КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Голубцова Оксана Анатоліївна

УДК 336.74(4)

Фінансові реформи в країнах Центральної та Східної Європи в процесі євроінтеграції

спеціальність 08.05.01 – Світове господарство і міжнародні економічні відносини

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ - 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі міжнародної економіки Київського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України, м. Київ

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор

Бакаєв Леонід Олександрович,

Київський національний економічний університет,

професор кафедри міжнародної економіки

Офіційні опоненти: - доктор економічних наук, доцент

Бураковський Ігор Валентинович,

Національний університет “Києво-Могилянська Академія”,

професор кафедри економічної теорії

- кандидат економічних наук

Глущенко Світлана Василівна,

Науково-дослідний фінансовий інститут при Міністерстві фінансів України,

вчений секретар

Провідна установа - Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

кафедра світового господарства і міжнародних економічних відносин, м. Київ

Захист відбудеться “19” травня 2003 р. о 16-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.03 Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 317.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 201.

Автореферат розісланий “18” квітня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор економічних наук, професор Фукс А.Е.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Актуальність теми. Посилення інтеграційних процесів у світовій економіці ставлять конкретні вимоги до розвитку та функціонування національних господарчих систем. Існування в Західній Європі розвинутого інтеграційного угрупування – Європейського Союзу та наявність тісних економічних взаємозв’язків між країнами – членами ЄС та країнами Центральної та Східної Європи (ЦСЄ) з перехідними економіками обумовили обрання вступу до ЄС як головного пріоритету економічної політики цих країн та характер здійснюваних економічних реформ, зокрема у фінансовій сфері. Співробітництво країн ЦСЄ з Євросоюзом в цій сфері не тільки відповідає геоекономічному напрямку їх інтеграційних стратегій, але в умовах глобалізації стає ключовим практичним засобом формування ефективної відкритої економіки.

Країни ЦСЄ з перехідними економіками за останнє десятиліття набули значного досвіду реформування своїх фінансових систем. Успіх фінансових реформ в більшості країн ЦСЄ дозволив не тільки подолати кризові явища, але і домогтися стійкого економічного зростання, здійснити трансформацію планової економіки в ринкову та стати першочерговими кандидатами до вступу до ЄС. Значний вплив на характер фінансових реформ в країнах ЦСЄ здійснює також сучасна глобалізаційна тенденція на міжнародних фінансових ринках.

Інтеграція України до європейського економічного простору, яку проголошено як приоритетний вектор входження до світового господарства, поставила на порядок денний всебічний розвиток фінансової системи країни та визначила основні приоритетні напрямки її реформування, такі як реформування банківської системи, фондового ринку, державних фінансів та валютної політики.

Зміст, цілі та шляхи реформування фінансових систем постсоціалістичних країн ЦСЄ багато в чому співпадають з приоритетними напрямками аналогічних реформ, які здійснює зараз Україна. Тому необхідність дослідження та використання в Україні досвіду реформування фінансових систем цих країн обумовило актуальність запропонованої теми дисертації.

У вітчизняній науковій літературі питання широкого співробітництва України з Євросоюзом, зокрема у фінансовій сфері, а також проблеми реформування економіки постсоціалістичних країн знайшли в роботах І.Бураковського, Б.Губського, Д.Лук’яненка, В.Новицького, Ю.Пахомова, О.Плотнікова, А.Філіпенка та багатьох інших.

Серед іноземних вчених, які досліджували проблеми впливу фінансової глобалізації на перехідні економіки та інтеграції країн ЦСЄ до ЄС слід відмітити наукові праці таких вчених, як Р.Бекс, Д.Бонін, С.Классенс, І.Корконен, М.Найт, Д.Піацоло, А.Ро, Б.Сной та інші.

Визнаючи безумовний внесок вищезгаданих авторів до розробки теоретичних та практичних проблем реформування фінансових систем транзитивних економік, вважаємо за доцільне зауважити, що ціла низка принципових питань, що пов’язані з реформуванням фінансових систем перехідних економік потребує подальшого дослідження. Зокрема доцільним є докладніший аналіз проблем взаємодії перехідних економік країн ЦСЄ з світовими фінансовими ринками в умовах глобалізації, загальних та особливих рис моделей реформування фінансових систем країн ЦСЄ, сучасних особливостей розвитку процесів реформування цих систем. Нарешті має значне прикладне значення обґрунтування сучасних напрямків реформування фінансової системи України з використанням досвіду постсоціалістичних країн ЦСЄ.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов’язане з тематикою науково-дослідних робіт “Управління міжнародною конкурентоспроможністю в умовах глобалізації економічного розвитку” (№ державного реєстру 0101V002948) на 2000-2004 рік, які виконувалися на кафедрі міжнародної економіки Київського національного економічного університету. Особисто автором в рамках даної теми підготовлена частина розділу “Взаємодія політичних, соціальних і економічних факторів розвитку”.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є визначення та обґрунтування теоретичних та практичних аспектів реформування фінансових систем перехідних економік країн ЦСЄ в глобальному середовищі, узагальнення досвіду постсоціалістичних країн ЦСЄ в здійсненні фінансових реформ, розробка теоретичних та практичних рекомендацій щодо оптимізації процесу реформування фінансової системи України з використанням досвіду країн ЦСЄ.

Задля досягнення поставленої основної мети роботи було сформульовано наступні задачі:

Ш визначити загальні засади взаємодії перехідних економік зі світовими ринками капіталу в середовищі фінансової глобалізації;

Ш дослідити роль та вплив євровалютної інтеграції на перехідні економіки країн ЦСЄ;

Ш визначити загальні риси моделей реформування фінансових систем перехідних економік країн ЦСЄ з огляду на перспективи інтеграції до ЄС;

Ш дослідити сутність та особливості фінансових реформ в перехідних економіках країн ЦСЄ та здійснити критичний аналіз їх відповідності політиці інтеграції цих економік до ЄС, зокрема в банківській сфері, сфері фондового ринку, державних фінансах та валютній політиці;

Ш здійснити порівняльний аналіз фінансових систем України та країн ЦСЄ з перехідними економіками;

Ш визначити приоритетні практичні цілі реформування фінансової системи України на сучасному етапі з урахуванням досвіду перехідних економік країн ЦСЄ та обґрунтувати шляхи їх реалізації;

Ш дослідити проблеми реформування фінансової системи України в контексті Угоди про партнерство та співробітництво з ЄС.

Об’єктом дослідження є фінансові системи країн ЦСЄ з перехідними економіками, причому увага акцентується на їх взаємодії з світовими фінансовими ринками в умовах глобалізації та євроінтеграції.

Предметом дослідження є загальні та особливі аспекти процесів реформування фінансових систем перехідних економік країн ЦСЄ, сучасні стратегії реформування фінансової системи України з використанням досвіду країн ЦСЄ.

Методи дослідження включають загальнонаукові пізнавально-теоретичні методи – системний підхід, структурний аналіз, поєднання історичного та логічного методів в аналізі еволюції процесів реформування фінансових систем перехідних економік країн ЦСЄ. В роботі використовувалися також методи статистичних групувань та графічної інтерпретації.

За допомогою історико-онтологічного методу проаналізовано основні етапи реформування фінансових систем перехідних економік країн ЦСЄ в умовах планової та ринкової економіки. Порівняльно-економічний метод використовувався для визначення відмінностей фінансових систем країн ЦСЄ та ЄС, країн ЦСЄ та України. Аналітико-емпірічні методи дозволили визначити основні приоритетні напрямки реформування фінансових систем країн ЦСЄ та України в контексті євроінтеграційного курсу.

Інформаційну базу дослідження становили насамперед наукові роботи зарубіжних та вітчизняних вчених, статистичні дані міжнародних фінансових організацій (МВФ, Світового банку), інформаційні джерела національних комісій з питань євроінтеграції, національних банків, міністерств та відомств країн ЦСЄ, нормативних актів Верховної Ради України, Національного банку, міністерств та відомств України.

Наукову новизну одержаних результатів, які виносяться на захист та отримані особисто здобувачем, складають наступні положення:

Ш розкрито характер взаємодії фінансових систем країн ЦСЄ зі світовими фінансовими ринками в умовах глобалізації, а саме виявлено прямий взаємозв’язок між ступенем прогресу країн з перехідною економікою в проведенні структурних реформ в перехідних економіках та типами пануючих в них зовнішніх фінансових потоків. Доведено, що в умовах значного прогресу в реформуванні економіки боргове іноземне інвестування та короткострокові інвестиції відходять на другий план, а переважаючими стають довгострокові іноземні інвестиції, в тому числі прямі іноземні інвестиції до виробничої сфери. В країнах з незначним прогресом в процесі реформування, навпаки, панують короткострокові боргові форми іноземного інвестування;

Ш визначено комплекс напрямків впливу євро на процес інтеграції країн ЦСЄ до ЄС та ЄВС, а саме: зростання попиту на імпорт з країн ЦСЄ, сприяння інвестуванню в країни ЦСЄ, зокрема у формі ПІІ, поступова трансформація валютної структури зовнішнього боргу та офіційних резервів країн ЦСЄ з орієнтацією на євро, використання євро в якості валюти прив’язки в режимах фіксованого валютного курсу;

Ш на основі порівняльного аналізу сутності реформ фінансового сектору в країнах ЦСЄ, їх спрямування та економічних наслідків визначено пріоритети реформування складових елементів фінансових систем країн ЦСЄ, а саме банківської системи, фондового ринку та державних фінансів в аспектах їх ефективного функціонування та інтеграції до ЄС;

Ш обґрунтовано фактори визначення режиму валютного курсу для країн ЦСЄ, здійснено комплексний аналіз стратегій вибору режиму валютного курсу цими країнами з використанням порівняльних макроекономічних характеристик, типів валютних режимів, національних пріоритетів та політики інтеграції до ЄВС;

Ш визначено спільні риси та відмінності фінансових систем України та перехідних економік країн ЦСЄ, основні стратегії та шляхи реалізації комплексу реформ банківської системи, фондового ринку та державних фінансів в Україні. Отримали подальший розвиток теоретико-методологічні основи реформування фінансової системи України з використанням досвіду країн ЦСЄ і з урахуванням таких пріоритетів, як загальне оздоровлення цих галузей, підвищення їх ефективності, наближення до відповідних стандартів ЄС.

Практичне значення одержаних результатів. Визначені в роботі сучасні стратегії реформування фінансової системи України для реалізації її євроінтеграційного курсу були використані при розробці окремих частин національної програми інтеграції України до ЄС та при подальшій реалізації її стратегії включення до європейського економічного простору. Впровадження результатів дослідження було здійснено в Київському національному економічному університеті (довідка № 469 від “23” жовтня 2002 року) у вигляді рекомендації до впровадження матеріалів дисертаційного дослідження в навчальний процес для підготовки спеціальних курсів з економічних дисциплін: міжнародна економіка, моделювання в міжнародному бізнесі; Інституті світової економіки і міжнародних відносин НАН (довідка № 194 від “08” жовтня 2002 року) у вигляді науково-методичних рекомендацій по реформуванню фінансових систем країн з перехідними економіками; Комітеті у закордонних справах Верховної Ради України (довідка № 06-14/12 від “12” вересня 2002 року) при підготовці матеріалів до парламентських слухань “Про взаємовідносини та співробітництво України з Європейським Союзом”.

Положення та висновки дисертаційного дослідження використовуються в процесі викладання нормативних навчальних курсів та спецкурсів з міжнародної економіки, міжнародних фінансів, міжнародних економічних відносин, економічної теорії.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дослідження неодноразово обговорювались на засіданнях кафедри міжнародної економіки факультету міжнародної економіки та менеджменту Київського національного економічного університету протягом 2001-2002 років.

Основні положення та результати наукового дослідження пройшли апробацію на 5 міжнародних та всеукраїнських наукових, науково-теоретичних та науково-практичних конференціях, зокрема: ІІ Міжвузівській науково-практичній конференції “Міжнародна економіка і Україна: тенденції розвитку та пріоритети господарської взаємодії” (29 листопада 2000 р., м. Київ, Київський національний університет імені Тараса Шевченка); ІХ Міжнародній науково-теоретичній конференції “Формування торговельних режимів в перехідних економіках в умовах глобалізації (приклад України)” (25-26 жовтня 2001 р., м. Київ, Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка); ІІІ Міжвузівській науково-практичній конференції “Трансформаційна економіка у глобальному конкурентному середовищі“ (27 листопада 2001 р., м. Київ, Київський національний університет імені Тараса Шевченка); І Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми інноваційного розвитку в Україні” (18 квітня 2002 р., м. Харків, Харківський інститут управління); Науково-практичній конференції за міжнародною участю “Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз” (29 травня 2002 р., м. Київ, Українська Академія державного управління при Президентові України).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 7 наукових праць, у тому числі 3 статті у наукових фахових виданнях і 4 статті – у інших виданнях. Загальний обсяг опублікованих робіт становить 3.0 др. арк.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг роботи складає 171 сторінку комп’ютерного тексту. Дисертація містить 20 таблиць на 6 сторінках і 5 рисунків на 2 сторінках. Список використаних джерел складає 174 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкривається актуальність теми дисертаційного дослідження, його мета та задачі, визначається наукова новизна, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, їх апробація.

У розділі 1 “Методологічні засади реформування фінансової системи перехідних економік країн Центральної та Східної Європи“ розглядається проблема взаємодії перехідних економік з міжнародними ринками капіталу в умовах фінансової глобалізації, вплив євро на перехідні економіки країн ЦСЄ та загальна модель реформування фінансових систем країн ЦСЄ з огляду на перспективи інтеграції до Європейського Союзу.

Дослідження процесу взаємодії перехідних економік країн ЦСЄ зі світовими ринками капіталу в роботі здійснювалось шляхом аналізу рушійних чинників глобалізації міжнародних фінансових ринків, відокремлення та вивчення кожної зі складових міжнародних фінансових потоків до перехідних економік – прямих та портфельних інвестицій, банківського кредитування та офіційного фінансування, аналізу загальної динаміки зовнішніх фінансових потоків в розрізі окремих країн ЦСЄ.

В результаті проведеного аналізу виявлено, що рушійними чинниками глобалізації фінансових ринків є вільний рух капіталу між країнами, лібералізація та дерегулювання цих ринків, конкуренція за доступ до капіталу та пошук нових можливостей, мінливість та нестабільність ринків, особливо в країнах що розвиваються, розвиток інформаційних технологій, стандартизація фінансових продуктів, фінансові інновації. Зроблено висновок, що міжнародні фінансові ринки перетворилися на практично самодостатні структури, оскільки традиційна роль фінансових ринків - обслуговування реального сектору економіки - поступово відійшла на другий план, а переважна частка операцій на цих ринках має чисто спекулятивний характер.

Комплексні економічні реформи в перехідних економіках країн Центральної Європи забезпечують інтерес стратегічних інвесторів до цих економік і, відповідно, ведуть до зростання довгострокових інвестицій, ліквідують економічні диспропорції, які є базою для спекулятивних операцій іноземних інвесторів на національних фондових ринках, позбавляють їх уряди необхідності здійснення короткострокових зовнішніх запозичень. Обмеження спекулятивних короткострокових портфельних інвестицій як найбільш загрозливої для національної економіки складової іноземних інвестицій та відсутність практики трансформації короткострокових міжнародних міжбанківських кредитів в довгострокові внутрішні інвестиції виявилось фактором, що забезпечив стабільність економік країн ЦСЄ під час світової фінансової кризи 1997-98 років.

В роботі зроблено висновок, що для найбільш прогресивних перехідних економік країн ЦСЄ (Польща, Чехія, Угорщина, Словенія, Словаччина) зміни в структурі джерел іноземного фінансування мають чітко виражений характер переходу від офіційного фінансування до приватного фінансування, а в структурі останнього – від боргових інструментів до прямих та портфельних іноземних інвестицій. В країнах СНД, з іншого боку, переважають офіційне фінансування та кредитування комерційними банками у формі придбання урядових облігацій та кредитів, значним є обсяг спекулятивних короткострокових операцій. З огляду на досвід нещодавніх світових фінансових криз, саме така структура зовнішніх фінансових потоків є своєрідною передумовою виникнення фінансово-економічної кризи в країні, причому як внаслідок внутрішніх чинників, так і через механізми передачі криз, які виникають в інших країнах. Тому вразливість від таких криз є тим більшою, чим меншим є прогрес в проведенні структурних реформ.

В роботі доведено існування значного впливу впровадження євро на перехідні економіки країн ЦСЄ внаслідок дії таких факторів, як тісні торгівельні та інвестиційні зв’язки з ЄС, політична орієнтація на інтеграцію до ЄС та ЄВС.

Головними етапами впровадження євро в країнах ЦСЄ в дослідженні визначено наступні. На першому етапі розширення масштабів використання євро відбуватиметься в країнах ЦСЄ у зовнішній торгівлі, причому чим тіснішими є економічні зв’язки між ЄС та тією чи іншої країною регіону, тим більшим буде масштаб використання євро в останній як валюти зовнішньоторгівельних розрахунків. На другому етапі, створення фінансового ринку з єдиною валютою – євро – сприятиме надходженню європейських інвестицій до країн ЦСЄ, а обсяги цих надходжень залежатимуть від ступеню привабливості інвестиційного клімату в цих країнах. Наступним, якісно новим етапом впровадження євро в країнах ЦСЄ, стане їх перехід до єдиної валюти як головної валюти офіційних резервів та емісії боргових зобов’язань. Майбутнім, четвертим етапом можна назвати участь деяких з країн ЦСЄ в новому механізмі обмінних курсів (МОК-2) та їх приєднання до ЄВС.

В дослідженні автором запропоновано загальну модель процесів реформування фінансового сектору економіки країн ЦСЄ. Вона визначає, по-перше, стратегічні напрямки реформування фінансового сектору економіки країн ЦСЄ, а саме здійснення реформ у сферах державних фінансів, банківської системи, фондового ринку та валютної політики. По-друге, ця модель передбачає характер спрямованості реформування (макроекономічний, мікроекономічний або інституціональний). Так перші три напрямки включають до себе елементи мікроекономічного та інституціонального реформування, а останній має макроекономічну спрямованість. По-третє, успішне проведення реформування фінансових систем в країнах ЦСЄ за вказаною моделлю є суттєвим для інтеграції до ЄС та ЄВС.

У розділі 2 “Особливості моделей реформування фінансових систем окремих країн ЦСЄ в процесі інтеграції до ЄС“ розглянуто процес реформування банківської системи, фондового ринку, державних фінансів та валютної політики в країнах ЦСЄ, визначено стратегічні напрямки їх реформування, вплив реформування фінансових систем в країнах ЦСЄ на загальний процес економічних реформ та інтеграції до ЄС.

Реформування банківської системи в країнах ЦСЄ мало за мету трансформацію старої системи, що виявилась нежиттєздатною в нових ринкових умовах, в нову, що за побудовою та роллю в економіці відповідала би стандартам ЄС. Головними напрямками реформування банківської системи в країнах ЦСЄ стали приватизація державних банківських установ та удосконалення законодавчої та інституційної бази регулювання банківської діяльності.

На основі аналізу процесів приватизації державних банків в країнах ЦСЄ в роботі було визначено дві головні стратегії приватизації: перша – цільовий продаж банків стратегічним інвесторам та друга - відкрита підписки на акції, ваучерна приватизація. В роботі показано, що для побудови здорового банківського сектору перша стратегія є більш ефективною, а використання другої призводить до збереження неринкових відносин в банківській сфері, надмірного впливу державних органів на діяльність банків, стримує розвиток комплексу банківських послуг.

Для подальшого розвитку реформ в сфері приватизації державного банківського сектора в країнах ЦСЄ в дослідженні визнано за необхідне: розробити єдину стратегію приватизації державних банків, яка користувалася би значною політичною підтримкою; проведення ефективної рекапіталізації державних банків до початку приватизації; впровадження державної програми з повернення сумнівних боргів шляхом внесення відповідних змін до законодавства, або шляхом створення державних організацій по роботі з такими боргами.

Стратегії реформування системи банківського нагляду в цілому є однаковими для всіх країн ЦСЄ та ставлять за мету забезпечення ефективного та стабільного функціонування банківської системи, прозорості банківських операцій, підтримання конкуренції на ринку банківських послуг. Автором роботи виділені дві головні групи стратегій реформування системи банківського нагляду в країнах ЦСЄ. Первинна група стратегій реформування - це встановлення жорстких кваліфікаційних вимог до банків у вигляді системи обов’язкових економічних нормативів та вимог до створення банків, удосконалення системи банківського нагляду в аспектах збільшення її повноважень в сфері її компетенції, технічного арсеналу тощо. Вказані стратегій реформування було втілено в низці нормативних актів, які було розроблено з урахуванням стандартів ЄС.

Вторинна група стратегій реформування системи банківського нагляду в країнах ЦСЄ включає впровадження в банківських системах цих країн таких елементів, як страхування депозитів, механізми протидії відмиванню брудних грошей, впровадження ефективних ринкових систем саморегулювання, допуску іноземних банків на національні ринки банківських послуг. В роботі зроблено висновок, що в результаті реформ банківські системи в країнах ЦСЄ стали більш консолідованими, фінансово стійкими та конкурентноздатними, зросли обсяги кредитування національних економік, здійснено трансфер власності в національних банківських системах до іноземних банків.

Країни ЦСЄ - першочергові кандидати до вступу до ЄС практично виконали усі вимоги щодо побудови та функціонування своїх банківських систем, що встановлені законодавством ЄС, а першочерговими завданнями на поточному етапі є подальший розвиток законодавчої бази діяльності банків та інституційної структури банківського нагляду.

Реформування фондового ринку в країнах ЦСЄ відбувається здебільшого інституційно-законодавчим шляхом, тобто через впровадження ефективної нормативної бази діяльності фондового ринку та створення спеціалізованих державних наглядових органів. Цей процес в деяких країнах ЦСЄ було розпочато з перших років переходу, в інших – з другої половини 1990-х років після виникнення кризових явищ на національних фондових ринках і розуміння того, що лібералізація фондового ринку не сприяє розвитку справедливої конкуренції та цивілізованих засад діяльності на ньому. В цілому законодавство в сфері фондового ринку в більшості країн ЦСЄ було приведене у відповідність до стандартів ЄС.

В роботі визначено основні напрямки удосконалення нормативної бази діяльності фондового ринку, які включають встановлення кваліфікаційних вимог до фондових бірж, цінних паперів, що на них котируються, професійних учасників фондового ринку тощо. Вказані вимоги спрямовані на забезпечення фінансової стійкості операторів фондового ринку та запобігання всіляким зловживанням в цій сфері, проте подальше її удосконалення є вкрай необхідним, наприклад в сфері захисту прав міноритарних акціонерів, бухгалтерського обліку та оподаткування операцій з цінними паперами тощо.

Результатом реформування в Польщі та Угорщині стала побудова фондових ринків, які в цілому відповідають стандартам ЄС, інші країни ще мають впровадити низку реформ для досягнення цього. В роботі зроблено висновок, що значною перешкодою для інтеграції національних фондових ринків країн ЦСЄ до системи фондових ринків ЄС є їх набагато менша капіталізація – навіть в найбільш прогресивних країнах ЦСЄ вона щонайменш втричі менша за середній рівень ЄС, що свідчить про те, що процес формування розвинутого фондового ринку в цих країнах є ще далеким від закінчення.

Проведений дисертантом аналіз процесів реформування сфери державних фінансів в країнах ЦСЄ дозволив визначити наступні три стратегічних напрямки здійснення реформування, а саме податкової системи, консолідації бюджетної системи та структури державних витрат та джерел покриття бюджетного дефіциту. Реформування структури бюджетної системи, державних витрат та джерел покриття бюджетного дефіциту є необхідним для успішного виконання Маастрихтських критеріїв щодо граничних обсягів дефіциту державного бюджету та державного боргу.

В результаті аналізу процесів автором було визначено, що реформування податкових систем в країнах ЦСЄ на поточному етапі відбувається шляхом поступової ліквідації податкових пільг в окремих галузях економіки та сферах економічної діяльності з одночасним пониженням їх загального рівня та приведення податкових ставок, зокрема акцизів, у відповідність з аналогічними ставками ЄС. Метою такого реформування є стимулювання економічного зростання в країнах ЦСЄ та ліквідація податкової дискримінації іноземних суб’єктів господарювання, що є неприпустимою в інтеграційному об’єднанні. Крім того, здійснюється ліквідація існуючих структурних невідповідностей та зміцнення адміністративної бази стягнення податків. В цій сфері п’ять країн – першочергових кандидатів на вступ до ЄС досягли значної конвергенції з податковим законодавством ЄС.

В роботі відмічається, що консолідація бюджетної системи в країнах ЦСЄ відбувається шляхом включення існуючих позабюджетних фондів до системи державного бюджету з метою удосконалення контролю за використанням державних коштів. Цей процес в різних країнах знаходиться на різних стадіях – Чехія, Угорщина, Естонія та Словенія практично об’єднали позабюджетні фонди в бюджетну систему, в інших (Польща, Болгарія) ще залишаються навіть десятки таких фондів, які відповідають за різні напрямки державних витрат.

Реформування структури державних витрат та джерел покриття бюджетного дефіциту відбувається за напрямками скорочення державних субсидій в економіку, поступового переходу на комбіновані схеми покриття бюджетного дефіциту з використанням як боргового фінансування, так і надходжень від приватизаційних програм та фінансової допомоги ЄС, яка має тенденцію до зростання. Ефективна система управління державним боргом дозволяє утримувати його в межах 60% ВВП (таблиця 1).

Таблиця 1.

Державний борг країн-першочергових кандидатів на вступ до ЄС в 2001 році,

% ВВП.

Країна | Обсяг державного боргу

Польща | 42,9%

Чехія | 17,3%

Угорщина | 60%

Словенія | 26,3%

Естонія | 3,2%

Розраховано автором за даними Commission on Hungary`s progress towards accession; Commission on Poland`s progress towards accession; Commission on Slovenia`s progress towards accession; Commission on Czech Republic`s progress towards accession; Commission on Estonia`s progress towards accession; Economic and Financial Data for Estonia, Statistical Office of Estonia; Economic and Financial Data for Hungary, IMF; Economic and Financial Data for Czech Republic, IMF; Spring 2001 Forecast: Economic reform monitor; Economic and Financial Data for Poland, IMF; Central Government debt, Ministry of Finance of Slovenia.

За показниками дефіциту державного бюджету у 2000 році з країн – першочергових кандидатів на вступ до ЄС тільки Естонія та Словенія виконали вимоги ЄС, а за прогнозами на 2002 рік до них наблизяться Польща та Угорщина.

Також в дисертаційній роботі розглядається проблема вибору країнами ЦСЄ режиму валютного курсу, найбільш прийнятного для забезпечення економічного зростання та інтеграції до ЄВС. В роботі здійснений аналіз цієї проблеми, який ґрунтується на визначенні передумов вибору режиму валютного курсу для країн ЦСЄ та порівняння національних результатів його впровадження для економічного розвитку цих країн та процесу інтеграції до ЄВС.

Фактично всі країни ЦСЄ обрали для себе режими валютних курсів, що найбільш повно відповідають вищезазначеним цілям. Автор виділяє серед країн ЦСЄ дві групи, які використовують принципово різні типи режиму валютного курсу. До першої групи належать країни Балтії та Болгарія, що обрали режим валютного правління, до другої – всі інші країни ЦСЄ, що використовують системи плаваючих валютних курсів.

Для країн Балтії, які є фактично економічними сателітами ЄС як за географічною структурою зовнішньої торгівлі та інвестицій, так і за своїми незначними розмірами, прив’язка до євро є ефективним засобом забезпечення стабільності національної валюти, низьких процентних ставок, залучення іноземних інвестицій. Болгарія обрала режим валютного правління виключно як ефективний засіб для подолання гіперінфляції.

Інші країни ЦСЄ обрали для себе режим плаваючого валютного курсу за умов існування обмежених можливостей для стабільної підтримки інших типів режимів. В роботі робиться висновок, що для цих країн існування фіксованого валютного курсу внаслідок дії ефекту Баласси-Самуельсона матиме результатом значне зростання реального валютного курсу та відповідну втрату конкурентноздатності національного експорту, що призведе до проблем з їх платіжними балансами. На відміну від країн Балтії, компенсація можливого негативного сальдо платіжного балансу за рахунок інтенсивного залучення іноземних інвестицій є ризикованою для економічної стабільності цих країн внаслідок того, що таке залучення має здійснюватись в набагато більших обсягах і значною мірою за рахунок короткострокових іноземних інвестицій.

У розділі 3 “Оптимізація процесу реформування фінансової системи України з використанням досвіду країн ЦСЄ“ розглядаються структура фінансової системи України у порівнянні з фінансовими системами країн ЦСЄ, шляхи її реформування з урахуванням досвіду вказаних країн та перспектив подальшої інтеграції до ЄС, визначаються основні проблеми реформування фінансової системи України в контексті Угоди про партнерство та співробітництво з ЄС.

Порівняльний аналіз фінансових систем України та країн ЦСЄ в роботі здійснювався за такими їх структурними елементами, як банківський сектор, фондовий ринок, державні фінанси та валютна політика. В результаті проведеного аналізу виявилося наступне.

Банківська система України значно відрізняється від банківських систем країн ЦСЄ за структурою, зокрема вона характеризується наявністю великої кількості малих недокапіталізованих банків (більше 100), мінімальною участю іноземного капіталу, недостатньо ефективним обслуговуванням національної економіки (обсяги її кредитування з боку української банківської системи складають до 27% ВВП). З іншого боку, система регулювання банківської діяльності в більшості напрямків відповідає стандартам ЄС та законодавству країн ЦСЄ, хоча і потребує подальшого вдосконалення.

Фондовий ринок України характеризується ще більшою нерозвиненістю у порівнянні з ринками країн ЦСЄ, зокрема незначною його капіталізацією (до 8% ВВП), переважанням позабіржового ринку, значною непрозорістю операцій, недоліками в системі законодавчого його регулювання тощо.

Система державних фінансів України в цілому відповідає стандартам ЦСЄ, проте податкова система потребує докорінного реформування, оскільки вона в її сучасному вигляді сприяє штучній деформації економіки та заважає її розвитку.

В сфері валютної політики Україна дотримується досить широко використовуваного в країнах ЦСЄ режиму плаваючого режиму валютного курсу, що на поточний момент довів свою ефективність, оскільки дозволяє підтримувати стабільність курсу національної валюти.

З урахуванням отриманих результатів з аналізу реформ фінансових систем в країнах ЦСЄ та вимог ЄС щодо змісту цих реформ, а також приймаючи до уваги спільні риси та відмінності фінансових систем України та країн ЦСЄ, в дослідженні визначено основні приоритетні напрямки реформування фінансової системи України в розрізі таких сфер реформування, як банківська система, фондовий ринок, сфера державних фінансів та валютна політика.

Пріоритетними напрямками реформування банківської системи в Україні в роботі визначено наступні: розробка нормативної бази відкриття та функціонування філій іноземних банків в Україні, включаючи процедури банківського нагляду за ними; поступове підвищення нормативів достатності капіталу; удосконалення системи проведення перевірок банків на консолідованій основі та механізмів ліквідації банків-банкрутів; внесення змін до системи державного гарантування депозитів фізичних осіб; подальше удосконалення практичних механізмів розкриття банківської таємниці та протидії операціям з кримінальними коштами.

Головною перешкодою подальшого розвитку фондового ринку є недосконалість відповідної нормативної бази, зокрема відсутність правового захисту міноритарних акціонерів та заборони на операції з цінними паперами на базі інсайдерської інформації, загальна інформаційна незабезпеченість ринку цінних паперів, практична неврегульованість діяльності інституційних інвесторів тощо. З огляду на це серед пріоритетних напрямків реформування сфери фондового ринку в Україні пропонуються наступні :удосконалення чинного законодавства щодо питань справедливої конкуренції на ринку цінних паперів, оприлюднення інформації з боку емітентів цінних паперів, правового захисту дрібних акціонерів, діяльності інституційних інвесторів, а також загальна уніфікація та консолідація нормативної бази; удосконалення системи державного регулювання та нагляду за діяльністю на фондовому ринку та інституційних інвесторів з метою ефективного контролю за виконанням вимог законодавства, запобігання шахрайству тощо.

В сфері державних фінансів автор визначає наступні пріоритетні напрямки реформування: комплексна реформа податкової системи, яка включатиме в себе загальний перегляд існуючих видів податків та їх ставок, ліквідацію податкових пільг, підвищення ефективності адміністративного апарату податкової служби та запобігання зловживанням на основі розподілу обов’язків, впровадження прозорої системи нарахування та стягнення податків; консолідація позабюджетних фондів; поступове зменшення боргового фінансування дефіциту державного бюджету, раціоналізація державних витрат тощо. В цій сфері конвергенція існуючого законодавства з вимогами ЄС має відбуватись лише після впровадження вищевказаних реформ.

В роботі автор також обґрунтовує доцільність підтримки режиму плаваючого валютного курсу в Україні, який є прийнятним для інтеграції до ЄС та ЄВС за умов дотримання стабільності курсу національної валюти в довгостроковому періоді, для забезпечення національних потреб економічного зростання та ефективного забезпечення реформ. З огляду на географічну структуру зовнішньої торгівлі та інвестування та на валютну структуру зовнішнього боргу, зроблено висновок, що для України не існує єдиної можливої валюти фіксації. Крім того, для впровадження режиму фіксованого валютного курсу необхідними передумовами є наявність значних офіційних резервів та стійка банківська система, але ці передумови в Україні зараз відсутні. Слід відмітити також і те, що в процесі інтеграції України до ЄС ефект Баласси-Самуельсона здійснюватиме все більш значний вплив на курс національної валюти. Тому режим плаваючого валютного курсу для України на поточному етапі є найбільш прийнятною альтернативою. Слід підкреслити, що ЄС не висуває жодних вимог щодо типу режиму, проте мета інтеграції до цього угрупування безумовно не дозволяє використовувати в якості валюти прив‘язки будь-яку іншу валюту, окрім євро.

В роботі також розглядаються проблеми виконання Україною Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС в частині, що стосується надання фінансових послуг нерезидентами, оскільки виконання умов Угоди Україною є передумовою прийняття нашої держави до асоційованого членства з країнами ЄС.

В роботі підкреслено, що вступ до ЄС та подальше приєднання до ЄВС вимагають не лише дотримання низки формальних показників, а насамперед побудови прозорої ринкової економіки, забезпечення ефективного та здорового функціонування усіх її секторів. Саме цим обумовлена необхідність проведення фінансових реформ за вищевказаними приоритетними напрямками. Процес реформування фінансової системи має бути побудований таким чином, щоб Україна відповідала стандартам ЄС за підсумками вказаних реформ, без необхідності подальшого впровадження додаткових змін, або максимально наблизилась до цих стандартів.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення та дано нове вирішення наукової задачі, що виявляється в визначенні та обґрунтуванні пріоритетних теоретичних та практичних аспектів реформування та трансформації фінансових систем країн Центральної та Східної Європи в євроінтеграційному просторі. На основі всебічного дослідження науково-теоретичної бази та практичного досвіду постсоціалістичних країн ЦСЄ в здійсненні фінансових реформ, автор сформулював ряд висновків теоретичного та практичного значення щодо оптимізації процесу комплексного реформування фінансової системи України в розрізі валютної політики, державних фінансів, банківської системи та фондового ринку з використанням досвіду країн ЦСЄ.

Ш Тісні економічні взаємозв’язки між країнами–членами ЄС та перехідними економіками країн ЦСЄ обумовили обрання вступу до ЄС як головного пріоритету економічної політики цих країн та характер здійснюваних економічних реформ, зокрема у фінансовій сфері. Співробітництво з Євросоюзом у цій сфері не тільки відповідає геоекономічному напрямку інтеграційної стратегії країн ЦСЄ, але є ключовим засобом формування відкритої економіки в умовах глобалізації.

Ш За результатами цього дослідження виявлено прямий взаємозв’язок між ступенем прогресу країн з перехідною економікою в проведенні структурних реформ та типами зовнішніх фінансових потоків до цих країн. Зокрема, значний прогрес в реформуванні економіки відбивається в зростанні обсягів довгострокових інвестицій, в тому числі прямих іноземних інвестицій до виробничої сфери. На цьому етапі боргове іноземне фінансування та короткострокові інвестиції відходять на другий план. В країнах з незначним прогресом в процесі реформування, навпаки, панують боргові форми іноземного фінансування та спекулятивні короткострокові інвестиції. Оскільки за досвідом нещодавніх фінансових криз в Південно-Східній Азії та Росії, саме цей фактор став передумовою зростання ризику кризи в національному фінансовому секторі, то фактично слід говорити про залежність стійкості перехідних економік до зовнішніх фінансових зрушень, які обумовлюються насамперед глобалізацією світових фінансових ринків, від ступеню прогресу в створенні ринкової економіки, реформуванні окремих її галузей, зокрема фінансового сектору.

Ш Впровадження євро здійснює значний вплив на процес інтеграції країн ЦСЄ до ЄС та ЄВС за наступними напрямками: зростання попиту на імпорт з країн ЦСЄ; сприяння інвестуванню в країни ЦСЄ, зокрема у формі ПІІ; поступова трансформація валютної структури зовнішнього боргу та офіційних резервів країн ЦСЄ з орієнтацією на євро; використання євро в якості валюти прив’язки в режимах фіксованого валютного курсу.

Ш Загальна модель реформування фінансових систем країн ЦСЄ включає в себе елементи макроекономічного реформування, до якого відноситься насамперед реформування режиму валютного курсу та комбінованого мікроекономічного та інституціонального реформування (реформи банківської системи, фондового ринку, державних фінансів). Головними завданнями цього комплексу реформ є підвищення ефективності функціонування всіх вказаних елементів фінансової системи в аспектах їх відповідності потребам економічного зростання та вимогам національної економічної безпеки; наближення структурних характеристик, механізмів функціонування до стандартів Європейського Союзу з метою полегшення та прискорення інтеграційного процесу до цього угрупування.

Ш Головними напрямками реформування банківської системи в країнах ЦСЄ стали приватизація державних банківських установ та удосконалення законодавчої та інституційної бази регулювання банківської діяльності. Приватизація державних банків в країнах ЦСЄ здійснювалася за двома основними стратегіями - цільовий продаж банків стратегічним інвесторам та відкрита підписки на акції і ваучерна приватизація. Перша стратегія є більш ефективною, а використання другої призводить до збереження неринкових відносин в банківській сфері, надмірного впливу державних органів на діяльність банків, стримує розвиток комплексу банківських послуг.

Для подальшого розвитку реформ в сфері приватизації державного банківського сектора в країнах ЦСЄ слід вважати за необхідне: розробку єдиної стратегії приватизації державних банків, яка користувалася би значною політичною підтримкою; проведення ефективної рекапіталізації державних банків до початку приватизації; впровадження державної програми з повернення сумнівних боргів шляхом внесення відповідних змін до законодавства, або шляхом створення державних організацій по роботі з такими боргами.

Для України відповідними рекомендаціями, що можуть бути використаними в процесі реформування вітчизняної банківської системи, є: необхідність в комплексній програмі приватизації існуючих державних банків з орієнтацією на іноземних інвесторів; допуск на національний ринок банківських послуг іноземних банків; розробка ефективної системи банківського нагляду з метою забезпечення контролю за дотриманням чинного банківського законодавства та вилучення з ринку банків-порушників; розвиток механізмів запобігання легалізації кримінальних доходів, страхування депозитів населення, збереження та розкриття банківської таємниці; проведення вищевказаних реформ з первинною орієнтацією на