КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

БЄССОНОВА Ольга Леонідівна

УДК 81’37:81’276.3-055.1 : 81’276.3-055.2 = 111

ОЦІННИЙ ТЕЗАУРУС АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ:

КОГНІТИВНИЙ І ГЕНДЕРНИЙ АСПЕКТИ

Спеціальність 10.02.04 – германські мови

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора філологічних наук

Київ – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі германської філології Донецького національного університету.

Науковий консультант: КАЛІУЩЕНКО Володимир Дмитрович,

доктор філологічних наук, професор, декан факультету романо-германської філології, завідувач кафедри германської філології Донецького національного університету

Офіційні опоненти: Швачко Світлана Олексіївна,

доктор філологічних наук, професор,

професор кафедри перекладу Сумського державного університету Міністерства освіти і науки України

Кусько Катерина Яківна,

доктор філологічних наук, професор,

професор кафедри іноземних мов гумані-тарних факультетів Львівського національного університету імені І. Франка Міністерства освіти і науки України

Левицький Андрій Едуардович,

доктор філологічних наук, професор,

завідувач кафедри історії і граматики англійської мови Київського національного лінгвістичного університету Міністерства освіти і науки України

Провідна установа: Одеський національний університет імені І.І.Мечникова, Міністерства освіти і науки України, кафедра лексикології та стилістики англійської мови

Захист відбудеться 31 жовтня 2003 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.11 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01030, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 14.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01030, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. 10).

Автореферат розісланий 30 вересня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради докт. філол. наук Н.П.Неборсіна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ

Дисертація присвячена комплексному аналізу когнітивного та гендерного аспектів оцінного тезауруса англійської мови, а саме дослідженню особливостей вербалізації оцінного значеня в поняттях, що складають ціннісну систему носіїв англійської мови. Оцінний тезаурус розглядається з точки зору прояву такого соціолінгвістичного параметра, як гендер.

Дослідження виконано в руслі синергетичного підходу, який є інтегрованим підходом до вивчення та опису мови та мовлення. “Синергетика – це не нова наука, але новий об’єднуючий науковий напрямок, мета якого – визначення спільних ідей, методів, закономірностей в різних галузях точних, природознавчих та гуманітарних наук” (О.В.Тарасова). Синергетичність у цій роботі полягає у спробі проаналізувати такий складний феномен, як оцінний тезаурус англійської мови з різних сторін, а саме описати його когнітивний аспект та гендерний параметр. Це обумовлює застосування методів, якими оперують когнітологія, соціолінгвістика, психолінгвістика.

Спостереження над мовним матеріалом свідчать про взаємодію семантичних і когнітивних процесів, при цьому когнітивні процеси є пріоритетними. Під семантичними процесами розуміються процеси вербалізації, що виражають відношення “знак – референт”. Когнітивні процеси відбуваються в мозку людини при відображенні процесів і явищ реальної дійсності та їхній концептуалізації. У результаті цього створюються концептуальні структури, що несуть певне знання, яке іноді виходить за межі чистої семантики. Знання, відбите концептуальними структурами, ширше за значення. Таким чином, когнітивна парадигма наукового знання, що дозволяє описати зв’язок мови з пізнавальними процесами, є найбільш оптимальним підходом до опису такого комунікативно значущого угруповання лексичних одиниць, як оцінний тезаурус мови.

Коли йдеться про оцінку, то в “картині світу” пріоритетним стає людський фактор. Значення оцінки різко зростає, коли вона стосується світу людини або подій, що пов’язані з людиною. При цьому оцінного змісту набувають і слова, які самі по собі не містять оцінку. “Поряд із традиційною цитаделлю мовознавства - вивченням мови як системи (“коду”) ... швидко зростає розуміння важливості саме феномену мовлення з усе глибшим урахуванням активного людського, психологічного, соціального, етичного, культурного факторів” (В.В.Акуленко, 1998, с.93). Детермінованість оцінки цими факторами зумовлена тим, що людська діяльність не мислиться без суспільства, в якому мовна особистість, що є суб’єктом або об’єктом оцінки, існує, і, зрештою, оцінка зумовлюється стереотипами, у тому числі гендерними, отже гендерний параметр мовної особистості помітно впливає на сприйняття нею ціннісної картини світу.

У вивчення оцінки доклали зусилля багато філософів, логіків, лінгвістів. Накопичено значний емпіричний матеріал і сформовані певні напрямки дослідження оцінної семантики в англійській, французькій, іспанській, німецькій, російській мовах. У більшості лінгвістичних досліджень, присвячених категорії оцінки, в центрі уваги були питання, пов’язані з типами оцінних значень і засобами їх вираження (Н.Д.Арутюнова, О.М.Вольф, О.В.Кунін, Г.Ф.Гібатова, В.М.Кирилова, І.В.Кононенко, Г.Г.Кошель, С.С.Кузьмін, Л.Б.Нікітіна, М.С.Ретунська, О.М.Старикова, С.В.Татаренко, В.М.Телія, В.І.Шаховський та ін.), розглядався зв'язок оцінки з модальністю (О.М.Вольф, Л.І.Коноваленко та ін.), особливості функціонування оцінних висловлювань у різних типах текстів (В.М. Богуславський, В.І.Васильєв, Н.Г.Гуменюк, Л.Г.Заятуєва, С.Н.Колесник, Н.Н.Миронова, Т.С.Шумейко, О.В.Яшенкова), теорія аргументації та аксіологія (А.Д.Бєлова), культурологічний аспект оцінки (Т.В.Пісанова), логіко-філософські концепції оцінки розглядалися в працях В.Василенка, А.Івіна, С.Анісімова та інших. У теоретичних дослідженнях, пов’язаних з лінгвістичними оцінками, приділяється постійна увага вивченню крупних одиниць, зокрема, оцінному дискурсу (Н.Д.Арутюнова, О.М.Вольф, Є.П.Максимова, Н.Н.Миронова). Щодо когнітивних процесів, що лежать в основі оцінних значень й оцінного дискурсу, вони почали вивчатися нещодавно (О.Н.Баранов, М.А.Дмитровська, Т.В.Пісанова).

Водночас теорія оцінки не має завершеної репрезентації, що викликає необхідність продовження розробки пов’язаних з нею проблем у межах когнітивної парадигми. Слід також враховувати той факт, що дослідження останніх років, намічаючи нову теоретичну й практичну базу для вивчення категорії оцінки, створюють умови для переосмислення на більш високому рівні раніше накопичених фактичних та теоретичних даних. Оцінна лексика недостатньо описана як системне явище особливо в аспекті антропоцентризму, а також з культурологічних і когнітивних позицій. В аспекті антропоцентризму, розробка приниципів якого послідовно здійснювалася Г.Вежбицькою, Дж.Лакоффом, Б.О.Серебренніковим, В.М.Телією, Г.А.Уфімцевою, О.С.Кубряко-вою, Ю.М.Карауловим, Ю.С.Степановим, Г.Г.Почепцовим, у центрі уваги дослідників знаходяться різні параметри людської особистості, в тому числі мовна картина світу, мовна особистість, мовленнєва поведінка індивіда.

Дослідження оцінних одиниць лексичного рівня в межах системно-структурної парадигми, з урахуванням досягнень когнітивного підходу, дає можливість об’єднати на єдиній концептуальній основі мовні та позамовні знання мовної особистості. Як антропоцентрична категорія, оцінка залежить від відповідності нормам, принципам, які діють у певній мовній спільноті. У повсякденній свідомості універсальність категорії оцінки невід’ємна від національної специфіки сприйняття світу. Оцінка характеризується низкою критеріїв, які віддзеркалюються через певну національну культуру і набувають особливої ціннісної значущості, що знаходить висвітлення і вираження в мові, зокрема, в її оцінному тезаурусі.

Актуальним є створення структурної моделі вербалізованих ціннісних знань про світ, тобто того фрагмента картини світу, який пов’язаний з оцінкою. Ця модель універсума може бути репрезентована у вигляді тезауруса. Таким чином, запропонований синергетичний підхід до розгляду оцінного тезауруса англійської мови дозволяє вперше у вітчизняній германістиці системно висвітлити його сутність, а також здійснити спробу розробити теорію інтерпретації механізмів когнітивного осмислення оцінного тезауруса англійської мови з урахуванням гендерного параметру мовної особистості.

Зв’язок роботи з науковими програмами. Дисертація відповідає профілю комплексної теми наукового дослідження факультету романо-германської філології Донецького національного університету “Діахронічне, типологічне і контрастивне дослідження лексики і словотвору германських, романських і слов’янських мов” (номер держреєстрації 0101U005390).

Мета роботи – розкрити сутність та створити комплексну модель тезауруса оцінної лексики англійської мови та описати його когнітивний та гендерний аспекти. Реалізація цієї мети передбачає розв’язання наступних завдань:

визначити особливості когнітивного підходу у вивченні лексичних одиниць, в значеннях яких наявна сема оцінки;

встановити сутність оцінного тезауруса як системної їєрархії, що віддзеркалює особливості ціннісної картини світу мовного співтовариства;

- розглянути основні проблеми тезаурусного опису мовних одиниць, визначити специфіку концептуалізації значеннєвого простору оцінного тезауруса, виявити базові оцінні концепти, набори їх основних ознак і ключових слів;

- здійснити системний концептуальний опис структури оцінного тезауруса англійської мови в контексті його частиномовної характеристики;

- з’ясувати особливості прояву оцінного компонента в структурі значення різних частин мови, описати їх семантичні типи, розглянути специфіку їх розташування на аксіологічній шкалі;

- визначити гендерну оцінку, на матеріалі словникової та текстової вибірок виявити оцінні мовні засоби, що позначають чоловіків та жінок, описати специфіку оцінних мовних засобів, які використовуються чоловіками й жінками;

- провести аналіз й описати сучасний стан проблеми відображення гендерного аспекту в лексикографічних джерелах;

- встановити когнітивну сутність оцінних стереотипів, що знаходять відображення в ціннісній картині світу мовної особистості;

- розробити методику когнітивного і гендерного аналізу базових концептів, що складають оцінний тезаурус мови й описати засоби їх вираження з урахуванням гендерного параметру;

- на основі даних лінгвістичного експерименту дослідити способи вираження оцінки чоловіками і жінками;

- виявити системні кореляції мовної і соціальної структури, кореляції між лінгвістичними явищами та чинниками суспільного життя, а саме гендером комунікантів.

Об’єкт дослідження - оцінний тезаурус англійської мови, який є складовою частиною словникового складу мови і містить систематизовану інформацію про предметні й абстрактні поняття, що мають ціннісну значущість для мовної особистості.

Предмет дослідження – когнітивний та гендерний аспекти оцінного тезауруса англійської мови, що відбиваються у його концептуальній організації та комунікативній поведінці носіїв англійської мови.

Методологічною основою роботи стали теорія лінгвістичної оцінки О.В.Куніна, а саме, визначення оцінки як “об’єктивно-суб’єктивного та суб’єктивно-об’єктивного ставлення людини до об’єкта, що виражене мовними засобами експліцитно чи імпліцитно”, теорія природної морфології В.У.Дресслера і В.Майєрталера, ідеї лінгвокультурологічного опису Г.Вежбицької, О.І.Чередниченка, гендерного аналізу мовних явищ А.Кириліної. В основу розуміння концепту покладені визначення О.С.Кубрякової, Ю.С.Степанова, Р.Джакендоффа. Концепт кваліфікується як набір смислів, якими оперує людина в процесі своєї ментальної діяльності й пізнання світу, і уявлення, відповідно до яких концептуальні структури стоять між словами та екстралінгвістичною дійсністю. Концепти дозволяють зберігати знання про світ і є елементами, що конструюють концептуальну систему, допомагають класифікувати інформацію в певні категорії та класи. Значення мовних виразів дорівнюють концептам або концептуальним структурам, що ними виражаються (Р.Джакендофф). Когнітивний підхід припускає розуміння концептів, що складають оцінний тезаурус англійської мови, як оперативних одиниць свідомості, а у випадку їх об’єктивації мовними формами, як значень мовних знаків.

Гендер може бути визначений як “елемент сучасної наукової моделі людини, що відбиває соціокультурні аспекти статі, які фіксуються мовою” (А.В.Кириліна). Гендер розглядається як один із параметрів людської особистості, що включає в себе не тільки стать як біологічну субстанцію, але і як культурно зумовлений розумовий конструкт. “Термін гендер покликаний виключити біологічний детермінізм, який вкладений у поняття sexus і приписує всі соціокультурні розбіжності, пов'язані зі статтю, універсальним природним чинникам” (А.В.Кириліна). Гендер виявляється у стереотипах і в мовленнєвій поведінці людей. Гендерний аналіз дає можливість відійти від традиційних трактувань мовних явищ, а також описати мовний матеріал, що складає оцінний тезаурус, з погляду уявлень про поняття “чоловіче” і “жіноче”, що є компонентами культури суспільства і піддаються постійним змінам у ході історичного розвитку.

Опис оцінної семантики з когнітивних та гендерних позицій ускладнює проблема виявлення лінгвокультурних феноменів на лексичному рівні, що пов'язано з необхідністю визначення і застосування адекватних методів їхнього тлумачення й інтерпретації. Мета і завдання зумовили застосування взаємодоповнювальних методів і методик: методу семантичного аналізу, аналізу словникових дефініцій, контекстуального аналізу, методу асоціативного експерименту, кількісного аналізу, концептуального аналізу, що дозволяє розкрити через значення мовних одиниць зміст концептів. Комбінування методів збільшує ймовірність одержання науково достовірних результатів і практичну значущість дослідження, відкриваючи шлях для більш багатої і точної інтерпретації.

Матеріал дослідження склали вибірки оцінних лексичних одиниць з англійських тлумачних, ідеографічних, енциклопедичних, двомовних словників, словників сленгу, а також приклади з текстів англомовної художньої літератури XX століття, англомовної преси й публіцистики загальним обсягом 20 тисяч сторінок.

Запропонована у роботі методика виділення лексичних одиниць, що входять до складу оцінного тезауруса англійської мови, включає кілька етапів. На першому етапі роботи був виділений попередній набір базових оцінних концептів,

які склали оцінний тезаурус англійської мови. У базову словникову вибірку ввійшли оцінні іменники, прикметники, дієслова, прислівники, отримані методом суцільної вибірки з ідеографічного словника Longman Lexicon of Contemporary English. Базова вибірка (5 тисяч одиниць) була доповнена за допомогою Rоgеt's II Electronic Thesaurus (ще 2620 одиниць). На другому етапі був використаний метод словникових дефініцій, що тлумачать значення компонентів оцінних концептів. Для цього використовувався ряд найбільш авторитетних тлумачних словників англійської мови. До бази аналізу також залучалися приклади з художніх та публіцистичних текстів, а саме різні за змістом висловлювання чоловіків та жінок, що містять оцінку.

У межах дослідження проводився лінгвістичний експеримент, у ході якого були цілеспрямовано опитані 100 носіїв англійської мови. Результати опитування покладені в основу опису базових концептів оцінного тезауруса англійської мови та специфіки вираження оцінки в комунікативній поведінці жінок і чоловіків – носіїв англійської мови.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше оцінний тезаурус англійської мови розглянуто в аспекті взаємодії з таким соціолінгвістичним параметром, як гендер, розроблено та апробовано методику вивчення базових концептів у складі оцінного тезауруса природної мови, розглянуто їх відображення в комунікативній поведінці чоловіків та жінок. Оцінний тезаурус англійської мови концептуально систематизовано у вигляді мережної структури на основі принципу ядерності / периферійності вузлів, здійснено спробу вирішити проблему того, як багаторівнева структура прототипних концептів відбивається в лінійному характері словникової дефініції.

Отримані результати відбиті в наступних положеннях дисертації, що виносяться на захист:

1. Зареєстрована в семантиці мови інформація, пов'язана з категорією оцінки, являє собою комунікативно значущу площину мовної картини світу, яка зафіксована в оцінному тезаурусі англійської мови. Оцінний тезаурус англійської мови в структурі мовної картини світу збігається з тим фрагментом концептуальної картини світу, який можна назвати ціннісною картиною світу. Структура узуальної оцінки репрезентована у вигляді фрейму з наступними слотами: 1) суб'єкт оцінки, 2) предмет оцінки, 3) характер оцінки, 4) підстава оцінки.

2. Оцінний тезаурус – це сукупність лексичних одиниць, семантика яких відбиває взаємозв’язок відображення гносеологічних категорій субстанції, процесуальності й ознаки з віддзеркаленням того фрагмента усвідомлюваної мовною спільнотою позамовної дійсності, що пов’язаний з уявленнями про цінності за ознакою “добрий / поганий”. Систематизація аксіологічної лексики у вигляді оцінного тезауруса об’єктивує ціннісну картину світу, що є фрагментом картини світу взагалі.

3. Базовий оцінний тезаурус англійської мови складає не менш 7620 лексичних одиниць, які створюють 91 групу. 7592 одиниці створюють 90 груп, які формують окремі концепти. Одна група репрезентована оцінними одиницями, які залишилися за межами класифікації, тому що їх семантика не відповідає жодній із запропонованих ознак або кількість одиниць потенційно можливих груп не відповідає мінімальній кількісній межі. Оцінний тезаурус англійської мови є, в основному, негативно маркованим. Мова докладніше, більш різноманітними засобами диференціює негативне, погане, ніж позитивне, добре. В семантиці оцінного тезауруса англійської мови ідентичні в теорії природної морфології поняття “семантичне просте / складне” та “семантичне вихідне / похідне” не збігаються. Семантично простішими є “негативні” концепти, що зумовлено особливостями сприйняття мовної особистості. Семантично вихідною є ознака “добре, позитивне”.

4. Оцінний тезаурус як системно структурована мережна модель плану змісту предметної сфери, що найбільш адекватно відбиває ієрархію цінностей мовної спільноти, характеризується іконічністю, наявністю ядра і периферії, концептуальних універсалій. 11 вузлів мережної моделі оцінного тезауруса створені групами концептів (концепти психо-емоційної сфери людини, загальнооцінні концепти, соціальні концепти, біологічні концепти, концепти якостей, рис характеру людини, концепти стану, концепти дії, концепти відносин, стосунків, параметричні концепти, сенсорні концепти, гендерні концепти), що включають до своєї структури лексичні одиниці, у значенні яких міститься сема оцінки. Ядерними є щонайменше 28 концептів (наприклад, love ‘любов’, admiration ‘замилування’, right ‘правильний’, wrong ‘неправильний’, evil ‘зло’ (загальна оцінка), good ‘добро’ (загальна оцінка), law, order ‘закон, порядок’, power ‘влада’, appearance ‘зовнішність’, lie, treachery ‘неправда, зрада’, honesty, loyalty ‘чесність, вірність’, communicating ‘спілкування’, death ‘смерть’, war ‘війна’, strength ‘сила’, easy ‘легкий’ та ін.). Кількісний критерій лексичного наповнення концепту пов’язаний з характером інтегральної семи: чим конкретніша інтегральна сема, тим компактніша семантична група, що входить до складу концепту.

5. Інваріантним ядром і центральним поняттям оцінного тезауруса є людина. Центральне місце людини визначається тим, що з нею пов’язана переважна кількість лексико-семантичних або тематичних груп, з іншими групами вона пов’язана прямо або опосереднено. Місце слів на оцінній шкалі пов’язане з аксіологічним принципом, відповідно до якого оцінна насиченість слів пропорційна ступеню взаємодії з людським фактором.

6. У мережній моделі оцінного тезауруса англійської мови визначені чотири аксіологічних рівні ієрархії цінностей, а саме: 1) сенсорні цінності, що пов’язані з сенсорним досвідом людини; 2) життєвi, які пов’язані з фізіологічними та психологічними діями, станами, відносинами, що є аксіологічно значущими для людини; 3) духовні, що пов’язані з морально-етичними нормами; а також 4) абсолютнi, пов’язані з вірою в широкому розумінні. Загальнооцiнні концепти good ‘добро’ – evil ‘зло’ є концептами вищого ступеня абстракції і тому пронизують усі рівні аксіологічної ієрархії. Отже, шкала з полюсами “добре” та “погано” є прототипною на рівні аналізу лексичних одиниць.

7. Прототипним базовим концептам притаманний високий ступінь важливості / актуальності для мовної особистості, менш складні структурно-семантичні характеристики, висока частотність вживання, семантична простота (кодуються простіше, ніж небазові концепти). Лексично вони виражені, в основному, прикметниками й іменниками, рідше дієсловами і прислівниками. В процесі оцінної номінації англійській мові властиве застосування іменних частин мови. Частиномовний чинник не впливає на знак оцінки в семантиці концептів, але впливає на ступінь оцінної насиченості лексичних одиниць.

8. Ознаки оцінної дії, стану, ставлення мають різний ступінь релевантності в семантиці іменника та дієслова. Ступінь релевантності ознак у семантичній структурі оцінних дієслів репрезентований у вигляді наступного набору: 1) оцінна дія, 2) оцінне ставлення, 3) оцінний стан, 4) інші. Семантичні ознаки в структурі оцінних абстрактних іменників мають наступну послідовність: 1) оцінна дія, 2) оцінний стан, 3) оцінна властивість, 4) оцінне ставлення, 5) інші.

9. Гендерна оцінка – це вид соціальної оцінки суб’єкта або об’єкта навколишньої дійсності, підставою якої є базова ознака “чоловіче” чи “жіноче”. Словникова оцінка є загалом гендерно нейтральною, й опозиція “чоловіче” / “жіноче”, семантична структура конституентів якої зумовлена культурними міркуваннями, а не природними фактами, виявляється на парадигматичному рівні в семантиці периферійних концептів. Найбільша гендерна диференціація властива концептам “Вік”, “Зовнішність”, “Стосунки в родині”, “Професія”, “Жіноче / жіночість”, “Чоловіче / мужність”. Найменша диференціація притаманна концептам з ознаками соціально-майнового положення, національної приналежності, світогляду, фізичного й емоційного стану. Гендерний чинник є релевантним у формуванні оцінки на синтагматичному рівні.

10. Комунікативна поведінка чоловіків і жінок розрізняється залежно від норм відповідної культури. Кардинальної різниці у мовленнєвій поведінці чоловіків і жінок не існує, проте відмінності є на всіх рівнях мови. Гендерна диференціація більшою мірою репрезентована на фонологічному і дискурсивному рівнях і меншою мірою на лексичному та синтаксичному рівнях. В оцінному тезаурусі англійської мови спостерігається протиставлення позитивного маскулінного і позитивно-негативного фемінінного, що свідчить про узуальну гендерну асиметрію, яка фіксується лексикографічно. У комунікативній поведінці чоловіків і жінок семантика концепту “жіноче” є більш позитивно оцінно забарвленою, ніж концепту “чоловіче”. Оцінка чоловіків більш негативна щодо своєї та протилежної статі.

Теоретична значущість роботи полягає в тому, що вона містить концептуально нову модель оцінного тезауруса і тим самим робить певний внесок у розвиток когнітивної лінгвістики, когнітивної аксіології, лексикології, лексикографії, гендерної лінгвістики, типологічних досліджень в галузі теорії мовної картини світу. Вперше вивчається системна організація концептів всього оцінного тезауруса англійської мови, який репрезентовано як ієрархію, що віддзеркалює особливості ціннісної картини світу мовного співтовариства. Вперше оцінний тезаурус розглядається в аспекті взаємодії з таким соціолінгвістичним параметром як гендер. Запропонована концепція комплексної моделі тезауруса оцінної лексики дозволяє синергетично поєднати когнітивний підхід до розгляду концептів, що створюють ціннісну картину світу, з інтерпретацією гендерного параметру мовної особистості, який впливає на сприйняття мовною особистістю ціннісної картини світу і, внаслідок цього, на специфіку вербалізації ціннісної картини у мовленнєвій поведінці. Результати дисертаційного дослідження сприяють поглибленню теорії оцінки, комплексній розробці та реалізації принципів тезаурусного опису лексики, методики вивчення гендерного аспекту семантики мовних одиниць.

Практична цінність дисертації полягає в тому, що результати дослідження можуть бути використані в теорії і практиці викладання англійської мови, в лексикографічній та перекладацькій практиці, у прикладному мовознавстві, у подальших наукових дослідженнях студентів і аспірантів. Розроблена методика аналізу оцінного тезауруса може бути використана в зіставних та типологічних дослідженнях національно-культурної специфіки оцінної семантики. Отримані дані можуть бути також застосовані в курсах загального мовознавства, лінгвокультурології, гендерології, при укладанні словників (насамперед ідеографічного і тематичного типу). Запропонована модель експериментальної перевірки емпіричного матеріалу може бути застосована у подальших дослідженнях цього напрямку.

Вірогідність висновків і спостережень забезпечується застосуванням комплексної методики дослідження, залученням значного за обсягом теоретичного матеріалу з розглянутої проблематики, багатоаспектністю проведеного аналізу, а також значним обсягом мовного матеріалу.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 37 праць, в тому числі, монографію (22,75 умовн. друк. арк.) та 23 статті у провідних фахових виданнях України. Усі праці виконано автором одноосібно.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення роботи висвітлювалися у доповідях та повідомленнях на науковій конференції “Нові підходи до філології у вищій школі” (Мелітополь, 1996), на міжнародних науково-практичних конференціях “Україна – Греція: досвід дружніх зв’язків та перспективи співробітництва” (Маріуполь, 1996) й “Україна – Греція: історична спадщина і перспективи співробітництва” (Маріуполь, 1999), на наукових конференціях професорсько-викладацького складу Донецького національного університету (Донецьк, 2001), Маріупольського гуманітарного інституту (Маріуполь, 1996, 1999, 2000, 2002), на міжнародних конференціях “Cognitive / Communicative Aspects of English” (Черкаси, 1999), “Іноземна філологія на межі тисячоліть” (Харків, 2000), “Семантика мови і тексту” (Івано-Франківськ, 2002), “Діахронічне, типологічне і контрастивне дослідження германських, романських і слов'янських мов (семантика і словотвір)” (Донецьк, 2001), “Прагматика в межах та поза межами” (Харків, 2001), “Форма, значення і функції мови й мовлення” (Мінськ, 2002), наукових конференціях “Наукова спадщина професора Ю.О.Жлуктенка та сучасне мовознавство” (Київ, 2000), національних конференціях TESOL (Львів, 2000; Київ, 2001), на міжнародному науковому семінарі “Компаративістика і типологія в сучасній лінгвістичній науці: здобутки і проблеми” (Донецьк, 2002).

Структура роботи. Структура дисертації визначається розв’язуваними в ній дослідницькими завданнями. Робота складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, бібліографії (579 позицій), переліку лексикографічних джерел (29 позицій), джерел прикладів (70 позицій) та додатків (2). Загальний обсяг роботи – 463 сторінки, обсяг основного тексту – 398 сторінок. Дисертація містить 26 таблиць і 12 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Перший розділ “Категорія оцінки в когнітивному аспекті” присвячено основним проблемам теорії оцінки як лінгвокультурологічної категорії, розгляду когнітивних основ семантики слова, проблемі категоризації дійсності за допомогою оцінної лексики, зокрема концептуальному моделюванню оцінного значення. Застосування когнітивного підходу, як відомо, потребує врахування не лише теоретичного, але й повсякденного пізнання, що ґрунтується на сприйнятті - основі усіх процесів, які пов’язані зі знанням і способами його здобуття. Аксіологічний, ціннісний досвід є одним з найважливіших у пізнавальній діяльності людини. Він впливає на тип мислення та духовну сферу життя людини. Сьогодні лінгво-психологічний напрямок когнітивної лінгвістики є “напрямком образного експерієнціалізму; в ньому спираються на дані природної категоризації світу та вивчають особливості наївної картини світу, повсякденної свідомості. В центрі уваги знаходиться співвідношення лінгвістичних даних з психологічними, урахування експериментальних даних. Приймаються до уваги дані про формування концептів” (О.С.Кубрякова). Отже, когнітивна семантика, в руслі якої виконано цю роботу, пов’язана з експериєнціальним підходом, який враховує не лише особливості теоретичного пізнання, але й повсякденного пізнання – когніції, яка на відміну від традиційного логічного підходу забезпечує глибокий й природний опис значень слів. Тобто когнітивний підхід дозволяє розкрити нові відношення на новому рівні тезаурусної класифікації мовних явищ у теорії пізнання мови й світу через мову.

У дослідженні розглядається сфера оцінного значення, що містить тільки узуальну інформацію, яка співвідноситься в даному соціумі з конкретною лексемою чи її денотатом, тобто тільки суспільно закріплене ставлення носіїв мови до позамовного об'єкта за ознакою “добре / погано”. Оцінка – це суб’єктивно-об’єктивне чи об’єктивно-суб’єктивне ставлення людини до об’єкта, виражене мовними засобами. Оцінка не існує без оцінюючого суб’єкта - людини. На реальний світ накладається сітка цінностей окремої людини, формуючи її індивідуальну оцінну “картину світу”, а також система цінностей соціуму, причому оцінна “картина світу” суб’єкта і соціуму можуть не збігатися. Специфічний лінгвокультурний характер категорії оцінки виявляється в більш складній і багатомірній у порівнянні з іншими категоріями структурі. Категорія оцінки характеризується співвіднесеністю з немовною дійсністю, наявністю ядра і периферії, ієрархічністю, різним ступенем семантичної близькості одиниць, що входять до неї, розмитістю меж периферії. У контексті когнітивного підходу семантика оцінного тезауруса може бути репрезентована у вигляді мережної моделі. Будучи синтезом теорії прототипів і категоризації, мережна модель дозволяє уніфіковано репрезентувати категоризацію на різних рівнях системи мови. Мережна репрезентація забезпечує орієнтованість теорії на мовне вживання, припускається існування в одній мережі на різних рівнях абстракції конкретних мовних виразів і схем (Р.Ленекер, Е.Скороходько). Побудова категорії оцінки у вигляді мережної моделі дозволяє дати максимально повну і ретельну характеристику оцінних лексичних одиниць. Мережне моделювання дозволяє розкрити ступінчастість та ієрархічність цього угруповання лексичних одиниць, чітко описати його системну організацію.

Оцінка має складну структуру, одним із ключових елементів якої є аксіологічна шкала. Фундаментальною ознакою, за якою дається оцінка, є ознака “добре” / “погане”, що виявляється на рівні слова. Ця ознака є підґрунтям для всіх типів оцінки. Оскільки в результаті трансформації будь-яка опозиція може бути виражена за допомогою “добре” / “погане”, останні внаслідок цього є метафоричними концептами. Найбільш універсальним і послідовним є асиметричний тип аксіологічної шкали, де норма оцінки збігається з позитивним краєм. Отже, відбувається ідеалізація позитивної норми. Спостерігається базовий характер ознаки “добре” і похідний характер ознаки “погане”, тобто погане сприймається як відсутність доброго (наприклад, pleasure ‘задоволення’ – displeasure ‘незадоволення’, happiness ‘щастя’ – unhappiness ‘нещастя’). Незважаючи на базове положення позитивної оцінки, кількісно превалює негативна оцінка, що пов’язано з психологічними особливостями людського мислення. В теорії природної морфології поняття семантичної (або когнітивної чи концептуальної) маркованості збігається з поняттям похідної маркованості, тобто кодування категорій базується на сприйнятті людиною навколишнього світу. Те, що є більш природним, базовим, кодується простіше, “прозоро”, отже базові (або семантично простіші) категорії характеризуються немаркованим кодуванням (Майєрталер, 1988). Як свідчить аналіз матеріалу, у семантиці оцінного тезауруса англійської мови поняття “семантичне просте / складне” та “семантичне вихідне / похідне” не збігаються, а саме, семантично простим є “погане”, а семантично “вихідним” – “добре”.

Застосування апарату когнітивного моделювання до опису оцінного значення показало, що прототипи як холістичні одиниці, гештальти можуть бути розкладені на прототипні елементи, еквівалентні семантичним ознакам чи семантичним компонентам. Оптимальнішим методом моделювання оцінного значення є метод фреймового опису. Когнітивне моделювання за допомогою фреймових структур дозволяє поглибити уявлення про зміст оцінного значення, а також визначити когнітивні механізми, на яких ґрунтується комунікативна компетенція. Фреймові структури репрезентації знань утворюють ієрархічну систему й містять інформацію різного ступеня узагальненості. Ці структури фіксують прототипне, соціально і культурно зумовлене знання про предмети, людей, дії, події, поняття. Семантика фреймів припускає існування фреймів, кожний з яких має єдиного представника в сфері лексики – можливість, що відкидається теорією лексичного поля. За значенням кожного слова стоїть прототипний фрейм, що поєднує в собі концептуальні та мовні структури. Фрейми мають внутрішню структуру, елементи якої представлені сполученням слотів та їхніми значеннями. Зміст кожного слота не тільки фіксує основні семантичні ознаки, але й відбиває стереотипні знання про певну сутність у світі.

Структура оцінки може бути репрезентована у вигляді фрейму з наступними слотами: 1) ім’я фрейму; 2) суб'єкт оцінки; 3) предмет оцінки; 4) характер оцінки (позитивна чи негативна); 5) підстава оцінки (може бути імпліцитною чи експліцитною); 6) аспект оцінки (місце оцінки, час оцінки, оцінний стереотип); 7) зміст оцінної дії (процедури); 8) результат оцінки. Узуальна оцінка утворюється слотами суб’єкт оцінки, предмет оцінки, характер оцінки, підстава оцінки. Інші слоти релевантні у випадку оцінного висловлювання.

У другому розділі “Концептуальна організація оцінного тезауруса англійської мови” пропонується концептуальний опис оцінного тезауруса англійської мови, дається його загальна характеристика, а також характеристика основних вузлів його мережної моделі. Кожен елемент шару лексичних одиниць мови, у структурі яких міститься сема оцінки, належить до особливої сітки елементів і займає спеціальне місце у відповідній структурі відносин, яка називається оцінним тезаурусом англійської мови. Оцінний тезаурус англійської мови – це семантичний комплекс або систематизована сукупність лексичних одиниць, що віддзеркалює той фрагмент усвідомлюваної позамовної дійсності, який пов'язаний із уявленнями про цінності.

Однією з проблем опису оцінного тезауруса є проблема обмеження лексичного інвентаря оцінних концептів. Вихідним положенням дослідження є визнання того факту, що концепт включає лексеми, значення яких складають зміст національної мовної свідомості й формують “наївну картину світу” носіїв мови. Отже, у центрі уваги – спосіб концептуалізації світу в лексичній семантиці, зокрема того його фрагмента, який зафіксовано в оцінному тезаурусі мови, що, у свою чергу, складає концептуальну сферу. Основним дослідницьким засобом є концептуальна модель, за допомогою якої виділяються базові компоненти семантики концепта і виявляються стійкі зв’язки між ними.

Мережна модель оцінного тезауруса може бути репрезентована у вигляді набору вузлів концептів, за допомогою яких вербалізується ієрархія цінностей мовної спільноти. Визначено чотири аксіологічних рівні ієрархії цінностей, а саме: 1) сенсорні цінності, що пов’язані з сенсорним досвідом людини (концепти desire ‘бажання’, fear ‘страх’, uneasiness, anxiety, concern ‘тривога, занепокоєння’, grief, sorrow, sadness ‘туга, сум, смуток’, danger, threat ‘небезпека, погроза’, luck ‘удача’, despair ‘розпач’, disappointment ‘розчарування’); 2) життєвi, які пов’язані з фізіологічними та психологічними діями, станами, відносинами, що є аксіологічно значущими для людини (friendship ‘дружба’ – enmity ‘ворожнеча’, life ‘життя’ – death ‘смерть’, freedom ‘воля’ – slavery ‘рабство’, peace ‘мир’ – war ‘війна’, health ‘здоров’я’ - illness ‘хвороба’); 3) духовні, що пов’язані з морально-етичними нормами (kindness ‘доброта’ – unkindness ‘вiдсутність доброти’, honesty, loyalty ‘чеснiсть, вipнicть’ – lie, treachery ‘неправда, зрада’, courage, bravery ‘смiливiсть, вiдвага’ – cowardice ‘боягузтво’); 4) а також абсолютнi, пов’язані з вірою в широкому розумінні (faith, belief ‘вipa’). У концептах нижчого рівня цінностей вербалізуються уявлення про фізичний і психічний почуттєвий досвід людини. Уявлення про життєві цінності вербалізуються у концептах раціоналістичних оцінок, які пов’язані з практичною діяльністю людини, її інтересами та повсякденним досвідом. Наступний рівень цінностей віддзеркалює ядро духовності, ориєнтованість на етичні норми та мораль. Слiд зазначити особливий характер загальнооцiнних концептiв good ‘добро’ – evil ‘зло’, які є концептами вищого ступеня абстракції і тому пронизують усі рівні аксіологічної ієрархії. Отже, шкала з полюсами “добре” та “погано” є прототипною на рівні аналізу лексичних одиниць.

Аналіз матеріалу показав, що ядро концептуальної структури категорії оцінки складають частотно вживані слова з прямим значенням, які є ближчими до когнітивного прототипу. Як правило, ключові чи ядерні слова концептів кодуються простіше, тобто є, в основному, структурно непохідними, такими, що мають одиниці оптимальної довжини й позначають найбільш прості та природні з екстралінгвістичного погляду поняття. Ці спостереження свідчать про дію механізмів теорії природної морфології стосовно семантичних особливостей оцінного тезауруса англійської мови. Оцінний тезаурус англійської мови характеризується системністю, ієрархічністю, іконічністю (яка розуміється не як семантичне відношення, тобто зв’язок між позначенням і об’єктом, а як прагматичне відношення, тобто зв’язок між позначенням, об’єктом та мовцем), наявністю ядра і периферії.

Знакова, лінгвістична природа концепту зумовлює його закріпленість за певними вербальними засобами його реалізації, сукупність яких створює зміст відповідних одиниць, що групуються навколо домінанти, що репрезентована ім’ям концепту. До найбільш значущих характеристик концепту належить співвіднесеність частиномовних реалізацій його імені. Вивчення частиномовного аспекту оцінного тезауруса показує, що основною функцією іменників є оцінне найменування об’єкта в широкому розумінні. Іменники превалюють у вербалізації 29 концептів, наприклад, law, order ‘закон, порядок’, lie, treachery ‘неправда, зрадництво’, power ‘влада’, illness ‘хвороба’, war ‘війна’, admiration ‘замилування’, strength ‘сила’, communicating ‘спілкування’, cleanness ‘чистота’, severeness ‘суворість’, social status ‘соціальний статус’, love ‘любов’, hatred ‘ненависть’, friendship ‘дружба’ та ін.

Особливістю оцінного значення прикметників є їх вищий ступінь прототипності порівняно з оцінними іменниками й дієсловами, що виявляється в меншій маркованості ад’єктивних форм (credible – credibility, credulous – credulousness, gullible – gullibility і т.д.). Прикметники превалюють у вербалізації 44 концептів від загальної кількості концептів: anger ‘гнів’, usual ‘звичайний’, despair ‘розпач’, uneasiness, anxiety, concern ‘тривога, занепокоєння’, evil ‘зло’ (загальна оцінка), appearance ‘зовнішність’, good ‘добро’ (загальна оцінка), foolishness ‘дурість’, interest, curiosity ‘інтерес, цікавість’, smell ‘запах’, admiration ‘замилування’, weakness ‘слабість’, right ‘правильний’, size, amount ‘розмір, кількість’, easy ‘легкий’, cleanness ‘чистота’, severeness ‘суворість’, grief, sorrow, sadness ‘туга, сум, смуток’ та ін.

У 14 концептах, а саме, knowledge ‘знання’, disappointment ‘розчарування’, boasting ‘хвастливість’, gratitude ‘подяка’, danger, threat ‘небезпека, погроза’, disgrace, shame ‘ганьба, безчестя’, surprise ‘подив’, wrong ‘неправильний’, useless ‘марний’, peace ‘мир’, unkindness ‘відсутність доброти’, freedom ‘воля’, loyalty, honesty ‘чесність, вірність’, weather ‘погода’ прикметники й іменники репрезентовані приблизно рівною кількістю мовних одиниць.

Оцінні дієслова найактивніші у формуванні семантики концептів surprise ‘подив’, death ‘смерть’, noise ‘шум’, harm ‘шкода’, transport ‘транспорт’. Частка дієслів значна й у концептах law, order ‘закон, порядок’, communicating ‘спілкування’, lie, treachery ‘неправда, зрадництво’, boasting ‘хвастливість’, sex, courting ‘секс, залицяння’, а в концептах pain, ache ‘біль’, desire ‘бажання’, disappointment ‘розчарування’ за кількістю вони збігаються з іменниками. Це свідчить про досить широкий спектр значень при домінуванні семантичних ознак “дія”, “ситуація”, “подія”, “ставлення”.

Дієслово є носієм динамічних, а прикметник постійних ознак, отже, на когнітивному рівні вони є глибинно подібними одиницями-виразниками динамічних і статальних ознак. Ознака, яка виражається дієсловом, є динамічнішою порівняно з ознакою, що виражається прикметником, динаміка якого виявляється в градації цієї ознаки (див. також О.Шейгал). Отже, у своєму категорійному значенні оцінні дієслова поєднують найрізноманітніші ознаки й кодують знання про світ, включаючи інформацію про способи взаємодії об’єктів у часі та просторі.

Частиномовний чинник не впливає на знак оцінки в семантиці концепту. Більшість концептів розташовані на протилежних полюсах аксіологічної шкали з ухилом вбік негативної оцінки. Це такі концепти, як wrong ‘неправильний’, evil ‘зло’, harm ‘шкода’, enmity ‘ворожнеча’, lie, treachery ‘неправда, зрадництво’, unusual ‘незвичайний’, difficult ‘важкий’, useless ‘марний’ і т.д. (усього 40 концептів). “Позитивними” є концепти right ‘правильний’, good ‘добро’, easy ‘легкий’, important ‘важливий’, kindness ‘доброта’, life ‘життя’, freedom ‘воля’, strength ‘сила’, love ‘любов’ і ряд інших (усього 29 концептів). 20 концептів, наприклад, social status ‘соціальний статус’, power ‘влада’, size, amount ‘розмір, кількість’, appearance ‘зовнішність’, communicating ‘спілкування’, age ‘вік’ мають змішаний характер, тобто більшою чи меншою мірою в їхній семантиці превалює негативна або позитивна оцінка, причому, частіше оцінка є негативною.

Найбільшими вузлами у мережній моделі оцінного тезауруса є вузли концептів психо-емоційної сфери людини (1506 одиниць), концептів якостей, рис характеру людини (1393 одиниці), параметричних концептів (1040 одиниць). У деяких вузлах тезауруса (наприклад, вузли концептів психо-емоційної сфери людини, загальнооцінних концептів, концептів якостей, рис характеру людини, вузлах концептів стану, дії, відносин, стосунків, параметричних концептів) простежується наявність концептів-опозицій (useful ‘корисний’ – useless ‘некорисний’, love ‘любов’ – hatred ‘ненависть’, kindness ‘доброта’ – unkindness ‘вiдсутність доброти’, honesty, loyalty ‘чеснiсть, вipнicть’ – lie, treachery ‘неправда, зрада’, courage, bravery ‘смiливiсть, вiдвага’ – cowardice ‘боягузтво’). Це свідчить про полярність когнітивного сприйняття відповідних ментальних просторів мовною особистістю. Ядерний сектор оцінного тезауруса представлений семантично простими поняттями, що кодуються, в основному, за допомогою непохідних ключових лексичних одиниць. Лише 3 пари концептів кодуються ключовими словами, що є похідними від “позитивних” конституентів опозиції (usual ‘звичайний’ - unusual ‘незвичайний’, important ‘важливий’ – unimportant ‘неважливий’, kindness ‘доброта’ – unkindness ‘відсутність доброти’).

Вузли мережної моделі оцінного тезауруса англійської мови, репрезентовані базовими концептами, що закріплені у свідомості й відбивають різні галузі та сфери людської діяльності, полегшують розумові процеси, надаючи експериментальний контекст, у межах якого знову сприймані поняття можуть бути адаптовані та правильно