АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Льовкіна Олена Геннадіївна

УДК 316.257

ПРОБЛЕМА ВІДЧУЖЕННЯ В СОЦІАЛЬНІЙ ФІЛОСОФІЇ ФРАНКФУРТСЬКОЇ ШКОЛИ

(СПРОБА ОСМИСЛЕННЯ В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛІСТИКИ)

09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

Київ – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському національному економічному університеті,

Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат філософських наук, доцент,

Арутюнов В’ячеслав Хуршудович,

професор кафедри філософії Київського національного економічного

університету;

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор,

Осічнюк Юхим Веніамінович, професор кафедри

суспільних наук Національної

академії управління;

кандидат філософських наук, доцент,

Абрамов Володимир Іванович

професор кафедри міжнародних відносин та євроатлантичної інтеграції України Національної Академії оборони України;

Провідна установа: Національний технічний університет України “Київський політехнічний інститут”,

кафедра філософії, м.Київ,

Міністерство освіти і науки України.

.

Захист відбудеться “_29__” _cічня__ 2004 р. о_14_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.456.01 Інституту вищої освіти Академії педагогічних наук України за адресою: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9, зал засідань, 9-ий поверх.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту вищої освіти Академії педагогічних наук України за адресою: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9, восьмий поверх.

Автореферат розісланий “_24__” _грудня___ 2003 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Горбунова Л.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження зумовлена потребами соціальної практики в Україні, зокрема необхідністю реформування суспільного життя за доби глобальних трансформацій. На цьому шляху наша держава вирішує політичні, економічні, соціальні, культурні, національні, екологічні та інші проблеми.

Нагальною потребою стає подолання негативних проявів глобалізації. Йдеться про наростання процесів соціокультурного відчуження, проявами якого є втрата національної ідентичності, смисложиттєвих компонент, розповсюдження споживацької свідомості, які деформують ментальність в Україні, насамперед, молодого покоління.

Особливої уваги нині потребує також вивчення культурних, політичних, економічних детермінант, що спричиняють негативні прояви глобальних трансформацій. Процеси та явища, які викликають в сучасній Україні соціокультурне відчуження, були предметом дослідження соціальної філософії Франкфуртської школи у 60-70-х рр. минулого століття. Серед них деградація свідомості під впливом ЗМІ, духовний занепад, аксіологічна криза, уніфікація, аполітичність, тотальне економічне координування суспільством, посилення бюрократичного пригнічення та інші, які в ході глобалізації стають реаліями планетарного масштабу. Детально розроблений франкфуртськими філософами понятійно-категоріальний апарат виявляється актуальним для сучасного українського суспільства, оскільки надає змогу докладних як теоретичних, так і емпіричних досліджень відчуження у сучасну добу.

Представники Франкфуртської школи здійснили вичерпний аналіз феномену відчуження, що у 21-ому столітті стає тотальним і пронизує усі сфери людського буття. Їх соціально-філософській концепції властивий інтегральний підхід, розгляд відчуження як соціального, психологічного, культурного феномену, що дає максимально повну схему його виникнення, функціонування та наслідків. Отже, за умови поширення євроатлантичних соціокультурних та політичних схем в глобальному просторі, необхідно дослідити детермінанти, форми, наслідки відчуження в Україні та з`ясувати ефективні шляхи його подолання, спираючись на теоретичну спадщину філософів Франкфуртської школи.

Крім того, загострюється аксіологічна криза, що полягає у відчуженні традиційних і поширення споживацьких цінностей. Ця обставина спричинює гносеологічну кризу, яка виявляється у нездатності індивіда зі споживацьким світоглядом осягнути складні реалії сьогодення та належним чином відреагувати на зміни в сучасному просторі, що може призвести до екологічної катастрофи, третьої світової війни, знищення життя на Землі. Тому актуалізується коло проблем, пов`язаних з подоланням відчуження традиційних цінностей шляхом реформування освітньо-виховної сфери.

Нова стратегія освіти та виховання повинна базуватися на основі гармонізації людської природи шляхом активізації творчого потенціалу індивіду (фантазії, інтуїції, уяви), відродження цінностей, що грунтуються на традиційних національних, релігійних уявленнях. В такій ситуації особливої актуальності набуває естетико-гносеологічний варіант подолання відчуження шляхом зміни аксіологічних пріоритетів за принципом гуманізму, запропонований представниками Франкфуртської школи.

Отже, вивчення феномену відчуження за доби глобалізації є не лише потребою, але й необхідною передумовою подолання глобальних проблем людства.

Ступінь розробленості проблеми. Проблема відчуження на сучасному етапі є предметом аналізу багатьох гуманітарних дисциплін (соціальної філософії, глобалістики, психології, соціології, культурології та ін.).

Представники Франкфуртської школи намагались вирішити проблему відчуження, спираючись, насамперед, на вчення К.Маркса, М.Вебера та З.Фрейда. К.Маркс аналізував відчуження як економічне явище і запропонував конкретний шлях його подолання – відмову від приватної власності. М.Вебер і ряд інших вчених (К.Манхейм, А.Вебер та ін.) розглядали відчуження переважно в культурологічному ракурсі. З.Фрейд відносив феномен відчуження до психологічної сфери, а шляхи подолання наслідків відчуження вбачав у застосуванні методів психоаналізу.

У соціальній філософії Франкфуртської школи проблема відчуження розглядається неоднозначно. Головним фактором, що спричиняє соціальне відчуження у сучасному світі теоретики Франкфуртської школи вважали відчуження свідомості. Частина теоретиків акцентує увагу на суб’єктивних виявленнях відчуження (Е.Фромм, Г.Маркузе та ін.). Об’єктом вивчення при такому підході стають індивідуальна поведінка людини, стани розщепленності свідомості окремої особистості. Інші теоретики розглядають відчуження як об’єктивний феномен, піддаючи аналізу соціально-економічні фактори і процеси, притаманні даній соціальній структурі суспільства (М.Хоркхаймер, Ю.Хабермас та ін.). Частина дослідників переносить дослідження в культурологічну та естетичну площину (В.Беньямін, Т.Адорно та ін.).

Пошуки шляхів подолання відчуження можна розділити на декілька типів. На рівні особистості ліквідацію відчуження пропонується здійснювати шляхом індивідуальної психотерапії заснованої на методах клінічного психоаналізу (Е.Фромм та ін.). На соціальному рівні ліквідування відчуження мислиться або шляхом політичної революції (Р.Дучке, О.Негт, К.Оффе та ін.), або ж поступовим реформуванням суспільного устрою (Ю.Хабермас та ін.). Значна увага приділяється прийомам сюрреалістичного мистецтва і новим текстуальним стратегіям як детермінантам подолання відчуження свідомості (Т.Адорно, В.Беньямін, Г.Маркузе). На погляд дисертанта, останній варіант бачення проблеми як з точки зору її постановки, так і розв’язання (констелятивне мислення, міметична раціональність, “ауратичне” відношення до природи) є оптимальним. Комплекс гносеологічно-естетичних ідей франкфуртців має своє продовження в сучасній філософії мови, течіях модернізму, посмодернізму, деконструктивізму.

Радянська філософія мала давні традиції дослідження феномену відчуження в межах марксистської традиції. Насамперед, необхідно згадати праці Т.І.Ойзермана, А.К.Можеєвої та ін. У контексті соціальної філософії Франкфуртської школи аналіз феномену відчуження здійснювався в роботах В.М.Лейбіна (соціально–психологічний аспект), В.Г.Арсланова, Г.Г.Соловйової, А.В. Михайлова, М.Рикліна (гносеологічно-естетичний аспект), Ю.Н.Давидова, Б.Н.Бессонова, Е.Я.Баталова, В.А.Погосяна (соціально-політичний аспект) та багатьох інших філософів. Сучасній глобалізації та її негативним наслідкам присвячували роботи такі вчені як А.І.Неклесса, А.Н.Панарін, В.Г.Хорос та інші.

В українській філософії дослідження феномену відчуження та шляхів його подолання здійснювали такі вчені як В.Г.Табачковський, А.К.Бичко, І.В.Бичко, В.В.Лях, А.Н.Єрмоленко, К.Ю.Райда, В.В.Кізіма, Л.Т.Левчук та багато інших. Дослідженню процесів соціальної глобалізації та трансформації присвячені роботи М.І.Михальченка, М.Ф.Головатого, О.Г.Білоруса, Д.Г.Лук’яненка та інших авторів.

Епоха глобальних трансформацій створює об’єктивні передумови для нового осмислення відчуження в соціальної філософії Франкфуртської школи, оскільки спектр проблем, що зачипали франкфуртці (тотальне економічне координування суспільством, бюрократизація, відчуження свідомості, знеособлення, духовне банкрутство і т.і.) стає реальністю для переважної більшості країн завдяки поширенню соціокультурних, політичних, економічних схем євроатлантичного суспільства. Зокрема, українське суспільство потребує як методів дослідження відчуження, так і категоріального апарату, за допомогою якого можливо описати й вивчити його прояви та наслідки.

Водночас, в роботах наведених вище авторів аналізувались лише окремі аспекти проблеми, що досліджується дисертантом (переважно, соціально-політичний, естетичний або психологічний). Крім того, дослідження зв’язків між відчуженням і глобалізацією стає можливим і актуальним саме у наш час.

Об’єктом дослідження є соціальні прояви феномену відчуження, їх зв’язок з процесами глобалізації у сучасній Україні.

Предметом аналізу є детермінанти, форми, наслідки процесу відчуження та шляхи його подолання у контексті соціальної філософії Франкфуртської школи, зв’язок цих проблем із вітчизняними реаліями сьогодення.

Мета і завдання дослідження. Основна мета дослідження: з’ясувати методологічну спроможність концептуального апарату аналізу феномену відчуження у соціальній філософії Франкфуртської школи щодо вирішення можливості усунення негативних аспектів глобалізації в Україні. Під час дослідження з’ясувалось, що для реалізації даної мети необхідно вирішити наступні завдання:

1) розглянути основні підходи до проблеми відчуження в історії соціальних наук та з’ясувати специфіку концепції Франкфуртської школи;

2) проаналізувати особистісні виміри відчуження;

3) виявити фактори поширення відчуження у сучасному глобалізаційному просторі, зокрема на Україні;

4) з’ясувати витоки фінансово-економічної глобалізації;

5) розкрити зміст поняття “інтеграція” у зв’язку з глобальними процесами;

6) розглянути конкретні шляхи подолання відчуження в окремих представників Франкфуртської школи й визначити оптимальний варіант для усунення наслідків соціального відчуження в сучасній Україні.

Теоретична та методологічна основа дослідження. Методологічна основа дослідження пов’язана з його теоретичною базою, якою є проблемне поле сучасних теорій відчуження, зокрема, досліджень філософської спадщини неомарксистів.

Емпіричним джерелом для автора були роботи представників Франкфуртської школи (Г.Маркузе, В.Беньяміна, Т.В.Адорно, М.Хоркхаймера та ін), оскільки саме у цій філософській традиції розглядалась проблема відчуження на сучасному етапі та в історії філософії. Автор також проаналізував праці відомих українських (М.В.Поповича, М.І.Михальченка, В.П.Андрущенка, М.Ф.Головатого, І.Ф.Надольного, І.В.Бичка, А.К.Бичко, А.Н.Єрмоленка, А.К.Райди, Л.Т.Левчук, В.В.Ляха та ін.) і російських (Ю.Н.Давидова, В.М.Лєйбіна, В.Г.Арсланова, Г.Г.Соловйової, І.С.Кона, А.В.Михайлова, А.М.Руткевича, А.І.Неклесси, А.Н.Панаріна, В.Г.Хороса та ін.) вчених, результати науково–теоретичних та науково–практичних семінарів, конференцій тощо. В дисертації запроваджується розрізнення класичного розуміння відчуження та його інтерпретації в межах соціальної філософії Франкфуртської школи (її окремих представників). На підставі дослідження специфіки проявів феномену відчуження в індустріальному сіспільстві, автор здійснює комплексний аналіз негативних проявів глобалізації в сучасну добу.

Метододами дослідження є системно-структурний підхід у проведенні порівняльних аналізів причин, форм та наслідків відчуження як вони розумілись у класичних підходах та окреслення зазначеного процесу у філософів Франкфуртської школи. Дослідження здійснене на основі використання комплексного міждисциплінарного підходу та вивчення соціальних явищ в їхньому розвитку.

Зв’язок роботи з науковими програмами і планами. Робота виконана згідно із планами підготовки наукових і педагогічних працівників на кафедрі філософії і відповідає технічному завданню на проведення держбюджетної науково-дослідної роботи по темі: “Підприємництво як феномен культури” (019640U07512), та “Філософське осмислення соціально-економічних проблем сучасності; тенденції їх розвитку” (01010U06458), які розроблені на кафедрі філософії Київського Національного економічного університету.

Наукова новизна дослідження полягає у побудові теоретико-методологічної моделі вивчення механізмів функціонування відчуження за доби глобалізації на матеріалах соціальної філософії Франкфуртської школи.

1) зазначено, що на суб’єктивному рівні відчуження визначається не як суперечність між людиною та навколишньою реальністю, а як відсутність суперечності, гомогенізація цієї системи, наслідком чого є знеособлення суб’єкта;

2) доведено, що за сучасної доби глобалізації розповсюдження відчужених форм життєдіяльності в Україні відбувається завдяки впливу масової культури через тотальність масової комунікації;

3) показано, що сучасна постіндустріальна доба характеризується економічною інтеграцією, негативні наслідки якої (криміналізація господарчої діяльності, маргіналізація ряду країн, економіко-політичний диктат) сприяють поширенню міжнаціонального, технологічного, трудового відчуження. Одночасно констатується, що глобальна інтеграція є закономірністю розвитку людства, й тому для ефективного подолання глобальних проблем оптимальною є не теорія негативної конвергенції франкфуртців (взаємозасвоєння негативних рис політичними системами і їх заперечення), а теорія конвергенції (зближення різних соціальних систем з їх наступним синтезом в “змішаному суспільстві"). Відзначено, що в сучасних умовах на Україні шлях конвергенції є найбільш ефективним та синергетичним, за допомогою якого можливе нівелювання проявів політичного відчуження;

4) з’ясовано, що соціальними явищами, що продукують відчуження, є, насамперед, одномірність (закріплення за всіма об’єктами певної незмінної функції) і тотальність (нетерористичне, економічне, тотальне маніпулювання суспільством), а остання зумовлює фінансово-економічну глобалізацію;

5) доведено, що шляхом розв’язання проблеми відчуження, пов’язаної із глобальною експансією масової культури, є досліджена на матеріалах Франкфуртської школи світоглядна парадигма авангардизму як способу компенсації деформованої свідомості; естетико-гносеологічна модель подолання відчуження шляхом зміни аксіологічних пріоритетів може виконати ряд важливих функцій у системі реформування стратегії освіти та виховання: запобігти хибній трансформації української ментальності шляхом формування системи гуманістичних цінностей та розбудові духовності; сприяти зростанню самобутнього інтелектуального розвитку молоді методом активізації креативного потенціалу індивіду; протидіяти культурному відчуженню;

6) показано, що, на відміну від інших тлумачень відчуження в історії соціальних наук, концептуальний апарат аналізу проблеми відчуження, закладений представниками Франкфуртської школи, є актуальним для аналізу ряду сучасних проблем, пов’язаних із глобалізацією (вестернізації суспільних ідеалів і цінностей, маніпулюванні свідомістю за допомогою мас-медіа, тотального економічного координування суспільством та ін.).

Результати дослідження мають теоретичне і практичне значення: отримані результати сприяють розробці антикризової концепції сучасності як на рівні індивідуального подолання негативних явищ відчуження, так і на об’єктивному (міжсуб’єктивному, соціальному) рівнях, є важливим внеском у теорію подолання глобальних проблем людства. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані у подальшій розробці соціально-філософських проблем, що стосуються особистісного буття, творчої активності, аксіологічного світогляду у межах філософії масових комунікацій, новітньої філософії мови, аксіології та ін. Застосування у системі реформування стратегії освіти та виховання моделі подолання відчуження шляхом зміни аксіологічних пріоритетів може сприяти формуванню системи гуманістичних цінностей, сприяти зростанню інтелектуального потенціалу молоді, розбудові духовності. Матеріали дисертації можуть використовуватися в межах вузівських курсів або спецкурсів з соціальної філософії, глобалістики, гносеології, естетики, культурології, історії філософії. Положення дослідження можна врахувати при створенні програм, методик, підручників, посібників з означених дисциплін.

Апробація роботи. Зміст дисертації обговорювався на засіданнях кафедри соціальної філософії Київського національного економічного університету. Загальні положення та результати дисертації доповідались на міжнародних конференціях: “Обрії комунікації та інтерпретації” (Харків, Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна, 2001р.), “Глобалізація очами сучасности: блиск і злиденність феномена” (Суми, 26 вересня 2002 р.), “Діалог цивілізацій: протиріччя глобалізації” (Київ: МАУП, 23 травня, 2003).

Основний зміст дисертації висвітлений у п’яти наукових роботах автора, три з яких опубліковані у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Порядок викладення матеріалу визначається послідовністю виконання завдань дисертаційного дослідження. Робота містить вступ, три розділи, висновки, список використаних джерел.

Повний обсяг дисертації складає 198 сторінок. Список використаної літератури містить 206 джерел, з них іноземних 10.

Основний зміст дисертації:

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, розкривається зміст проблеми, яка розглядається в дисертації, коротко висвітлюється сучасний стан її розробки, сформульовано мету й завдання дослідження; визначено теоретико-методологічну основу, емпіричну базу роботи; визначено об’єкт і предмет дослідження, його наукову новизну, теоретичну і практичну значимість.

У першому розділі “Проблема відчуження: західні та вітчизняні традиції дослідження” розглядається історія питання, якому присвячене дослідження.

Проаналізовано культурологічний та екзистенціальний підхід до феномену відчуження. Показано, що марксистське тлумачення відчуження в західній соціальній теорії суттєво змінене, доповнене та актуалізоване до реалій 20-го ст. в наукових дослідженнях М.Вебера, представників Франкфуртської школи та ін. Проаналізовано як роботи теоретиків відчуження (Т.Адорно, В.Беньяміна, Г.Маркузе та ін), так і праці, присвячені критичному розгляду концепцій К.Маркса, М.Вебера, франкфуртських філософів - Р.Арона, Р.Штайгервальда, З.Тара та ін. Зазначено, що при аналізі шляхів розв’язання проблеми відчуження у сучасній філософії пріоритет надається тим варіантам, які мають бути реалізованими в духовній сфері .

Показана тенденція до зростання уваги щодо теми відчуження у сучасній українській та російській філософії. Проалізовані тексти провідних радянських (Б.Н.Бессонова, Е.Я.Баталова, В.А.Погосяна), російських (В.М.Лейбіна, В.Г.Арсланова, Г.Г.Соловйової, А.В.Михайлова, Ю.Н.Давидова та ін.) та українських науковців (В.Г.Табачковського, А.К. Бичко, І.В.Бичка, В.В. Ляха, А.Н.Єрмоленко, К.Ю.Райди, Л.Т.Левчук та ін.), що присвячені дослідженням проблеми відчуження. Відзначено, що якщо в радянській філософії тема відчуження розглядалась переважно в парадигмі економічного підходу, то в пострадянській філософії проблема відчуження здебільшого розглядається у парадигмах культурологічного, екзистенціального та інтегративного підходів.

На матеріалі філософських досліджень М.І.Михальченка, В.П.Андрущенка, М.Ф.Головатого, А.І.Неклесси, А.С.Панаріна, О.Г.Білоруса, Д.Г.Лук`яненка аналізується сучасна філософська думка щодо позитивних та негативних аспектів глобалізації, сучасних проявів відчуження.

Розглянуті основні підходи до проблеми відчуження в історії соціальних наук і виявлені провідні ідейні засади концепції відчуження Франкфуртських теоретиків. Аналізується марксистська концепція відчуження як соціально-економічного феномену. Під відчуженням філософ розуміє перетворення праці в діяльність, що протистоїть собі як за формою, так і за результатами. Зроблено висновок, що франкфуртські теоретики створили теорію відчуження, спираючись на марксівські поняття “відчуження праці”, “технологічна організація виробництва”, ”революція”.

У розділі досліджується розуміння відчуження М.Вебером як результату кризи традиційних європейських цінностей. Відзначено, що за Вебером, відчужені форми взаємодії виникають під час поєднання процесів бюрократизації та інтелектуалізації суспільства і виявляються у формі безособових соціальних відносин та панування соціальних інститутів над людьми. Раціоналізація, на думку Вебера, призводить до ціннісного банкрутства на суспільному і на індивідуальному рівнях, до втрати людством духовності. Шляхом подолання відчуження М.Вебер вважав моральну автономію індивіда. Відзначено, що категорія “раціональність” стала однією з базових в теорії відчуження Франкфуртської школи.

Проаналізовано соціально-психологічну трактовка відчуження З. Фрейда. Підкреслено, що в контексті фрейдівського вчення відчуження природного людського єства тлумачиться як непримиренний конфлікт між природою людини та формою її суспільного існування. Результатом відчуженого існування людини стає невротичний стан. Відзначено, що подолання наслідків відчуження З.Фрейд вбачав у відновленні свідомості шляхом застосування методів психоаналізу.

Досліджена генеза розуміння витоків, детермінант, соціальних наслідків та шляхів подолання відчуження в філософії Франкфуртської школи. Показано, що еволюція інтерпретації відчуження в філософії Франкфуртської школи відбувалася у відповідності до трансформації “критичної теорії”. На етапі становлення концепції відчуження будуються переважно на основі синтезу класичних теорій відчуження (Д.Лукач) та окреслюються напрямки нової (інтегративної) філософської парадигми щодо розуміння феномену відчуження (М.Хоркхаймер). На другому етапі розвитку критичної теорії концептуальний розвиток теорії відчуження тяжіє до культурологічної площини (Т.Адорно, Г.Маркузе). З розвитком НТР в концептуальній схемі франкфуртців “технологічна раціональність” тлумачиться як детермінанта відчуженої життєдіяльності індустріального суспільства (Г.Маркузе, Ю.Хабермас та ін.). Методами подолання відчуження виступають соціально-політичне реформування суспільства (Ю.Хабермас), використання технічного потенціалу (Г.Маркузе, Ю.Хабермас), політична революція (Д.Лукач та ін.), психоаналіз (Е.Фром, Г.Маркузе та ін), культурна революція (Г.Маркузе, Т.Адорно та ін.). Зазначено, що в контексті філософії Франкфуртської школи феномену відчуження надається специфічна ознака, яку можна визначити як не суб`єктно – об`єктне протиріччя (в традиційному сенсі розуміння відчуження), а, навпаки, як відсутність протиріч в цій системі, наслідком чого є нівелювання, втрата суб`єктності.

Метою другого розділу “Проблема відчуження в світлі сучасних глобалізаційних процесів” є аналіз соціальних проявів відчуження, окреслених у філософії Франкфуртської школи та дослідження їх функціонування за сучасної доби.

Зокрема, аналізуються прояви відчуження на рівні індивіда. Висвітлюються фактори духовного занепаду в сучасну добу глобалізації: інформаційна та інтелектуальна експансія атлантизму, монополярність і культурний тиск країн-світових лідерів, поширення масової культури та споживацького світогляду. Доведено, що під тиском сучасних технологій РR відчуження свідомості набирає глобального розмаху, внаслідок чого заглиблюється етнонаціональне, культурне, релігійне відчуження. Відзначено, що шляхом протистояння чужим ідеалам та цінностям в Україні може стати запропонований франкфуртськими теоретиками метод створення нової світоглядної парадигми на засадах авангардного мистецтва.

Досліджено детермінанти відчуження на рівні індивіда на матеріалах Франкфуртської школи, головною з яких є дисгармонійне співіснування розумного і чуттєвого як результат раціонального життєтворення. Основою такого життєтворення вважається принцип продуктивності. Постійне приборкування бажань та потягів призводить до деформації свідомості. Відзначено, що в добу розвитку НТР приборкання вітальних потреб втрачає сенс: завдяки потужності технологічного апарату та виробництва людину забезпечено необхідними благами. Проаналізовано проект антропологічної революції, метою якої є створення позасоціальної спільноти, що живе за законами вільної творчості та вільного прояву вітальних потреб. Відзначено, що шлях для здійснення такої революції – соціальний катаклізм - є екстремістським та утопічним.

Розглянуто концепцію технологічно-бюрократичного відчуження. Досліджено механізм створення споживацького світогляду за умови розвитку НТП як основи тотального розповсюдження відчуження (на суб`єктивному і на об`єктивному рівнях). Доведена актуальність феномену техніко-адміністративного відчуження в умовах глобалізації. Досліджено, що формами сучасного відчуження є інформаційно-технічний неоколоніалізм, влада всесвітніх організацій, деформація соціально-економічного розвитку в планетарному масштабі.

Приділено увагу двом провідним категоріям франкфуртської теорії відчуження: одномірності та тотальності. Одномірність - це закріплення за всіма об`єктами та суб`єктами дійсності раціональних, суспільно - корисних функцій, що виключає будь-яку альтернативу існуючим взаємовідносинам. ЗМІ виступають як засоби створення відчуженої життєдіяльності. Мова мас - медіа є функціональною, уніфікованою, антиісторичною. Мова і репресивна свідомість стають формами процесу відчуження. Показано, що категорія “одномірність” в сучасну добу відображає процес глобальної уніфікації соціальних та культурних процесів на планетарному рівні. Відзначено, що категорія “тотальність”, що означає глобальну нетерористичну маніпуляцію у всіх сферах суспільства за допомогою певних економічних відносин, стала прототипом економічної глобалізації.

Проведена класифікація інтеграції індустріального суспільства в контексті соціальної філософії Г.Маркузе (професійна, політична, класова, культурна види інтеграції) й показано, що інтегративні процеси є детермінантами відчуження. Відзначено, що сучасна постіндустріальна доба характеризується насамперед економічною інтеграцією. Визначено, що негативними наслідками економічної інтеграції є криміналізація господарчої діяльності, маргіналізація ряду країн, економіко-політичний диктат, що сприяє поширенню міжнаціонального, технологічного, трудового відчуження. З другого боку, відмічається, що подолання глобальних проблем сучасності неможливе без інтеграції країн, об`єднання спільних зусиль. Зауважено, що для сучасності оптимальною є не теорія негативної конвергенції франкфуртців (взаємозасвоєння негативних рис політичними системами і їх заперечення), а теорія конвергенції, що розглядає зближення різних соціальних систем з їх наступним синтезом в “змішаному суспільстві”, що поєднує в собі позитивні риси кожної з них за допомогою лібералізації та плюралізму. Наголошується, що в сучасних умовах на Україні шлях конвергенції є найбільш ефективним та синергетичним, за допомогою якого можливим є нівелювання проявів політичного відчуження.

Показано, що сучасні антиглобалістські рухи за основу мають ідеологію “нових лівих”. Наголошується, що на сучасному етапі актуальним є не екстремістський шлях подолання відчуження (анархічний бунт), а нівелювання негативних соціальних наслідків відчуження через соціокультурну сферу.

Третій розділ має назву “Естетичний вимір подолання соціального відчуження в філософії Франкфуртської школи”.

Відзначено, що подолання відчуження в естетичній сфері як один з шляхів духовного оновлення є актуальним за сучасної доби. Показана ідейна спільність щодо проблеми відчуження між творчими принципами сюрреалістів та філософією Франкфуртської школи: погляд на культуру технологічної цивілізації як квінтесенцію відчуження; активізація несвідомого як шлях подолання відчуження свідомості та гармонізації людської природи; подолання міжособистісного відчуження як формування нової комунікації; звільнення від репресивної реальності шляхом руйнації традиційної культури, системи її моральних та інтелектуальних засад; надання творчій інтелігенції статусу суб`єкта творення суперреальності - невідчуженого світу.

Доводиться значний внесок В.Беньяміна в естетико-гносеологічну концепцію Франкфуртської школи. Увагу приділено окресленому філософом основного принципу відчуження в раціоналізованому світі: підкорення одиничного загальному. Подолання відчуження свідомості від стереотипів може здійснити сюрреалістичне мистецтво (репрезентує дійсність як алогічну, не цілісну, не гармонійну), нові текстуальні стратегії (накопичення деталей і постійного віддалення висновків надають змогу краще відтворити реальний стан речей, наблизитись до істинних смислів) та нові технічні можливості кінематографу, радіо та фотографії. Це допоможе створити констелятивне мислення, яке засновується на наданні окремим одиницям повноти цілісності.

Через розгляд творчого доробку Г.Маркузе показано, що технологічна раціональность індустріального суспільства, поширюючи репресію на несвідоме, спотворює уяву. Традиційне мистецтво відтворює реальність на основі збочених образів. Картина дійсності, що репрезентується авангардними творами, 1) дає істинне уявлення про відчужений світ – відчуття жаху і прагнення змін; 2) пробуджує і відновлює несвідоме, оновлює сприйняття, гармонізує відчужене єство людини; 3) звільняє фантазію з-під грат раціонального світогляду, породжує нові невідчужені образи та уявлення. Г.Маркузе пропонує втілити сюрреалістичні фантазіі в життя: естетичне має, на його думку, стати суспільною виробничою силою.

У розділі аналізуються соціальні та естетичні засади теорії відчуження Т.Адорно. Окреслена головна причина витоку соціального відчуження в контексті його творчої спадщини - відчуження людини від природи. Репресивне відношення до природи стає моделлю соціальних зв`язків - тотальність суспільства пригнічує індивіда. Відзначено, що ідею соціального відчуження Т.Адорно переносить безпосередньо на форми традиційної художньої діяльності й наголошує на їх ідеологічності (гармонізують вади реальності, репрезентують хибну картину світу, стверджують існуючий світопорядок). Авангардне ж мистецтво уникає тотального інтегрування, бо позбавлене образотворчої форми. Воно допомагає зрозуміти реальність і є спробою реалізовувати проект “міметичної раціональності”, що базується на “констелятивному мисленні”, суть якого у відсутності першопринципу, жорсткої дедукції та індукції, визначенні самостійних логічних центрів.

Зроблено висновок про актуальність етико-гносеологічної моделі подолання відчуження, запропонованої франкфуртськими мислителями. Зокрема, звернення до світоглядної парадигми авангардизму як способу гуманізації аксіологічних пріоритетів та подолання гносеологічної кризи, розглядається як спосіб нейтралізації соціокультурного відчуження за сучасної глобалізаційної доби в Україні. Запровадження в освітньо-виховній системі дослідження та вивчення творів авангардистів має виконати ряд важливих функцій у системі реформування освіти та виховання: 1)запобігти хибній трансформації української ментальності; 2) сприяти зростанню самобутнього інтелектуального розвитку молоді шляхом активізації креативного потенціалу індивіду (фантазії, інтуїції, уяви); 3) протидіяти культурному відчуженню та інтелектуальному закріпаченню; 4) сприяти формуванню системи гуманістичних цінностей та розбудові духовності.

Висновки:

1. У ході дослідження продемонстровано, що ряд сучасних проблем, пов’язаних з негативними наслідками глобалізації, є похідними від кризових явищ індустріального суспільства. Доведена актуальність концептуального апарату, окресленого представниками Франкфуртської школи, для аналізу реалій сьогодення, оскільки завдяки глобальній інтеграції відбувається поширення і наслідування соціальних, культурних, політичних, економічних схем західноєвропейського суспільства.

2. Здійснений аналіз дає підстави стверджувати, що у контексті соціальної філософії Франкфуртської школи відчуження тлумачиться, насамперед, як відчуження свідомості. Показано, що відчуження свідомості лежить в основі сучасних аксіологічної (відчуженні традиційних і поширення споживацьких цінностей) та гносеологічної (нездатність індивіда зі споживацьким світоглядом осягнути складні реалії сьогодення та належним чином відреагувати на зміни в сучасному просторі) криз, що може призвести до екологічної катастрофи, третьої світової війни, знищення життя на Землі.

3. Відзначено, що головними факторами, що сприяли формуванню суспільства споживачів, в якому панує технологічне відчуження, франкфуртські теоретики вважали високопродуктивний технологічний аппарат, НТП, бюрократичну систему, ідеологічний диктат ЗМІ. Під технологічним відчуженням розуміється тотальна регламентація технікою всіх сфер суспільного життя через ЗМІ та систему адміністрування. Підкреслено, що країни-гегемони встановлюють Новий Світовий Порядок на основі власних моделей функціонування – шляхом адміністративного і технологічного пригнічення.

4. Показано, що соціальними явищами, що сприяють поширенню відчуження в контексті філософії Франкфуртської школи, є одномірність (закріплення за всіма об’єктами і суб’єктами певних незмінних функцій) і тотальність (нетерористичне економічне координування суспільством). Відзначено, що сучасні світові трансформації за основу мають поширення економіко-правових євроатлантичних стандартів, що визначає сучасну глобалізацію як економічну. Регулювання міжнародних подій з боку світового центру за допомогою економічних методів та прагнення до стандартизації глобального простору відбувається за механізмом, що був застосований у країнах – світових лідерах.

5. У ході дослідження виявлено, що філософи Франкфуртської школи репрезентують соціальну інтеграцію як чинник, що посилює відчуження. Доведено, що глобальна інтеграція сьогодення має двоїстий характер: з одного боку, вона є антидемократичною (загострює протиріччя між світовим центром та периферією: констатується загроза суверенітету, військовій, політичній безпеці національних держав, національним традиціям та культурам), з іншого боку, вона є об`єктивним процесом сучасності.

6. Досліджені шляхи подолання відчуження в контексті соціальної філософії Франкфуртської школи (політичний, антропологічний, культурний). Автором відзначено, що концепція духовного оновлення через авангардне мистецтво є актуальною для сучасного українського суспільства і вважається автором дисертації ефективним способом протидії вестернізованому інтелектуальному закріпаченню, світовій уніфікації, морально-духовному занепаду. Авангардне мистецтво має стати однією з альтернатив масовій культурі та запобігти хибній трансформації української ментальності, сприяти зростанню самобутнього інтелектуального розвитку підростаючого покоління шляхом активізації творчого потенціалу індивіду (фантазії, інтуїції, уяви) та сприяти розбудові духовності, відновленню системи гуманістичних цінностей.

Основні положення дисертації подаються в публікаціях автора:

1. О.Г.Льовкіна. Сюрреалізм і проблема відчуження в працях В.Беньяміна.// Мультиверсум. – 2001. – Випуск № 23. – С. 107-118.

2. О.Г.Льовкіна. Відчуження і криза традиційних європейських цінностей: порівняльна характеристика аксіологій М.Вебера і Т.Гоббса.// Sententiale IV: Наукові праці Спілки дослідників модерної філософії (Паскалівського товариства) - 2001, Випуск №2. – С. 3-12.

3. О.Г.Льовкіна. Проблеми відчуження і авангардного мистецтва в творчості Т.Адорно.//Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка (Філософія. Політологія.). – 2002. – Випуск №38. – С.26-32.

4. О.Г.Льовкіна. Проблема авангардного мистецтва як альтернативної світоглядної парадигми. Історія і сучасність.//Соціокультурні чинники розвитку інтелектуального потенціалу суспільства і молодь. Наукові праці та матеріали конференції. – 2001. - Випуск № 1. – С.299-307.

5. О.Г.Льовкіна. Проблема відчуження у світлі сучасних глобалізаційних трансформацій: соціокультурний та політико-економічний аспекти.//Діалог цивілізацій: протиріччя глобалізації. Матер.Другої Всесвіт. конф. Київ, 23 травня, 2003. К.: МАУП, 2003 – С.368-375.

6. О.Г.Льовкіна. Проблеми подолання відчуження та гносеологічної кризи у філософській спадщині Франкфуртської школи та в сучасній філософії.//Обрії комунікації та інтерпретації.// Матеріали VIII Сковородинських читань. – Х.: “Екограф”,2001. – С.257-259.

7. О.Г.Льовкіна. Проблема відчуження в контексті глобалізації.//Глобалізм очами сучасника: блиск і злидота феномену. Матеріали доповідей і виступів учасників Міжнародної науково-теоретичної конференції.Суми,2002. – С.54-56.

АНОТАЦІЯ

Льовкіна О. Г. Проблема відчуження в соціальній філософії Франкфуртської школи (спроба осмислення в контексті глобалістики). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії. Інститут вищої освіти АПН України, Київ, 2003.

Дисертаційне дослідження присвячується вирішенню проблеми відчуження в контексті соціальної філософії Франкфуртської школи. В роботі приділяється увага причинам, формам, наслідкам процесу відчуження як на рівні соціуму, так і на рівні окремого індивіду. В дисертації окреслені шляхи оптимізації відчуження у франкфуртських мислителів. Розглянуто концепцію авангардного мистецтва як основи гносеологічно-естетичного варіанту подолання відчуження. Доведено, що концептуальний апарат аналізу проблеми відчуження, закладений представниками Франкфуртської школи, є актуальним для аналізу ряду сучасних проблем, пов’язаних із глобалізацією, таких як вестернізація суспільних ідеалів і цінностей, маніпулювання свідомістю за допомогою мас-медіа, тотальне економічне координування суспільством та ін.. Концепція духовного оновлення через авангардне мистецтво вважається автором дисертації ефективним способом протидії інтелектуальному закріпаченню, морально-духовному занепаду та гуманізації освітньо-виховного процесу у сучасному українському суспільстві.

Ключові слова: відчуження, раціоналізація, свідоме, несвідоме, пізнання, комунікація, технологічний апарат, бюрократизація, світогляд, глобалізація.

АННОТАЦИЯ

Левкина Е. Г. Проблема отчуждения в социальной философии Франкфуртской школы (попытка осмысления в контексте глобалистики). – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук, специальность 09.00.03 – социальная философия и философия истории. Институт высшего образования АПН Украины, Киев, 2003.

Диссертация посвящена решению проблемы отчуждения в контексте социальной философии Франкфуртской школы. Построению целостной модели преодоления отчуждения предшествует рассмотрение концепций, которые стали основополагающими идейными источниками теории франкфуртских мыслителей: марксистская теория очуждения труда, концепция рационализации М.Вебера, психоаналитическая версия отчуждения З.Фрейда. Рассмотрена трансформация понятия отчуждения в истории социальной философии Франкфуртской школы.

Показано, что концептуальный аппарат, разработанный франкфуртскими теоретиками в контексте теории отчуждения может быть применен для анализа ряда явлений и процессов, вызванных глобальными трансформациями современности (социальная интеграция, деградация сознания под влиянием СМИ, бюрократизация и т.д.). Отмечено, что на субъективном уровне отчуждение в теории франкфуртских философов проявляется как отчуждение сознания. Установлено, что отчуждение сознания лежит в основе современных аксиологического и гносеологического кризисов.

Модели функционирования общества на основе технологического и бюрократического господства, описанные франкфуртцами, являются актуальными для анализа процессов современной глобализации (административный диктат международных организаций, мировое разделение труда, дискриминация по отношению к мировой периферии и т.д.). Констатируется, что основным принципом функционирования общества в эпоху глобализации становится описанная Г.Маркузе экономическая нетеррористическая манипуляция обществом (тотальность) и закрепление за всеми объектами и субъектами определенных функций (одномерность). Показано, что установление Нового Мирового Порядка происходит на основе экономико-правовых евроатлантических стандартов, утверждения экономической однородности, что усугубляет религиозное, культурное, этнонациональное отчуждение. Показано, что в современных условиях процессы интеграции носят антидемократический характер и обостряют проблемы глобальных трансформаций. Проанализированы пути преодоления отчуждения социальной философии Франкфуртской школы (политическая, антропологическая, культурная революции). Показано, что наиболее приемлемым и актуальным является проект преодоления отчуждения в естетико-гносеологической сфере.

Рассмотрены концепции авангардного искусства В.Беньямина, Г.Маркузе, Т.Адорно, в которых акцент делается на преодолении духовного кризиса методами сюрреализма и експрессионизма.

Рассмотрена концепция сюрреализма Вальтера Беньямина. Сюрреалистическое искусство, новые текстуальные стратегии благодаря особым приемам и методам конструируют целостную реальность – суперреальность, обостряют восприятие, формируют “констеллятивное мышление” (на основе принципа предоставления отдельным единицам полноты целостности).

Показано, что в концепции авангардного искусства Г.Маркузе акцент делается на восстанавливающей функции сюрреалистического искусства, которое обновляет фантазию и воображение, исскаженные рационализацией. Образы реальности, представленные авангардными произведениями, пробуждают и обновляют бессознательное, порождают новые неотчужденные образы и представления, на основе которых нужно создавать новую суперреальность.

В концепции Т.Адорно причиной отчуждения выступает отчуждение от природы. Истоком новой социальности должна стать “миметическая рациональность”, в основе которой лежит “констеллятивное мышление”, что приведет к оптимизации кризисного состояния рационального познания и коммуникации. Особо отмечается роль авангардной музыки в гармонизации человеческой природы.

Ключевые слова: отчуждение, рационализация, сознание, бессознательное, коммуникация, технологический аппарат, бюрократизация, познание, мировоззрение, глобализация.

ANNOTATION

O.G. Leovkina The Problem of Alienation in Social Philosophy of Frankfurt Scool (attampt to sens in context of globalistyc). – Manuscript.

The dissertation for the scientific Deqree of Candidate of Philosophy, specialization 09.00.03 – social philosophy and philosophy of history. The Institute of Hiqher Education (Academy of Pedaqoqical Science of Ukraine), Kyiv, 2003.

The dissertation is dedicated to learning a problem of alienation in philosophy of Frankfurt Scool. Philosophers of this scool consider alienation as a subjective and as a objective phenomenon. Dissertation points the role of categorial apparate which used Frankfurt philosophers in modern social theory. This work demonstrates that some modern problems, which connect with globalization origin from crisis processes industrial society: manipulation of consciousness, one-sided life, рredominate values of consumption, bureaucratisation and so on. Accordinq to this conception causes and consequences of alienation is actual nowdays owing to global westernisation of the word, to spreding of social, cultural, political, economical west-europien scheems on all planet. Frankfurt philosophers representes the vanguard creation as a method for recover false consciousness of civilized mans, as a effective source for the new vievs, values, psycology for modern humanity.

Key words: alienation, rationality, consciousness, nonconsciousness, knowledge, communication, tehnology aparate, globalization, outlook.