ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені В.В. ДОКУЧАЄВА

Ковальчук Людмила Миколаївна

УДК 330. 3.01/.341.42:338.43

ЕКОНОМІЧНІ СУПЕРЕЧНОСТІ ПОДОЛАННЯ

КРИЗОВИХ ЯВИЩ У ГАЛУЗЯХ АПК

Спеціальність 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Харків – 2003

Дисертація є рукопис.

Робота виконана в Білоцерківському

державному аграрному університеті

Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник – доктор економічних наук, професор

АМОСОВ Олег Юрійович,

Білоцерківський державний аграрний університет, професор кафедри економіки

і підприємництва

Офіційні опоненти – доктор економічних наук, професор

ПЕРЕБИЙНІС Василь Іванович,

Полтавська державна аграрна академія,

завідувач кафедри менеджменту

кандидат економічних наук, професор

АНДРУСЕНКО Григорій Олександрович,

Харківський регіональний інститут

Української академії державного

управління при Президентові України,

завідувач кафедри економічної політики

Провідна установа – Дніпропетровський державний аграрний університет, кафедра аграрного бізнесу, Міністерства аграрної політики України

Захист дисертації відбудеться 16.04.2003 р. о 14_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.803.01 в Харківському національному аграрному університеті ім. В.В. Докучаєва за адресою: 62483, Харків, п/в “Комуніст-1”, ХНАУ,

корп. 1., кімн.1 – 213.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва за адресою: 62483, Харків, п/в “Комуніст-1”, ХНАУ, корп. 1.

Автореферат розісланий 12.03.2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради А.В. Македонський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Сучасний етап розвитку АПК України характеризується завершенням реформування та необхідністю подолання наслідків трансформа-ційної кризи в аграрній економіці, галузях сільського госпо-дарства та окремих підприємствах. Негативні явища та тенденції, які супроводжують проведення реформ, загострили проблему платоспроможності підприємств й актуалізували питання про передумови масового банкрутства вітчизняних аграрних під-приємств.

Актуальність теми. Зміна парадигми розвитку аграрного виробництва на етапі переходу економіки України до ринкових відносин супроводжується поглибленням кризових явищ в усіх галузях АПК. Однак економічному розвитку в цілому притаманна періодичність криз, поява яких сигналізує про необхідність здійснення інновацій.

Слід зазначити, що застосування комплексу заходів, спрямованих на подолання кризових явищ у галузях АПК, який відображає вплив трансформаційних процесів та управлінських рішень на формування, роз-виток і нейтралізацію кризи на підприємствах, не знайшло належного відобра-ження в наукових дослідженнях. Таким чином, розробки в цій галузі є новими, а тому мають теоретичне і практичне значення.

Широке коло питань, пов'язаних із концептуальною основою подолання кризових явищ в економіці, висвітлене в працях багатьох зарубіжних учених: М. Алєксєєва, С.Г. Бєляєва, С.В. Валдайцева, А.Г. Грязьової, А.В. Гусенкова, Г.П. Іванова, Ф. Кене, Дж.М. Кейнса, М.Д. Кондратьєва, Е.М. Короткова, П.Самуельсона, М. Туленкова, Е.А. Уткіна, Л.В. Фомченкова, А. Чаянова, Й. Шумпетера та ін. Проблеми аграрних кризових явищ розглядаються у наукових працях вітчизняних економістів О.Ю. Амосова, М.В. Гладія, П.М. Макаренка, О.М. Онищенка, В.І. Перебийніса, П.Т. Саблука, В.В. Юрчишина та ін. Проте комплексний підхід до вирішення проблеми подолання кризових явищ на підприємствах і в галузях АПК у процесі їх трансформації на сьогодні досліджений недостатньо. Це вимагає подальшого наукового обгрунтування вузлових аспектів антикризового розвитку аграрних підприємств та шляхів його забезпечення. Вищезазначене зумовило вибір теми та архітектоніку дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Матеріали дисертації є складовою частиною розробок згідно з держбюджетною темою наукового дослідження Білоцерківського державного університету Міністерства аграрної політики України “Розробити механізм пристосування агробізнесу України до світового конкурентного середовища з метою стимулювання експорту продукції АПК” (№ державної реєстрації 0100U001532).

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є обгрунтування концептуальних положень та методичних рекомендацій щодо подолання та запобігання кризовим явищам в економіці підприємств та галузях АПК. Для досягнення цієї мети в роботі необхідно було вирішити наступні задачі:–

узагальнити теоретичні аспекти організаційно-економічної сутності здійснення заходів щодо запобігання кризі в галузях АПК;–

обгрунтувати необхідність застосування методів і засобів здійснення заходів щодо подолання і запобігання кризі в аграрних підприємствах у процесі їх трансформації;–

з’ясувати особливості кризових явищ у галузях та підприємствах АПК;–

визначити умови та особливості проведення заходів, спрямованих на запобігання кризовим явищам у сільськогосподарських підприємствах;–

визначити економічні суперечності проведення антикризових заходів в АПК на стадії подолання аграрної кризи;–

опрацювати рекомендації щодо створення і функціонування підсистеми забезпечення антикризового розвитку в галузях та на кожному підприємтсві АПК;–

удосконалити способи та визначити сприятливі економічні умови проведення ефективних антикризових заходів на стадії подолання аграрної кризи.

Обєкт дослідження – кризові явища в галузях і підприємствах аграрного сектора економіки в умовах їх трансформації.

Предмет дослідження – економічні суперечності подолання кризових явищ у галузях АПК.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є діалектичний метод пізнання економічних явищ, основні положення економічної теорії, наукові розробки українських і зарубіжних учених з питань ринкового реформування АПК, законодавчі та нормативно-правові акти з питань розвитку продовольчих підкомплексів України. У процесі дослідження використовувалися такі методи: абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення та формулювання висновків), монографічний, розрахунково-конструктивний та порівняння (аналіз сучасного стану економічного розвитку галузей і підприємств АПК), економіко-математичний із застосуванням ПЕОМ (оптимізація галузевої структури виробництва в аграрних підприємствах), метод емпіричного соціального дослідження (визначення економічних суперечностей при проведенні антикризових заходів), статистичний метод тощо.

Інформаційною базою досліджень були відповідні закони України, укази Президента, офіційні матеріали Держкомстату України, дані Інституту аграрної економіки, оперативна інформація головного управління сільського господарства та продовольства Київської облдержадміністрації, показники річних звітів сільськогосподарських підприємств Київської області, монографічні дослідження, матеріали анкетування та фахові видання.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що на основі вдосконалення методики діагностики кризового стану підприємств аграрного сектора економіки проведено дослідження економічних суперечностей подолання кризових явищ та визначено стратегію антикризового розвитку галузей і підприємств АПК в умовах трансформаційних процесів:

- уперше визначені економічна суть і зміст запобігання кризовим явищам в економіці підприємств АПК, основні засоби їх подолання та економічні суперечності застосування антикризових заходів на стадії подолання аграрної кризи;

- уперше визначено, що сукупність кризових явищ в економіці АПК складає невідповідність внутрішнього і зовнішнього середовища економічним засадам функціонування підприємств;

- уперше розроблено методичні підходи до формування антикризових стратегій розвитку аграрних підприємств в умовах подолання наслідків економічної кризи;

- уперше запропоновано подолання фрагментації галузей АПК як засіб запобігання кризових явищам в економіці аграрного сектора;

- удосконалена діагностика кризових явищ в економіці АПК;

- уточнено необхідні та достатні економічні умови для здійснення ефективних заходів щодо запобігання кризовим явищам у галузях АПК;

- дістало подальший розвиток положення про аграрну реформу як умову та спосіб подолання кризових явищ в економіці АПК та положення про державне регулювання, спрямоване на створення сприятливих економічних умов для антикризового функціонування підприємств АПК.

Практичне значення одержаних результатів. Основні положення та пропозиції розроблені за результатами досліджень, доведені дисертантом до рівня мето-дичних розробок і практичних рекомендацій, які можуть бути широко й ефек-тивно використані у підприємствах АПК, а також при вивченні економічних дисциплін у вищих навчальних закладах економічного профілю.

Розробки дисертантки, які стосуються методичних підходів до формування антикризових стратегій аграрних підприємств в умовах подолання наслідків економічної кризи та організація їх впровадження, прийняті до впровадження головним управлінням сільського господар-ства та продовольства Харківської облдержадміністрації (довідка № 02/03 від 13 лютого 2003 р.).

Розроблені дисертантки методичні та практичні рекомендації щодо діагностики кризового стану сільськогосподарських підприємств і застосування антикризових заходів у сфері функціонування підприємств АПК Білоцерківського району Київської області прийняті до впровадження управлінням сільського господар-ства та продовольства Білоцерківської райдержадміністрації (довідка № 945 від 16 грудня 2002 р.). Розроблений комплекс заходів стратегічної спрямованості щодо запобігання і подолання кризових явищ на підприємстві з використанням оптимізації галузевої структури виробництва в СТОВ “Нива” смт Рокитне Київської області впроваджені у господарстві (акт впровадження № 4 від 23 жовтня 2002 р.).

Матеріали дисертаційного дослідження використовуються в навчаль-ному процесі на економічному факультеті Білоцерківського державного аграрного університету при вивченні курсів “Економіка і організація інноваційної діяльності” та “Економічні ризики”(довідка № 01 – 12 від 19 грудня 2002 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертантка самостійно сформулювала й обґрунтувала наукові положення, висновки та пропозиції щодо пошуку економічних заходів подолання кризових явищ у галузях АПК та створення сприятливих умов для антикризового функціонування аграрних підприємств у Київській області. У дисертаційному дослідженні науково обґрунтовані власні ідеї та підходи, які були викладені дисер-тантом в опублікованих наукових працях. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використані лише ті положення, які є результатом особистих розробок здобувача. Зокрема, внесок здобувача у співавторських роботах (номер 3, 4 за списком робіт, який подано в авторефераті) включає наступне:

- у сумісній науковій роботі (3) висвітлені основні напрями державного антикризового регулювання, що створить сприятливе економічне середовище для всіх господарюючих суб'єктів;

- в іншій сумісній науковій праці (4) визначено, що реформування аграрного сектора економіки є головною умовою підвищення рівня життя на селі.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційної роботи доповідались на міжнародних науково-практичних конференціях "Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання" (м. Харків, ХДТУСГ, 2001 р.), "Механізм господарювання і економічна динаміка в АПК" (м. Харків, ХДАУ, 2001 р.), "Механізм господарювання та економічного зростання в АПК: стан, проблеми, перспективи" (м. Київ, НАУ, 2001 р.) та "Механізм господарювання і проблеми економічного росту в агропромисловому комплексі України" (м. Луганськ, ЛНАУ, 2002 р.); на науково-практичній конференції "Ринкова інфраструктура: суть, функції та побудова" (м. Львів, Львівська комерційна академія, 2001 р.).

Основні положення дисертаційної роботи викладені в 6 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях; загальний обсяг публікацій – 1,6 друк. арк.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розді-лів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Робота виконана на 178 сторінках основного тексту, містить 36 таблиць, 24 рисунка, 3 додатки. Список використаних літературних джерел включає 180 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі – ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ЗАПОБІГАННЯ КРИЗОВИМ ЯВИЩАМ В ЕКОНОМІЦІ АПК– розглядаються теоретичні положення й аналі-зуються вітчизняні та зарубіжні літературні джерела, у яких розкрито мето-дичні питання та соціально-економічні аспекти категорії “криза”, а також особливості діагностики кризового стану аграрних підприємств та заходи щодо його подолання в умовах економіки, яка трансформується, викладено концептуальні підходи і методи, які використовуються для запобігання і подолання кризових явищ у галузях АПК та умови їх застосування сільськогосподарськими підприємствами.

Сучасний етап розвитку аграрного сектора економіки України характеризується існуванням ве-ликої кількості різноманітних криз, що зумовлює існування кризоутворюючого середовища. Більшість вітчизняних сільськогосподарських підприємств знаходяться в умовах трансформації. Співіснування зовнішнього кризоутворюючого середо-вища та внутрішньої нестабільності підприємств є передумовою економічних криз вітчизня-них аграрних підприємств. Під економічною кризою підприємства слід розуміти загострення протиріч у його управлінні, структурі та організації, виробничій та фінансовій діяльності, які загрожують його стійкості у процесі функціонування та розвитку в зовніш-ньому середовищі. Існування загрози кризи на вітчизняних сільськогосподарських підприємствах зу-мовлює необхідність застосування принципово нових, спеціальних засобів, спрямованих на запобігання і нейтралізацію фінансово-виробничих ускладнень у діяльності підприємства та на забезпечення його стабільного господарювання.

Можливі кризи аграрного підприємства різнорідні не тільки за своїми причинами і наслідками, але й за своєю суттю. У дисертації наведена класифіка-ція криз сільськогосподарських підприємств, охарактеризовані причини виникнення аграрної кризи в Україні та особливості її прояву (табл.1).

Ознаки наближення кризових явищ виступають об’єктивною передумовою застосування антикризових заходів. Антикризовий захід є, на наш погляд, заходом, який спрямований на запобігання чи подолання кризи, що доводить необхідність його застосування на всіх етапах розвитку аграрного підприємства.

Можливість здійснення заходів щодо запобігання кризовим явищам в економіці АПК визначається знанням циклічного характеру розвитку соціально-економічних систем, що дозволяє передбачати кризові ситуації і готуватися до них, та людським фактором, оскільки свідома діяльність людини дозволяє шукати шляхи виходу з кризових ситуацій. Крім того, необхідність проведення антикризових заходів визначається цілями розвитку аграрного підприємства.

Головною метою здійснення заходів щодо запобігання кризовим явищам на сільськогосподарських підприємствах є, на нашу думку, забезпечення стабільного розвитку підприємства, що виявляється досягненням та підтриманням потрібного рівня показників платоспроможності і прибутковості для попередження повторної кризи. Тому до діяльності соціально-економічної системи певною мірою завжди повинні бути застосовані антикризові заходи.

Особливості заходів щодо запобігання кризовим явищам у сільськогосподарських підприємствах зумовлені підвищеною складністю їх зовнішнього середовища, тривалістю виробничого циклу, сезонністю виробничих процесів та процесами реформування аграрного сектора України.

Таблиця 1

Особливості прояву аграрної кризи в Україні на сучасному Уповільнення темпів реформування

Симптоми кризи

Криза | Наслідки кризи

Спад виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції

Інфляційна криза | Диспаритет цін

Структурна криза | Диспропорції в галузях сільського господарства

Товарна криза | Зміни в структурі реалізації
продукції

Гостра нестача фінансових коштів

Платіжна криза | Заборгованість

Зниження продуктивності праці і конкурентоздатності сільськогосподарської продукції

Техніко- технологічна криза | Падіння рівня рентабельності

Інвестиційна криза | Зниження обсягів капітальних
вкладень

Непрофесіоналізм управлінських кадрів

Кадрова криза | Відсутність знань і навичок з
управління в умовах ринку
(зокрема, у кризових ситуа-ціях), недосконала організа-ційно-управлінська структура

Уповільнення темпів реформування

Криза аграрної реформи | Відсутність персонізації майна
підприємств і реалізації права
власності на землю

Умови нестабільності і трансформації підприємств аграрного сектора економіки роблять проблему мож-ливого банкрутства надзвичайно гострою і вимагають пошуку та застосування досконалих методик діагностики кризового стану. Один із підходів до оцінки імовірності банкрутства може бути отриманий на основі фінансового аналізу, оскільки банкрутство є наслідком саме фінансової кризи. Аналіз існуючих методик визначення загрози банкрутства свідчить про неможливість застосування іноземних моделей прогнозування банкрутства у вітчизняних умовах, які не дають точного уявлення про ступінь економічної кризи. Це підкреслює необхідність формування нового підходу до комплексної діагностики кризового стану підприємств, яка передбачає аналіз фінансово-економічного стану, адаптації організаційних структур до мінливих умов, кадрового потенціалу, змін техніко-технологічного потенціалу, стану бухгалтерського обліку, впливу правових чинників на діяльність аграрного підприємства. Крім того, відмінність запропонованої в дисертації методики полягає в порівнянні економічних результатів діяльності окремих підприємств з результатами опитування керівників і працівників цих підприємств щодо економічного стану, що здійснюється методом емпіричного соціального дослідження. На основі отриманих результатів визначаються розміри кризового розвитку, економічні суперечності подолання криз та відправні точки для покращання ситуації на підприємстві.

Для діагностики кризового фінансово-економічного стану аграрного підприємства відповідно до нашої методики розроблена статистична модель, що передбачає виділення п’яти коефіцієнтів:

Z= 1,057X1 + 0,35X2 + 1,11X3 +0,672X4 +0,731X5 ,

де: Х1 – коефіцієнт маневреності власних коштів; Х2 – коефіцієнт абсолютної ліквідності; Х3 – рентабельність виробництва; Х4 – відношення виручки до виробничого потенціалу; Х5 – коефіцієнт покриття запасів.

Якщо Z-критерій менший 0,9, то стан підприємства діагностують як кризовий, якщо він перебуває в межах 0,9 – 2,7 – як передкризовий; від 2,7 до 7,2 інтерпретується як нестійкий і понад 7,2 – як стійкий.

Реалізація запропонованої методики на вибірці сільськогосподарських підприємств Київської області дозволила встановити, що 13,3% підприємств перейшли межу стійкості, 70,0 % – за сприятливих економічних умов можуть поліпшити своє фінансове становище, але без здійснення заходів щодо запобігання кризовим явищам вони з більшою імовірністю будуть знижувати фінансову стійкість. І тільки 16,7% господарств мають стійкий фінансовий стан.

Необхідною умовою реформування підприємств АПК є використання засобів запобігання і подолання кризових явищ. Оскільки більшість аграрних підприємств знаходиться на пізній стадії кризової ситуації, то зростає необхідність активного застосування таких засобів, як реструктуризація, спеціалізація, диверсифікація, трансформація організаційних форм управління, банкрутство, санація, впровадження антикризових інновацій, кадрова антикризова політика та агроконсалтинг (проте обов’язково слід враховувати конкретні умови функціонування підприємств АПК).

У другому розділі – ЕКОНОМІЧНІ СУПЕРЕЧНОСТІ ТА ТЕНДЕНЦІЇ ЗАСТОСУВАННЯ АНТИКРИЗОВИХ ЗАХОДІВ У ПІДПРИЄМСТВАХ АПК –зроблено аналіз проблеми подолання кризових явищ аграрними підприємствами в умовах трансформаційної кризи, виявлені тенденції та суперечності проведення антикризових заходів у галузях АПК шляхом вивчення особливостей реформування сільськогосподарських підприємств, проблем новостворених формувань, відображення економічної ситуації, аналізу причин виникнення економічної кризи.

Як показали дослідження, у результаті реформування в сільському господарстві Київщини орендні відносини змушують власників земельних паїв утриматися від реалізації права на виділення земельних ділянок у натурі протягом дії орендної угоди. Це пов'язано з тим, що в угодах існує протиріччя: орендодавець має право розірвати угоду, але при цьому повинен утриматися від виділення своєї ділянки, що робить розірвання угоди неможливим. З урахуванням дії норми автоматичної пролонгації орендних угод можливість виділення земельних ділянок вважається достатньо віддаленою перспективою.

Встановлено, що персонізація майна аграрних підприємств не відбувається через умови, які не дозволяють виділити конкретним селянам майно на величину їх майнового паю (отримати грошову компенсацію на суму її номінальної вартості). Розмір орендної плати не призводить до суттєвого підвищення рівня життя тих, хто має право власності на землю і майно.

Суперечність проведення реформ полягає в тому, що адміністративні методи управління зведені до мінімуму, але адміністративний апарат зберігся на всіх ієрархічних рівнях. Тобто, адміністрація існує без адміністрування, а отже – без впливу на трансформаційні процеси. Це призвело до порушення взаємозв'язків між керуючою і керованими системами, знизився рівень відповідальності як керівників, так і підлеглих при виконанні рішень, постанов, вказівок та розпоряджень, що у свою чергу привело виконавчу дисципліну до критичної межі.

Сформований на макро- і мезорівнях адміністративно-управлінський апарат виконавчого, а не керуючого типу при жорсткій регламентації його діяльності виявився неспроможним до активних антикризових заходів, тому почалися некеровані процеси, які призвели економіку до кризи. А в сучасних умовах господарювання керівники сільськогосподарських підприємств не мають потрібного досвіду для здійснення антикризових заходів.

Рівень керівництва є однією з найслабших ланок у функціонуванні вітчизняної аграрної економіки. Так, криза управління викликає і посилює кризу аграрного реформування. Крім того, трансформаційна криза посилюється відсутністю або недієздатністю таких обов'язкових інститутів ринкової інфраструктури, як агроторгові доми, оптові продовольчі ринки, торгівельні центри та магазини фірмової торгівлі, обслуговуючі кооперативи, заготівельно-збутові кооперативи, кредитні спілки, заготівельні пункти сільгосппродукції, торговельні бази та ін.

Про негативні тенденції взаємопосилення кризових явищ в економіці галузей АПК свідчить проведений нами детальний аналіз розвитку цих галузей. Зокрема, структурна криза аграрної економіки, що призвела до диспропорції в галузях сільськогосподарського виробництва, супроводжується занепадом галузей тваринництва та кормовиробництва. Не врегульовані державою ринкові процеси поглибили ринкову кризу, внаслідок чого посилалася товарна криза. Відсутність політичної і соціально-економічної стабільності в країні, невідпрацьована фінансово-кредитна система, поглиблення диспаритету цін на сільськогосподарську і промислову продукцію, відсутність дієвого мотиваційного механізму стимулювання високоефективної праці, незавершеність аграрної реформи погіршують інвестиційний клімат у країні. Скорочення інвестицій у сільське господарство прискорило процеси фізичного старіння засобів виробництва та загострення фінансового стану сільськогосподарських підприємств, що зумовило різке зниження фондозабезпеченості, технічної оснащеності. Внаслідок посилення техніко-технологічної кризи скоротилися обсяги виробництва, підвищилася собівартість виробленої продукції, знизився рівень інтенсифікації виробництва та рентабельності сільськогосподарської продукції.

У дисертації зроблена оцінка економічного стану аграрних підприємств та охактеризовано зміни його в процесі проведення заходів, спрямованих на подолання кризових явищ. Предметом проведених спеціальних досліджень були 30 типових сільськогосподарських підприємства Білоцерківського, Володарського та Сквирського районів Київської області.

Незважаючи на позитивні зміни останніх років, можна стверджувати, що галузь сільського господарства України залишається у стані глибокої економічної кризи. Тенденція змін збитковості досліджуваних підприємств та рівня їх рентабельності свідчить лише про незначне покращання економічної ситуації. У 1995 році частка збиткових підприємств склала 16,7% , у 1996 вона збільшилася у 2 рази – 33,3%, у 1998 році становила 86,7%. Проте, починаючи з 1999 року, вона зменшилася до 66,7%, у 2000 році становила 17,2%, а у 2001 р. – 16,7%.

Рентабельність сільськогосподарського виробництва в досліджуваних підприємствах найнижчого рівня досягла в 1998 році і становила -17,5%, у рослинництві – -13,4%, тваринництві – -46,9%. Проте в 2001 році вона помітно зросла. Крім того, частка нерентабельних аграрних підприємств серед досліджуваних у 2001 році значно скоротилася – до 13,3% при максимальному своєму рівні (86,7%) у 1998 році (рис.1).

Рис. 1. Зміна частки рентабельних аграрних підприємств серед досліджуваних у Київській області, %

На основі порівняння результатів аналізу економічних показників діяльності окремих сільськогосподарських підприємств і результатів опитування щодо стану економічного розвитку цих підприємств були визначені розміри кризового стану, які свідчать про наявність глибокої економічної кризи в 13,3% досліджуваних підприємств. 70,0% підприємств перебувають у нестійкому післякризовому стані, що пояснюється слабким рівнем керівництва на більшості вітчизняних аграрних підприємств і потребує негайного активного проведення антикризових заходів (табл. 2).

Аграрні підприємства, які виходять із кризи, потребують здійснення цілого комплексу заходів: діагностики економічного стану підприємства та виявлення проблем, перегляду стратегії підприємства, заміни керівництва, централізації фінансового та посилення управлінського контролю, організаційних змін, скорочення основних засобів, ліквідації збиткових виробництв, зниження витрат, реструктуризації боргів, інвестування, поліпшення маркетингу, отримання підтримки акціонерів, зміцнення дисципліни, мотивації персоналу та інших заходів.

Основною причиною кризових явищ на підприємстві більшість керівників досліджуваних підприємств ( їх частка становить 56,7 % ) вважають негативний вплив зовнішнього середовища, інша частина (26,6 %) – внутрішні чинники, а 16,7 % керівників впевнені, що співвідношення внутрішніх і зовнішніх чинників становить 1 : 1.

Проте результати досліджень свідчать про відсутність суттєвих змін щодо усвідомлення ними кризового становища, його причин і необхідності активного пошуку антикризових заходів. Це у свою чергу пояснює протиріччя між економічною реальністю та суб'єктивною оцінкою становища досліджуваних підприємств.

Таблиця 2

Аналіз розвитку кризових явищ на досліджуваних аграрних

підприємствах Київській області, %

Стан економічного

розвитку аграрного

підприємства |

1992 р. |

1996 р. |

1998 р. |

2001 р.

Стійкий | 36,6 | 10,0 | - | 16,7

Передкризовий | 63,4 | 56,7 | 6,6 | -

Кризовий | - | 33,3 | 86,6 | 13,3

Післякризовий | - | - | 6,7 | 70

Практично всім досліджуваним підприємствам притаманний такий елемент антикризового економічного розвитку, як оперативне планування та управління фінансовою діяльністю. Перспективне стратегічне планування характерне для 83,3% господарств. Диверсифікацію, як метод запобігання кризовим явищам, використовують лише 40% досліджуваних підприємств. Застосування інновацій прослідковується лише в 13,3% з них. Проте спеціальної підготовки з питань антикризового управління керівники не мають, що пояснює відсутність відділу антикризового розвитку чи кризової групи.

У третьому розділі – СПОСОБИ ТА ФАКТОРИ ЗДІЙСНЕННЯ ЕФЕКТИВНИХ АНТИКРИЗОВИХ ЗАХОДІВ НА СТАДІЇ ПОДОЛАННЯ АГРАРНОЇ КРИЗИ – опрацьовані основні напрями створення сприятливих економічних умов для функціонування сільськогосподарських підприємств, визначені базові фактори, що суперечать антикризовому розвитку аграрного сектора економіки, і розроблені пропозиції щодо вирішення наявних проблем на підприємствах аграрного сектора економіки України шляхом формування і впровадження антикризових стратегій в умовах подолання його фрагментації.

Погіршенню економічної ситуації в аграрному секторі сприяло суттєве послаблення державної підтримки сільськогосподарських виробників через недостатній обсяг заходів подолання кризових явищ. До важливих антикризових заходів в аграрному секторі слід віднести розширення торгівельно-посередницького обслуговування з метою збільшення закупівлі сільськогосподарської продукції: зменшення ставок ПДВ на продукти харчування першої необхідності та обмеження рівня торгової націнки для підприємств, які реалізують сільськогосподарську продукцію та продукти харчування; збільшення розмірів спеціального фонду пільгового кредитування та лізингових операцій для товаровиробників; розробку заходів щодо закупівлі сільськогосподарської продукції у фермерів; розробку системи дотацій дитячих установ, лікарень та інших бюджетних організацій при закупці ними вітчизняного продовольства; надання державної підтримки посередницьким організаціям, які закуповують сільськогосподарську продукцію, і переробним підприємствам у вигляді надання пільгових кредитів; зменшення податків та участь держави в якості акціонера. Цей комплекс заходів особливо важливий в післякризовий період, коли підприємства перебувають у нестійкому стані економічного розвитку, оскільки через зменшення обсягів імпорту і зростання цін на імпортні товари підвищилася конкурентоспроможність і суттєво збільшився попит на вітчизняну продукцію АПК.

Іншими заходами, необхідними для виведення аграрного сектора з кризи, є: санація господарств у випадку їх банкрутства; подолання диспаритету цін між сільськогосподарською і промисловою продукцією; надання пільгових кредитів для закупівлі техніки, племінної худоби, меліорації і вапнування земель; зниження цін на електроенергію, паливо, основні засоби виробництва; відстрочка або повне скасування боргів; введення держзамовлення на виробництво сільськогосподарської продукції.

Виявлено ряд факторів, що суперечать антикризовому розвитку сільськогосподарського виробництва та перешкоджають адаптації товаровиробників до ринкових відносин. Це, зокрема, диспаритет цін на матеріально-технічні ресурси і продукцію сільського господарства, недостатній рівень фінансового забезпечення, низькі закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію, високі ставки по кредитах, високі податки, збільшення витрат за рахунок зношення матеріально-технічних ресурсів, диспаритет цін на продукцію рослинництва і тваринництва. Крім того, до факторів, які стримують економічне оздоровлення підприємств, належать також нестабільність податкової і правової політики в аграрній сфері, монополізм заготівельних, переробних і торгових організацій, недосконалість державної стратегії розвитку АПК і слабка регулююча роль державних органів влади, відсутність довгострокових кредитів, низька кваліфікація сільськогосподарських керівників, зниження платоспроможності населення, низький рівень заробітної плати сільськогосподарських працівників, старіння кадрів і відтік молоді із села.

Отже, подолання аграрної кризи можливе лише за умов усунення причин її виникнення шляхом організації антикризової стратегії, яка включає такі етапи, як аналіз внутрішніх і зовнішніх причин кризової ситуації на підприємстві, перегляд місії та системи цілей підприємства, аналіз альтернатив та вибір антикризової стратегії, реалізація обраної стратегії, оцінка контролю результатів антикризової стратегії.

Слід зазначити, що специфіка антикризової діяльності потре-бує особливих підходів до її організаційного забезпечення. На нашу думку, найкращим підходом до організаційного офор-млення системи антикризового управлін-ня є створення “кризових груп” або “груп антикризового розвитку”. Проте, враховуючи особливості аграрних підприємств, найкращим варіантом є створення дорадчого органу в них. Його функції можуть здійснювати внутрішні (наявні або спеціально створені) підрозділи, в яких працюватимуть спеціалісти підприємства на постійній чи тимчасовій ос-нові.

Ефективність антикризових заходів залежить, на наш погляд, від забезпечення підтримки їх з боку власника підприємства та вищого керів-ництва; чіткого уявлення про мету і завдання, зміст та структуру антикризових планів (програм); необхідного рівня забезпечення трудо-вими, фінансовими, матеріальними та інфор-маційними ресурсами підсистеми антикризо-вого управління та робіт, пов'язаних із подо-ланням кризових явищ; створення ефективної системи комуні-кацій (формальних та неформальних) всере-дині та поза межами підприємства; підтримки здорового морально-психоло-гічного клімату в колективі, що базується на відповідній організаційній культурі.

Відповідно до розробленого комплексу заходів стратегічної спрямованості щодо подолання кризових явищ на матеріалах СТОВ “Нива” смт Рокитне Київської області нами побудована модель оптимального поєднання галузей виробництва із застосуванням ЕММ і ПЕОМ, яка дала змогу визначити для цього господарства оптимальну структуру посівних площ з освоєнням її в сівозмінах, спрогнозувати чисельність поголів’я ВРХ, у тому числі корів, та розрахувати очікуваний прибуток (табл. 3).

Таблиця 3

Покращення фінансових результатів виробничо-комерційної діяльності СТОВ “Нива” від розробленого комплексу заходів стратегічної спрямованості щодо запобігання і подолання кризових явищ на підприємстві з використанням оптимізації галузевої структури

Показники | Фактично,

(2001 р.) | За оптимальним рішенням | Відхилення

+, –

Товарна продукція в цінах реалізації, тис. грн | 1992 | 2219 | + 227

Витрати на товарну продукцію, тис. грн | 1847 | 1742– | 105

Прибуток, тис. грн | 145 | 391 | + 246

У дисертації відпрацьовані стратегічні аспекти подолання фрагментації, яка є характерною для галузей сільськогосподарського виробництва. Основними з них є створення економії за рахунок збільшення обсягів виробництва; інновації в напрямку механізації та підвищення інтенсивності капіталу у виробництві, які призводять до консолідації галузей; інновації у сфері маркетингу; товарна або ринкова інновація, які можуть звести до одного стандарту різнотипні ринкові потреби; нейтралізація причин фрагментації.

Формування стратегії конкуренції у фрагментованих галузях АПК включає 5 етапів (рис. 2).

Аналіз структури галузі та стано-вища конку-рентів | Визначення причин фрагмен-тації галузі | Можли-вість подолан-ня фрагмен-тації | Вигід-ність подолан-ня фрагмен-тації | Альтер-натива поведін-ки в умовах немину-чої фрагмен-тації

Рис. 2. Етапи формування стратегії конкуренції аграрних підприємств в умовах фрагментації галузей АПК

Визначення причин фрагментації, прогнозування впливу на них інновацій та ідентифікація галузевих тенденцій АПК, спроможних усунути причини фрагментації, є важливими умовами контролю за навколишнім середовищем. Подолання фрагментації галузей АПК є одним із способів запобігання кризовим явищам в економіці аграрного сектора.

ВИСНОВКИ

Підприємство АПК в сучасних умовах середовища, яке динамічно змінюється, є складною комплексною системою, в якій з'являється нове розуміння кризи: при її розвитку жоден із параметрів може не досягати критичних значень, але підприємство може перебувати у стані кризи. Гострота кризових процесів в АПК посилюється тим, що вони відбуваються на фоні галузевих і макроекономічних криз. У дисертації обґрунтовано, що запобігання та нейтралізація цих проблем можливі завдяки здійсненню антикризових заходів та використанню антикризових стратегій розвитку підприємств аграрного сектора економіки.

Дисертаційні дослідження дозволили зробити такі висновки:

1. Дослідження понять “економічна криза” і “антикризові заходи” дало можливість окреслити проблематику, що підлягала вирішенню, визначити мету та задачі, особливості їх реалізації в умовах вітчизняної аграрної економіки, з’ясувати причини виникнення криз та здійснити їх класифікацію, визначити економічну сутність, зміст та особливості заходів запобігання кризовим явищам у галузях і підприємствах АПК у процесі їх трансформації.

2. Головною метою здійснення заходів, спрямованих на запобігання кризовим явищам у сільськогосподарських підприємствах, є забезпечення стабільного стану розвитку підприємства, що виявляється не тільки досягненням потрібних показників платоспроможності і прибутковості, але й підтриманням їх рівня, щоб попередити повторну кризу. Тому аграрні підприємства, які виходять із кризи, потребують здійснення цілого комплексу заходів: діагностики економічного стану підприємства та виявлення проблем, перегляду стратегії підприємства, заміни керівництва, централізації фінансового та посилення управлінського контролю, організаційних змін, скорочення основних засобів, ліквідації збиткових виробництв, зниження витрат, реструктуризації боргів, інвестування, поліпшення маркетингу, отримання підтримки акціонерів, зміцнення дисципліни, мотивації персоналу та інших заходів.

3. Запропонована нами методика діагностики кризового стану аграрного підприємства, яка базується на комплексному аналізі діяльності підприємства, враховує особливості умов функціонування аграрних підприємств, інтенсивність впливу зовнішнього середовища та наслідки управлінських рішень і є потужним інструментом для діагностики та прогнозування розвитку підприємства АПК. На основі порівняння економічних показників діяльності окремих сільськогосподарських підприємств і результатів опитувань щодо стану соціально-економічного розвитку цих підприємств визначені розміри кризового розвитку, економічні суперечності подолання кризи та відправні точки для покращання ситуації. Реалізація запропонованої методики на вибірці сільськогосподарських підприємств дозволила встановити, що 13,3% із них перейшли межу стійкості, 70,0 % – можуть за сприятливих економічних умов поліпшити своє фінансове становище, але без здійснення заходів щодо запобігання кризовим явищам вони з більшою імовірністю будуть знижувати фінансову стійкість. І тільки 16,7% господарств мають стійкий фінансовий стан.

4. Визначена необхідність застосування способів запобігання кризовим явищам в аграрних підприємствах у процесі їх трансформації. До таких способів належать реструктуризація, спеціалізація, диверсифікація, трансформація організаційних форм управління, банкрутство, санація, впровадження антикризових інновацій, кадрова антикризова політика та агроконсалтинг (залежно від конкретних умов функціонування). Критерієм ефективності антикризових заходів можуть бути не припинення їх діяльності, а лише збереження й розвиток підприємств АПК.

5. Рівень керівництва є однією з найслабших ланок у функціонуванні вітчизняної аграрної економіки. В умовах, коли криза управління викликає і посилює кризу аграрного реформування, підвищення рівня управління та полегшення процесу здійснення антикризових заходів на вітчизняних аграрних підприємствах можливе лише шляхом вирішення існуючої проблеми усвідомлення керівниками кризового стану своїх підприємств, однакових зовнішніх умов їх функціонування та необхідності самостійних рішучих дій.

6. З метою надання системного характеру діяльності, пов'язаної з аналізом, діагнозом, прогнозуванням, плануванням, організацією виконання та мотивацією діяльності з подолан-ня та запобігання кризових явищ на підприємствах аграрного сектора економіки України до-цільно мати групу антикризового розвитку, яка визначатиме здатність підприємства успішно протистояти кризі, а також забезпечу-ватиме своєчасне проведення дієвих профілактичних заходів. Враховуючи особливості функціонування аграрних підприємств, найкращим організаційним варіантом підсистеми антикризового управління вважаємо створення дорадчого органу.

7. Важливе значення при створенні економічних умов для антикризового функціонування сільськогосподарських підприємств має державна підтримка сільськогосподарських виробників шляхом впровадження спрощеної системи оподаткування, бухгалтерського обліку, звітності, відповідне фінансове забезпечення антикризових заходів за рахунок активізації інвестиційної діяльності. Крім того, важливими антикризовими заходами в аграрному секторі є розширення торгівельно-посередницького обслуговування з метою збільшення ними закупівлі сільськогосподарської продукції, санація господарств у випадку їх банкрутства; подолання диспаритету цін між сільськогосподарською і промисловою продукцією; надання пільгових кредитів для закупівлі техніки, племінної худоби, меліорації і вапнування земель; зниження цін на електроенергію, паливо, основні засоби виробництва; відстрочка або повне скасування боргів; введення держзамовлення на виробництво сільськогосподарської продукції.

8. Розроблена в дисертації методика формування антикризової стратегії аграрного підприємства в умовах економічної кризи та організація її впровадження може бути базою інформації для проведення заходів щодо запобігання кризовим явищам на підприємствах. Впровадження антикризової стратегії є найбільш ефективним, якщо вона сполучається з уже адаптованою структурою і підпорядкована збалансованій системі цілей аграрного підприємства.

9. Відповідно до запропонованої антикризової стратегії, розроблено комплекс заходів стратегічної спрямованості щодо подолання кризових явищ на підприємстві СТОВ “Нива” Київської області з використанням оптимізації галузевої структури виробництва, що є однією з дієвих способів подолання структурної кризи в нових агроформуваннях.

10. Розробка і застосування антикризових конкурентних стратегій аграрними підприємствами можливі лише за умови подолання фрагментації, яка характерна для галузей сільськогосподарського виробництва і може відкривати значні стратегічні можливості.

Таким чином, у дисертації представлено цілий комплекс заходів щодо подолання і запобігання кризовим явищам на підприємствах аграрного сектора економіки. Використання запропонованих розробок вітчизняними підприємствами АПК дозволить ефективно запобігати виникненню кризових ситуацій і сприятиме виходу підприємств на траєкторію сталого розвитку.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Ковальчук Л.М. Антикризове управління діяльністю підприємств аграрного сектора економіки // Технологічний прогрес та ефективність виробництва: Вісник Харків. держ. політех. ун-ту. – Харків, ХДПУ. – 2000. – Вип. 128. – С.287 – 298.

2. Ковальчук Л.М. Антикризове функціонування сільськогосподарських підприємств // Науковий вісник НАУ. – / К.,– 2001. – Вип. 44.– С.138 – 140.

3. Ковальчук Л.М., Мартинишин Я.М. Державне регулювання кризових ситуацій в діяльності підприємств АПК на сучасному етапі // Торгівля, комерція, підприємництво (ринкова інфраструктура: суть, функції та побудова): Зб. наук. пр. – Львів: Вид-во ЛКА, 2001. – С.247 – 248.

4. Ковальчук Л.М., Мартинишин Я.М. Умови забезпечення рівня життя на селі в умовах кризи // Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання: У 2 т. / За ред. П.Т. Саблука, В.Я. Амбросова, Г.Є. Мазнева. – К.: ІАЕ, 2001. – Т.2. – С.814 – 815.

5. Ковальчук Л.М. Методологічні підходи до проблеми антикризового управління діяльністю підприємств аграрного сектора економіки // Технологічний прогрес та ефективність виробництва: Вісник Харків. держ. політех. ун-ту. – Харків, ХДПУ. – 2002. – Вип № 8 / 2. – С.158– 167.

6. Ковальчук Л.М. Інноваційні аспекти в основі антикризового управління // Збірник наукових праць Луганського національного аграрного університету. У 3-х т. / За ред. В.Г. Ткаченко. – Луганськ: Вид-во “Элтон-2”, 2002. – №14 (26). –Т.1. – С. 308 – 312.

АНОТАЦІЇ

Ковальчук Л.М. Економічні суперечності подолання кризових явищ у галузях АПК. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК. – Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва, м. Харків, 2003.

Дисертація присвячена дослідженню визначення економічних суперечностей при подоланні кризових явищ у галузях АПК та розробці комплексу антикризових заходів. У роботі: проаналізовано проблему здійснення заходів щодо запобігання кризовим явищам, існуючі методики визначення загрози кризи, розроблені методичні підходи до діагностики кризових явищ у підприємствах АПК, визначено фактори, що суперечать антикризововому розвитку сільськогоспо-дарського виробництва та перешкоджають адаптації товаровиробників до ринкових відносин, розроблено методику формування антикризової стратегії аграрного підприємства в умовах економічної кризи та організацію її впровадження, побудовано модель оптимального поєднання галузей виробництва із застосуванням ЕММ і ПЕОМ, а також визначені умови подолання фрагментації в галузях АПК.

Ключові слова: кризові явища в економіці АПК, економічні суперечності, діагностика кризового стану, антикризові заходи, антикризова стратегія розвитку.

Ковальчук Л.Н. Экономические противоречия преодоления кризисних явлений в отраслях АПК. – Рукопись.

Диссертация на соикание