ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ПРОКОПЕНКО ВІТАЛІЙ ЛЕОНІДОВИЧ

УДК 658.8 : 339.133.2

ПРОГНОЗУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИ ОБСЯГІВ ЗБУТУ

СПОЖИВЧИХ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ

НА РЕГІОНАЛЬНИХ РИНКАХ

08.06.01 – економіка, організація і управління підприємствами

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Харків - 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському державному економічному університеті, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник – доктор економічних наук, професор

Григорян Григор Маргарович,

Харківський державний економічний університет,

професор кафедри економічної теорії

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор

Перерва Петро Григорович,

Національний технічний університет „Харківський політехнічний інститут”,

завідувач кафедри організації виробництва і управління персоналом

кандидат економічних наук, доцент

Березін Олександр Вікторович,

Полтавський університет споживчої кооперації,

доцент кафедри економіки підприємства

Провідна установа – Кременчуцький державний політехнічний університет, кафедра економіки, Міністерство освіти і науки України,

м. Кременчук

Захист відбудеться “29” січня 2004 р. о 13 – 00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради, шифр Д 64.055.01, у Харківському державному економічному університеті за адресою: 61001, м. Харків, пр. Леніна, 9-а.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного економічного університету за адресою: 61001, м. Харків, пр. Леніна, 9-а.

Автореферат розісланий “29” грудня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Дороніна М.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Еволюція системи соціально-економічних відносин ринкової економіки об'єктивно визначає необхідність наукового дослідження проблем прогнозування підприємствами ринків збуту. Якщо в централізовано-плановій економіці питання виробництва і збуту вирішувалися для вітчизняних підприємств директивно, то становлення ринкових відносин в Україні перекладає на них і ініціативу у вивченні та прогнозуванні ринків, і економічну відповідальність за його результати.

Теоретико-методологічні засади економічного прогнозування, його значення для розвитку підприємств в умовах ринкової економіки досліджено у фундаментальних працях таких українських і зарубіжних вчених, як І. Ансофф, А. Анчишкін, В. Геєць, О. ґранберґ, Г. Григорян, А. Ємельянов, У. Кінґ, Д. Кліланд, М. Кондратьєв, М. Мескон, В. Пономаренко, Г. Тейл, О. Тридід, Є. Четиркін та інших.

Питання формування і прогнозування ринків споживчих товарів і послуг, підходи до розв’язання цих проблем на реґіональному рівні розглянуто у працях Л. Абалкіна, Е. Алаєва, М. Баранського, К. Вальтуха, Н. Глікмана, Дж. Кейнса, Ф. Котлера, А. Левіна, К. Маркса, А. Маршала, К. Менґера, Я. Месхії, М. Некрасова, А. Новоселова, А. Пробста, Г. Росинської, Ю. Саушкіна, Є. Слуцького, Ю. Твілдіані, Дж. Хікса, Р. Шніпера та інших. Але в цих дослідженнях прогнозування ринків споживчих товарів і послуг недостатньо пов'язано з плануванням виробництва та збуту на рівні підприємств, не зроблено необхідних акцентів на тому, що в першу чергу вони як первинні ланки суспільного виробництва мають потребу в прогнозах для забезпечення свого сталого розвитку.

Наукові підходи, запропоновані вченими, вимагають подальшого розвитку. Прискорення науково-технічного проґресу, посилення нестабільності ринкового середовища, його ґлобалізація і реґіоналізація, підвищення важливості соціальних аспектів виробництва та інші сучасні зміни в ньому закономірно ускладнюють для підприємств задачі прогнозування реґіональних споживчих ринків, зумовлюють нову проблематику його наукового дослідження.

Таким чином, недостатня розробленість наукових засад прогнозування підприємствами обсягів збуту споживчих товарів і послуг на реґіональних ринках визначає актуальність цього дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов'язана з основними науковими результатами, теоретичними положеннями і висновками досліджень, які провадилися за особистої участі автора в Харківському державному економічному університеті в 2003 році за темою 53/2003 – 2005 “Адаптивні моделі стійкого функціонування соціально-економічних систем”, номер державної реєстрації 0103U000462.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретичне обґрунтування комплексного прогнозування підприємствами обсягів збуту споживчих товарів і послуг на реґіональних ринках, розроблення методичних підходів до його здійснення в процесі підвищення ефективності планування їхньої виробничої та збутової діяльності.

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішено такі задачі:

досліджено розвиток підприємств, що виробляють споживчі товари і послуги, та практику використання ними прогнозів реґіональних ринків у стратегічному плануванні своєї діяльності;

вивчено проблеми реалізації підприємствами споживчих товарів і послуг на реґіональних ринках;

проаналізовано процеси формування ринків споживчих товарів і послуг;

розроблено методичне забезпечення комплексного прогнозування підприємствами обсягів збуту споживчих товарів і послуг на реґіональних ринках;

розроблено методичні підходи до організації підприємствами комплексного прогнозування обсягів збуту споживчих товарів і послуг та застосування його результатів у їхній господарській практиці.

Об'єктом дослідження є процес підвищення ефективності планування виробничої та збутової діяльності підприємств, що виробляють споживчі товари і послуги, на базі прогнозування тенденцій розвитку реґіональних споживчих ринків.

Предмет дослідження – наукові й методичні підходи до прогнозування підприємствами обсягів збуту споживчих товарів і послуг на реґіональних ринках.

Методи дослідження. Методологічною і теоретичною основою дослідження є положення сучасної економічної теорії, результати наукових досліджень вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем відносин власності, економіки підприємства, маркетинґу і менеджменту, споживчого ринку, реґіональної економіки, прогностики, а також законодавча і нормативна база України з зазначених питань.

У роботі використано наступні методи і прийоми дослідження: методи матеріалістичної діалектики та системного аналізу, індукції й дедукції, аналізу і синтезу – для дослідження об'єктивних суперечностей формування реґіональних ринків споживчих товарів і послуг, обґрунтування їх багаторівневої аґреґації, етапів опанування підприємствами реґіональних ринків, асоціації підприємств споживчого ринку; порівняння – для визначення коефіцієнтів реґіональних відхилень від середньоподушного споживання населенням товарів (послуг); метод факторного аналізу – для визначення реґіонального впливу факторів купівельної спроможності населення на обсяги споживання в реґіонах; метод кореляційного аналізу – для визначення щільності зв’язку між місткістю ринків споживчих товарів і послуг та їх аґреґованих груп.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в такому:

вперше:

запропоновано методичні рекомендації щодо створення асоціації підприємств споживчого ринку, здатної більш ефективно розробляти для них комплексні прогнози обсягів збуту споживчих товарів і послуг на реґіональних ринках;

удосконалено:

багаторівневу модель аґреґації ринків споживчих товарів і послуг, яка розкриває послідовність процесу їх прогнозування;

методичний підхід до довгострокового прогнозування реґіональних ринків споживчих товарів (послуг), який дає можливість підприємствам враховувати реґіональні відхилення від обсягів середньоподушного споживання населенням країни;

дістали подальший розвиток:

комплексний підхід до прогнозування збуту споживчих товарів і послуг на реґіональних ринках, який дає змогу підприємствам використовувати для забезпечення їхнього стратегічного розвитку особливості й переваги цих ринків;

обґрунтування залежності збуту споживчих товарів і послуг на реґіональних ринках від розвитку відносин власності на засоби виробництва та територіального поділу праці.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що їх реалізація уможливить підприємствам, що виробляють споживчі товари і послуги, вдосконалити процеси прогнозування та планування, підвищити ефективність виробничої та збутової діяльності на базі комплексного прогнозування тенденцій розвитку ринків споживчих товарів і послуг у реґіонах країни.

Отримані результати дослідження було розглянуто і прийнято до впровадження у ВАТ "Полтавамолпрод" (довідка про використання №01-4/238 від 11.04.2003 р.) і КП "Полтавський м'ясокомбінат" (довідка про використання №1/7 від 11.04.2003 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні результати виконаних досліджень, висновки і рекомендації оприлюднено на Міжнародній науково-практичній конференції „Динаміка наукових досліджень” (Дніпропетровськ, 2002 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Україна наукова – 2003” (Дніпропетровськ, 2003 р.), II Міжнародній науково-практичній конференції „Динаміка наукових досліджень – 2003” (Дніпропетровськ, 2003 р.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 9 наукових робіт, у яких відображено загальний зміст дисертації (5 статей у фахових виданнях з економіки і 4 – тези доповідей на наукових конференціях). Загальний обсяг публікацій становить 1,86 ум.-друк. арк. і належить особисто авторові.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що налічує 194 назви, додатків. Робота викладена на 176 сторінках машинописного тексту, містить 22 таблиці на 11 сторінках, 20 рисунків (11 сторінок), 6 додатків (14 сторінок), список використаних джерел (12 сторінок), обсяг основного тексту дисертації становить 164 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету й задачі дослідження, його об'єкт і предмет, відображено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі – „Наукові підходи до прогнозування підприємствами обсягів збуту споживчих товарів і послуг на реґіональних ринках” – обґрунтовано необхідність комплексного розв’язання підприємствами проблеми прогнозування збуту споживчих товарів і послуг, узагальнено й проаналізовано теоретичні підходи до проблеми їх реалізації в системі реґіональних ринків.

Прогнозування обсягу збуту продукції являє собою одну з головних форм взаємодії підприємств і ринкового середовища. Недостатня увага до цього призводить до загострення об'єктивних суперечностей соціально-економічних відносин ринкової економіки, що підтверджує досвід вітчизняних виробників споживчих товарів і послуг. У плануванні їхньої діяльності не враховуються повною мірою зростаюча конкуренція, зокрема, іноземних фірм, підвищення ролі макроекономічних факторів, особливості реґіональних ринків країни, зміни у запитах споживачів стосовно і якісних, і вартісних характеристик продукції. Тому зростають її запаси за наявності в реґіонах низького рівня життя, недоспоживання населенням певних товарів і послуг, коли значна кількість підприємств не розвиває виробництво.

Розроблення підприємствами прогнозів щодо збуту в реґіонах окремих споживчих товарів і послуг не сприяє врахуванню ними достатньою мірою загальних тенденцій розвитку суспільного виробництва. Водночас їхній вплив на розвиток реґіональних споживчих ринків створює об’єктивні передумови переходу підприємств до комплексного прогнозування збуту споживчих товарів і послуг на реґіональних ринках країни (рис. 1).

Комплексне багаторівневе прогнозування з орієнтацією на стратегічне планування зміцнює підґрунтя сталого розвитку підприємств у сучасному ринковому середовищі. Саме на базі таких прогнозів підприємства мають можливість враховувати макроекономічні фактори збуту, приймати рішення щодо диверсифікації виробництва, оновлення асортименту продукції і в такий спосіб розв’язувати суперечності, що виникають між ними і реґіональними споживчими

Рис. 1 Об’єктивні передумови комплексного прогнозування підприємствами обсягів збуту споживчих товарів і послуг на реґіональних ринках

ринками, які постійно розвиваються.

Ускладнення задач прогнозування збуту вимагає критичного аналізу та узагальнення теоретичних підходів до реалізації підприємствами споживчих товарів і послуг у системі реґіональних ринків.

У дисертаційній роботі розглянуто кейнсіанську теорію споживання, кількісну і порядкову теорії корисності. Кейнсіанський підхід наголошує на залежності попиту населення від рівня його грошових доходів. Цього достатньо для аґреґованих прогнозів збуту, але короткострокова дія залежностей, розкритих кейнсіанською теорією, не відповідає стратегічній спрямованості комплексних прогнозів.

Кількісна і порядкова теорії корисності базуються на загальному методологічному фундаменті категорії корисності, яка є індивідуалістичною і суб’єктивною, не враховує заощадження споживачів і пояснює реалізацію попиту населення з позиції споживання, а не виробництва, хоча саме воно є вихідним моментом. Тому ці теорії придатні для прогнозування збуту лише по окремих товарних позиціях підприємств, більше того - тільки із застосуванням евристичних методів.

І кейнсіанську теорію, і теорії корисності краще застосовувати для прогнозування ринків у системі, яка вже сформувалася і функціонує в межах певного суспільного способу виробництва. Але в Україні розвиток ринкового середовища відбувається в умовах трансформації відносин власності, що необхідно враховувати у прогнозуванні.

Зважаючи на цю обставину, більше переваг має система теоретичного аналізу, запропонована російськими вченими. Її головна ідея полягає в тому, що ринки споживчих товарів і послуг у своєму функціонуванні залежать не тільки від безпосередньої взаємодії на них попиту та пропозиції. Немало аспектів визначається розвитком суперечностей виробництва й особистого споживання, споживної вартості і вартості товарів, конкретної та абстрактної праці, її приватної форми й прихованосуспільного характеру. Варто підкреслити, що використання підприємствами ринкових прогнозів, які не враховують розвитку цих суперечностей, може спричинити їх загострення.

В кінцевому підсумку, за цією теорією, соціально-економічна сутність споживчих ринків пов'язана з розвитком відносин найпоширенішої форми власності на засоби виробництва.

Ці теоретичні положення підтверджуються суперечливістю ринкових відносин в Україні. Хоча еквівалентність обміну є об'єктивним законом ринку, за нею приховується і поглиблюється нерівність у відносинах його суб'єктів. В Україні у 2000 р. рівень бідності, за офіційними даними, стосувався 26% населення, а соціологічні опитування давали оцінки на рівні 50%. Водночас, річні доходи 260 осіб становили більш як по 500 тис. грн. Розбіжність у доходах найбагатших і найбідніших 10% населення складає 12 – 15 разів, що сталося внаслідок багато в чому стихійного перерозподілу власності, капіталізації соціально-економічних відносин суспільства.

У дисертаційній роботі запропоновано розглядати ринки споживчих товарів і послуг у контексті різних форм і розмірів привласнення, які мають для них різне значення. При цьому обґрунтовано, що відносини власності впливають на них не тільки безпосередньо, але й через розвиток зазначених суперечностей суспільного виробництва. Адже той, хто працює за наймом на підприємствах, створюючи переважну частину суспільного продукту, збільшує свої потреби, а значить – і попит на товари і послуги в рамках особистого трудового доходу, який в сучасній ринковій економіці нерідко близький до прожиткового мінімуму. Ті ж, хто привласнюють результати виробництва, створюють ринкову пропозицію на споживчих та інших ринках, керуються максимізацією свого прибутку.

В роботі також узагальнено теорії реґіональних ринків, зокрема товарознавчі концепції, ґравітаційний підхід, реґіональну науку У. Ізарда, теорії В. Кристалера і А. Льоша, теорію полюсів зростання. Товарознавчі концепції призначені для розв’язання проблем збуту підприємствами продукції, але в центр уваги ставлять матеріально-технічний бік справи, а не соціально-економічні аспекти. ґравітаційний підхід і реґіональна наука У. Ізарда виявляються досить абстрактними, спрямованими на кількісний, математичний аналіз реґіональних ринків без достатнього висвітлення об'єктивних умов і закономірностей їх формування. Інші теорії в першу чергу зосереджують увагу на нерівномірності розвитку реґіональних ринків. Це неправильно відбиває об'єктивну закономірність, відповідно до якої нерівномірність існує, але як другорядний момент у процесі вирівнювання розвитку реґіональних ринків.

Загальною хибою багатьох зарубіжних дослідників є те, що вони не надають належного значення територіальному поділові праці, який стає головним реґіоноутворювальним фактором і тому є об’єктивною причиною формування реґіональних ринків.

Територіальний поділ праці перебуває в центрі уваги економіко-географічного підходу. Ця об’єктивна закономірність не втрачає актуальності в ринкових умовах, а, навпаки, підсилює свою дію. В дослідженнях ще радянських часів територіальний поділ праці здебільшого зводили до спеціалізації реґіональних господарств, що відображає лише зовнішній бік справи. Але цілісне уявлення про нього як чинник формування ринкових відносин у реґіонах можна створити, якщо розглядати його в поєднанні внутрішнього і зовнішнього аспектів, тобто в єдності процесів формування реґіональних комплексів підприємств, з одного боку, і розвитку міжреґіональних відносин між ними, – з іншого. В дисертаційній роботі виділено такі форми прояву територіального поділу праці, які в сукупності впливають на формування реґіональних ринків споживчих товарів і послуг (рис. 2).

Рис. 2 Вплив територіального поділу праці на формування реґіональних ринків споживчих товарів і послуг

Відтворювальний підхід фактично є продовженням економіко-географічного, адже об’єкт його дослідження – реґіональний відтворювальний процес – безпосередньо залежить від поглиблення територіального поділу праці. В ринковій економіці реґіональне відтворення відбувається через сукупність реґіональних ринків, і тому їм притаманні певні його ознаки. В дисертаційній роботі узагальнено, що реґіональні ринки споживчих товарів і послуг є значною мірою відкритими для зовнішніх товаровиробників, специфічними з точки зору формування попиту й пропозиції товарів і послуг та взаємозалежними як у межах одного реґіону, так і на міжреґіональному рівні. Причому ці важливі ознаки реґіональних ринків є результатом розвитку зазначених форм прояву територіального поділу праці.

У другому розділі – „Прогнозування підприємствами місткості регіональних ринків споживчих товарів і послуг” – визначено фактори формування місткості реґіональних ринків споживчих товарів і послуг, уточнено багаторівневу модель їх аґреґації, удосконалено методичний підхід до довгострокового прогнозування обсягу споживання населенням у реґіонах країни, розглянуто можливості економетричного забезпечення середньострокових прогнозів збуту споживчих товарів і послуг на реґіональних ринках.

Місткість ринків товарів і послуг являє собою, з одного боку, узагальнювальну характеристику їхнього розвитку, яку можна спрогнозувати на різних рівнях їх аґреґації, з іншого, – цільовий орієнтир для підприємств, що визначає їх можливості щодо виробництва і збуту продукції та послуг.

З огляду на соціальні аспекти реалізації споживчих товарів і послуг, у дисертаційній роботі показано, що місткість їх продажу завжди відповідає певному рівневі їх доступності населенню реґіонів. Що ширший споживчий вибір потрібних і доступних товарів і послуг, то більше в кожного підприємства можливостей для збуту своєї продукції, незалежно від розмірів його ринкової частки. І навпаки, обмеження в ринковій доступності спричиняють зменшення обсягу споживання населенням, зростання бідності, розвиток пільгового і субсидованого споживання, збільшення ролі натурального господарювання споживачів, а також інші обставини, що стримують надалі виробництво і збут на підприємствах.

Цінова форма доступності споживчих товарів і послуг пов’язана в першу чергу з розвитком відносин власності в реґіонах, оскільки і ринкові ціни, і грошові доходи населення залежать від того, хто, в яких розмірах і що саме привласнює на виробництві. На реґіональному рівні на доступність товарів і послуг додатково впливає територіальний поділ праці. Нерівномірне розміщення галузевих виробництв створює особливості ціноутворення і формування доходів населення в реґіонах, робить актуальним визначення рівня доступності споживчих товарів і послуг не взагалі, а для конкретних споживачів – мешканців певної місцевості.

В дисертаційній роботі, виходячи з розкриття залежності доступності товарів і послуг від розвитку відносин власності й територіального поділу праці, визначено фактори, які мають першорядний та стабільний вплив на місткість реґіональних ринків споживчих товарів і послуг (рис. 3).

Реґіональні ринки споживчих товарів і послуг формуються у вигляді сукупності для забезпечення певного рівня та структури споживання населенням

Рис. 3 Фактори формування місткості реґіональних ринків

споживчих товарів і послуг

реґіонів. Це зумовлено комплексністю задоволення споживчих потреб, яка дає можливість вивчати й прогнозувати зазначені ринки на різних рівнях аґреґації. В дисертаційній роботі вдосконалено багаторівневу модель аґреґації ринків споживчих товарів і послуг, котра розкриває необхідну послідовність їх прогнозування підприємствами (рис. 4).

Рис. 4 Рівні аґреґації місткості ринків споживчих товарів і послуг

Узагальнюючи суспільні потреби, реалізація яких у сучасних умовах може бути забезпечена ринковим механізмом, у дисертаційній роботі уточнено склад сегментів макроструктурної аґреґації ринків споживчих товарів і послуг (рис. 5).

Для стратегічного розвитку підприємств потрібні прогнози, які орієнтуються на виявлення довготривалих трендів, враховують найважливіші чинники усталеної дії та ігнорують несуттєві обставини короткочасного характеру.

Особливість довгострокового прогнозування споживчої сфери економіки полягає в тому, що певні обсяги споживання населенням товарів і послуг (як

Рис. 5 Макроструктурна аґреґація ринків споживчих товарів і послуг

правило, це раціональні норми споживання) стають для підприємств стратегічними орієнтирами прогнозу розвитку виробництва і збуту. Комплексність такого прогнозування забезпечується тим, що досягнення підприємствами цих виробничих орієнтирів прогнозується для всіх товарів і послуг на єдиний момент часу незалежно від наявного рівня задоволення відповідних потреб. Адже раціональні норми споживання відображають не лише межі зростання окремо взятих потреб, але й науково обґрунтовану структуру споживання, тобто їх задоволення у комплексі.

Структура та обсяги збуту споживчих товарів і послуг на реґіональних ринках нерідко не відповідають вимогам забезпечення раціонального споживання населенням, про що свідчать принаймні дві обставини.

Перша. Середнє споживання товарів і послуг в Україні в цілому відрізняється від раціонального через недостатній рівень реальних доходів населення, наростання суперечливості соціально-економічних відносин, у першу чергу відносин власності. При цьому споживання одних товарів, наприклад, картоплі, цукру, круп, хлібобулочних виробів, є більшим за раціональні норми, що пов’язано із заміщенням у споживанні інших, дорожчих продуктів харчування.

Друга. Реґіональні споживчі ринки мають особливості у формуванні структурних співвідношень між товарними сегментами. Так, у 2001р. споживання населенням м’ясної продукції в розрахунку на 1 кг хлібобулочних виробів перевищувало середній рівень в Полтавській області на 11,8 %, Харківській – на 17,2 %, а у Львівській області було меншим на 7,6 %, в АР Крим – на 15,2 % тощо. Іґнорування цих реґіональних особливостей споживання суперечило б об’єктивному розвиткові відносин територіального поділу праці.

При складанні реґіональних прогнозів збуту споживчої продукції потрібно врахувати і першу, і особливо – другу обставину. В дисертаційній роботі запропоновано розраховувати реґіональні відхилення у споживанні населенням з допомогою коефіцієнтів у вигляді співвідношення обсягів середньоподушного споживання товарів (послуг) у реґіоні та країні в цілому. При цьому обсяг споживання в реґіоні необхідно розраховувати за умови відсутності реґіональних відхилень у цінах і доходах населення. Це допомагає скоригувати прогнозні орієнтири для реґіональних ринків і спрогнозувати динаміку споживання для країни в цілому та окремих її реґіонів. Різниця у прогнозованих обсягах споживання становить реґіональні відхилення.

У дисертаційній роботі виконано прогнозні розрахунки на 10-річний період щодо ринків продуктів харчування, для чого використано дані бюджетних обстежень домогосподарств у реґіонах України в 1999–2001 рр., а також раціональні норми споживання, затверджені НДІ харчування Міністерства охорони здоров’я України. Для відображення ефекту насичення потреб на рівні раціонального споживання при моделюванні прогнозів застосовано S-подібну функцію.

Результати розрахунків по Полтавській і Харківській областях наведено в табл. 1.

Таблиця 1

Довгостроковий прогноз річного споживання деяких продуктів харчування на реґіональних ринках (кг на душу населення)

Продукти харчування |

Рік |

Україна | Реґіональні відхилення

Полтавська область | Харківська область

Мясо і мясопродукти | 2005 | 72,1 | +14,4 | +4,2

2007 | 76,1 | +15,1 | +4,2

2009 | 78,5 | +15,5 | +4,1

2011 | 80,0 | +15,8 | +4,1

Молоко і молочні продукти | 2005 | 353,4 | -11,7 | -7,0

2007 | 367,1 | -12,7 | -9,6

2009 | 374,9 | -13,3 | -11,2

2011 | 380,0 | -13,7 | -12,2

Овочі і баштанні культури | 2005 | 147,6 | +30,5 | +27,9

2007 | 150,9 | +32,3 | +29,6

2009 | 152,8 | +33,3 | +30,5

2011 | 154,0 | +34,0 | +31,1

Середньострокові прогнози, які дають можливість скоригувати результати довгострокового прогнозування з урахуванням додаткових чинників, потребують інших методичних підходів. Аналіз вітчизняного і зарубіжного досвіду, зроблений у дисертаційній роботі, дає підстави визначити, що в цьому найбільше переваг має економетричне прогнозування. Вирішенню задачі комплексного прогнозування збуту споживчих товарів і послуг найбільше відповідає метод прогнозування за споживчими комплексами, коли розрахунки провадяться поступово – від аґреґованих груп товарів і послуг до менших. Причому попит на аґреґовану групу стає головною факторною ознакою в розрахунках попиту на меншу товарну групу.

Відповідність такого методичного підходу перевірено в дисертаційній роботі з використанням даних по ринках Харківської області. При цьому зроблено розрахунки для визначення щільності зв’язку між місткістю ринків деяких товарів та їх аґреґованих груп (табл. 2).

Таблиця 2

Оцінювання щільності зв’язку між місткістю ринків

деяких товарів і послуг та їх аґреґованих груп

Товарна

група | Аґреґована група

(факторна ознака) | Коефіцієнт

кореляції

Продовольчі товари

Продовольчі товари в цілому | споживчі товари і послуги | 0,980

М’ясо і м’ясопродукти | продовольчі товари | 0,913

Молоко і молочні продукти | - // - | 0,894

Тваринне масло | - // - | 0,892

Яйця | - // - | 0,794

Цукор | - // - | 0,899

Картопля | - // - | 0,918

Непродовольчі товари

Непродовольчі товари в цілому | споживчі товари і послуги | 0,907

Меблі | непродовольчі товари | 0,980

Електротовари | - // - | 0,939

Телерадіотовари | - // - | 0,911

Фотокінотовари | - // - | 0,962

Автомобілі та автотовари | - // - | 0,976

Годинники | - // - | 0,906

Платні послуги

Платні послуги в цілому | споживчі товари і послуги | 0,878

Побутові послуги | платні послуги | 0,816

Житлово-комунальні послуги | - // - | 0,781

Дані в табл. 2 підтверджують необхідність й можливість саме комплексного прогнозування збуту споживчих товарів і послуг на реґіональних ринках, тобто

послідовного складання прогнозів на різних рівнях аґреґації ринків таким чином, що обсяги збуту різних товарів і послуг визначаються на базі загальних прогнозів реґіональних споживчих ринків. Водночас, додатково можна дослідити вплив особливостей реґіонального виробництва тих чи інших товарів і послуг.

У третьому розділі – „Організаційно-методичне забезпечення прогнозування підприємствами обсягів збуту споживчих товарів і послуг на реґіональних ринках” – визначено місце комплексного прогнозування реґіональних ринків споживчих товарів і послуг у стратегічному плануванні діяльності підприємств, визначено ринки збуту і терміни їх прогнозування на різних етапах опанування підприємствами реґіональних ринків країни, а також створення у реґіонах асоціацій підприємств споживчого ринку.

Постановка науково-прикладних задач прогнозування (зокрема на рівні підприємств) вимагає дослідження не тільки його теоретичних засад і методичних підходів, але й практики використання прогнозів у процесі планування та прийняття управлінських рішень. Наукове прогнозування обсягу збуту, яке реально вбудоване у систему стратегічного планування, сприяє пошукові шляхів розв’язання суперечностей між підприємствами і ринковим середовищем. Прогнози ринків збуту дають можливість врахувати у стратегічному плануванні майбутню дію факторів реалізації споживчих товарів і послуг, тим самим підсилюючи обґрунтованість оцінки їхньої привабливості, надавши їй перспективного характеру.

В дисертаційній роботі на базі дослідження взаємодії прогнозування з управлінськими функціями аналізу і планування показано, що комплексні прогнози обсягів збуту споживчих товарів і послуг на реґіональних ринках країни створюють переконливі засади планування стратегічного розвитку підприємств у територіально неоднорідному ринковому просторі. Спираючися на них, підприємства мають можливість обґрунтувати свої стратегічні рішення одночасно у двох напрямах:

- стосовно різних реґіональних споживчих ринків – для пошуку шляхів диверсифікації виробництва, розширення та оновлення асортименту продукції й послуг із використанням переваг зазначених ринків;

- стосовно різних споживчих товарів і послуг – задля повного врахування особливостей формування попиту й пропозиції на реґіональних ринках.

Використання підприємствами у стратегічному розвитку особливостей і переваг реґіональних споживчих ринків забезпечує розширення їхньої діяльності, вихід на нові ринки збуту. При цьому прогнозування обсягу збуту набуває певної специфіки. Виходячи з об'єктивних закономірностей розміщення виробництва, в дисертаційній роботі обґрунтовано етапи опанування підприємствами реґіональних ринків країни, які визначають ринки збуту й достатні терміни їх прогнозування відповідно до рівня розвитку і розширення діяльності підприємств у просторі (табл. 3).

При дослідженні проблем комплексного прогнозування збуту споживчих товарів і послуг на реґіональних ринках слід визначити спосіб його здійснення підприємствами, маючи на увазі досягнення його високої ефективності. В дисертаційній роботі вона розглянута в трьох аспектах – з погляду:

- технології прогнозування, тобто з урахуванням рівня якості прогнозної інформації, що її одержують підприємства;

- економічних результатів прогнозування як для підприємств, так і виконавців прогнозів, якщо ними не є підприємства;

- соціальних наслідків, зважаючи на те, наскільки самі прогнози ринків орієнтують підприємства на розширення виробництва і збуту продукції населенню

Таблиця 3

Особливості прогнозування обсягів збуту споживчих товарів і послуг

на різних етапах опанування підприємствами реґіональних ринків

Етап | Ринки збуту | Термін прогнозу

Зародження підприємства |

Місцевий ринок | Період окупності інвестицій

Діяльність на місцевому ринку | Середньостроковий, довгостроковий

Торгівля на реґіональних ринках: –

через посередників;–

з використанням власних каналів |

Система реґіональних ринків країни (або її частина) |

Середньостроковий

Виробничі підрозділи підприємства:–

їх організація в регіонах;–

кооперування з підприємствами реґіонів |

Реґіональні ринки у сфері збуту планованого виробничого підрозділу |

Середньостроковий, довгостроковий

Вихід підприємства на зарубіжні ринки | Зарубіжні ринки | Середньостроковий

Реорганізація підприємства |

Реґіональні ринки традиційних для підприємства, а також перспективних товарів і послуг | Період окупності інвестицій для перспективних товарів і послуг; середньостроковий, довгостроковий – для традиційних товарів і послуг

реґіонів.

На організацію прогнозування збуту впливають різні обставини, в першу чергу – економічні інтереси замовників. Для великих підприємств, що здатні самостійно фінансувати прогнозні дослідження, але є монополістами у своїй галузі, (наприклад, у сфері житлово-комунальних чи транспортних послуг), потреба в ринкових прогнозах незначна. У цьому разі не ринок впливає на підприємство, а воно диктує свої умови ринкові, що часто призводить до ускладнень соціально-економічних відносин у реґіонах.

З іншого боку, для маси дрібних підприємств комплексне прогнозування ринків збуту є складним і, як правило, – ширше ніж сфера їхніх економічних інтересів, хоча саме вони здатні оперативно реаґувати на зміни в ринковому середовищі.

З огляду на цю суперечливість, а також об’єктивну необхідність комплексного складання прогнозів, у дисертаційній роботі наголошено, що для прогнозування реґіональних ринків споживчих товарів і послуг з урахуванням виділених аспектів його ефективності найоптимальнішим є створення на реґіональному рівні асоціацій підприємств споживчого ринку, які б виконували наступні функції:

- проведення наукових теоретичних і прикладних досліджень та конференцій із залученням навчальних і науково-дослідних організацій реґіону;

- комплексне розроблення прогнозів обсягів збуту споживчих товарів і послуг на реґіональних ринках на замовлення, з урахуванням специфіки підприємств різних розмірів і форм власності;

- формування реґіональних банків статистичної інформації та побудова прогнозних моделей реґіональних ринків на замовлення підприємств;

- консультації й навчання фахівців підприємств основам і сучасним досягненням у сфері економічного, особливо реґіонального, прогнозування.

Слід тут підкреслити, що для найбільшої його ефективності до створення асоціації необхідне залучення органів державної та місцевої влади як ґарантів того, що підприємства усіх форм власності та розмірів матимуть рівні можливості у використанні прогнозної інформації про ринки збуту споживчих товарів і послуг, а ці прогнози сприятимуть розвиткові підприємств задля підвищення рівня життя населення у регіонах, поліпшення структури виробництва товарів і послуг, з урахуванням потреб, та ресурсів країни й реґіонів.

Асоціація підприємств споживчого ринку може бути створена на рівні ринків адміністративних областей. У цьому випадку охоплюється достатня кількість товаровиробників, є також можливість досліджувати більші чи менші (за територіальними ознаками) ринки. Адміністративні області мають систему державних і місцевих органів влади, досить діяльну щодо реалізації стратегії реґіонального розвитку. А це дає змогу врахувати у прогнозуванні реґіональних ринків споживчих товарів і послуг інтереси як підприємств, так і реґіонів.

ВИСНОВКИ

1. Задачі прогнозування підприємствами обсягів збуту окремих товарів і послуг на реґіональних споживчих ринках нерідко вступають у суперечність з висхідною динамічністю і продуктовою диференціацією ринків, посиленням конкуренції товаровиробників, збільшенням ролі макроекономічних факторів. Це веде, у свою чергу, до суперечливості соціально-економічних відносин ринкової економіки, обмежує можливості розвитку підприємств. Тому для них стає необхідним перехід до комплексного прогнозування збуту, складання багаторівневих прогнозів з орієнтацією на стратегічне планування.

2. Збут підприємствами споживчих товарів і послуг залежить не тільки від співвідношення на ринках попиту та пропозиції, але й від інших глибинних суперечностей суспільного виробництва і в основі своїй визначається розвитком відносин різних форм і розмірів власності на засоби виробництва. Той, хто працює за наймом на підприємствах, розвиваючи свої потреби, створює попит на товари і послуги в межах свого доходу (що буває близьким до прожиткового мінімуму), а той, хто привласнює результати виробництва, виходить з ринковою пропозицією на споживчі та інші ринки, керуючись максимізацією прибутку.

3. Важливим фактором формування збуту споживчих товарів і послуг на реґіональних ринках є територіальний поділ праці, дія якого в ринкових умовах підсилюється і виявляється в поєднанні таких форм, як спеціалізація реґіональних господарств, кооперація місцевих підприємств, територіальна концентрація виробництва, комплексне використання місцевих ресурсів. Тому реґіональні ринки є відкритими для зовнішніх конкурентів, специфічними у формуванні попиту та пропозиції, взаємозалежними в межах реґіону і на міжреґіональному рівні.

4. Місткість збуту споживчих товарів і послуг на реґіональних ринках залежить від формування ринкового середовища й цінової ситуації, переваг реґіонального розвитку виробництва товарів і послуг, розвитку та диференціації потреб і грошових доходів населення, темпів їхнього реального зростання.

5. Багаторівнева аґреґація ринків споживчих товарів і послуг може бути представлена в наступному вигляді. Ринки збуту товарів і послуг окремих підприємств послідовно поєднуються в ринки видів та груп товарів і послуг, макроструктурні ринкові сеґменти, зокрема, ринки: продовольчий, непродовольчий, послуг, житла, які формують реґіональний споживчий ринок у цілому.

6. Довгострокове прогнозування ринків споживчих товарів і послуг на базі раціональних норм споживання має враховувати реґіональні відхилення, що є проявом специфічності реґіональних ринків. Їх прогнозування здійснено за допомогою розрахунку відносних коефіцієнтів, які дають можливість скоригувати прогнозні орієнтири для реґіональних ринків у бік більшої відповідності наявним особливостям споживання населенням у регіонах.

7. Комплексні прогнози обсягів збуту споживчих товарів і послуг на реґіональних ринках є основою обґрунтування на підприємствах стратегічних рішень щодо диверсифікації виробництва на засадах використання переваг різних реґіональних споживчих ринків, а також забезпечення розширення збуту продукції і послуг з урахуванням реґіональних особливостей формування споживчого попиту і товарної пропозиції. Це сприяє розвиткові діяльності підприємств, опануванню ними нових реґіональних ринків збуту, що, в свою чергу, зумовлює особливості їх прогнозування.

8. Розроблення комплексних прогнозів регіональних ринків збуту споживчих товарів і послуг власними силами як великих, так і малих підприємств вступає у суперечність з їх економічними інтересами. Розв’язанню цих проблем, забезпеченню підвищення ефективності та обґрунтованості планування обсягів виробництва і збуту підприємствами різних розмірів і форм власності може сприяти створення на реґіональному рівні асоціацій підприємств споживчого ринку з участю державних і місцевих органів влади.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Прокопенко В.Л. К вопросу о преемственности в теории региональной экономики // Вісник ХДЕУ. – 2001. – №1. – С.17–19.

2. Прокопенко В.Л. Теоретические вопросы исследования ёмкости потребительских рынков // Економіка: проблеми теорії і практики: Зб. наук. пр. – Вип. 176. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. – С.106–115.

3. Прокопенко В.Л. К вопросу о классификации факторов спроса населения на товар предприятия // Коммунальное хозяйство городов: науч.-техн. сб. – Вып. 48. – К.: Техніка, 2003. – С.224–231.

4. Прокопенко В.Л. Исследование свойств региональных потребительских рынков // Економіка: проблеми теорії і практики: Зб. наук. пр. – Вип. 178. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. – С.225–230.

5. Прокопенко В.Л. Комплексное прогнозирование предприятиями сбыта потребительских товаров и услуг на региональных рынках // Вестник НТУ „ХПИ”. – №23. – 2003. – С. 25-28.

6. Прокопенко В.Л. Общественные потребности и структура потребительских рынков // Матер. Міжнар. наук.-практ. конф. "Динаміка наукових досліджень", 28 жовтня – 4 листопада 2002 р. – Т. 24 "Економіка". – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2002. – С.24–26.

7. Прокопенко В.Л. Некоторые вопросы регионального подхода к развитию предприятий в потребительском секторе экономики // Матер. Міжнар. наук.–практ. конф. „Україна наукова – 2003”, 16-20 червня 2003 р. – Т. 17 „Економіка підприємства”. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – С.10–12.

8. Прокопенко В.Л. Факторы ёмкости и структуры региональных потребительских рынков // Матер. Міжнар. наук.–практ. конф. „Україна наукова – 2003”, 16-20 червня 2003 р. – Т. 22 „Економіка”. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – С.44–45.

9. Прокопенко В.Л. Нормативное прогнозирование предприятиями региональных рынков потребительских товаров и услуг // Матер. II Міжнар. наук.–практ. конф. "Динаміка наукових досліджень – 2003", Т. 23 "Економіка". - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – С.53–54.

АНОТАЦІЯ

Прокопенко В.Л. Прогнозування підприємствами обсягів збуту споживчих товарів і послуг на реґіональних ринках. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – економіка, організація і управління підприємствами. – Харківський державний економічний університет, Харків, 2003.

Дисертація присвячена дослідженню й обґрунтуванню комплексного підходу до прогнозування підприємствами обсягів збуту споживчих товарів і послуг на регіональних ринках. В роботі дістало подальшого розвитку обґрунтування залежності обсягів збуту споживчих товарів і послуг на реґіональних ринках країни від розвитку відносин власності на засоби виробництва і територіального поділу праці. Удосконалено багаторівневу модель аґреґації ринків споживчих товарів і послуг, що розкриває послідовність процесу їх прогнозування, а також методичний підхід до довгострокового прогнозування реґіональних ринків споживчих товарів і послуг, який враховує реґіональні відхилення від обсягів середньоподушного споживання населенням товарів і послуг. Запропоновано методичні рекомендації щодо створення на реґіональному рівні асоціацій підприємств споживчого ринку з участю органів державної і місцевої влади, що дасть можливість більш ефективно розробляти комплексні прогнози обсягів збуту споживчих товарів і послуг.

Ключові слова: підприємство, збут, споживчі товари і послуги, реґіональні ринки, місткість ринку, комплексне прогнозування, відносини власності на засоби виробництва, територіальний поділ праці, асоціація підприємств споживчого ринку.

АННОТАЦИЯ

Прокопенко В.Л. Прогнозирование предприятиями объёмов сбыта потребительских товаров и услуг на региональных рынках. – Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 – экономика, организация и управление предприятиями. – Харьковский государственный экономический университет, Харьков, 2003.

Диссертация посвящена теоретическому обоснованию комплексного прогнозирования предприятиями объёмов сбыта потребительских товаров и услуг на региональных рынках, разработке методических подходов к его осуществлению