БУКОВИНСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ
ОКІПНЯК Ірина Вікторівна
УДК: 616.12-008.64-092-085.322:582.725.4
КЛІНІКО-ПАТОГЕНЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ ЕКСТРАКТУ РОДІОЛИ РІДКОГО ТА СИНГЛЕТНО-КИСНЕВОЇ ТЕРАПІЇ В ЛІКУВАННІ ХВОРИХ ІЗ ХРОНІЧНОЮ СЕРЦЕВОЮ НЕДОСТАТНІСТЮ
14.01.02 – внутрішні хвороби
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Івано-Франківськ – 2003
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Буковинській державній медичній академії МОЗ України
Науковий керівник:
доктор медичних наук, професор ВОЛОШИН Олександр Іванович,
Буковинська державна медична академія МОЗ України,
кафедра пропедевтики внутрішніх хвороб, завідувач кафедри
Офіційні опоненти:
доктор медичних наук, професор КУПНОВИЦЬКА Ірина Григорівна,
Івано-Франківська державна медична академія МОЗ України,
кафедра фармакології з курсом клінічної фармакології, завідувач кафедри
доктор медичних наук, професор ДЕНИСЮК Віталій Іванович,
Вінницький національний медичний університету ім. М.І.Пирогова,
кафедра госпітальної терапії №2, завідувач кафедри.
Провідна установа: Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця, кафедра пропедевтики внутрішніх хвороб №1 (м.Київ).
Захист відбудеться 05 грудня 2003 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 20.601.01 Івано-Франківської державної медичної академії (76000, м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 2)
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Івано-Франківської державної медичної академії за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 7.
Автореферат розісланий 03.11.2003 року.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради
доктор медичних наук, професор ОРИНЧАК М.А.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Хронічна серцева недостатність (ХСН) – широко розповсюджений патологічний стан, який є найбільш частою причиною інвалідності та смертності хворих на серцево-судинні захворювання (Л.Г.Воронков, 2001; Г.В.Дзяк, 2001; Е.Braunwald, 1999). Поширеність ХСН в загальній популяції складає 1,5–2%, проте серед осіб у віці більше 65 років вона досягає 6-10%. За твердженням Л.Т.Малої (2001) саме ХСН стане найбільш серйозною проблемою кардіології в найближчі 50 років. Незважаючи на підвищену увагу до стаціонарних хворих, одна третина пацієнтів із ХСН потребує повторної госпіталізації впродовж 90 днів після виписки із стаціонару (М.І.Лутай, 2001; В.Ю. Мареев, 2001).
Найбільш частою причиною розвитку ХСН є ішемічна хвороба серця (ІХС) (К.М. Амосова, 2001; А.Н.Пархоменко, 2001). Довгий час порушення скоротливої функції міокарда при ІХС в стані спокою пов’язували із незворотніми пошкодженнями міокарда- некрозом. Проте дослідження останніх років засвідчують, що розвиток ХСН при ІХС необов’язково є результатом рубцевих змін. Дисфункція лівого шлуночка ішемічного генезу динамічна і частково зворотня (М.С.Кушаковский, 1998; F.G.Spinale, 2002).
Серед різноманітних засобів, які рекомендовані для лікування ХСН, фармакотерапія цього синдрому займає домінуюче значення. Мета медикаментозного лікування хворих із ХСН суттєво змінилась за два останніх десятиріччя. Сучасна фармакотерапія ХСН переслідує три основні напрямки: покращення якості життя хворих; зменшення необхідності в госпіталізації у зв’язку із декомпенсацією ХСН або іншими серцево-судинними ускладненнями; збільшення тривалості життя пацієнтів.
В теперішній час відомо цілий ряд ефективних лікарських засобів, які використовуються для ХСН, зокрема іАПФ, ?-адреноблокатори (І.Д.Рачинський, 1999; Є.М.Нейко і співавт., 2001; M.Tendera, 2000). Пропонуються нові технології медикаментозних та немедикаментозних підходів до лікування, проводиться вивчення нових перспективних лікарських засобів, зокрема інгібіторів цитокінів, сенситизаторів кальцію (В.И.Чернов и соавт., 2001; E.A.Spedding, 1999). Однак висока частота розповсюдженості та важкість перебігу захворювання потребують подальших досліджень в цьому напрямку.
Вищенаведене спонукало нас до пошуку нових можливостей медикаментозної й немедикаментозної корекції порушень, що мають місце у таких хворих. Значимим вбачалось вивчення впливу відомого фітоадаптогена – екстракту родіоли рідкого – на резервні адаптаційні можливості організму, які значно знижуються за умов хронічної гіпоксії при ХСН, та синглетно-кисневої терапії враховуючи нормалізуючий її вплив на потенціал клітинних мембран, реологічні властивості крові, відновлення антиоксидантного статусу організму, поліпшення тканинного дихання тощо.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана згідно з планом НДР Буковинської державної медичної академії і є фрагментом комплексної теми кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб “Вивчення нових сторін механізму терапевтичної дії лікарських рослин (девясилу високого, родіоли рожевої, гадючника звичайного, перстачу прямостоячого, ехінацеї пурпурової), пилку квіткового, ербісолу, етонію, додецонію та обгрунтування нових технологій їх застосування при лікуванні хворих на первинні, вторинні гастродуоденіти, холецистити, остеоартроз, хронічну серцеву недостатність” (реєстраційний № 01.01.V.005248).
Мета дослідження. Підвищення ефективності лікування хворих на хронічну серцеву недостатність шляхом вдосконалення нових сторін механізму терапевтичної дії екстракту родіоли рідкого та синглетно-кисневої терапії на окремі ланки патогенезу ХСН та клініко-патогенетичного обгрунтування і вдосконалення методики їх застосування в комплексній терапії.
Задачі дослідження:
1.
Здійснити порівняльне вивчення мембранопротекторного впливу екстрактів родіоли рідкого та елеутерококу, настоянки женьшеню на еритроцити людини.
2.
Дослідити особливості змін показників добового моніторування ЕКГ та АТ у хворих із ХСН ішемічного генезу під впливом прийому добової дози екстракту родіоли рідкого.
3.
Визначити вплив добової дози екстракту родіоли рідкого на варіабельність серцевого ритму та на функціональний стан нирок кліренс-методом та за пробою Зимницького у хворих із різними функціональними класами ХСН.
4.
Дослідити вплив екстракту родіоли рідкого на показники функціонального стану серцево-судинної системи (ЕКГ, ЕхоКГ, ВЕМ) та порушення пероксидного окислення ліпідів (ПОЛ), стану антиоксидантних систем крові, окислювальної модифікації білків у досліджуваного контингенту хворих при курсовому її застосуванні у лікувальному комплексі.
5.
Вивчити клінічні, функціонально-біохімічні та антиоксидантні ефекти синглетно-кисневої терапії та обгрунтувати місце і роль її в комплексній терапії хворих із ХСН.
6.
Розробити, обгрунтувати та апробувати методику застосування екстракту родіоли рідкого та синглетно-кисневої терапії в комплексному лікуванні хворих із ХСН ішемічного генезу і вивчити її клінічну ефективність.
Об’єкт дослідження – 160 хворих із ХСН ішемічного генезу, 23 практично здорових особи.
Предмет дослідження – клініко-патогенетичне обгрун-ту-вання використання екстракту родіоли рідкого і синглетно-кисневої терапії в комплексному лікуванні хворих із ХСН ішемічного генезу.
Методи дослідження – клінічні – для вивчення особливостей впливу досліджуваних засобів на прояви ХСН ішемічного генезу та ефективність лікування; біохімічні (вміст малонового альдегіду (МА), від-нов-ле-ного глутатіону, середніх молекул, активність каталази, глюкозо-6-фосфатде-гідро-генази, окислювальної модифікації білків) – для вивчення динаміки про- і антиоксидантних сис-тем; функції нирок в динаміці лікування (проба Зимницького, 24-годин-ний кліренс-метод); інструментальні – для оцінки функці-о-наль-ного стану серцево-судинної системи при одноразовому та кур-совому застосуванні екстракту родіоли рідкого і синглетно-кисневої терапії (ЕКГ, добове моніторування ЕКГ і АТ, варіабельність ритму серця, Ехо-КГ-дослідження, вело-ергометрія).
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше встановлено особливості і переваги дії екстракту родіоли рідкого на мембрани еритроцитів у вигляді більш широкого і безпечного діапазону позитивного впливу, ніж у настоянки женьшеню і екстракту елеутерококу. Пріоритентними визнано результати дослідження дозозалежної дії на мембрани еритроцитів комплексного препарату рослинного походження екстракту родіоли рідкого для визначення його терапевтичної дії.
Вперше клінічно встановлено антиаритмічні особливості екстракту родіоли рідкого у хворих із ХСН ішемічного генезу. Досліджено та доведено корегуючий вплив препарату на варіабельність серцевого ритму.
Вперше встановлено позитивний вплив екстракту родіоли рідкого на функціональний стан нирок у хворих із набряковим синдромом у вигляді помірного діуретичного ефекту.
Доведено позитивний вплив комплексного лікування з включенням екстракту родіоли рідкого, синглетно-кисневої терапії на динаміку показників ПОЛ та АОЗ, окислювальної модифікації білків та середніх молекул у хворих із ХСН ішемічного генезу. Встановлено, що екстракт родіоли рідкий володіє більш вираженим антиоксидантним впливом у порівнянні із синглетно-кисневою терапією при самостійному їх використанні на фоні базової терапії та виявлено підсилення їх дії при поєднаному застосуванні.
Практичне значення одержаних результатів. Встановлені нами нові сторони механізму дії екстракту родіоли рідкого стали важливим підгрунтям для вдосконалення методики його призначення і підвищення ефективності лікування хворих із ХСН ішемічного генезу. Нами на клітинному рівні (еритроцит людини) встановлено, що екстракт родіоли рідкий порівняно з іншими часто застосовуваними адаптогенами (настоянка женьшеню, екстракт елеутерококу) має ширший діапазон мембра-но-стабілізуючої дії, що слугує певним аргументом для безпеч-ні-шого його застосування в клініці, зокрема, в лікуванні хворих із ХСН.
Виявлено антиішемічну, помірну антиаритмічну дію екстракту родіоли рідкого, найбільш виражені при синусовій тахікардії та при шлуночковій екстрасистолії у хворих із ХСН. Встановлено м’який діуретичний ефект екстракту родіоли рідкого.
Виявлено переваги застосування синглетно-кисневої терапії у хворих із ХСН у віці старше 60 років чи з наявністю супутніх хронічних бронхітів.
Здійснені дослідження дозволили розробити, обгрунтувати і апробувати методику диференційованого застосування екстракту родіоли рідкого та синглетно-кисневої терапії у хворих із ХСН, що сприяло підвищенню ефективності комплексного лікування на стаціонарному етапі, зменшенню частоти рецидивів хвороби і потреби в повторних госпіталізаціях, подовженню тривалості ремісій на амбулаторно-поліклінічному етапі та покращенню якісних показників життя пацієнтів впродовж всього періоду реабілітаційних заходів. Економічна доступність екстракту родіоли рідкого і синглетно-кисневої терапії, удосконалена методика застосування дозволяють їх використовувати на різних рівнях терапевтичної ланки практичної охорони здоров’я для лікування пацієнтів з ХСН ішемічного генезу.
Впровадження результатів дослідження. Результати дисертаційної роботи впроваджено в лікувальний процес міської клінічної лікарні №3 м. Чернівці, лікарні СОЗ УМВС Чернівецької області, Хотинської центральної районної лікарні Чернівецької області, Снятинської центральної районної лікарні Івано-Франківської області, Могилів-Подільської центральної районної лікарні Вінницької області.
Матеріали дисертації використовуються в навчальному процесі Буковинської державної медичної академії на кафедрах терапевтичного профілю, фармакології та медичної хімії.
За матеріалами дисертації видано деклараційний патент на винахід (Пат. 2000127569 Україна, МПК 42298А G01N33/15. Спосіб визначення орієнтовної терапевтичної дози лікарського препарату рослинного походження/ Мещишен І.Ф., Григор’єва Н.П., Волошин О.І., Яремій І.М., Окіпняк І.В. //Бюл.№9.-2001), дві рацпропозиції (“Спосіб підвищення ефективності лікування хворих на хронічну серцеву недостатність” №15/01; “Спосіб оптимізації використання синглетно- кисневої терапії у хворих на ішемічну хворобу серця” № 16/01).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є особистою роботою автора і була виконана під час навчання в клінічній ординатурі та роботи в якості викладача-стажиста на кафедрі пропедевтики внутрішніх хвороб Буковинської державної медичної академії. Здобувачем здійснений самостійний підбір і лікування хворих, розроблена програма та проведений основний об’єм клінічних, інструментальних і лабораторних досліджень. Автор вивчила вплив екстракту родіоли рідкого та синглетно-кисневої терапії на провідні метаболічні показники, основні параметри функціонального стану серцево-судинної системи та нирок, провела аналіз одержаних результатів, статистичну обробку та формулювання висновків і практичних рекомендацій, впровадила їх в медичну практику. У наукових працях, опублікованих у співавторстві, робота здобувача є провідною і полягає у проведенні літературного пошуку, експериментальних, клінічних, лабораторних та інструментальних досліджень, статистичній обробці й аналізі отриманих результатів, формулюванні висновків та підготовці до друку.
Апробація результатів дисертації. Дисертаційна робота апробована на спільному засіданні наукової комісії Буковинської державної медичної академії, кафедр терапевтичного профілю, фармакології, медичної хімії, патофізіології та Чернівецького обласного наукового товариства терапевтів (1 липня 2002 року).
Основні положення і результати роботи доповідались і обговорювались на V Міжнародній конференції: “Інформотерапія: теоретичні аспекти і практичне застосування” (м.Київ, 1999), на VІІІ Конгресі світової федерації українських лікарських товариств (м. Львів, 2000), на 3-ій республіканській науково-практичній конференції “Досягнення, проблеми і перспективи розвитку кардіології та пульмонології на рубежі тисячоліть” (м.Вінниця, 2000), на науково-практичній конференції, присвяченій 10-річчю Чернівецького обласного медичного діагностичного центру “Актуальні питання клініко-лабораторної діагностики захворювань людини” (м.Чернівці, 2001), на VІІ Конгресі федерації українських лікарських товариств (м.Чернівці, 2001), на науково-практичній конференції “Клінічна фармакологія метаболічних коректорів та взаємодія ліків в клінічній практиці” (м.Вінниця, 2002), щорічних підсумкових науково-практичних конференціях Буковинської державної медичної академії (2000-2003).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 13 робіт, серед них 4 статті у фа-хових наукових виданнях, рекомендованих ВАК України, 8 тез в матеріалах між-на-родних і всеукраїнських наукових форумів різного рівня, отримано декла-раційний патент на винахід та посвідчення на 2 раціоналізаторські пропозиції.
Обсяг та структура дисертації. Дисертаційна робота викладена українською мовою на 153 сторінках текстового матеріалу. Дисертація складається зі вступу, огляду літератури, опису матеріалів і методів дослідження, двох розділів результатів власних досліджень, аналізу та обговорення результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел, 6 додатків. Дисертація ілюстрована 24 таблицями, 21 рисунком. Покажчик літератури містить 301 джерело, з них 187 кирилицею та 114 латиною.
Основний зміст роботи
Матеріал та методи дослідження. Для вирішення поставлених мети і завдань обстежено 160 хворих із ХСН ішемічного генезу у віці 39-78 років (58,56,13). У 23 практично здорових людей здійснені дослідження крові щодо біохімічних показників та на перено-симість фітоадаптогенів. 40 хворих із ХСН склали контрольну групу, яким проведене базисне лікування згідно міжнародних стандартів, схвалених Українським науковим товариством кардіологів (2000 р.) Основну групу склали 120 пацієнтів, репрезентативних контрольній за віком, статтю, стадіями ХСН та функціональним класом. Хворі основної групи розподілені на три підгрупи: першій (61 пацієнт) проведена базова терапія у поєднанні з екстрактом родіоли рідким; другій (28 пацієнтів) – базова терапія, поєднана з синглетно-кисневою терапією, третій (31 пацієнт) – базова терапія, поєднана з синглетно-кисневою терапією та екстрактом родіоли рідким. Використовувався екстракт родіоли рідкий виробництва Львівської фармацевтичної фабрики по 8-10 крапель вранці та в обід впродовж 14-21 днів. Синглетно-киснева терапія проводилась за допомогою апарату “Valkion” (фірма Polywalk, Швеція), призначалась щоденно двічі на добу з інтервалом не менше 6 годин і включала інгаляції синглетного кисню впродовж 14 хв. та вживання 100 мл синглетно-активної води, тривалістю 14-21 день.
З метою вивчення впливу проведеної терапії на перебіг ХСН проводили ЕКГ дослідження серцевої діяльності за стандартною методикою у 12 відведеннях, добовий моніторинг ЕКГ апаратом “Медіком ІН-21” (Росія). Оцінку функціонального стану міокарда проводили за допомогою ехокардіографічного обстеження хворих на апаратах "Packard Helwett" та "Ultramark – 9" (США) за стандартними методика-ми, описаними в керівництвах Н.М.Мухарлямова і співавт. (1985) та M.H.Asmi, M.J. Walsch (1995). До уваги бралися найбільш інформативні параметри гемодинамічних зсувів: кінцевий діастолічний, кінцевий систолічний об'єми (в мл) та фракція викиду (в %).
Оцінку коронарного резерву здійснювали за допомогою методу велоергометрії за модифікованим протоколом Брюса на велоергометрі марки "В-02" (СРСР). З метою вивчення впливу ЕРР на зміни АТ використано метод добового моніторування АТ (ДМАТ). Обстеження проводилось впродовж 48 годин за допомогою моніторного комплексу АВРМ-02/М (“Meditech”, Угорщина). Оцінка стану вегетативної нервової системи організму здій-снювалась за допомогою математичного аналізу серцевого ритму. Оцінювали кількісні та спектральні групи показників (мода тривалості R-R інтервалів, амплітуда моди, варіаційний розмах, індекс вегетативної рівноваги, вегетативний показник ритму, показник адекватності процесів регуляції, швидке перетворення Фур’є, ауторегресійний аналіз).
Стан АОЗ організму визначали за вмістом МА (за методикою Ю.А.Владимирова, О.І.Арчакова, 1972); відновленого глутатіону (титра-ційним методом за О.В.Травіною, 1955; у модифі-кації І.Ф.Мещишена, І.В.Петрової, 1983), активністю глюкозо-6-форсфатдегідрогенази (за методом Корнберга і Хорекера, 1955; в модифікації Ю.Л.Захар'їна, 1967). Окислювальну модифікацію білків сироватки крові визначали за методикою І.Ф.Мещишена (1998) за реакцією з 2,4-динітрофенілгідразином з утворенням гідразонів характерного спектру поглинання при 370 нм. Математично-статистичну обробку даних проводили за допомогою пакету “Statistica for Windows” (1997).
Результати дослідження та їх обговорення. Перед початком клінічного застосування екстракту родіоли рідкого нами було вивчено її мембраностабілізуючі властивості у порівнянні із добре відомими та апробованими фітоадаптогенами – настоянкою женьшеню та екстрактом елеутерококу. Уже на першому етапі роботи при вивченні спектрів поглинання досліджуваних препаратів вста-новлено різні максимуми поглинання, що вка-зує на наявність в них відмінних активнодіючих речовин. Згідно з отриманими результатами гра-фічної залежності від-сот-ка гемолізу від кон-центрації досліджуваних препаратів встанов--лено, що отримані криві мають два коліна (рис.1). Перше – зменшення відсотка гемолізу із збіль-шенням концентрації препаратів. У другому коліні з підвищенням концентрації препаратів відсоток гемолізу зростає. Встановлена протилежна закономірність відсотку гемолізу від концентрації досліджуваних препаратів, мож-ливо, пояснює протилежний вплив різних доз цих препаратів, зокрема на центральну нервову систему. Згідно літературних даних, в малих концентраціях вони проявля-ють свою дію як седатики, а у великих – як стимулятори (А.С.Саратиков, 1987).
Рис.1. Вплив екстрактів родіоли рідкого та елеутерококу, настоянки жень-шеню на проникність мембран еритроцитів.
Важливо, що із досліджуваних фітоадаптогенів екстракт родіоли рідкий мав найширший діапазон концентрацій, при якому проявлялась мембранопротекторна дія, найвужчий – у настоянки женьшеню. Можливо, цим і пояснюються клінічні висновки про більш значні стимулюючий і адаптогенний ефекти, кращу переносимість препаратів золотого кореня (родіоли), порівняно з препара-тами елеутерококу та женьшеню при тривалих фізичних чи розумових навантаженнях (В.А.Куркин, Г.Г.Запесочная, 1986) та слугувало однією із передумов до безпечнішого застосування екстракту родіоли рідкого у хворих із ХСН.
У всіх обстежених нами пацієнтів ХСН розвивалась в результаті ІХС. Аналіз результатів цілодобового моніторин-гу-вання ЕКГ виявив наявність як епізодів больової (БІМ), так і безбольової ішемії міокарда (ББІМ). Серед обстежених значна частина пацієнтів (26,2%) із проявами самостійної безбольової ішемії була переважно молодшого віку (середній вік-49,284,05р.). Відомо, що саме вони складають групу високого ризику виникнення раптової коронарної смерті (Л.Т.Мала2001).
Важливим моментом виявилося змен-ше-ння під впливом прийому екстракту родіоли рідкого першого піку БІМ та ББІМ. За другу добу моніторингу на фоні прийому препарату середня тривалість БІМ зменшилась з 35,022,11 до 28,042,12хв (р<0,05), ББІМ – з 17,061,03 до 14,011,02хв (р<0,05). У пацієнтів контрольної групи тривалість епізодів БІМ та ББІМ залишалась однаковою з попереднім обстеженням. Інотроп-ний ефект екстракту родіоли рідкого реалізується, ймовірно, через ендогенну опіоїдну систему і сприяв зменшенню проявів ішемії у обстежених нами хворих. Крім того, як сильний антиоксидант, екстракт родіоли рідкий стабілізує ліпіди внутрішньоклітинних мембран, затримує їх лізис та підвищує стійкість до дії фосфоліпази А; інгібує ПОЛ в мембранах саркоплазматичного ретикулума і сарколеми. Це, можливо, покращує чутливість кардіоміоцитів до адренергічних впливів, тим самим сприяє покращенню скоротливої здатності міокарда.
Вагомим є встановлений нами факт зменше-ння проявів порушень серцевого ритму (синусової тахікардії, шлуночкових екстрасистол) від застосування екстракту родіоли рідкого, з достовірною різницею між показниками основної та контроль-ної груп (р<0,05). Враховуючи наявність на сарколемі кардіоміоцитів опіоїдних рецепторів, можна припустити, що в механізмі антиаритмічного ефекту екстракту родіоли рідкого можуть приймати участь саме ці рецептори (Ю.Б. Лишманов та ін., 1993).
В залежності від вихідних значень систолічного та діастолічного тисків при добовому моніторуванні АТ хворі були розподілені на три групи. В першу групу (15 – 40,54% чоловік) ввійшли пацієнти із показниками САТ від 80 до 120 мм рт ст (середньодобове значення - 110,463,31 мм рт ст). У 9 (24,32%) хворих САТ був в межах від 121 до 139 мм рт ст (середньодобовий становив 128,672,19 мм рт ст). І останню, третю групу (13 – 35,14% хворих), склали пацієнти із пограничними значеннями АТ від 140 до 159 мм рт ст (середньодобовий САТ становив 146,572,82). ДАТ у обстеженої категорії хворих не перевищував 90 мм рт ст.
Результати проведеного добового моніторування АТ свід-чили про підвищення САТ на 14,82% (р<0,01) та ДАТ на 20,72% (р<0,01) на фоні прийому екстракту родіоли рідкого в першій групі обстежених пацієнтів, із вихідними зниженими значеннями САТ. Це позитивно впли-вало на самопочуття та перебіг захворювання у цих пацієнтів. Виявлена особ-ли-вість дії препарату має важливе значення для пацієнтів, в яких у базовий лікувальний комплекс включено ?-адреноблокатор. У другій групі хворих отримали недостовірну різницю показників у першу та наступні 24 години моніторування. Проте, показники САТ і ДАТ мали все ж таки тенденцію до зростання. В групі хворих із вихідними пограничними значеннями САТ, на другу добу моніторування спостерігалось підвищення значення добового САТ на 5,22% (р<0,01), невірогідні зміни відмічено для ДАТ.
При визначенні варіабельності серцевого ритму встановлено його зміни, що вказували на зниження парасимпатичного тонусу та значну симпатикотонію у пацієнтів із ХСН, найбільш виражені при ХСН ІІІФК. Екстракт родіоли рідкий найкраще проявив свої адаптогенні властивості у пацієнтів із ХСН ІІФК, із вихідними незначними порушеннями вегетативного гомеостазу. Найбільш виражені зміни показників ВСР під впливом препарату виявлено у пацієнтів із початковою брадикардією, помірним переважанням парасимпатичного відділу нервової системи. Як і в пацієнтів із незначними проявами симпатикотонії, використання в комплексному лікуванні екстракту родіоли рідкого сприяло більш вираженому встановленню рівноваги між активністю обох відділів вегетативної нервової системи. Слід зауважити важливий момент дії препарату: у пацієнтів із стійким вегетативним гомеостазом, як і в групі здорових осіб, після застосування цього препарату порушень вегетативної регуляції серцевого ритму не спостерігалось.
Оцінка стану ПОЛ та АОЗ у хворих на ХСН ішемічного генезу дозволила відмітити коригування змін досліджуваних показників із функціональним класом ХСН. Найбільш показовими були зміни стосовно вмісту МА, активності каталази та окислювальної модифікації білків. Так, при ХСН ІІІ ФК вміст МА був найвищим: 12,16±0,39 нмоль/мл еритроцитів – у пацієнтів контрольної групи; 12,24±0,34 – першої, 12,93±0,21 – другої та 13,42±0,19 – третьої основних підгруп. У хворих із ХСН ІІ та ІV ФК відмічено помітне зростання досліджуваного показника у порівнянні із рівнем його у здорових осіб (8,02±0,7 нмоль/ мл еритроцитів - у здорових осіб; 10,91±0,62- у осіб із ХСН ІІФК; 10,97±0,2939 нмоль/мл еритроцитів – у осіб із ХСН ІVФК). Більш низьке значення останнього у хворих із ХСН ІV ФК, ніж у пацієнтів із ХСН ІIІ ФК, свідчить про виснаження плазмових субстратів ПОЛ, які є основними джерелами МА. За двотижневий період лікування найнижчий вміст МА виявлено у пацієнтів із ХСН IІФК, а в третій основній підгрупі (9,03±0,59нмоль/мл еритроцитів) навіть наблизився до значення його у здорових осіб.
Найнижча каталазна активність була виявлена у крові хворих із ХСН IVФК (90,21±6,63 мкмоль/хв•г•Нв - у хворих контрольної групи; 91,745,16; 90,454,92; 89,676,18 мкмоль/хв•г•Нв – відповідно у пацієнтів трьох основних підгруп). Після проведеного лікування в групі обстежених із ХСН ІI ФК, у яких базовий комплекс поєднано із прийомом екстракту родіоли рідкого та синглетно-кисневою терапією досягнуто вірогідну різницю (р<0,05) між кіцевими показниками з контрольною групою осіб (124,164,52 та 132,974,1252 мкмоль/хв•г•Нв –відповідно у пацієнтів контрольної групи та третьої основної підгрупи).
Зростання показників окислювальної модифікації білків у плазмі крові в залежності від функціонального класу ХСН (при ХСН IІ ФК – 61,83,1?Е/г білка; при ХСН ІІI ФК – 66,82,9?Е/г білка; при ХСН ІV ФК – 57,83,1?Е/г білка) ще раз підтверджувало значення глибокої тканинної гіпоксії, яка має місце при пізніх стадіях ХСН і розвивається на тлі пригнічення неспецифічної резистентності організму. Найбільш виражену динаміку показників окислювальної модифікації білків після проведеного лікування виявлено у пацієнтів третьої основної підгрупи (45,830,39?Е/г білка).
Згідно аналізу параметрів ПОЛ та АОЗ відзначено більш виражений антиоксидантний вплив екстракту родіоли рідкого у порівнянні із синглетно-кисневою терапією, що можна пояснити багаточисельністю різних біологічних чинників препарату. Цей вплив є більш значним у пацієнтів із ХСН IІ-IІІФК з нетривалим анамнезом та у віці до 60 років. Підсиленння антиоксидантного впливу при сумісному використанні екстракту родіоли рідкого та синглетно-кисневої терапії, можливо, обумовлено сумацією або навіть потенціюванням позитивних ефектів на процеси пероксидації.
Аналіз впливу екстракту родіоли рідкого на функціональний стан нирок у пацієнтів із ХСН ІІА ст показав покращання з вірогідною різницею показників до та після проведеного лікування тільки клубочкової фільтрації (82,846,05 та 110,828,56 мкл/хв відповідно до та після застосування препарату (р<0,05)). Згідно результатів дослідження сечі за С.С.Зимницьким відмічено підвищення під впливом прийому екстракту родіоли рідкого питомої щільності сечі.
Дослідження клінічної ефективності застосування екстракту родіоли рідкого в комплексній терапії пацієнтів із ХСН показало, що таке лікування прискорює регрес основних клінічних проявів ХСН, покращує серцевий ритм, збудливість міокарда. У обраного контингенту хворих під впливом курсового застосування в комплексній терапії екстракту родіоли рідкого відзначено перехід у 32% пацієнтів ХСН ІІФК у ХСН ІФК. Менш значними були зміни при ХСН III-IVФК.
Спостереження впродовж двох років показали, що частота рецидивів у хворих знизилась в 1,5 (ХСН ІІБ) – 2 (ХСН ІІА стадій) рази, зросла також тривалість ремісій, найбільш виражено у пацієнтів із ХСН Істадії (на 33%).
Призначення синглетно-кисневої терапії в комплексному лікуванні хворих із ХСН призводило до прискорення (на 3-4 дні раніше від пацієнтів контрольної групи) зникнення дратливості, внутрішнього неспокою та покращання якісних показників життя, що позитивно впливало на загальне самопочуття хворих. На відміну від екстракту родіоли рідкого, синглетно-киснева терапія виявилася більш м’яко діючим способом лікування, який практично не має побічної дії, його можна було застосовувати у хворих з ХСН і при пограничних значеннях АТ, що узгоджується з повідомленнями, про використання синглетно-кисневої терапії при лікуванні артеріальної гіпертензії (Є.О.Гладчук та співавт.,2000). Нами відмічено більш виражене зниження АТ у пацієнтів, які приймали гіпотензивні препарати за 30-40 хвилин до проведення синглетно-кисневої терапії. Цей важливим ефект проявився і при застосуванні нітропрепаратів, що може бути певним свідченням потенціювання їх терапевтичного ефекту.
Відновлення антиоксидантного стану організму під впливом синглетно-кисневої терапії сприяло не тільки регресу проявів ХСН, але й зменшувало клінічні прояви супутніх захворювань, особливо з боку бронхолегеневого дерева (хронічні бронхіти). Вказана особливість важ-лива при застосуванні синглетно-кисневої терапії у пацієнтів із ХСН в літньому віці із значним поліморбідним фоном, в т.ч. органів дихання, які часто мають і застійний генез. Враховуючи високу схильність до загострень ХСН нами здійснювалися повторні 4-6 двотижневі курси синглетно-кисневої терапії в амбулаторних умовах протягом року, що дозволило знизити майже на половину кількість та дози вживаних ліків, зменшити в 1,5 (ХСН ІІ Б) – 2 (ХСН І, ІІ А стадій) рази частоту госпіталізацій, значно покращити якісні показники життя хворих.
Таким чином, отримані дані дають підстави стверджувати, що застосування екстракту родіоли рідкого у комплексному лікуванні хворих із ХСН ішемічного походження є важливим ад’ювантним засобом, який вагомо і багатогранно впливає на перебіг захворювання, особливо початкових стадій.
Одними із доведених нами фактів є помірні антиішемічна, антиаритмічна, менш виражена діуретична дії екстракту родіоли рідкого. Встановлено, що препарат володіє антиоксидантним, вираженими мембраностабілізуючим та загальнометаболічним впливами на організм пацієнтів із ХСН, призводить до нормалізації порушень вегетативного гомеостазу. Виявлено, що оптимальним контингентом хворих із ХСН є пацієнти із схильністю до зниженого та нормального значення АТ у віці до 60 років.
Синглетно-киснева терапія є безпечним, без побічних ефектів методом корекції порушень процесів пероксидації при ХСН, значно покращує якісні показники життя, сприяє регресу не тільки симтомів основного захво-рю-вання, але й супутньої вікової патології, особливо органів дихання. Синглетно-киснева терапія спричиняє посилення ефекту лікарських засобів ХСН І порядку. Вона є цінним, фізіологічним і економним способом підтримання життєдіяльності організму на бажаному рівні, особливо у людей після 60 років (літнього та старечого віку), включаючи схильних до артеріальної гіпертензії.
Згідно наших досліджень та відомостей фахової літератури про синглетно-кисневу терапію (Є.М.Нейко і співавт., 2000; В.В.Чоп’як, 2000), метод може широко застосовуватись як у системі лікарських стаціонарів, так і в поліклінічній ланці охорони здоров’я.
Висновки
В дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення важливого наукового завдання внутрішньої медицини, яке полягає у підвищенні ефективності лікування хворих із прихованою та клінічно вираженою ХСН, включаючи фонові супутні вікові захворювання, шляхом диференційованого застосування в комплексному лікуванні екстракту родіоли рідкого та/чи синглетно-кисневої терапії.
1.
У хворих із ХСН вираженість клінічної симптоматики, порушення електрофізіологічних параметрів, показників вегетативного балансу організму, процесів вільнорадикального окислення ліпідів і білків у крові корелюють, посилюючись із наростанням стадії, функціонального класу ХСН, давністю захворювання та віком пацієнтів.
2.
За умов гіпотонічного гемолізу екстракти родіоли рідкого та елеутерококу, настоянка женьшеню проявляють мембрано-стабілізуючі властивості, відмінні за діапазоном концентрацій (вузький – у настоянки женьшеню, ширший – у екстракту елеутерококу, найширший – у екстракту родіоли рідкого), що може слугувати одним із критеріїв оцінки клінічної їх дії та розширення діапазону клінічного застосування екстракту родіоли рідкого, вдосконалення технологій їх використання.
3.
У хворих із ХСН екстракт родіоли рідкий проявляє помірну антиішемічну, антиаритмічну, діуретичну дії, здатність до відновлення чи збереження вегетативного гомеостазу організму, зменшення проявів пероксидації ліпідів, особливо у пацієнтів віком до 60 років.
4.
Синглетно-киснева терапія є безпечним, спосо-бом лікування ХСН, із значною антиоксидантною, загальноме-та--бо-ліч-ною діями, сприяє більш суттєвому поліпшенню якісних показників життя пацієнтів, прискорює регрес проявів основного і супутніх захворювань, потенціює дію лікарських засобів базового комплексу, особливо у пацієнтів, старших 60 років, чим значно здешевлює процес лікування.
5.
Сумісне застосування екстракту родіоли рідкого та синглетно-кисневої терапії підсилює їх антиоксидантні, загальнометаболічні властивості, переважно доцільне у пацієнтів з ХСН та віковими супутніми захворюваннями у віці до 60 років. Однак, така терапія потребує контролю та підбору оптимальної дози екстракту родіоли рідкого для запобігання ефекту перестимуляції, особливо у віці хворих після 60 років.
6.
Диференційоване курсове застосування екстракту родіоли рідкого та синглетно-кисневої терапії в комплексному лікуванні хворих із ХСН впродовж 2-3 тижнів та повторне курсове використання їх впродовж року по принципу “за потребою” сприяє прискоренню регресу клінічних проявів ХСН, покращанню загального стану пацієнтів та якості їх життя, зворотності функціонального класу серцевої недостатності, зниженню частоти рецидивів у 1,6 рази, подовженню тривалості ремісій у 1,7 рази, зниженню потреби у госпіталізації у 2,1 рази. Екстракт родіоли рідкий та синглетно-киснева терапія у зазначеного контингенту хворих є ефективними ад’ювантними засобами, що володіють системними і метаболічними доповнюючими діями.
Практичні рекомендації
1.
Пропонується методика застосування екстракту родіоли рідкого в комплексному лікуванні хворих із ХСН в разовій дозі 8-10 крапель в 30-50 мл води натще, двічі на добу (вранці та в обід) впродовж 10-14 днів. Хворим із ХСН ІІФК пропонується двотижневе застосування екстракту родіоли рідкого двічі на рік, із ХСН ІІІФК- чотири-шість разів на рік. Пацієнти із схильністю до гіпотонії, переважанням парасимпатичного тонусу ВНС, у віці до 60 років є найбільш сприятливим контингентом для застосування екстракту родіоли рідкого. Їм можна призначити також підтримуючі дози препарату по 5-8 крапель на день, вранці натще, з тривалістю застосування впродовж до 1,5-2 місяців. Кратність повторних курсів застосування екстракту родіоли рідкого доцільно визначати по принципу “за потребою”(при появі перших ознак ХСН).
2.
Застосування синглетно-кисневої терапії (14-хвилинні інгаляції та вживання 100 мл синглетно-активованої води двічі на добу, з інтервалом між процедурами біля 6 годин) рекомендовано впродовж 2-3 тижнів хворим із різними функціональними класами ХСН. Пропонується здійснення чотирьох-шести повторних курсів впродовж року по принципу “за потребою”. Оптимальним контингентом для призначення синглетно-кисневої терапії є пацієнти старших вікових груп (після 60 років), з поліморбідним фоном (переважно органів дихання), наявністю побічних дій від базового лікувального комплексу чи екстракту родіоли рідкого. Слід звертати увагу на зумовлену зменшенням проявів ХСН можливість зниження дози і тривалості застосування ліків базового терапевтичного комплексу.
3.
Поєднання застосування екстракту родіоли рідкого та синглетно-кисневої терапії є найбільш доцільним у пацієнтів із ХСН ІІ ФК та супутніми віковими ураженням органів і систем у віці до 60 років. У хворих старше 60 років із зазначеною патологією оптимальним є призначення екстракту родіоли рідкого один раз на добу вранці, до 10-12 днів. Опорним в цій комбінації слід вважати метод синглетно-кисневої терапії.
Список робіт, опублікованих за темою дисертації:
1.
Волошин О.І., Окіпняк І.В. Ефективність синглетно-кисневої терапії в комплексному лікуванні хворих на ішемічну хворобу серця з ХСН// Буковинський медичний вісник.-2001.-Т.5,№1.-С.23-26. Автор провела самостійно дослідження, статистичну обробку одержаних результатів. Співавтор допомагав в аналізі та оцінці отриманих результатів.
2.
Окіпняк І.В., Найда І.Д. Клінічна ефективність застосування екстракту родіоли рідкого в комплексному лікуванні хворих із хронічною серцевою недостатністю // Буковинський медичний вісник. -2002. -Т.6, №2. - С.66-68. Автор провела самостійно дослідження, статистичну обробку і інтерпретацію одержаних результатів, підготовила статтю до друку. Співавтор допомагав у зборі матеріалу.
3.
Григор’єва Н.П., Окіпняк І.В. Деякі аспекти впливу препаратів женьшеню, елеутерококу та родіоли рожевої на мембрани еритроцитів//Медична хімія.-2001. -Т.3, №2.- С.61-63. Автор провела самостійно дослідження, статистичну обробку одержаних та наукову інтерпрепацію результатів, підготовила матеріали до друку. Співавтор проводила консультативну допомогу при інтерпритації результатів, редагуванні висновків.
4.
Окіпняк І.В. Екстракт родіоли рідкий як засіб лікування хворих на хронічну серцеву недостатність// Буковинський медичний вісник. – 2003. – Т.7, №2. – С.89-92.
5.
Патент України № 42298 А Спосіб визначення орієнтовної терапевтичної дози лікарського препарату рослинного походження/ Мещишен І.Ф., Григор’єва Н.П., Волошин О.І., Яремій І.М., Окіпняк І.В. //Бюл.№9.-2001. Автору належить ідея винаходу. Самостійно проведено патентний пошук, статистична обробка результатів проведеного лікування, аналіз отриманих даних, оформлення матеріалів патенту. Співавтори проводили консультативну допомогу в інтерпретації основного матеріалу.
6.
О.І.Волошин, І.В.Окіпняк, Д.Г.Лук’янчук Ад’ювантна терапія порушень серцевого ритму // Вісник Вінницького державного медичного університету.-2002.-Т.6,№1.-С.143. Автор самостійно провела дослідження, здійснила статистичну обробку даних. Співавтори проводили консультативну допомогу при інтерпретації результатів.
7.
Волошин О.І., Мещишен І.Ф., Окіпняк І.В., Бачук Н.В. Визначення мембраностабілізуючих властивостей рідких форм ліків рослинного походження, як шлях уточнення механізму їх дії та вдосконалення технологій застосування // Вісник Вінницького державного медичного університету. -2002.-Т.6,№1.-С.143. Автор самостійно здійснила вивчення мембраностабілізуючих властивостей екстракту родіоли рідкого. Співавтори допомагали в аналізі та оцінці отриманих результатів.
8.
Волошин О.І., Ячкуринська І.В. Настій родіоли рожевої (НРР) у комплексному лікуванні хворих на ІХС з явищами хронічної серцевої недостатності// Матеріали VІІІ конгресу світової федерації українських лікарських товариств. Львів.-2000р.-С.209. Автор самостійно провела дослідження, здійснила статистичну обробку даних. Співавтор проводив консультативну допомогу при інтерпретації результатів, редагуванні висновків.
9.
Окіпняк І.В., Лук’янчук Д.Г., Сенюк Б.П., Чернявська Н.Б. Перспективи застосування екстракту родіоли рідкого в лікуванні набрякового синдрому у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю ішемічного генезу// Матеріали 4-ої Міжнародної науково-практичної конференції з народної та нетрадиційної медицини.-Київ.-2002.-С.11-12. Автор самостійно провела дослідження, здійснила статистичну обробку даних. Співавтори допомагали в аналізі та оцінці отриманих результатів.
10.
Окіпняк І.В. Порівняльна оцінка антиоксидантних властивостей фітоадаптогенів//Українські медичні вісті.-2001.-Т.4, №1(62).-С.81.
11.
Волошин О.І., Лук’янчук Д.Г., Ячкуринська І.В. Клінічна ефективність застосування синглетно-кисневої терапії у хворих на ішемічну хворобу серця//Синглетно-киснева терапія.-Спеціальне українське видання.-Київ.-2000р.-С.15. Автор самостійно провела дослідження, здійснила статистичну обробку та науковий аналіз даних. Співавтори допомагали в аналізі та оцінці отриманих результатів.
12.
Окіпняк І.В., Лук’янчук Д.Г. Екстракт родіоли рідкий – допоміжний засіб в лікуванні хворих з хронічною серцевою недостатністю// Матеріали науково-практичної конференції, присвяченої 10-річчю Чернівецького обласного медичного діагностичного центру “Актуальні питання клініко-лабораторної діагностики захворювань людини”.-Чернівці.- 2001.-С.125-126. Автор провела самостійно дослідження, статистичну обробку і інтерпретацію одержаних результатів, підготовила матеріали до друку. Співавтор проводив консультативну допомогу при інтерпретації результатів.
13.
Волошин О.І., Лук’янчук Д.Г., Ячкуринська І.В. Синглетно-киснева терапія в комплексному лікуванні хворих на ішемічну хворобу серця // Матеріали ІІІ Республіканської науково практичної конференції “Досягнення, проблеми і перспективи розвитку кардіології та пульмонології на рубежі століть”.- м.Вінниця.- 2000.- С. 30-31. Автор самостійно провела дослідження, здійснила статистичну обробку даних. Співавтори допомагали в аналізі та оцінці отриманих результатів.
Анотація
Окіпняк І.В. Клініко-патогенетичне обгрунтування застосування екстракту родіоли рідкого та синглетно-кисневої терапії в лікуванні хворих із хронічною серцевою недостатністю. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.02 – внутрішні хвороби,
Івано-Франківська державна медична академія, Івано-Франківськ, 2003.
Дисертація присвячена питанням підвищення ефективності лікувальних заходів у 160 хворих із ХСН. Оцінена загальна ефек-тив-ність патогенетичної терапії хворих на ХСН ішемічного генезу з використанням екстракту родіоли рідкого (ЕРР) та синглетно-кисневої терапії(СКТ). Встановлені антиоксидантні, виражені мембрано-ста-білізуючі, помірні антиішемічні, антиаритмічні та незначний діу-ре-тичний ефекти ЕРР. Препарат усуває порушення вегетативного гомеостазу та загальнометаболічні впливи на організм пацієнтів із ХСН. Доведено, що СКТ є більш доцільним у пацієнтів із ХСН літнього віку із значним поліморбідним фоном, підсилює дію лікарських препаратів ХСН І порядку.
Обгрунтовується застосування ЕРР і СКТ у комплексному лікуванні хворих із ХСН як важливі ад’ювантні засоби.
Ключові слова: хронічна серцева недостатність, екстракт родіоли рідкий, синглетно-киснева терапія, лікування.
Аннотация
Окипняк И.В. Клинико-патогенетическое обоснование использования экстракта родиолы жидкого и синглетно-кислородной терапии в лечении больных хронической сердечной недостаточностью. – Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.02 – внутренние болезни.
Ивано-Франковская государственная медицинская академия, Ивано-Франковск, 2003.
Диссертация посвящена вопросам повышения эффективности лечения больных с ХСН. Оценена общая эффективность патогенетической терапии у 160 больных ХСН ишемического генеза с использованием экстракта родиолы жидкого (ЭРЖ) и синглетно-кислородной терапии (СКТ).
На первом этапе работы при изучении спектров поглощения исследованых фитоадаптогенов (ЭРЖ, настойка женьшеня, экстракт элеутерокока) получено разные максимумы поглощения, что указывает на наличие у них отличительных активнодействующих веществ. Отмечено, что ЭРЖ по сравнению с настойкой женьшеня и экстрактом элеутерокока имеет более выраженное мембрано-протективное действие в широком диапазоне концентраций препарата. Такое действие ЭРЖ предполагает возможность более широкого и
