ДОНЕЦЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ

СКИБА ГАННА ГРИГОРІВНА

УДК 330.322.2

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ

ТА ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ

СПЕЦІАЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ЗОН І

ТЕРИТОРІЙ ПРІОРИТЕТНОГО

РОЗВИТКУ

Спеціальність 25.00.04 – Регіональне управління

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

Донецьк - 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Донецькій державній академії управління Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк).

Науковий керівник: | кандидат економічних наук, доцент

Поважний Олександр Станіславович,

Донецька державна академія управління

Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри фінансів. | Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Гончаров Валентин Миколайович, Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України, професор кафедри менеджменту (м. Луганськ); |

кандидат економічних наук, доцент Дорошенко Валентина Вікторівна, Донбаська державна академія будівництва і архітектури, доцент кафедри менеджменту організацій і права (м. Макіївка). |

Провідна установа – Харківський регіональний інститут державного управління Української академії державного управління при Президентові України, кафедра економічної теорії та фінансів (м. Харків). |

Захист відбудеться 10 квітня 2003 року о 1530 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 11.107.01 у Донецькій державній академії управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 163 а.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецької державної академії управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 163 а.

Автореферат розісланий 7 березня 2003 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Клейнер Я.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Відсутність державного регулювання в напрямках заміни директивного принципу перерозподілу капіталовкладень на державне регулювання та планування залучення інвестицій на ринкових принципах, відсутність системи управління інноваціями на підприємствах і в організаціях значно підсилило складність трансформації економіки в цілому, для якої достатність інвестицій, інноваційна діяльність є визначаючим чинником державного соціально-економічного розвитку.

Сучасний стан розвитку світової економіки характеризується глобалізацією на всіх рівнях. Відбувається формування єдиного світового господарства, до якого у взаємозв’язку та взаємозалежності входять корпорації, галузі, країни та регіони. Вплив науково-технічного прогресу виявляється суттєвим для процесів глобалізації. Обмін науково-технічними розробками в міждержавному обміні зростає надвисокими темпами у 1,5-2 рази випереджаючи динаміку зовнішньої торгівлі. Ще одним проявом глобалізації є міжнародний рух капіталів.

Провідниками міжнародного економічного обміну капіталами і товарами, каталізаторами інновацій та точками ефективного соціально-економічного розвитку є особливі територіально-господарські утворення – спеціальні економічні зони (СЕЗ) і території пріоритетного розвитку (ТПР). Вони присутні в практиці багатьох держав світу, незалежно від рівня їх розвитку та соціально-політичного устрою.

Економічні зони і території зі спеціальним режимом інвестування, в залежності від поставлених завдань, дозволяють розширити масштаби зовнішньоекономічного співробітництва, вирішувати проблеми зайнятості, забезпечувати зростання життєвого рівня населення, активізувати інноваційну діяльність тощо. Але для того, щоб досвід зонування був позитивний, повинні враховуватись як загальні закономірності розбудови СЕЗ і ТПР, так і їх специфічні риси, потрібно адаптувати механізми особливих територіально-господарських утворень до власної економіки.

Вивченням комплексу проблем, пов’язаних зі створенням та діяльністю СЕЗ і ТПР, питанням удосконалення інвестиційної та інноваційної діяльності в умовах СЕЗ і ТПР присвячені праці вітчизняних та зарубіжних вчених серед яких слід відмітити Пилу В.І., Чмир О.С., Черваньова Д.М., Перерву П.Г., Бабича Д.В, Козаченко Г.В., Павленко А.Ф., Макогона Ю.В., Рижих В.М., Гунського Б.В., Шумпетера І., Шніпцера Р.І., Коупленда Т., Бірмана Г.

Разом з тим, незважаючи на досить достатнє висвітлення проблеми удосконалення інвестиційної та інноваційної діяльності, окремі аспекти цієї діяльності у зв’язку з посиленням процесів регіоналізації в Україні, створенням в регіонах СЕЗ і ТПР не знайшли вичерпного відображення в зазначених вище та інших наукових працях. І, перш за все, це стосується регулятивної функції держави, процесу планування, як умови активізації інвестиційної та інноваційної діяльності, розробки методів стимулювання інноваційних процесів, створення системи регіонального моніторингу інвестиційної та інноваційної діяльності.

Залишаються невирішеними питання нормативно-правової бази, яка регламентує діяльність суб’єктів підприємництва і органів, уповноважених контролювати застосування спеціального режиму інвестиційної діяльності у СЕЗ і ТПР.

Таким чином, актуальність теми дисертаційного дослідження викликана необхідністю розвитку механізмів державного управління інвестиційною та інноваційною діяльністю в умовах СЕЗ і ТПР, удосконалення та доповнення існуючих теоретичних та методологічних положень з питань державного регулювання та планування інвестиційної та інноваційної діяльності, розробці методів державного стимулювання інвестиційної та інноваційної діяльності в регіоні.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано у відповідності з тематикою науково-дослідних робіт Донецької державної академії управління, яку затверджено на засіданні Вченої Ради ДонДАУ 28.01.99 р., зокрема за темами № 99.06.01 і 99.06.02 (номера держреєстрації 0102U001295 і 0102U001294), а також Договором про наукову і творчу співдружність між кафедрою менеджменту у невиробничій сфері та відділом проблем ефективного використання виробничого потенціалу Інституту економіки промисловості НАН України в 1999-2004 роках. Внесок автора полягає у визначенні концептуальних підходів до реформування державної інвестиційної політики, що включає в себе напрямки її структуризації для забезпечення основних економічних умов активізації інвестиційної діяльності, параметри, за якими необхідно здійснювати регулювання інвестиційних процесів в регіонах та заходи, спрямовані на створення сприятливого інвестиційного клімату в Україні.

Мета і задачі дослідження. Мета даної роботи полягає у розробці механізмів державного регулювання інвестиційною та інноваційною діяльністю в регіоні в умовах СЕЗ і ТПР.

Дослідження поставленої мети вимагало вирішення таких завдань:

визначення регіональних проблем формування інноваційної моделі розвитку і формування основних напрямків роботи з розвитку інноваційних процесів у регіоні;

проведення аналізу і узагальнення закордонного досвіду формування територій зі спеціальним режимом інвестиційної діяльності як каталізаторів інноваційного розвитку;

обгрунтування перспектив розбудови в Україні СЕЗ і ТПР і проведення аналізу їх діяльності;

розробка пропозицій щодо удосконалення системи відносин між центром, регіоном і господарськими суб’єктами на територіях СЕЗ і пріоритетного розвитку;

розробка пропозицій щодо удосконалення умов залучення капіталів в інновації;

розробка механізмів державного регулювання інвестиційної та інноваційної діяльності в регіоні.

Об’єктом дослідження є інвестиційні та інноваційні процеси в умовах СЕЗ і ТПР.

Предметом дисертаційного дослідження є комплекс правових та організаційно-економічних механізмів державного регулювання інвестиційної та інноваційної діяльності в регіоні в умовах СЕЗ і ТПР.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження слугували теоретичні положення про управління економікою регіону, методичні підходи щодо управління соціально-економічними процесами. У дисертаційній роботі застосовувалися наступні методи та підходи: статистичний та графічний аналіз – для дослідження світового досвіду формування територій зі спеціальним режимом інвестиційної діяльності та аналізу законодавчої бази СЕЗ і ТПР; методи теоретичного узагальнення і порівняння – для розкриття сутності теорій інвестиційної та інноваційної діяльності, а також обґрунтування перспектив розбудови в Україні СЕЗ і ТПР; формалізації та економіко-математичного моделювання – для оптимізації вибору інвестиційних рішень та залучення ресурсів для здійснення інвестиційних процесів.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі і нормативні документи з економічних питань, офіційні статистичні матеріали, звітно-статистичні данні господарських суб’єктів.

Наукова новизна одержаних результатів. Основний науковий результат дисертаційної роботи полягає в обґрунтуванні необхідності і можливості удосконалення розробки нових механізмів державного регулювання інвестиційною та інноваційною діяльністю в регіоні в умовах СЕЗ і ТПР в трансформаційний економічний період. Вона розкривається у наступних нових наукових результатах дослідження:

вперше:

розроблено універсальну економіко-математичну модель для аналізу і прогнозування соціально-економічного ефекту від реалізації інвестиційних проектів у регіоні, сфера пошуку рішення у якій зводиться до порівнянності надаваємих або прогнозованих економічних і соціальних ефектів від реалізації інвестиційного проекту в регіоні з умовами і цілями самого регіону;

удосконалено:

показники, що відбивають інвестиційну привабливість підприємства, які враховують наявність і ефективність використання чинників виробництва підприємств, з урахуванням ризиків здійснення будь-якого виду діяльності, а також чинників часу, щодо врахування зміни грошових потоків у часу за допомогою механізму їх дисконтування;

застосування методу прискореної амортизації для стимулювання інноваційних процесів (метод прискореної амортизації у даному випадку порівнюється з безвідсотковою позичкою на технічний розвиток підприємства);

набуло подальший розвиток:

система відносин між центром, регіоном і господарськими суб’єктами на територіях СЕЗ і пріоритетного розвитку;

перспективи розбудови в Україні СЕЗ і ТПР, з визначенням складу проблем, ризиків та негативних наслідків, які супроводжують розбудову СЕЗ і ТПР, а також пропозицій щодо подолання можливого негативного впливу на соціально-економічний розвиток регіонів і держави в цілому.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення результатів дослідження та їх використання у господарській практиці регіональних органів державної влади та управління полягає в реалізації державної політики щодо інноваційної моделі розвитку.

Результати виконаної роботи у вигляді запропонованих методик та рекомендацій є методичною основою управління соціально-економічним та науково-технічним розвитком регіону, які доповнюють теорію управління регіоном у частині нових підходів щодо діяльності СЕЗ і ТПР, розробки нових механізмів державного регулювання інвестиційної та інноваційної діяльності в регіоні. Результати дисертаційного дослідження, висновки і конкретні пропозиції були частково використані при розробці Програми науково-технічного розвитку регіону до 2020 року (довідка 15-11/18-211 від 11.12.02). Вони використовуються в навчальному процесі при читанні курсів “Інвестиційна та інноваційна діяльність в умовах СЕЗ Донецького регіону” у Донбаській державній академії будівництва і архітектури (довідка 9-08/18-10 від 12.12.02), “Інноваційний менеджмент” та “Менеджмент у науково-технічній діяльності” у Донецькій державній академії управління. Також використовуються при формуванні інвестиційних проектів в Артемівському міськвиконкомі (довідка 8/8-35 від 13.12.02).

Особистий внесок здобувача. Положення, результати, висновки та рекомендації дослідження є особистим здобутком автора. Конкретний особистий внесок автора у сумісні наукові праці показаний у переліку основних опублікованих праць за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження доповідались і одержали позитивну оцінку на наукових семінарах кафедри “Менеджмент у невиробничій сфері” Донецької державної академії управління; науково-практичній конференції “Роль соціального менеджменту в інтелектуалізації суспільства” (м. Слов’яногірськ, 2001р.); республіканській науково-практичній конференції “Менеджмент-освіта у вищих навчальних закладах України: підготовка, використання, роль та значення в соціально-економічному розвитку регіонів” (м. Слов’яногірськ, 2002р.); першій міжнародній науково-практичній конференції “Молодь та держава” (м. Авдіївка, 2002р.).

Публікації. Основні положення і результати дослідження опубліковані в 9 наукових публікаціях загальним обсягом 2,3 д.а., з яких 1,4 належать особисто автору.

Структура й обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, які викладено на 178 сторінках друкованого тексту. Матеріали дисертації містять 12 рисунків, 3 таблиці, які наведено на 15 сторінках. Список використаних джерел із 228 найменувань приведений на 20 сторінках, 6 додатків – на 28 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Розділ 1. Теоретичні основи формування спеціальних економічних зон і територій пріоритетного розвитку.

Вирішення проблем відновлення і розвитку виробничого потенціалу України не може бути забезпечено лише використанням локальних інновацій, а потребує переходу як окремих суб'єктів, так і вітчизняної економіки в цілому до інноваційної моделі розвитку. При цьому досвід господарювання індустріально розвитих країн свідчить про те, що формування зазначеної моделі повинно здійснюватися виходячи з нового підходу до нововведень, що істотно відрізняється від використовуваного раніше в умовах централізованої економіки і базується на уточненні ролі і пріоритетів основних елементів ланцюжка "наука-виробництво-споживання".

У цьому зв'язку, сьогодні новизна споживчих властивостей не менш важлива, чим наукова або технічна. Тому, якщо раніше у рамках проблеми прискорення науково-технічного прогресу основний акцент ставився на безупинний розвиток науки і техніки, що взаємообумовлює, то в зв'язку з переходом до нових умов господарювання, відбувається поступовий зсув акценту від чисто технократичного підходу до нововведень у бік безпосереднього задоволення конкретних потреб (людей, виробництва і т.д.).

В дослідженні обгрунтовано, що в сучасних умовах господарювання економічний ріст за рахунок використання нововведень стає можливим тільки у випадку ринкової їх перспективності. З урахуванням цього інноваційна діяльність, на відміну від науково-технічної, не зводиться просто до практичного використання нововведень, її кінцевий продукт - інновація завжди повинна бути орієнтована на конкретну потребу.

Необхідним є підвищення ролі споживання в цьому процесі, тобто забезпечення тісної інтеграції не тільки науки і техніки, але й споживання. Саме така постановка питання і передбачається інноваційною моделлю розвитку, перехід до якої обумовлює необхідність здійснення відповідних перетворень. У зв’язку з цим на рис. 1 запропонована графічна інтепретація сутності трансформації науково-технічного типу розвитку в інноваційний.

науково-технічний тип розвитку інноваційний тип розвитку

Рис. 1. Сутність трансформації науково-технічного типу розвитку

в інноваційний

У дисертаційному дослдженні зазначається, що існуюча задача трансформації науково-технічного типу розвитку в інноваційний в істотній мірі ускладнюється відсутністю у вітчизняних суб'єктів господарювання належного досвіду розробки і впровадження нововведень в умовах економіки перехідного періоду. Крім того, слід зазначити особливу важливість прийнятих управлінських рішень у відношенні інновацій. Останнє в істотній мірі обумовлено такими трьома аспектами:

інновації, як правило, носять стратегічний характер;

інновації мають істотний вплив на поточну діяльність підприємства;

інновації безпосередньо пов'язані з фінансовим станом суб'єктів господарювання.

Для активного впровадження результатів наукових досліджень в економіку регіону запропоновано доповнення до регіональної інноваційної політики, що включає форми і методи державного і місцевого стимулювання науково-технічної активності, активізації взаємодії науки і виробництва з метою широкого втілення розробок у кінцевий виробничий результат - нові, конкурентноспроможні, високоліквідні види продукції, нові технологічні процеси, організаційні рішення.

Регіональна інноваційна політика передбачає удосконалення економіко-правової бази, наробіток і реалізацію заходів щодо удосконалення методичної, організаційної, інформаційної й інших складових інноваційної діяльності. У зв’язку з цим каталізаторами інновацій і в свою чергу ефективного соціально-економічного розвитку є СЕЗ і ТПР.

Проаналізований досвід розвинених країн (США, Великої Британії, Франції), де вже досить давно проводяться широкомасштабні соціально-економічні експерименти у депресивних районах, а також Росії, яка у поточному часі вирішує аналогічні регіональні завдання, дозволяє зробити певні висновки.

Зроблено також висновок, що починаючи з 1992 року в Україні послідовно створювалась нормативно-правова база вільних зон. Зараз її складають базовий Закон України "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" (1992 р.), біля 20 законів по окремих спеціальних зонах та майже 30 нормативних актів.

Спеціального законодавства, яке б регламентувало створен-ня та діяльність територій пріоритетного розвитку зі спеціальним режимом інвестиційної діяльності, в Україні не існує. Тому в дослідженні приведено перелік доповнень до Законів України. В Законі "Про зайнятість населення" від 01.03.1998 року введено по-няття "територія пріоритетного розвитку". Крім того, правові за-сади для запровадження спеціального економічного та організацій-но-правового режиму господарювання створені Законами України "Про місцеві ради народних депутатів та місцеве самоврядування", "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про бюджетну систему України", "Про систему оподаткування", "Про оподаткування до-ходів підприємств і організацій", "Про плату за землю", "Про зайнятість". У процесі практичної роботи по заснуванню територій пріоритетного розвитку було прийнято 12 законів та ціла низка нормативно-правових актів, які регламентують конкретні питання діяльності ТПР. Вони фактично і сформували нормативно-правову базу розбудови територій пріоритетного розвитку.

Розділ 2. Дослідження інвестиційної та інноваційної діяльності в регіоні в умовах спеціальних економічних зон і територій пріоритетного розвитку.

В результаті дослідження інвестиційної та інноваційної діяльності в регіоні в умовах спеціальних економічних зон і територій пріоритетного розвитку виявлено, що у період до 2004 року сукупні інвестиції у СЕЗ і ТПР складуть 3,1 млрд. дол., у т.ч. іноземні – 1,3 млрд. дол., а всього з моменту започаткування СЕЗ і ТПР складуть відповідно 3,5 млрд. дол. та 1,5 млрд. дол.

Інноваційна складова виявилась суттєвою у розвитку СЕЗ і ТПР. Зокрема, в зонах і на територіях зі спецрежимом впроваджу-ється 62 інноваційних проекти сукупною вартістю 121 млн. грн. Тобто, питома вага інноваційних витрат СЕЗ і ТПР в залучених інвестиціях становить 6%. Частка СЕЗ і ТПР в інноваційних про-цесах, які відбуваються в Україні, складає 0,2-0,3% і постійно зрос-тає (рис.2).

В середньому 62% продукції, що виробляється на підприєм-ствах СЕЗ і ТПР, сертифіковано. Причому, якщо на початку ство-рення СЕЗ і ТПР сертифікати якості мало 3% продукції, то у 2000 році цей показник зріс до 71%. Галузеву структуру іноземних інвестицій показано на рис.3.

Реалізація інвестиційних проектів передбачає створення 19575 нових і збереження 33157 наявних робочих місць.

Як свідчить аналіз, платежі в бюджет підприємств, що реалізують інвестиційні проекти, склали 1,8 млрд. грн., сума наданих пільг по платежам у бюджет - 1,5 млрд. грн., у тому числі 291,8 млн. грн. (19,8%) по ПДВ, 795,2 млн. грн. (53,8 %) - по митних платежах, 389,5 млн. грн. (26,3%) - по податку з прибутку, 0,2 млн. грн. - склали інші пільги.

Рис. 2. Динаміка інвестування СЕЗ і ТПР

Шляхи активізації інноваційної діяльності в регіоні в дослідженні приведено на прикладі диверсифікаційної діяльності вугільного виробництва, що забезпечують зріст обсягів виробництва різноманітної продукції і збільшення прибутків підприємств, а також організацію нових робочих місць.

Реструктуризація і диверсифікація дає можливість підвищити економічну ефективність діяльності й уникнути або зменшити кризові явища, що особливо важливо для збиткових підприємств і в цілому для шахтарських регіонів. У цьому зв'язку в дисертації обґрунтовано і запропоновано деякі види діяльності при диверсифікації вугільного виробництва (табл. 1), що у свою чергу пов'язані з формуванням і реалізацією регіональних критичних технологій.

Таблиця 1

Види діяльності при диверсифікації вугільного виробництва

Технологія підземної газифікації вугілля | Технологія підземного збагачення вугілля | Технологія завчасної та поточної дегазації метаноносних вугільних

пластів | Технологія промислового добування метану з вугленосних толщ | Технологія використання метану у якості моторного палива | Технологія використання метану для отримання електроенергії за допомогою трубоелектроагрегатів | Технологія створення на базі шахт теплоенергетичних комплексів малої потужності для виробництва тепла та електроенергії на основі спалення низькосортної високозольної вугільної сировини | Технологія спалення низькосортної високозольної вугільної сировини у режимі кип’ячого шару з додаванням у топці метану чи природного газу | Організація більш широкого виробництва продукції для населення і організація на основі використання ремонтно-механічних заводів, ЦЕМН, механічних майстерень та лісових складів шахтОренда чи придбання земельних відходів та організація виробництва сільськогосподарської продукції для робітників шахт, виробничих об’єднань та компаній | Створення спільних підприємств із сільськогосподарськими підприємствами і структурами та спільне виробництво харчової продукції | Створення нових виробництв на базі майна шахт | Організація виробництва будівних матеріалів та виробів на базі використання старих відходів вугільного виробництва та будівних об’єктів для населення | Технологія виробництва синтетичного бензину із вугілля |

У дисертації обґрунтовано систему управління спеціальним режимом інвестиційної діяльності в Донецькій області, яка має замкнуту, позначену територіально конфігурацію або конкретне місце функціонування процесу, свої елементи на місцях, що у виді функціональних підрозділів почали працювати в місцевих органах виконавчої влади, а центром, який координує цю роботу, стала Рада з питань спеціальних економічних зон і спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області, створена відповідно до Указу Президента.

Розділ 3. Механізми державного регулювання інвестиційної та інноваційної діяльності в регіоні.

Щодо механізмів і методичних підходів до формування інтегрального показника інвестиційної привабливості, яким би користувалися органи влади і управління, запропоновано етапи її формування під впливом чинників різного ієрархічного рівня, виділяючи в них загальне й особливе.

Виконаний аналіз вітчизняних і закордонних літературних джерел дозволив розробити модель планування інвестиційної програми підприємства у зв’язку з вирішенням питань її фінансового забезпечення, яка є моделлю лінійного програмування. Рішення такої задачі здійснюється за алгоритмом симплекс-методу, а результат рішення являє собою оптимальні напрямки капіталовкладень, визначені відповідно до показників їх ефективності, і необхідний обсяг фінансових ресурсів з урахуванням специфіки їх використання.

Таким чином, при побудові моделі планування ціль здійснення діяльності підприємства можна сформулювати як максимізацію вартості капіталу наприкінці планового горизонту у виразі:

КСКт = СКt -Ajtxjy+bjtxjt+pmtymt-FtEt ? max,

де КСКт - кінцева вартість капіталу, грн.;

j - індекс інвестиційного проекту (j=1... J);

m - індекс джерела фінансування (m=1.. . М);

t - індекс періоду часу (t=1... Т);

СКt - стартовий капітал інвестора в період часу t, грн.;

Аjt - витрати на придбання j-го інвестиційного об'єкта в момент часу t, грн.;

Хjt - кількість реальних інвестиційних проектів виду j, здійснюваних у період часу t;

Bjt - платіж по j-му інвестиційному проекту в момент часу t, грн.;

Рmt - платіж по m-му фінансовому проекту в момент часу t, грн.;

Уmt - кількість джерел фінансування в момент часу t;

Ft - розмір споживання інвестора в момент часу t (елемент вектора структури споживання);

Et - рівень прибутку інвестора, грн.;

Т - тривалість планового горизонту.

В дисертації визначено, що одним із головних інструментів державного регулювання інноваційних процесів є амортизаційна політика. Визначення оптимальних норм і видів амортизації - одна з найважливіших задач держави. Занадто великі амортизаційні відрахування зменшують податкову базу й, відповідно, податкові надходження у бюджет, проте сприяють росту інвестицій і інновацій. Занадто маленькі амортизаційні відрахування, навпаки, з одного боку збільшують податкову базу, але не сприяють вкладенню інвестицій і активізації інноваційних процесів.

Тому тільки обгрунтована амортизаційна політика дозволяє стимулювати відновлення виробничо-технічної бази підприємств і забезпечити ріст інвестицій. Даному процесу повною мірою відповідають мета прискореної амортизації основних фондів. Прискорена амортизація сприяє своєчасному відновленню як устаткування, так і продукції.

Таким чином, додаткові кошти, що будуть залишатися в розпорядженні підприємств від упровадження методу прискореної амортизації, будуть сприяти відновленню техніки, технології і продукції.

В умовах посилення актуальності активізації інноваційних процесів особливо важливою стає проблема оцінки й урахування ризику їх здійснення. Інновації пов'язані зі значною непевністю економічної ситуації і поводження людей, тому що завжди спрямовані на віддачу в майбутньому. Тому інвестування капіталу сполучено з ризиком неотримання очікуваних результатів у встановлені терміни.

У зв'язку з цим виникає необхідність кількісної оцінки ступеня ризику інвестуємих коштів. Це потрібно для того, щоб заздалегідь, ще до здійснення капітальних вкладень, потенційні інвестори могли мати ясну картину реальних перспектив одержання прибутку і повернення вкладеного капіталу.

У якості критеріїв добору інвестиційних проектів повинний використовуватися комплекс показників ефективності: чиста приведена вартість проекту, термін окупності, внутрішня норма прибутковості, коефіцієнт співвідношення прибутків і витрат і коефіцієнт прибутковості.

Розрахунок перерахованих вище показників дає можливість оцінити інвестиційний проект із позицій поточного моменту часу шляхом дисконтування, тобто приведення до базового (поточного) моменту часу вартісної оцінки майбутніх значень як самих інвестицій, розподілених у часу, так і надходжень (грошових потоків) від інвестицій із використанням складного відсотка. При цьому ставка дисконтування характеризує мінімальну норму прибутковості, очікувану інвестором від даного проекту.

Використання показників ефективності, розрахованих на основі запропонованого підходу, дозволяє підвищити обгрунтованість інвестиційних рішень і тим самим сприяти активізації інноваційних процесів в Україні.

Проте, якщо на сучасному етапі для оцінки економічної ефективності проектів існує ряд офіційно застосовуваних показників, то питання оцінки соціальної корисності інвестиційних проектів для регіону залишається відкритим.

Запропонований рефлективний синтез альтернатив може скласти основу шуканої моделі прогнозування соціально-економічного ефекту від реалізації інвестиційних проектів у регіоні. А далі модель може бути адаптована й ефективно використана в СЕЗ і ТПР Донецької і інших областях.

ВИСНОВКИ

У дисертації досліджено комплекс проблем пов’язаних з удосконаленням механізмів державного регулювання інвестиційної та інноваційної діяльності в умовах СЕЗ і ТПР. Основні висновки та результати, які одержано в ході проведених досліджень зводяться до такого.

1. Зроблено висновок, що перехід до інноваційної моделі розвитку – це складний процес, що потребує вирішення цілого ряду важливих задач. Діючим інструментом для рішення таких задач у перехідний період є СЕЗ і ТПР.

2. Аналіз світового досвіду промислово розвинутих країн, де вже досить давно проводяться різномасштабні соціально-економічні експерименти у депресивних районах, а також Росії, яка у поточному часі вирішує аналогічні регіональні проблеми дозволив зробити слідуючи висновки:

При розробці і реалізації програм відродження депресивних регіонів необхідно чітко усвідомлювати існуючі проблеми та заходи, які можуть бути застосовані для їх вирішення. Це вимагає здійснення глибокого аналізу та обгрунтованого прогнозу імовірного розвитку, підготовки спеціальної програми.

Обов'язково мають бути узгоджені цілі, засоби їх досягнення, загальні правові умови, а також схеми взаємодії держави в особі центральних органів влади і управління та органів місцевого самоврядування.

Повинні бути передбачені, належним чином оформлені та детально обраховані питання фінансового забезпечення програми регіонального розвитку, а також контролю за використанням виділених коштів.

3. З огляду на отримані СЕЗ і ТПР результати, а також завдання, поставлені при їх заснуванні у дисертації запропоновано:

завершити прийняття нормативно-правових актів, які в сукупності створюють правове поле діяльності СЕЗ і ТПР;

завершити на регіональному рівні формування цілісної системи управління та контролю за діяльністю СЕЗ і ТПР;

активізувати роботу з пошуку та залучення інвесторів у пріоритетні види економічної діяльності ТПР та СЕЗ;

посилити рекламно-інформаційне забезпечення діяльності СЕЗ і ТПР;

завершити у найкоротші строки облаштування територій (в першу чергу - митне);

забезпечити виконання стратегічних завдань розбудови СЕЗ і ТПР до 2004р. та визначити місце особливих територіально-господарських утворень у Програмах економічного і соціального розвитку регіонів.

4. Дослідження інвестиційної та інноваційної діяльності в регіоні в умовах СЕЗ і ТПР дозволило зробити висновок, що Закон України “Про спеціальні економічні зони і спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області” має стабілізуючий вплив і на інші регіони, сприяє відновленню економіки їх підприємств, наповненню бюджетів і згладжуванню соціальних проблем.

5. Розглядаючи шляхи активізації інноваційної діяльності, у роботі зроблено висновок, що інноваційна робота – єдиний шлях до прогресу, до створення конкурентоспроможної техніки; ВНЗи (ВТНЗи) покликані стати інноваційно-дослідницькими центрами, спроможними високоефективно вирішувати задачі промисловості і при їх спільній роботі можливий істотний успіх; вирішення всіх інноваційних проблем по удосконаленню техніки є державно важливою задачею, покликане вирішити питання економічної життєздатності країни, тому повинні бути знайдені технічні засоби і фінансові кошти для їх рішення. Один із таких засобів – диверсифікація виробництва. У дисертації запропоновано види діяльності при диверсифікації вугільного виробництва.

6. Виконаний аналіз вітчизняних і закордонних літературних джерел дозволив розробити універсальну економіко-математичну модель для аналізу і прогнозування соціально-економічного ефекту від реалізації інвестиційних проектів у регіоні, яка є моделлю лінійного програмування. Рішення такої задачі здійснюється за алгоритмом симплекс-методу, а результат рішення являє собою оптимальні напрямки капіталовкладень, визначені відповідно до показників їх ефективності, і необхідний обсяг фінансових ресурсів з урахуванням специфіки їх використання.

7. Зроблено висновок, що одним із головних механізмів державного регулювання інноваційних процесів є амортизаційна політика. Данному процесу повною мірою відповідають норма прискореної амортизації основних фондів.

8. Зроблено висновок, що рефлективний синтез альтернатив може скласти основу шуканої моделі від реалізації інвестиційних проектів у регіоні. Такою моделлю і стала методика ЮНІДО (UNIDO) адаптована до СЕЗ і ТПР у Донецькій області.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ

ДИСЕРТАЦІЇ

1. Скиба Г.Г., Кірнос І.О. Детермінанти інвестиційного клімату України // Сб. научн. трудов ДонГАУ: “Социальный менеджмент и управление информационными процессами”: серия “Государственное управление”, т.2, вып.4. – Донецк: ДонГАУ, 2001. – С.72-78.

Особистий внесок здобувача: досліджено фактори, що визначають інвестиційний клімат в Україні і їх характеристика.

2. Скиба А.Г., Щерба Л.П. Ресурсное обеспечение инновационных изменений системы образования в условиях рынка // Зб. наук. праць ДонДАУ: “Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами”: серія “Державне управління”, т.3, вип.8. – Донецьк: ДонДАУ, 2002.– С. 23-30.

Особистий внесок здобувача: проведено аналіз приватного сектору освіти, який сформувався.

3. Скиба А.Г., Туриянская М.М., Феклин Д.П. Возможность использования мониторинга инвестиционных проектов на базе компьютерных технологий для подготовки менеджеров// Менеджер: Вестник ДонГАУ. – Донецк: ДонГАУ, 2002. -№5(21). – C.23-26.

Особистий внесок здобувача: обґрунтовано здійснення моніторингу інвестицій в підприємство.

4. Скиба Г.Г. Дослідження динаміки і оцінка розвитку інновацій в Україні // Зб. наук. праць ДонДАУ: “Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами”: серія “Державне управління”, т.3, вип.17. – Донецьк: ДонДАУ, 2002.– С. 246-256.

5. Скиба А.Г., Долгалева Е.В. Методологические аспекты организации финансового обеспечения инновационной деятельности в Украине в контексте зарубежного опыта // Зб. наук. праць ДонДАУ: “Інноваційний менеджмент”: серія “Державне управління”, т.3, вип.12. – Донецьк: ДонДАУ, 2002. – С. 104-109.

Особистий внесок здобувача: проведено аналіз фінансового забезпечення інноваційної діяльності в Україні.

6. Скиба Г.Г. Модель планування інвестиційної програми підприємств у взаємоув`язці з рішенням питань її фінансового забезпечення // Зб. наук. праць ДонДАУ: “Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами”: серія “Державне управління”, т.3, вип.18. – Донецьк: ДонДАУ, 2002. – С. 224-229.

7. Скиба Г.Г. Регіональний інвестиційний потенціал як базис формування паспорту регіона // Матеріали науково-практичної конференції “Роль соціального менеджменту в інтелектуалізації суспільства” (м. Слав’яногірськ) // Сб. научн. трудов ДонГАУ: “Социальный менеджмент и управление информационными процессами”: серия “Государственное управление”, т.2. вып.5. – Донецк: ДонГАУ, 2001. – С.108-109.

8. Скиба Г.Г. Роль малого бізнесу в інноваційних процесах та особливості експертизи інноваційних проектів // Матеріали другої Всеукраїнської науково-практичної конференції 22-26 квітня 2002 р. “Менеджмент – освіта у вищих навчальних закладах України: підготовка, використання, роль та значення в соціально-економічному розвитку регіонів” (м. Слав’яногірськ) // Менеджер: Вестник ДонГАУ. – Донецк: ДонГАУ, 2002. -№5(21). – C.225-226.

9. Скиба А.Г. Молодежно-жилищный комплекс: видение перспектив развития // Матеріали Першої міжнародної науково-практичної конференції 25-27 жовтня 2002 р. “Молодь та держава” (г. Авдеевка) //Управление по делам семьи, молодежи и туризма Донецкой облгосадминистрации, ОАО “Авдеевский коксохимический завод”, молодежная общественная организация “Союз молодежи регионов”. – г. Авдеевка, 2002. – С. 91.

АНОТАЦІЯ

Скиба Г.Г. Державне регулювання інвестиційної та інноваційної діяльності в умовах спеціальних економічних зон і територій пріоритетного розвитку – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.04 – Регіональне управління. – Донецька державна академія управління Міністерства освіти і науки України, Донецьк, 2003.

Дисертація містить результати теоретичних і практичних досліджень і рекомендацій щодо державного регулювання інвестиційної та інноваційних діяльності в умовах спеціальних економічних зон та територій пріоритетного розвитку.

В дисертації розроблено універсальну економіко-математичну модель для аналізу і прогнозування соціально-економічного ефекту від реалізації інвестиційних проектів у регіоні, поле пошуку рішення у якій зводиться до порівнянності надаваємих або прогнозованих економічних і соціальних ефектів від реалізації інвестиційного проекту в регіоні з умовами і цілями самого регіону. Удосконалено показники, що відбивають інвестиційну принадність підприємства, які враховують наявність і ефективність використання чинників виробництва, якими розташовують підприємства, з урахуванням ризиків здійснення будь-якого виду діяльності, а також чинників часу, що враховує зміну грошових потоків у часу за допомогою механізму їх дисконтування. Розроблені рекомендації щодо удосконалення застосування методу прискореної амортизації для стимулювання інноваційних процесів (метод прискореної амортизації у даному випадку порівнюється з безвідсотковою позичкою на технічний розвиток підприємства). Запропоновано рекомендації, які регулюють систему відносин між центром, регіоном і господарськими суб’єктами на територіях СЕЗ та ТПР.

Ключові слова: інноваційна модель розвитку, механізми державного управління, диверсифікація виробництва, рефлективний синтез альтернатив, амортизаційна політика, ризик інвестуємих коштів.

АННОТАЦИЯ

Скиба А.Г. Государственное регулирование инвестиционной и инновационной деятельности в условиях специальных экономических зон и территорий приоритетного развития – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата наук по государственному управлению по специальности 25.00.04 – Региональное управление. – Донецкая государственная академия управления Министерства образования и науки Украины, Донецк, 2003.

В диссертации сделан вывод, о том, что переход к инновационной модели развития - это сложный процесс, который нуждается в решении целого ряда важных задач. Прежде всего, это формирование эффективной законодательной базы в отношении инновационной деятельности, которая обеспечит создание благоприятных условий для субъектов новаторов и будет защищать их интересы. Кроме того, обоснован целый ряд вопросов, таких как выбор приоритетов, финансирование инноваций, экономическое их обоснование и тому подобное. Обоснована необходимость научно-теоретической проработки, направленной на создание действующих практических инструментов, которые позволят активизировать инновационную деятельность, повысить эффективность хозяйствования, и соответственно улучшить экономическое состояние отдельных предприятий, областей, регионов. И таким действующим инструментом в переходный период является СЭЗ и ТПР.

В диссертации разработана универсальная экономико-математическая модель для анализа и прогнозирования социально-экономического эффекта от реализации инвестиционных проектов в регионе, поле поиска решения в котором сводится к сравнению имеющихся или прогнозируемых экономических и социальных эффектов от реализации инвестиционного проекта в регионе с условиями и целями самого региона. Усовершенствованы показатели, которые отражают инвестиционную привлекательность предприятия, которые учитывают наличие и эффективность использования факторов производства, которыми располагают предприятия, с учетом рисков осуществления любого вида деятельности, а также факторов времени, что учитывает изменение денежных потоков во времени с помощью механизма их дисконтирования. Разработанные рекомендации относительно усовершенствования применения метода ускоренной амортизации для стимулирования инновационных процессов (метод ускоренной амортизации в данном случае сравнивается с беспроцентной ссудой на техническое развитие предприятия). Предложены рекомендации, которые регулируют систему отношений между центром, регионом и хозяйственными субъектами на территориях СЭЗ и ТПР.

Результаты выполненной работы в виде предложенных методик и рекомендаций являются методической основой управления социально-экономическим и научно-техническим развитием региона, которые дополняют теорию управления регионом в части новых подходов относительно деятельности СЭЗ и ТПР, разработки новых механизмов государственного регулирования инвестиционной и инновационной деятельности в регионе.

Решение проблем восстановления и развития производственного потенциала Украины не может быть обеспечено только лишь использованием локальных инноваций, а требует перехода, как отдельных субъектов, так и отечественной экономики в целом к инновационной модели развития. При этом опыт хозяйствования индустриально развитых стран свидетельствует о том, что формирование указанной модели должно осуществляться исходя из нового подхода к нововведениям, которые существенным образом отличаются от используемого ранее в условиях централизованной экономики и базируются на уточнении роли и приоритетов основных элементов цепочки "наука-производство-потребление".

Ключевые слова: инновационная модель развития, механизмы государственного управления, диверсификация производства, рефлективный синтез альтернатив, амортизационная политика, риск инвестируемых средств.

SUMMARY

Skiba A.G. State regulation of investment and innovational activity in conditions of special economic zones and territories of priority development - the Manuscript.

Thesis on competition of a scientific candidate's degree on the government on a speciality 25.00.04 - Regional management. - Donetsk state academy of management of the Ministry of Education and a science of Ukraine, Donetsk, 2003.

The thesis contains results of theoretical and practical researches and recommendations concerning state regulation investment and innovational activity in conditions of special economic zones and territories of priority development.

In the thesis the universal economic-mathematical model for the analysis and forecasting of social and economic effect from realization of investment projects in region is developed, flight of search of the decision in which is reduced to comparison of the offered or predicted economic and social effects from realization of the investment project in region with conditions and the purposes of the region. Parameters which beat off investment appeal of the enterprise which take into account presence and efficiency of use of factors of manufacture which the enterprises have, with the account to risk of realization of any kind of activity, and also factors of time that takes into account change of monetary streams in time with the help of the mechanism of their discounting are advanced. The developed recommendations concerning improvement of application of a method of the accelerated amortization for stimulation of innovational processes (the method of the accelerated amortization in this case is compared to the interest-free loan for technical development of the enterprise). Recommendations which adjust system of attitudes between the centre, by region and economic subjects in territories SEZ and TPD are offered.

Key words: innovational model of development, mechanisms of the government, diversification manufactures, reflection synthesis of alternatives, an amortisation politics, risk investment means.