Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна

Малімон Людмила Яківна

УДК 159.928.22:942.2

СПЕЦИФІКА ЕМОЦІЙНОСТІ

ОСІБ З РІЗНИМ РІВНЕМ КРЕАТИВНОСТІ

19.00.01 – загальна психологія,

історія психології

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Харків – 2003

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті психології ім. Г.С.Костюка АПН України (м. Київ)

Науковий керівник доктор психологічних наук, професор

Кульчицька Олена Іполитівна,

Інститут педагогіки та психології професійної освіти

АПН України, провідний науковий співробітник

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, професор Саннікова Ольга Павлівна,

Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К.Д.Ушинського,

завідувач кафедри психології

кандидат психологічних наук, доцент Музика Олена Оксентівна,

Житомирський державний педагогічний університет імені Івана Франка,

доцент кафедри соціальної та практичної психології

Провідна установа – Національний педагогічний університет ім. М.П.Драгоманова Міністерства освіти і науки України, м. Київ, кафедра психології

Захист відбудеться “ 1 ” липня 2003 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д64.051.08 у Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна за адресою:

61077, м. Харків, пл. Свободи, 4; ауд.5-24

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4.

Автореферат розісланий “ 28 ” травня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Крейдун Н.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Психологічні особливості творчо обдарованої особистості постійно перебувають у полі зору дослідників, оскільки творчий потенціал нації розглядається як один з видів невичерпних природних ресурсів, раціональне використання яких є запорукою вирішення найгостріших проблем: економічних, політичних, національних, технічних тощо.

Водночас, зміни, що мають місце у житті нашого суспільства, активізують своєрідне “гоніння за інтелектом”, в якому цінуються такі якості особистості як практично-логічне мислення, компетентність, цілеспрямованість, наполегливість, і повністю блокуються, витісняються як соціально непотрібні, а часто і шкідливі, емоції та емоційні переживання. Емоційна енергія, яка накопичується особистістю та не затребується суспільством, починає шукати вихід і проявляється, як правило, у деструктивній поведінці, емоційних зривах, нервово-психічних розладах, соціальних страхах тощо. Проте, лише багатий емоційний світ, широка палітра емоційних переживань можуть забезпечити ту саму творчість, яка так необхідна сучасному суспільству.

Отже, зростання наукового інтересу до явища творчості пов’язане з динамізмом суспільного розвитку, прискоренням темпів технологічного прогресу, в умовах якого як проблема творчості, так і проблема обдарованості значною мірою постають як проблема особистості, що готова прийняти “виклик часу” і відповісти на нього, яка здатна не лише творити, але й відповідати за створене.

Серед численних досліджень проблем творчості та обдарованості варто виділити значну кількість праць, присвячених розгляду психологічних властивостей, які характеризують творчо обдаровану особистість (Т.Амабайл і М.Коллінз, Д.Б.Богоявленська, Дж.Гілфорд, В.М.Дружинін, Д.Мак-Кіннон, А.Маслоу, О.М.Матюшкін, В.О.Моляко, К.Роджерс, К.Тейлор, П.Торранс та ін.). Аналіз досліджень дає підстави стверджувати, що значне місце у структурі творчої особи відводиться регулятивним процесам – емоціям і почуттям, під впливом яких формуються домінуючі мотиви та потреба людини у творчості.

У низці психологічних досліджень встановлено, що емоції, входячи до структури мислительних процесів, виконують функцію евристик (О.К.Тихомиров), а творчі прояви завжди є активованими емоційними процесами (В.О.Моляко, Я.О.Пономарьов).

Окремі дослідники виділяють специфічні характеристики творчих осіб, певною мірою пов’язані з їх емоційною сферою (Ф.Баррон, Л.Б.Єрмолаєва-Томіна, У.В.Кала, Р.Кеттел, В.М.Козленко, К.Текекс та ін.). Водночас, достатньо суперечливими у психологічній літературі є дані досліджень психічної емоційної врівноваженості творчих осіб. Якщо гуманістичні психологи стверджують, що творчі люди характеризуються емоційною і соціальною зрілістю, високою адаптивністю, емоційною стійкістю тощо (А.Маслоу, К.Роджерс), то частина дослідників приписують креативам високий нейротизм, тривожність, емоційну неврівноваженість та погану адаптованість (Г.Айзенк, Ф.Баррон, О.Байєр, Ф.Хоровиць). Виділені окремі емоційні характеристики творчих осіб є достатньо розрізненими, що пояснюється відсутністю спеціальних комплексних досліджень цього питання у психологічній літературі.

Таким чином, незважаючи на досить широке висвітлення у наукових публікаціях теоретичних узагальнень та результатів емпіричних досліджень особистісних характеристик творчих осіб, проблема особливостей їх емоційної сфери залишається на сьогодні недостатньо розкритою. Водночас, розробка даної проблеми допоможе привернути увагу суспільства до індивідуально-типологічних особливостей актуальних та стійких емоційних переживань творчих осіб для забезпечення максимальної продуктивності їх творчої самореалізації, дозволить виявити специфіку їх емоційних проявів у поведінці та діяльності, що дасть можливість прогнозувати та враховувати типові способи їх емоційного реагування. Актуальність та недостатня розробленість окресленої проблеми зумовили вибір теми дисертаційного дослідження “Специфіка емоційності осіб з різним рівнем креативності”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України в межах комплексної теми лабораторії психології творчості “Психологічні особливості творчої діяльності в складних та екстремальних умовах” (№ держреєстрації 01.00U000072). Обраний напрям дослідження тісно пов’язаний з науковими розробками, що проводяться на кафедрі загальної та соціальної психології Волинського державного університету ім. Лесі Українки за темою “Психологія творчості та обдарованості” (1998-2003).

Мета дослідження полягає у теоретичному та емпіричному обґрунтуванні взаємозв’язку між креативністю та емоційністю творчої особистості, здійсненні аналізу індивідуально-типологічних особливостей актуальних та стійких емоційних переживань осіб з різним рівнем творчої обдарованості.

Об’єкт дослідження – психологічні особливості емоційної сфери творчо обдарованої особистості.

Предмет дослідження – загальні закономірності та індивідуально-типологічна специфіка проявів якісних та динамічних характеристик емоційності осіб з різним рівнем креативності.

Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що характеристики емоційної сфери та креативності є взаємопов’язаними, тобто особам з різним рівнем творчої обдарованості властиве своєрідне якісно-кількісне поєднання показників актуальних та стійких емоційних переживань: знаку та модальності домінуючих емоцій, з одного боку, і легкості виникнення, інтенсивності, сили, глибини, тривалості та стійкості емоційного переживання, з іншого.

Відповідно до мети та гіпотези були поставлені такі задачі дослідження:

1. На основі теоретико-методологічного аналізу відповідних досліджень визначити основні напрямки вивчення емоційних властивостей творчої особистості в межах особистісно-диференційного підходу.

2. Окреслити структуру емоційності в контексті досліджуваних якісних та динамічних її характеристик, виділити можливі індивідуально-типові поєднання (симптомокомплекси) показників формально-динамічного рівня емоційності.

3. Вивчити особливості актуальних емоцій та емоційності у представників певних “творчих” професій (художників та музикантів).

4. Дослідити взаємозв’язок між параметрами креативності і якісними та динамічними характеристиками емоційності особи.

5. Визначити особливості емоційних профілів осіб з різним рівнем креативності і виявити специфіку їх актуальних та стійких емоційних переживань.

Теоретико-методологічними засадами дослідження стали: основні теоретичні положення про психологію обдарованості, творчості та креативності (В.М.Дружинін, Д.Б.Богоявленська, Г.С.Костюк, Н.С.Лейтес, О.М.Матюшкін, В.О.Моляко, К.К.Платонов, О.Я.Пономарьов, С.Л.Рубінштейн, Р.Стернберг, Б.М.Теплов, В.Д.Шадриков та ін.), уявлення щодо особливостей особистісних характеристик творчо обдарованих осіб (Ф.Баррон, Дж.Гілфорд, Л.Б.Єрмолаєва-Томіна, В.М.Козленко, Д.Мак-Кіннон, А.Маслоу, К.Роджерс, К.Тейлор, Р.Б.Кеттелл, П.Торранс та ін.); диференційно-психологічний підхід та проблема індивідуальних відмінностей (А.Анастазі, Е.А.Голубєва, М.С.Лейтес, О.В.Лібін, Б.М.Теплов, В.Штерн та ін.); теоретико-емпіричні узагальнення у сфері емоцій (К.Ізард, Є.П.Ільїн, О.І.Кульчицька, Я.Рейковський, О.Я.Чебикін, П.М.Якобсон та ін.), емоційності як стійкої характеристики індивідуальності (В.Д.Небиліцин, О.Є.Ольшанникова, В.О.Пінчук, І.О.Плоткін, О.П.Саннікова та ін.) та емоційної регуляції діяльності (В.К.Вілюнас, Г.С.Костюк, О.Н.Леонтьєв, І.В.Пацявичус, П.В.Симонов та ін.).

Методи дослідження: У роботі використовується комплекс методів дослідження, що включає: 1) методи підготовки та організації дослідження: аналіз та систематизація теоретичних підходів та емпіричних результатів, що містяться у наукових літературних джерелах; 2) методи збору емпіричних даних: спостереження, бесіди, самозвіти досліджуваних, експертна оцінка, набір тестових методик, спрямованих на дослідження емоційної сфери та творчого потенціалу особистості.

Систематизація отриманих даних здійснювалась на основі: 1) аналізу окремих компонентів, параметрів креативності та емоційності і виявлених зв’язків між ними; 2) аналізу психологічного змісту виділених індивідуально-типових поєднань показників формально-динамічного рівня емоційності, пошуку їх специфіки в осіб з різним рівнем креативності. Використовувались різноманітні способи опрацювання зібраних даних: кількісний аналіз (кореляційний, факторний); якісний аналіз (метод “профілів” та метод “психологічних портретів”).

Дослідження проводилось на базі Волинського державного університету імені Лесі Українки (Інститут мистецтв; психологічний, біологічний та історичний факультети). Загалом у програмі емпіричного дослідження взяло участь 665 осіб.

Наукова новизна дослідження:

–

–

–

–

Теоретичне значення роботи полягає у розширенні знань про особистісні властивості творчих осіб, зокрема, специфіку їх емоційної сфери. Застосовано комплексний підхід, що дав можливість одночасного вивчення актуальних (емоції) та стійких (емоційність) емоційних переживань, якісних (знак та модальність домінуючих емоцій) та динамічних (легкість виникнення, сила та глибина, інтенсивність, тривалість та стійкість) характеристик емоційної сфери.

Практичне значення отриманих результатів визначається необхідністю врахування специфіки емоційності творчих осіб для забезпечення продуктивності їх суспільно значущої творчої активності в різних сферах життєдіяльності, в практиці виховання та навчання висококреативних школярів та студентів. Результати емпіричного дослідження можна використовувати при психокорекції емоційних проявів осіб з різним рівнем креативності, а також для розвитку творчого потенціалу особистості, впливаючи як безпосередньо на показники креативності, так і опосередковано – через її емоційну сферу. Матеріали роботи можуть бути використані у процесі підготовки та викладання курсів психології регулятивної сфери, психології емоцій та психології творчості в навчальних закладах ІІІ та ІV рівнів акредитації.

Достовірність та надійність отриманих результатів дослідження визначається теоретико-методологічною обґрунтованістю його підготовки та проведення; застосуванням взаємодоповнюючих методів, адекватних його меті, предмету, об’єкту та завданням, репрезентативністю вибірки досліджуваних, поєднанням кількісного та якісного аналізів в інтерпретації отриманих емпіричним шляхом даних; використанням сучасного апарату математичної статистики.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні ідеї та результати дослідження доповідалися та обговорювались на Міжнародних науково-практичних конференціях “Обдарована особистість: пошук, розвиток, допомога” (Київ, 1998, 2002), Міжнародних Костюківських читаннях (Київ, 2003), міжрегіональній конференції “Система ціннісних орієнтацій сучасної молоді” (Остріг, 2001), міжрегіональному науковому семінарі “Конструктивна психологія і професіоналізація особистості” (Луцьк, 2002), щорічних звітних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу ВДУ імені Лесі Українки (1998-2003).

Впровадження результатів дослідження здійснювалось у навчальному процесі психологічного факультету Волинського державного університету імені Лесі Українки при викладанні курсу загальної психології (розділ “Психологія регулятивної сфери”) та спецкурсу “Психологія емоцій”; у практиці психологічного консультування та психокорекційної роботи соціально-психологічної служби вищеназваного навчального закладу; при розробці програми тренінгових занять для підготовки слухачів Волинського відділення МАН України до обласних та Всеукраїнських конкурсів-захистів науково-дослідницьких робіт.

Публікації. Основний зміст і результати роботи відображено у 12 публікаціях, з яких 7 опубліковано у фахових наукових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків до кожного з розділів, загальних висновків, списку використаних джерел та додатків загальним обсягом 29 сторінок, які містять 16 таблиць, 2 схеми, 2 рисунки. Основний зміст дисертації викладено на 182 сторінках. Список використаних джерел включає 296 праць українських та зарубіжних авторів. Робота містить 16 таблиць, 13 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено його мету, об’єкт, предмет, гіпотезу та основні задачі, розкрито теоретико-методологічні засади, методи дослідження, висвітлено його наукову новизну, теоретичну та практичну цінність, наведено дані щодо апробації роботи та відомості про структуру дисертації.

У першому розділі „Теоретико-методологічні засади вивчення особливостей емоційної сфери творчо обдарованої особистості” розкрито сутність базових для дослідження проблеми понять „обдарованість”, „творчість” та „креативність”, здійснено аналіз основних підходів до вивчення цих явищ у вітчизняній та зарубіжній психології, висвітлено стан дослідження індивідуально-типологічних характеристик творчої особистості загалом та особливостей її емоційної сфери зокрема. Обґрунтовано необхідність застосування особистісно-диференційного підходу для виявлення індивідуальної своєрідності емоційних проявів творчих осіб.

Загальною психологічною передумовою творчого розвитку і становлення творчої особистості виступає обдарованість як системне утворення, котре є координатором, регулятором, стимулятором її творчої діяльності (О.В.Брушлинський, Є.О.Голубєва, В.О.Крутецький, М.С.Лейтес, О.М.Матюшкін, В.О.Моляко, М.М.Подьяков, В.М.Русалов, Б.М.Теплов та ін.). Узагальнення результатів досліджень В.М.Дружиніна, Дж.Гілфорда, О.М.Матюшкіна, В.О.Моляко, Я.О.Пономарьова, Р.Стернберга, П.Торранса, М.О.Холодної дозволило виділити в творчості процесуально-результативну сторону і розглядати її як характеристику процесу (діяльності) суб’єкта, що відповідає вимогам екстраординарності як його результату (продукту), так і способів здійснення, а креативність трактувати як інтеґральну системну властивість або сукупність окремих рис творчої особистості, які обумовлюють її здатність проявляти суспільно значущу творчу активність, тим самим підкреслюючи в ній суб’єктно-обумовлену сторону.

Виявлено, що початок систематичного вивчення творчої особистості з позицій диференційного підходу пов’язується з іменем Дж.Гілфорда, який почав визначати різницю між креативними і некреативними людьми. Пізніше ця лінія досліджень була підтримана багатьма психологами (Т.Амабайл і М.Коллінз, Ф.Баррон, Дж.Вейзер і Д.Дау, В.М.Дружинін, Л.Б.Єрмолаєва-Томіна, У.В.Кала, В.М.Козленко, Р.Кеттелл, Д.Мак-Кіннон, К.Мартіндейл, С.Медник, Р.Мей, В.О.Моляко, Л.О.Орбелі, Р.Сімпсон, К.Тейлор, К.Текекс та ін.).

У дослідженні представлено ґрунтовний теоретичний аналіз підходів до вивчення творчої особистості у зарубіжній та вітчизняній психології. Проаналізовано широкий спектр теорій, в яких розглядається структура творчої особистості (Дж.Гілфорд, П.Торранс, Ф.Баррон, К.Тейлор, Дж.Рензуллі, С.Марланд, Р.Мілгрем, В.Е.Чудновський, Р.О.Семенова, О.М.Матюшкін, М.О.Холодна, В.О.Моляко та ін.), роль творчих здібностей в реалізації її творчого потенціалу (В.І.Андреєв, Г.О.Балл, Д.Б.Богоявленська, М.С.Лейтес, О.М.Лук, Я.О.Пономарьов та ін.). Аналіз окремих досліджень дав можливість узагальнити результати вивчення психологічних особливостей творчих осіб, виділити окремі (часто достатньо суперечливі) характеристики їх емоційної сфери: підвищену чутливість (Р.Кеттел), імпульсивність (Ф.Баррон), високий енергетичний рівень, підвищену сприйнятливість (К.Текекс), неповторне поєднання деяких акцентуйованих рис особистості (Л.Б.Єрмолаєва-Томіна), відхилення від шаблону у поведінці, впертість (У.В.Кала), емоційну забарвленість окремих процесів, емоційне ставлення, вплив почуттів на суб’єктивне оцінювання, емоційне занурення у діяльність (В.О.Моляко), емоційну сенситивність та лабільність (ригідність), високий рівень емоційної збудливості (В.М.Козленко).

Загалом, аналіз теоретико-емпіричних досліджень та суперечливість існуючих поглядів щодо особливостей структурно-функціональної організації емоційної сфери творчих осіб свідчить про те, що проблема потребує спеціального дослідження, яке може бути спрямовано на пошук індивідуальних відмінностей, що виявляються в особливостях емоцій та емоційних переживань особи. У роботі такими характеристиками обрано показники актуальних (ситуативних) та стійких (емоційність) емоційних переживань, обґрунтування доцільності застосування яких подано у наступному розділі дисертації.

У другому розділі „Теоретико-емпіричне дослідження індивідуально-типових особливостей емоційності” подано загальний аналіз проблеми емоцій та емоційних проявів особи, здійснено огляд досліджень емоційності як стійкої характеристики індивідуальності, обґрунтовано її формально-динамічну структуру та емпірично доведено наявність взаємозв’язку між її якісними та динамічними параметрами.

Безпосередньою теоретико-методологічною базою для розкриття поняття “емоційність особистості” стали погляди Б.М.Теплова, В.Д.Небиліцина в галузі диференційної психології і психофізіології, які стосуються проблеми темпераменту та дослідження О.Є.Ольшанникової, в яких ідеї цих вчених були покладені в основу вивчення емоційності. Дослідження її стійких якісних особливостей (знаку та модальності домінуючих емоцій) знайшли своє відображення у низці робіт, де емоційність вивчалась у співвідношенні з саморегуляцією діяльності (І.В.Пацявічус), з когнітивними властивостями особистості (О.І.Палей), з широким спектром особистісних характеристик (В.О.Пінчук). Сучасні дослідження емоційності, здійснені під керівництвом О.П.Саннікової, трактують її як системоутворюючий фактор у структурі особистості і виявляють певні особливості психічної організації осіб з різною емоційною диспозицією (О.В.Сергеєва, О.А.Кисельова, І.В.Бринза).

З опорою на значну кількість досліджень емоційність розглядається нами як стійка інтеґральна властивість особи, яка характеризує знак, модальність та динаміку її емоцій і почуттів. Структура емоційності у контексті даного дослідження визначається якісними (знак та модальність домінуючих емоцій) та динамічними (легкість виникнення, сила, інтенсивність, глибина і тривалість емоційного переживання) характеристиками.

Якісні характеристики емоційності представлені емоціями чотирьох модальностей: радості, гніву, страху та журби (В.Д.Небиліцин, О.Є.Ольшанникова, І.В.Пацявічус, О.П.Саннікова). Серед основних динамічних параметрів емоційності виділено емоційну збудливість, інтенсивність емоцій, їх тривалість (емоційну лабільність – ригідність), емоційну стійкість. Емоційна збудливість розглядається як виражена готовність людини емоційно реагувати на значущі для неї подразники, інтенсивність емоцій – як глибина емоцій або сила почуттів. Емоційна лабільність характеризується як швидка та достатньо різка зміна емоцій і почуттів, яка проявляється у тому, що людина швидко реагує на зміну ситуацій, обставин і партнерів, вільно “виходить” з одних емоційних станів та “входить” в інші. Емоційна ригідність трактується як своєрідна “в’язкість” емоцій, застрягання особистості на певних емоційних переживаннях. Емоційна стійкість особи визначається за ступенем впливу емоцій на ефективність її діяльності.

Першим етапом дослідження було емпіричне обґрунтування доцільності застосування якісних та динамічних параметрів для аналізу актуальних емоцій та емоційності. У дослідженні брали участь студенти та викладачі Волинського державного університету ім. Лесі Українки (відповідно 88% та 12%) віком від 18 до 30 років загальною кількістю 468 осіб. З них 45,3% – чоловіки, 54,7% – жінки.

Вибір методів дослідження зумовлювався, по-перше, потребою комплексного вивчення актуальних (емоції) і стійких (емоційність) емоційних переживань, якісних і динамічних характеристик емоційності; по-друге, прагненням забезпечити достовірність отриманих показників, задля чого результати самооцінки доповнювались та співставлялись з даними експертного оцінювання. Якісні характеристики емоційності вивчались за допомогою чотирьохмодальнісного тесту-опитувальника О.П.Саннікової, який дозволяє провести диференційно-психологічний аналіз вираженості у людини емоцій чотирьох модальностей: радості (Р), гніву (Г), страху (С), журби (Ж). Для експертної оцінки використовувався “суддівський варіант” цього ж опитувальника, який реалізує життєві спостереження людей з найближчого оточення досліджуваних. Показники емоційної спрямованості (Сп) та емоційного ставлення (Ст) визначались за методикою Дембо-Рубінштейн “Зобрази себе на шкалі”. Для діагностики динамічних характеристик емоційності використовувався тест “Характеристики емоційності” Є.П.Ільїна, призначений для самооцінки вираженості емоційної збудливості (ЕЗ), інтенсивності емоцій (ІЕ), тривалості емоційного переживання (ТЕ) та емоційної стійкості (ЕС). Емоційна стабільність/нестабільність (нейротизм) вивчалась за допомогою модифікованого варіанту особистісного опитувальника Г.Айзенка. Особистісні характеристики респондентів обстежувалися за допомогою характерологічного опитувальника Леонгарда-Шмишека, що призначений для виявлення акцентуацій характеру, пов’язаних в основному з емоційною сферою людини. Для діагностики особливостей функціонального психоемоційного стану застосовувалась методика САН (самопочуття, активність, настрій), запропонована В.О.Доскіним, Н.О.Лаврентієвою, В.Б.Шарай та М.П.Мірошниченком.

Аналіз виявлених кореляційних зв’язків за допомогою коефіцієнта кореляції Пірсона здійснювався як всередині кожної групи показників (тобто всередині якісних та динамічних характеристик емоційності), так і між ними (див. табл.1).

Таблиця 1

Зв’язок якісних та динамічних характеристик емоційності

Якісні характеристики емоційності | Динамічні параметри емоційності

ЕЗ | ІЕ | ТЕ | ЕС

1 | 2 | 3 | 4

Р | -210* | -140 | 080 | 240**

Г | 270** | 190* | 020 | -250**

С | 190* | -160 | 200* | -110

Ж | 120 | 100 | 190* | 04

Примітка: тут і далі в таблицях: * р<0,05; ** р<0,01.

Слід відзначити достатньо високий ступінь взаємозв’язку між двома рядами досліджуваних характеристик. Відсутність достовірного зв’язку між окремими з них не означає відсутності цих динамічних характеристик у емоцій певної модальності, а лише свідчить про складність взаємовідносин між якісними та динамічними параметрами емоційності.

Встановлено, що якісні характеристики емоційності статистично значущо (р<0,01) корелюють з функціональними емоційними станами, тобто самопочуття, настрій та активність особи визначаються знаком і модальністю домінуючих у неї емоцій та почуттів. Динамічні параметри емоційності (легкість виникнення, інтенсивність та тривалість емоційного переживання) тісно пов’язані з акцентуйованими рисами характеру та невротизацією особистості.

Застосування факторного аналізу дало можливість перейти від сукупності безпосередньо вимірюваних якісних та динамічних ознак емоційності до комплексних узагальнених факторів, за якими стоять комбінації початкових характеристик емоційності, які виділені на основі їх внутрішніх закономірностей, що відображають структуру досліджуваного явища. У результаті застосування факторного аналізу методом головних компонент із використанням Varimax-ротації виділилося 3 фактори, що охоплюють 64% загальної дисперсії.

Перший фактор, який охоплює 27% дисперсії, має найбільші факторні навантаження за шкалами інтенсивності (сили та глибини) емоцій (0,720), емоційної збудливості (0,690), емоційної спрямованості на об’єкт (0,56) тощо. Даний фактор можна визначити як фактор інтенсивності (І) за найбільшим факторним навантаженням за параметром інтенсивності емоцій.

Другий фактор (21,5% загальної дисперсії) має найбільші факторні навантаження за шкалами тривалості емоційного переживання (0,530), емоційного ставлення (0,460), вираженості емоцій модальності Ж (0,390), С (0,280) тощо. Отже, максимальне факторне навантаження виявлене за параметром ТЕ і цей фактор можна визначити як фактор тривалості (Т).

Третій фактор (15,5% загальної дисперсії) виділився за параметрами емоційної спрямованості на об’єкт (0,64), вираженості емоції Р (0,580), Г (0,520), емоційного ставлення (0,46) тощо. Аналіз структури цього фактору дозволяє інтерпретувати його як фактор емоційної спрямованості (Сп).

Кожний фактор об’єднує в собі всі змінні, однак з різним факторним навантаженням. Це свідчить, що всі вказані параметри певною мірою пов’язані між собою та утворюють не до кінця диференційоване поле оцінки актуальних та стійких емоційних переживань. Аналіз внутрішньої структури факторів свідчить, що два провідні з них (“інтенсивність” та “тривалість”), які охоплюють 48,5% дисперсії, характеризують динамічні показники емоційності (силу, глибину, інтенсивність, легкість виникнення, перебігу і зміни емоційних переживань, їх тривалість та стійкість); фактор “спрямованість” опосередковано презентує якісні характеристики емоційності (вираженість емоцій Р, Г, С, Ж) через емоційну спрямованість (до об’єкта або від нього) та емоційне ставлення (позитивне або негативне).

Охарактеризовані фактори представлені різними (від мінімальних до максимальних) значеннями показників всіх характеристик емоційності, що утворюють кожний фактор. Ми припустили, що виділені методом факторного аналізу основні показники емоційності можна розмістити у тривимірному просторі, де основні осі будуть являти собою континууми, в яких на одному полюсі знаходяться індивідууми з максимальною вираженістю певного показника, на іншому – з мінімальною, а між полюсами – з різною мірою вираженості певної емоційної характеристики.

Ретельний аналіз змісту виділених показників дає можливість віднести їх до формально-динамічного рівня структури емоційності в контексті континуально-ієрархічної структури особистості (О.П.Саннікова).

Різноманітні поєднання та різна міра вираженості кожної емоційної характеристики дозволили дійти висновку щодо можливості виділення індивідуально-типових симптомокомплексів (типів) емоційності, графічне зображення яких подано на рис. 1.

Рис.1. Індивідуально-типові поєднання показників актуальних та стійких емоційних переживань

Примітка: 1) відрізки прямих ліній: І+ – І–; Т+ – Т– ; Сп+ – Сп– — осі тривимірного простору формально-динамічної структури емоційності; 2) лінії демонструють різні типи співвідношення індивідуальних особливостей актуальних та стійких емоційних переживань.

Отже, всього можна теоретично виділити вісім типів співвідношень (індивідуально-типових симптомокомплексів) емоційності відповідно до трьох основних її характеристик: інтенсивності емоцій (І+, І-), тривалості емоційного переживання (Т+, Т-), емоційної спрямованості на об’єкт (Сп+), або від нього (Сп-). Ми запропонували умовні позначення для виділених типів емоційності на основі аналізу психологічного змісту їх складових, що розглядалися нами як триєдиний феномен, тобто як психологічне відтворення взаємообумовлених формально-динамічних характеристик емоційності. Таким чином, у роботі виділено та описано такі індивідуально-типові симптомокомплекси (типи) емоційності: Сп+І+Т– “бурхливий”;Сп–І+Т–“нервовий”;Сп+І–Т–“безпечний”;Сп+І–Т+“сентиментальний”; Сп–І–Т– “аморфний, пасивний”; Сп–І–Т+ “апатичний, ригідний”; Сп+І+Т+ “пристрасний”; Сп–І+Т+ “високотривожний”.

У третьому розділі “Емпіричне дослідження творчого потенціалу особистості та аналіз взаємозв’язку показників креативності і емоційних переживань” подано статистичні характеристики досліджуваної вибірки, обґрунтовано процедуру її обстеження, представлено емпіричні дані дослідження емоційних характеристик представників “творчих” професій (художників і музикантів), описано взаємозв’язки показників креативності і актуальних та стійких емоційних переживань, отримані за допомогою кількісного (кореляційного) та якісного (метод профілів та метод психологічних портретів) аналізів.

Для досягнення мети дослідження було сформовано три групи досліджуваних, до яких увійшли студенти психологічного, біологічного та історичного факультетів (студенти – 97 осіб) та студенти і викладачі Інституту мистецтв (художники – 33 особи, музиканти – 66 осіб) ВДУ ім.Лесі Українки. На рис.2 представлено результати вираженості якісних та динамічних характеристик актуальних емоцій та емоційності у досліджуваних групах.

Рис 2. Вираженість якісних та динамічних характеристик актуальних та стійких емоційних переживань

Примітка: 1) на осях ординат – бали; 2) на осях абсцис – показники якісних характеристик: емоції модальностей радість (Р), гнів (Г), страх (С), журба (Ж); показники динамічних параметрів: емоційна збудливість (ЕЗ), інтенсивність емоцій (ІЕ), тривалість емоційного переживання (ТЕ), емоційна стійкість (ЕС).

Результати діагностики актуальних емоцій та емоційності у різнорідних за професійною спрямованістю групах не виявляють значних розходжень як на рівні середніх, мінімальних та максимальних значень, так і за виявленими кореляційними зв’язками як всередині кожної групи даних, так і між ними. Кореляційний аналіз показників актуальних та стійких емоційних переживань кожної з груп досліджуваних підтверджує результати кореляційного зв’язку цих показників у загальній вибірці дослідження (дані наведені у другому розділі дисертаційної роботи). Це дає можливість припустити, що емоційні характеристики особистості менше пов’язані з сферою її професійної творчої реалізації, а більше – з її творчим потенціалом, рівнем вираженості творчої обдарованості (креативності).

Дослідження креативності здійснювалось за допомогою “Фігурної форми А тесту творчого мислення” П.Торранса. Враховувались всі вимоги до діагностики творчого потенціалу особистості. Узагальнення результатів у всіх групах досліджуваних (студентів, музикантів та художників) підтвердило розуміння креативності як загальної особливості індивідуума (здібності, риси), яка детермінує його творче ставлення до світу і впливає на його творчу продуктивність незалежно від сфери прояву особистісної активності.

Кореляційний аналіз показників емоційності та креативності особистості продемонстрував, з одного боку, взаємозв’язок двох рядів досліджуваних явищ, а з іншого – виявив основні тенденції специфіки цього зв’язку (див. табл.2).

Таблиця 2

Зв’язок показників креативності та емоційності

Параметри креативності | Якісні характеристики емоційності | Динамічні параметри емоційності

Р | Г | С | Ж | ЕЗ | ІЕ | ТЕ | ЕС

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8

Оригінальність | 190* | 110 | -240** | 130 | 410** | 350** | -190* | -220*

Швидкість | 010 | 270** | 050 | 030 | 220* | 180 | -210* | -330**

Розробленість | 100 | 010 | -010 | -010 | 250** | 330** | -110 | 070

Гнучкість | 060 | -020 | -190* | 080 | 250** | 200* | -080 | -020

ЗК | 100 | 030 | -210* | 030 | 340** | 380** | -200* | -210*

З даних таблиці слідує, що статистично значущий кореляційний зв’язок виявлено між параметрами креативності та окремими якісними характеристиками емоційності: оригінальність мислення позитивно корелює з вираженістю емоції модальності “радість” (р<0,05); швидкість мислення – з емоцією модальності “гнів” (р<0,01); оригінальність (р<0,01), гнучкість мислення (р<0,05) та загальна креативність (р<0,05) демонструють негативну кореляцію з емоцією модальності “страх”. На високому рівні достовірності корелюють креативність та її окремі параметри зі всіма динамічними характеристиками емоційності.

Що стосується зв’язку креативності з типами емоційного реагування,

пов’язаними з акцентуаціями характеру, то у сформованій загальній вибірці зафіксована незначна кількість кореляційних зв’язків, а виявлені підтверджують наявність взаємозв’язку між креативністю та динамічними характеристиками емоційності. Зокрема, показник загальної креативності статистично значущо позитивно (р<0,05) корелює з циклотимічним та афективно-екзальтованим типом особистості, отже, для людей з високим показником креативності характерною є швидка зміна гіпертимних та дистимічних фаз, а також їм властивий великий діапазон емоційних станів: від бурхливого захвату в момент радості до повного відчаю в моменти горя та журби. Показник оригінальності виявив позитивну кореляцію (р<0,05) із збудливим типом особистості та негативну (р<0,05) - із застрягаючим, тобто, креативність супроводжується емоційною лабільністю на противагу емоційній ригідності, що характерно для застрягаючого типу особистості. Показник розробленості позитивно корелює (р<0,05) з демонстративним, циклотимічним та афективно-екзальтованим типами особистостей.

Аналіз зв’язку креативності з функціональними станами особистості дозволив виявити позитивну кореляцію загальної креативності, оригінальності та розробленості з активністю особистості (р<0,05, р<0,01). Між самопочуттям, настроєм та креативністю або її окремими параметрами статистично значущого зв’язку у сформованій вибірці не виявлено.

У ході дослідження на основі отриманих результатів було виділено дві групи осіб з різним рівнем прояву творчих здібностей. Критерієм віднесення досліджуваних до груп з високими та низькими балами за креативністю слугували величини сумарних оцінок всіх параметрів креативності. В групу з високими значеннями показника креативності увійшли досліджувані, значення загальної креативності котрих відповідали четвертому квартілю розподілу показників, з низькими – значення загальної креативності відповідали першому квартілю.

Використання методу “профілів” дало можливість побудувати графічні емоційні профілі досліджуваних з різним рівнем як загальної креативності, так і всіх її параметрів. Кожний профіль являє собою криву, що відображає відхилення значення кожного показника від середньої лінії ряду. На вісі абсцис розміщуються значення досліджуваних показників креативності, які виражені в балах, на вісі ординат – показники якісних та динамічних характеристик емоційності. Середня лінія ряду проходить через точку 24.

Особливе значення та інтерес мають ті показники актуальних та стійких емоційних переживань, які набули високих значень за t-критерієм Ст’юдента, що демонструє відмінності між двома групами досліджуваних та характеризує специфіку емоційності осіб з різним рівнем креативності (див. рис.4).

Рис.3. Емоційні профілі досліджуваних з високими та низькими значеннями показників креативності

Примітка: рівні достовірності відмінностей: * – Р95; ** – Р99; *** – Р999.

Порівняння даних за t-критерієм Ст’юдента дало можливість виявити статистично значущі відмінності між окремими якісними характеристиками емоційності (емоціями модальності “радість” (Р95), “гнів” (Р95), “страх” (Р95) та між всіма динамічними її параметрами: емоційною збудливістю (Р999), інтенсивністю (силою та глибиною) емоційного переживання (Р999), тривалістю емоцій (Р95), емоційною стійкістю (Р999) у осіб з різним рівнем креативності.

У розділі здійснена спроба виділити охарактеризовані раніше стійкі поєднання формально-динамічних показників емоційності у двох сформованих групах – з високою та низькою креативністю. Для розпізнавання емпіричних даних у вибірці, що відповідають певному емоційному симптомокомплексу, була створена спеціальна комп’ютерна програма. При аналізі емпіричних даних виділились такі індивідуально-типові симптомокомплекси емоційності: серед креативів домінуючим виявився тип Сп+І+Т– (бурхливий) та майже однаково представлені Сп+І+Т+ (пристрастний), Сп-І+Т– (нервовий), Сп–І+Т+ (високотривожний); серед досліджуваних з низьким рівнем креативності виявленими є Сп–І–Т– (аморфний, пасивний), Сп+І–Т– (безпечний), Сп+І+Т– (бурхливий), Сп–І–Т+ (апатичний, ригідний). В роботі описано емоційні портрети творчих осіб з певним індивідуально-типовим поєднанням формально-динамічних показників емоційності на основі аналізу психологічного змісту їх характеристик.

ВИСНОВКИ

У дисертації представлено теоретико-емпіричне узагальнення та нове вирішення проблеми специфіки емоційної сфери творчо обдарованих осіб. Відповідно до мети дослідження розробка проблеми здійснювалась у трьох напрямках. Перший пов’язаний з теоретичним аналізом індивідуально-психологічних особливостей творчої особистості, проблем творчості, обдарованості та креативності; другий - з теоретико-емпіричною розробкою проблеми актуальних емоцій та емоційності, її формально-динамічної структури та індивідуально-типових проявів, третій - з аналізом взаємозв’язків між показниками креативності і актуальними та стійкими емоційними переживаннями творчої особи, виявленням специфіки емоційності осіб з різним рівнем креативності.

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

Проведене дослідження не вичерпує усіх аспектів проблеми. Виконана дисертаційна робота дозволяє визначити низку актуальних питань, які потребують подальших наукових досліджень, зокрема: вивчення вікових особливостей емоційності творчих людей; виявлення характеру впливу емоційності на продуктивність творчої самореалізації особистості; висвітлення ролі актуальних та стійких емоційних переживань особи у конкретних видах творчої діяльності.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.