ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. В.Н. КАРАЗІНА

ДІДЕНКО ЮЛІЯ ЮРІЇВНА |

УДК 369.54:338.24.021.8

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

СИСТЕМИ ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

В УМОВАХ ПЕРЕХІДНОЇ ЕКОНОМІКИ

Спеціальність 08.01.01 економічна теорія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Харків 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному аерокосмічному університеті ім. М.Є. Жуковського “ХАІ” Міністерства освіти i науки України.

Науковий керівник
| –

Офіційні опоненти
| -

-

Провідна організація
| –

Захист відбудеться “_19_” __вересня__ 2003 року о _____17.00______ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.01 Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за адресою: 61077,

м. Харків, пл. Свободи, 4, ауд. V 67.

З дисертацією можна ознайомитись в Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, м. Харків, пл. Свободи, 4.

Автореферат розісланий “_07_” __липня__ 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Соболєв В.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. З виходом на пенсію людина втрачає поточні джерела прибутку й перехідних економіках розраховує на державну систему пенсійного забезпечення. Пенсіонери становлять значну частину населення суспільства, і держава не може не звертати уваги на таку чисельну категорію громадян. Уряд гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом виплати пенсій, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв’язку із збільшенням вартості мінімального споживчого кошика.

Рівень пенсійного забезпечення є показником економічного та соціального становища населення країни. В умовах переходу до ринкових відносин проблема ефективного пенсійного забезпечення стає однією з найгостріших. З початку 90-х років - епохи радикальних економічних змін, реформа пенсійної системи займає одну з ключових позицій, тому що соціалістична система пенсійного забезпечення не змогла пристосуватися до нових умов і була замінена на систему державного пенсійного страхування. Але і ця система через несприятливу макроекономічну ситуацію і економічну необґрунтованість не змогла пристосуватися до ринкових відносин і стати автономною від державного бюджету. Катастрофічна деформація забезпеченості фінансової системи Пенсійного фонду України є наслідком порушення основоположного принципу державної страхової пенсійної системи, а саме підтримки життєвого рівня пенсіонерів шляхом забезпечення збалансованого співвідношення середніх розмірів пенсій по старості і середньої заробітної плати. Крім цього, основним недоліком пенсійної системи є те, що вона ігнорує демографічний чинник і все українське населення немолодого віку (працююче та непрацююче) знаходиться на утриманні держави.

Сучасна система пенсійного забезпечення населення України має великі і складні проблеми, що спричинені зниженням ефективності господарювання і спадом виробництва, низьким рівнем заробітної плати, високою інфляцією на початку економічних реформ. Вони проявилися у різкому зменшенні реальної ваги пенсій, у невідповідності розміру пенсії людини за віком її трудовому внеску протягом періоду працездатності, зубожінні більшої частини людей пенсійного віку. Криза платежів і складний фінансовий стан підприємств зумовили несвоєчасну і неадекватну виплату внесків на пенсійне забезпечення, а також зростання заборгованості з виплати пенсій населенню. Високий пенсійний збір і маленькі пенсії (зокрема для тих людей, які мали високу заробітну плату) змушують підприємства і фізичних осіб до переходу в тіньовий сектор економіки, де вони не сплачують ні пенсійних внесків, ні податку на прибуток. Сьогодні спостерігаються значне навантаження на працюючу частину населення і бюджет країни, недостатні обсяги страхових внесків для пенсійного забезпечення, низький рівень пенсій; мають місце значні розбіжності та пільги у пенсійному забезпеченні окремих категорій працівників, що не завжди соціально виправдано.

В Україні не створені надійні фінансові механізми, які дають можливість працівникам заощаджувати кошти на старість. На початку 90-х років мільйони українців втратили вкладені у банки грошові кошти, які вони накопичували протягом всього життя; багато також осіб, що інвестували частину своїх доходів у приватні пенсійні фонди, а потім понесли збитки внаслідок банкрутства цих установ. Більшість громадян не довіряє банкам й іншим фінансовим установам через високий ризик втрати заощаджень.

У зв’язку з цим потребують подальшого поглиблення і доповнення теоретичні та методичні положення, пов’язані з реформуванням та вдосконаленням пенсійної системи України.

Методологічні, методичні та прикладні питання багатопланових проблем соціального захисту завжди були предметом наукових досліджень української економічної школи. Значний внесок в дослідження цих проблем внесли І. Басанцов, С. Березіна, І. Бондар, С. Брильов, Б. Зайчук, Е. Лібанова, Б. Надточій, С. Тютюнникова, О. Хмелевська, В. Яценко та ін.

Вагомий внесок у розробку проблем реформування пенсійних систем у державах “загального добробуту” та з перехідною економікою здійснили закордонні вчені В. Баскаков, М. Віннер, Р. Вон, Т. Малева, В. Роік, А. Солов’йов, Є. Чейре, Л. Якобсон та ін.

Актуальність дослідження та наявність великої кількості нерозв’язаних теоретичних та практичних проблем, що стосуються реформування і побудови нової системи пенсійного забезпечення, яка б найповніше відповідала конкретним потребам українського суспільства на сучасному етапі побудови ринкових відносин, обумовили мету, завдання і предмет дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалася у рамках планової науково-дослідної теми кафедри фінансів Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського “Дослідження та моделювання впливу фінансових механізмів на ефективність виробництва в аерокосмічній техніці” (ДР №0100U002201).

Мета роботи і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретичне обґрунтування і розробка системи пенсійних накопичень і виплат шляхом дослідження взаємозв'язаних соціальних параметрів пенсійного забезпечення і вироблення на цій базі науково обґрунтованих рекомендацій щодо теоретичних основ і практичних шляхів реформування й вдосконалення пенсійної системи.

Для досягнення мети дисертаційного дослідження необхідно було послідовно виконати такі задачі:

-

-

-

-

-

-

Предметом дослідження є соціальні та економічні особливості пенсійної системи у перехідній до ринку економіці.

Об’єктом дослідження є соціально-економічні відносини, що обумовлюють удосконалення пенсійної системи за часів ринкових перетворень.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження стали фундаментальні положення економічної теорії, закони функціонування економіки в умовах ринкових відносин, положення теорії соціального захисту населення, законодавчі акти та нормативні матеріали державних органів, матеріали та літературні джерела українських і закордонних вчених, які висвітлюють соціально-економічні особливості функціонування пенсійних систем.

При вивченні та проведенні порівняльного аналізу наукових концепцій національних моделей соціального захисту та існуючих систем пенсійного забезпечення використано загальнонаукові методи дослідження, а саме: методи системного та порівняльного аналізу. Для узагальнення моделей пенсійних систем та досвіду реформування пенсійного забезпечення використано методи порівняння і узагальнення. Для обґрунтування необхідності реформування системи пенсійного забезпечення в Україні та розробки прогнозної оцінки соціально-економічних наслідків реформи пенсійного забезпечення використано логічне моделювання та логічний аналіз. Для зібрання та узагальнення статистичних даних, що пов’язують соціальні параметри з розмірами пенсійних накопичень та виплат, використано системний, статистичний і порівняльний аналіз. При розробці економіко-математичної моделі, що пов’язує соціальні параметри з розмірами пенсійних накопичень та виплат, використовувалися економіко-математичні методи і моделювання.

Інформаційну базу складали законодавчі й нормативні документи, наукові праці вітчизняних та зарубіжних фахівців, дані первинної статистичної звітності Пенсійного фонду та його регіональних відділень.

Наукова новизна результатів дослідження, одержаних особисто здобувачем, полягає у наступному.

1. Визначено причини і наслідки кризи в системі пенсійного забезпечення України, розкрито суперечливість пенсійної системи, що виявляється у невідповідності солідарної системи вимогам ринку.

2. Розроблено та обґрунтовано модель розрахунку пенсійних накопичень та виплат, яка встановлює кількісну залежність розміру пенсії від суспільнозначущих соціально-економічних параметрів (рівня освіти, динаміки заробітної плати та рівнів відрахувань до пенсійної системи, очікуваної тривалості життя після виходу на пенсію та ін.) і надає підґрунтя для реформування пенсійного забезпечення шляхом запровадження накопичувального рівня для різних верств населення, відмінних за станом у сфері зайнятості і за своїми соціальними ролями.

3. Виявлено тенденцію наростання диспропорції у розмірах пенсійних виплат чоловіків та жінок, що обґрунтовано зростанням різниці у рівнях середньої заробітної плати, яка використовується при нарахуванні пенсії.

4. Розроблено методичні засади розрахунку суми накопичень за трьома сценаріями кар'єрного зростання - песимістичному, очікуваному та оптимістичному, з урахуванням чотирьох рівнів освіти окремо для чоловіків та жінок, кількості дітей для чоловіків та жінок в залежності від того, хто використовує відпустку з догляду за дитиною та строкової служби в армії для чоловіків.

5. Обґрунтовано залежність між розмірами пенсійних виплат окремо для чоловіків та жінок за умов переходу до накопичувальної системи пенсійного забезпечення, якщо вік виходу на пенсію залишиться без змін, а різниця в продовженні життя після виходу на пенсію у чоловіків та жінок буде зростати.

6. Розкрито вплив перерви в страховому стажі на рівень пенсійних накопичень та виплат окремо для чоловіків та жінок в залежності від рівня освіти (середня, незакінчена вища, вища, аспірантура) та інтергенетичного інтервалу у віці жінок при послідовному народженні дітей та їх кількості.

7. Розкрито переваги та недоліки (не має механізму захисту заощаджень від знецінення у періоди значних інфляційних коливань, перерозподілу пенсій між високо- та низькооплачуваними працівниками; працюючі інваліди та жінки, які доглядали за дітьми, не зможуть заощадити достатню суму грошей на своїх пенсійних рахунках для адекватної пенсії та ін.) використання персоніфікованого підходу при побудові системи пенсійного забезпечення у транзитивній економіці та доведено можливість і необхідність використання змішаної трирівневої системи пенсійного забезпечення в Україні.

8. Розроблено практичні рекомендації щодо впровадження багаторівневого пенсійного забезпечення: доцільність широкої роз’яснювальної роботи щодо особливостей формування багаторівневої системи пенсійного забезпечення з урахуванням відповідних вікових груп населення (доцільним є створення відповідних інформаційних центрів); необхідність обчислення розмірів накопичень та виплат на основі класифікації майбутніх пенсіонерів відповідно до рівня їх доходів, отриманих за період трудової діяльності (низькооплачувані, середньооплачувані та високооплачувані); доцільність держбюджетних дотацій для компенсації надходжень до накопичувального рівня пенсійної системи, у зв’язку з вимушеними довгостроковими перервами у страховому стажі (догляд за дитиною - у жінок, служба в армії - у чоловіків).

Ступінь новизни. Результати наукового дослідження, відображені в п.п. 2, 3, 4, 5, 6, запропоновані вперше, п.п. 1, 7, 8 – суттєво доповнюють існуючі положення і вносять у них елементи наукової новизни.

Практичне значення результатів. В дисертаційній роботі проведено аналіз пенсійних систем в закордонних країнах та Україні для виявлення спільних особливостей перехідного періоду, розроблено і обґрунтовано модель формування накопичувальної пенсійної системи для України, доведено необхідність впровадження трирівневої системи пенсійного забезпечення при переході до ринкових відносин.

Встановлені взаємозв’язки між основними соціально-економічними показниками та їх залежність від особливостей складових економічної політики та діючого законодавства надали можливість підготовити практичні рекомендації щодо реформування системи пенсійного забезпечення, які прийняті до розгляду і впровадження Мелітопольським відділом Пенсійного фонду України (довідка № 01/03-1380 від 13.03.03). Матеріали можуть бути використані у науково-дослідницькій та практичній діяльності зацікавлених установ, організацій, а також при підготовці лекцій, спецкурсів з питань соціального захисту населення.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення і практичні результати дисертаційного дослідження доповідалися, обговорювались та отримали високу позитивну оцінку на наукових конференціях: Всеукраїнській науковій конференції “Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання” (м. Донецьк, 2000 р.); Науково-технічній конференції молодих вчених, присвяченій 70-річчю “ХАІ” (м. Харків, 2000 р.); Всеукраїнській науковій конференції “Проблеми та перспективи економічної глобалізації” (м. Харків, 2002 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні питання удосконалення фінансово-кредитного механізму в Україні” (м. Запоріжжя, 2002 р.).

Публікації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження викладені в 9 опублікованих роботах, загальним обсягом 3,3 д.а., у тому числі у 4 статтях у фахових наукових виданнях, загальним обсягом 1,9 д.а.

Об’єм і структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, списку використаної літератури (157 найменувань). Робота викладена на 190 сторінках, із них 177 - основний текст, містить 25 таблиць, 11 рисунків і схем.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено предмет і об'єкт дослідження, методологічну і теоретичну бази, мету і завдання дослідження, викладено наукову новизну отриманих результатів, розкрито їх практичне значення.

У першому розділі “Економічна природа і організація пенсійного забезпечення в різних країнах світу” зроблено теоретичне дослідження визначення поняття, видів, завдань та цілей пенсійної системи. Визначено та розкрито два основні підходи до функціонування пенсійної системи: солідарний (розподільний) і індивідуалістичний (накопичувальний). Проведений аналіз сутності пенсійних реформ та світового досвіду розвитку пенсійних систем розподільного типу (Німеччина, Великобританія, Франція, США, Швеція), розвитку пенсійного страхування в країнах з перехідною економікою (Латвія, Угорщина, Польща) та пенсійного забезпечення в країнах Латинської Америки, СНД і Китаї дозволив виділити їх спільні риси.

Сучасний світовий досвід свідчить про те, що за кордоном функціонують різні моделі пенсійних систем. Причому моделі, побудовані за “розподільчим” або “накопичувальним” принципом в чистому вигляді, зустрічаються надто рідко, тому що як солідарна система, так і система індивідуальних пенсійних рахунків мають свої переваги і вади. Пенсійні системи більшості країн включають в себе різні інститути соціального захисту: державне соціальне забезпечення, особисте пенсійне страхування, обов’язкове соціальне страхування та інші. Між собою ці системи розрізнюються тим, який з цих інститутів домінує.

Більшість країн з перехідною економікою в кінці минулого століття почали реформування своїх пенсійних систем шляхом поступового переходу до багаторівневої пенсійної системи.

У роботі доведено, що найкращим чином досягти мети пенсійного забезпечення змогла б змішана трирівнева система, яка охоплює традиційну солідарну систему фінансування певних пенсій з поточних надходжень (соціальне страхування) або систему мінімальних пенсійних виплат, гарантованих державою, або таких, які виплачуються на основі процедури перевірки матеріального становища, обов’язкову накопичувальну повністю фінансовану систему індивідуальних пенсійних рахунків або систему професійного пенсійного страхування та добровільну систему додаткових (індивідуальних) пенсійних заощаджень, якими можуть займатися пенсійні фонди, банки, страхові компанії та інші фінансові інститути.

Аналіз досвіду реформування пенсійних систем в різних країнах світу, показав, що впровадження накопичувальних елементів в пенсійну систему держави має свої переваги, але для успішної реалізації цих переваг необхідне дотримання декількох умов:

-

-

-

-

-

-

-

Проведений у дисертації аналіз показав, що для успішного формування моделей національних пенсійних систем необхідно суспільна згода з приводу принципів і проведення соціальної політики, яка досягається під впливом економічних, культурних і національних традицій тієї або іншої країни. Основною обов’язковою умовою організації всякої пенсійної системи є створення державно-правової, організаційної і економічної бази, яка б забезпечувала збереження права на пенсію. Тип пенсійної системи визначається суспільно-політичною ситуацією країни, ефективністю економіки та національними особливостями.

В другому розділі “Економічні проблеми і соціальні особливості державного пенсійного страхування в Україні” досліджується історія розвитку і становлення сучасної пенсійної системи.

У дисертації доведено, що діюча в Україні солідарна система пенсійного забезпечення є пережитково соціалістичною, що заснована на солідарно-розподільчих принципах та не може відповідати умовам ринкових відносин і тому потребує принципових змін, які зробили б її адекватною умовам перехідного періоду до ринкової економіки.

Демографічні тенденції старіння населення викликають збільшення навантаження пенсійної системи на працююче населення. Чисельність пенсіонерів в Україні становить біля 30% чисельності постійного населення. Одним з варіантів розв'язання цієї проблеми є встановлення обмеження на одночасне отримання пенсії і заробітної плати працюючими пенсіонерами. Але високий рівень навантаження на суспільство зумовлений ще й низьким рівнем народжуваності, який не забезпечує простого заміщення поколінь; дається взнаки також високий рівень смертності населення працездатного віку та негативна вікова структура сальдо зовнішньої міграції. Крім демографічних чинників та рівня зайнятості в країні, низьке співвідношення між економічно активним населенням і пенсіонерами також викликане встановленням низького віку виходу на пенсію.

Низький пенсійний вік і великий об'єм тіньового сектора, який не охоплюється офіційною звітністю, зумовлює зростання державних витрат у ВВП на підтримку людей похилого віку. Зростання рівня витрат на соціальне забезпечення має негативні наслідки: стримує зростання заробітної плати, створює труднощі для державної бюджетної політики, обмежує капіталовкладення в економіку. Високий рівень соціальних витрат в Україні вже досягнув економічної і соціальної межі, тому підвищення тарифів страхових внесків, як один з можливих шляхів подолання кризи у пенсійній системі, зможе привести тільки до зростання вартості робочої сили, безробіття і обмеження можливостей для розвитку економіки та ще більшого розширення тіньового сектору через зростання несплати внесків.

Встановлення раннього віку виходу на пенсію шкодить не тільки пенсійній системі, але й працівникам, тому що в цих умовах велика частина населення зберігає свою працездатність, але значно втрачає конкурентноздатність на ринку праці. У роботі доведено, що низький вік виходу на пенсію (менша тривалість активного віку у жінок (до 55 років), ніж у чоловіків (до 60 років)) є наслідком низького рівня економічної активності серед жінок. Тому важливим є не тільки підвищення віку виходу на пенсію, але і встановлення його однаковим для чоловіків і жінок. Це не тільки не обмежить права жінок, але і дозволить за рахунок збільшення тривалості трудового стажу і відрахувань у пенсійний фонд заробити велику за розміром пенсію. Альтернативним варіантом збільшенню пенсійного віку є створення умов для продовження трудової діяльності шляхом підвищення розміру пенсії у разі більш пізнього виходу на неї.

Для вирішення проблеми випереджаючого зростання чисельності одержувачів пенсії в зв'язку з особливими умовами праці, за вислугу років, що надає можливість більш раннього виходу на пенсію без сплати додаткових страхових внесків, потребує перегляду національне законодавство з пенсійного забезпечення, оскільки ця проблема викликана не стільки демографічними чинниками, а значною мірою недосконалістю законодавства.

Низький рівень життя пенсіонерів - це зараз найбільш гостра проблема пенсійного забезпечення. Середня пенсія не досягає половини, а мінімальна не перевищує третини середньої заробітної плати. Для вирішення проблеми бідності основна частина населення пенсійного віку використовує всі можливості для трудової діяльності (одні - як наймані працівники в зареєстрованому секторі або в тіньовій економіці, інші - в особистому підсобному господарстві). Матеріальне положення пенсіонерів, що отримують пенсії на загальних засадах, визначається не стажем роботи, не розміром заробітної плати протягом всього попереднього життя, а можливістю продовжувати трудову діяльність після виходу на пенсію. У той же час соціальну напругу у суспільстві породжують існуючі високі пенсії та щедрі привілеї окремих категорій пенсіонерів, які не можна виправдати ніяким трудовим внеском або особливими заслугами перед народом України, крім наявності великих пільгових умов щодо призначення пенсій без урахування обмежень на її максимальний розмір.

У дисертації досліджено гендерну асиметрію у розмірах пенсії (розмір пенсій жінок знаходиться у межах 75-85% розмірів пенсій чоловіків) та доведено, що вона потребує свого обов’язкового вирішення в існуючій солідарній пенсійній системі.

Дискусійним є питання про механізм обчислення розміру пенсій. У роботі доведено недосконалість існуючого порядку розрахунку розміру пенсії. Найбільш прийнятним способом забезпечення еквівалентності сплачених страхових внесків і одержуваних пенсій є перехід від обчислення пенсій з урахуванням стажу і заробітку перед виходом на пенсію до їхнього розрахунку на основі всієї суми сплачених внесків і середньої очікуваної тривалості життя.

Незважаючи на те, що державою робляться спроби підвищити купівельну здатність пенсійних виплат, падіння реальної грошової вартості наявних пенсій не може бути легко компенсовано. Значне підвищення пенсій приведе до відчутного збільшення витрат, які і так вельми відчутні через широкий спектр пільг, що надаються одержувачам діючою солідарною пенсійною системою. Збільшення витрат ляже важким тягарем на працівників і роботодавців через стягнення з їх доходів коштів у соціальну сферу, що автоматично приведе до таких негативних наслідків, як зниження рівня життя працюючого населення, підвищення вартості виробництва, і, таким чином, сприятиме зростанню цін.

Розглядаючи варіанти пенсійної реформи, перевагу слід надати поступовому реформуванню як найбільш ефективному. У такому переході відбувається тимчасове співіснування старої та нової пенсійних систем. При цьому працівники виплачують внески на накопичувальні персональні рахунки, одночасно роблячи відрахування в розподільчу систему. Це дає можливість державі здійснювати в перші роки реформи виплати з розподільчої системи без залучення додаткових коштів з бюджету. Крім того, при поступовому переході розширюються можливості управління активами і пасивами пенсійної системи, що дозволяє скоротити довготривалу потребу в бюджетному фінансуванні перехідного процесу. Поступова трансформація пенсійної системи повинна бути організована таким чином, щоб уникнути постійного відтворювання відносин солідарності, коли кожне покоління, що брало участь у старій системі, отримує відшкодування, відповідне своєму внеску. У подібному режимі поступова реформа пенсійної системи має шанс затягнутися на неозорий час.

Процес реформування пенсійної системи буде ефективним тільки тоді, коли люди будуть мати достатню інформованість про його необхідність, знати про механізми формування пенсій за накопичувальним принципом та довіряти державі. А це вимагає від держави проведення величезної підготовчої і роз’яснювальної роботи.

Необхідність впровадження накопичувальної системи очевидна, але повна зміна традиційної пенсійної системи на накопичувальну є нереальною через величезні первинні витрати, нерозвиненість ринків капіталу і праці. Зроблений в роботі аналіз методів і практики функціонування накопичувальних пенсійних систем підтверджує її економічну ефективність, але й доводить соціальну недосконалість. Проведені дослідження підтверджують, що найкращим чином забезпечити соціальні гарантії, фінансову стабільність та гідний рівень життя людей похилого віку на засадах соціальної справедливості, гармонізації відносин між поколіннями і економічного зростання змогла б багаторівнева пенсійна система, яка складалася б з трьох рівнів захисту населення - солідарного (перший рівень), обов’язкового накопичувального (другий рівень) та додаткового або добровільного накопичувального (третій рівень). Реформована солідарна складова враховуватиме інтереси малозабезпечених верств населення, а накопичувальна - стимулюватиме до пенсійних заощаджень усіх громадян, особливо з більш високими доходами.

У третьому розділі “Соціально-економічні наслідки застосування накопичуваного рівня у пенсійній системі України” розглядаються соціальні наслідки реформування системи пенсійного забезпечення шляхом впровадження накопичувального рівня пенсійної системи. Представлено аналіз впливу основних чинників, що визначають особливості положення чоловіків і жінок в сфері зайнятості на ринку праці, гендерних стереотипів, прийнятих в нашому суспільстві, на пенсійне забезпечення різних соціально-демографічних груп населення. Аналізуючи питання про те, чи достатнім буде розмір пенсії у накопичувальній системі, автором проведено ряд розрахунків. Для оцінки дослідження диференціації пенсійних виплат для різних соціально-демографічних груп населення методом математичного моделювання була розроблена модель, яка дозволяє оцінити вплив суспільно-корисних і вимушених перерв в трудовій діяльності, а також існуючої асиметрії в сфері зайнятості на пенсійні виплати.

У зв’язку з тим, що принциповим моментом накопичувальної пенсійної системи є те, що розмір накопичень та виплат працівника щільно пов’язаний з величиною його пенсійних внесків (історією заробітної плати, яка диференціюється за: ознакою статі, рівнем освіти, успішністю заробітної кар’єри) та з часом їх здійснення, можлива диференціація страхового стажу формувалася з урахуванням: максимально можливого трудового стажу, тривалість якого у наших розрахунках дорівнює 43 рокам для чоловіків (від 17 до 60 років) і 38 рокам для жінок (від 17 до 55 років); тривалості навчання в різних навчальних закладах (середня школа, технікум, вища освіта (інститут), аспірантура); використання відпустки з догляду за дитиною, з урахуванням інтергенетичного інтервалу між послідовним народженням дітей (одна дитина, дві дитини, три дитини); служби в армії (дворічна строкова служба юнаків у віці з 18 до 20 років).

Протягом суспільно-корисних та вимушених перерв у трудовій діяльності людина не працює і, отже, не отримує заробітну плату і не робить пенсійних внесків.

При проведенні розрахунків сум накопичень та виплат передбачалось, що вік виходу на пенсію для жінок становитиме 55 та 60 років, а для чоловіків залишиться без змін і складатиме 60 років. Усі розрахунки проводилися на прикладі однієї вікової когорти, весь трудовий шлях якої буде проходити в період функціонування накопичувальної системи, тобто на прикладі тих, хто вступить в трудову діяльність після початку пенсійної реформи.

Процес визначення розміру пенсії для кожного учасника розглядався як соціально-економічний, що складається з двох незалежних стадій: накопичення коштів на іменному пенсійному рахунку та пенсійних виплат з пенсійного рахунку з урахуванням середньої тривалості життя після виходу на пенсію.

У роботі виявлено, що перерви, пов’язані з отриманням освіти, можуть знизити пенсійні накопичення працівника таким чином: навчання в технікумі - на 3-6%, в інституті - на 8-14%, в інституті і аспірантурі - на 13-21%. Доведено, що дворічна термінова служба в армії у віці з 18 до 20 років знижує розмір пенсійних накопичень чоловіків на 4-7%.

При проведенні порівняльного аналізу пенсійних накопичень чоловіка і жінки, які мають однаковий рівень освіти, з урахуванням того, що жінка має дитину і повністю використала відпустку з догляду за нею, її пенсійні накопичення становитимуть 47-63% накопичень чоловіка (незалежно від того, є у нього дитина чи ні). Якщо жінка має двох дітей і використала дві відпустки, то її пенсійні накопичення будуть становити 39-52%, якщо трьох дітей, то - 36-48%.

Розраховано, що перерви в трудовій діяльності, пов'язані з необхідністю догляду за малою дитиною, на відміну від перерв, пов'язаних з підвищенням рівня освіти працівника, не тільки не сприяють збільшенню заробітної плати або кар'єрному зростанню, а навпаки, є чинником, стримуючим їх зростання. Відповідно до розрахунків, це означає, що жінки-матері практично не мають шансів ні при якому рівні освіти забезпечити себе пенсійними накопиченнями, які будуть дорівнювати пенсійним накопиченням чоловіків, навіть якщо у чоловіків найнижчий рівень освіти з тих, що розглядалися (в межах середньої школи), і, мають песимістичну траекторію зростання заробітної плати протягом життя.

Загалом можна дійти до висновку, що відмінності у співвідношеннях пенсійних накопичень чоловіків і жінок зумовлені:

-

-

-

У дисертації робиться висновок, що різниця у 10 років між середньою тривалістю життя у чоловіків та жінок, що обумовлена фактором смерті, приводить до того, що розміри пенсій у чоловіків і жінок будуть розрізнюватися ще більше, ніж сума накопичень (розмір пенсії жінки буде менше за третину пенсії чоловіка).

На рис. 1 відображено розміри пенсії жінок (вік виходу на пенсію 55 та 60 років) та чоловіків (вік виходу на пенсію 60 років), якщо вони матимуть вищу освіту та одну дитину - за умов різного прогнозу зростання заробітної плати.

Рис. 1 Розміри пенсії жінок та чоловіків за умов різного прогнозу, вищої освіти та однієї дитини.

При порівнянні майбутнього розміру пенсії і середньої заробітної плати, доходимо до висновку, що тільки за умов очікуваного і оптимістичного прогнозу жінки, що мають вищу освіту, зможуть отримувати пенсію, яка буде складати 50-60% заробітної плати. Інші приречені побиратися.

Різниця у рівнях середньої заробітної плати, яка використовується при нарахуванні пенсії, обумовлює тенденцію наростання диспропорції у розмірах пенсійних виплат чоловіків та жінок.

Розрахунки свідчать, що збільшення на п'ять років віку виходу жінок на пенсію збільшує розмір їх пенсії на 31-38 % в залежності від рівня їх освіти і кількості дітей, але у зв’язку з різницею у заробітній платі чоловіків та жінок протягом їх трудового життя та більшою тривалістю життя жінок після виходу на пенсію, розмір їх пенсії буде майже у чотири рази меншим ніж у чоловіків.

Проведені розрахунки досить красномовно показують різну спрямованість пенсійної реформи, з одного боку, і заходів демографічної, освітньої і оборонної політики - з іншого. Міра їх неузгодженості настільки велика, що ігнорувати її не можна. У дисертації робиться висновок про неможливість самостійного існування накопичувальної системи пенсійного забезпечення. Пенсійна система повинна бути побудована таким чином, щоб робітник, який має суспільно-корисні та вимушені перерви, що не пов’язані зі сплатою страхових внесків, але дають право на пенсію (навчання, догляд за дитиною та ін.), був соціально захищеним від низького розміру пенсії у майбутньому. У випадках призначення пенсій з урахуванням цих обставин витрати на їхню виплату могли б відшкодовуватися за рахунок коштів державного бюджету.

Реформа системи пенсійного забезпечення – це досить тривалий процес, успіх якого визначається не лише правильним вибором основних напрямків і принципів проведення реформи, але й системою заходів, що підтримують цей процес у потрібних рамках. Одним з таких заходів є періодичне актуарне оцінювання, у тому числі розрахунок пенсійних тарифів і резервів з урахуванням тривалості життя пенсіонера, що покликане забезпечити стабілізацію фінансового положення пенсійної системи в перехідний період. Відсутність актуарної статистики і недостатність інформації стосовно даних, що необхідні для визначення майбутнього розміру пенсії, не дають можливості провести більш точний і певний розрахунок.

У країнах з давніми традиціями особистого страхування для розрахунку тарифів користуються актуарними таблицями смертності, складеними за даними страхових компаній і пенсійних фондів про кількість застрахованих, вмерлих за віком, роком народження та ін.

У висновках підведені основні підсумки дослідження, а також сформульовано основні результати.

ВИСНОВКИ

1. Проведений аналіз показав, що ідеальної моделі пенсійної системи не існує, але функціонування пенсійної системи, яка заснована на накопичувальному принципі, в порівнянні з розподільчою системою у період трансформаційної економіки має ряд переваг, тому що вона не залежить від проблем демографічного плану, які загрожують функціонуванню розподільних систем у всьому світі, та дає можливість ефективно використовувати кошти, що акумулюються, для потреб економічного розвитку, забезпечує диференціацію розмірів пенсій людини в залежності від суми накопичень і ефективного інвестування її заощаджень.

2. Досвід реформування пенсійних систем більшості країн з перехідною економікою показує, що повний перехід від солідарної до накопичувальної пенсійної системи є доволі важким через величезні витрати, нерозвиненість ринків капіталу і праці, тому більшість з них віддали перевагу запровадженню багаторівневої пенсійної системи, яка менш ризикована, але і менш перспективна.

3. У зв’язку з тим, що централізовано керована економіка передбачала директивний підхід з боку держави до розв'язання соціальних проблем, результатом реалізації принципу прямих і непрямих державних субсидій стала діюча в Україні солідарна пенсійна система, яка обходиться державі все дорожче, перешкоджає розвитку виробництва, не відповідає стану ринкових відносин і сучасним вимогам суспільства, тобто знаходиться у кризовому стані і тому потребує принципових змін.

4. Порівняльний аналіз можливих варіантів реформування пенсійної системи дозволив зробити висновок, що з метою збереження розвинених соціальних відносин - найважливішої умови для успішного перетворення економіки - реформа пенсійної системи повинна здійснюватися поступово і на довготривалій основі. При цьому найбільш ефективним буде шлях, при якому обидві системи будуть функціонувати одночасно, що дозволить поширити можливості управління активами пенсійної системи та постійно зменшувати бюджетне фінансування перехідного періоду.

5. У зв’язку з низьким рівнем заробітної плати в Україні зберігається низький рівень пенсійного забезпечення: розмір пенсії не відповідає трудовому внеску людини незалежно від методу його розрахунку, тому процес реформування пенсійної системи неможливий без кардинального реформування системи оплати праці.

6. Оскільки накопичувальна пенсійна система характеризується великою тривалістю у часі, що пов’язане з певними ризиками, держава повинна проводити широку інформаційну та роз'яснювальну роботу серед населення, а також створити відповідні установи, які б забезпечили надійне зберігання і ефективне використання коштів в інвестиційній діяльності та гарантували їх виплати у майбутньому.

7. Виявлено основні економічні та соціально-демографічні проблеми функціонування пенсійних систем в умовах перехідної економіки, які доводять доцільність та необхідність проведення пенсійної реформи: дуже низький рівень пенсійного забезпечення, високе значення показника демографічного навантаження, значна різниця у розмірах пенсій, що обумовлена відповідною різницею в оплаті праці чоловіків та жінок, та подальше ослаблення зв'язку розміру пенсії з трудовим внеском пенсіонерів, існування щедрих привілеїв та високих пенсій для окремих категорій працівників, встановлення раннього строку виходу на пенсію, його дискримінаційний характер за статевою ознакою та ін.

8. Розроблена в дисертації економіко-математична модель встановлює залежність сум накопичень та розмірів пенсій від тривалості трудового стажу, рівня освіти, наявності нестрахових періодів у стажі (догляд за дитиною, служба в армії), сценарію кар’єрного зростання, очікуваної тривалості життя після виходу на пенсію окремо для чоловіків та жінок, прогнозує наслідки реформування пенсійного забезпечення шляхом запровадження накопичувального рівня пенсійної системи та надає підґрунтя для цілеспрямованого формалізованого аналізу пенсійного забезпечення з кількісною оцінкою впливу окремих факторів для визначення найбільш ефективних напрямів реформування пенсійної системи.

9. Доведено, що існуючі гендерні проблеми (різниця у рівнях заробітної плати, використання жінками відпустки з догляду за дитиною, встановлення більш раннього віку виходу на пенсію для жінок), які не мають істотного впливу на існування солідарної системи, у зв’язку з тим, що механізм роботи накопичувальної системи пенсійного забезпечення дещо обмежує права жінок, не зможуть знайти свого вирішення, тому повна заміна існуючої пенсійної системи на накопичувальну може привести до ще більшого погіршення рівня життя жінок-пенсіонерів.

10. Проведені дослідження довели, що найбільш прийнятною для сучасного економічного стану України є багаторівнева пенсійна система, яка повинна складатися з трьох рівнів: обов’язкового солідарного, обов’язкового накопичувального та добровільного накопичувального, тому що діюча солідарна система вичерпала свої можливості, а накопичувальна не повною мірою враховує всі соціальні та економічні показники.

11. У зв’язку з тим, що параметри фінансового ринку (рівень доходу, темпи інфляції та ін.) дуже важко піддаються прогнозу в умовах трансформації економіки, доведено доцільність використання схем з встановленими (фіксованими) розмірами внесків при запровадженні накопичувального рівня пенсійної системі.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ НАУКОВИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у фахових наукових виданнях

1. Діденко Ю.Ю. Про приватне пенсійне забезпечення // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Економічна серія. – Харків. – 2001. – №508. – С. 167-171. - 0,5 д.а.

2. Діденко Ю.Ю. Основні варіанти пенсійної реформи // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Економічна серія. – Харків. – 2001. – №530. – С. 27-30. - 0,3 д.а.

3 Диденко Ю.Ю. Сравнительная характеристика методов определения размера пенсии (на примере Украины и Болгарии) // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Економічна серія. – Харків. – 2002. – №564. – С. 258-261. - 0,3 д.а.

4. Діденко Ю. Ю. Соціально-економічні особливості реформування та умови розвитку накопичувального пенсійного страхування в Україні // Социальная экономика. – Харьков. – 2002. - №4. – С. 64-72. - 0,8 д.а.

Інші роботи

5. Диденко Ю.Ю. Теоретические аспекты построения новой модели пенсионного обеспечения // Труди Всеукраїнської наукової конференції студентів та