ТЕРНОПІЛЬСЬКА АКАДЕМІЯ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА

ГАРАСИМ АДРІАН ПЕТРОВИЧ

УДК 338.45:637.1

ФОРМУВАННЯ І ЕФЕКТИВНІСТЬ ІНТЕГРОВАНИХ

ВИРОБНИЦТВ В МОЛОКОПРОДУКТОВОМУ

ПІДКОМПЛЕКСІ АПК

Спеціальність 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ТЕРНОПІЛЬ - 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті регіональних досліджень НАН України.

Науковий керівник: доктор географічних наук, професор

Іванух Роман Андрійович,

Інститут регіональних досліджень НАН України,

головний науковий співробітник.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Дудар Тарас Григорович,

Тернопільська академія народного господарства,

завідувач кафедри аграрного менеджменту і права;

кандидат економічних наук, доцент

Микитюк Валерій Мар'янович,

Державний агроекологічний університет (м.Житомир),

завідувач кафедри аналізу і статистики, проректор з

навчальної роботи.

Провідна установа: Інститут аграрної економіки УААН, відділ підприємництва (м.Київ)

Захист відбудеться “ 6 ” березня 2003 р. о 1100 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 58.082.01 у Тернопільській академії народного господарства за адресою: 46004,

м. Тернопіль, вул. Львівська, 11, аудиторія 1219.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Тернопільської академії народного господарства за адресою: 46004, м. Тернопіль, вул. Львівська, 11.

Автореферат розісланий “ 3 ” лютого 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор економічних наук, професор Штефанич Д.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Молоко і молокопродукти є найбільш популярними та доступними для населення продуктами харчування тваринного походження, які споживаються як безпосередньо, так і як додатки до різноманітних страв і напоїв. Від рівня споживання молока значною мірою залежить здоров'я нації, особливо у такій країні, як Україна, де склалися відповідні традиції в харчуванні населення, у структурі раціону якого вагому частку займають молокопродукти та молоко.

Існує дуже тісний взаємний зв'язок між виробництвом і переробкою молока, оскільки значна його частина доходить до споживача в переробленому вигляді, а переробна промисловість є головним споживачем безпосередньо молока як сировини. Однак ефективність цього зв'язку залежить від оптимальності та паритетності взаємовідносин між виробниками і переробниками, чого, на жаль, сьогодні не спостерігається.

Необхідність удосконалення економічних взаємовідносин між підприємствами-виробниками і підприємствами-переробниками молока зумовлюється зростаючою неадекватністю цих взаємовідносин, диспаритетом у цінах на молоко як сировину і молочну продукцію, вироблену з цього молока, і, як наслідок, тенденцією до згортання виробництва продукції через зниження продуктивності корів і зменшення їх поголів'я. Сьогодні ситуація є настільки критичною, що молочне скотарство в Україні опинилось під загрозою повного занепаду. Вагомою причиною є насамперед те, що великі промислові переробні підприємства недостатньо компенсують затрати виробників молока.

Проблемою вдосконалення економічних взаємовідносин між підприємствами АПК займалося багато вчених-економістів, серед яких В.Андрійчук, П.Гайдуцький, М.Долішній, Т.Дудар, Р.Іванух, О.Крисальний, Л.Маланчук, М.Малік, П.Саблук, Г.Черевко, О.Шпичак та ін. У їх працях розглядаються різні аспекти розвитку інтеграції в окремих галузях і сферах агропромислового комплексу. Більшості проведених досліджень властивий традиційний підхід до їх вирішення. Крім того, окремі питання агропромислової інтеграції залишились недостатньо дослідженими, а саме: зміст економічної категорії “інтеграція”; розвиток договірних відносин у системі інтегрованих структур; можливості вдосконалення змісту і структури договорів; розвиток і вдосконалення організаційних форм агропромислової інтеграції; методика соціально-економічної оцінки ефективності інтегративних процесів тощо. Сьогоднішня ситуація в молокопродуктовому підкомплексі, яка опосередковується ринком молока та молочної продукції, вимагає нових підходів до вирішення вказаної проблеми через розвиток взаємовигідних ринкових принципів агропромислової інтеграції в цьому секторі економіки, вивчення закордонного та кращого вітчизняного досвіду, їх узагальнення і подальше розповсюдження. Усе це обумовлює значну народногосподарську важливість і актуальність досліджень з даної теми.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження затверджена вченою радою Інституту регіональних досліджень НАН України у 1999 р. і є складовою держбюджетної тематики відділу соціально-економічної політики та територіального управління. Дослідження здійснювалося відповідно до плану і програми за темою “Теоретичні основи регіональної політики” (номер державної реєстрації 0197U002572) і “Механізм реалізації регіональної політики в умовах формування національної економіки” (номер державної реєстрації 0100U002572).

Автором у зазначеному дослідженні розроблено схему класифікації видів агропромислових формувань, методику визначення економічної ефективності виробництва, економіко-математичну модель оптимізації параметрів сировинної зони інтегрованих формувань.

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає в розробці рекомендацій з питань подальшого розвитку та підвищення економічної ефективності агропромислової інтеграції в молокопродуктовому підкомплексі АПК.

Для досягнення цієї мети було передбачено вирішення комплексу взаємозв'язаних завдань, головними з яких є:

·

· обґрунтування ролі агропромислової інтеграції у вирішенні проблеми стабілізації ринку сільськогосподарської продукції;

·

·

· розробка логічної схеми здійснення економічного аналізу переробки молока в АПК та блочної системи показників впливу зовнішніх чинників на ефективність цього процесу;

· складання економіко-математичної моделі оптимізації параметрів сировинної зони інтегрованого формування в молокопродуктовому підкомплексі АПК.

Об'єктом дослідження є процеси агропромислового інтегрування у молокопродуктовому підкомплексі АПК.

Предмет дослідження – сукупність проблем, умов і чинників, які спричиняють об'єктивну необхідність формування інтегрованих виробництв в молокопродуктовому підкомплексі АПК у сучасній ринковій економіці та забезпечують їх ефективність.

Методи дослідження. Теоретичною й методологічною основою проведених досліджень є положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених з питань розвитку агропромислової інтеграції. У процесі дослідження використано методи, прийняті в дослідженнях економічного спрямування: статистико-економічний – для опрацювання масиву статистичних та емпіричних даних; монографічний – для детального вивчення окремих елементів досліджуваного явища на прикладі конкретних об'єктів; графічний – для наочної ілюстрації досліджуваних явищ, процесів і закономірностей; економіко-математичний, математичного моделювання і розрахунково-конструктивний – при вивченні можливостей оптимізації сировинної зони інтегрованого молокопродуктового формування; аналізу і синтезу, порівнянь, метод єдності історичного і логічного в економічних дослідженнях – для вивчення наявного досвіду агропромислової інтеграції в молокопродуктовому підкомплексі АПК різних країн та виявлення можливостей застосування окремих позитивних його елементів в Україні; метод експертних оцінок, системно-діагностичного, структурно-логічного аналізу – для дослідження процесів агропромислової інтеграції в молокопродуктовому підкомплексі АПК та системи економічних взаємовідносин у ньому і можливостей їх вдосконалення на прикладі молокопродуктового підкомплексу АПК Львівської області.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

·

· доповнено розуміння сутності мети і завдання агропромислової інтеграції в молокопродуктовому підкомплексі АПК, які полягають у поєднанні економічних інтересів сільськогосподарських товаровиробників та підприємств промислової переробки сільськогосподарської сировини, спрямованих на високий кінцевий результат, а також скоординовану діяльність різних господарсько-правових структур, які беруть участь в організаційно-технологічному циклі виробництва певних видів готової до споживання продукції;

· дістало подальший розвиток визначення ролі агропромислової інтеграції у стабілізації сільськогосподарського ринку, яка полягає у компенсації та істотному зменшенні ринкового ризику, зростанні гарантій збуту та одержання доходів, заміні суто ринкових відносин керованими і регульованими;

· розроблено єдину схему класифікації видів агропромислової інтеграції, яка, на відміну від багатьох існуючих, має комплексний характер, та обґрунтовано доцільність контрактного типу агропромислової інтеграції в молокопродуктовому підкомплексі АПК як найбільш прийнятного для умов України;

· запропоновано авторську методику визначення ефективності виробництва в агропромислових інтегрованих формуваннях, яка ґрунтується на засадах фінансово-витратного аналізу та порівняння можливих і реально досягнутих результатів згідно з розробленим “деревом чинників”, що вигідно відрізняє її від традиційної методики, яка грунтується на простому порівнянні ефекту із затратами;

· удосконалено схему економічного аналізу ефективності переробки молока в АПК, яка включає підготовчий, аналітичний та узагальнюючий етапи на відміну від існуючих схем, які практично зводяться лише до аналітичного етапу;

· розроблено блочну систему показників впливу зовнішніх чинників на ефективність переробки молока, які можуть бути складовими елементами системи управління якістю та ефективністю переробки молока в рамках агропромислової інтеграції;

· запропоновано економіко-математичну модель оптимізації сировинної зони молокопродуктового інтегрованого формування, вирішення якої дозволяє значно зменшити непродуктивні затрати на нераціональні перевезення та скоротити кількість партнерів по інтеграції.

Практичне значення одержаних результатів. Результати проведеного дослідження є науковою основою для вирішення організаційно-виробничих проблем удосконалення агропромислової інтеграції в молокопродуктовому підкомплексі АПК Львівської області, зокрема, через застосування запропонованого типу контрактної системи, вдосконалення системи договірних взаємовідносин і цінового механізму їх реалізації, створення аграрно-промислово-фінансових груп у молокопродуктовому підкомплексі АПК. Результати застосування економіко-математичної моделі оптимізації сировинної зони молокопродуктового підкомплексу дозволяють значно підвищити ефективність його функціонування за рахунок скорочення витрат на перевезення сировини та забезпечать її своєчасну переробку. Рекомендації автора щодо подальшого розвитку і підвищення ефективності агропромислової інтеграції в молокопродуктовому підкомплексі Львівської області прийняті до використання Головним управлінням сільського господарства і продовольства Львівської області (довідка № 01-16/243 від 28 травня 2002 р.), Управлінням сільського господарства і продовольства Жовківського району Львівської області (довідка № 03-15/1105 від 12 листопада 2002 р.), Управлінням сільського господарства і продовольства Яворівського району Львівської області (довідка № 279 від 20 листопада 2002 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація – самостійна наукова праця. Усі викладені в ній наукові результати дисертантом отримані особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використано лише ті ідеї і положення, що є результатом особистої праці здобувача. Конкретний внесок дисертанта у ці праці вказаний у переліку основних публікацій за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації і результати проведених досліджень доповідались і одержали схвалення на міжнародних науково-практичних конференціях та конгресах “Проблеми природокористування Карпатського регіону” ( м. Коломия, 2000 р.), “Актуальні проблеми розвитку сучасної зооветеринарної школи у Львові” (м. Львів, 2001 р.), “Аграрна освіта і наука на початку третього тисячоліття” (м.Львів-Дубляни, 2001 р.), “Сучасні аспекти розвитку агробізнесу” (м.Варшава-Познань-Бялисток, 2001 р.), “Еколого-економічні проблеми розвитку АПК” (м.Львів-Дубляни,

2002 р.).

Публікації. Результати проведених дисертаційних досліджень опубліковані у 12 працях, з яких 6 – наукові статті у фахових виданнях, 3 – колективні монографії та 3 – тези міжнародних наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій – 15,07 друк. арк. (з них особисто автора – 4,72 друк. арк.), в т.ч. у фахових виданнях – 1,77 друк. арк., з них особисто автора – 1,57 друк. арк.

Обсяг та структура дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, виконана на 173 сторінках комп'ютерного тексту, з них: 160 с. – основний текст, в тому числі 23 таблиці, 13 рисунків; 13 с. – список використаних джерел, що містить 145 позицій; 3 додатки на 22 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі - “ Теоретичні і методичні основи дослідження ” – викладено суть та об'єктивну необхідність агропромислової інтеграції, її види і порядок організації агропромислових формувань, представлено результати вивчення зарубіжного досвіду агропромислової інтеграції, обґрунтовано методику визначення ефективності виробництва в інтегрованих агропромислових формуваннях.

Передумовою забезпечення пропорційності і виробничої збалансованості в АПК є повне досягнення взаємних потреб промисловості і сільського господарства у виробленій ними продукції.

Агропромисловий комплекс кожного конкретного регіону (області, району) є об'єктивним результатом відповідних цілеспрямованих процесів агропромислової інтеграції, суть якої полягає в тому, що в міру розвитку виробничих сил і подальшого поглиблення суспільного поділу праці відбувається формування, а точніше – обособлення окремих галузей і видів діяльності, тісно пов'язаних з виробництвом сільськогосподарської продукції, її зберіганням, транспортуванням, переробкою та реалізацією, а також з виготовленням необхідних знарядь праці і матеріалів для забезпечення безпосередньо самого сільськогосподарського виробництва на основі впровадження новітніх технологій, прийомів і методів.

Говорячи про інтеграцію, слід мати на увазі процес об'єднання пов'язаних у технологічному ланцюгу підприємств різних галузей агропромислового комплексу, які забезпечують послідовну реалізацію технологічного процесу виготовлення кінцевого споживчого продукту, що забезпечує високий синергічний ефект від свого функціонування як системи.

У роботі підкреслюється, що синергічний ефект в агропромисловому інтегрованому формуванні обумовлюється істотним зменшенням втрат продукції за рахунок мінімізації розриву в часі між її одержанням і промисловою переробкою; збільшенням обсягу виробництва кінцевої продукції за рахунок утилізації відходів та поглибленого використання нестандартної (вторинної) продукції; скороченням витрат на транспортування продукції до місць переробки і на зустрічне завезення продовольчих товарів; раціональнішим розподілом одержуваних прибутків і зниженням податкового тиску.

За напрямами діяльності найбільш характерною для агропромислового комплексу України є інтеграція сільського господарства з переробною промисловістю та іншими галузями, а також інтеграція з наукою з метою створення умов для прискореного впровадження досягнень науково-технічного прогресу в агропромислове виробництво.

Напрям інтеграції визначається внутрішнім змістом інтеграційних процесів, їх предметною стороною. Вертикальна за напрямом інтеграція може бути виробничою, маркетинговою та комплексною. Горизонтальна інтеграція за змістом може мати виробничу, фінансово-кредитну, освітньо-консультативну та соціальну спрямованість (рис. 1).

Рис.1. Види агропромислової інтеграції.

З погляду організації ринкового середовища вирішальне значення має маркетингова інтеграція. Проте її обов'язковою передумовою є виробнича вертикальна інтеграція, яка в Україні має давні традиції.

Автор вважає, що раціональна побудова продуктових ринків і нормалізація пропорцій міжгалузевого обміну досягаються на основі вертикальної виробничо-маркетингової інтеграції. Вона може здійснюватися як контрактна інтеграція підприємств сировинної зони та як повна інтеграція на базі одного підприємства. Місцеві адміністрації районів, на території яких розміщені переробні підприємства з близькими до розмірів району сировинними зонами, можуть ініціювати даний напрям аграрної реформи. Функції інтегратора, координатора роботи технологічного ланцюга повинно взяти на себе переробне підприємство. Залежно від виду сировини та кінцевої продукції слід вирішити питання про створення власної дрібнооптової та роздрібної торговельної мережі не тільки на території району, а й у всіх місцях масового попиту. У межах контрактної інтеграції необхідно ліквідувати й диспропорції в доходності сільськогосподарських, переробних і торговельних ланок. Це питання вирішується за допомогою відповідних економічних інструментів, орієнтованих на розподіл кінцевих результатів агропромислово-торговельного ланцюга.

До основних організаційних форм агропромислового виробництва, що дістали розвиток у нашій країні вже сьогодні, належать агропромислові комбінати, агропромислові об'єднання, агрофірми, агроконсорціуми.

В останні роки набула деякого поширення така регіональна організаційна форма агропромислової інтеграції, як агропромислова асоціація з виробництва, переробки і реалізації молока та молокопродуктів.

Світова практика не ставить і не дає відповіді на питання щодо порівняльних переваг тієї чи іншої форми або напряму інтеграції безвідносно до конкретних умов. Кожна країна вибирає такі види, напрями та форми, які відповідають її особливостям.

З цього погляду для умов України слід визнати малопридатними великі потужні елементи ринкової інфраструктури типу оптових ринків (аукціонів), зокрема, створюваних на інтеграційній основі. Вони мало відповідають національним господарським традиціям і надто дорогі. Серед вітчизняних сільськогосподарських виробників сильні тенденції прямих зв'язків з переробними, заготівельними та торговельними підприємствами. За низької платоспроможності населення ринкові посередники неминуче підвищать ціну реалізації, а отже, й зменшать обсяг купівлі, тобто споживання товару. Особливо це стосується дорогих елементів ринкової інфраструктури – аукціонів та оптових ринків.

Реальна економічна ситуація дає підстави надати перевагу малоресурсним різновидам маркетингової інтеграції. До таких належить фірмова торгівля сільськогосподарських підприємств кінцевою продукцією агропромислового комплексу. Це ставить їх в умови реального ринкового середовища, біполяризує ринок, робить конкуренцію реальним чинником економічного буття. Водночас фірмова торгівля дозволяє товаровиробникам значною мірою послабити залежність від банків, поліпшити своє важке економічне становище. Виграє від фірмової торгівлі й споживач, оскільки продукція може реалізуватися з меншими націнками порівняно з існуючою мережею роздрібної торгівлі чи й взагалі без них.

У другому розділі – “Економічна оцінка ефективності інтеграції в молокопродуктовому підкомплексі АПК” – дано характеристику молокопродуктового підкомплексу АПК Львівської області, досліджено соціально-економічні аспекти і виявлено чинники ефективності інтегративних зв'язків у молокопродуктовому підкомплексі АПК регіону, проаналізовано основні параметри сировинної зони інтегрованого формування в молокопродуктовому підкомплексі АПК Львівської області та можливості їх оптимізації.

У дисертації наголошується, що молокопродуктовий підкомплекс АПК представляє собою об'єктивно існуючу сукупність сільськогосподарського та промислового виробництва, а також сервісних видів діяльності, взаємопов'язаних і зорієнтованих на одержання сільгоспсировини, її промислову переробку та реалізацію кінцевої продукції. Підкомплекс формується завдяки агропромисловій інтеграції за територіальним принципом.

Значення територіального аспекту агропромислової інтеграції підкомплексу полягає в тому, що товарне молочне виробництво диференціюється за природно-економічними зонами та районами.

Як правило, регіональний (обласний) молокопродуктовий підкомплекс АПК формується в межах діючої системи адміністративно-територіального поділу. Проте через особливості розвитку конкретного району, які зумовлені природнокліматичними чинниками, традиціями виробництва і споживання молочної продукції, масштаби і характер інтеграції галузей і виробництв до кожного підкомплексу мають свою специфіку.

Виробничо-технологічна структура молокопродуктового підкомплексу АПК Львівської області показана на рис. 2.

Рис. 2. Регіональна (обласна) молочнопромислова система АПК

Молокопродуктовий підкомплекс АПК в даний час переживає дуже складний період свого розвитку: суттєво зменшилися обсяги виробництва і реалізації таких важливих видів продукції, як молоко, масло тваринне, сири жирні та ін. В першу чергу, необхідно відзначити тенденцію до скорочення поголів'я великої рогатої худоби і поголів'я корів зокрема. Особливо зменшилось поголів'я великої рогатої худоби в сільськогосподарських підприємствах України. У господарствах населення має місце збільшення поголів'я великої рогатої худоби в цілому, особливо корів.

Отримані результати показують, що у Львівській області за досліджуваний період поголів'я великої рогатої худоби зменшилось майже на 50%, але поголів'я корів – лише на 20%. При цьому в господарствах населення поголів'я великої рогатої худоби зросло на 13%, а корів – майже на 40%. Ці темпи є дещо нижчими, ніж в Україні загалом. Це пояснюється тим, що ще десять років тому питома вага великої рогатої худоби, в тому числі корів, в господарствах населення у Львівській області була однією з найвищих в Україні. У господарствах громадського сектора в області за досліджуваний період поголів'я великої рогатої худоби зменшилось на 85%, в тому числі поголів'я корів – на 80%.

Відповідні тенденції склались і в рівні продуктивності молочного стада, що разом із зміною поголів'я відобразилось на тенденціях зміни виробництва молока. В цілому обсяги виробництва молока особливо знизились в колективних сільськогосподарських підприємствах. За досліджуваний період в господарствах Львівської області обсяги виробництва молока загалом зменшились лише на 5%, хоча виробництво молока в сільськогосподарських підприємствах, включаючи фермерські господарства, скоротилось майже на 90%. Водночас в особистих підсобних господарствах населення воно збільшилось майже вдвоє.

Це свідчить про загострення продовольчої проблеми, у вирішенні якої значне місце відводиться суспільному сектору. Власне сільськогосподарські підприємства завдяки своїм масштабам покликані відігравати провідну роль у зростанні обсягів виробництва молока, оскільки дрібні господарства населення не можна вважати перспективним напрямом молочного скотарства через їх нетехнологічність і неможливість механізації. Крім того, дрібногосподарський напрямок молочного скотарства унеможливлює нормальний розвиток міжгосподарської кооперації та агропромислової інтеграції в молокопродуктовому підкомплексі АПК, оскільки в такому випадку значно ускладнюється низка проблем, пов'язаних із заготівлею й транспортуванням молока, системою взаєморозрахунків.

Вагомим чинником занепаду молочної галузі є неадекватні економічні взаємовідносини між виробниками і переробниками молока, наявність монополізму з боку останніх. Тому можна говорити про нехтування дією практично всіх економічних законів у цій галузі.

Приватні господарства у Львівській області виробляють зараз близько 80% молока, а громадські – лише 20%. Проте в структурному плані молокосировина молокопереробних заводів розподіляється відповідно в пропорції 40:60. Орієнтація молокопереробників на постачання переважно з колективних і державних підприємств спричинила низьку завантаженість виробничих потужностей на більшості молокозаводів. У деяких районах молокозаводи припинили своє існування. Подекуди на їх основі створено молокоприймальні пункти, які збирають, охолоджують і постачають молоко молокозаводам сусідніх районів. У більшості випадків система збору молока створюється переробниками і перебуває в їх власності. Як правило, вона погано організована та охоплює обмежену частину адміністративної території.

Центральне місце у системі соціально-економічної ефективності молочного підкомплексу АПК займає маса кінцевого продукту. У структурі кінцевого продукту молочного підкомплексу АПК Львівської області за останні роки різко підвищилась питома вага І сфери, а частка II, III та інфраструктури має тенденцію до зниження.

У роботі доказано, що зниження питомої ваги ІІІ сфери є наслідком недостатньої завантаженості молокопереробних заводів через невпорядкованість економічних взаємовідносин з виробниками і внаслідок цього їх невигідність. У результаті велика кількість молока реалізується у непереробленому вигляді безпосередньо населенню, а не здається на переробку. Важливим напрямом удосконалення структури молокопродуктового підкомплексу АПК є прискорений розвиток галузей III сфери, що дасть змогу збільшити виробництво продукції без збільшення обсягів сільськогосподарської сировини.

Діюча система економічних взаємовідносин у молокопродуктовому підкомплексі АПК вимагає подальшого вдосконалення. Зокрема, в першу чергу необхідно розвивати збалансовані виробничо-економічні зв'язки партнерів через механізм договорів, взаємовигідну цінову політику, акціонування та вдосконалення спільної функціональної системи управління в молокопродуктовому підкомплексі. Ці напрями будуть головними в сучасний період, коли існує перехід до більш інтегрованих виробничо-економічних відносин в агропромисловому комплексі і на ринковій основі.

Одним із чинників, від яких залежить високоефективна робота інтегрованого молокопродуктового підприємства, є вибір постачальників молока. Вибрати оптимальний маршрут завезення молока від виробників до переробників можна через постановку і розв'язання транспортної задачі лінійного програмування. Вирішення такої задачі на матеріалах переробних підприємств Львівської області доводить можливість при різних варіантах розв'язку економити 20% віддалі транспортування і відповідних матеріальних затрат, підвищивши при цьому загальний рівень завантаження потужностей цих підприємств (див. табл.).

Важливо досягти економічної заінтересованості товаровиробників молока і переробного підприємства. При створенні інтегрованого виробництва продуктів харчування також важливо забезпечити оптимальні обсяги виробничої діяльності переробних підприємств. Вони значною мірою визначаються можливими обсягами виробничої діяльності сировинних зон, а також реальними умовами реалізації виробленої продукції. Останні належать до важливих складових розробки моделі регіональних продуктових підкомплексів, у яких попит і пропозиції займають чільне місце. Таким чином, розробка моделей створення і розвитку регіональних продуктових підприємств є важливим засобом гарантування продовольчої безпеки країни.

Таблиця

Прогноз економічної ефективності переробки молока при максимальній завантаженості виробничих потужностей на основі вирішення

економіко-математичної задачі оптимізації сировинної зони

Показник Львівський молокозавод Львівський молококомбінат Разом

1 варіант 2 варіант 1 варіант 2 варіант 1 варіант 2 варіант

Потреба у молоці на 1 зміну, т 150 150 120 120 270 270

Наявність молока у постачальників, т - - - - 232,6 232,6

Завезення молока за оптимальним розв'язком, т 112,6 129,2 120,0 103,4 232,6 232,6

Транспортні затрати, тонно-км 10510,8 11799,9 11816,2 10735,7 22327,0 22535,6

Припадає на 1 т молока, км 93,3 91,3 98,5 103,8 95,9 96,9

Скорочення віддалі перевезень порівняно з фактичною (у розрахунку на 1 т молока), км 20,2 22,2 9,1 3,8 14,4 13,4

Те ж, % 17,8 19,6 8,5 3,5 13,1 12,1

У третьому розділі – “Напрямки розвитку і підвищення ефективності інтеграції у молокопродуктовому підкомплексі АПК”- обґрунтовано і викладено основні раціональні шляхи і напрями вдосконалення системи договірних відносин і взаєморозрахунків, формування цінового механізму в інтегрованому молокопродуктовому виробництві, створення аграрно-промислово-фінансових груп.

На думку дисертанта, в умовах ринкових відносин особлива увага повинна приділятися взаємній економічній зацікавленості і відповідальності у виконанні замовлень і договірних зобов'язань. Отже, система договірних відносин повинна пройти відповідні якісні зміни, оскільки договори контрактації стають провідною формою вираження економічних зв'язків.

Правове регулювання договірних відносин сільськогосподарських підприємств на даний час значно відстає від відносин, які складаються в реальній дійсності і зумовлені переходом до ринкової економіки, виникненням нових форм господарювання на селі. Часто воно регламентується застарілими нормативними актами, має фрагментарний і нестабільний характер, і це спричиняє необхідність суттєвих змін у правовому регулюванні даної сфери суспільних відносин.

В умовах переходу до ринкових відносин і різкого росту темпів економічного життя проявляються госпрозрахункові інтереси підприємств, які потребують господарського співробітництва на взаємовигідній основі: з'являється необхідність збільшення кількості контрактів і партнерів, щоб зробити підприємство мобільним і захищеним від негативних явищ. В умовах ринку контракт є найбільш оптимальною формою нового господарського механізму і виражає свободу волевиявлення партнерів, враховує реальний попит на продукцію у вигляді добровільної згоди іншої сторони укласти угоду, є фундаментом у розвитку кооперації та інтеграції.

Непартнерські взаємовідносини між виробниками сільськогосподарської продукції не були б такими поширеними, якби потерпіла сторона рішучіше відстоювала свої економічні інтереси, в тому числі й через судові органи. Цьому сприяло б також підвищення рівня штрафних санкцій за неправильне визначення кількісних та якісних параметрів закупленої продукції. Санкції повинні бути однаково суворими до обох сторін і передбачати не менш як 10-15-кратне відшкодування спричинених збитків. Однак доцільнішим, на нашу думку, було б створення взаємовигідного механізму економічного стимулювання партнерів за дотримання умов контракту, укладення договорів на тривалий строк.

Останнім часом ведуться роботи з удосконалення системи економічних санкцій. Зокрема, вже передбачені заходи щодо відшкодування збитків, компенсації витрат, розподілу і повернення недоодержаних доходів.

Відшкодування збитку ще не компенсує втрат партнера при невиконанні договірних зобов'язань. Це стосується втраченого прибутку (втраченої вигоди) у зв'язку з недотриманням сторонами виконавчої і технологічної дисципліни. Тому, крім повного відшкодування збитку, передбачається штраф у розмірі втраченого прибутку. Ще більшу дієвість застосування штрафних санкцій мало б, якщо у випадку недотримання умов договору одним з партнерів розмір збитку для другого партнера включав би в себе як безпосередні його втрати, так і втрачений при цьому потенційний прибуток, а крім цього – можливі доходи, які можна було б одержати за рахунок вкладення суми недоодержаного прибутку у вигідний бізнес або хоча б на рахунок у банку у розмірі, що відповідає сумі нарощених відсоткових нарахувань за період невиконання контрагентом договірних зобов'язань.

Найкращого стану економічних взаємовідносин між партнерами у молокопродуктовому підкомплексі АПК можна досягти за умови налагодження системи кооперації і створення багатопрофільних і комплексних молочних інтегральних кооперативів.

Ідеальним є варіант, коли до складу кооперативу входять підприємства сервісно-обслуговуючого профілю діяльності та власні торговельні організації. Хоча це й не обов'язково – між такими підприємствами і молочним кооперативом взаємовідносини можуть будуватись на основі економічно обґрунтованих договорів.

Механізм регулювання економічних відносин з розподілом кінцевих результатів агропромислово-торговельного ланцюга може застосовуватись у разі, коли виробнича вертикальна інтеграція поєднується з маркетинговою, а маркетингові функції покладаються на інтегратора. Завдання полягає насамперед в обґрунтованому визначенні витрат виробництва кожного партнера при його участі в організаційно-технологічному циклі виготовлення різних видів кінцевих продуктів. Тому визначення собівартості виробництва молока у кожного із сільськогосподарських товаровиробників незалежно від їх організаційно-правових форм в інтегрованих системах належить до особливо важливих елементів обґрунтування методики ціноутворення.

У дослідженні підкреслюється, що прибуток між суб'єктами інтегрованої системи у молокопродуктовому підкомплексі можна розподіляти не тільки пропорційно до прямих витрат виробництва. Розподіл прибутку між учасниками спільної діяльності пропорційно сукупній вартості основних виробничих фондів та обігових коштів забезпечує повнішу економічну обґрунтованість і більшу достовірність підходу при формуванні цінового механізму регулювання внутрішніх відносин учасників інтегрованих систем.

Можливості зниження цін містяться і в системі взаємовідносин між виробниками молока і його переробниками у випадках, коли здійснюється інтеграція господарств і заводів-переробників, яка досягається шляхом приватизації останніх з наданням частини акцій сільськогосподарським підприємствам. У цьому випадку агрогосподарства стають співвласниками прибутку, який одержується від реалізації продовольчих товарів. Це також сприяє прибутковості сільськогосподарських підприємств і дозволяє спрямувати частину прибутку на розширення виробництва.

Однією з перспективних ринкових інтегрованих структур в оздоровленні економіки підприємств є промислово-фінансові групи, які були започатковані в промисловості, та їх різновид – аграрно-промислово-фінансові групи (АПФГ) в агропромисловому виробництві. Вимогам сьогодення найбільше відповідає організація АПФГ у формі акціонерного товариства відкритого типу.

ВИСНОВКИ

У дисертації викладені теоретичне узагальнення і нові погляди на розв'язання проблеми формування, розвитку та ефективності інтегрованих виробництв у молокопродуктовому підкомплексі АПК, що проявляється у розробці механізму реалізації рекомендацій щодо підвищення ефективності функціонування інтегрованих молокопродуктових структур на основі оптимізації параметрів їх сировинних зон, вдосконалення системи договірних відносин і взаєморозрахунків у вказаному підкомплексі, формування цінового механізму, створення аграрно-промислово-фінансових груп.

Результати досліджень дають підстави для наступних висновків.

1. Агропромисловий комплекс кожного конкретного регіону (області, району) є об'єктивним результатом цілеспрямованих процесів міжгалузевої інтеграції, суть якої полягає в поглибленні територіальних та організаційно-виробничих взаємозв'язків окремих галузей і видів діяльності, тісно пов'язаних з виробництвом сільськогосподарської продукції, її зберіганням, транспортуванням, переробкою та реалізацією, а також з виготовленням необхідних засобів виробництва для забезпечення безпосередньо аграрного виробництва новітніми технологіями, прийомами і методами господарювання.

2. Суть економічних взаємовідносин в умовах агропромислової інтеграції – конкретне вираження виробничих та економічних зв'язків її учасників, що виникають у процесі здійснення ними різних видів обміну результатами праці, створення матеріально-технічної бази, функціонування спільного виробництва і розподілу одержаних результатів. Усю сукупність прояву інтеграційних взаємовідносин з причин їх виникнення, змісту і мети можна об'єднати в три групи: організаційно-управлінські, виробничо-технологічні і фінансово-економічні.

3. Основним завданням інтеграційних процесів у системі регіонального АПК є забезпечення скоординованої діяльності різних господарсько-правових структур, які беруть участь в організаційно-технологічному циклі виробництва певних видів готової до споживання продукції, спрямовуючи зусилля на економічну та соціальну заінтересованість кожної з них в одержанні високого кінцевого результату, в кращій організації та стабілізації сільськогосподарського ринку.

4. Синергічний ефект в агропромисловому інтегрованому формуванні обумовлюється: істотним зменшенням втрат продукції за рахунок мінімізації розриву в часі між її одержанням і промисловою переробкою; збільшенням обсягу виробництва кінцевої продукції за рахунок утилізації відходів та поглибленого використання нестандартної (вторинної) продукції; скороченням витрат на транспортування продукції до місць переробки і на зустрічне завезення продовольчих товарів, раціональнішим розподілом одержуваних прибутків; зменшенням витрат на маркетингові послуги і зниженням податкового тиску.

5. Молокопродуктовий підкомплекс АПК представляє собою об'єктивно існуючу сукупність сільськогосподарського та промислового виробництва, а також сервісних видів діяльності, взаємопов'язаних та зорієнтованих на виробництво, переробку та реалізацію кінцевої продукції.

6. Договірна (контрактна) форма взаємовідносин між суб'єктами агропромислового комплексу повинна набути широкого застосування, оскільки вона сприяє забезпеченню взаємовигідних інтересів усіх учасників купівлі-продажу сільськогосподарської продукції, посилює їх відповідальність за кінцеві результати агропромислового виробництва.

7. В умовах ринку договірні стосунки є найбільш оптимальною формою господарського механізму і виражають свободу волевиявлення партнерів, враховують реальний попит на продукцію у вигляді добровільної згоди іншої сторони укласти угоду, є фундаментом у розвитку кооперації та інтеграції.

8. Договір партнерів по АПК повинен забезпечити рівноправність сторін, що домовляються, в поєднанні з дією економічних стимулів виконання його умов, з одного боку, і невідворотністю передбачених санкцій у випадку їх порушення – з іншого.

9. Сукупні витрати сільськогосподарських виробників сировини і промислових переробних підприємств становлять собівартість готової до споживання продукції. Виручка від її реалізації за мінусом сукупних витрат становитиме суму прибутку від інтегрованого виробництва. Його розподіл, здійснений пропорційно визначеному обсягу нормативних витрат кожного учасника інтегрованого виробництва, дає змогу визначати кінцеву ціну на його продукцію.

10. Сільське господарство повинно забезпечувати таку ж саму ефективність використання ресурсів, як і промислові галузі економіки, особливо ті з них, які інтегруються з агротоваровиробниками.

11. Одним з важливих шляхів покращання економічних взаємовідносин між виробниками молока та переробними підприємствами є вдосконалення цінової політики. Це сприятиме виходу з кризи молочного скотарства і забезпечить його прибуткове ведення та кращі можливості для відтворення виробництва.

12. Організаційно-функціональний механізм аграрно-промислових фінансових груп забезпечує комплексний підхід до вирішення технічного, технологічного, агросервісного, консалтингового та маркетингового забезпечення учасників агропромислової інтеграції, звільняючи товаровиробників від невластивих для їх господарської діяльності складних фінансових функцій, що значно зменшує затрати на обслуговування агропромислового виробництва.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Монографії та розділи в них:

1. Lypchuk V., Bondarchuk V., Harasym A. Farming development in Western Ukraine / Rozwуj gospodarstw rolnych Ukrainy Zachodniej // Roczniki Naukowe Stowarzyszenia Ekonomistуw Rolnictwa i Agrobiznesu. Tom II. - Warszawa, 2000. – S.26-29 (0,35 друк.арк.). Особистий внесок: обгрунтовано доцільність розвитку інтеграційних процесів в західних регіонах України.

2. Черевко Г.В., Гарасим П.М., Колодійчук В.А., Гарасим А.П. Економіка зернопродуктового підкомплексу АПК. Львів: Українські технології, 2000. – 198 с. (11,5 друк.арк.). Особистий внесок: проаналізовано можливості розвитку інтегративних зв'язків у зернопродуктвому підкомплексі АПК.

3. Czerewko G., Harasym P., Harasym A.. Wspуіpraca przygraniczna Polski i Ukrainy/ Transborder cooperation between Poland and Ukraine // Roczniki naukowe Stowarzyszenia Economistow Rolnictwa i Agrobiznesu. - Tom III. - Warszawa-Poznaс-Bialystok, 2001. – S. 75-78 (0,35 друк.арк.). Особистий внесок: досліджено можливості розвитку транскордонної інтеграції в прикордонних регіонах.

Статті у наукових фахових виданнях:

4. Гарасим А.П., Козак Т.Р. Транспортне обслуговування сільськогосподарських виробників //Вісник ЛДАУ: Економіка АПК.- 1999. - №5. – С. 119-122 (0,25 друк.арк.). Особистий внесок: обгрунтовано роль транспорту в забезпеченні функціонування інтегральних структур в АПК.

5. Гарасим П.М., Черевко Г.В., Гарасим А.П. Розвиток форм господарювання в аграрній сфері економіки України // Регіональна економіка.- 1999. - №3. – С.133-138 (0,35 друк.арк.). Особистий внесок: представлено результати дослідження розвитку організаційних форм інтегрованих виробництв в аграрній сфері економіки.

6. Гарасим А.П. Роль і формування інтегрованих структур в підкомплексах агропромислового комплексу // Вісник ЛДАУ: Економіка АПК. – 2001. - №8. – С. 448-452 (0,30 друк.арк).

7. Гарасим А.П. Інтегровані структури у молокопродуктовому підкомплексі АПК //Науковий вісник ЛДАВМ. Том ІІІ (№4). – Львів, 2001. – С.182-184 (0,25 друк.арк).

8. Гарасим А.П. Агропромислова інтеграція в молокопродуктовому підкомплексі АПК //Регіональна економіка. – 2002. - №1. – С. 285-288 (0,30 друк. арк).

9. Гарасим А. Можливості застосування зарубіжного досвіду агропромислової інтеграції в Україні //Вісник ЛДАУ: Економіка АПК, 2002. - №9. – С. 410-414 (0,32 друк.арк).

Тези доповідей:

10. Гарасим П., Сватош М., Губені Ю., Гарасим А. Деякі теоретичні засади формування сучасної аграрної політики // Проблеми природокористування Карпатського регіону: Матеріали міжн. наук.-практ.конф. – Коломия, 2000. – С.164-172 (0,45 друк.арк.). Особистий внесок: опрацьовано аспекти регіональної політики розвитку інтеграційних процесів в АПК.

11. Гарасим А.П. Роль інтеграційних процесів у вдосконаленні управління та організації сільськогосподарського ринку // Аграрна освіта і наука на початку третього тисячоліття: Тези доп. міжн. наук.-практ. конф. - Том ІІ. – Львів: ЛДАУ, 2001. – С.202-208 (0,35 друк.арк).

12. Черевко Г., Гарасим А. Виробнича кооперація в агропромисловому комплексі// Еколого-економічні проблеми розвитку АПК: Матеріали міжн. наук.-практ. конф., присвяченої 10-й річниці Конференції ООН з питань охорони навколишнього середовища та розвитку, 25-27 вересня 2002 р. – Т.2. – Львів: ЛДАУ, 2002. – С.133-137 (0,30 друк.арк.). Особистий внесок: представлено результати дослідження процесів кооперації як основи розвитку інтегративних зв'язків в АПК.

Анотація

Гарасим А.П. Формування і ефективність інтегрованих виробництв у молокопродуктовому підкомплексі АПК.- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК.- Тернопільська академія народного господарства, м. Тернопіль, 2002.

Досліджено суть та об'єктивну необхідність агропромислової інтеграції, її види і порядок організації агропромислових формувань, представлено результати вивчення зарубіжного досвіду агропромислової інтеграції, обґрунтовано методику визначення ефективності виробництва в інтегрованих агропромислових формуваннях. Дано характеристику молокопродуктового підкомплексу АПК Львівської області, досліджено соціально-економічні аспекти і виявлено чинники ефективності інтегративних зв'язків у молокопродуктовому підкомплексі АПК регіону, проаналізовано основні параметри сировинної зони інтегрованого формування в молокопродуктовому підкомплексі АПК регіону та можливості їх оптимізації. Викладено напрями вдосконалення системи договірних відносин і взаєморозрахунків, формування цінового механізму в інтегрованому молокопродуктовому виробництві, створення аграрно-промислово-фінансових груп. Доведено, що за напрямами діяльності найхарактернішою для агропромислового комплексу України є інтеграція сільського господарства з переробною промисловістю та іншими галузями, а також інтеграція з наукою. Обгрунтовано доцільність контрактного типу агропромислової інтеграції в молокопродуктовому підкомплексі АПК як найбільш прийнятного для умов України.

Аннотация

Гарасим А.П. Формирование и эффективность интегрированных производств в молокопродуктовом подкомплексе АПК. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.02 – экономика сельского хозяйства и АПК. – Тернопольская академия народного хозяйства, Тернополь, 2002.

Исследовано сущность и объективную необходимость агропромышленной интеграции, ее виды и порядок организации агропромышленных формирований. Представлены результаты изучения зарубежного опыта агропромышленной интеграции, обосновано методику изучения эффективности производства в интегрированных агропромышленных формированиях,