тривалості життя та забезпечення природного приросту населення в регіонах.

У третьому розділі “Трансформаційні процеси економічного розвитку регіонів” здійснено оцінку структурно-динамічних зрушень в господарському комплексі регіону, розроблено стратегію формування регіональних систем економічної безпеки та запропоновано заходи по регулюванню і управлінню структурними трансформаціями регіонального розвитку господарства.

У дисертації узагальнено тенденції і структурні зрушення господарського комплексу регіонів, їх розподіл за рівнем розвитку (табл. 1). Особливості трансформаційних процесів більш детально розглянуті на одному із важливих економічних районів — Поліському, де проаналізовано рівень використання природно-ресурсного потенціалу, виявлені особливості демографічної ситуації, рівень розвитку галузей матеріального виробництва, характер науково-технічної діяльності, особливості соціального та інфраструктурного забезпечення регіону (рис. 2).

Рисунок 2. Регіональна структура господарського комплексу Поліського регіону

Таблиця 1

Основні соціально-економічні показники розвитку економічних районів і регіонів України у 2001 році

Економічні райони і регіони |

Частка регіону у загальнодержавному показнику, %

територія | населення | валова додана вартість | продукція промисловості | продукція сільського господарства | виробництво товарів народного споживання | капітальні вкладення | експорт товарів

Донецький район | 8,8 | 15,9 | 17,1 | 25,7 | 8,7 | 9,7 | 15,3 | 25,2

Донецька | 4,4 | 10,0 | 4,6 | 19,0 | 5,2 | 7,0 | 11,4 | 20,5

Луганська | 4,4 | 5,9 | 12,5 | 6,7 | 3,5 | 2,7 | 3,9 | 4,7

Карпатський район | 9,3 | 12,7 | 9,1 | 5,5 | 11,8 | 9,1 | 9,1 | 5,3

Закарпатська | 2,1 | 2,5 | 1,6 | 0,5 | 2,1 | 1,4 | 1,5 | 1,5

Івано-Франківська | 2,3 | 2,9 | 2,3 | 1,6 | 2,8 | 1,3 | 2,6 | 1,3

Львівська | 3.6 | 5,4 | 4,2 | 2,9 | 4,9 | 5,1 | 4,4 | 2,1

Чернівецька | 1,3 | 1,9 | 1,0 | 0,5 | 2,0 | 1,3 | 0,6 | 0,4

Південний район | 18,8 | 15,1 | 12,7 | 7,9 | 14,8 | 12,8 | 13,2 | 9,4

АР Крим | 4,5 | 5,0 | 3,5 | 2,2 | 3,7 | 3,7 | 4,0 | 1,5

Миколаївська | 4,1 | 2,6 | 2,4 | 2,2 | 2,6 | 2,2 | 1,9 | 3,6

Одеська | 5,5 | 5,1 | 5,1 | 2,6 | 5,0 | 4,8 | 6,1 | 3,6

Херсонська | 4,7 | 2,4 | 1,7 | 0,9 | 3,5 | 2,1 | 1,2 | 0,7

Подільський район | 10,1 | 8,9 | 6,2 | 4,0 | 14,0 | 8,7 | 4,5 | 2,3

Вінницька | 4,4 | 3,7 | 2,8 | 1,8 | 6,0 | 3,8 | 1,6 | 1,4

Тернопільська | 2,3 | 2,3 | 1,3 | 0,6 | 3,4 | 1,7 | 0,9 | 0,3

Хмельницька | 3,4 | 2,9 | 2,1 | 1,6 | 4,6 | 3,2 | 2,0 | 0,6

Поліський район | 16,9 | 10,0 | 7,7 | 5,3 | 13,6 | 10,0 | 6,0 | 3,4

Волинська | 3,3 | 2,1 | 1,6 | 0,8 | 3,1 | 2,0 | 1,6 | 1,0

Житомирська | 5,0 | 2,8 | 2,1 | 1,2 | 3,5 | 2,6 | 1,1 | 0,9

Рівненська | 3,3 | 2,4 | 1,8 | 1,4 | 3,0 | 1,0 | 1,6 | 0,6

Чернігівська | 5,3 | 2,7 | 2,2 | 1,9 | 4,0 | 4,4 | 1,7 | 0,9

Придніпровський район | 13,9 | 13,5 | 16,6 | 26,2 | 12,8 | 12,9 | 15,5 | 29,7

Дніпропетровська | 5,3 | 7,3 | 9,5 | 16,5 | 5,6 | 7,1 | 9,6 | 19,8

Запорізька | 4,5 | 3,9 | 5,5 | 8,9 | 3,7 | 4,2 | 4,8 | 9,5

Кіровоградська | 4,1 | 2,3 | 1,6 | 0,8 | 3,5 | 1,6 | 1,1 | 0,4

Східний район | 13,9 | 11,9 | 12,6 | 12,9 | 13,6 | 16,6 | 14,4 | 6,6

Полтавська | 4,8 | 3,3 | 4,1 | 4,8 | 4,4 | 4,5 | 6,1 | 3,0

Сумська | 3,9 | 2,6 | 2,5 | 2,6 | 3,7 | 3,1 | 2,5 | 1,4

Харківська | 5,2 | 6,0 | 6,0 | 5,5 | 5,5 | 9,0 | 5,8 | 2,2

Центральний район | 8,3 | 12,0 | 18,0 | 12,5 | 10,7 | 20,2 | 22,0 | 18,1

Київська | 4,8 | 9,1 | 15,7 | 10,4 | 5,8 | 16,4 | 21,0 | 16,6

Черкаська | 3,5 | 2,9 | 2,3 | 2,1 | 4,9 | 3,8 | 1,0 | 1,5

Розраховано за даними Держкомстату України

На основі проведеного аналізу та оцінки сучасного стану розвитку запропоновані заходи першочергового характеру для підвищення економічної ефективності діяльності всієї господарської системи регіону.

Розроблена стратегія формування систем економічної безпеки, визначена їх сутність, як сукупності поточного стану, умов і чинників, що характеризують стабільність, усталеність і самодостатність розвитку економіки території, визначеної незалежності та інтеграції з економікою країни, виявлена роль центру у забезпеченні економічної безпеки території, яка полягає: у підтримці державою програм регіонального розвитку, розміщенні державних замовлень на постачання продукції для загальнодержавних потреб, паритетній участі в інвестиційних проектах, взаємодії загальнодержавної і місцевої бюджетних систем, у виборі обґрунтування економічної стратегії, недопущенні помилкових, не аргументованих рішень у стосунках із територіями, результатом яких можуть бути соціальні вибухи.

Визначення рівня економічної безпеки проведено на прикладі однієї з областей Полісся – Чернігівської за допомогою методів порівняльного багатомірного аналізу (рис. 3).

Рисунок 3. Геометрична інтерпретація коефіцієнтів економічної безпеки (КЕБ)

На основі розрахунку коефіцієнтів економічної безпеки область була віднесена до регіонів з недостатнім рівнем економічної безпеки. За 1996-2000 рр. при складному економічному становищі область втратила приблизно 16% валової доданої вартості, 14% виробництва товарів народного споживання, 23% виробництва сільськогосподарської продукції, майже 60% прибутку. Це можна охарактеризувати як деградацію економіки області, яка змінилася на краще лише в 2001 – 2002 рр. Наслідками незадовільного економічного розвитку області був низький життєвий рівень населення, практична відсутність інвестицій в реальний сектор економіки. Визначення характеру дії стимулюючих і дестимулюючих факторів свідчить, що зростання економічної безпеки області в останні роки випереджає темпи росту її валової доданої вартості. За обома варіантами прогнозується підвищення ролі позитивних факторів і послаблення впливу негативних.

До основних заходів підвищення економічної безпеки відносяться:

· запровадження моніторингу та ідентифікації загроз економічній безпеці, розробка стратегії і тактики щодо їх відвернення і нейтралізації, ефективного захисту національних економічних інтересів;

· остаточне подолання наслідків економічної кризи та забезпечення економічного зростання;

· зміцнення фінансового потенціалу реального сектору економіки, суб’єктів господарювання всіх форм власності;

· поліпшення інвестиційного клімату з метою створення самодостатньої, потужної національної економіки нового типу;

· вироблення оптимальної економічної моделі, яка б поєднувала національні інтереси з ефективним використанням наявних регіональних ресурсів;

·